Формування психосексуальної культури студентської молоді 17-19 років

3. Регулятивно-вольової сфери за рахунок застосування методу шоково-нормативної регуляції, який базується на засадах морально-нормативного подання інформації щодо сексуального експериментування молоді і базується на певній етапності процесу: 1) констатація учбового факту (за програмою); 2) статистичне підтвердження неспроможності низько-моральних стереотипів, що мають місце у суспільно-соціальному середовищі; 3) виклик почуття страху у суб'єкта за необачні дії психосексуального спрямування; 4) усвідомлення молодою людиною наявних перепон до задоволення легковажних бажань; 5)надання вільного вибору у вирішенні проблеми. При цьому на соціальному рівні студентові забезпечується прийняття його особистісного волевиявлення, натомість на психологічному рівні створюються передумови формування у нього ціннісно-зорієнтованого вибору.

4. Поведінково-результативної сфери за рахунок впровадження блоку поетапних рольових ігор, які є похідними від “клінічних рольових ігор” (КРІ) за Р.Кіппером та зберігають послідовність кроків: розігрів, дія, взаємодія з групою. При модифікації КРІ нами замінені “травматичні ситуації” клінічної практики на змодельований простір потенційного родинного життя особистості із цільової студентської аудиторії. Останнє забезпечує молоді формування її психосексуальної культури у підсистемі зовнішніх суб'єкт-суб'єктних взаємодій, що проявляється, в першу чергу, у поведінкових реакціях, зовнішніх вчинках, зокрема в оволодінні на практиці засобами нормалізації подружніх стосунків, спільного подолання партнерами психологічних та сексуальних негараздів тощо.

Весь теоретичний матеріал і тренінгові блоки спецкурсу “Особливості становлення людської психосексуальності” спрямовані на формування ПСК студентів у всіх підсистемних утворення внутрішньої суб'єктної рефлексії та зовнішньої суб'єкт-суб'єктної взаємодії за типами стосунків “суб'єкт-партнер”, “суб'єкт-батьки”, “суб'єкт-нащадок”.

У третьому підрозділі презентовані результати експериментальної перевірки концептуальної моделі формування ПСК студентів. Вони демонструють ефективність застосування розробленого спецкурсу з формування психосексуальної культури студентської молоді у вищих навчальних закладах.

Узагальнені результати дослідження, що презентують зміни у психосексуальній культурі студентської молоді як під дією фонового впливу (ФВ) у контрольних групах (70 чоловік), так і під дією цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу (ЦВ) в експериментальних групах (60 чоловік), яка навчається на другому курсі природничо-географічного факультету КНПУ ім. М.П.Драгоманова.

Презентовані в таблиці результати дослідження розвитку психосексуальної культури студентів контрольних та експериментальних груп свідчать про те, що певні позитивні зміни у ПСК частини студентської молоді відбуваються за рахунок її природного психосексуального розвитку. Проте, зазначена позитивна змінність у контрольних групах виявляється переважно у потребово-мотиваційній та когнітивно-інформативній сферах. Натомість регулятивно-вольова та поведінково-результативна сфери мають негативні тенденції розвитку. Це, в першу чергу, пояснюється зниженням ваги моральних установок у молоді, підвищенням інтересу до статевого життя як до засобу “насолоди” та компенсаторними тенденціями підвищення особистісної значимості студента за рахунок активізації сексуальної життя, що часто-густо має випадкові різнопартнерські ознаки.

Результати проведення формуючого експерименту в експериментальних групах свідчать про ефективність створеної нами програми і методики формування психосексуальної культури студентської молоді. Той факт, що найвагомішими виявилися зміни у потребово-мотиваційній сфері особистості студентів, говорить про ефективність впливу на дану сферу з боку “ідеального блоку”, запровадженого в ході формуючого процесу.

За результатами дисертаційного дослідження було розроблено методичні рекомендації для викладачів вищих навчальних закладів з формування психосексуальної культури студентської молоді, зокрема:

1. Обов'язковим є впровадження у формуючий процес “ідеального модулю” подружнього життя, суть якого полягає не в описанні почуттів осіб, що переживають перше кохання, чи стан ейфорійної закоханості, а в екзистенції взаємопосвяти чоловіка і жінки.

2. Формування когнітивно-інформативної сфери учасників процесу має відбуватися лише після розвитку їхньої потребово-мотиваційної сфери з паралельним впливом на емоційно-почуттєву сферу особистості, оскільки саме потреба формує мету, що активізує діяльність, а духовно-ціннісні засади всього процесу формування визначають розвиток первинної діяльнісної одиниці вчинку як внутрішнього, так і зовнішнього.

3. Розбудова когнітивного процесу має відбуватися за дворівневим соціально-психологічним принципом, який забезпечує прийняття викладачем особистості кожного студента з його наявним сексуальним та психологічним досвідом, з одного боку, та формує у молодої людини потребу у морально-ціннісному розвитку та саморозвитку власного психосексуального простору, потребу у життєтворчості з іншого.

4. Формування ПСК студентської молоді вимагає більшої уваги щодо самоактуалізації всіх структурних складових підсистеми внутрішньої суб'єктної рефлексії та підсистеми зовнішньої суб'єкт-суб'єктної взаємодії за всіма найвагомішими типами стосунків, а саме: “суб'єкт-партнер”, “суб'єкт-батьки”, “суб'єкт-нащадок”. Важливим формуючим чинником є усвідомлення студентами факту спадковості поколінь, що забезпечує не тільки життєву тяглість родоводу особистості, але й розвиток її психосексуальної культури, яка є складовою культурного надбання всього народу.

5. Ефективність застосування рольових ігор забезпечується наявністю етапу попередньої психологічної активізації особистості, її емоційної зацікавленості, уваги, зосередженості, диференціації, що сприяє більш цілісному входженню суб'єкта гри у змодельовану ситуацію чи образ.

6. Увесь формуючий процес має сприяти усвідомленню кожним студентом ціннісного ставлення до себе, до шлюбу, до дітей, до батьків і до людського життя взагалі від моменту його зародження до смерті.

7. Адекватність прояву почуттів особистості, які зазнали розвитку за рахунок цілеспрямованого психолого-педагогічного впливу, до подружнього партнера та нащадка забезпечується розвитком у неї власної особистісної значимості та потреби, навичок та досвіду співпереживання і співєдності з близькими в неперервному ряді минулих і майбутніх поколінь.

Дисертаційне дослідження виявило, що психосексуальна культура особистості має вплив на певні її загальнокультурні прояви. Формуючи культуру інтимного спілкування суб'єктів психосексуального простору, ми включаємо механізм зростання рівня окремих показників загальнолюдської культури як у підсистемі внутрішніх суб'єктних рефлексій, так і в підсистемі зовнішніх суб'єкт-суб'єктних взаємодій.

ВИСНОВКИ

1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми розвитку психосексуальної культури особистості юнацького віку дозволив виявити і розробити для забезпечення оптимальних умов вивчення психосексуальної культури особистості поняттєвий апарат дослідження, зокрема, визначено поняття ПСК особистості та психосексуального розвитку індивіда, виявлено підсистемні прояви ПСК та її сфери, такі як потребово-мотиваційна, когнітивно-інформаційна, регулятивно-вольова, поведінково-результативна, емоційно-почуттєва.

2. На основі вивчення наукової літератури та аналізу даних пілотажного дослідження були виявленні наступні фактори розвитку психосексуальної культури особистості:

Ї колективне несвідоме (історичний, в тому числі, релігійний досвід народу; етнічно-ментальні особливості нації); громадсько-родинний вплив (перша статево-рольова соціалізація, установки, сценарії, комунікативний досвід, духовно-ціннісні засади в сім'ї, нормативно-духовні засади в суспільстві, формальні та неформальні взірці загальнокультурної та психосексуальної поведінки, традиції, вплив засобів масової інформації); індивідуально-особистісні чинники: психофізіологічні, вікові та генетичні особливості, темперамент тощо; психосоціальні духовність, цінності, цілі, тип мислення, самопізнання, саморозвиток, потреба в родині, власні вибори, життєтворчі настанови тощо;

Ї фоновий позитивний і негативний впливи, цілеспрямований психолого-педагогічний вплив.

3. Експериментально досліджено стан розвитку та прояви психосексуальної культури студентської молоді 17-19 років в ході лонгітюдного спостереження у 1998-2003 рр., що дало змогу виявити наступні особливості та тенденції:

поляризацію у розвитку психосексуальної культури студентської молоді в межах однієї вікової групи. А саме: попри зростання за останні роки узагальнених показників рівня психосексуальної культури студентів одного вікового прошарку, у половини з них спостерігається знецінення дошлюбної чистоти, формування легковажного ставлення до сексуальних партнерів, уповерхнення інтимних стосунків між юнаками та дівчатами. Дослідження виявило, що зростання показників ПСК у молоді відбувається переважно за рахунок трьох факторів: позитивізації репродуктивних установок, підвищення рівня значення родини, як засобу суспільно-соціальної презентативності особистості, підвищення релігійності студентів;

певної руйнації у молоді в міру дорослішання позитивних стереотипів та настанов, пов'язаних із психосексуальною сферою особистості, розвиток негативних настанов щодо міжособового психологічного та фізіологічного спілкування чоловіка та жінки, як представників певної статі.

4. Розроблено та експериментально перевірено концептуальну модель формування психосексуальної культури у студентської молоді в умовах професійної підготовки у вищому навчальному закладі, яка забезпечує цілеспрямований психолого-педагогічний вплив на активізацію її внутрішньої суб'єктної рефлексії та зовнішньої суб'єкт-суб'єктної взаємодії і, в цілому, на розвиток ПСК особистості у всіх її сферах: потребово-мотиваційній, когнітивно-інформаційній, регулятивно-вольовій, поведінково-результативній, емоційно-почуттєвій.

5. Складені методичні рекомендації щодо розвитку психосексуальної культури студентської молоді спрямовані на оптимізацію роботи викладачів та практичних психологів. На основі використання розроблених у дисертаційному дослідженні засад міжособистісного спілкування викладача зі студентами за напрямками: соціальним прийняття особистісних проявів, труднощів та досвіду студентів; психологічним розвиток та корекція внутрішніх і зовнішніх виявів ПСК молодої людини, досягається атмосфера міжособової довіри між усіма сторонами формуючого процесу, що сприяє посиленню ефекту педагогічної майстерності викладача.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують питання самоактуалізації особистості в родинному культурному полі; соціально-суспільних чинників розвитку ПСК молоді; впливу розладів психосексуального розвитку особистості на її гендерно-професійну та гендерно-соціальну презентацію. Доцільною є подальша розробка проблеми формування психосексуальної культури особистості з метою створення ефективних спецкурсів для різних вікових категорій та для підготовки спеціалістів зі статевого виховання.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ ВІДОБРАЖЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Гридковець Л.М. Особливості становлення людської психосексуальності: посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Софія-А.Ї 1999. 178с.

2. Гридковець Л.М. Психосексуальний аспект комплексного підходу до професійного становлення сучасного студента //Педагогіка і психологія професійної освіти. 2000. № 2. С.254-262.

3. Гридковець Л.М. Деякі засоби подолання подружніх конфліктів //Практична психологія та соціальна робота. 1999.№8. С.37-38.

4. Гридковець Л.М. Розвиток психосексуальної культури особистості //Практична психологія та соціальна робота. 2000. № 3. С.22-24.

5. Гридковець Л.М. Сексуальна поведінка підлітків //Журнал для батьків. 2000. № 2. С. 6-8.

6. Гридковець Л.М. Причини та шляхи подолання подружньої дисгармонії //Журнал для батьків. 2000. № 2. С.26-28.

7. Гридковець Л.М. Романтика єднання міф чи реальність? //Журнал для батьків. 2000. № 3. С. 42-44.

8. Гридковець Л.М. Психосексуальна культура як показник соціумної життєздатності обдарованої особистості // Обдарованна особистість: пошук, розвиток, допомога: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 27-29 квітня 1998 року. К. 1998. С.110-115.

9. Гридковець Л.М. Особливості прояву та формування психосексуальної культури студентів в ракурсі становлення їхньої особистості //Творча особистість у системі неперервної освіти: Матеріали Міжнародної наукової конференції 16-17 травня 2000 року / За ред. С.О.Сисоєвої, О.Г.Романовського. Харків: ХДПУ.Ї 2000. С.165-170.

10. Гридковець Л.М. Заміжжя самоціль чи поклик? //Журнал для батьків. 2001. №1. С.30-32.

11. Гридковець Л.М. Актуальні напрямки застосування практичної психології// Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості: Тези доповідей та матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 18-23 червня 1994 р. Київ-Луцьк.Ї 1994. ч.ІІ., роз. І. С.212-214.

12. Гридковець Л.М. Самопізнання один з найвагоміших чинників профорієнтації // Проблеми наступності та інтеграції змісту навчання у системі “Школа-ПТУ-ВНЗ”: Тези доповідей та матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця.Ї 1996. С.142-144.

13. Гридковець Л.М. Гуманістичні напрямки психологічної практики у вищих навчальних закладах // Вісник НТУУ “Київський політехнічний інститут”: філософія, психологія, педагогіка. 2002.№ 3. С. 115-120.

14. Гридковець Л.М. Ґендер як складова психосексуальної культури особистості //Ґендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 11-13 грудня.Ї К.Ї 2003.Ї С.18-21.

Размещено на Allbest.ru