Мотивація вдосконалення управлінської діяльності директора школи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

Панчук Тетяна Володимирівна

УДК 371.14 (048)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Мотивація вдосконалення управлінської діяльності директора школи

19.00.05 - соціальна психологія

Київ2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України, м. Київ.

Науковий керівник:Доктор психологічних наук, Коломінський Наум Львович, завідувач кафедри психології Міжрегіональної академії управління персоналом (м. Київ).

Офіційні опоненти:

доктор соціологічних наук, професор Пірен Марія Іванівна, Українська академія Управління при Президентові України, професор кафедри політології (м. Київ);

кандидат психологічних наук, доцент Соловієнко Валентин Олександрович, Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, кафедра психології та педагогіки, доцент (м. Київ).

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія психосоціальних і політико-психологічних досліджень (м. Київ).

Захист відбудеться “19” лютого 2002р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “18” січня 2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність дослідження. Успіх модернізації системи освіти пов'язаний із здійсненням радикальних змін в управлінському мисленні, психології та компетентності керівників навчальних закладів. Залежно від того, які спонукання лежать в основі прийняття особистістю соціальної ролі керівника педагогічного закладу та успішного здійснення рольових функцій менеджера, реалізується той або інший стиль управління, спрямування стратегічних цілей і змістовна специфіка проміжних, тактичних цілей роботи школи. Отже, постає надзвичайно важлива з погляду практики проблема мотивації управлінської діяльності директора школи. Ця проблема є актуальною і в теоретичному плані як одна із традиційно складних проблем психології особистості, соціальної психології тощо. Дослідженням мотиваційної сфери особистості займалися С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонт'єв, Г.С. Костюк, В.І. Ковальов, Л.І. Божович, М.Ш. Магомед-Емінов, В.Г. Асеєв, К.О. Абульханова-Славська, В.К. Вілюнас, М.М. Коченов, В.В. Давидов, А.К. Маркова, С.Г. Мерлін, С.Г. Москвичов, Є.М. Павлютенков, К.В.Судаков, П.М.Якобсон та ін. Проблемам мотивів присвячені фундаментальні праці Фреса, Піаже, Нюттена, Маслоу, Аткінсона, Мак-Клеланда, Хекзаузена та багатьох інших зарубіжних вчених.

Найбільшу увагу дослідників завжди привертали загальні питання мотивації, розробка теоретичних основ та визначення механізмів мотивування поведінки і діяльності. У психологічній науці є й наробки щодо особливостей мотиваційної сфери дітей різного віку, спортсменів, керівників виробничої сфери, учнів школи, професійно-технічних училищ та студентів вузів, при цьому особливу увагу приділено дослідженню мотивації навчальної діяльності (М.І.Алексеєва, А.К.Маркова, С.Д.Максименко, Г.А.Матіс, А.Б.Орлов, В.Є.Мільман та ін.). Мотивація діяльності вчителів вивчалась у незначній мірі, найбільш повним є дослідження К.О. Кальницькою мотивації педагога до підвищення кваліфікації. Що ж до вивчення мотиваційної сфери керівників освітянських закладів, зокрема директорів шкіл, можна стверджувати, що спеціальних досліджень з цією метою проведено не було.

У працях Р.Х. Шакурова, Г.С. Полякової, Ю.О. Долинського, Н.Л. Коломінського, Л.М. Карамушки, О.І.Бондарчук, присвячених психологічним проблемам педагогічного менеджменту, особистість керівника школи розглядається в аспекті підготовки до виконання управлінських функцій, але роль мотиваційної сфери суб'єкта управління або залишається поза увагою авторів, або розглядається на описовому рівні. Проте досвід свідчить, що розширення професійних знань, навіть за умови повної профпридатності директора школи, “зависає” без відчутних наслідків для наступної практичної діяльності, не впливаючи на її ефективність, якщо воно (розширення) не співвіднесене з індивідуально-психологічним підгрунтям навчання, а саме - з мотиваційним компонентом цього процесу. Будь-які спроби піднести його ефективність лише шляхом удосконалення програм і організації занять не дають очікуваного результату, що неодноразово зазначалося у публікаціях з відповідних питань (І.П. Жерносек, С.В. Крисюк, Б.В. Гадзецький, І.І. Шкурко).

Значну увагу було приділено вивченню психологічної компетентності директорів шкіл, а також визначенню змін у знаннях, пов'язаних із навчанням у системі післядипломної освіти (Н.Л. Коломінський, Л.М. Карамушка, О.І. Бондарчук). Установлено, що когнітивна складова підвищення кваліфікації директорів сучасної школи є досить складним і самодостатнім процесом, який потребує постійного розвитку і удосконалення змісту та обсягів навчальних планів і програм, оптимізації форм навчання, розробки відповідного методичного забезпечення. Разом з цим, інформація, яку отримує суб'єкт під час навчання, виявляється практично цінною і сприяє підвищенню ефективності управління лише за умови, що фахівець бачить перспективу її застосування, розуміє, як вона проектується на його повсякденну діяльність. Підвищення кваліфікації директорів шкіл у плані підготовки їх до ефективної управлінської діяльності повинно мати багатоаспектне цільове спрямування, охоплюючи своїм впливом не лише когнітивні процеси, а й пов'язані з ними ціннісні орієнтування особистості, її самооцінку, емоційні стани, тобто сферу мотивації.

Актуальність і недостатня наукова розробленість проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Мотивація удосконалення управлінської діяльності директорів шкіл”.

Зв'язок дисертації з науковими програмами. Дослідження виконано як окремий напрямок комплексної роботи кафедри психології управління Державної академії керівних кадрів освіти за темою: “Науково-методичні основи післядипломної психологічної підготовки керівних і педагогічних кадрів” (1994-1997рр.). Реєстраційний №0199/004314.

Об'єкт дослідження - мотиваційна сфера особистості директора школи.

Предмет дослідження - мотивація до підвищення кваліфікації як головного чинника удосконалення управлінської діяльності директора школи.

Як відомо з теорії систем, серед різних факторів, які впливають на певне явище як систему є один найголовніший, тобто системоутворюючий. Визначення цього фактору має найбільшу значущість зокрема для розуміння психологічних механізмів мотивації особистості до тієї чи іншої діяльності. Саме тому мета нашого дослідження - визначити системоутворюючий чинник мотивації управлінської діяльності та розробити і експериментально перевірити відповідну модель мотивації суб'єкта управління до підвищення кваліфікації в умовах післядипломної освіти директорів школи.

Гіпотеза дослідження - мотивацію директора школи до підвищення кваліфікації обумовлює сукупність взаємопов'язаних особистісних і ситуаційних чинників, які актуалізуються як певні інтегративні утворення спонукальної дії. Визначення специфіки цих процесуально-динамічних мотиваційних детермінант дозволить обґрунтувати відповідний розподіл директорів шкіл за типами мотивації і запровадити диференційований підхід до підвищення кваліфікації суб'єктів управління.

Перевірка гіпотези та досягнення мети дослідження передбачали розв'язання таких завдань:

1.Виконати критичний аналіз понять “мотив”, “мотивація” у контексті різних підходів до розв'язання проблеми стимулювання поведінки людини, її діяльності.

2.Визначити системоутворюючий чинник мотивації управлінської діяльності та обумовлену ним систему психологічних чинників як операційних детермінант мотивації до підвищення кваліфікації.

3.Змоделювати типові варіанти мотивації управлінської діяльності, які є передумовою актуалізації різних рівнів професійно-пізнавальної активності.

4.Виділити та емпірично апробувати сукупність ознак поведінки, адекватних різним типам мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації, визначити основні напрямки оптимізації впливу мотиваційних чинників на професійно-пізнавальну активність суб'єкта управління в процесі післядипломної освіти.

Теоретичну основу дослідження склали:

принцип єдності свідомості і діяльності; вчення про взаємозв'язок зовнішнього і внутрішнього; принцип єдності психічних станів і процесів (С.Л. Рубінштейн);

положення про зв'язок внутрішньої активності з об'єктивацією особистості, про поєднання зовнішніх, соціально-психологічних, і внутрішніх, особистісних, опор активності (Д.М. Узнадзе, Ш.О. Надірашвілі, Х. Хекхаузен, К.О. Абульханова-Славська, О.О. Єршов та ін.);

концепція ієрархічної природи особистісної орієнтації, положення про вирішальну роль значущих утворень особистості у мотиваційній регуляції поведінки (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, М.Ф. Добринін, Ф.В. Бассін, В.О. Ядов);

вчення про конституційні утворення особистісної сфери: “спрямованість” (Л.І. Божович), “ставлення” (В.М. Мясищев), “установка” (Д.М. Узнадзе, О.Г. Асмолов);

умови активації мотиваційних процесів у діяльності керівника (В.П. Казмиренко, С.Г. Москвичов);

психологічні основи соціалізації індивіда (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, Л.І. Божович, Д.Б. Ельконін, О.М. Запорожець, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко та ін.).

Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання різних методів здобування вихідних даних: аналіз літературних джерел з проблем мотивації та проблем управлінської діяльності; спостереження; бесіди; експертне оцінювання; діагностичні методики: шкали Лайкерта, незакінчені речення, об'єктивне тестування, самооцінка порівнянням.

Наукова новизна дослідження.

1.Розроблено трикомпонентну модель мотивації підвищення професійної активності суб'єкта управління - з урахуванням не лише засвоєння певного обсягу знань і умінь, але і психологічної готовності до використання їх суб'єктом управління у практичній діяльності.

2.Визначено характерні особливості мотивації директорів шкіл як поєднання домінуючих мотивів особистості з певним рівнем домагань в управлінській діяльності.

3.Обгрунтовано типологію директорів шкіл на основі виділення рівнів професійно-пізнавальної активності в ситуації післядипломної освіти.

Теоретичне значення роботи полягає у розширенні та поглибленні знання про структуру й динаміку мотивації управлінської діяльності директора школи. Визначено специфічні рівні мотивації та взаємозв'язок управлінської, професійно-творчої і професійно-пізнавальної активності суб'єкта управління. Конкретизовано системотвірну роль очікуваної цінності (рівня домагань) управлінської діяльності в мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації.

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється реальною можливістю їхнього використання для оптимізації впливу мотиваційних чинників на виконання управлінських функцій та підвищення кваліфікації директорів шкіл. Обґрунтовано вимоги до діагностичної процедури і розробки відповідної документації - для розподілу директорів шкіл за типами мотивації і реалізації диференційованого підходу до їхнього навчання у системі післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Одержані автором наукові положення, емпіричні дані і висновки з них є самостійним внеском у розроблення проблеми мотивації управлінської діяльності та підвищення кваліфікації директора школи.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення та результати дослідження доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції “Психологічна служба школи: минуле, сучасність, майбутнє” (Тернопіль, 1996); Міжнародній науково-практичній конференції “ Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996); Другому з'їзді Товариства психологів України “Проблеми та перспективи розвитку психології в Україні” (Київ, 1996); звітній науковій конференції “Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів” (Київ, 1998); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності” (Київ, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-методичні проблеми удосконалення психологічної підготовки менеджерів” (Київ, 1999); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми діяльності практичних психологів (у світлі ідей Л.С.Виготського)” (Мінськ, 1999); науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми вдосконалення управлінської діяльності” (Київ, 2001). Зміст і результати дослідження відображено в десяти публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та дванадцяти додатків. Основний зміст дисертації викладено на 174 сторінках, текст містить 9 таблиць, 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що досліджується, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, представлено теоретичні засади, охарактеризовано наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, наведено дані про їхню апробацію та кількість публікацій з теми дисертації.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження” розглянуто основні тенденції розвитку вчення про мотивацію, що представлені у світовій і вітчизняній психології, теоретичні та емпіричні шляхи визначення мотиваційних чинників, моделі мотиваційних процесів, змістову та процесуальну специфіку мотивації управлінської діяльності. Аналіз літературних джерел переконує в тому, що три стратегічні напрямки вивчення мотивації (особистісний, інстинктивний і асоціативний) виявили тенденцію до зближення. Узагальнення різних концептуальних підходів до визначення локалізації причин дії і вчинку привело до поділу мотиваційних детермінант на два класи: особистісні і ситуаційні. У межах теорії властивостей причиною відмінностей у поведінці вважаються індивідуальні диспозиції: властивості психіки, звички, мотиви, що підлягають виявленню, класифікації та вимірюванню методами диференціальної психології, перш за все тестуванням. Теорія властивостей не ігнорує повністю ситуацію як можливу причину дій і вчинків, але ситуація виступає тут як імпульс до актуалізації з багатьох диспозицій саме тієї, що зорієнтована на неї. (Г. Олпорт, Р. Кеттел, Дж. Келлі, З. Фрейд, Г.Айзенк, К. Роджерс, А.К. Ковальов, Л.І. Божович, В.О. Ядов та ін.). Прихильники ситуаціонізму, заперечуючи вирішальну роль диспозицій, акцентували увагу на тому, що під впливом ситуації відбуваються зміни у самому суб'єкті - його психічних станах, процесах, які обумовлюють поведінку, тобто є її мотиваційною основою. В ролі ситуаційних детермінант мотивації розглядаються об'єктивні умови, властивості середовища, соціально-психологічні характеристики суб'єкта (К. Левін, К. Халл, Л. Фестінгер, С.Л. Рубінштейн, В.Г. Асеєв, О.Г. Асмолов, В.К. Вилюнас, А.К. Маркова та ін.). Згодом дослідники впевнилися в тому, що поведінка людини обумовлюється не безпосередньо об'єктивним змістом ситуації, а тим, як вона представлена у переживаннях людини, тобто її суб'єктивними характеристиками (Л.Рос, Р.Нісбет).

Всебічний аналіз проблеми локалізації мотиваційних детермінант (Х. Хекхаузен) переконав у необхідності врахування як особистісних, так і ситуаційних чинників, а трактування поведінки - як результату взаємовпливу індивідуальних диспозицій і особливостей актуальної ситуації. У сучасній психології поширений саме такий погляд на роль особистісних і ситуаційних чинників мотивації поведінки і діяльності. Поведінка детермінується взаємодією змінних ситуаційних чинників з відносно сталими характеристиками особистості. Мотивація при цьому трактується або як сукупність чинників активності, пов'язаної із задоволенням потреб суб'єкта (змістово-ієрархічна модель), або як поєднання цінностей, очікувань та певних інтегративних якостей особистості у цілісному психологічному стані, який передує здійсненню поведінки (процесуально-динамічна модель). Визначивши відповідну концепцію управлінської діяльності, можна здійснити системний аналіз її мотивів, цілей, дій, тобто розробити в межах описаного підходу психологічні основи підвищення ефективності управлінської діяльності директора школи, зокрема - удосконалення його кваліфікації. Принципового значення набуває при цьому визначення особливої ролі в мотивації управлінської діяльності очікувань щодо її результату у зв'язку із суб'єктивною оцінкою наявних умов діяльності. Поняття “мотивація” використовується для узагальнюючого пояснення зв'язків, які встановлюються між вихідними умовами ситуації та наступними діями.

Оцінні, регулятивні та змістовні властивості мотиву, які актуалізуються в управлінській діяльності нарівні із спонукальними властивостями, пов'язані безпосередньо із свідомістю та самосвідомістю індивіда, з його моральною сферою. У межах соціально-психологічного аналізу управлінської діяльності вплив особистості визначається шляхом вивчення її соціальних установок, спрямованості, особистісних смислів, ставлень, тобто інтегрованих за своєю природою психічних станів - предиспозицій цілеспрямованої поведінки. Індивідуальність керівника тим більше впливає на мотивацію управлінських дій, чим вищий рівень самостійності встановлений його рольовими функціями. Механізм визначення тенденції поведінки або діяльності на основі врахування взаємодії мотиву і ситуації представлений у моделях мотивації досягнення.

У другому розділі “Вивчення мотивації директорів шкіл до вдосконалення управлінської діяльності” розглянуто: відображення в мотивації управління змістової та процесуальної специфіки педагогічного менеджменту; зв'язок професійно-пізнавальної активності директора школи з мотивацією управлінської діяльності; організацію і методику емпіричного вивчення мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації. При цьому ми виходимо з таких міркувань. Управління освітою реалізується як складова частина системи соціального управління, головна функція якого, незалежно від профілю організації, полягає у забезпеченні загальної цільової спрямованості дій всіх учасників спільного трудового процесу, тобто кооперуванні та координації окремих зусиль, оптимальному використанні кадрових ресурсів, а також створенні передумов для адаптації, актуалізації та активації особистості в конкретному нормативно-професійному просторі. Разом з тим, кожний суспільно-необхідний вид діяльності має свою специфіку, підпорядковується особливим законам і здійснюється за різних об'єктивних умов. Яскраво виражену специфіку має і педагогічний менеджмент, що обумовлено об'єктом, засобами і формою представлення результатів педагогічної діяльності. Особливу роль у системі управління освітою відіграє гуманістичний принцип спрямованості на людину, адже всі компоненти діяльності менеджера реалізуються тут на основі безпосередніх або опосередкованих взаємодій з усіма суб'єктами педагогічного процесу. У зв'язку з цим постають певні вимоги до особистості суб'єкта управління: ідеї демократії та гуманізму мають бути представлені у структурі ціннісних орієнтувань керівника, визначати особистісний смисл його діяльності, втілюватись у мотивації конкретних професійних рішень і дій, у вимогах до підлеглих та критеріях оцінювання їхньої діяльності.

Для педагогічного менеджменту характерною є наявність багатьох різнопланових об'єктів і, відповідно, різних рівнів управління: вчитель - учні, директор - вчителі і т.д. при цьому головною фігурою, яка надає єдиного спрямування усім управлінським діям і є їх безпосередньою метою, виступає особистість дитини (учня). Безпосереднє завдання і зміст управління школою полягає в оптимізації навчально-виховного процесу як єдиного цілого і одночасно - як передумови достатньої ефективності індивідуальних дій і результатів кожного з учасників цього процесу. Управління школою постає як рухома система суб'єкт-суб'єктних відношень, з чим пов'язані специфічні труднощі в реалізації професійних функцій керівника.

Необхідною передумовою і показником ефективності управління школою слід вважати у зв'язку з цим принципову єдність цільових орієнтувань усіх учасників навчально-виховного процесу, яка обумовлює співзвучність, несуперечливість мотивації дій усіх суб'єктів спільної діяльності. Характерною для педагогічного менеджменту є проблема адекватності засобів діяльності її цілям, адже знаряддя праці вчителя - це його знання, слово, види діяльності, які він організовує для дітей (Н.В. Кузьміна), зразки його поведінки, тобто індивідуально-психологічні, суб'єктивні феномени. Завдяки цьому стратегічна мета роботи школи, що встановлена офіційно, на практиці втрачає свою однозначність, адже трансформується у структурі свідомості кожного з учасників педагогічного процесу і вже у такому, “зкоригованому”, вигляді приймається суб'єктами професійної діяльності як основа для вибору технологій та засобів навчання, розвитку, виховання дітей. Ефект неоднозначності у трактуванні цілей управління, їхньої суб'єктивної деформації, є тим більш відчутним, чим більше рівнів управління включено до процесу, адже на кожному з них діють такі чинники, як стереотипи мислення, професійні та соціальні установки, компетентність, певні особистісні якості всіх об'єктів управлінських дій менеджера. У зв'язку з цим загострюється питання про поєднання певної психічної організації вчителів і вихователів з досить високим рівнем їхньої психологічної компетентності, а також про визначення і приведення у дію важелів професійної активності педагога на базі сучасних психологічних знань.

В управлінні педагогічним закладом надзвичайно важливо забезпечити органічну єдність усіх компонентів управлінського процесу (діагностика, прогнозування, проектування, організація, стимулювання, оцінювання тощо). Кожний з них не є комплексом окремих самоцінних видів діяльності керівника, а постає як неподільна сукупність дій, що набувають змісту і значення лише разом з усіма іншими.

Мотиваційні чинники управлінської діяльності директора школи локалізуються як в обставинах дій, так і у самому суб'єкті - його прагненнях, інтересах, бажаннях, цілях тощо. У мотивації управлінської діяльності керівника реально співіснують декілька цілей - явних і завуальованих, чітко окреслених у свідомості суб'єкта і визнаних опосередковано. Констатуючи участь різних мотивів у поведінці, необхідно враховувати, в якому відношенні між собою знаходяться ситуація, дія, результат і його наслідки, тобто визначити роль “внутрішньої” (інтринсивної) та “зовнішньої” (екстринсивної) стосовно діяльності складових мотивації. Ланкою, яка пов'язує загальнопсихологічне і соціально-психологічне виявлення особистості суб'єкта управління, є категорія активності. У способах прояву активності розкривається її ціннісний характер, що втілюється у домаганнях, саморегуляції та задоволеності суб'єкта діяльності (К.О. Абульханова-Славська). Керуючись власними критеріями і цінностями, він одночасно керується і груповими нормами, цінностями, внаслідок чого його поведінка виявляється або більш самостійною, автономною, або більш залежною від зовнішніх чинників. Рівень активності і співвідношення зовнішніх та внутрішніх опор саморегуляції обумовлюють характерні особливості управлінської діяльності директора школи, зокрема - перспективу його особистісного розвитку і фахового зростання.

Для визначення типових особливостей поведінки суб'єкта управління використано розширену модель мотивації Х. Хекхаузена, яку побудовано на основі схеми “очікуваної цінності”. Модель структурована відповідно до чотирьох стадій мотиваційного процесу: ситуація, дія, результат, наслідки і передбачає чотири види очікувань: “ситуація - результат”; “дія - результат”; “ситуація - дія - результат”; “результат - наслідки”. Зіставивши цю модель із змістом управлінських функцій директора школи та врахувавши висновки щодо зовнішніх-внутрішніх опор саморегуляції активності, ми визначили гіпотетичні типи поведінки суб'єкта управління залежно від зазначених видів мотивації. Виділено три взаємопов'язаних аспекти активності суб'єкта управління: реалізація управлінських функцій; удосконалення управлінської діяльності; підвищення кваліфікації. Стосовно кожного з цих аспектів встановлено три типи поведінки, обумовлених різними варіантами поєднання зовнішніх і внутрішніх опор саморегуляції.

У третьому розділі “Узагальнення результатів експериментального вивчення мотивації директорів шкіл до підвищення своєї кваліфікації” показано, що у ситуації прояву професійно-управлінської активності, творчої активності та професійно-пізнавальної активності суб'єкта управління діють відповідні комплекси мотиваційних диспозицій - установок, інтересів, прагнень, очікувань та ін., в яких втілено певні ставлення особистості до інших людей, до об'єктивних умов життя і діяльності, до себе. Спираючись на банк даних Н.Л. Коломінського (1975 - 1995 рр.), ми виходили з того, що для керівника навчального закладу як виконавця управлінських функцій вирішальну роль відіграють його ставлення:

до контингенту вчителів як об'єкта управління та його професійної специфіки;

до різних варіантів стилю управлінської взаємодії з іншими людьми (вчителі, учні, батьки, допоміжний персонал школи тощо);

до соціального статусу менеджера освіти;

до себе як суб'єкта управління сучасною школою (ідентифікація).

На творчу активність суб'єкта у зв'язку із професійно-управлінською діяльністю впливають, крім того, ставлення:

до перспективи розвитку об'єкта управління, оптимізації його професійних функцій;

до власної ролі у здійсненні необхідних перетворень, реалізації новацій у діяльності об'єкта управління;

до професіоналізму і майстерності як цінностей.

Пізнавальна активність директора школи у зв'язку з професійно-управлінською діяльністю разом з цим відбиває його ставлення:

до науки та інноваційного досвіду як джерела продуктивних ідей щодо вдосконалення і розвитку педагогічної практики;

до професіоналізму, майстерності як цільового стану готовності суб'єкта до виконання управлінських функцій;

до професійного і загальнокультурного значення компетентності суб'єкта управління, до різних форм її підвищення.

На основі уявлень про взаємну підпорядкованість різних видів активності суб'єкта управління (трикомпонентна модель) було проведено ряд емпіричних досліджень, якими охоплено разом 202 чоловіка. Щоб визначити типологічні ознаки професійно-пізнавальної активності респондентів, потрібно було одержати від кожного таку кількість даних, яка охоплює усю сукупність типів і, разом з тим, є надмірною стосовно кожного типу окремо. Відповідно було використано декілька різних методик, які у поєднанні дозволили виявити ставлення, що є характерними для кожного типу активності суб'єкту управління в усіх її проявах - реалізації управлінських функцій, удосконалення управлінської діяльності, підвищенні власної кваліфікації. Основний масив даних одержано за допомогою опитувальників із шкалами Лайкерта, методики незакінчених речень, об'єктивного тесту для визначення сили мотиву влади, методики для самооцінки готовності до виконання управлінських функцій. Так, за допомогою методики незакінчених речень визначено систему стійких ставлень директорів про вирішальні чинники успішної діяльності керівника сучасної школи. Їх характеризує такий розподіл сконструйованих речень (за переважанням пріоритетного чинника):

1. Особистісні якості (здібності, характер, моральні риси) - 254 (21% від загальної кількості сконструйованих речень);

2. Професійно-управлінські знання і досвід керованої роботи 184 (15%);

3. Психолого-педагогічні знання і досвід роботи вчителем - 164 (14%);

4. Дотримання функціональних обов'язків, ставлення до їх виконання - 114 (10%);

5. Компетентність (нормативно-управлінський аспект) - 104 (8%);

6. Здатність до сприймання нового - 84 (7%);

7. Соціальний статус директора школи - 78 (7%);

8. Стиль взаємодії і спілкування з людьми - 64 (6%);

9. Господарчі, комерційні уміння - 34 (3%);

10. Загальна культура керівника - 24 (2%).

Джерелом додаткової інформації були спостереження, інтерв'ю, вивчення учбової документації у закладах післядипломної освіти директорів шкіл.

Обробка статистичного матеріалу підпорядковувалась двом завданням:

визначити загальні характеристики мотивації директорів шкіл до підвищення своєї кваліфікації;

установити наявність або відсутність розподілу суб'єктів управління за ознакою професійно-пізнавальної активності та соціально-психологічної специфіки відповідних груп. У цьому випадку емпіричні дані оброблялись із застосуванням факторного аналізу, результати обробки подаються як у числовій, так і у графічній формі. Кожному статистичному об'єкту на графіку коефіцієнтів відповідає певна точка, а близько розташовані точки утворюють клас. Наявність декількох класів свідчить про те, що відбувся розподіл об'єктів за результативною ознакою, тобто про їхню класифікацію.

Аналіз результатів вивчення особистісних диспозицій показав, що у структурі особистості суб'єкта управлінської діяльності вони утворюють ієрархічно організовану систему, що актуалізується як установка певного типу поведінки. Залежно від переважання ролі внутрішніх або зовнішніх соціальних опор та співвідношення інтринсивної - екстринсивної мотивації суб'єкт реалізує одну із конкретних форм або примусової, або вольової поведінки, або вольової з проявом творчої активності особистості.

Кожному рівню активності відповідає певний тип поведінки. Мотивація кожного типу поведінки об'єктивується у рівнях домагань та очікуваннях суб'єкта управління щодо наслідків своєї діяльності. Важливим критерієм належності до того або іншого типу є особистісне прийняття певної ролі у практичному розв'язанні стратегічних і тактичних завдань розвитку сучасної школи. Відповідно до трьох варіантів мотивації визначено і описано три рівні професійної активності суб'єкта, пов'язаних із індивідуальними цілями його управлінської діяльності, - “інертний тип”, “адаптивний тип”, “ініціативний тип”. Перший рівень професійної активності визначається ставленням до виконання професійних функцій директора школи. До другого рівня професійно-значущих диспозицій суб'єкта управління віднесено чинники його творчої активності: креативність, самооцінку, професійну самоідентифікацію, співвідношення інтринсивної та екстринсивної мотивації. Критеріями творчої активності у професійно-управлінській діяльності є пошук, створення або перетворення засобів, методів, форм, принципів управління, участь в інноваційному процесі та залучення до нього вчителів школи. Залежно від мотивації професійно-творчої активності поведінка керівників педагогічних закладів диференціюється на три типи: “репродуктивний”, “інноваційно-репродуктивний”, “інноваційно-творчий”. На третьому рівні згруповано особистісні диспозиції, які разом характеризують ставлення суб'єкта до професійної діяльності в освіті і соціальної ролі директора школи, до дітей і певних педагогічних концепцій, до майстерності взагалі і професіоналізму в управлінні, до влади, успіху і самореалізації особистості, визнання об'єктивної і суб'єктивної цінності засвоєння наукових здобутків тощо, тобто обумовлюють процесуальну мотивацію професійно-управлінської діяльності та її трансформацію у професійно-творчу діяльність. У поєднанні з вимогою з боку ситуації диспозиції-ставлення актуалізуються як результативний компонент мотивації, що спричинює один з трьох типів поведінки директорів шкіл у ситуації підвищення їхньої кваліфікації: “скептичний”, “прагматичний”, “цілеспрямовано-пізнавальний” (Таблиця 1).

Таблиця 1. Типи поведінки директора школи в ситуаціях управлінської діяльності

Розподіл респондентів-директорів шкіл за типами мотивації до підвищення кваліфікації (мотивація професійно-пізнавальної активності) представлений співвідношенням:

“скептичний тип” - 26 (І група);

“прагматичний тип” - 164 (ІІ група);

“цілеспрямовано-пізнавальний тип” - 10(ІІІ група).

ВИСНОВКИ

1.Розвиток теорії мотивації йшов шляхом синтезування традицій психології особистості, когнітивної психології та психології навчення, що дозволило подолати обмеження постулату безпосередньості та наблизитись до більш повного визначення механізмів реальної поведінки, її мотивації. У сучасній психології набув визнання погляд на поведінку як на процес взаємодії змінних ситуаційних факторів з відносно постійними особистісними характеристиками (диспозиціями). Розробка проблем мотивації у вітчизняній психології відбувається на основі принципів єдності зовнішнього і внутрішнього, свідомості і діяльності, що знаходить втілення у поєднанні змістової та динамічної сторін мотивації.

2.Активність суб'єкта управлінської діяльності реалізується як безперервна і різнопланова взаємодія ситуативних і особистісних чинників. Типові особливості поведінки суб'єкта управлінської діяльності можуть бути визначені на основі схеми “очікуваної цінності”, яку структуровано відповідно до чотирьох стадій мотиваційного процесу: ситуація, дія, результат, наслідки. Наявність різних типів мотивації суб'єктів управління до підвищення кваліфікації та особливості поведінки у відповідній ситуації обумовлені:

розвитком індивідуального процесу реалізації загальної активності суб'єкта, зокрема її послідовною трансформацією у професійно-управлінську, професійно-творчу та професійно-пізнавальну форми активності певного рівня;

сукупністю ставлень особистості із певною регуляцією активності (з переважанням внутрішніх або зовнішніх соціальних опор) як цілісним психічним станом, що передує поведінці.

3.У структурі особистості суб'єкта управлінської діяльності виявлено ієрархічно організовану систему професійно значущих диспозицій, що актуалізуються як установка певного типу поведінки. Залежно від переважання ролі внутрішніх або зовнішніх соціальних опор активності та співвідношення інтринсивної - екстринсивної мотивації суб'єкт реалізує одну з конкретних форм або примусової, або вольової поведінки, або вольової з проявом творчої активності особистості. Мотивація кожного типу поведінки об'єктивується у рівнях домагань та очікуваннях суб'єкта управління щодо наслідків своєї діяльності. Критерієм належності до того або іншого типу є особистісне прийняття певної ролі у практичному розв'язанні стратегічних і тактичних завдань розвитку сучасної школи (перший рівень професійно значущих диспозицій). Відповідно до трьох варіантів мотивації визначено і описано три рівні професійної активності суб'єкта, пов'язаних з індивідуальними цілями його управлінської діяльності - “інертний тип”, “адаптивний тип”, “ініціативний тип”.

4.До другого рівня професійно значущих диспозицій суб'єкта управління віднесено чинники його творчої активності - креативність, самооцінку, професійну самоідентифікацію, співвідношення інтринсивної та екстринсивної мотивації. Критеріями творчої активності у професійно-управлінській діяльності є пошук, створення або перетворення засобів, методів, форм, принципів управління, участь в інноваційному процесі та залучення до нього вчителів школи. Залежно від мотивації професійно-творчої активності поведінка керівників педагогічних закладів диференціюється на три типи: “репродуктивний”, “інноваційно-репродуктивний”, “інноваційно-творчий”.

5.На третьому рівні згруповано особистісні диспозиції, які обумовлюють процесуальну мотивацію професійно-управлінської діяльності та її трансформацію у професійно-творчу активність. У поєднанні з вимогою з боку ситуації диспозиції-ставлення актуалізуються як результативний компонент мотивації, що спричинює один з трьох типів поведінки директорів шкіл у ситуації підвищення кваліфікації: “скептичний”, “прагматичний”, “цілеспрямовано-пізнавальний” (умовно: “скептики”, “прагматики”, “перетворювачі”).

6.Кількісний розподіл респондентів-директорів шкіл за визначеними типами мотивації до удосконалення управлінської діяльності та підвищення кваліфікації описується співвідношенням: І група - 26 чол. (“скептики”); ІІ група - 164 чол. (“прагматики”); ІІІ група - 10 чол.(“перетворювачі”).

Порівняльний аналіз експериментальних даних, а також матеріалів інтерв'ювання, спостережень, учбової документації дозволив зробити висновки щодо специфічних проявів професійно-пізнавальної активності представниками кожної з визначених груп та організації диференційованого навчання різних категорій директорів шкіл в системі післядипломної освіти. Визначено також напрямки подальшої роботи з наукового забезпечення розробки відповідної психодіагностичної процедури з метою підвищення рівня професійної підготовки менеджерів освіти шкільного рівня.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ВІДОБРАЖЕНО В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1.Перевезій Т.В. Проблема розробки методики вивчення мотивації директора школи щодо вдосконалення управління // Післядипломна освіти педагогічних кадрів: проблеми розвитку: Матеріали звітної наукової конференції 31 жовтня - 1 листопада 1996 р. К., 1997.- С. 232-234.

2.Перевезій Т.В. Специфіка управлінської діяльності директора школи та мотивація його професійного вдосконалення // Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м.Київ 28-30 жовтня 1998 р. - К.: Правда Ярославичів, 1998. - С.190-193.

3.Перевезій Т.В. Результати експериментального вивчення мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації // Післядипломна освіта та управління навчальними закладами в умовах трансформації суспільства: Матеріали звітної наукової конференції 1-2 квітня 1999 р. - К.: Державна академія Керівних кадрів освіти, 1999. - С.253-258.

4.Перевезій Т.В. Професійне вдосконалення в структурі мотивації управлінської діяльності директора школи // Освіта і управління. - 1998.-Т.2, число 4. - С.99-108.

5.Перевезій Т.В. Експериментальне вивчення мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації (аналіз результатів) // Освіта і управління. - 1999.-Т.3, число 2. - С.87-96.

6.Перевезий Т.В. Мотивация руководителей к совершенствованию управленческой деятельности как фактор повышения качества их подготовки // Менеджмент качества современного образования: сборник научных трудов. Приложение к научному журналу “Персонал”, №5 (53), 1999. - К.: 1999. - С.107-109.

7.Перевезій Т.В. Врахування мотивації до підвищення кваліфікації в підготовці менеджерів освіти. // Теоретико-методологические проблемы усовершенствования психологической подготовки менеджеров: сборник научных трудов. Приложение к научному журналу “Персонал”, №1(55), К.: 1999. - С.110-114.

8.Перевезий Т.В. Мотивация управленческой деятельности как фактор сотрудничества практического психолога с директором школы. // Актуальные проблемы деятельности практических психологов (в свете идей Л.С. Выготского): Материалы Международной научно-практической конференции 7-10 декабря 1999г. Минск: 2000. - С.85-90.

9.Перевезій Т.В. Проблема діагностування мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації. // Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2000р. - С. 142-143.

10.Перевезій Т.В. Дослідження ціннісних орієнтацій керівників шкіл як детермінантів мотивації до вдосконалення професійної діяльності. // Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів: Матеріали звіт. наук. конф., м. Київ 5-6 березня 1998р. - Ч.І. - С. 138-141.

АНОТАЦІЇ

Панчук Т.В. Мотивація вдосконалення управлінської діяльності директора школи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук 19.00.05 - соціальна психологія. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. - Київ, 2002.

Дисертацію присвячено проблемі впливу на управління з боку мотиваційної сфери директора школи. В ході дослідження було визначено особливості прояву різних видів активності у процесі виконання управлінських функцій залежно від типу мотивації управління та виділено сукупність зовнішніх ознак поведінки, адекватних різним типам мотивації директорів шкіл до підвищення кваліфікації. Розроблено рекомендації щодо діагностування типу мотивації до підвищення кваліфікації та щодо розподілу курсантів-директорів шкіл за ознакою прогнозованої професійно-пізнавальної діяльності. Обґрунтовано типологію курсантів (директорів шкіл) на основі виділення рівнів професійно-пізнавальної активності. Основні результати праці можна використовувати для запровадження диференційованого навчання в процесі підвищення кваліфікації директорів шкіл та значного підвищення ефективності навчання за рахунок врахування особливостей мотивації до вдосконалення управлінської діяльності. мотивація директор школа

Ключові слова: мотивація, управлінська діяльність, активність особистості, професійне вдосконалення, ставлення, спрямованість особистості, рівень домагань.

Панчук Т.В. Мотивация усовершенствования управленческой деятельности директора школы.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2002.

Диссертация посвящена проблеме влияния на управление со стороны мотивационной сферы директора школы. В ходе исследования определены особенности проявления разных видов активности в процессе исполнения управленческих функций в зависимости от типа мотивации управления и выделена совокупность внешних признаков поведения, адекватных разным типам мотивации директоров школ к повышению квалификации. В структуре личности субъекта управленческой деятельности выявлено иерархически организованную систему профессионально значимых диспозиций, которые актуализируются как установка определенного типа поведения. В зависимости от преимущества роли внутренних или внешних социальных опор активности и соотношения интринсивной - экстринсивной мотивации субъект реализует одну из конкретных форм принудительного, или волевого поведения, или волевого с проявлением творческой активности личности. Критерием принадлежности к тому или иному типу является личностное принятие определенной роли в практическом решении стратегических и тактических задач развития современной школы. Соответственно трём вариантам мотивации определены и описаны три уровня профессиональной активности субъекта, связанных с индивидуальными целями его управленческой деятельности - “инертный тип”, “адаптивный тип”, “инициативный тип”. Активность субъекта управленческой деятельности реализуется как непрерывное и разноплановое взаимодействие ситуативных и личностных составляющих. Типичные особенности поведения субъекта управленческой деятельности могут быть определены на основе схемы “ожидаемой ценности”, которая структурирована соответственно к четырём стадиям мотивационного процесса: ситуация, действие, результат, следствие. Наличие разных типов мотивации субъектов управления к повышению квалификации и особенности поведения в соответствующей ситуации обусловлены: а) развитием индивидуального процесса реализации общей активности субъекта, в частности её последовательной трансформацией в профессионально-управленческую, профессионально-творческую и профессионально-познавательную формы активности определенного уровня; б) совокупностью отношений личности с определенной регуляцией активности (с преимуществом внешних или внутренних социальных опор) как целостным психическим состоянием, которое предшествует поведению. Разработаны рекомендации, касающиеся диагностирования типа мотивации к повышению квалификации и распределению курсантов-директоров школ по признаку прогнозированной профессионально-познавательной деятельности. Обоснована типология курсантов-директоров школ на основе выделения уровней профессионально-познавательной активности. Основные результаты исследования можно использовать для внедрения диференцированного обучения в процессе повышения квалификации директоров школ и значительного повышения эффективности учебного процесса за счет учета особенностей мотивации к усовершенствованию управленческой деятельности.

Ключевые слова: мотивация, управленческая деятельность, активность личности, профессиональное усовершенствование, отношение, направленность личности, уровень притязаний.

Panchuk T.V. Motivation for perfection of school headmaster's managerial activities. - Manuscript.

Dissertation to gain Candidate degree in psychological sciences, Speciality 19.00.05 - social psychology. - G.S.Kostiuk Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2002.

The dissertation deals with the problem of a headmaster's motivational sphere impact upon school management. The manifastation peculiarities of different kinds of activities in the process of managerial functions realisation depending on the type of management motivation as well as a complex of behavioural outward indicators adequate to different types of school headmasters' motivation for in-service training have been identified. The recommendations have been worked out on the diagnosis of in-service training motivation type and on the distribution of school headmasters as retrainees in accordance with the indicators for projected professional-cognitive activities. The school headmasters as retrainees typology is substantiated on the basis of severalised levels of professional-cognitive activities. The principal research results may be utilised for the introduction of school headmasters' differentiated instruction into the in-service training in order to substantially enhance the efficiency of training due to accounting of peculiarities of motivation for the perfection of managerial activities.

Key words: motivation, managerial activities, personality's activity, professional perfection, attitude, personality's directivity, level of claims.

Размещено на Allbest.ru