Размещено на http://www.allbest.ru/

«Особливості психофізіологічного стану організму при депресії»

Зміст

Вступ

1. Загальні поняття про стан депресії

2. Особливості психофізіологічного стану організму при депресії

3. Особливості допомоги людям в стані депресії

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Термін «депресія» використовується різними спеціальностями дуже широко. «Депресія» означає пригніченість. Наприклад, фізіолог, застосовуючи термін «депресивний», має на увазі послаблене дихання, зниження серцевої діяльності, зменшення активності ЦНС. Депресія вказує в даному випадку на зниження якоїсь функції організму. Психіатри і психологи вживають це слово більше в кількісному його значенні: депресія ? стан, що характеризується пригніченим чи сумним настроєм і зниженням психічної активності, що поєднується з руховими розладами і різноманітними психосоматичними порушеннями. Так визначають типову форму депресії.

Депресія є найпоширенішою формою вияву соціальної напруженості.

Депресія (лат. depressіo ? пригнічення) - афективний стан, який характеризується негативізмом, пригніченим емоційним фоном, зміною мотиваційно-когнітивної сфери, загальною пасивністю поведінки [7, c. 182].

Депресія - це меланхолія, депресивний синдром - суіцидонебезпечний стан, що характеризується пригнобленим, подавленим настрієм, глибоким сумом, зневірою, тугою, ідеаторною та руховою загальмованістю, ажитацією (ажитована депресія). У структурі депресії можливі депресивні маячні чи понадцінні ідеї (малоцінності, нікчемності, самозвинувачення, самознищення), зниження потягів, вітальне гноблення самовідчуттів. Однією з форм депресії є субдепресія - нерізкий депресивний афект [2, c. 24].

1. Загальні поняття про стан депресії

Депресія ? афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном. Супроводжується пригніченим настроєм, мислительною і руховою загальмованістю. Хворі на депресію охоплені почуттями неприємного характеру, в усіх подіях вбачають лише негативні відтінки. Іноді туга в них досягає сильного душевного болю, через що може статися меланхолічний вибух, який спричиняє самознищення. Трапляються випадки, коли хворий перед тим, як убити себе, спочатку намагається вбити своїх близьких, кривдників. Депресія виникає внаслідок деяких психічних і соматичних захворювань, а також у людей практично здорових як реакція на неприродну тяжку життєву ситуацію [3, c, 86].

Депресія ? це завжди складний комплекс емоцій, до якого поряд зі стражданням входять зміни в потребах. До того ж депресія може спричинюватися численними нейрофізіологічними і біохімічними чинниками. Єдності в трактуванні терміна "депресія" немає.

Існує багато біхевіористських підходів до вивчення депресії. Хоч дехто з учених наголошує на біологічних чинниках, більшість підкреслюють роль навчання у виникненні емоцій. Одні вчені вважають, що часті одні й ті самі впливи болю або погрози призводять до страху, страждання, депресії, інші прихильники біхевіоризму вважають, що депресивні індивіди втрачають певні види адаптивної поведінки й у них посилюється поведінка уникання.

Сучасні психоаналітичні теорії поширюють поняття втрати на зниження самоповаги, впевненості в собі та втрату почуття особистої гідності, які можуть бути причиною депресії.

У теорії диференційованих емоцій депресію розглядають як комплекс фундаментальних емоцій, що охоплюють емоцію страждання, різні комбінації гніву, відрази, зневаги, ворожості, страху, провини, сором'язливості. Враховують також роль інших афективних чинників, таких як зниження сексуальної потреби, збільшення втоми, погіршення фізичного стану. Оскільки страждання є ключовою емоцією в депресії, є підстави ототожнювати зміст цих двох термінів. Вивчення змісту страждань, суму й депресії показало їхній значний збіг [8, c. 283].

Депресія ? це хвороба гострої необхідності у щасті. Хвороба підлягає лікуванню, але медики стверджують, що й самолікування є ще небезпечнішим, ніж бездіяльність.

У часи Священної інквізиції хворобу називали "одержимістю нечистої сили". В епоху Відродження хвороба мала назву "меланхолія". ХІХ століття дало хворобі нову назву ? "іпохондрія". У ХХ столітті хвороба кваліфікувалася як "гостра реакція на стрес". Нині хворобу прийнято називати "депресія". Зрозуміло, хвороба не є інфекційною. Вірусами вона не передається [4, c. 347].

Депресія ? один з основних психічних станів, який доводилося відчувати кожному в житті. Виникнення депресії є нормальною реакцією на смерть близької людини, на втрату престижу або почуття власної гідності. Разом з тим, депресія ? одна з найбільш широко поширених хвороб сучасності, і тут вона об'єкт наукового дослідження і, звичайно, терапевтичного втручання.

Складність і багатогранність проблеми депресії визначається, з одного боку, причетністю її до багатьох нозологічних форм, а з іншого ? великою різноманітністю проявів депресивних станів.

Деякі автори розглядають депресію як, свого роду, хворобу цивілізації, підкреслюючи велику роль в її виникненні стресових факторів. Депресії можуть виникати при ендогенних психозах, а також в результаті соматичних і церебрально-органічних захворюваннях, стресових впливах.

Депресивний афект являє собою одну з форм емоційного реагування людини, відрізняючись від природних емоцій значно більшою тривалістю і суїцидальним ризиком, а також нерідко поєднанням з рядом інших психопатологічних феноменів.

Як і будь-який інший емоційний стан, депресія складається з трьох компонентів: суб'єктивні переживання негативного афекту і симптомів його вираження в поведінці, міміці, жестах; певні зрушення у внутрішньому середовищі організму, які залежать від конституційно-особистісних особливостей індивіда; та патогенетичні механізми, що лежать в основі захворювання (емоційного порушення). Саме ці механізми і визначають своєрідність депресії (її модальність, тяжкість, додаткові психопатологічні симптоми, характер перебігу тощо) в кожному окремому випадку, а також нозологічну специфічність депресивних станів.

Депресія за ступенем вираженості і особливостями клінічних проявів відрізняється великою різноманітністю. Вона часто виникає в поєднанні з іншими психічними порушеннями: астенією, іпохондрією, тривожними, обсесивно-фобічними розладами. Клінічна картина психогенної депресії залежить від особливостей особистості хворого, від гостроти та тяжкості психічної травми. У походженні депресії чималу роль грають фактор спадковості і стан мозкової діяльності, що також накладають відбиток на клінічні прояви депресивного синдрому. Дослідження останніх десятиліть, проведені за міжнародними програмами, показали, що депресії при психогенних та інших видах психічних захворювань мають більше загальних, ніж відмінних особливостей, що ускладнює віднесення даного синдрому до тієї чи іншої групи розладів психічної діяльності. Можна говорити лише про деяку перевагу виявлення певного виду депресії при захворюваннях різної етіології [5, c. 42].

Депресивна реакція виникає внаслідок сильного стресу або порушення адаптації в суспільстві. Мова може йти про будь-які емоційно-стресові ситуації, що зачіпають найбільш значущі для особистості цінності. Депресивна реакція може бути нетривалою, якщо, незважаючи на важке потрясіння, у суб'єкта зберігаються в майбутньому можливості поліпшити своє становище. Сам психічний розлад при цьому стає фактором психологічного захисту, «криком про допомогу», що привертає співчутливу увагу суспільства і дозволяє змінити його ставлення до себе в кращу сторону. Тривала депресія виникає тоді, коли засоби психологічного захисту вичерпані, несвідоме прагнення привернути до себе співчуття оточуючих викликає з їх боку ще більш озлоблене відношення або коли хворий в стресовій ситуації в силу особливостей своєї особистості не може відреагувати на неї емоційною реакцією. Але у всіх випадках стресова подія є первинним і основним причинним фактором, що викликає психічний розлад.

Ця хвороба, як і кожна хвороба, може бути як у легкій, так і у важкій формах. Хвороба сама не зникає. Вона потребує лікування. Людині з важкою формою депресії потрібна госпіталізація. Складне комплексне лікування відбувається під наглядом кваліфікованого персоналу. Воно охоплює лікарські препарати, особливу дієту (оскільки деякі продукти можуть вступати у конфлікт з антидепресантами і транквілізаторами).

У побуті поняття "депресія" не завжди вірно тлумачиться. Його поширюють на кепський гумор, дискомфорт, стомленість, перевтому, весняний авітаміноз. На відміну від тимчасового падіння тонусу з огляду не зовнішні чинники (що властиво здоровим людям), депресія є стійким хворобливим станом. Він триває і після усунення причин, які були поштовхом до його розвитку. Причиною депресії є хронічна втома, горе, любовна драма. У людей похилого віку депресія може з'явитися і після інфекційного захворювання, наприклад, грипу.

Якщо людина відчуває, що її затягує хандра, то слід самому ж собі допомогти. Фахівці радять уникати самотності. Слід якомога більше спілкуватися з людьми, дотримуватися збалансованої дієти. Допомагає спорт. Доцільно створити собі що-небудь радісне. Не радять печаль топити в алкогольних напоях. Часто алкоголізм маскується під депресію.

Якщо зазначені вище заходи не допомагають, то доцільно звернутися за допомогою до лікаря. Лікар підкаже як контролювати вчинки і емоції, протистояти труднощам, розумітися у своїх почуттях, відрізняти головне від другорядного. Можливо лікар призначить ліки, які допоможуть звести нанівець депресію.

Як свідчать статистичні данні, жінки мають більше шанців потрапити у депресію, ніж чоловіки. Причина полягає у жіночих гормонах. Вони зумовлюють більшу емоціональність жінок, порівняно з чоловіками. Вже давно доведено, що мислення впливає на кількість стресів. На депресію зазвичай страждають люди, що мають низьку самооцінку або не мають потягу до перспективної мети та ті, що не вміють турбуватися про себе.

Отже, якщо людину стискала депресія, то їй слід звернутися за допомогою до дипломованого психолога.

2. Особливості психофізіологічного стану організму при депресії

Психогенна депресія формується як відповідна реакція на негативний для даної особистості емоційний подразник, який перевищує фізіологічний бар'єр і внаслідок цього розвиток гальмівних процесів у корі головного мозку з формуванням охоронного вогнища гальмування і подальшої передачі від кори головного мозку імпульсів до «емоційного кола». У систему емоційного кола входить гіпоталамус, який, виробляючи релізинг-гормони, впливає на гіпофіз і викликає вивільнення тропних гормонів, переважно адренокортикотропного гормону, який викликає збільшення секреції глюкокортикоїдів корою наднирників. Таким чином, формується «загальний адаптаційний синдром» або «стрес-реакція» (дистрес по Сельє).

Розуміння механізмів формування психогенної депресії з позиції стрес-реакції багато в чому пояснює дані про формування в цих хворих ряду патологічних порушень, в основі патогенезу яких лежать зміни нейрогормональних та імунних процесів: онкологічні захворювання, інфекційні патології, психосоматичні хвороби.

В цілому, по П. К. Анохіну, вісцеро-вегетативна симптоматика з'являється тільки одночасно з депресивною, за однією лише вегетативною реакцією можна судити про безсумнівну її наявність [1]. Точніше психогенна депресія є «вхідними воротами» для розвитку різного роду психосоматичних захворювань. Функціональні соматичні порушення не можна розглядати як щось лише випадково супутнє тривозі і депресії ? це все ті ж емоційні стани, реалізовані корою головного мозку, при сприянні підкіркових утворень. Незмінною опосередковуючою ланкою між найскладнішими функціями кори головного мозку і різноманітними процесами, що протікають у внутрішніх органах людини виявляється гіпоталамічний апарат. Фізіологічними корелятами негативних емоцій стають підвищення системного артеріального тиску, або почастішання дихання, зміна тонусу секреторної і моторної активності травного тракту, напруження скелетної мускулатури і збільшення згортання крові.

Біологічна теорія емоцій розкриває, таким чином, механізми стертих депресій, дозволяючи говорити про фізіологічну закономірність все більшої соматизації депресій, що відзначається за останнє десятиліття у всіх цивілізованих країнах. Крах динамічної рівноваги, що характеризує в нормі складні корково-підкіркові відносини, обумовлює відповідно більш-менш виражену дезінтеграцію психічного, вегетативного та соматичного компонентів емоції як цілісної функціональної системи і домінування вісцеро-вегетативних проявів емоційного стресу, при надмірній активності підкіркових структур. Таким чином, різна соматична патологія є прямим наслідком «здатності володіти собою» сучасної людини.

Розглянемо клінічну картину психогенної депресії. У цілому можна відзначити, що в загальній клінічній практиці дихотомія на депресивний психоз і депресивний невроз не враховує безліч фактів. З одного боку, клінічна картина психогенних депресій сімптомопатологічно подібна до ендогенних депресій: афективні, рухові, ідеаторні, вегетативні (соматичні) розлади. З іншого ? у легких випадках відзначаються невротичні синдроми та особистісні реакції. З урахуванням існуючих відмінностей у точках зору на діагностику психогенних депресій було засновано кілька критеріїв для діагностики психогенних депресій [10, c. 87]:

1. Гостро травмуючі ситуації, що передують розвитку депресивного стану, або хронічна, часто повторювана психічна травматизація за типом сумації афекту, що перевищує поріг психічної та фізичної толерантності.

2. Наявність шокової психобіологічної реакції, що виникла безпосередньо після дії психосоціального стресора або рефрактного періоду з наростанням астенічних і психосоматичних розладів.

3. Тривалість і ступінь вираженості пригніченого настрою, не відповідного своєю інтенсивністю адаптаційним депресивним реакцій.

4. Відсутність депресивного епізоду в анамнезі, що відповідає критеріям рекурентній ендогенній депресії.

Основні симптоми депресії:

- втрата або зниження інтересу або задоволення від зазвичай приємної діяльності;

- втрачені або слабко виражені реакції на зазвичай приємні події і оточення;

- утруднене засипання або нічні пробудження;

- домінуючі переживання психотравмуючої ситуації, що посилюються в нічний і вечірній час;

- психомоторна і емоційна об'єктивно обумовлена загальмованість;

- помітна втрата апетиту;

- втрата ваги (5% і більше) після психотравмуючої ситуації.

Розглянемо ще прояви депресії.

Насамперед депресія проявляється у зміні настрою. Людина стає сумною й похмурою, її пригнічують думки про своє невдале життя, пече гостре почуття провини. Вона втрачає смак до життя й здатність протидіяти труднощам, втрачає цікавість до речей, котрі раніше були привабливими. Сповільнюється як рухова активність, так і процес мислення. Якщо депресія незначна, індивід ще може продовжувати працювати, виконувати повсякденні завдання, однак ? усе це перестає приносити йому задоволення. Людина стає байдужою до всього, насамперед, годинами може сидіти біля телевізора і дивитися будь-що або просто лежати. Усе навколо вона бачить у "темному світлі". депресія напруженість стресовий організм

Понижений настрій ? один із найнеприємніших станів особистості, які часто виникають у різних життєвих ситуаціях і один із найважливіших симптомів більшості порушень психіки, а інколи домінуючий симптом (депресивний невроз, психози).

При депресії, як правило, мається справа з так званою "реактивною депресією", котра виникає як реакція на події, що травмують життя (соматичні захворювання, конфлікти, інтимні проблеми, різні втрати, в тому числі смерть близької людини і т. п.).

Найяскравіша риса депресивної особистості ? прагнення до самознищення. При депресії людина почуває себе втраченою для життя, вона стає дуже чутливою о всього, і це також зменшує самооцінку. Наприклад, суперечка з людиною, яка щось для неї значить, не більше, ніж епізод життя, здається кінцем світу; невдача під час іспиту сприймається як доказ абсолютної бездарності. Слід наголосити, що в стані депресії індивід вважає своє сприйняття світу єдино правильним, а періоди життя без депресії здаються йому ілюзією.

Людина в стані депресії зайнята лише собою, власними проблемами, своїм здоров'ям. Вона часто схильна говорити про симптоми, пов'язані з депресією, але не про саму депресію. Тому виражається стурбованість фізичним здоров'ям, на безсоння, раннє пробудження від сну, втрату апетиту, загальну втому. Інколи скарги на порушення різних систем організму "маскують" депресію (випадки так званої "маскованої депресії").

Депресія спотворює розуміння минулого. Людині здається, що у її минулому не було нічого доброго, ніякої ясності. Вона не пам'ятає моментів щастя, як здорова людина ? моментів болі. Такий погляд на минуле впливає і на нинішню самооцінку. Більшість із них забувають випадки, коли в минулому їх супроводжував успіх, і не здатні вирізнити такі моменти в сьогоденні. До речі, депресія викриває судження і тих людей, у яких усе йде успішно.

Людина у стані депресії відчуває пригнічення, відчай тощо. За соціальної напруженості депресія виникає внаслідок дії захисних, компенсаторних (лат. compenso ? зрівноважую, порівнюю) механізмів та означає пристосування за рахунок виснаження. Людина втрачає соціальну опірність, перебільшує все погане і знецінює добре [7, с. 187].

При виникненні депресії індивід, як правило, шукає контактів з іншими людьми, очікуючи від них допомоги. Проте почасти їх пригнічений настрій зумовлює невдачі в міжособистісних стосунках.

У результаті депресія підсилюється, так як індивіду здається, що оточуючі хочуть його відштовхнути. У цьому він знаходить підтвердження нелюбові до себе. Так поступово припиняється пошук зв'язків з іншими людьми, проходить відчуження від них і примирення. Охоплений депресією індивід відчуває безсилля й безнадійність, страждає мовчки, часто сердячись на себе і на інших.

Одним із наслідків депресивного стану ? залежність від думки інших людей, особливо близьких. Людина перестає бути байдужою до того, що думають про неї інші. Залежність і чутливість до критики породжує невпевненість, а вона у свою чергу ще збільшує залежність [9, c. 395].

Реакції індивіда на депресивні чинники залежать від його індивідуально-психологічних (темперамент, характер) та соціально-психологічних (спрямованість, позиція, ціннісні орієнтації, переконання тощо) якостей. Вони можуть виявлятися як у малопомітній дезадаптаційності, так і у важких особистісних аутодеструкціях (грец. autos ? сам і лат. destructio ? ламаю, руйную).

Проаналізуємо особливості стану при невротичній депресії. За даними міжнародної класифікації хвороб, невротична депресія розуміється, як невротичне розлад, що характеризується невідповідною депресією, яка є результатом зазвичай відомих психотравмуючих обставин. Розлад не включає в число проявів марення або галюцинації; часто має місце зосередженість на психічній травмі, яка передувала хвороби, наприклад втрати дорогої людини або матеріальних цінностей. Часто має місце тривога, а також змішаний стан тривоги і депресії. Розмежування між депресивним неврозом і психозом слід проводити не тільки за ступенем депресії, але також на підставі наявності чи відсутності інших невротичних або психотичних ознак, а також за ступенем розладів поведінки хворого.

Депресії невротичного рівня займають одне з перших місць в структурі психічних захворювань. Явище депресії, як наслідок розбіжності між емоційною та інформаційною сферою життя людини, обов'язково присутнє в етіології і структурі практично будь-якого соматичного захворювання. Відомо, що в основі даного захворювання лежить порушення адаптації, причиною якого є інтрапсихічний конфлікт витіснених мотивів на основі сформованої нормальної фізіологічної бази.

Депресивна реакція формується у людини у відповідь на неможливість знайти вихід з існуючої ситуації. Патерни поведінки, що закріпилися в довгостроковій пам'яті, не відповідають наявним мотивами. Пригнічення функціонування організму відбувається внаслідок тривалої дії нераціональних, виснажуючих організм захисних реакцій, які обумовлені спотвореннями інформаційної оцінки навколишнього і сформовані внаслідок індивідуального стресового досвіду людини і його фізіологічної бази. Причиною зриву може послужити як одноразовий сильний стрес, так і тривалий період безуспішних спроб задоволення значущого для особистості мотиву (в залежності від кількості індивідуальних ресурсів ? гормональної, імунної і т.д., бази) [6, c. 137].

Хронічна незадоволеність призводить до витіснення травмуючої потреби зі свідомості, але вона не зникає і вимагає задоволення. В результаті у людини виникає почуття нез'ясовного напруження, невизначеного занепокоєння, яке називається невротичною тривогою і важко переживається. Важко, тому що неможливо створити програму захисної поведінки, звідси почуття незадоволеності. Неможливість розв'язати конфлікт поступово призводить до виснаження ресурсів і, відповідно, до зменшення варіабельності долаючої поведінки, що обумовлює збільшення тривоги і посилювання депресії.

Депресивну реакцію завжди супроводжує відмова від пошукової активності, продуктивного вирішення проблем, а відповідно до цього перехід організму на режим «збереження», більш низький рівень функціонування, слідування більш нижчим потребам, що і виглядає як депресія: зниження активності, настрою, порушення сну, апетиту і т.д. Такий стан організму завжди супроводжують функціональні соматичні порушення, вегетативна симптоматика, що викликає хворобу; її форма залежить лише від смислової завантаженості коркових структур (Анохін П.К.). Невротичний рівень депресії визначається нормальним фізіологічним забезпеченням фруструємої потреби, її існуванням в принципі.

Хвороба ? це певний комплекс змін, які проявляються разом при певному захворюванні, наприклад, таких змін, які призводять до серцевої або ниркової недостатності. Хвороби проявляються в більш або менш повторюваних формах, для них характерні певні симптоми чи скарги. Хвороби можуть вражати весь організм або окремі його частини. Розлад стає хворобою тільки тоді, коли його прояви набувають певну одноманітну форму. Простіше кажучи, всі хвороби є розлади, але не всі розлади ? хворобами. При описі комплексу рис перед різними соматичними захворюваннями з'ясувалося, що їх можна описати, як «відмова», «капітуляцію», з їх опису очевидно, що це відмова від боротьби, від протистояння життєвим труднощам, від надій (що безумовно відповідає симптомам депресії). На підставі всього вищесказаного, можна зробити висновок, що механізм невротичної депресії є основоположним при формуванні будь-якого захворювання, за умови, що фізіологічною базою його є функціональні, а не органічні порушення мозку; та головні складові цього механізму спостерігаються в етіопатогенезі будь-якої хвороби.

3. Особливості допомоги людям в стані депресії

Узагалі людина в стані депресії майже завжди відчуває деяку озлобленість, якою б пригніченою й нещасною вона б не була. Наприклад, вона сердиться на померлого чоловіка (чи дружину) за те, що той помер і залишив її саму, постійно жаліється на погане ставлення до неї друзів і близьких. Тут виникає і деяке протиріччя ? поява ворожості підсилює дискомфорт, тому що підвищена потреба в людях. Коли людина не насмілюється відверто висловити озлобленість, ворожість зростає й набирає форму самозвинувачення. Так утворюється зачароване коло, де переплітаються між собою депресія й залежність, самовикриття й озлобленість. Недарма депресію інколи називають "перевернутою злобою" (Kennedy, 1977).

Тому переконувати клієнта, що все буде добре і не треба звертати увагу на дрібниці, тобто весь час підбадьорювати клієнта, швидше шкідливо, ніж корисно. Така поведінка консультанта лише оздоблює й загострює депресію. Передусім консультанту слід з'ясувати, з депресією якого роду ми маємо справу ? з проявами психотичного захворювання, із невротичною депресією чи просто з нормальною реакцією на сумні події. Депресію не слід плутати з іншими порушеннями. Інколи консультант вважає симптоми депресії за перевтому, фізичне чи психічне виснаження і рекомендує клієнту більше відпочивати, спати, вживати вітаміни, поїхати в санаторій і т. п. Однак у випадку депресії це мало допомагає.

Завдання консультанта в роботі з депресивними клієнтами двояке ? підтримати клієнта і допомогти йому в психологічному поясненні труднощів. Сам факт, що консультант готовий "боротись" із депресією, зміцнює надію клієнта і нейтралізує відчай. Підтримка й розуміння зменшують страждання й переживання вини, допомагають відновити самоповагу. Коли клієнт бачить хоча б одну людину, яка розуміє й цінить його, може змінити настанову у ставленні до оточуючих у позитивному напрямку. З метою відновлення у клієнта віри у власні можливості необхідно звертати увагу на сфери, в яких він компетентний, і його минулі досягнення. Важливо мобілізувати агресивні збудження клієнта, щоб він міг успішно боротись з життєвими випробуваннями.

Консультант повинен не чекати (це ще більше фруструє депресивного клієнта і поглиблює депресію), а активно розмовляти з клієнтом про його переживання і зовнішні обставини. Депресований клієнт вимагає більшої активності, ніж інші, хто звертається. Краще ніж звичайно треба будувати консультативну бесіду, особливо на початковій стадії консультування. Потрібна тактика, зумовлена пасивністю клієнта, його не бажанням самостійно аналізувати проблеми. Якщо консультант буде сидіти мовчки, він лише наголошуватиме нездатність клієнта до адекватного спілкування. Тому на початку консультування спеціаліст несе основну відповідальність за бесіду. Інколи депресивний клієнт настільки пасивний, що дуже важко йому говорити про свої проблеми, тому з ним приходить супроводжуючий. Хоч у консультуванні слід ухилятись від розмов за спиною клієнта, в даному випадку отримання інформації від особи, що супроводжує клієнта, є виправданим.

Консультант повинен часто зустрічатися з депресивним клієнтом, особливо якщо стикається з гострою депресією. Частота зустрічей може бути 2-3 рази в тиждень із поступовим їх зменшенням у залежності від стану клієнта [9, c. 401].

У процесі консультування необхідно переборювати залежність клієнта і спонукати його до більш активної ролі з кожною наступною зустріччю. У випадках депресії, як правило, медиками використовується лікування антидепресантами. Призначення ліків і дозування ? це справа лікарів, проте консультант повинен знати, чи прийматиме його клієнт ліки і яка сила їх дії. Не слід давати поради клієнту з вибору ліків чи доз, проте питання, які виникають, обов'язково слід обговорити з лікарем, який призначив ліки.

Консультант повинен знати про біологічні й психологічні схильності деяких людей до депресивних реакцій у кризових життєвих ситуаціях. У таких клієнтів стан депресії за неблагополучних обставин може повторюватись. Депресія, особливо та, що виникла в наслідок зовнішніх причин, зникає при зміні життєвих умов.

Висновки

Депресія ? серйозне клінічне захворювання, що супроводжується цілим комплексом емоційних і фізіологічних порушень. Це крайня ступінь розбалансування людини на рівні тіла, душі, духу, емоцій, вимагає вдумливої відповідальної професійної допомоги. Отже, депресія ? це психофізіологічний стан, для якого характерні пригнічений настрій, важкі душевні страждання, зниження психічної активності, відхилення в роботі внутрішніх органів.

Суб'єктивно людина в стані депресії відчуває насамперед важкі, болісні емоції і переживання ? пригніченість, тугу, відчай. Потяги, мотиви, вольова активність різко знижені. Характерними є думки про власну відповідальність за різноманітні неприємні, важкі події, що сталися в житті людини або її близьких. Почуття провини за події минулого і відчуття безпорадності перед обличчям життєвих труднощів поєднуються з почуттям безперспективності. Самооцінка різко знижена. Зміненим виявляється сприйняття часу, яке тече болісно довго. Для поведінки в стані депресії характерні сповільненість, безініціативність, швидка втомлюваність; все це призводить до різкого падіння продуктивності. У важких, тривалих станах депресії можливі спроби до самогубства. Розрізняються функціональні стану депресії, можливі у здорових людей в рамках нормального психічного функціонування, і патологічна депресія, яка є одним з основних психіатричних синдромів.

Список використаних джерел

1. Анохин П. К. Узловые механизмы функциональной системы как аппарата саморегуляции: Рефлексы головного мозга / П. К. Анохин. ? М. : Наука, 1965. ? 297 с.

2. Абрамов В. А. Загальна психопатологія : Навчальний посібник / В. А. Абрамов. - Донецк, 2010. - 97 с.

3. Вітенко І. С. Основи психології [Текст] : підручник / І. С. Вітенко. ? Вінниця: Нова книга, 2001. ? 255 с.

4. Дахно І. І. Ділова кар'єра : Навч. посіб. / І. І. Дахно. - К. : Центр учбової літератури, 2011. ? 528 с.

5. Десятников В. Ф. Скрытая депрессия в практике врачей / В. Ф. Десятников. ? Минск. 1981. ? 196 с.

6. Карвасарский Б. Д. Неврозы / Б. Д. Карвасарский. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Медицина,1990. - 576 с.

7. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія / Л. Е. Орбан-Лембрик. - К. : Академвидав, 2005. - 446 с.

8. Скрипченко О. В. Загальна психологія : Підручник / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук. та ін. ? К. : Каравела, 2012. ? 464 с.

9. Цимбалюк І. М. Психологічне консультування та корекція : навч. посіб. / І. М. Цимбалюк. - К. : Професіонал, 2009. - 544 с.

10. Шишков В. Если нет сил? Астенические и депрессивные состояния / Валерий Шишков. - М. : Речь, 2010. - 224 с.

Размещено на Allbest.ru