Становлення статусу дітей у групі на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку

Размещено на http://allbest.ru

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім.Г.С.КОСТЮКА АПН України

УДК 159.923.8 - 053.4 ( 048)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

СТАНОВЛЕННЯ СТАТУСУ ДІТЕЙ У ГРУПІ НА ЕТАПІ ПЕРЕХОДУ ВІД СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ДО МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

ПАСІЧНІЧЕНКО Анжела Василівна

Київ - 2003 рік

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія науково-психологічної інформації.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Андрієвська Валерія Вікторівна, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, зав. лабораторії науково-психологічної інформації.

Офіційні опоненти:

- доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Боришевський Мирослав Йосипович,Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України,

зав. лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати;

- кандидат психологічних наук, доцент Кузьменко Віра Ульянівна, аціональний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, докторант кафедри психології.

Провідна установа: Слов'янський педагогічний університет, Міністерство освіти і науки України, кафедра психології, м.Слов'янськ.

Захист відбудеться "22" квітня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2)

Автореферат розісланий “21” березня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Формування особистості розпочинається в дитячому віці в міжособистісних стосунках під впливом оточення, у першу чергу, сімї та різних виховних інституцій. Важливе значення у цьому процесі належить соціально-психологічним чинникам, повязаним з різноманітними аспектами соціального життя дитини - в оточенні дорослих, однолітків, у різних групах, серед яких дуже рано істотну роль починають відігравати групи ровесників і, зокрема, довготривалі (постійні) колективи в дитячому садку та школі. Міжособистісні стосунки, які виникають у цих групах, ставлення дітей одне до одного, їхні взаємні оцінки та очікування - все це вагомі моменти гармонійного особистісного розвитку кожної дитини. Формування гуманістично спрямованої, відповідальної, впевненої у собі, з достатньо високою самооцінкою, психічно здорової, щасливої особистості великою мірою залежить від становища, яке вона займає у певному дитячому колективі.

Становище особистості у групі фіксується у понятті “соціально-психологічний статус". Соціально-психологічний статус (далі СПС) - це поняття, яке включає характеристики обєктивного становища дитини в системі міжособистісних взаємин (ставлення до неї з боку ровесників, обумовлене, перш за все, відповідністю її якостей і рольової поведінки груповим нормам та вимогам) і субєктивне відображення особистістю свого обєктивного становища в групі (його усвідомлення, суб`єктивна оцінка, переживання, очікування певного ставлення від оточуючих та інтелектуально-емоційний відгук на нього).

З'ясуванню різноманітних аспектів становлення статусу дитини в колективі ровесників присвячено значну кількість робіт і вітчизняних, і зарубіжних психологів. Зокрема, вивчалися питання впливу статусу на емоційний та психічний розвиток дитини, на формування її особистості в цілому (В.Р. Кисловська, Я.Л. Коломинський, А.А. Рояк, П.М. Якобсон, M. Roff, S. Sells); досліджувалися соціально-психологічні чинники детермінації статусу дитини дошкільного (Л.В. Артемова, Г.В. Іванова, В.У. Кузьменко, О.І. Кульчицька, В.С. Мухіна, Т.В. Сенько, G.W. Ladd, D. May) та шкільного (О.В. Киричук, Я.Л. Коломинський, П.О. Лахестик, Х.Й. Лійметс, Р.Ф. Савіних, Л.С. Славіна, А.Б. Ценципер, M.A. Bany, R.M. Evans, R.M. Lerner, T.V. Lerner) віку; особливості процесу усвідомлення та переживання дитиною свого становища в системі взаємин колективу (М.Й. Боришевський, Я.Л. Коломинський, Т.В. Сенько, Г.М. Счастна ); вікові та індивідуальні особливості популярних і непопулярних дітей у групі ровесників (О.В. Калягіна, О.О. Папір, І.М. Поспєхов, Т.О. Рєпіна, О.О. Смирнова, Р.К. Терещук); шляхи корекції статусу дітей (Л.Н. Булатова, Т.О. Рєпіна, А.А. Рояк, Т.В. Сенько, S.R. Asher, D.F. Hay, S. Oden, S. Pederson).

У той же час низка питань становлення СПС залишилася недостатньо зясованою. Зокрема, СПС, який вивчався переважно в контексті міжособистісних взаємин дітей, ніколи не виступав спеціальним обєктом дослідження. Недостатньо розглядалося питання комплексного впливу субєктивних та обєктивних чинників на становлення статусу. У дослідницькій практиці не знайшла змістовного відображення проблема становлення статусу особистості на перехідних етапах її розвитку, зокрема, на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку. Дане питання лише частково порушувалося у звязку з проблемою психологічної готовності дитини до шкільного навчання та її адаптації до нових соціальних умов. Явно недостатньо уваги приділялося вивченню ефективних шляхів регуляції статусу.

Незясованість названих аспектів становлення соціально-психологічного статусу й обумовила вибір теми нашого дослідження: "Становлення статусу дітей у групі на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку".

Актуальність теми визначається гостротою, якої набуває у звязку зі здійсненням реформи шкільної освіти проблема більш ранньої підготовки дітей до навчання у школі, підвищення їхньої готовності до взаємодії та спілкування з учителем і, особливо, новим колективом ровесників. Вивчення даної проблеми диктується потребами практики навчання та виховання у групах старших дошкільників і перших класах школи, необхідністю забезпечення наступності між дошкільним закладом та першими ланками шкільної освіти.

Основні напрямки реформи школи передбачають перехід до шкільного навчання з шести років. Шестирічкам, які приходять до школи, потрібна допомога в адаптації до нової діяльності, до нової соціальної ситуації, до нових відносин з дорослими і ровесниками. Діти, віднесені тепер до школярів, мають ще багато спільного з дошкільниками, для них навчальна діяльність психологічно не стала домінуючою. Необхідно полегшити за цих умов дитині перехід від усе ще дуже значимої для неї ігрової діяльності до навчальної, полегшити засвоєння нею нової соціальної ролі учня і забезпечити безболісне входження в новий колектив ровесників.

Тема дисертації входить до плану наукових досліджень лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України: “Психічний розвиток дошкільника в умовах інноваційних систем виховання" (№0198U000518).

Мета дослідження: вивчити психологічні особливості становлення СПС дитини на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку й дослідити можливості його цілеспрямованої оптимізації з метою кращої підготовки дитини до спілкування та взаємодії з учителем і ровесниками у школі.

Об'єкт дослідження - соціально-психологічний статус дитини у групах старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження - соціально-психологічні чинники, що впливають на формування статусу дитини на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.

Гіпотеза дослідження:

на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку провідний тип діяльності та соціальна ситуація розвитку детермінують, у першу чергу, оцінкові еталони та стереотипи, які визначають СПС дитини в системі міжособистісних взаємин;

оскільки рефлексія дитиною низького СПС має тенденцію до консервативного закріплення й перенесення в нові умови, необхідна й можлива його пропедевтична корекція до початку шкільного навчання;

ефективна корекція СПС дитини може бути досягнена за умови застосування комплексної програми спеціальних виховних впливів, що стосуються як дитини, так і її батьків та педагогів;

пропедевтично скорегований СПС полегшує входження дитини в новий колектив ровесників у школі.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:

Провести порівняльне дослідження структурно-динамічних і мотиваційно-ціннісних параметрів СПС дітей у групах старших дошкільників та першокласників.

2. Проаналізувати рефлексивно-перцептивні аспекти внутрішньогрупових взаємин між дітьми на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.

3. Розробити та апробувати у формуючому експерименті комплексну програму спеціальних виховних засобів гармонізації стосунків у дитячому колективі з метою регулювання СПС дітей на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.

Методологічною основою дослідження є встановлені у психології закономірності розвитку особистості в системі міжособистісних взаємин; положення про діалектичну єдність усіх міжособистісних внутрішньогрупових процесів, і, перш за все, відносин і спілкування в колективі ровесників; принцип єдності спілкування й діяльності (Г.М. Андрєєва, А.А. Бодалєв, М.Й. Боришевський, Я.Л. Коломинський, Г.С. Костюк, В.М. Мясищев, А.В. Петровський, В.В. Рубцов, Т.М. Титаренко).

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані теоретичні й емпіричні методи: аналіз та узагальнення психологічної і педагогічної літератури з даної проблеми, спостерігання, констатуючий та формуючий експерименти.

Наукова новизна дослідження. Вперше в дитячій та педагогічній психології предметом спеціального порівняльного аналізу став процес становлення СПС дитини у групах старших дошкільників та першокласників. Отримані дані, що характеризують вплив провідного типу діяльності, соціальної ситуації розвитку в умовах дитячого садка та перших класів школи на зміст і динаміку чинників детермінації статусу дитини. Уточнено й конкретизовано уявлення про взаємозвязок СПС дитини та її особистісних якостей, навичок соціальної поведінки, соціальної компетентності педагогів та членів дитячої групи. Виявлено поступовість змін у характеристиках СПС дитини в групі ровесників на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку.

Показано, що спеціально розроблена комплексна система психокорекційної виховної роботи через гармонізацію міжособистісних взаємин сприяє підвищенню СПС дитини в групі ровесників та покращує її підготовку до спілкування і взаємодії з учителем та ровесниками в школі.

Теоретичне значення дослідження. отримані в роботі дані поглибили знання про процес розвитку особистості у старшому дошкільному та молодшому шкільному віці в умовах дошкільних закладів і шкіл.

Результати проведеного дослідження дозволили суттєво уточнити загальні уявлення про чинники детермінації СПС, виділити й проаналізувати ряд аспектів соціально-психологічної рефлексії та перцепції (самооцінки, оцінки, очікуваної від ровесників і педагогів, рівня домагань) у сфері міжособистісних групових взаємин дітей. Виявлено низку принципових відмінностей в оцінкових еталонах та стереотипах, обґрунтуваннях вибору і взаємних оцінках у групах дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Доведено, що спеціальна пропедевтична корекційна робота в дошкільному закладі сприяє підвищенню СПС дитини в групі та полегшує її входження в шкільний колектив.

Практичне значення результатів виконаного дослідження полягає в тому, що впровадження розробленої системи психокорекційних впливів у діяльність дошкільних закладів і початкової школи сприятиме подальшому удосконаленню виховного процесу в групах дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, підвищенню ефективності роботи педагогів, спрямованої на формування дитячого колективу.

Розроблені в дослідженні методичні прийоми можуть бути використані в психологічній та педагогічній практиці, що дозволить підвищити результативність виховної роботи з дітьми, які мають і високий, і низький СПС, на практиці краще здійснити індивідуальний підхід у вихованні дітей дошкільних закладів та початкової школи. Крім того, результати експериментального формування високого СПС дошкільників у групі ровесників шляхом навчання їх соціально-схвалюваних форм взаємодії, а також переорієнтації ставлення до них педагогів і ровесників можуть успішно використовуватися педагогами в роботі з дітьми з різним статусом. Результати дослідження стануть у нагоді при підготовці практичних психологів і педагогічних кадрів для дошкільних закладів та шкіл.

Впровадження наукових розробок. Теоретичні положення роботи й результати експерименту використані в ході проведення консультацій для батьків, батьківських зборів, лекцій для вихователів та впроваджені у виховний процес ряду дошкільних закладів (№22, 71 м. Полтави та №6 м. Гадяч Полтавської області). Теоретичні і практичні висновки використовуються при читанні курсу лекцій "Психологія загальна і дошкільна" на психолого-педагогічному факультеті ПДПУ ім. В.Г.Короленка.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження неодноразово доповідалися й обговорювалися на спільних засіданнях лабораторій науково-психологічної інформації та психології дошкільника Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (1998, 1999, 2000, 2001 роки). Головні тези й висновки знайшли відображення у виступах автора на міжнародній науково-практичній конференції (м. Полтава, 2000р.), на ІІІ зїзді Товариства психологів України (м. Київ, 2000р.).

Зміст та результати роботи відображено в 7 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 147 найменувань, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 177 сторінках, містить 24 таблиці, 15 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність досліджуваної проблеми, визначено мету наукової роботи, сформульовано її гіпотезу, завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади, описано методи, висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність, сформульовано положення, що виносяться на захист, розкрито форми апробації результатів дослідження та наведено відомості про структуру дисертації.

У першому розділі - "Становлення соціально-психологічного статусу дитини у групі ровесників як предмет наукового аналізу" - аналізуються основні напрямки дослідження СПС дитини в колективі ровесників, що відбиті у вітчизняній і зарубіжній психологічній літературі; розглядаються соціально-психологічні проблеми перехідного періоду в розвитку дітей шести- та семирічного віку, сформульовані основні проблеми дослідження.

Соціально-психологічний статус особистості, на думку багатьох авторів (А.Б .Коваленко, М.Н. Корнєв, Р.С. Немов, А.В. Петровський, К.К. Платонов, Т.В. Сенько та інші), обумовлений ставленням до неї інших людей, які, з одного боку, визнають її права, а з іншого - очікують і вимагають виконання певних функцій, реалізації певних форм поведінки. Становлення статусу - дуже складний процес, що, як зазначають О.В. Киричук, Я.Л. Коломинський, Х.Й. Лійметс, Р.Ф. Урінг та інші дослідники, обумовлюється взаємодією низки обєктивних і субєктивних факторів.

У дисертації розглядаються, перш за все, ті роботи, які стосуються дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Всі проведені в цьому напрямку дослідження можна умовно поділити на дві групи. До першої належать роботи, присвячені аналізові взаємозвязку між статусом та особистісними якостями дитини, що обумовлюють його становлення. Так, у ряді досліджень (Я.Л. Коломинський, П.О. Лахестик, В.С. Мухіна, Р.Ф. Савіних, А.Б. Ценципер, M.A. Bany, M. Koskenniemi, T.V. Lerner, R.M. Lerner) показано вплив на статус факторів, які стосуються зовнішнього вигляду та поведінки дитини. Численні дослідження (роботи Л.В. Артемової, О.В. Калягіної, Я.Л. Коломинського, О.Л. Кононко, О.І. Кульчицької, Р.Б. Стьоркіної, Т.О. Рєпіної) доводять вирішальне значення для виникнення симпатій і дружби між дітьми тих їхніх якостей, які повязані з моральними рисами, навичками соціальної поведінки, соціальною компетентністю. Цілий ряд авторів (Г.В. Іванова, Я.Л. Коломинський, П.О. Лахестик, В.С. Мухіна, Т.О. Рєпіна, M.A. Bany, K.M. Evans) присвятили свої дослідження вивченню звязку між статусом і рівнем розвитку здібностей особистості. Предметом окремих досліджень (Л.В. Артемова, Т.В. Драгунова, Б.П. Жизневський, Розенталь, G.W. Ladd, S .Oden, S. Pederson, D. Hay) є звязок між статусом дитини та досвідом її спілкування з ровесниками, а також вплив мовленнєвої активності на процес становлення статусу. Дослідження, виконані під керівництвом М.І. Лісіної, доводять, що психологічною основою популярності дитини серед ровесників є здатність адекватно задовольняти різні за змістом комунікативні потреби. Для великої групи досліджень основним фактором детермінації статусу дитини дошкільного віку виступає успішність її у спільній діяльності - ігровій або трудовій (Л.П. Бухтіарова, Я.Л. Коломинський, В.С. Мухіна, Т.О. Рєпіна, А.А. Рояк, Т.В. Сенько), а починаючи з першого класу - пізнавальній (Г.Ф. Карпова, Ю.А. Орн, Р.Ф. Савіних, В.А. Синицька, Л.С. Славіна, А.Б. Ценципер).

друга група досліджень присвячена аналізу зовнішніх чинників, що детермінують статус дитини. Так, у психологічній теорії не раз порушувалось питання про залежність статусу дитини не лише від її особистісних якостей, але й від властивостей групи, відносно якої визначається статус (Л.І Божович, В.У. Кузьменко, О.С. Махлах, Р.Б. Стьоркіна, А.Б. Ценципер). Аналіз літератури дозволяє зробити висновок про те, що статус дитини значною мірою обумовлюється змістом, формами, способом спілкування педагога з дітьми (праці Т.В. Антонової, Л.М. Башлакової, М.О. Березовіна, Р.П. Іванової, О.В. Киричука, Я.Л. Коломинського, Т.О. Рєпіної, А.А. Рояк, Р.Ф. Савіних, M.A. Bany) та стилем спілкування, характером взаємин у сімї, умовами сімейного виховання (Т.Х. Аунапуу, П.О. Лахестик, Х.Й. Лійметс, Т.В. Нещерет, Л.А. Холева, K.M. Evans, M. Koskenniemi).

У дисертації аналізуються соціально-психологічні проблеми перехідного періоду в розвитку дітей шести- та семирічного віку. Проведені дослідження (Я.Л. Коломинський, В.В. Рубцов, Г.М. Счастна, А.Б. Ценципер, Г.А. Цукерман) показують, що в першому класі порівняно з дошкільною групою виникає ряд істотних соціально-психологічних новоутворень, викликаних зміною провідної діяльності дитини, її соціальної позиції. Виявлено, що, перш за все, це стосується статусно-рольової структури групи. Навчальна діяльність, набуваючи провідної ролі, істотно змінює ціннісні орієнтації, моральні та ділові критерії, на основі яких проходило взаємне соціально-психологічне ранжування членів групи в дошкільному віці. У звязку з цим ряд чинників, які в дошкільному віці визначали становище дитини в системі взаємин, у школі або не "спрацьовують", або зменшують свою значущість. На перший план виходять нові чинники, повязані з навчальною діяльністю. Але багато що в поведінці та взаєминах дітей цього віку визначається все ще тими відносинами, які сформувалися у видах діяльності, типових для дошкільника.

Період адаптації до школи досить складний для переважної більшості першокласників. Г.М.Чуткіна, досліджуючи проблему адаптації, виявила, що високий рівень адаптації зумовлюють такі фактори, як високий статус дитини у групі до вступу в перший клас та адекватне усвідомлення свого статусу в групі ровесників (оптимістична самооцінка).

Оскільки старший дошкільний вік безпосередньо передує переходу дитини до наступного етапу її життя - навчання у школі, суттєвого значення в роботі з дітьми шостого та сьомого років життя починає набувати їхня готовність до школи, зокрема, соціальна (О.Є. Кравцова, О.В. Проскура, Я.Л. Коломинський). Остання формується у ході взаємин з батьками, вихователями, у процесі співжиття з іншими дітьми і, на наш погляд, найбільше виявляється у СПС, який отримує дитина в групі ровесників. У структурі соціальної готовності дитини до школи її СПС посідає істотне місце. Він не лише впливає на подальший розвиток стосунків, але й формує особистість дитини.

Що стосується питання становлення СПС на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку, то як показує здійснений нами в дисертації огляд психологічних досліджень, воно є недостатньо висвітленим. Практично відсутні роботи, присвячені дослідженню детермінації статусу, соціально-психологічної рефлексії, ціннісно-мотиваційних особливостей вибіркових взаємин між дітьми на даному етапі їхнього розвитку.

Другий розділ - "Порівняльний аналіз структурно-динамічних, особистісних та діяльнісних аспектів формування соціально-психологічного статусу дитини у групах ровесників старшого дошкільного та молодшого шкільного віку" - присвячений розглядові експериментальних даних, отриманих у ході дослідження структури та динаміки СПС дітей старших груп дитячого садка і перших класів школи, зокрема, особливостей рефлексування його дітьми, ціннісно-орієнтаційних особливостей вибіркових взаємин у досліджуваних групах. Розділ містить опис методичних засобів, ходу та процедури констатуючого експерименту.

У відповідності до поставлених завдань експериментальне дослідження проводилося у три етапи: констатуючий, формуючий, контрольний. Для проведення першого етапу експерименту (констатуючого) на основі аналізу відповідних джерел була дібрана і спеціально адаптована низка методів, у результаті використання яких нами була визначена статусна структура досліджуваних вікових груп (див. табл.1).

Таблиця 1

Статусна структура вікових груп

(% дітей у кожній статусній підгрупі)

першокласник виховний гармонізація психіка

Згідно з отриманими даними, суттєвої різниці між статусною структурою старших груп та перших класів не виявлено, коли не рахувати того, що в перших класах дещо зменшується кількість дітей, належних до крайніх соціометричних груп. Нами порівнювалися показники "рівня гараздності взаємин" та "коефіцієнта взаємності" (дані показники розроблені Я.Л.Коломинським). Встановлено, що вони вищі в дошкільних групах. Це повязане, певно, з тим, що ігрова діяльність більшою мірою сприяє розвитку спілкування дітей один з одним порівняно з навчальною.

Крім названих показників, ми визначали "індекс ізольованості". У дошкільних групах, незважаючи на вищий рівень гараздності взаємин, він дещо вищий, ніж у перших класах. Однак, як показали деякі дослідження (О.В. Киричук, Я.Л. Коломинський), з віком (у наступних класах школи) він підвищується - ізольованих дітей стає більше. Виявлено, що саме цих дітей ігнорують ровесники, уникають з ними контактів, не бажають спілкуватися. Очевидно, це не може не відбиватися на субєктивній характеристиці їхнього статусу, не впливати на формування їхньої особистості.

Підсумовуючи результати вивчення рефлексивних особливостей процесу становлення статусу, ми констатували, що переважна більшість дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, як правило, рефлексують оцінку свого становища у групі ровесників неадекватно - їх очікувана оцінка, як правило, є заниженою або завищеною порівняно з реальним статусом, одержуваним від ровесників. Більше половини дітей досліджуваних груп переоцінють своє становище в системі міжособистісних взаємин. 12,5% дошкільників та 22% першокласників мають тенденцію недооцінювати свій статус у групі. Адекватно його оцінюють 29% старших дошкільників та 24% першокласників. Для цих вікових груп характерне те, що діти з високим соціометричним статусом, як правило, недооцінюють його, діти з низьким статусом, навпаки, його переоцінюють. Серед тих, хто адекватно оцінює своє становище в системі взаємин, - здебільшого діти І та ІІ статусних груп. Ті, хто займає несприятливе становище в колективі ровесників, зазвичай, не вміють адекватно оцінити свої взаємини, що, мабуть, є своєрідною захисною реакцією, неусвідомленим прагненням не допускати думки про своє незадовільне становище.

Порівнявши оцінку статусу, яку дає педагог та оцінку, яку дитина очікує отримати від педагога, ми виявили, що діти і старшого дошкільного, і молодшого шкільного віку у переважній більшості очікують вищу оцінку порівняно з реальною. Співпадають дані показники, а також очікують нижчу оцінку свого статусу частіше першокласники, що очевидно пов'язано зі специфікою навчання у школі. Оскільки педагог постійно оцінює результати їх діяльності, це не може не впливати на його сприйняття особистості учня у цілому. Крім того, причина недооцінки свого статусу з точки зору педагога у першокласників полягає у різкій зміні стилю спілкування педагога з дітьми.

Однією з важливих передумов успішності виховного процесу в дитячих групах є вміння педагога адекватно оцінювати статусну структуру груп і соціально-психологічні особливості їхніх членів.

Ми запропонували педагогам досліджуваних груп визначити статус кожної дитини. Порівняння реальної статусної структури груп та розподілу, зробленого педагогами, показало, що як вихователі, так і вчителі надто оптимістично оцінюють статусну структуру груп. Реально оцінює статус приблизно половина вчителів і вихователів. Схильність недооцінювати статус більш характерна для вчителів, тоді як тенденція його переоцінювати - для вихователів.

Для вивчення мотиваційно-ціннісних особливостей вибіркових взаємин у старших групах та перших класах ми запропонували дітям обгрунтувати вибір ровесника. Контент-аналіз отриманих обґрунтувань дозволив виділити такі їх традиційні типи (див. табл.2).

Таблиця 2

Типи обгрунтувань вибору ровесника та їх вікова динаміка (у % до загальної кількості випадків)

Аналіз обгрунтувань вибору показав, що для дітей як шести-, так і семирічного віку найбільше значення має моральне обличчя партнера. Так, значна частина обґрунтувань старших дошкільників і першокласників належить до 5-го типу - "вказівка на конкретні позитивні якості та тип поведінки". Діти правильно розуміють значення певних особистих якостей і можуть помітити їх існування у своїх ровесників. Це призводить до того, що наявністю позитивних якостей обґрунтовується бажання спілкуватися з такими дітьми.

Зазначимо, що провідна діяльність формує в дошкільників певну спрямованість у сприйманні партнера, яка виявляється в настановленні частіше звертати увагу саме на якості, які є значимішими для успішного перебігу спільної діяльності. У першокласників це обгрунтування стоїть на останньому місці. У перших класах критерій успіху в різних видах діяльності є найбільш значимим, що пояснюється не лише тим, що навчальна діяльність є провідною для дітей цього віку, але й зростанням значення категорії індивідуального успіху, успішності в навчанні.

Дошкільнята часто мотивують свій вибір дружніми стосунками, учні першого класу - рідко. Очевидно, це є свідченням вищого рівня розвитку групової взаємодії у дошкільників.

Для отримання психологічних портретів дітей різних статусних підгруп ми запропонували дітям дати характеристики своїм ровесникам. Їх аналіз показав, що чим вищий статус дитини, тим більшу кількість позитивних якостей відзначають у неї ровесники (коефіцієнт кореляції становить 0,73-0,84). У випадку, коли в таких дітей усе ж відзначаються негативні якості, жодного разу не зустрічалися ті риси, що характеризують дитину різко негативно.

Третій розділ - "Психолого-педагогічні засоби регулювання соціально-психологічного статусу дитини в групі ровесників" - містить опис методичних засобів, умов, ходу формуючого експерименту, а також аналіз результатів психокорекційної роботи.

Враховуючи негаразди, виявлені в статусній структурі досліджуваних груп у цілому (низький рівень гараздності взаємин, високу ізольованість), а також низький СПС окремих її членів, ми розробили систему виховних засобів, які після їх впровадження мали привести до корекції низького і стабілізації високого статусу в дітей дошкільного віку.

Ми виходили з того, що для повноцінного регулювання СПС дитини не досить того прямого директивного впливу вихователя, який здійснюється через оцінювання дітей (на практиці не завжди виваженого й послідовного). Основними способами регулювання СПС дитини в нашому дослідженні є організація виховної роботи у групі, спрямована на подолання небажаної конфліктності дитячих взаємин, труднощів, що виникають в окремих дітей у спілкуванні та стосунках з ровесниками, на формування позитивних доброзичливих взаємин між дітьми.

Формуючий експеримент проводився упродовж 1999-2002 навчальних років з дітьми старшого дошкільного віку. Його метою була корекція низького статусу одних дітей у групі ровесників і стабілізація високого статусу - інших.

У рамках програми оптимізації СПС окремих дітей та гармонізації взаємин групи в цілому робота здійснювалася за такими напрямами:

1) надання психолого-педагогічної допомоги дітям, які мають труднощі у взаєминах з ровесниками;

2) просвітницько-консультативна робота в колективі педагогів з питань налагодження спілкування окремих дітей та навчання дошкільників соціально-схвалюваних форм взаємин і спілкування;

3) індивідуальна та групова консультативно-просвітницька робота з батьками дітей.

Найбільшого значення ми надавали першому напряму роботи, яка проводилася в три етапи. На перших двох ми намагалися дати дітям знання, сформувати уміння та навички правильно оцінювати поведінку персонажів художніх творів, а потім і ровесників.

Поставлені завдання вирішувалися у процесі слухання й обговорення дітьми художніх творів (казок, оповідань, віршів), аналізу запропонованих вихователем проблемних ситуацій, самостійного складання ними розповідей та казок на морально-етичні теми, придумування кінцівок до відомих казок, а також казок, запропонованих ровесниками й вихователем.

На другому етапі проводилися інсценівки та ігри-драматизації, змістом яких були етичні проблеми, дібрані таким чином, щоб діти мали можливість повправлятися у вирішенні моральних конфліктів, закріпити вміння правильно виходити з них, здійснювати ініціативні дії (у тому числі на встановлення контактів), співвідносити свої дії з уявленнями про еталони правильної поведінки.

На третьому етапі роботи створювалися спеціальні умови, які забезпечували дітям з низьким статусом можливість виявити свої новонабуті уміння та навички діяти спільно з ровесниками. Крім того, у даній частині корекційної роботи ми мали можливість закріпити вміння й отримані дітьми в ході попередньої роботи знання, актуалізувати засвоєні дітьми норми соціально-схвалюваних форм поведінки та взаємин, дати можливість повправлятися в застосуванні отриманих навичок у процесі спільної діяльності.

Для цього ми варіювали види діяльності (ігрова, навчальна, господарсько-побутова), склад учасників спільної діяльності, роль дітей з низьким статусом у групі.

На заключному етапі дисертаційного дослідження був проведений контрольний експеримент.

Аналіз його результатів показав, що проведена робота спричинила істотні зміни в статусній структурі групи та становищі окремих дітей. Так, збільшилася кількість дітей, які займають сприятливе становище в групі ровесників.

Рівень гараздності взаємин змінився в кращу сторону та становить 1,6 (порівняно з 0,7 у констатуючому експерименті). Індекс ізольованості зменшився на 9,5 % , що свідчить також про покращення стосунків. Змінився показник взаємності стосунків у групі: за результатами контрольного експерименту він становить 42 % (порівняно з 34,5 % у констатуючому експерименті).

Підтвердився той факт, що наявність позитивних якостей особистості, володіння навичками соціальної поведінки, застосування позитивних соціально-схвалюваних форм взаємодії з ровесниками мають суттєвий вплив на формування високого СПС дитини в колективі ровесників.

Порівняння результатів констатуючого і контрольного експериментів у дитсадку та першому класі показали, що розроблена програма спеціальних психолого-педагогічних виховних впливів, спрямованих на регуляцію СПС дитини у групі ровесників у дитсадку, призводить до стійких позитивних змін, які закріплюються та позитивно впливають на формування СПС дитини в новому колективі першокласників.

ВИСНОВКИ

1. Дослідження процесу становлення СПС дитини у групі на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку дозволило виявити особливості цього процесу, здійснити їх порівняльний аналіз, встановити вплив та значимість різних чинників, що детермінують статус на різних вікових етапах, розробити і апробувати програму регулювання СПС дітей старшого дошкільного віку. У ході нашого дослідження підтвердилося припущення про те, що провідний тип діяльності, соціальна ситуація розвитку детермінують, в першу чергу, оцінкові еталони та стереотипи, які визначають СПС дитини в системі міжособистісних взаємин;

2. Проведене нами експериментальне дослідження процесу становлення статусу дітей старшого дошкільного й молодшого шкільного віку виявило низку структурних, особистісних та діяльнісних особливостей формування статусу дітей у цих вікових групах. Наші дані не показали великої різниці в статусній структурі старших груп і перших класів. Порівняння статусної структури груп за показниками гараздності взаємин показало, що у групах дошкільників вони вищі. Очевидно, ігрова колективна діяльність більшою мірою сприяє розвитку спілкування та доброзичливих взаємин між дітьми порівняно з навчальною. У дошкільному закладі складається сприятливіша психологічна ситуація для корекційної роботи, у школі ж більші потреби в ній.

3. Виходячи з аналізу рефлексивно-перцептивних характеристик оцінки дошкільниками та першокласниками групових взаємин, можемо констатувати, що переважна більшість цих дітей, як правило, рефлексують оцінку себе ровесниками неадекватно, виявляючи виразну тенденцію до її завищення. Для першокласників, у порівнянні з дошкільниками, характерна нижча адекватність в усвідомленні свого становища в колективі. Деяка дезорієнтація дитини в нових умовах, розгубленість у критеріях оцінювання є також причиною зниження адекватності в усвідомленні свого статусу. Підвищення самокритичності першокласників зумовлює те, що велика їх кількість очікує від ровесників нижчу за реальну оцінку свого статусу .

Порівнюючи оцінку статусу, яку дає педагог, та оцінку, яку дитина очікує отримати від нього, можна сказати, що діти і старшого дошкільного, і молодшого шкільного віку в переважній більшості очікують вищу оцінку, ніж одержують насправді. Співпадають ці показники частіше в першокласників, для них же більш характерним є очікування нижчої оцінки порівняно з фактично одержуваною. У цьому випадку на характер оцінок помітно впливає відмінність стилю спілкування з дітьми педагогів дошкільного закладу та школи. Навіть за позитивного ставлення до дитини учитель часто застосовує більш жорсткі, авторитарні форми педагогічного впливу порівняно з тими, до яких звикли діти в дитсадку. Ці впливи часто сприймаються дитиною як вияв особистої неприязні, що й призводить до очікування нею нижчої оцінки.

4. Вивчення мотиваційних і ціннісно-орієнтаційних параметрів взаємин дітей показало, що вже на першому етапі шкільного навчання нова провідна діяльність вносить нові риси в оцінкові еталони та стереотипи, які визначають становище дитини в системі міжособистісних взаємин класу, хоча мотиви вибору, взаємні оцінки в цілому в першому класі ще мають багато спільного з моделлю, характерною для дошкільника. В обгрунтуваннях дітьми своїх виборів виявляються яскраві зміни в ціннісних орієнтаціях дітей та вплив провідної діяльності на їх взаємини. Так, у дошкільних групах провідним є мотив успішності спільної ігрової діяльності. У перших класах ровесники віддають перевагу тій дитині, яка високо оцінюється педагогом у навчальній діяльності. Особистісні якості ровесника мають суттєвий вплив на його статус в групі як дошкільників, так і першокласників. Ті, кого обирають для спілкування, високо оцінюються за різними моральними якостями, а наявність негативних якостей - причина відмови від спілкування.

5. Аналіз матеріалів щодо оцінки педагогами статусної структури груп своїх вихованців, статусу окремих дітей, їхніх особистісних якостей і поведінки показав існування деяких відмінностей між вихователями дитячих садків та вчителями перших класів. Так, вихователі схильні надто оптимістично оцінювати взаємини дітей, їхнє становище в колективі. Вчителі ж, навпаки, схильні до недооцінки статусу окремих дітей. Лише приблизно в половині випадків оцінки як вчителів, так і вихователів співпадають з реальним статусом дітей. Таким чином, існує небезпека того, що негаразди у статусному становищі окремих дітей не будуть помічені педагогами вчасно, а це може в окремих випадках спровокувати формування негативних особистісних утворень, призвести до неповноцінного соціального розвитку цих дітей. Крім того, не виключено, що низький рівень розвитку соціально-психологічної спостережливості педагогів може мати негативний вплив на весь процес колективотворення.

6. Наше дослідження показало, що низький статус дитини у групі ровесників не є необоротним явищем, його можна змінити. Успішне впровадження розробленої нами психокорекційної програми у практику ряду дошкільних закладів підтвердило необхідність організації спеціальної виховної роботи з метою регулювання СПС дітей. Загалом результатами дослідження доведена можливість регулювання СПС дитини у групі дошкільників, що є важливою умовою її соціальної готовності до навчання у школі. Зрозуміло, дане дослідження не претендує на вичерпний розгляд проблеми. Потребує свого подальшого вивчення питання корекції СПС, знаходження дієвих засобів та заходів запобігання явищ непопулярності й ізольованості дитини у групі. Нами була показана можливість корекції СПС дитини у групі дитячого садка, що полегшує її перехід до нового колективу в школі. Не менш важливим питанням, яке потребує свого дослідження, є виявлення можливостей регулювання СПС за умов шкільного навчання. Подальшу перспективу дослідження вбачаємо також у поглибленому вивченні питань підвищення соціально-психологічної компетентності педагогів, зокрема, стосовно засобів цілеспрямованого впливу на покращення взаємин між ровесниками в шкільному колективі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

АНОТАЦІЯ

Пасічніченко А.В. Становлення статусу дітей у групі на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07. - педагогічна та вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2003 р.

Дисертація містить результати теоретичного та експериментального дослідження процесу становлення соціально-психологічного статусу дитини на етапі переходу від старшого дошкільного до молодшого шкільного віку. У роботі здійснено порівняльний аналіз структурних, діяльнісних, особистісних параметрів соціально-психологічного статусу і чинників його детермінації у групах дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, виявлено їх значимість на різних вікових етапах, визначено шляхи та умови ефективного регулювання статусу.

Встановлено, що на основі відповідних прийомів корекції негативного та підтримки позитивного статусу дитини шляхом гармонізації міжособистісних взаємин здійснюється успішне регулювання статусу.

Ключові слова: соціально-психологічний статус, міжособистісні взаємини, статусна структура групи, рефлексія, мотиви вибору, оцінкові взаємини, адаптація до школи, регулювання статусу, позиція особистості, соціально-психологічна готовність до школи.

АННОТАЦИЯ

Пасичниченко А.В. Становление статуса детей в группе на этапе перехода от старшего дошкольного к младшему школьному возрасту. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07. - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2003 г.

Диссертация содержит результаты теоретического и экспериментального исследования процесса становления социально-психологического статуса ребенка в группе сверстников на этапе перехода от старшего дошкольного к младшему школьному возрасту. В работе осуществлен сравнительный анализ структурных, деятельностных, личностных параметров социально-психологического статуса и факторов, детерминирующих его в группах старшего дошкольного и младшего школьного возраста. Установлено, что мотивационно-ценностные характеристики социально-психологического статуса ребенка в группе сверстников на этапе перехода от старшего дошкольного к младшему школьному возрасту обусловлены ведущим видом деятельности и особенностями социальной ситуации развития.

Результаты исследования показали, что изменения в структуре социально-психологического статуса с началом обучения ребенка в школе проходят постепенно: прежде всего ведущая деятельность вносит новые черты в оценочные эталоны и стереотипы, которые определяют статус ребенка в системе межличностных отношений, при этом в субъективном отражении ребенком своего объективного положения в группе на первых этапах обучения существенных изменений не наблюдается, на этой стороне статуса они сказываются в последнюю очередь.

В диссертации показано, что специальная психолого-педагогическая программа способствует целенаправленному регулированию социально-психологического статуса ребенка в группе сверстников. Доказано, что для полноценной коррекции статуса недостаточно прямого директивного влияния воспитателя, который осуществляется путем оценивания детей (на практике не всегда взвешенного и последовательного). Основным (продуктивным и рассчитанным на перспективу) способом регулирования социально-психологического статуса ребенка является организация воспитательной работы в группе. Как показало исследование, предварительная коррекция социально-психологического статуса ребенка до начала обучения ребенка в школе улучшает его объективное положение в группе сверстников и повышает соответствие между статусом и его субъективным отражением, что способствует повышению уровня адаптации ребенка в новой социальной ситуации.

В первом разделе диссертации - “Становление социально-психологического статуса ребенка в группе сверстников как предмет научного анализа” - анализируются основные направления исследований социально-психологического статуса ребенка в коллективе сверстников в отечественной и зарубежной психологии, рассматриваются социально-психологические проблемы переходного периода в развитии детей шести- и семилетнего возраста; формулируются основные проблемы исследования.

Второй раздел - “Сравнительный анализ структурно-динамических, личностных и деятельностных аспектов формирования социально-психологического статуса ребенка в группах сверстников старшего дошкольного и младшего школьного возраста” - посвящен рассмотрению экспериментальных данных, полученных в результате исследования структуры и динамики социально-психологического статуса детей старшего дошкольного возраста и первоклассников, в частности особенностей рефлексирования его детьми, ценностно-ориентировочных особенностей избирательных отношений в исследуемых группах. В разделе дано описание методических средств и процедуры констатирующего эксперимента.

Третий раздел - “Психолого-педагогические средства регулирования социально-психологического статуса ребенка в группе сверстников” - содержит описание методических средств, условий, течения формирующего эксперимента, а также анализ результатов психолого-коррекционной работы.

Ключевые слова: социально-психологический статус, межличностные отношения, статусная структура группы, рефлексия, мотивы выбора, оценочные взаимоотношения, адаптация к школе, регулирование статуса, позиция личности, социально-психологическая готовность к школе.

ANNOTATION

Pasichnichenko A.V. Formation of children's status in the group on the stage of transition from the senior pre-school age to the junior school one. - Manuscript.

Dissertation to gain Candidate degree in psychological sciences. Speciality 19.00.07 - pedagogical and age psychology. - G.S. Kostiuk Institute of Psychology, Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The dissertation includes the results of the theoretical and experimental research of the process of formation of a child's social-psychological status on the stage of transition from the senior pre-school age to the junior school one. the comparative analysis of the structural, activity and personality parameters of that status and of factors of its determination in the groups of mentioned age stages is done, changes in their significance are determined, and the ways and conditions of effective regulation of the status are shaped.

It is shown that on the base of definite methods of correcting child's negative status and supporting positive one, by the harmonization of interpersonal interrelations, the successful regulation of status is executed.

Key words: social psychological status, interpersonal interrelations, status structure of a group, reflexion, motives of choice, estimational interrelations, adaptation to school, regulation of the status, a person's position, social-psychological readiness to school.

Размещено на Allbest.ru