Формування пізнавальної активності як засіб розвитку індивідуальності дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова

УДК 159.922.72

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Формування пізнавальної активності як засіб розвитку індивідуальності дошкільників

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Литвиненко Ірина Сергіївна

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Соціально-економічний розвиток України як сучасної, незалежної європейської держави, можливий за умови якісного удосконалення системи освіти, зокрема, її першої ланки - дошкільного виховання. У цьому зв'язку особливої значущості набувають державні документи з дошкільного виховання та освіти: Державна національна програма "Освіта" ("Україна XXI ст.") (1993р.), Концепція дошкільного виховання в Україні (1993р.), проект Закону "Про дошкільну освіту" (1998р.), "Базовий компонент дошкільної освіти" (1999 р.), які висувають значне завдання - формування різнобічне і гармонійно розвиненої особистості, здатної відчувати власну самоцінність.

Сьогодні йде активний пошук нових форм співпраці з дітьми у навчальному процесі, звільнення їх від заорганізованості. Проблема пізнавальної активності дошкільників - одна з найактуальніших у теорії психологічної науки та у практиці дошкільних навчальних закладів, оскільки активність є необхідною умовою формування розумових якостей дітей-дошкільників, їх самостійності, ініціативності.

Проблему розвитку пізнавальної активності, її структуру розкривали в своїх працях Д.Б. Богоявленська, Г.С. Костюк, В.К. Котирло, О.М. Матюшкін та ін.; зв'язок пізнавальної активності з таким поняттям, як "розуміння" досліджували М. Матюшкін, С.В. Герасимов; залежність розвитку пізнавальної активності від спілкування з дорослими, однолітками, висвітлювали М.І. Лісі-на, Д.Б. Годовікова.

Формування пізнавальної активності дошкільників здійснюється в процесі навчання, де розвиваються пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприймання, представлення, пам'ять, увага, уява, мовлення. Здебільшого дослідження науковців спрямовані на вивчення розвитку окремих психічних процесів, психічних дій, так, наприклад, зорові, слухові, кінестетичні сприймання досліджували педагоги (А.М.Богуш, О.М.Лєушина, Е.Й.Щербакова), психологи (Т.В.Єндовицька, Л.І.Котлярова, З.М. Богуславська, Н.Г.Агеносова, О.І. Неклюдова), мислительні дії досліджували Л.І.Жуковська, П.І.Зінченко, З.М. Істоміна та ін. Нажаль відсутні дослідження одночасного формування багатосторонніх дій, які впливають на формування пізнавальної активності дошкільників. Під формуванням одночасних багатосторонніх дій ми розуміємо використання максимально можливих форм дій дитиною в обмежений проміжок часу, зокрема, протягом одного заняття. Ми вважаємо, що прийшов час перенести акцент з розвитку пізнавальних процесів на розвиток дитини, її індивідуальності, тому що пізнавальна активність зумовлюється однією з провідних особливостей психічного розвитку людини - її індивідуальністю. Проблема розвитку індивідуальності розкривається в працях філософів, педагогів, психологів (Б.Г. Ананьєв, А.Г. Асмолов, Т.Ф. Базилевич, В.В. Білоус, В.В. Зеньковський, В.С. Мерлін, І.І. Резвицький та ін.). Принцип індивідуальності займає важливо місце у навчанні і виступає як один з методів формування гармонійної особистості. У навчальному процесі необхідно орієнтуватися на індивідуальні особливості пам'яті, уваги, уяви тощо, на індивідуальність дитини, щоб визначити, які риси повинні бути найбільше розвинені для того, щоб дитина мала можливість себе удосконалювати.

Актуальність теми дослідження пов'язана з тим, що на тлі великої кількості досліджень пізнавальної активності, питання про її вплив на розвиток індивідуальності дошкільників мало привертало увагу дослідників, особливо з психологічних позицій.

Таким чином, сказане зумовлює необхідність наукового аналізу даної проблеми та актуальність обраної нами теми дисертаційного дослідження: "Формування пізнавальної активності як засіб розвитку індивідуальності дошкільників".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Тема дослідження входить до плану науково-дослідної роботи кафедри психології Миколаївського державного педагогічного університету, затверджена бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 5.12.2000р.).

Об'єкт дослідження - формування пізнавальної активності та розвиток індивідуальності дошкільників.

Предмет дослідження - психологічні особливості впливу процесу одночасного формування багатосторонніх дій на формування пізнавальної активності, як засобу розвитку індивідуальності дошкільників.

Мета дослідження - виявити закономірності впливу одночасних багатосторонніх дій на формування пізнавальної активності та розвиток індивідуальності дошкільників з урахуванням їх вікових особливостей.

Гіпотеза дослідження. В основу нашого дослідження покладено гіпотезу про те, що одночасне формування багатосторонніх дій в навчальному процесі, суттєво впливає на формування пізнавальної активності та веде до підвищення мотиваційно-когнітивної, поведінкової самостійності дошкільників, розвитку їх індивідуальності.

Для досягнення мети дослідження, перевірки висунутої гіпотези необхідно було розв'язати такі дослідницькі завдання:

- вивчити сучасний стан розробки проблеми формування пізнавальної активності, розвитку індивідуальності дошкільників в психологічній літературі;

- розкрити психологічну сутність пізнавальної активності та ефективність її впливу на розвиток індивідуальності дітей дошкільного віку;

- науково обґрунтувати сутність поняття "багатосторонні дії";

- виявити показники та охарактеризувати рівні розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку;

- визначити психологічні умови ефективної організації пізнавальної активності дошкільників;

- розробити та впровадити експериментальну систему методик одночасного формування багатосторонніх дій з урахуванням вікових особливостей дошкільників.

Теоретично-методологічну основу дослідження складають: системний підхід до розуміння особистості (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, С.Л. Рубінштейн та ін.); діяльнісний підхід у психології (П.Я. Гальперін, В.В.Давидов, О.М. Леонтьєв та ін.); теорія планомірного формування розумових дій та понять (П.Я. Гальперін); концепція ампліфікації, збагачення розвитку дошкільників (О.В. Запорожець); гуманістичний підхід до процесу навчання (А. Маслоу); залежність пізнавальної активності в дошкільному віці від контактів з навколишнім середовищем (О.В. Запорожець, М.І. Лісіна, Д.Б. Годовікова); положення про структуру пізнавальної активності (О.М. Ма-тюшкін); принцип єдності свідомості та діяльності; теоретичні положення про сутність активності особистості, як суб'єкта діяльності (Г.С. Костюк).

В процесі дослідження для перевірки гіпотези і розв'язання поставлених завдань був застосований комплекс теоретичних та емпіричних методів: вивчення та аналіз психологічної, філософської літератури з проблеми дослідження; критичний аналіз і узагальнення означеної літератури, введене цілеспрямоване спостереження, бесіда, констатуючий експеримент, лонгітюдний формуючий експеримент та методи математичної статистики.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше запропоновано поняття "одночасне формування багатосторонніх дій";

- вперше застосовувалось одночасне формування багатосторонніх дій у навчальному процесі;

- вперше була розроблена та застосована система методик, що спиралася на багатосторонні дії, яка спрямована на розвиток пізнавальної активності дітей дошкільного віку;

- вперше простежений вплив пізнавальної активності на розвиток індивідуальності дошкільників у віковому аспекті;

- позитивні результати формуючого експерименту були прослідковані у початкових класах шкільного навчання і підтвердили його високу ефективність.

Теоретичне значення роботи полягає:

- у визначенні поняття "одночасне формування багатосторонніх дій";

- у визначенні психологічних умов ефективного формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку та в доведенні їх ефективності;

- одержані результати дають можливість поглибити розуміння проблеми формування пізнавальної активності як засобу розвитку індивідуальності дошкільників, зокрема, того її важливого аспекту, як одночасне формування багатосторонніх дій;

- у розкритті механізму впливу багатосторонніх дій на розвиток індивідуальності дошкільників.

Практична цінність роботи полягає в розробці та впровадженні системи методик, що можуть бути використані у практиці дошкільних навчальних закладів для цілеспрямованого впливу на формування пізнавальної активності, як засобу розвитку індивідуальності дітей дошкільного віку.

Особистий внесок здобувача полягає у теоретичному обґрунтуванні основних ідей і положень досліджуваної проблеми; в організації та проведенні тривалого формуючого експерименту; в розробці спеціальної системи методик по формуванню пізнавальної активності у дошкільників; простежено вплив одночасних багатосторонніх дій на формування пізнавальної активності, на розвиток індивідуальності дошкільників та на результати успішності початкового шкільного навчання.

Вірогідність та надійність отриманих результатів та висновків забезпечена всебічним розглядом предмету дослідження, методологічною та теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження; тривалістю експерименту, репрезентативністю вибірки експериментальних даних; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, її результати, висновки висвітлювалися у доповідях та повідомленнях автора на III Міжнародних психологічних читаннях (Харків, 1999р.); на Міжнародних наукових, науково-практичних конференціях (Сімферополь, 2001 р., Одеса, 2002р.), обласних науково-практичних конференціях (Миколаїв, 1998р., Миколаїв, 1999 р., Миколаїв, 2000р.); обласних практичних семінарах "Нові технології у системі дошкільної освіти" (Миколаїв, 2000р.); обговорювалися на засіданнях кафедри психології та теоретичних щорічних підсумкових, звітних конференціях Миколаївського державного педагогічного університету (1996 - 2001). Впровадження результатів дослідження здійснювалося у виступах автора перед слухачами курсів обласного інституту післядипломної педагогічної освіти м. Миколаєва (довідка № 187/8-24 від09.10.02 р.). Результати дослідження впроваджено в практику навчально-виховної роботи дитячих навчальних закладів № 52, 60, 115 м. Миколаєва (довідка № 1954/20-04 від 09.10.02р.).

Публікації. Зміст та результати дослідження відображено у 6 фахових публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 184 сторінки комп'ютерного тексту і містить 25 таблиць, 13 рисунків. Основний зміст викладено на 166 сторінках. Список використаних джерел складається зі 233 найменувань, з яких 3 - іноземною мовою. Додаток містить наочність системи методик по формуванню пізнавальної активності дітей дошкільного віку.

Основний зміст роботи

формування пізнавальна активність дошкільник

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми дослідження, визначаються його об'єкт та предмет, формулюються мета, гіпотеза та завдання роботи, подається стисла характеристика використаних методів, розглядається наукова новизна, теоретична і практична значущість дослідження.

У першому розділі - "Пізнавальна активність як, проблема педагогічної та вікової психології", -- який містить два параграфи, подано теоретичний аналіз формування пізнавальної активності дошкільників як психолого-пе-дагогічної проблеми.

У першому параграфі розглядається сутність активності, проблема співвідношення активності та діяльності у філософських, психологічних колах (Ю.Л. Воробйов, М.В. Дьомін, А.В. Маргуліс, В.Ю. Сагатовський, Б.С. Украінцев, В.А. Петровський, А.В. Брушлинський, С.Л. Рубінштейн). Наведені різні точки зору дослідників щодо розуміння активності. Активність ототожнюється з нервово-психічною енергією (О.Ф. Лазурський); з розумовою енергією (Ч. Спірмен). Активність визначається як надзвичайно високий етап діяльності (М.В. Дьомін), як максимальна діяльність особистості (О.Г. Ковальов), як міра діяльності (Л.П. Станкевіч); як здатність людини міняти навколишнє середовище у співвідношенні з особистісними потребами, поглядами та метою (Г.С. Костюк). М.В. Дьомін вважає, що поняття "активність" ширше, ніж "діяльність", а В.А. Петровський акцентує, що немає діяльності поза активністю і активності поза діяльністю, і пропонує встановити між ними відношення взаємонаступності та взаємопроникнення. А.В. Брушлинський не обмежує аналіз активності діяльністю і наголошує, що важлива якість людини - бути суб'єктом, ініціювати, здійснювати практичну діяльність, спілкування, пізнання. Аналізуючи співвідношення активності та діяльності С.Л. Рубінштейн розрізняв ці поняття, незважаючи на їх діалектичний зв'язок.

Подано аналіз різних підходів до розуміння пізнавальної активності, її ролі у навчальному процесі. Пізнавальна активність визначається як стан, що передує діяльності і породжує її, як міра діяльності, як риса, якість особистості, як умова розвитку та результат виховання, (Дж. Брунер, Д.Б. Годовікова, Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, М.І. Лісіна, М.І. Мухіна, С.Л. Рубінштейн, К.Й. Щербакова). Пізнавальна активність розглядається у тісному зв'язку з самостійністю (Л.І. Анциферова, Л.П. Арістова, Б.П. Єсипов, І.Я. Лернер, Л.Г. Дайрі, О.М. Данилов); пізнавальною діяльністю (Г.І. Щукіна, І.Д. Куту зов, М.І.Лісіна); спілкунаІІІІям з дорослими та однолітками (Д.Б. Годовіко-ва); розумінням (М. Вертгеймер, С.В. Герасимов, Г.С. Косткж, М.І. Лісіна, О.М. Матюшкін, А. В. Смирнов). Пізнавальна активність зумовлюється однією з провідних особливостей психічного розвитку людини -- її індивідуальністю. Принцип індивідуальності займає важливе місце у навчанні і виступає як один з методів формування гармонійної особистості. В дослідженні проаналізовано погляди вчених на таке поняття як "індивідуальність" (А.Г. Асмолов, Б.Г. Ананьєв, В.В. Зеньковський, С. Ладивір, В.Н. Мерлін, О. Кононко, 1.1. Резвицький, В.М. Бехтерев, Е.Б. Весна та ін.).

У другому параграфі наведені різні точки зору, щодо розвитку пізнавальної активності дошкільників. Аналізуються Програми виховання та навчання („Малятко", „Дитина", „Дитина в дошкільні роки", Базовий компонент дошкільної освіти в Україні), в яких висвітлюється пізнавальна активність як риса особистості. У Базовому компоненті дошкільної освіти у сфері "Я-сам", змістовій лінії "Психічне Я" підкреслюється, що дитина повинна мати уявлення про пізнавальну активність у власному розвитку, цікавитися особливостями свого сприймання, пам'яті, уяви, мислення; володіти початковими формами дослідництва. Програма "Малятко" наголошує, що дитина не є пасивною істотою і ніяка інша людина не може вплинути на дитину без її реальної діяльності. Програма "Дитина" підкреслює, що особистість - істота активна, яка прагне до самостійних дій, до певної незалежності, до творчої ініціативи. Це діяч, а не споглядач.

Проблема пізнавальної активності дошкільників досліджувалася вченими (І. Анікеєва, В. Галіцин, Д. Годовікова, С. Ладивір, М. Лісіна, М. Марусинець, Б. Мухацька, 3. Плохій, Г. Стаднік, К. Щербакова). Здебільшого дослідження науковців спрямовані на вивчення розвитку окремих психічних процесів, психічних дій: сприймання (А.М. Богуш, О.М. Леушина, К.Й. Щербакова, Т.В. Єндовицька, Л.І. Котлярова, З.М. Богуславська, О.І. Неклюдова); мислення, мислительних дій (Р.І. Жуковська, П.І. Зінченко, П.І. Істоміна, О.О. Люблінська, О.В. Запорожець тощо); уваги, пам'яті, а не на цілісний розвиток дитини.

Незважаючи на те, що процес формування пізнавальної активності дошкільників висвітлюється в психолого-педагогічних дослідженнях, разом з тим ця проблема не знайшла остаточного розв'язання у ряді аспектів. Особливо це стосується одночасного формування багатосторонніх дій в пізнавальному процесі, тобто використання максимально можливих форм дій дитиною в обмежений проміжок часу, зокрема, в процесі одного заняття.

Перед нами постало завдання розглянути питання про вплив багатосторонніх дій на формування пізнавальної активності і розвиток індивідуальності дітей дошкільного віку.

У другому розділі -- "Експериментальне дослідження пізнавальної активності дошкільників”- розглядаються методичні питання організації дослідження, визначено етапи дослідження, описуються проведення констатуючого, формуючого лонгітюдного експериментів, визначаються їх результати.

Вихідним моментом першого етапу дослідження стало отримання експериментальних даних, що відбивають актуальні проблеми формування пізнавальної активності дітей дошкільного віку 4-7 років життя. Для досягнення мети нами використовувалися цільові спостереження за дітьми на заняттях та поза ними. Особлива увага приділялася індивідуальним бесідам з дітьми, в яких використовувалась тематика „Малятко" - Програми виховання та навчання в навчальному закладі, яка затверджена Інститутом проблем виховання АПН України (1999 рік). Щоб дослідження було репрезентативним, воно проводилось на представницький виборці дітей дошкільних навчальних закладів №№ 52, 60, 115 М.Миколаєва протягом 1996 - 2000 н.р. Респондентами були дошкільники 4 року життя (61 особа), 5 року життя (74 особи), 6 року життя (78 осіб), 7 року життя (62 особи). В ході констатуючого експерименту були виділені показники пізнавальної активності та її рівні: високий, середній, низький.

Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що у кожному віковому періоді є діти з низьким рівнем пізнавальної активності. Дуже незначна кількість дошкільнят продемонструвала високий рівень пізнавальної активності (20.00 %), більшість дітей перебувало на середньому (31.64 %) і низькому рівнях (48.36 %). Спираючись на результати дослідження і вихідні рівні пізнавальної активності була побудована стратегія впливів та визначені умови її розвитку: чіткий відбір змісту навчального матеріалу, аргументований логічним зв'язком між його частинами; створення оптимальних умов для пізнавальної активності дітей; поєднання колективних та індивідуальних форм пізнавальної активності дошкільників на заняттях і в усіх сферах життєдіяльності.

Виходячи з результатів констатуючого експерименту, було видно, що традиційні методики, підходи до навчання дошкільників не є ефективними для їх пізнавального розвитку та особистісного росту. Тому постало завдання розробити систему методик, яка сприяла б формуванню пізнавальної активності, підвищила б внутрішню мотивацію дошкільників до пізнання та сприяла б розвитку їх індивідуальності, враховуючи їх вікові особливості.

З урахуванням теоретичних засад та виділення психологічних умов, розроблена система методик спиралася на концепцію О.В. Запорожця про ампліфікацію, тобто збагачення дитячого розвитку та теорію планомірного формування розумових дій та понять П.Я. Гальперіна. Система методик обіймала три взаємодоповнюючі компоненти: мотиваційний, когнітивний, поведінковий.

Аналізуючи традиційне навчання, можна з впевненістю сказати, що воно завжди оцінює виконавчу частину, тобто виконання реальної (фізичної) дії, або руху, наприклад: "покажи", "зроби" тощо, а не орієнтовну частину. Традиційне навчання не дає повної орієнтовної основи дій і обмежується тільки наведенням прикладів рішення задач. Адже відомо, що успіхи у пізнанні тісно пов'язані зі структурою дій, якими володіє дитина. Саме тому, теорія планомірного формування розумових дій та понять П.Я. Гальперіна мала для нас суттєве значення.

Схема орієнтовної основи дій (ООД) представляє собою робочу карту, в яку входять дії та операції по розв'язанню задач на заняттях. Ці дії включають орієнтовну, виконавчу, контрольну частини, які між собою пов'язані за допомогою упорядкованої послідовності дій за принципом "древа рішення". Ми вважаємо, що чіткість цієї теорії дала змогу ефективно формувати багатосторонні дії, навчити дітей самостійно набувати знання і "озброїти" їх різними видами пізнавальних дій. Стосовно дошкільного віку, особливістю застосування теорії планомірного формування розумових дій та понять П.Я. Гальперіна було те, що ми працювали з дітьми 4-7 років життя, і тому робили акцент на інтеріоризацію пізнавальних дій дітей через проходження п'яти форм: фізичної, матеріалізованої, зовнішньо-мовленнєвої, внутрішньо-мовленнєвої, розумової. Зрозуміло, що діти дошкільного віку ще не можуть самостійно фіксувати схему орієнтовної основи дій (ООД), тому її фіксував експериментатор. Знання дітям в готовому вигляді не давались та схему ООД вони відкривали самостійно.

Другою особливістю застосування теорії планомірного формування розумових дій та понять П.Я. Гальперіна було те, що в процесі формуючого експерименту, багатосторонні дії, які складають пізнавальну діяльність, формувалися одночасно, тобто впродовж одного навчального заняття. Одночасно формувалися перцептивні дії при сприйманні предметів, явищ, сенсорні, дотикові, мислительні дії при виявленні суттєвих ознак явищ, предметів. В той же час діти запам'ятовували ці дії на основі мимовільної пам'яті. Потім на інших заняттях ці дії повторювались та закріплювались.

Запропонована нами система експериментальних методик, виходячи із вікових особливостей дошкільників, реалізувалася в ігровій формі -- провідної діяльності дошкільнят. Наочність кожної методики представлена в додатках. Кожна методика спрямована на комплексну реалізацію мотиваційного, когнітивного, поведінкового компонентів. Змістова складова мотиваційного компоненту - це внутрішня потреба новизни, потреба у бажанні пізнати нове у спілкуванні, у допомозі іншим, у визначенні майбутніх цілей, інтерес до різних форм занять, змістовна складова когнітивного компоненту -- це засвоєння знань, умінь, навичок та багатосторонніх пізнавальних дій, орієнтація на суттєві ознаки предметі, пиши Змістова складова поведінкового компоненту -- це самооцінка, самоконтроль, тобто вміння адекватно оцінювати свою роботу, критично аналізувати ми, критично аналізувати результати своєї роботи, самостійно працювати та виявляти пізнавальну активність.

Розробляючи формуючий експеримент, ми використовували особистісно-орієнтовний підхід у навчальному процесі, який якісно змінює зміст навчання та роль і місце дитини в цьому процесі. Формуючий лонгітюдний експеримент проводився протягом 1996 - 2000 років. В ньому брали участь діти дошкільних навчальних закладів №№ 52, 60, 115 м. Миколаєва. Загальна кількість 319 дітей: 151 дошкільник - експериментальної, 168 дошкільників - контрольної груп.

Особливістю формуючого експерименту було те, що в ньому брали участь стабільні паралельні групи дітей-дошкільників, які були поділені за віковими особливостями (4 рік життя, 5 рік життя, 6 рік життя, 7 рік життя). Діти четвертого року життя досліджувалися протягом чотирьох років навчання (1996-2000 рр.), діти п'ятого року життя- протягом трьох років (1996-1999 рр.), шостого- два роки (1996-1998 рр.), сьомого- один рік (1996-1997 рр.). У формуючому експерименті паралельні експериментальна та контрольна групи займалися за традиційною загальною програмою "Малятко" (1999 р.), яка затверджена Інститутом проблем виховання АПН України. При цьому, кожного навчального року, в експериментальних групах в навчальному процесі, додатково використовувалася запропонована нами експериментальна система методик, яка передбачала вдосконалення процесу формування пізнавальної активності та розвитку індивідуальності дошкільників.

Стрижневим завданням формуючого лонгітюдного експерименту було одночасне формування у дітей дошкільного віку багатосторонніх дій. Одночасне формування багатосторонніх дій ми розуміємо, як усебічне розкриття дитиною властивостей предметів, явищ довкілля в процесі навчальної діяльності, із залученням максимальної кількості дій та аналізаторів. Ми вважаємо, що одночасне формування багатосторонніх дій веде до розвитку пізнавальної активності дошкільників, тому що це процес, в якому діти використовують максимально можливі форми дій впродовж одного заняття. Одночасне формування багатосторонніх дій дозволяло дитині бачити предмети, явища з різних точок зору, що в свою чергу нівелювало пізнавальний егоцентризм. Було визначено психологічні умови формування пізнавальної активності дошкільнят, які реалізувалися в ході експериментальної роботи: забезпечення особистісної активності дошкільників у навчально-пізнавальному процесі; домінуючий характер ігрової діяльності у навчально-пізнавальному процесі; інтеграція різних видів діяльності в навчально-пізнавальному процесі. Навчальний матеріал має відповідати інтересам дитини, мати елемент новизни, викликати подив; забезпечення емоційного забарвлення пошуково-дослідницької ситуації; забезпечення кожній дитині ситуації успіху у пізнавальному процесі. Методики застосовувалися на заняттях, в процесі спостереження за навколишнім середовищем, у дидактичних іграх, але кожного разу насичувалися іншим змістом, враховуючи вікові особливості дошкільників.

Розроблена і впроваджена нами система методик, показала на основі кількісних даних, що пізнавальна активність дітей дошкільного віку експериментальних груп значно підвищилась, про що свідчать результати наведеної таблиці 1 (порівняльний аналіз констатуючого та формуючого експерименту).

Таблиця 1. Порівняльний аналіз мовленнєвої активності дошкільників різного віку

Для встановлення рівня значимості відмінностей або схожості між вибірками ми використовували вірогідність відмінностей t-критерій Стьюдента. Ми бачимо, що при порівнянні контрольних груп (КГ) та експериментальних груп (ЕГ) між ними із 6 груп різного віку і часу проведення експерименту є значуща статистична достовірність розбіжностей. Причому, на найвищому рівні 0,001 у п'яти групах. В таблиці представлені кількісні показники зовнішньо-мовленнєвої діяльності, яка була для нас показником пізнавальної активності.

Третій розділ -- "Пізнавальна активність та її вплив на становлення індивідуальності дошкільників" - містить в собі результати психологічного дослідження проблеми впливу багатосторонніх дій, уяви, самооцінки, самоконтролю на розвиток індивідуальності дошкільників. Дані, що були оброблені за допомогою кореляційного аналізу, дозволили дійти висновку, що проблема розвитку індивідуальності дошкільників не втратила гостроти. Розвиток індивідуальності в нашому дослідженні був тісно пов'язаний з формуванням пізнавальної активності. Теоретичний аналіз показав, що розвиток пізнавальної активності та індивідуальності, як правило, пов'язується дослідниками з розвитком того чи іншого пізнавального процесу: відчуття, сприймання, мислення тощо, з виявленням провідної сенсорної системи: слухової, зорової, кінестетичної. Ми вважаємо, що дошкільник має розвиватися різнобічне, гармонійно, тому включили в пізнавальний процес максимальну кількість форм дій. На першому етапі ми розглядали вплив багатосторонніх дій на розвиток пізнавальної активності дошкільників. Зовнішньо-мовленнєва форма виступала результуючим показником спілкування експериментатора з дітьми, але це тільки одна з п'яти форм, яка застосовувалась в формуючому експерименті.

При аналізі кореляційних зв'язків нами враховувалися кількісні показники, які фіксували різні форми дій дитини у кожній методиці, тобто, скільки слів назвала дитина, кольорів, звуків, скільки предметів відгадала на дотик тощо. Кількісні показники для кожного виду дій фіксувалися в протоколах, що давало змогу проводити паралельні дослідження, як у горизонтальному плані - розширення кількості застосованих дій, так і у вертикальному - між дітьми різних вікових груп, причому в одних і тих же дітей протягом чотирьох років (лонгітюдне дослідження). Це дозволяло застосувати метод кореляційного аналізу між різними видами дій, тобто виявити функціональні залежності та вплив одного виду дій на ін.

Аналізу підлягали результати, які мали статистичне достовірні зв'язки вище 0,05. Виявлені залежності дозволили об'єктивно прослідкувати, як формуючий експеримент вплинув на розширення пізнавальної активності, з одного боку, а з іншого, як сенсорні типи індивідуальності дітей гармонізувалися і, завдяки взаємодії між ними, досягли якісно вищого рівня. У формуючому експерименті ми вивчали процес впливу пізнавальної активності на розвиток індивідуальності дошкільників за допомогою одночасного формування багатосторонніх дій, тобто максимального використання можливих форм дій дитиною в обмежений проміжок часу, зокрема, протягом одного навчального заняття. В процесі формуючого експерименту для розвитку індивідуальності дошкільників ми використовували методики, які впливають на формування пізнавальної активності за рахунок одночасного формування багатосторонніх дій. Для цього використовувалась методика формування багатостороннього сприймання, яка реалізувалася в дидактичній грі "Чарівна квітка". Діти за допомогою символів, які відображали певний сенсорний канал, добирали до запропонованого слова кольори, звуки, рими, домальовували малюнки, відгадували на дотик предмети, уявляли ці предмети тощо.

В методиці, яка спрямована на матеріалізацію цілепокладання та мрію, що реалізувалась в дидактичній грі "Шлях до мрії", діти вчилися малювати свою мрію, уявляти себе в майбутньому, розповідати, ставити собі мету, відмічати свої успіхи, а після виконання певного завдання, висловлювати свої думки.

В методиці, яка спрямована на розвиток самооцінки, діти підбирали кольори для відображення свого "Я", розповідали про себе, або вгадували предмети на дотик, вчились розрізнювати якості предметів, а після цього мали оцінювати свої можливості, свої успіхи. Таким чином, діти по-перше, навчалися себе оцінювати, а по-друге, більш диференційовано оцінювали себе, свої дії, в різних ситуаціях, наприклад, де дії більш успішні, а де - ні.

У методиці, яка спрямована на стимулювання та розвиток уяви, і реалізувалася в дидактичній грі "Відгадай слово за малюнком", діти вчилися уважно розглядати малюнки, або їх елементи. Вони співвідносили символи між собою, називали слова, уявляли, пригадували і за мінімальною інформацією робили висновок, наприклад, що побачив, що намальовано. Треба зазначити, що в кожній з 10 методик використовувались багатосторонні дії з урахуванням вікових особливостей дітей дошкільного віку, але в кожній методиці був зроблений акцент на певну дію - уяву, дотик, мислення, увагу, сприймання тощо. Одночасне формування багатосторонніх дій застосовувалось та аналізувалось з 5-го по 7-й рік життя, вимогами програми "Малятко" (1999).

В залежності від початку формуючого експерименту, а він проходив в різний проміжок часу, ми, завдяки кореляційному аналізу, прослідкували, як пізнавальна активність впливає на розвиток індивідуальності дошкільників, а саме: на їх емоції, самооцінку сприймання, уяву тощо.

Ми мали змогу виявити основні залежності між різними сферами діяльності дітей, які пов'язані з формуванням пізнавальної активності. В основній групі, з якою заняття проводилося протягом трьох років, починаючи з 5-го життя по 7-й рік життя, помітно значним є вплив на виявлення емоційних відтінків пізнавальної діяльності. Так, у дітей 5-го року життя помічено негативну кореляцію між мовою та емоціями, мовою та кольором протягом усіх трьох вимірів, але не значуща, а от між словом та сприйманням - вона значуща у двох вимірах. Головним моментом у впровадженні багатосторонніх дій є те, що починаючи з п'ятого року життя, і до кінця експерименту, виникає позитивний кореляційний зв'язок протягом двох років у шістьох вимірах на вищому рівні статистичної достовірності. Це означає, що діти навчилися, завдяки багатостороннім діям, виділяти в словах значні чуттєві та емоційні відтінки. Наприкінці формуючого експерименту на такому ж рівні значущості відзначається зв'язок між словом та кольором, словом та звуком, а це свідчить про те, що мовлення дітей стало більш диференційованим, з різними відтінками кольорів, звуків. Це ж стосується і зв'язків між сприйманням (один вимір) та уявою (один вимір). Необхідно також відзначити позитивну кореляцію між словом та самооцінкою (три виміри позитивні, але незначущі).

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що мовлення дітей стало більш емоційним, різноманітним, в ньому диференціюються відтінки кольорів, звуків, на що впливають сприймання та уява. В вікових групах, де формуючий експеримент проводився протягом двох років, на останньому році відзначається, значний вплив на розвиток диференціації слова та звука (три позитивних виміри позитивної кореляції), по одному виміру - позитивна кореляція стосується слова - самооцінки, слова - сприймання, слова - уяви, слова - дотику та слова - кольору. Це свідчить про те, що основна тенденція веде до підвищення диференціації кольору, звуку, самооцінки, уяви, дотику, удвох різних експериментальних групах, трирічного та дворічного навчання за формуючим експериментом. Разом з тим значного підвищення зв'язків, статистичне значущих, між словом та емоціями не прослідковується. Отже, ми бачимо, що диференціація йде, але треба підкреслити, що для більш тонкого емоційного відображення світу, дійсності, починати ознайомлення з нюансами емоційно насичених слів треба з п'ятого року життя, тому що діти більше спираються на емоції у цьому віці, більш сензитивні до лінгвістичної творчості. У дітей 6-7 років життя ми можемо констатувати, що основний акцент падає на інтелектуальну активність. З отриманих результатів ми можемо дійти висновку, що значущих зв'язків між словом та іншими показниками немає, але наприкінці року чітко простежуються позитивні зв'язки між словом та звуком (три виміри), словом - емоціями, словом - дотиком, словом - сприйманням, словом - самооцінкою (один позитивний вимір), а три негативні виміри статистичне незначимі між кольором та уявою. Таким чином, ми бачимо, що протягом одного року формуючий експеримент впливав на диференціацію слова та звука, а те, що немає зв'язку між кольором та уявою свідчить про те, що інтелектуальна диференціація йде, але час для розвитку уяви та кольорових відтінків був загублений.

Результати формуючого експерименту свідчать про те, що починати цю роботу треба з молодшого дошкільного віку, тому що це в свою чергу, веде до більш гармонійного розвитку, розкриттю індивідуальності дитини, де спочатку провідним компонентом виступають емоції дитини, як мотиваційний фактор, як цілісне сприймання світу, а потім вже йде звукова, кольорова диференціації, які впливають на розвиток уяви, самооцінки, сприймання. Отже, спочатку у дітей розвиваються емоції, які виступають, як інтегруючий фактор розвитку дитини.

На наступному етапі було дослідження розвитку уяви у дошкільників, як засобу орієнтування дитини на своє майбутнє, розкривалося місце уяви в індивідуальному розвитку дитини. Для досягнення цієї мети була розроблена спеціальна методика матеріалізації цілепокладання та мрії, яка реалізувалася в дидактичній грі "Шлях до мрії". Розробляючи цю методику, ми спиралися на футурреальний підхід Васильєва Я.В., який виходить з того, що людина у реальних ситуаціях завжди орієнтується на майбутнє. Провідним пізнавальним процесом футурреальності є уява, а мрія - це її особлива форма. Саме вона розглядається у Базовому компоненті дошкільної освіти, сфері „Я-сам", у змістовій лінії „Психічне Я", де йдеться про те, що дитина-дошкільник повинна вміти елементарно уявляти себе у майбутньому, відчувати життєві перспективи. У дослідженні уява дошкільників розвивалася завдяки тому, що вони малювали образ "Свого Я", свої бажання, свою майбутню професію, як кінцеву мету. Після цього, діти розповідали, за допомогою експериментатора, свої поступові кроки до мрії, вчились планувати свої майбутні дії, що вказувало на вміння дітей ставити далекі та близькі цілі. Завдяки тому, що ця методика застосовувалася в процесі багатосторонньої діяльності, це давало нам можливість провести кореляційний аналіз розвитку уяви у співвідношенні з різними видами пізнавальної активності. Безпосередньо, на розвиток уяви була спрямована і методика формування багатостороннього сприймання, яка реалізувалася в дидактичній грі "Чарівна квітка". Діти уявляли, що можна почути в слові, яке запропоновував експериментатор, уявити його колір, та на дотик відчути певні предмети. Методика стимулювання та розвитку уяви, яка реалізувалася в дидактичній грі "Відгадай слово за малюнком", вчила дітей уявляти, домальовувати фігури, візерунки, елементи нечітко зображених предметів та за мінімальною інформацією робити висновки. Аналізуючи одержані результати, ми дійшли висновку, що уява пов'язана перш за все з емоційним розвитком дитини. При одночасному формуванні багатосторонніх дій уява сприяла розвитку диференціації кольорових, звукових, дотикових відтінків і особливо впливала на сприймання дитиною свого "Я", на можливість бачення свого розвитку, постановка мети та досягнення її шляхом реальних дій, які доступні дитині в її віці. Тому ми йшли шляхом розвитку мрії, яка націлювала дитину на реалізацію найближчих цілей. Все це давало можливість розвивати індивідуальність дошкільника, зорієнтованого на своє майбутнє і разом з тим вчити контролювати, через матеріалізацію дій, свої вчинки.

Паралельно з розвитком уяви, ми розглядали розвиток самооцінки і самоконтролю, їх вплив на розвиток індивідуальності дошкільників. Для цього нами застосовувались різноманітні методики. А саме матеріалізація цілепокладання та мрії, яка реалізувалася в дидактичній грі "Шлях до мрії" і методика, яка виявляла рівень самоконтролю дитини, що реалізувалася в дидактичній грі "Як я працював". Після виконання кожного завдання, яке запропоновував експериментатор, наприклад, уявити, помацати, відгадати, підібрати, домалювати, порахувати, вирішити тощо. Діти вчилися оцінювати свої досягнення, успіхи, які відмічали в своїх робочих картках.

Враховуючи дані кореляційних зв'язків, ми дійшли висновку, що самооцінка, як особистісне явище, формується у всіх групах завдяки сприйманню, але якщо цю роботу починати з 5-го року життя, то на самооцінку впливають емоції, уява, кольорова диференціація поряд зі сприйманням. Якщо починати формуючий експеримент з 6-го року життя, то провідним фактором виступають сприймання, емоції та диференціація звуків. У цих двох групах постійно відчувається вплив слова, але не такою мірою, як перераховані раніше фактори. Якщо формуючий експеримент проводився один рік, тобто з дітьми 7-го року життя, то можна констатувати вплив сприймання, що свідчить про те, що це сприймання зовнішнє, без емоційних, кольорових відтінків та уяви. Самооцінка як провідний показник розвитку індивідуальності, дала можливість встановити, що пізнавальна активність впливає на збільшення диференційованості самооцінки.

Здійснюючи вимоги освіти про наступність дошкільного та початкового шкільного навчання, ми ставили за мету простежити успішність навчання дітей експериментальних груп. Було прослідковано, як діти навчаються та спілкуються у початковій школі. Цей аналіз показав, що всі діти, які пройшли формуючий лонгітюдний експеримент, виявили себе більш розкутими у спілкуванні з дорослими, однолітками, впевненими у власних силах, вони легко навчалися, мали тільки відмінні та добрі оцінки, і вже свідомо визначилися у своїй майбутній професії. Це підтвердилося результатами контрольних робіт, відгуками вчителів та результатами перевіряючих органів. В результаті аналізу успішності молодших школярів, які проходили в дошкільному віці лонгітюдний формуючий експеримент з 4-го по 7-й рік життя, ми дійшли висновку, що застосована системи методик з формування багатосторонніх дій позитивно вплинула на розвиток їх індивідуальності.

Проведена робота дозволила цілком розв'язати поставлені в дисертаційному дослідженні завдання. За одержаними даними гіпотеза підтвердилась, а це доводить, що теоретичне обґрунтування та запропонована система методик формування багатосторонніх дій є ефективною.

Висновки

1. Пізнавальна активність, як важлива складова розумового розвитку, виступає однією з важливих детермінант у підготовці дошкільників до початкового шкільного навчання.

2. На констатуючому етапі дослідження було визначено вихідні рівні пізнавальної активності дітей дошкільного віку: високий, середній, низький. З'ясувалося, що на високому рівні перебувало всього 20 % дошкільників; на середньому рівні перебувало 31,64% дошкільників; на низькому рівні виявилось 48,36 % дітей дошкільного віку.

3. В процесі формуючого експерименту було впроваджено систему методик, яка показала на достовірному статистичному рівні, що у дітей різного дошкільного віку значно підвищилася пізнавальна активність, яка характеризувалася розширенням спектру дій (зовнішніх та внутрішніх) дитини, при ознайомленні з речами та явищами оточуючого середовища.

4. Застосування одночасно багатосторонніх дій в процесі формуючого експерименту веде до розширення пізнавальної активності і впливає на розвиток індивідуальності дітей дошкільного віку за рахунок того, що предмети, явища розкриваються перед дітьми з різних боків.

5. Дослідження формування пізнавальної активності, як засобу розвитку індивідуальності дошкільників у порівнянні з контрольними групами показало, що чим раніше застосовувати розроблену систему методик, тим ефективніше та швидше йде розвиток пізнавальної активності та індивідуальності дітей дошкільного віку.

6. Результати дослідження засвідчили, що підвищення пізнавальної активності вплинуло на розширення комунікативних здібностей дошкільників, на їх вміння спілкуватися з однолітками, дорослими, тобто діти стали самостійнішими, розкутішими, що сприяло уникненню негативних емоційних станів.

7. Результати дослідження довели, що дошкільники експериментальних груп в значній мірі переважали дітей контрольних груп у розвитку творчої уяви, ініціативності, пошукової пізнавальної активності, самостійності, пізнавальної мотивації.

8. Застосування у формуючому експерименті водночас багатосторонніх дій впливає на пізнавальну активність з одного боку, а з іншого, веде до розвитку творчої, гармонійної, цілеспрямованої індивідуальності дошкільнят.

9. Застосування системи методик у формуючому експерименті вплинуло на успішне навчання дітей експериментальних груп у початковій школі. Діти відрізнялися не тільки успішністю у навчанні, але й розвинутими особистісними рисами, такими як цілеспрямованість, розкутість, пізнавальна активність, емоційна гнучкість.

Зміст та результати дослідження відображено у публікаціях автора

1. Литвиненко И.С. Многоканальное формирование начальних представлений о слове. / / Особистість і трансформаційні процеси у суспільстві. Психолого-педагогічні проблеми сучасної освіти. Ч.З. Шляхи та перспективи створення системи розвивального навчання.: 36. наук, праць учасників III Харківських міжнародних психологічних Читань.- Харків, 1999.-С. 88-90.

2. Литвиненко І.С. Учити, дивуючи, радуючи, забавляючи. // Палітра педагога. - Київ, 2000. - № 2. - С. 8-11.

3. Литвиненко І.С. Місце уяви у дошкільному віці. // Наука і освіта. -Одеса, 2001. - № 1. - С. 70-73.

4. Литвиненко І.С. Сьогодні про майбутнє. // Дошкільне виховання. -Київ, 2001.-№10.-С. 11-12.

5. Литвиненко І.С. Розвиток словникового запасу дітей молодшого і середнього дошкільного віку. // Практична психологія та соціальна робота. - Київ. - 2002. - № 1. - С. 28-33.

6. Литвиненко І.С. Багатоканальна діяльність - засіб розвитку пізнавальної активності. / / Дошкільне виховання. - Київ. - 2002. - № 4. - С. 22-24.

Анотація

Литвиненко І.С. "Формування пізнавальної активності як засіб розвитку індивідуальності дошкільників". - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна і вікова психологія. - Одеський національний університет ім. 1.1. Мечникова, Одеса, 2002 рік.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми формування пізнавальної активності як засобу розвитку індивідуальності дітей дошкільного віку.

Теоретично обґрунтована та розроблена система-методик, спрямована на забезпечення високого рівня розвитку пізнавальної активності дошкільників. Запропонована система методик спирається на багатосторонні дії. Одночасне формування багатосторонніх дій розглядається як використання максимально можливих форм дій дитиною в обмежений проміжок часу, зокрема, в процесі одного навчального заняття. Визначена значущість багатосторонніх дій, які ведуть до розширення пізнавальної активності з одного боку, а з іншого - впливають на розвиток індивідуальності дошкільників.

Ключові слова: пізнавальна активність, особистість, індивідуальність дошкільника, одночасне формування багатосторонніх дій.

Аннотация

Литвиненко И.С. "Формирование познавательной активности как способ развития индивидуальности дошкольников". - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2002.

Диссертация посвящена исследованию проблемы формирования познавательной активности как способа развития индивидуальности дошкольников. Теоретически обоснованы и экспериментально проверены психолого-педагогические условия формирования познавательной активности дошкольников. Научная новизна исследования состоит в теоретическом обосновании понятия "одновременное формирование многосторонних действий". Полученная в исследовании информация может использоваться воспитателями дошкольных учебных заведений для оптимизации и усовершенствования процесса формирования познавательной активности, развития индивидуальности дошкольников. Разработанная и апробированная система методик направлена на обеспечение высокого уровня развития познавательной активности дошкольников. Предложенная система методик опирается на многосторонние действия. Одновременное формирование многосторонних действий рассматривается как использование максимально возможных форм действий ребенком в ограниченный период времени, в частности, в процессе одного учебного занятия. Определена значимость многосторонних действий, которые ведут к расширению познавательной активности с одной стороны, а с другой - влияют на развитие индивидуальности дошкольников.

Исследование показало, что применение формирующего эксперимента в течение четырех лет эффективно влияет на гармоничное развитие индивидуальности детей дошкольного возраста. Дети стали более общительными, самостоятельными в познавательном процессе, менее тревожными и значительно успешнее адаптировались к начальному школьному обучению.

В выводах дается анализ теоретических и экспериментальных результатов, подводятся основные итоги работы, которые подтверждают выдвинутую гипотезу.

Ключевые слова: познавательная активность, личность, индивидуальность дошкольника, одновременное формирование многосторонних действий.

Summary

Litvinenko I.S. "The Formation of Cognitive Activity as a Means of Development of Individuality of Children of the Pre-school Age". - Manuscript.

The thesis to achieve the scientific degree of the candidate of psychological science on the specialty 19.00.07 - pedagogical and age psychology. The Odessa National University of I.I.Mechnikoff, Odessa, 2002.

The thesis is dedicated to the investigation of the problem of formation of the cognitive activity as a means of development of individuality of the children of the pre-school age. The system of methods, which is directed to provide a high level of development of cognitive activity of children of the pre-school age, is elaborated and approved. The proposed system of methods is based on versatile actions.

The simultaneous formation of versatile actions is considered as using of maximum of possible forms of actions of a child in a limited period of time in the process of one lesson in particular. The importance of versatile actions, which lead to broadening of cognitive activity on one hand, and influence the development of individuality of children of the pre-school age, on the other, is defined.

Key words: cognitive activity, personality, individuality of a child of preschool age, simultaneous formation of versatile actions.

Размещено на Allbest.ru