Психологічні особливості комунікативної сфери слабозорих дошкільників з афективною поведінкою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут дефектології АПН України

УДК: 159.922.76+376.352

Психологічні особливості комунікативної сфери слабозорих дошкільників з афективною поведінкою

19.00.08 - спеціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Некрасова Ілона Миколаївна

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті дефектології АПН України.

Науковий керівник - кандидат психологічних наук, доцент СИНЬОВА Євгенія Павлівна, НПУ імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри тифлопедагогіки

Офіційні опоненти:

- дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор МАКСИМЕНКО Сергій Дмитрович, Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, директор

- кандидат психологічних наук БОРЩЕВСЬКА Людмила В'ячеславівна, Інститут дефектології АПН України, завідувач лабораторії сурдопедагогіки

Провідна установа:

- Інститут проблем виховання АПН України, м. Київ, лабораторія дошкільного виховання

Захист відбудеться “28” травня 2002 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті дефектології АПН України (254060, Київ, вул. М. Берлинського, 9)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту дефектології АПН України за адресою: 254060, Київ, вул. Берлинського, 9

Автореферат розісланий ”29” квітня 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради КОЛУПАЄВА А.А.

комунікація дошкільник афективний слабозорий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблеми афективної поведінки особистості у віковому, соціальному, патопсихологічному та педагогічному аспектах перебувають у центрі уваги багатьох дослідників, особливо у зв'язку зі зростанням нервово-психічних розладів у дітей та підлітків (І.О. Кочетов, В.В. Лебединський, О.С. Ломаченков, Н.Є. Марцинкєвич, О.В. Нікіфорова, М.С. Певзнер, С.Я. Рубінштейн, Л.С. Славіна, А.С. Співаковська Т.М. Тітаренко, Л.І. Фомічова, Ж.І. Шиф та ін.).

У тифлології відомо, що глибокі зорові порушення негативно впливають на стан емоційно-вольової сфери людини, спричиняючи психологічний дискомфорт (М.І.З емцова, А.І. Каплан, В.Ф. Матвєєва, Л.О. Новікова, М.І. Певзнер, Н.І. Пільман, Л.І. Солнцева).

У тих випадках, коли дефект зору обтяжений різноманітними супутніми нейроаномаліями та неадекватними соціально-педагогічними вимогами до дитини, може виникнути комунікативна напруженість, яка деформує міжособистісні стосунки, викликаючи високу тривожність, аутичність та своєрідні поведінкові розлади (М.І.З емцова, О.М. Стерніна, О.Г. Литвак).

Незважаючи на актуальність проблеми для тифлопсихології, корекційної педагогіки, соціальної практики допомоги інвалідам по зору у плані профілактики виникнення особистісних відхилень у їх розвиткові, своєрідність поведінки дітей з вадами зору у дошкільному віці, у зв'язку з особливостями сфери їх спілкування та емоційно-вольового стану, раніше спеціально не досліджувалася. В той же час дані, здобуті В.В. Кобильченком, Є.П. Синьовою та ін. при вивченні специфіки міжособистісних стосунків та емоційних особливостей спілкування осіб з порушеннями зору у підлітковому та дорослому віці, дозволяють дійти до висновку, що виявлені авторами особливості досліджуваних феноменів є наслідком порушень, які виникли в більш ранньому віці. Психологічні проблеми дорослої людини формуються в дошкільному віці і визначаються сукупністю негативних біологічних, медичних та соціально-психологічних чинників. Тому проведення своєчасної психологічної корекції та профілактичної роботи зі слабозорими дошкільниками в умовах спеціальних дитячих закладів є важливим тифлопедагогічним завданням (О.Г. Литвак, Л.І. Солнцева, Т.П. Свиридюк), що й зумовлює важливість пошуку ефективних тифлокорекційних прийомів впливу на психічний розвиток дитини відповідно до специфіки дошкільного віку. Підкреслимо, що акцент у нашому дослідженні зроблений на з'ясування емоційно-вольових особливостей слабозорих дошкільників у процесі комунікативної діяльності тому, що саме ця сфера їх розвитку, у порівнянні з іншими (інтелектуальною, фізичною, мовленнєвою), залишалася поза увагою дослідників.

Отже тифлопедагоги відчувають гостру потребу у науково обґрунтованих рекомендаціях щодо здійснення діагностики, корекції та профілактики особистісних відхилень у дошкільників з важкими вадами зору, що зумовлено тим, що практичні працівники використовують матеріали досліджень, виконаних у загальній дошкільній педагогіці та психології авторами (П.П. Блонський, О.І. Кочетов, Т.Є. Колесіна, Т.О. Репіна, Л.С. Славіна та ін.), рекомендації яких не враховують суттєвих особливостей розвитку і поведінки слабозорих дітей у дошкільному віці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до основних завдань комплексних науково-дослідних тем лабораторії тифлопедагогіки Інституту дефектології АПН України: “Компенсаторно-реабілітаційна організація навчально-виховного процесу в школі для дітей з важкими порушеннями зору” (номер державної реєстрації 0196V004423) та “Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти учнів з порушеннями зору” (номер держреєстрації 0101000608).

Об'єкт дослідження - комунікативна сфера слабозорих дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - комунікативні особливості, причини, діагностика та корекція афективної поведінки слабозорих дошкільників.

Мета роботи: вивчити психологічні особливості комунікативної сфери афективних слабозорих дошкільників, визначивши їх найбільш типові емоційні, соціальні, інтелектуальні та поведінкові ознаки, та на цій основі розробити систему корекції поведінки слабозорих дошкільників в умовах спеціальних дошкільних закладів.

Гіпотеза дослідження. Порушення зору створюють своєрідну соціальну ситуацію розвитку дитини старшого дошкільного віку, а саме: на фоні первинно неушкодженого психічного та фізичного дозрівання, а також закономірного виникнення значних комунікативних труднощів, пов'язаних з дефектами візуального сприймання і просторової орієнтації, розвиваються складні системи подальших емоційно-вольових та поведінкових відхилень (тривожність, агресія, демонстративність), які стають досить розповсюдженими і усталеними і можуть бути скоригованими лише за умови своєчасного виявлення і застосування спеціальної системи психолого-педагогічних засобів особистісно зорієнтованого впливу.

Завдання дослідження:

1. Здійснення теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми вивчення структури складного психічного дефекту при глибоких порушеннях зору та її ієрархізованої побудови у слабозорих дошкільників;

2. Розробка комплексу діагностичних методик для вивчення особливостей комунікативної сфери дошкільників з патологією зорового аналізатору;

3. Виявлення і типізація афективних порушень у слабозорих дошкільників;

4. З'ясування і обґрунтування диференційованої специфіки соціально-психологічних утруднень, що виникають у слабозорих афективних дошкільників у різних видах комунікативної діяльності;

5. Розробка та обґрунтування системи корекції емоційних станів та афективної поведінки дітей з вадами зору.

Методи дослідження: теоретичні - аналіз, порівняння і узагальнення матеріалів досліджень з проблеми виникнення і діагностики афективно-емоційних порушень, психодинамічної та поведінкової корекції в дитячому віці; психічного та соціального розвитку дошкільників з патологією зору, впливу дефекту зору на комунікативну діяльність та соціальне пристосування таких дітей; емпіричні - спостереження, бесіда, природний експеримент; статистичні - математична обробка експериментальних даних, кореляційний аналіз.

Для вивчення комунікативних особливостей та міжперсонального запиту в процесі спілкування афективних слабозорих використовувався комп'ютерний варіант аналізу неформальних комунікацій (Ю.Б. Максименко, 1993р.), соціометрія - гра “Секрет” (Т.О. Репіна, 1995р.).

Рівень інтелектуального розвитку, структура навчальних, соціальних та особистісних утруднень, характер афектацій та емоційно-вольові особливості слабозорих вивчались за допомогою методу інтелектуальних субтестів Векслера (Ю.З. Гільбух, 1992р.), проективних малюнкових методик “Дім. Дерево. Людина.” (Дж. Бук, 1995р.), “Малюнок родини” (Р. Барнс, 1995р.), “Намалюй людину” (Ф. Гудінаф - к. Маховєр, 1996р.).

Для визначення кола афективних слабозорих дошкільників і уточнення їх психолого-педагогічних особливостей використовувався метод незалежних експертних оцінок та непрямої експерес-діагностики рівня психічного розвитку дошкільника (П.Я. Мясоєд, 1996р.), бесіди з батьками, лікарями, педагогами.

Вплив батьківської референтної групи на соціально-поведінкові характеристики афективних слабозорих вивчався з використанням тесту соціальної перцепції (Р.Жиль, 1992р.).

База дослідження: спеціальний дитячий заклад для дітей з вадами зору № 324 м. Донецьк, Обласний центр науково-практичної психології і Обласна медико-психолого-педагогічна консультація при Головном Управлінні Освіти Донецької області. Експериментом було охоплено 160 старших дошкільників з різноманітним станом зору. Із них: 80 слабозорих з гостротою зору від 0,05OD/OS0,4; 70 дітей з вищою гострою зору від 0,4OD/OS0,9; 10 дошкільників не мали взагалі зорової патології. Всі діти мали збережений інтелект та не мали іншої органічної психічної патології. В дослідженні брали участь 60 батьків, 7 вихователів, 2 тифлопедагога та 2 логопеда.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виділенні стійкого афекту у випадку зорової патології як складової частини у структурі третинного емоційного порушення, що є наслідком внутрішнього конфлікту особистості слабозорої дитини в процесі її соціального пристосування. Афективні порушення розглядаються як захисна соціально-пристосувальна реакція псевдокомпенсаторного характеру.

З'ясовані і типізовані якісні характеристики емоційного дефекту у випадку зорової патології.

Розроблено структуру соціально-дезадаптивних субсиндромів афективних слабозорих дошкільників із зазначенням характеру афективно-емоційних порушень і соціально-психологічних проблем.

Доведено необхідність психопрофілактики та психокорекції особистісних відхилень у дітей з глибокими порушеннями зору дошкільного віку.

Запропоновано модель психологічної корекції особистісних порушень афективних слабозорих дошкільників на основі застосування психодинамічного та поведінкового підходів.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведеного дослідження було виділено типові варіанти дезадаптивної поведінки слабозорих дошкільників, розкрито соціально-психологічні утруднення, що виникають у цієї категорії дітей у різних видах діяльності. Розроблені практичні рекомендації для працівників спеціальних дошкільних закладів і шкіл з проблеми методики організації психокорекційної та психопрофілактичної роботи з афективними слабозорими. Розроблена система корекційно-педагогічного впливу, яка може бути впроваджена у практику роботи спеціальних дитячих садків та використана в сімейному вихованні дошкільників з глибокими порушеннями зору. Одержані результати дослідження покладені в основу створення лекційного матеріалу з тифлопсихології для слухачів Донецького обласного інституту післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Автором показано сутність поняття “афективний слабозорий дошкільник” через розкриття причинно-наслідкових зв'язків між внутрішнім особистісним конфліктом та виникненням афективного динамічного стереотипу поведінки в динаміці розвитку комунікативних порушень таких дітей. Опрацьовано систему корекції афективно-емоційних станів в дошкільному віці. Всі результати дослідження здобуті автором особисто.

Вірогідність отриманих результатів і висновків забезпечено методологічним, теоретичним та методичним обгрунтуванням позицій дослідження, використанням комплексу методик, які адекватні меті, предмету та об'єкту дослідження, значним обсягом експериментального матеріалу, його кількісним та якісним аналізом із застосуванням методів математичної статистики.

Впровадження і апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались на засіданнях лабораторії тифлопедагогіки Інституту дефектології АПН України ( 1999, 2000 та 2001 р.р.), на науково-практичних конференціях: “Аномальна дитина в системі корекційного навчання та виховання” (м. Біла Церква, 1997 р.), “Інтеграція аномальної дитини в умовах спеціального закладу освіти для дітей з психофізичними вадами у розвитку: проблеми та перспективи” (м. Слов'янськ, 1998 р.), “Актуальні питання практичної психології та логопедії в закладах освіти та охорони здоров'я України” (м.Харків, 1998 р.); на регіональній науково-практичній конференції “Психологічна служба в освітніх зкладах: досвід, проблеми та перспективи” (м. Донецьк, 1998 р.); на обласних конференціях з проблем психологічного забезпечення освітньо-виховного процесу в умовах спеціальних та масових дошкільних закладів: “Психологічне супроводження адміністративної роботи в умовах закладів освіти як фактор оптимізації освітньо-виховного процесу” (м. Донецьк, 1999 р.), “Комплексна реабілітація особистості аномальної дитини в умовах установи спеціальної освіти” (м. Донецьк, 2000 р.).

Основні положення дослідження було використано в практиці роботи спеціального дитячого садка для дітей з вадами зору №324 м.Донецька, районної та обласної медико-психолого-педагогічних консультацій, Обласного центру науково-практичної психології. Матеріали дослідження використовувались для читання лекцій в Донецькому обласному інституті післядипломної освіти з проблеми соціального та психічного розвитку аномальної дитини.

Публікації. Основні розробки з теми дисертації відображено у 9 статтях, три з яких надруковано у фахових наукових журналах.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (215 найменувань) та додатків (70 сторінок), оформлених, як окрема частина дисертації. Загальний обсяг дисертації 195 сторінок машинописного тексту. Дисертація ілюстрована двома таблицями, чотирнадцятьма малюнками, чотирма діаграмами та однією формулою (на 18 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та основні завдання дослідження. Розкривається науково-теоретична новизна, практична значущість роботи. Визначено бази дослідження та охарактеризовано контингент досліджуваних. Висвітлено методологічні засади дослідження та проведено аналіз наукових джерел.

В першому розділі - “Теоретичні основи виникнення афективно-емоційних порушень у сфері комунікацій у слабозорих дошкільників ” уточнюється зміст поняття “афективне порушення”, як гострої емоційної реакції, що має довготривалий характер, опосередковує якісні особливості поведінки та є наслідком того, що дитина нездатна адекватно пристосуватися до вимог оточуючого соціального простору (П.К. Анохін, І.С. Кон, І.П. Павлов та інші). Окремо висвітлено медичний аспект афективних порушень як сомато-функціональних та нервово-психічних відхилень у розвитку (О.С. Ломаченков, Н.Є. Марцинкевич, Г.К. Ушаков). Проналізовано психологічні механізми формування афективного динамічного стереотипу поведінки через зв'язок емоцій з особливостями пізнавальної діяльності (мовленнєвого та інтелектуального розвитку) та спілкування (І.Н. Гільяшева, Б.В. Зейгарник, І.С. Кон, В.В. Лебединський, С.Я. Рубінштейн, Л.С. Славіна, Г.К. Ушаков, Ж.І. Шиф). Узагальнивши наукові результати А.Д. Кошелєвої, А.С. Макаренко, Н.Ю. Максимової, Т.О.Р епіної, Г.Б. Степанової, Т.М. Титаренко та інших дослідників з проблеми дитячої соціалізації та афективної поведінки, ми дійшли висновку, що афективні порушення водночас проявляються як в соціальній, так і в навчально-ігровій діяльності дитини, розглядаються завжди як наслідок її внутрішнього особистісного конфлікту, який є результом неузгодженості між необхідним та можливими рівнями соціального реагування. Афективні розлади проявляються в різноманітних сомато-вегетативних, учбових та поведінкових труднощах, викривлюють систему міжособистісних стосунків дитини, а також виступають одночасно як форма та причина її соціально-захисної поведінки.

Спираючись на фундаментальне положення дефектології про спільність закономірностей психічного розвитку у нормі та при наявності рецепторної патології (Л.С. Виготський, О.М. Леонтєв, С.Я. Рубінштейн) і дані про особливості психічного розвитку дітей з патологією зору, нами віддиференційовано за характером та часом впливу негативні біомедичні та соціально-психологічні чинники, які спричинюють поведінкові порушення.

Афективні реакції слабозорих дошкільників ускладнюють соціальну адаптацію і розцінюються з позицій медичної теорії як патохарактерологічні реакції особистості (Л.О. Булахова, В.В. Лебединський, О.М. Саган, Г.К. Ушаков). Характер афективних реакцій визначається соціально-педагогічним середовищем, конституціональними особливостями психіки та супутніми зоровому дефекту вродженими нейроаномаліями центральної нервової системи дитини (М.І. Земцова, О.Г. Литвак, В.Ф. Матвєєв, Л.О. Новікова, Л.С. Славіна). Для полегшення планування та здійснення корекційно-компенсаторної роботи з афективними слабозорими дітьми нами було розроблено структурну схему розвитку соціальної дезадаптації у випадку афективних порушень.

Узагальнюючи результати досліджень І.М. Гільяшевої, В.М. Мясищєва та Г.К. Ушакова на проблему емоційних відхилень, з урахуванням особливостей психічного розвитку при порушеннях зору, можна констатувати, що афект формує у слабозорої дитини своєрідну емоційно-семантичну спрямованість активного словника, опосередковує емоційні особливості сприймання та продуктивність організації пізнавальної діяльності. Це ускладнює процес комунікацій, діагностується в формі соціально-особистісних проблем і вимагає спеціально спланованої системи корекції ще в дошкільному віці.

В другому розділі - “Особливості та шляхи корекції комунікативної сфери афективних слабозорих дошкільників ” обґрунтовано та розкрито методи дослідження, його етапи і зміст. Використання особистісно-проективних графічних тестів “Дім. Дерево. Людина”, “Малюнок родини”, “Намалюй людину”, методу експертних оцінок, спостережень та інтелектуальних субтестів Векслєра дозволило охарактеризувати психологічні особливості спілкування афективних слабозорих дошкільників в системі таких показників, як рівень інтелектуального розвитку, емоційно-вольові особливості пізнавальної та ігрової діяльності, схильність до демонстративної поведінки, наявність рис тривожності або агресивності, прагнення до лідерства, конфліктність, товариськість, соціальна неадекватність, упертість, облудність, егоцентризм та інші.

Порівняльний аналіз результатів малюнкових тестів та теста соціальної перцепції Р. Жиля виявив своєрідність родинного оточення та його вплив на характер соціального пристосування афективних слабозорих дошкільників. На основі співвідношення індивідуального соціометричного статусу, отриманого методом соціометрії, та отриманих методом АНК комунікаторно-реципієнтних суб'єктивних та групових індексів вдалося зробити висновки про особистісну соціально-комунікативну привабливість афективних слабозорих дошкільників, переважаючі соціально-поведінкові особливості їх комунікативної сфери. В основу диференціації досліджуваних дошкільників покладено ступінь гостроти зору і виділено три підгрупи досліджуваних: діти без зорової патології, діти з різною зоровою патологією та гостротою зору від 0,4 до 0,9 та слабозорі дошкільники з гостротою зору від 0,05 до 0,4.

Аналіз первинних експериментальних даних дозволив зробити висновки стосовно поширеності афективних порушень. Так, серед дошкільників без зорової патології афективних порушень не виявлено, що зумовлено відсутністю зорових та супутніх нервово-психічних аномалій у цих дітей, досить високим рівнем психолого-педагогічної обізнаності їх батьків. Серед слабозорих виявлено 36,3% дітей з афективними розладами, серед дітей з вищою гостротою зору тільки 31,4%. Таким чином, серед дітей з патологією зору, взагалі, афективні порушення зустрічаються в 1,3 рази частіше, ніж за відсутності зорової патології. Але ж, з урахуванням тенденції переважання чисельності слабозорих при комплектаціїї у межах однієї, окремої, групи дитячого садка, на практиці серед слабозорих афективні порушення зустрічаються майже в 1,5 рази частіше.

Взагалі, всі афективні дошкільники, без урахування чинника гостроти зору, склали 32,2% від загальногрупової чисельності: 6,3% афективних дошкільників з агресивним стилем комунікацій, 6,3% - з тривожним стилем, 3,2% - з демонстративною поведінкою, 16,4% - з комбінованим варіантом порушень, де по 8,2% становлять агресивно-тривожні та агресивно-демонстративні стилі спілкування.

Співставлення даних медичного анамнезу з даними проективних графічних тестів, які висвітлюють емоційно-вольові та соціально-комунікативні особливості афективних слабозорих, показало, що можливості їхнього соціального пристосування погіршуються в залежності від глибини зорового дефекту, наявності мікросоціальної занедбаності та супутніх порушень нервової системи. Так, у 80% випадків агресивні та тривожні комунікативні порушення поєднуються із різноманітними супутніми аномаліями нервової системи внаслідок енцефалопатій, ендокриних порушень, нервової ослабленості. Однак, частіше агресивні та тривожні варіанти афективних порушень зустрічаються саме серед слабозорих дітей: агресивні прояви - в 3 рази, тривожні прояви - в 4 рази, агресивно-тривожні - в 2 рази частіше, ніж у дітей з гостротою зору від 0,4 до 0,9. Крім того, саме у афективних слабозорих дошкільників визначаються найбільш яскраво виражені соціально-поведінкові та комунікативні проблеми. Так, у слабозорих дітей показники “Позитивна емоційність”, “Пізнавальна активність”, “Емоційно-вольова саморегуляція”, “Рівень розвитку мовлення”, “Активність уваги”, “Рівень розвитку гри”, “Комунікабельність” в середньому на 8%-10% нижчі, аніж у дошкільників з вищою гостротою зору.

У процесі дослідження було встановлено, що афективним слабозорим найбільш притаманні такі негативні соціально-комунікативні риси, як: конфліктна самооцінка, негативне ставлення до інших дітей, недостатня критичність власної поведінки та її висока соціально-емоційна неадекватність, імпульсивність, конфліктність, недостатній рівень емпатії, продуктивності спілкування та навчальної діяльності, низька ретельність, недостатня пізнавальна активність, висока ригідність ігрових навичок, їх стереотипність, недостатні творчі здібності до моделювання ігрового сюжету, висока вербальна агресія, тривожно-фобічні пристосувальні реакції, егоцентризм, знижений самоконтроль та прагнення до лідерства при недостатніх особистісних умовах його реалізації. Перераховані риси, в залежності від особливостей родинного впливу, спричиняють виникнення захисних демонстративних, агресивних або тривожних афективних стереотипів поведінки слабозорих дошкільників.

Порівняльний аналіз даних про соціально-комунікативні особливості афективних слабозорих дошкільників в залежності від емоційних особливостей їх афективних станів (агресивних, демонстративних та тривожних) покладено в основу характеристики їх типових поведінкових та навчальних труднощів. Аналіз поширеності афективних станів серед дошкільників з вадами зору свідчить про те, що слабозорим частіше притаманні агресивні, тривожні та агресивно-тривожні комунікативні установки (83% афективних слабозорих) та лише у 17% афективних слабозорих зустрічаються агресивно-демонстративні та демонстративні стилі спілкування. Серед дошкільників з вищою гостротою зору агресивні, тривожні та агресивно-тривожні афективні стани зустрічаються лише у 40% дітей. Враховуючи, що аналіз медичних анамнезів дав змогу зробити висновок, що саме агресивні та тривожні афективні розлади частіше ускладнені різноманітними порушеннями нервової системи, а також той факт, що слабозорі з саме такими афективними розладами характеризуються найбільш низькими показниками емоційно-вольового та соціального розвитку: (“Емоційно-вольова саморегуляція”=2,4, “Продуктивність навчальної та предметної діяльності”=2,4, “Рівень розвитку гри”=2,5) та характеризуються, взагалі, самим високим рівнем соціальної неадекватності (“Соціальна неадекватність”=3,8), можна узагальнити, що саме агресивні, тривожні та агресивно-тривожні слабозорі є найбільш складною категорію дітей щодо соціально-поведінкових труднощів, які є наслідками афективних відхилень.

Співставлення результатів соціометрії (якісний та кількісний аналіз мікросоціометричних об'єднань), спостережень, теста соціальной перцепції Р.Жиля та проективних графічних методик виявило, що агресивні, агресивно-тривожні та тривожні слабозорі дошкільники краще адаптуються до умов спілкування в середовищі слабозорих однолітків, у той же час слабозорі діти із демонстративною поведінкою більш привабливі як комунікативні партнери для дошкільників з більш високою гостротою зору. Це пояснюється тим, що демонстративні слабозорі мають найвищі показники мовленнєвого та ігрового розвитку серед афективних слабозорих (”Рівень розвитку гри”=4,0, “Рівень розвитку мови”=4,0), певні музично-драматичні здібності, характеризуються, в порівнянні з іншими категоріями афективних слабозорих, досить високим рівнем вербальної експресії (“Вербальна експресія”=3,7) та товариськості (“Комунікабельність”=3,5, ”Позитивна емоційність”=3,3).

Переважаючі якісні особливості гри, спілкування, пізнавальної діяльності та соціальної поведінки афективних слабозорих дошкільників інтерпретувалися за подібністю характерологічних уявлень з орієнтацією на можливість виділення найтиповіших проблем, які змогли б зформувати соціально-дезадаптивні субсиндроми агресивних, демонстративних та тривожних слабозорих. Так, у дисертації представлені характеристики поведінкових, соціально-ігрових та пізнавальних особливостей слабозорих дошкільників з урахуванням типів їх афективних станів. До найтиповіших ознак спілкування агресивних слабозорих слід віднести їх високу вербальну та фізичну агресивність, прагнення до лідерства, імпульсивність, грубість та конфліктність поведінки, низький рівень емпатії, комунікативну ригідність, вузький арсенал особистісного самовираження, недоброзичливе ставлення до інших дітей, упертість тощо. Такі слабозорі прагнуть до активно-рухливих ігор з агресивним сюжетом, характеризуються недостанім рівнем розвитку творчої уяви.

Демонстративні слабозорі дошкільники характеризуються досить високою облудністю, вербальною агресивністю та егоцентризмом, низькою критичністю та манірністю власної поведінки. Прагнуть уникати навчальних та дисциплінарних труднощів, досить артистичні, творчо ставляться до моделювання сюжету гри та прагнуть до істероідно-егоцентричного лідерства при недостатніх особистісних можливостях для його релізації.

Тривожні слабозорі діти характеризуються низьким рівнем товариськості, конфліктності, вони соціально пасивні, недостатньо самостійні, нерішучі, прагнуть до незначних другорядних ігрових позицій, ігрові навички ригідні та стереотипні, прагнуть до спокійних ігор, частіше на самоті.

Дослідження структури міжособистісних стосунків методами соціометрії та АНК показало, що афективні дошкільники незалежно від гостроти зору потрапляють в статусні категорії знехтуваних (відхилених) або характеризуються нечітко вираженим соціометричним статусом. Частіше до категорії відхилених потрапляють афективні слабозорі - 43% від кількості цієї соціометричної категорії, 34% складають афективні діти з вищою гостротою зору та 23% слабозорі без афективних порушень, в той же час діти без зорової патології та з більш високою гостротою зору до цієї категорії не потрапили Крім того, афективні дошкільники, незалежно від гостроти зору, не потрапили навіть у статусну категорію мікролідерів. Аналіз результатів, отриманих за допомогою методу АНК, дав змогу зробити висновок, що 75% афективних слабозорих показали недостатній рівень активності міжособистісних стосунків (Ra(г)<50%), що свідчить про низьку комунікативну привабливість афективних слабозорих та яскраво виражені ускладнення їх соціальної інтеграції, досить високий рівень особистісної незадоволеності афективних слабозорих, особливо тривожних та агресивно-тривожних афективних дошкільників, результатами свого спілкування та особистісною комунікативною привабливостю (Км1<-0,1 або Км1>0,1). Залежність соціометричного статусу від наявності слабозорості та афективних розладів у дітей свідчить, що афективні порушення, як самостійний дефект, більше, ніж слабозорість, ускладнюють соціальне пристосування дошкільників з вадами зору. В процесі психокорекції афективні порушення слід розглядати як фактор, який спричиняє більш негативні соціальні наслідки у розвитку слабозорих.

Таким чином, слабозорість та афективно-емоційні розлади є негативними факторами соціального розвитку у дошкільному віці. Але ж, афективні порушення суттєвіше, ніж важкий дефект зору, погіршують соціально-комунікативну успішність дітей при спробі їх соціального пристосування серед однолітків.

Вивчення поведінкових, інтелектуальних та емоційно-вольових особливостей афективних слабозорих дошкільників дало змогу зробити висновок, що емоційно-вольові порушення у розвитку дошкільників з вадами зору, крім зазначених соціально-комунікативних труднощів, також негативно позначаються і на організації їхньої пізнавальної діяльності.

Емоційно-вольова розгальмованість, підвищена нервова збудливість, астенізація, інертність нервових процесів, недостатня емоційно-вольова саморегуляція, підвищена емоційна лабільність, психологічний дискомфорт, який виникає внаслідок порушень функцій зорового сприймання, є найбільш характерними для афективних слабозорих дошкільників нервово-психічними особливостями. Зазначені якісні характеристики нервової системи таких дітей негативно позначаються на результативності полісенсорного сприйняття як перцептивної основи пізнавальної діяльності, зокрема, активності уваги та пам'яті. Так, дефекти уваги афективних слабозорих дошкільників виявляються в нездатності охопити внутрішні причинно-наслідкові зв'язки оточуючих соціальних явищ, в звуженні оперативного поля уваги та мають вигляд порушень тривалої довільної зосередженості.

Аналіз отриманих результатів дав змогу зробити висновок, що в дитячому колективі завжди існує тенденція своєрідного реципієнтного тиску, що виявляється в тому, що незалежно від типу афектацій та їх наявності, а також незалежно від суб'єктивного ставлення самої дитини до своєї комунікативної позиції, 88% слабозорих та 83% афективних слабозорих ідентифікуються однолітками як пасивні учасники комунікацій і мають у протоколах дослідження реципієнтний комунікативний індекс (Ідг(р)). Крім того, у 51% випадків у протоколах не міститься розходження групових та суб'єктних реципієнтних індексів, що свідчить про те, що група примушує слабозорих до соціально-пасивних позицій, що у сполученні із досить високим прагненням демонстративних, агресивних та агресивно-тривожних слабозорих до лідерства (“Прагнення до лідерства”=3,6), часто спричиняє в процесі спілкування таких дітей тенденції до комунікативної напруженості та агресії.

У процесі дослідження встановлено, що в середині групи існує ієрархія сили та слабкості її членів, яка побудована на міжособистісних уявленнях про ступінь складності зорового дефекту (“феномен соціальної опіки”), у межах якого, реципієнтний тиск виявляється спробою соціуму надати афективному слабозорому додаткові можливості для опрацьовування цінного соціально-комунікативного досвіду.

Співставлення результатів соціометрії, методу АНК, спостереження та проективних графічних тестів дозволило сформулювати чотирі необхідні та достатні умови для досягнення лідерства серед дітей з патологією зору. Так, лідером здатна бути лише та дитина, котра має досить високу гостроту зору від 0,6 до 1,0, високий коефіцієнт інтелектуального розвитку, позитивну самооцінку в сукупності з високою комунікативною активністю, а також характеризується наявністю позитивного родинного досвіду спілкування.

Вивчення впливу родинних стосунків на характер соціального пристосування афективного слабозорого дошкільника дало змогу зробити висновок, що характер афективно-емоційних порушень слабозорих ідентичний внутрішньородинному стилю спілкування. Так, дослідження соціально-емоційних особливостей спілкування афективних слабозорих дошкільників виявило, що такі діти у середовищі однолітків найбільш схильні до того стилю поведінки, який відповідає соціальним установкам та стереотипам, усталеним в їхній родині. Негативний сімейний досвід обтяжує соціально-емоційний розвиток дошкільника навіть у випадку відсутності важкої зорової патології і є основним фактором, який у випадку відсутності слобозорості визначає розвиток стійких афективних реакцій.

Аналіз отриманих експериментальних даних дав змогу зробити висновок, що слабозорість у сполученні із негативним досвідом родинних міжособистісних стосунків завжди спричиняє виникнення афективно-емоційних аномалій у розвитку дошкільників з вадами зору. Але ж, слабозорість як самостійний негативний чинник, який не обтяжений іншими несприятливими мікросоціальними умовами у розвитку таких дітей, необов'язково призводить до виникнення афективно-емоційних поведінкових порушень. До супутніх мікросоціальних умов, які ускладнюють соціально-психологічні наслідки важкої зорової патології, спричиняють афективно-емоційні порушення у розвитку дошкільників з вадами зору, нами віднесено: нуклеарність родини, негативний досвід родинного спілкування та недостатній рівень емоційної насиченості міжособистісних комунікацій, критичний рівень психологічної та тифлопедагогічної обізнаності батьків, нестабільні міжособистісні стосунки в межах батьківської референтної групи, вузькі соціально розвиваючі можливості внутрішньородинного спілкування. Окремо слід виділити різні особистісно-психологічні проблеми самих батьків, як то: неврози, особистісні акцентуації, шкідливі звички.

Зазначені негативні особливості сімейного оточення у сполученні із вираженим дефектом зору та другорядним психічним дефектом ускладнюють соціально-емоційний розвиток слабозорих дошкільників, сприяють формуванню і закріпленню поведінкових афективно-захисних динамічних стереотипів.

Узагальнюючи результати вивчення соціально-комунікативних особливостей афективних слабозорих дошкільників, можна зробити висновок, що навчальні труднощі та проблеми соціального пристосування таких дітей є наслідком порушення їх емоційно-вольового та мотиваційного аспектів спілкування та проявляються у формі характерної афективно-захисної поведінки. Тому особистісну психологічну корекцію афективних порушень слабозорих дошкільників слід починати з діагностики їх певних соціально-комунікативних та поведінкових проблем.

На основі експериментального матеріалу розроблено структуру афективних субсиндромів за типами афективних станів, виділені загальні соціально поведінкові, емоційні, ігрові та учбові труднощі, вказані шляхи їх подолання. На основі виділення типових рис особистості афективних слабозорих дошкільників опрацьовано прийняту до практики модель психологічної корекції афективно-емоційних та поведінкових проблем слабозорих дітей.

Модель корекції складається з трьох основних розділів: попередня діагностика афективно-емоційних проблем; формування здатності правильно ставитися до власного зорового дефекту та сенсорних можливостей, а також створення емоційного образу-уявлення дитини про бажаний позитивний дінамічний стереотип поведінки.

Пропонується використання методів лібро-, арт-, ігротерапії, як засобів створення уявлень афективної слабозорої дитини про бажаний позитивний поведінковий стереотип. Корекція особистості проводиться у рамках психодинамічного та поведінкового корекційних підходів і орієнтована на зняття системи афективно-захисної мотивації через посилення рефлексії, самоконтролю і навчання новим адаптивним формам поведінки. Психолог засобами ігро-, арт-, лібротерапії створює у такої дитини простіші уявлення про емоційні, морально-етичні, валеологічні та соціально-бажані поведінкові аспекти оточуючих міжособистісних стосунків. Мета психокорекції - створення у афективного слабозорого дошкільника позитивного образу-уявлення свого “Я”, як своєрідного еталону власної поведінки.

Таким чином, арттерапія, лібротерпія, педагогічна бесіда, роз'яснення та директивна гра є основними засобами корекційного впливу на особистість афективної слабозорої дитини, які створюють позитивне суб'єктивне ставлення такої дитини до себе, сприяють правильному розумінню власних сенсорно-перцептивних проблем та стимулюють поведінковий самоконтроль афективних слабозорих дошкільників.

До обов'язкових умов проведення психокорекції афективно-емоційних особистісних відхилень у розвитку слабозорих дошкільників належать: корекція їхніх пізнавальних психічних процесів, тифлодидактична корекція зорового сприймання, консультативна та психопрофілактична робота з батьками.

Емоційно-вольова корекція, формування нової системи соціальної мотивації та інтересів афективної слабозорої дитини, виправлення її комунікативних стереотипів належать до сфери психодинамічної корекції, а негативні динамічні стереотипи поведінки та соціальний досвід виправляються на підставі поведінкового корекційного підходу. Подолання афективних розладів - це не просто тренування певних соціальних навичок, а це створення батьками, педагогами та психологом цілісної системи соціальної діяльності дошкільника, яка допоможе йому пристосуватися до вимог оточуючого соціального простору.

Психолог розробляє корекційні поведінкові програми індивідуально для кожного афективного слабозорого дошкільника, навіть тоді, коли в одній корекційній групі афективні слабозорі діти мають подібні психолого-педагогічні та медичні анамнези. Ефективність проведення психокорекції залежить від індивідуально-особистісних особливостей самого афективного слабозорого дошкільника. Так, у агресивно-демонстративних, агресивних та демонстративних слабозорих динамічні поведінкові стереотипи оновлюються швидко, але ж не відрізняються стійкістю та довготривалістю новоутворень. Динамічні стереотипи у агресивно-тривожних та тривожних слабозорих дошкільників оновлюються повільніше, проте відзначаються стійкістю поведінкових новоутворень.

Спостереження за поведінкою афективних слабозорих, результати повторного тестування, бесіди із батьками та педагогами свідчать про те, що ті афективні слабозорі, які систематично відвідували психокорекційні заняття, з часом значно легше адаптувалися до учбових та дисциплінарних вимог, згладжувались прояви їхньої конфліктності, агресії та тривожності, підвищувався самоконтроль та критичність власної поведінки. Виявилось, що стійкого оновлення поведінкових стереотипів слід очікувати лише за умови спільності вимог дитячого садка та родини, при сполученні корекції дитячої поведінки із психокорекцією її родинних стосунків.

Запропонована система корекції розрахована на старших дошкільників, але її доцільно використовувати і для більш раннього дошкільного віку у формі окремих психопрофілактичних ігрових вправ, що пов'язано із можливостями психокорекції значно поширити систему дитячих уявлень про морально-етичні норми та причинно-наслідкові зв'язки міжособистісних стосунків, удосконалити сенсорний досвід та зорову перцепцію, підвищити соціальну компетентність афективних слабозорих.

ВИСНОВКИ

1. У дослідженні встановлено взаємозв'язок первинного зорового дефекту, вторинних відхилень у пізнавальній сфері і третинних емоційно-вольових порушень, які розглядаються як подальші “афективні порушення”, що впливають на формування характеру спілкування.

2. Визначено біо-соціальні та психолого-педагогічні причини, що лежать в основі виникнення афективно-емоційних порушень у розвитку слабозорих, до числа яких відноситься одночасний вплив на особистість слабозорого дошкільника супутніх зорових нейроаномалій та негативного сімейного досвіду.

3. Виражений дефект зору і нескомпенсований внутрішній особистісний конфлікт слабозорого дошкільника лежать в основі виникнення афективно-емоційних реакцій, які при певній його конституційній схильності психіки переростають у стійкий псевдокомпенсаторний невротичний стереотип поведінки за типом агресії, демонстративності або тривожності.

4. Основні комунікативні проблеми слабозорої афективної дитини полягають у відсутності емпатії, високій соціально-емоційній неадекватності, невротичній деформації мотивів та потреб, високій конфліктності, егоцентризмі, що призводить до порушень соціальної критичності та агресивно-тривожних комунікаційних установок. Комунікативні труднощі спричиняють закріплення небажаних, з точки зору соціального пристосування, рис характеру, як то: навіюваність, боязкість, тривожність, істероідність, егоцентризм, що породжує утриманські установки, конфліктну самооцінку та захисну соціальну агресію.

5. Афективно-емоційні порушення в порівнянні із наслідками зорового дефекту більшою мірою впливають на соцільно-емоційний розвиток таких дітей і є складнішіми, ніж слабозорість, дефектами та потребують ретельної психологічної корекції. У випадку ускладненості слабозорості афективними розладами спостерігаються важкі соціально-комунікативні та учбово-дисциплінарні проблеми. При цьому, дошкільний вік є найбільш продуктивним як для формування афективної симптоматики, так і для її корекції.

6. Характер афективних порушень ідентичний прийнятому в родині стилю комунікацій. Негативний сімейний досвід, нуклеарність родини, психологічна та педагогічна некомпетентність батьків, їх недостатні культурні можливості є ускладнюючими соціальний розвиток слабозорих факторами, які призводять до виникнення афективно-емоційних розладів.

7. Слабозорість у сполученні з афективними порушеннями у розвитку негативно впливає на організацію пізнавальної діяльності. З урахуванням диференціації соціально-комунікативних та поведінкових особливостей, в залежності від типу афектацій визначені типові поведінкові труднощі та проблеми організації пізнавальної діяльності та спілкування у розвитку афективних слабозорих дошкільників.

8. Психологічна модель особистісної корекції афективних слабозорих грунтується на діяльнісному принципі психології і передбачає використання методів психодинамічного та поведінкового психокорекційних підходів. Віковий психологічний базис корекції: провідний вид діяльності - гра та наочно-образний тип інтелекту. В цілому корекція орієнтована на напрацьовування соціально цінних, активних форм поведінки через гальмування дезадаптивних стереотипів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Некрасова И.Н. Социальная адаптация ребенка с патологией зрения // Педагогічна скарбниця Донеччини. - 1996. - №3. - С.46-47.

2. Некрасова И.Н. Социальная адаптация ребенка с патологией зения // Матеріали міжгалузевої науково-практичної конференції. - Харків: Науково-дослідницький Інститут клінічної та експериментальної неврології та психіатрії. - 1998. - С.153-154.

3. Некрасова І.М. Вплив зорових та афективних порушень на характер спілкування у середовищі дошкільників з вадами зору // Дефектологія. - 2001. - №1. - С.20 -24.

4. Некрасова І.М. Особливості психологічної корекції поведінки афективних слабозорих дошкільників // Дефектологія. - 2001. -№4. - C 23-26.

5. Некрасова І.М. Прояви афективної поведінки слабозорих дошкільників та їх корекція // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі. Випуск 2. - Київ: Науковий світ. - 2001.- C. 178-182.

АНОТАЦІЇ

Некрасова І.М. Психологічні особливості комунікативної сфери слабозорих дошкільників з афективною поведінкою. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.08 - спеціальна психологія. - Інститут дефектології АПН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена проблемі вивчення особливостей сфери комунікацій афективних слабозорих дошкільників та корекції їх поведінки. В дисертації на основі теоретико-методологічного аналізу уточнюється сутність поняття “афект” і його місце в структурі соціально-психологічних проблем слабозорих. Розкривається взаємозв'язок афекту, як захисної поведінкової реакції, з особливостями соціального, комунікативного та емоційного розвитку слабозорого, висвітлено причини соціальних дезадаптацій афективних слабозорих дошкільників. Визначено соцільно-психологічні та біо-медичні причини, які лежать в основі виникнення афективних порушень у випадку зорової патології.

Представлено характерологічну структуру соціально-дезадаптивних субсиндромів в залежності від типу афективних порушень, висвітлено найтиповіші інтелектуальні та соціально-комунікативні проблеми афективних слабозорих. Створено структуру особистості таких дошкільників і систему корекційно-психологічного впливу на них.

Ключові слова: афект, внутрішньоособистісний конфлікт, комунікатор, комунікативна сфера, реципієнт, поведінкова та психодинамічна корекція.

Некрасова И.Н. Психологические особенности коммуникативной сферы слабовидящих дошкольников с аффективым поведением. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.08 - специальная психология. - Институт дефектологии АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме изучения особенностей сферы коммуникаций и поведенческой коррекции аффективных слабовидящих дошкольников. В диссертации уточняется сущность понятия “аффект” и его место в структуре социально-психологических проблем слабовидящих.

На основе анализа социально-психологических особенностей развития старших дошкольников и младших школьников, имеющих ограниченные психофизические возможности, выделены наиболее типичные эмоционально-волевые, поведенческие, учебные, коммуникативные и медицинские проблемы таких детей. Это определило вцелом структуру понятия “аффективное нарушение”, независимо от характера первичного дефекта. Показана взаимосвязь аффекта, как защитной поведенческой реакции, с особенностями социального, коммуникативного и эмоционального развития слабовидящих дошкольников.

Анализ научных публикаций по проблеме социально-коммуникативных отклонений у лиц с патологией зрения показал, что аффективные нарушения у слабовидящих дошкольников всегда являются следствием их внутриличностного конфликта, возникают в ситуации фрустрационного поведения, относятся к последующим третичным эмоциональным отклонениям в развитии таких детей и расцениваются как патохарактерологические реакции детского возраста. Отдифференциированы социально-психологические и био-медицинские причины, лежащие в основе возникновения аффективных нарушений в случае зрительной патологии.

В результате проведенного исследования удалось сделать вывод о том, что на фоне нормального психофизического созревания, в рамках вторичного психического дефекта зрительного характера, формируются последующие аффективно-эмоциональные отклонения, которые становятся типичными, носят устойчивый характер, проявляются по типу агрессии, демонстративности или тревожности и требуют специально спланированной психологической коррекции.

Анализ первичных экспериментальных данных показал, что независимо от степени снижения остроты зрения все аффективные дошкольники составили 32,2% от общегрупповой численности обследованных. Среди слабовидящих аффективные дети составляют 36,3%, а среди дошкольников с более высокой остротой зрения только 31,4%, что позволяет сделать вывод о том, что выраженный дефект зрения отягощает социальное и эмоциональное развитие слабовидящих. Анализ распространенности вариантов аффективных нарушений показал, что среди слабовидящих дошкольников чаще всего встречаются эмоционально-волевые отклонения по агрессивному или тревожному типу. Сравнительный анализ особенностей общения аффективных слабовидящих дошкольников в зависимости от характера эмоциональных нарушений позволил заключить, что к наиболее типичным проблемам общения таких детей относятся: низкий уровнь развития их речевой экспрессии, недостаточные сенсорные возможности для усвоения самостоятельных социальных ролей, низкая коммуникативная активность, чрезмерное агрессивное стремление к лидерству, эгоцентризм, высокая тревожность, коммуникативная ригидность, негативизм и отчуждение в межличностных отношениях.

Исследование показало, что характер аффективно-эмоциональных отклонений опосредствован особенностями семейного воспитания, конституциональной предрасположенностью психики слабовидящего ребенка и сопутствующими нейроаномалиями в его развитии. Негативный семейный опыт, нуклеарность семьи, психологическая и педагогическая некомпетентность родителей являются отягощающими социальное развитие слабовидящих дошкольников факторами.

Анализ экспериментальных данных показал, что аффективно-эмоциональные нарушения, как самостоятельное отклонение в развитии слабовидящих детей, в большей степени чем зрительная патология влияют на их социально-эмоциональное развитие. На основе анализа результатов исследования выделены и охарактеризованы тенденции поведения таких детей в группе сверстников с более высокой остротой зрения.

Представлена характерологическая структура социально-дезадаптивных субсиндромов в зависимости от типа аффективных нарушений, освещены наиболее типичные интеллектуальные и социально-коммуникативные проблемы аффективных слабовидящих дошкольников. Разработана структура личности таких дошкольников и система коррекционно-психологического воздействия на них.

Ключевые слова: аффект, внутриличностный конфликт, коммуникатор, коммуникативная сфера, реципиент, поведенческая и психодинамическая коррекция.

Nekrasova I.N. Psychological features of communicative sphere of pre-schoolchildren who have a weak sight with affective behaviour.-Manuscript.

The dissertation for the competition of a scientific degree of the candidate of psychological sciences on speciality 19.00.09 - special psychology. - Institute of defectology of academy of pedagogical sciences of Ukraine. - Kiev, 2002.

The dissertation is devoted to a problem of social-emotional development and behaviorious correction of affective pre-schoolchildren with a weak sight. In the dissertation the essence of concept “affective infringement” and its place in structure of secondary mental defect is specified. The interrelation of affect as pseudocompensative behaviorious reaction, with features of social communicative and emotional development of affective pre-schoolchildren with a weak sight, is opened. The basic groups of social-psychological and bio-medical reasons underlying occurrence of affective infringements are allocated with in case of expressed visual pathology. The influence of primary visual defect of psychological, behaviorious, social-adaptational and communicative-cognitive features of the person of pre-schoolchildren is shown.