Фактори прояву девіантної поведінки у підлітковому віці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОПОВІДЬ

Фактори прояву девіантної поведінки у підлітковому віці

Зазвичай підлітки проявляють агресивність, жорстокість, тривожність під впливом різних компаній в процесі спілкування.

Підлітки проявляють девіантну поведінку в результаті неприйняття ним соціальних відносин саме через те, що інші їх не розуміють і це переживання відчувається усіма, а не через різні генетичні схильності чи вроджену агресивність.

Різні педагогічні, соціальні системи виховання є якоюсь мірою стандартними і не можуть повністю враховувати їхнє особистісне становлення. Відбуваються конфлікти із підлітками, батьками іншим оточенням і саме через ці фактори у них розвивається потреба до самостійності, самореалізації, втечі від опіки. [13, 56]

Підліток потребує уваги від дорослих, батьків, друзів. Дорослі вважають його дитиною і не сприймають серйозно. В результаті цього у підлітка виникає і може з часом розвиватися психологічний бар'єр. Дитина прагне перебороти цей бар'єр і в результаті проявляє різні форми появу девіантної поведінки.

Одну з найголовніших ролей причин прояву девіантної поведінки підлітків відіграє аналіз її мотивації. Важливе місце у цій мотивації відіграють негативні почуття і емоції : гнів, страх, помста, ворожість і т.п.

Також важливу роль прояву девіантної поведінки є авторитарний стиль виховання у якому головний завжди дорослий. Дитина розуміє, що причиною різних покарань, лякань є не її вина, а сам фактор втручання дорослого. З часом вона пристосовується і вчиться приховувати свої вчинки . [13, 59]

Можуть сприяти девіантній поведінці підлітків погані стосунки з батьками, які проявляються у різноманітних конфліктах. Дуже часто вони проявляють цю поведінку через батьківські покарання.

1. Причини виникнення девіантної поведінки

Щоб визначити фактори прояву девіантної поведінки потрібно точно знати, що таке «девіантна поведінка».

девіантна поведінка мертон підлітки

В.І. Курбатов визначав девіантну поведінку, як певний вид мислення, чи дії людини, які відповідають в даному суспільстві нормам і цінностям. Отже, девіантна поведінка - це відхилення від загальноприйнятих норм. Основною причиною девіантної поведінки лежить, в першу чергу є соціальна нерівність. Це явище вираження в низькому, часом злиденному рівні життя більшої частини населення і в першу чергу це торкається молоді; в розшаруванні суспільства на багатих і бідних. Також ця соціальна нерівність може проявлятися в різноманітних труднощах, та отримання громадського визнання; в обмеженні соціально прийнятних способів отримання високого заробітку для молодих жінок і чоловіків. Важко позначаються на життєвому рівні суто російські «гримаси ринкової економіки»: безробіття, інфляційний тиск, корупція й офіційна брехня «верхів» і наростаюча соціальна напруженість "низів".

Морально-етичний фактор девіантної поведінки виражається в низькому моральному рівні суспільства, бездуховності, психології вещизма і відчуженні особистості. В умовах, коли економічне життя суспільства нагадує не ринок, а базар, де все продається і купується, торгівля робочою силою, здібностями і навіть тілом стає рядовою подією.

Морально-етична деградація і падіння моралі знаходять вираження в масовій алкоголізації і бродяжництві, поширення наркоманії та «продажної любові», вибуху насильства і правопорушення (4, 29).

Навколишнє середовище, яке нейтрально або прихильно відноситься до девіантної поведінки. Молоді девіанти - алкоголіки, наркомани, повії - у більшості вихідці з неблагополучних сімей, в яких один або обоє батьків п'ють. Як правило, очолює групу девіантів «авторитет», який нещодавно повернувся із «зони». У такому середовищі є своє уявлення про норми поведінки.

Відомий соціолог Р. Мертон, автор теорії «подвійної невдачі», вважає, що якщо молода людина не може задовольнити своїх потреб ні в легальній творчій діяльності, ні в активній протиправної, то він компенсує ці недоліки такою діяльністю, яка веде його до саморуйнування як особистості. В умовах, коли частина молоді не має можливості для гідного професійного чи особистого самовираження, «догляд» в алкоголізм, наркоманію чи примітивний секс стає своєрідним компенсаторним засобом (1, 17).

Несприятливі умови життя і виховання в сім'ї, проблеми оволодіння знаннями та пов'язані з цим невдачі в навчанні, невміння будувати взаємини з оточенням і виникаючі на цій основі конфліктні ситуації, різні психофізичні відхилення в стані здоров'я, як правило, ведуть до кризи духу, втрати сенсу існування .

Можна сказати, що проблеми девіантної поведінки створюються штучно, і це буде правильно, так за соціально-економічний захист населення відповідає саме держава. Але терпиме ставлення самого суспільства до проблем може звести нанівець всі спроби у виправленні ситуації. Вищевказаними параметрами причини девіантної поведінки не вичерпуються.

Поведінка, що відхиляється має складну природу, обумовлену найрізноманітнішими факторами, що перебувають у складній взаємодії і взаємовпливі. Людський розвиток в свою чергу обумовлено взаємодією наступних факторів: спадковості, середовища, виховання, власної практичної діяльності людини.

Можна виділити основні фактори, що обумовлюють девіантну поведінку людей підліткового і юнацького віку (7, 245-257):

1. Біологічні фактори, виражаються в існуванні несприятливих фізіологічних або анатомічних особливостей організму дитини, що утруднюють його соціальну адаптацію. Причому тут мова йде, звичайно, не про спеціальні генах, фатально обумовлюють девіантну поведінку, а лише про тих факторах, які поряд із соціально-педагогічною корекцією вимагають також і медичної. До них відносяться:

- Генетичні, які передаються у спадок. Це можуть бути порушення розумового розвитку, дефекти слуху і зору, тілесні вади, пошкодження нервової системи. Дані поразки діти набувають, як правило, ще під час вагітності матері в силу неповноцінного і неправильного харчування, вживання нею алкогольних напоїв, куріння; захворювань матері (фізичні і психічні травми під час вагітності, хронічні та соматичні інфекційні захворювання, черепно-мозкові та психічні травми, венеричні захворювання); впливу спадкових захворювань, а особливо спадковості, обтяженої алкоголізмом;

- Психофізіологічні, пов'язані з впливом на організм людини психофізіологічних навантажень, конфліктних ситуацій, хімічного складу навколишнього середовища, нових видів енергії, що призводять до різних соматичним, алергічних, токсичних захворювань;

- Фізіологічні, які включають у себе дефекти мови, зовнішню непривабливість, недоліки конституційно-соматичного складу людини, які в більшості випадків викликають негативне ставлення з боку оточуючих, що призводить до спотворення системи міжособистісних відносин людини в середовищі його однолітків, колективі.

2. Психологічні фактори, у які включаються наявність у дитини психопатології або акцентуації (надмірне посилення) окремих рис характеру. Ці відхилення виражаються в нервово-психічних захворюваннях, психопатії, неврастенія, прикордонних станах, що підвищують збудливість нервової системи й зумовлюють неадекватні реакції підлітка. Діти з явно вираженою психопатією, яка є відхиленням від норм психічного здоров'я людини, потребує допомоги психіатрів.

Діти акцентуйованих рис характеру, що є крайнім варіантом психічної норми, надзвичайно вразливі для різних психологічних впливів і потребують, як правило, у соціально-медичної реабілітації поряд із заходами виховного характеру.

У кожен період розвитку дитини, формуються деякі психічні якості, риси особистості та характеру. У підлітка спостерігається два процеси розвитку психіки: або відчуження від того соціального середовища, де він живе, або прилучення.

Характерологічні підліткові реакції, такі як відмова, протест, групування, є, як правило, наслідком емоційно залежних, дисгармонійних сімейних відносин. У разі несформованості системи моральних цінностей підлітка сфера його інтересів починає приймати переважно корисливу, насильницьку, паразитичну або споживчу спрямованість. Для таких підлітків характерний інфантилізм, примітивність в судженнях, переважання розважальних інтересів.

Егоцентрична позиція людини з демонстрацією зневажливого ставлення до існуючих норм і прав іншої людини призводить до «негативного лідерства», нав'язування фізично слабшим одноліткам системи їх «поневолення», браваді кримінальною поведінкою, виправдування своїх дій зовнішніми обставинами, низькою: відповідальності за свою поведінку.

3. Соціально-педагогічні чинники - виражаються в дефектах шкільного, сімейного або громадського виховання, в основі яких лежать статево та індивідуальні особливості розвитку дітей, що призводять до відхилень в ранній соціалізації дитини в період дитинства з накопиченням негативного досвіду; у стійкій шкільної неуспішності дитини з розривом зв'язків зі школою (педагогічна занедбаність), що веде до несформованості у підлітка пізнавальних мотивів, інтересів і шкільних навичок. Такі діти, як правило, - спочатку бувають погано підготовлені до школи, негативно ставляться до домашніх завдань, висловлюють байдужість до шкільних оцінками, що говорить про їх навчальної дезадаптації.

Важливим чинником відхилень у психосоціальному розвитку дитини є неблагополуччя родини.

Жорстокому поводженню діти піддаються в сім'ї, на вулиці, у школі, дитячих будинках, лікарнях та інших дитячих установах. Діти, які зазнали таких дій, позбавлені почуття безпеки, необхідного для їх нормального розвитку. Це призводить до усвідомлення дитиною того, що він поганий, непотрібний, нелюбимий. Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але їх об'єднує одне - збиток для здоров'я дитини чи небезпека для його життя та соціальної адаптації.

Тип реагування дітей і підлітків на жорстоке поводження залежить від віку дитини, рис його особистості, соціального досвіду. Поряд із психічними реакціями (страх, порушення сну, апетиту тощо), спостерігаються різні форми порушення поведінки: підвищення агресивності, виражена войовничість, жорстокість або невпевненість у собі, боязкість, порушення спілкування з однолітками, зниження самооцінки. Для дітей і підлітків, які зазнали сексуального насильства (або посяганню), характерно також і порушення сексуальної поведінки: порушення статеворольової ідентифікації, страх перед будь-якими видами прояви сексуальності та ін Важливим є те, що більшість дітей, які пережили в дитинстві жорстоке поводження (насильство) дорослих , схильні відтворювати його, виступаючи вже в ролі гвалтівника і мучителя.

Аналіз сім'ї та її впливів на психосоціальний розвиток дитини показує, що у великої групи дітей порушені умови їх ранньої соціалізації. Частина з них перебуває в умовах стресових ситуацій з ризиком фізичного або психічного насильства, що ведуть до різних форм девіації; інші - залучені в злочинну діяльність з формуванням стійких форм делінквентної або кримінальної поведінки.

Соціально-економічні фактори включають соціальну нерівність; розшарування суспільства на багатих і бідних; зубожіння значної маси населення, обмеження соціально прийнятних способів отримання гідного заробітку; безробіття; інфляцію і, як наслідок, до соціальної напруженості. Але більш детально даний чинник був розглянутий трохи вище.

Морально-етичні фактори проявляються, з одного боку, в низькому морально-етичному рівні сучасного суспільства, руйнуванні цінностей, в першу чергу духовних, в утвердженні психології «вещизма», падіння моралі, з іншого - у нейтральному ставленні суспільства до проявів девіантної поведінки. Не дивно, що наслідком байдужості суспільства, наприклад, до проблем дитячого алкоголізму чи проституції, є зневажливе ставлення дитини до сім'ї, школі, державі, неробство, бродяжництво, формування молодіжних банд, агресивне ставлення до інших людей, вживання спиртних напоїв, наркотиків, крадіжки, бійки, вбивства, спроби суїциду.

Таким чином, девіантна поведінка постає як нормальна реакція на ненормальні для дитини чи групи підлітків умови (соціальні мікросоціальні), в яких вони опинилися, і в той же час. Як мова спілкування з соціумом, коли інші соціально прийнятні способи спілкування вичерпали себе або недоступні.

Размещено на Allbest.ru