Емоції та емоційні стани

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Острозька академія»

Кафедра психолого-педагогічних дисциплін

Реферат

на тему: «Емоції та емоційні стани»

Острог 2014

Вступ

Емоції та почуття становлять особливу, дуже важливу сторону внутрішнього життя людини. Всі ми в кожен момент перебуваємо в певному емоційному стані, переживаємо ті чи інші почуття. Емоційні прояви людини дуже різноманітні: радість, горе, страх, гнів, подив, смуток, тривога, захоплення, презирство і т.д. Світ емоційних переживань пронизує всі сторони життя: відносини з оточуючими людьми, діяльність, спілкування та пізнання. Одна зі сфер людської діяльності - мистецтво - безпосередньо звернена до емоцій і почуттів людини. Емоції являють собою упереджене ставлення суб'єкта до навколишнього і до того, що з ним відбувається. Механізм виникнення емоцій тісно пов'язаний з потребами і мотивами людини. Умови, предмети та явища, що сприяють задоволенню потреб і досягненню цілей, викликають позитивні емоції: задоволення, радість, інтерес, збудження. Навпаки, ситуації, що сприймаються суб'єктом як перешкоджають реалізації потреб і цілей, викликають негативні емоції і переживання: невдоволення, горе, сум, страх, смуток, тривогу і ін.

Можна констатувати подвійну обумовленість емоцій, з одного боку, нашими потребами, з іншого - особливостями ситуації. Емоції встановлюють зв'язок і взаємини між цими двома рядами подій, сигналізують суб'єкту про можливість або неможливість задоволення його потреб у певних умовах. Емоції - імпульсивна реакція, що відображає відношення людини до значущості сприйманого їм явища, інтуїтивне визначення зв'язку цього явища з задоволенням чи незадоволенням потреб.

Людина діє тільки тоді, коли його дії мають сенс. Емоції є вроджено сформованими, спонтанними сигналізаторами цих смислів. Пізнавальні процеси формують психічний образ, емоційні процеси орієнтують вибірковість поведінки.

Таким чином емоції виражають суб'єктивне відношення людини до предметів і явищ навколишньої дійсності. Одні предмети, явища, речі радують людину, вона захоплюється ними, інші - засмучують або викликають відразу, треті - залишають байдужою. Таким чином, відображення в мозку людини її реальних переживань, тобто відношення суб'єкта потреб до значимих для нього об'єктів, прийнято називати емоціями і почуттями, тобто іншими словами емоції - це особливий клас суб'єктивних психологічних станів, що відбивають у формі безпосередніх переживань приємний або неприємний процес і результати практичної діяльності, спрямованої на задоволення актуальних потреб.

емоція стан психічний

1. Емоції та їх значення

Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображається в мозку й переживається як задоволення або незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями, почуттями.

Емоції і почуття здійснюють сигнальну та регулювальну функції, спонукають людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

Людські емоції і почуття найяскравіше виражають духовні запити і прагнення людини, її ставлення до дійсності. К.Д. Ушинський писав, що "ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування".

Емоції і почуття органічно пов'язані між собою, але за своїм змістом і формою переживання вони не тотожні.

Емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності. Емоції виявляються у визначених психічних переживаннях, кожному відомим з власного досвіду, і в тілесних явищах. Як і відчуття, емоції мають позитивний і негативний почуттєвий тон, зв'язані з почуттям задоволення або невдоволення, наприклад почуття задоволення при посиленні переходить в афект радості [7, 18-20]. Розрізняють прості та складні емоції. Переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю - це прості емоції. Вони властиві і людям, і тваринам. Прості емоції в людському житті перетворилися на складні емоції і почуття. Характерною ознакою складних емоцій є те, що вони виникають у результаті усвідомлення об'єкта, що викликав їх, розуміння їхнього життєвого значення, наприклад переживання задоволення під час сприймання музики, пейзажу.

Емоціям властива полярність. Вона виявляється в тому, що кожна емоція, кожне почуття за різних обставин можуть виявлятися протилежно: "радість - горе ", "кохання - ненависть", "симпатія - антипатія", "задоволення - незадоволення". Полярні переживання мають яскраво виражений позитивний або негативний відтінок. Умови життя та діяльності викликають почуття різного рівня активності.

На підставі тілесних переживань Кант поділяв емоції на стенічні (радість, наснага, гнів) - збудливий, підвищувальний м'язовий тонус, сила, і астенічні (страх, туга, сум) - що послабляють всі вищеназвані фактори

Залежно від індивідуальних особливостей особистості, її стану і ставлення до ситуації та об'єктів, що викликають переживання, емоції і почуття виявляються більш або менш інтенсивно, бувають довготривалими або короткочасними.

Психічна сторона емоцій виявляється не тільки в переживанні самої емоції. Гнів, любов і т.д. впливають на інтелектуальні процеси: представлення, думки, напрямок уваги, а так само на волю, дії і вчинки, на всю поведінку.

Характерною особливістю емоцій є те, що вони захоплюють особистість загалом. Здійснюючи майже блискавичну інтеграцію, тобто об'єднуючи в єдине ціле всі функції організму, емоції сигналізують про корисні або шкідливі впливи, завдяки цьому вони мають універсальне значення для життя організму. Охоплюючи всі різновиди переживань людини - від глибоко травмуючих страждань до високих форм радості та соціального відчуття життя, - емоції стають як позитивним чинником у життєдіяльності, підносячи активність організму, так і негативним, пригнічуючи всі його функції. Встановлено, що емоції, а саме довготривалі негативні емоції (страх, переживання болю тощо), відіграють вирішальну роль у розвитку так знаних неврогенних захворювань, вважає відомий фізіолог П.К.Анохін.

2. Механізм виникнення емоцій та їх вираження

Виникнення емоції є своєрідною реакцією на той чи інший подразник під час якої активізуються фізіологічні системи (серцево-судинна, дихальна, ендокринна тощо). У людей до цих реакцій додаються і суб'єктивні переживання, які своєю чергою відображають діяльність певних систем мозку, спрямованих на переробку різноманітної інформації, що надходить з навколишнього середовища.

Найважливішим "розпорядником" емоційних компонентів складних форм поведінки людей є кора великих півкуль, яка працює у тісній взаємодії з утворами лімбічної системи та ретикулярної (сітчастої) формації стовбура головного мозку.

Велике значення у виникненні емоцій має ендокринна система. Під час збудження підкіркового центру мозку (гіпоталамус), який отримав інформацію про зміни в організмі та навколишньому середовищі, посилюється вплив на органи внутрішньої секреції (гіпофіз і надниркові залози). Що своєю чергою зумовлює вироблення життєво важливих речовин, насамперед адреналіну, який підтримує тонус судин, посилює роботу серця, м'язів, швидко збільшує кількість глюкози в крові, підвищує активність ферментів.

Під час короткочасних емоційних напружень адреналін нагромаджується в крові і сприяє тривалому підвищенню кров'яного тиску, прискоренню пульсу, виникненню спазмів судин, зокрема судин серця, що може спричинити напад стенокардії і навіть інфаркт міокарда. Тому цілком зрозуміло, чому ми завжди прагнемо захистити літню чи хвору людину від бурхливих емоцій (навіть позитивних), які можуть виявитися для неї небезпечними.

Зміни в діяльності органів під час емоцій однакові у всіх людей. Тому всім зрозумілі такі вислови, як "від страху в піт кинуло", "волосся дибки стало", "мурашки по спині забігали", "щемить серце", "від радості дух перехопило" тощо.

Кожну емоцію можуть супроводжувати рухи мімічних м'язів обличчя та інші її виражальні рухи. За тим, як змінюється хода, поза, швидкість мови, голос, жест, міміка, інтонація, колір шкіри, можна скласти уявлення про емоційний стан людини.

Згідно з І.П.Павловим, однією з фізіологічних підвалин почуттів є динамічні стереотипи, тобто утворені за життя системи тимчасових нервових зв'язків.

"Тут виникають почуття важкості та легкості, бадьорості та стомленості, задоволення і прикрості, радості, торжества і відчаю тощо. Мені здасться, що часто такі почуття при зміні звичайного способу життя, при припиненні звичайних занять, при втраті близьких людей... мають своє фізіологічне підгрунтя значною мірою в зміні, в порушенні старого динамічного стереотипу й у складності становлення нового" [10, 349].

Виникнення емоційного процесу приводить до формування нових форм реагування. Іноді емоційні реакції бувають бурхливими і раптовими, виникаючи майже відразу після дії збудливого агента. Така емоція приймає форму афекту.

Але емоції можуть формуватися і поступово, тривалий час залишаючись латентними; у такому випадку не спостерігаються ні специфічні емоційні прояви, ні які б то не були сліди у свідомості - існує тільки підвищена готовність до емоційної реакції.

Надалі з'являються організовані зміни в поведінці. Спочатку це можуть бути переважно "супутні" експресивні зміни, пізніше емоційний процес поширюється на усе більше число афферентних шляхів, усе менше місця залишається неемоційній поведінці. Одночасно відбувається усвідомлення емоційного процесу, що протікає, і зв'язаних з ним змін у процесах регуляції. Воно може випереджати з`яву зовнішніх змін, однак буває, що людина тривалий час не віддає собі звіту у своїх емоціях, у кращому випадку спостерігає їхні наслідки у виді тих або інших незрозумілих проявів своєї поведінки. Іноді емоції зовсім не знаходять відображення у свідомості.

Емоція, що одержала достатню силу й організованість, здобуває здатність значно впливати на функціональний стан різних психічних механізмів. Організуюча функція емоцій виявляється в декількох різних формах:

* у формі виразних рухів ,

* у формі емоційних дій,

* у формі висловлень про емоційні стани, які відчуваються,

* у формі визначеного відношення до навколишнього.

У виникненні та перебігу почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її взаємодії з першою. Слово змінює наші настрої, викликає захоплення, глибокі переживання. Кращим показником цього є почуття, що викликаються поетичними творами. Усвідомлюючи ситуацію, що викликає певні почуття та самі почуття, ми можемо зменшити силу переживання, стримувати, регулювати їх, але зовнішнє вираження емоцій, внутрішній емоційний і почуттєвий стан при цьому зберігаються.

3. Типи емоцій

У процесі розвитку людини, на практиці склалась система позитивних і негативних емоцій.

Позитивні емоції: задоволення, радість, захват, радість, гордість, замилування, самовдоволення, упевненість та ін.

Негативні емоції: горе (скорбота), невдоволення, туга, сум, нудьга, розпач, засмучення, тривога, переляк, страх, жах, жалість і т.д.

Як помітно з вищезазначеного, поділ емоцій на позитивні і негативні проведено винятково за принципом задоволення і невдоволення. Позитивні емоції, впливаючи на нервову систему, сприяють оздоровленню організму, а негативні - його руйнуванню, ведуть до різних захворювань.[12, 371]

Звичайно, емоцій є дуже багато, але нижче подані найосновніші, за якими можна визначити характерну поведінку людини.

Відраза

Вираження "відраза" у його першому найпростішому змісті відноситься до їжі і позначає щось огидне на смак ("відвернення" - негативна реакція на їжу).

Під час середнього ступеня відрази відбувається відкривання рота з відтягуванням униз кутів і видаванням гортанного звуку або відхаркуванням, одночасним здригуванням і відштовхуванням від неприємного предмета. Під час слабких ступенів відраза виражається відтягуванням униз кутів рота, іноді носовим видиханням, як роблять при неприємному запаху, бажаючи його видалити. На цій міміці ґрунтується не тільки вираження відрази до харчових речовин, але і прояв всякої іншої відрази. Відрази до зовнішності, до розмови, до моральних властивостей людини і т.д. має ту ж міміку харчової відрази: ті ж рухи рота, мови , здригування, жест відштовхування і гортанні звуки.

Презирство, знущання, зневага на всій земній кулі виражається мімікою особи і жестами, що представляють відкидання або видалення неприємного предмета.

Біль

Дія болю на психіку подібна з дією потягів. Якщо виникає домінанта, що придушує всі інші порушення, то прагнення звільнитися від болю робиться сильніше всіх потягів. Біль, одержавши домінантний характер, примусово визначає поводження людини.

Відносно виразних рухів при болі немає, але ті, які існують, міняються в залежності від його сили. Діти, наприклад, навіть при слабкому болі видають сильні тривалі лементи, закривають очі, відкривають рот і судорожно дихають. У дорослих реакція настає при більш сильному болі. При болісному, сильному болі люди мечуться в страшних судорогах, міцно стискають рот, стискують зуби, видають пронизливі крики і стогони, скрегочуть зубами. Якщо біль не лише сильний, а і довгостроковий, то з'являється блідість, кидає в тремтіння, сили занепадають; можливі непритомні стани і марення.

Вираження веселощів і радості

Веселий настрій виражається в сміхові, безцільних рухах, загальній рухливості (вигуки, ляскіт у долоні і т.п.). Сміх у людини починається вдиханням, за яким випливають короткі спазматичні скорочення грудей, грудобрюшної перешкоди і м'язів живота, при реготі все тіло відкидається назад і трясеться, рот широко розкритий, кути губ відтягаються назад і нагору внаслідок дії великих скулових м'язів, верхня губа піднімається, особа і вся голова наливається кров'ю, кругові мускули очей судорожно скорочуються. Ніс, що зморщився, здається укороченим, очі блищать, при сильному сміху з'являються сльози.

Вираження веселого настрою може виникнути як безумовний рефлекс - у силу тілесних органічних відчуттів. Діти і молоді люди часто сміються без усякого приводу, треба думати, у силу позитивного тону органічних відчуттів, що говорять про благополучний стан організму. У молодих, здорових людей часто приємний запах також викликає легку посмішку. Не тільки зовнішні подразники викликають реакцію веселощів і радості, але і відповідні представлення знаходять своє вираження в рефлексі сміху.

Гнів

Гнів у людини виражається в тому, що особа червоніє або багровіє, вени на чолі і на шиї надуваються, іноді особа стає блідою або синьою. Рот міцно стиснутий, зуби стиснуті і скрегочуть, іноді губи витягаються. Волосся стає сторчма. Одні люди насуплюються, інші - широко відкривають очі. Тіло звичайне тримається прямо, мускули напружені, людина готова до миттєвої дії. Підвищене м'язове збудження легко переходить у дію.

Якщо людина в гніві або люті говорить кому-небудь, щоб той вийшов геть, то він звичайно робить такі жести, начебто вдаряє або виштовхує особу, яка виганяється. Часто жести стають зовсім безцільними, рухи не координованими, спостерігається тремтіння, губи не коряться волі, голос обривається.

Гнів і обурення відрізняються від люті меншою інтенсивністю проявів. При гніві серцева діяльність злегка підвищена, з'являється рум'янець, очі починають блищати, дихання стає більш частішим, крила носа піднімаються, рот звичайно стискується, брови насуплюються.

У дитини вже в перші дні життя можна викликати приступ гніву стисненням рухів. У людини тільки в дитинстві лють частіше викликається як рефлекс фізичної боротьби. Дорослі люди вступають у бійку дуже рідко; це суперечить і поглядам суспільства, і юридичним нормам. Участь гніву в мімічній реакції виявляється підняттям верхньої губи й оскалом зубів. Таким чином, при гніві ми бачимо реакції, що є безумовними мімічними рефлексами боротьби і відповідних рефлексів вегетативної нервової системи.

4. Типи емоційних станів

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються переважно соціальними чинниками, але не можна ігнорувати у з'ясуванні їхньої природи й деяких приводжених особливостей людини. Багатство емоційних станів виявляється у формі настроїв афсктів, стресів, фрустрацій, пристрастей,але фахівці проводять низку відмінностей між ними.

Настрій - це найпоширеніший емоційний стан, що характеризується слабкою інтенсивністю, значною тривалістю, неясністю і "беззвітністю" переживань [8, 25]. Настрій - це такий загальний емоційний стан, який виразно не спрямований на щось конкретне.

Серед багатьох причини і обставин виникнення того чи іншого настрою, виділять чотири основні:

1) органічні процеси (хвороба, стомлення створюють знижений настрій; здоров'я, повноцінний сон, фізична активність піднімають настрій);

2) зовнішнє середовище (бруд, шум, спертий повітря, звуки, що дратують, неприємне фарбування приміщення погіршують настрій; чистота, помірна тиша, свіже повітря, приємна музика, що відповідає фарбування приміщення поліпшують настрій);

3) взаємини між людьми (привітність, довіра і такт із боку навколишніх роблять людину бадьорою і життєрадісною; брутальність, байдужність, недовіра і безтактність гнітять настрій);

4) розумові процеси (образні представлення, у яких відбивають позитивні емоції, створюють підйом у настрої; образи, зв'язані з негативними емоціями, гнітять настрій).

Але! На відміну від настроїв, емоції можуть змінюватися більш швидно, та протікати більш інтенсивно.

Пристрасть - сильний і глибокий тривалий емоційний стан. «Пристрасть - це енергійно прагнуча до свого предмета сутнісна сила людини». Вона активізує її діяльність, підкоряє собі всі її думки і вчинки, мобілізує на подолання труднощів, на досягнення поставлених цілей; пристрасть до улюбленої справи дозволяє досягти виняткових успіхів, пристрасть до боротьби породжує мужність, безстрашність. Однак пристрасть може як формувати особистість, так і руйнувати її.[13, 134]

Пристрасті бувають позитивні та негативні. Навіть позитивна пристрасть, якщо вона заважає діяльності, навчанню, стає негативною. Коли учень, захоплюючися читанням або спортом, пропускає уроки, недосипає, то саме по собі читання книжок з позитивного перетворюється на негативне. Пристрасть до алкоголю, куріння тощо згубно позначається на праці та житті людини.

Позитивні пристрасті - захоплення працею, навчанням - є тією силою особистості, яка породжує велику енергію в діяльності, сприяє продуктивності праці.

На відміну від пристрастей, емоції не мають об'єктивної прив'язки: вони виникають не стосовно до кого чи чого-небудь, а по відношенню до ситуації в цілому.

Афектами називають сильні і відносно короткочасні емоційні переживання, супроводжувані різко вираженими руховими і вісцеральними проявами, зміст і характер яких може, однак, змінюватися, зокрема, під впливом виховання і самовиховання. У людини афекти викликаються не тільки факторами, що торкаються підтримки її фізичного існування, зв'язаними з її біологічними потребами й інстинктами. Вони можуть виникати також у соціальних відносинах, що складаються, наприклад, у результаті соціальних оцінок і санкцій [12, 375]

Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні процеси значно послаблюються. Афекти викликаються несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини - її темпераменту, характеру, вихованості. Афективні люди часто-густо спалахують без будь-яких для цього причин.

Крім того, афекти сприймаються суб'єктом як стан його «я», а емоції - як стан, що відбувається «в ньому». Це особливо помітно, коли емоції є реакцією на афект, наприклад коли людина відчуває страх за своє майбутнє, як реакцію на щойно виниклий спалах гніву (афект).

Але! На відміну від афектів, емоції можуть практично не мати зовнішніх проявів, більш тривалі за часом та слабші за силою.

Стрес де в чому нагадує афект. Він, як і афект, виникає за напружених умов життя та діяльності, у небезпечних ситуаціях, що виявляються несподівано й потребують негайних заходів. У стресовому стані поведінка значною мірою дезорганізується, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, помилки в переключенні уваги, у сприйманні, пам'яті та мисленні, виявляються неадекватні емоції. Лише тверді вміння та навички в стресовому стані можуть залишатися без змін. Практика показує, що висока ідейність, дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу.

Фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи. М.Д. Левітов називає такі різновиди фрустрації, як агресивність, діяльність за інерцією, депресивні стани, характерними для яких є сум, невпевненість, безсилля, відчай. Фрустрація виникає у результаті конфліктів особистості з іншими, особливо в колективі, в якому людина не дістає підтримки, співчутливого ставлення. Негативна соціальна оцінка людини, яка заторкує її особистісно - її значущі стосунки, загрожує престижу, людській гідності, - спричиняє стан фрустрації. Він виникає у людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

Висновки

Людина не тільки сприймає навколишній світ, але й впливає на нього. До всіх предметів та явищ у неї є певне ставлення. Читаючи книгу, слухаючи музику, відповідаючи урок або спілкуючись із друзями, люди переживають радість, сум, піднесення, засмученість.

Переживання, в яких виявляється ставлення людей до навколишнього світу й до самих себе, називають емоціями.

Емоції людини надзвичайно різноманітні й складні, вони можуть бути позитивними (радість, любов, захват, задоволення і т. ін.) і негативними (гнів, страх, жах, огида та ін.). Будь-яка емоція супроводжується активацією нервової системи й появою в крові біологічно активних речовин, що змінюють діяльність внутрішніх органів.

Кожну емоцію можуть супроводжувати виразні рухи. За зміною ходи, поставою, а також жестами людини, мімікою, інтонацією, зміною швидкості мовлення можна скласти уявлення про емоційний стан. Спостерігаючи за виразом обличчя, ми не тільки розуміємо, що відчуває інша людина, але й заражаємося її станом: співпереживаємо, співчуваємо, жаліємо. Таким чином, виразні рухи -- своєрідний засіб спілкування між людьми

Життя людини без емоцій неможливе. Втрата емоцій -- це втрата специфічних для людини рис. Нормальне життя повинно бути емоційно насиченим з переважанням позитивних емоції.

Почуття і емоції сприяють глибшому пізнанню людиною самої себе. Завдяки переживань людина пізнає свої можливості, здібності, достоїнства і недоліки. Переживання людини в новій обстановці нерідко розкривають щось нове в самому собі, в людях, у світі навколишніх предметів і явищ.

Емоції і почуття надають словами, вчинкам, всьому поведінки певний колорит. Позитивні переживання надихають людини в його творчих пошуках і сміливих дерзаннях.

Використані джерела

1. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М., 1976

2. Вундт У. Психологія душевних заворушень // Психологія емоції: Тексти. - М., 1984.

3. Вшюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций // М.,1984

4. Додонов Б.И. В мире змоций. - Киев: Политиздат Украины, 1997.

5. Изард К.Э. Эмоции человека. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.

6. Леонтъев А.І. Потреби, мотиви, емоції // Психологія емоцій Тексти. - М., 1984

7. Лук А.Н. Эмоции и чувства. М., 1972. С. 18-20.

8. Никифорова А.С. Эмоции в нашей жизни. М., 1974. С. 25

9. Павлов И.П. Полн. собр. соч. Т. 3, кн. 2. С. 403

10. Павлов И.П. Полн. собр. соч. Т. 3, кн. 2. С. 349.

11. Психічні стани. Экспериментально-прикладная психологія /Міжвузівский збірник. - Л.: ЛДУ, 1991

12. Психология. Под ред. А.В. Петровского и др., М., 1986. С. 371

13. Рейковский Я. Экспериментальная психология эмоций. M.,1979.С. 133-151.

14. Симонов П.В. Емоційний мозок. Фізіологія.Нейроанатомия. Психологія емоцій. -- М., 1981

15. Якобсон П. М. Психология чувств. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.

Размещено на Allbest.ru