Психологічна допомога функціонально неповним сім’ям в умовах навчально-виховного комплексу І ступеня

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

УДК 159.942-053.4./6. (07)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ФУНКЦІОНАЛЬНО НЕПОВНИМ СІМ'ЯМ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО КОМПЛЕКСУ І СТУПЕНЯ

19. 00. 07 - педагогічна та вікова психологія

ЮРЧЕНКО ІРИНА ВАСИЛІВНА

Івано-Франківськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Москалець Віктор Петрович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника кафедра загальної та експериментальної психології, завідувач.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, кафедра психології, завідувач;

кандидат психологічних наук, доцент Гаркавенко Ніна Власіївна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федькова, кафедра психології.

Захист відбудеться 19 червня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано 19 травня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.Д. Белей

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблематика сім'ї - її соціально-психологічні характеристики, що пов'язані з динамікою сімейних відносин, особливостями їх впливу на розвиток особистості дитини, надання психологічної допомоги сім'ям у важких ситуаціях є стабільно актуальною у психолого-педагогічній науці від початку ХХ ст. Питання типології сімей, їх специфіка, основні проблеми та види психологічної допомоги перебували у центрі уваги багатьох видатних і відомих психологів: А. Адлера, Е. Берна, М. Боуена, Д. Видри, К. Вітакера, Д. Віткіна, Л. Виготського, Е. Еріксона, М. Ламб, У. Огборн, Ф. Педерсона, В. Сатир, Г. Фігдора, А. Фройд, З. Фройда, К. Хорні, К. Юнга та ін. Їх дослідження стали теоретичною й методологічною базою фундаментальних і прикладних розробок проблематики сім'ї у вітчизняній психології, здійснених О.І. Бондарчуком, Ю.В. Борисенком, В.Н. Дружиніним, О.І. Захаровим, Є.Г. Ейдеміллером, Д.І. Ісаєвим, Г.С. Костюком, І.С. Коном, Т.М. Титаренко, В.М. Целуйком, Н.В. Чепелєвою та ін.

Особливості соціально-економічної ситуації в Україні створюють нові складні проблеми у сфері сімейних відносин, що вимагає якісної модернізації психологічного супроводу сімейного життя, допомоги проблемним сім'ям. Сьогодні, поряд зі зростанням частки неповних сімей, внаслідок розлучення чи, рідше, смерті одного з подружжя, інтенсивно збільшується кількість так званих функціонально неповних сімей - тих, у яких хтось з батьків чи обоє емігрують за кордон на заробітки. Так, станом на 2007 р. майже 7 млн. українців перебувають за кордоном, чи не половина сімей у Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській та Чернівецькій областях має рідних, котрі працюють за кордоном. Як зауважив директор українського Ін-ту досліджень діаспори І. Винниченко: “В Україні на сьогоднішній день немає людини, яка б назвала конкретне число заробітчан. Дані офіційної статистики навіть приблизно не відображають дійсні масштаби трудової міграції за кордон”. Отже, виникає нагальна потреба ґрунтовного наукового вивчення функціонально неповних сімей. Адже перспективи духовного та соціально-економічного прогресу нації, розвиток демократії і громадянського суспільства в Україні безпосередньо залежить від психологічної атмосфери сім'ї, цілісності внутрішніх взаємин сім'ї. На основі наукового дослідження проблематики сучасних сімей розпочато розробку, програм психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям, оскільки більшість з них належить до категорії молодих сімей, які виховують дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку, то пріоритетно необхідними є розробки програм психологічної допомоги таким сім'ям в умовах роботи дошкільних навчальних закладів та початкової школи. Однак, на сьогоднішній день, ґрунтовних розробок у сфері психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям немає.

Актуальність проблеми психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям та недостатня її наукова розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Психологічна допомога функціонально неповним сім'ям в умовах навчально-виховного комплексу І ступеня”.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою фундаментальної науково-дослідної роботи Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника «Наукові проблеми розбудови держави», в контексті, якої проводяться наукові розробки кафедрою загальної та експериментальної психології: «Духовні цінності українського народу: джерела, сучасний стан, формування» № 0197 держреєстрація 013273.

Об'єкт дослідження - функціонально неповна сім'я.

Предмет дослідження - специфіка психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям в умовах навчально-виховного комплексу І ступеня.

Мета дослідження - на базі вивчення вітчизняних і зарубіжних теорій психології та психотерапії сім'ї аналізу відповідного емпіричного матеріалу, визначити основні психологічні особливості та проблеми функціонально неповних сімей і на цій основі розробити та апробувати програму надання їм психологічної допомоги в умовах роботи навчально-виховного комплексу І ступеня.

Основні гіпотези дослідження:

1. Просторова відмежованість подружніх партнерів, як одна з головних особливостей функціонально неповних сімей, деструктивно впливає на збереження і підтримання достатньо інтенсивного, позитивно забарвленого емоційного зв'язку між членами сім'ї, зокрема дитини/дітей із батьком/матір'ю-емігрантом (-кою), а відтак, зумовлює зниження рівня психологічного благополуччя і зростання рівня тривожності у дітей, які виховуються у функціонально неповних сім'ях.

2. Утруднена можливість чи неможливість задоволення подружніми партнерами шлюбних потреб (спільне виховання дітей, проведення дозвілля, взаємна емоційна підтримка, та ін.), призводить до зростання конфліктності, емоційної відчуженості між її членами.

3. Ефективним шляхом підвищення рівня психологічного благополуччя членів функціонально неповних сімей і, зокрема, дітей, які виховуються у них, є підвищення рівня психологічної культури та психолого-педагогічної компетентності батьків, що може успішно здійснюватись психологами навчально-виховних комплексів І ступеня.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано наступні завдання:

1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз вітчизняних та зарубіжних теорій психології сім'ї, а також підходів до надання психологічної допомоги сім'ї.

2. Провести емпіричне дослідження психологічних особливостей функціонально неповних сімей.

3. Виявити основні психологічні особливості функціонуально неповної сім'ї, розвитку особистості дитини в ній.

4. На основі результатів теоретичної та емпіричної складових дослідження розробити та апробувати програму психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям в рамках діяльності психолога навчально-виховного комплексу І ступеня.

Теоретико-методологічною основою роботи є розроблені вітчизняною та зарубіжною психологічною наукою концепції, що розкривають принципи і закономірності розвитку особистості, роль діяльності в процесі розвитку психіки дитини, інтегративних рівнів розвитку особистості Б.Г.Ананьєва, багатоваріантності спрямованості особистості О.М. Леонтьєва, загально-психологічна трикомпонентна модель психіки людини З. Фройда, духовно-цілісної особистості Е. Фромма, самоактуалізації особистості А. Маслоу, ґенези існування особистості С.Д. Максименка, вершинних структур розвитку психіки дитини М.Й. Боришевського, З.С. Карпенко, В.П. Москальця, Г.С. Костюка, М.В. Савчина, В.О. Татенка, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєвої та ін.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, перевірки гіпотез дослідження використовувався комплекс методів: 1) теоретичний аналіз та узагальнення матеріалів наукових джерел з досліджуваної проблематики; 2) спостереження за поведінкою дітей в умовах навчально-виховного закладу І ступеня; 3) добір і застосування психодіагностичних методик, придатних для розв'язання завдань дослідження: «Анкета для батьків», структуровані бесіди (з дітьми та батьками), проективна методика «Малюнок сім'ї», проективна методика «Сімейна соціограма» (Е.Г. Ейдеміллер, І.М. Нікольська), методика «Шкала сімейного оточення» (ШСО), адаптована С.Ю. Купріяновим; 4) констатуючий і формуючий психолого-педагогічні експерименти; 5) кількісний і якісний аналіз; 6) обробка отриманих даних та графічна презентація результатів за допомогою пакета статистичних програм для ПК SPSS 13.0 for Windows та Microsoft Office for Windows XP Professional. Експериментальна база дослідження. Експериментальне дослідження здійснювалося протягом 2006-2007 рр. на базі навчально-виховних комплексів І ступеня м. Коломиї №3, 10, 20. В експериментальному дослідженні взяли участь 356 осіб, серед яких 162 батьків (85 з функціонально неповних та 77 з повних сімей), 178 дітей (92 з функціонально неповних та 86 з повних сімей).

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що: вперше визначено комплекс основних психологічних особливостей та проблем функціонально неповних сімей; проведено порівняльний аналіз основних психологічних особливостей сучасних повних та функціонально неповних сімей в Україні; розроблено та апробовано програму психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям в умовах навчально-виховних комплексів І ступеня; конкретизовано концепти про роль соціально-психологічної функціональної структури сім'ї у емоційному розвитку особистості дитини; виявлено та визначено сутнісні особливості та основні психологічні проблеми функціонально неповної сім'ї.

Практичне значення роботи полягає у тому, що на основі отриманих теоретичного та емпіричного фрагментів дослідження розроблено програму психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям та науково-методичні рекомендації для практичних психологів і соціальних педагогів, орієнтовані на профілактику деструктивних тенденцій в дитячо-батьківських відносинах у функціонально неповних сім'ях. Результати дослідження впроваджені в практику діяльності практичних психологів навчально-виховних комплексів І ступеня м. Коломиї № 3, 10, 20. Ця програма може бути використана при підготовці психологів і вихователів навчально-виховних закладів І ступеня.

Особистий внесок автора полягає у: здійсненні теоретичного аналізу проблеми; формуванні мети, гіпотез та завдань дослідження; плануванні експериментального дослідження поставленої проблеми; формуванні вибірки досліджуваних та здійсненні експериментального дослідження поставленої проблеми, перевірці гіпотез дослідження; розробці, описі та апробації програми психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям в умовах роботи навчально-виховного комплексу І ступеня. У статті «Дослідження особливостей внутрішньо-сімейної ситуації у функціонально неповних сім'ях за допомогою проективної методики «Малюнок сім'ї», що написана у співавторстві з Шевчук Г., особистим внеском здобувача є проведення експериментально-психологічного дослідження особливостей внутрішньо-сімейної ситуації у функціонально неповних та повних сім'ях, які виховують дітей дошкільного та молодшого шкільного віку та математико-статистична обробка отриманих результатів. Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалася конгруентним рівнем теоретичного аналізу проблеми, відповідністю обраних методик меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, використанням адекватних методів математичної статистики. Апробація роботи відбувалася шляхом публікації наукових статей та виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціалізації особистості в сучасних умовах» (Чернігів, 2006 р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (Київ, 2008), VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих науковців “Психічне здоров'я особистості” (Рівне, 2008), щорічних звітно-наукових конференціях Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Публікації: основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 6 статтях, з яких 4 видрукувано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 215 сторінок і містить 29 рисунків та 5 таблиць. Список використаних джерел налічує 205 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт і предмет, головну мету та завдання роботи, сформульовано гіпотези, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, описано основні етапи дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - «Становлення, розвиток і сучасний стан системи психологічної допомоги сім'ям» - розкрито теоретико-методологічні підходи до психологічної проблематики сім'ї, батьківства та материнства, сутності психологічної допомоги сім'ям.

Проблеми психологічного характеру у період з V тис. до р. х. до І ст. н.е. вирішували священнослужителі, які неухильно керувались жорсткими релігійними приписами щодо сімейних взаємин. Європейські мислителі доби середньовіччя також тлумачили феноменологію сім'ї на основі відповідних християнських канонів і догм. В епоху Відродження та Реформації (ХІV - ХVІ ст. ст.) починається поступовий перехід від таких загальних релігійно-настановчих трактувань до визначення конкретних психологічних проблем сім'ї та пошуку підходів до їх вирішення. У ХХ ст. утворилась відносно потужна система психологічної допомоги сім'ї, яка у розвинених країнах активно функціонує і прогресує. Представники усіх потужних напрямів сучасної психології досліджують проблематику сім'ї з метою гармонізації сімейних взаємин, створення оптимальних умов соціалізації особистості, забезпечення належного рівня психологічного консультування та психотерапії сім'ї. На сьогоднішній день існує декілька фундаментальних підходів до психологічного консультування та психотерапії сім'ї: психоаналітичний напрям (З. Фройд, А. Фройд, Е. Еріксон та ін.), гуманістичний (Е. Фромм та ін.), транзактно-аналітичний (Е. Берн та ін.), індивідуально-терапевтичного (А. Адлер та ін.).

Серед українських вчених психологічну проблематику сім'ї глибоко досліджували: О. Балакірєва, В. Бочарова, О. Бондарчук, М. Голубенко, Т.Гончаренко, І. Гребеннікова, В. Заслуженюк, Л. Карамушка, З. Кісарчук, Т. Кравченко, О. Ліщинська, О. Максимович, Р. Овчарова, О. Петрунько, Л. Повалій, В. Постовий, В. Семиченко, С. Собкова, Т. Титаренко, Г. Федоришин, О. Федоренко та Д. Федоренко та ін. Розробки проблематики сім'ї вітчизняними вченими здебільшого базуються на досягненнях зарубіжних дослідників сімейних відносин і на порівняльному аналізі багатих сімейних традицій українського народу. На основі вивчення їх доробку ми погоджуємось із пропозицією Р. Овчарової батьківство називати родительством з метою уникнення термінологічної неточності, яка може утворитись внаслідок того, що в українській мові словом «батько» називають одного з батьків - чоловіка. Родительство ми розглядаємо як складний, багатогранний, поліфункціональний феномен, який інтегрує переконання, погляди, налаштування, очікування подружніх партнерів щодо виховання дітей. Початкові етапи формування констеляцій родительства у психіці особистості припадають на дошлюбний період, - тоді закладаються основи його когнітивної, емоційної та поведінкової складових. На наступному етапі цього процесу відбувається узгодження уявлень про родительство обох подружніх партнерів та реалізація їхніх родительських ролей на практиці.

Мати відіграє значну роль у формуванні здатності до емоційної прив'язаності та розвитку соціального інтересу дитини. Для дівчинки вона є зразком до статево-рольової ідентифікації - засвоєння паттернів, моделей поведінки жінки, дружини, матері; для хлопчика - прообразом його майбутньої дружини, створює модель рольової взаємодії в сім'ї. Батько оптимізує когнітивний та соціально-практичний розвиток дітей, становлення їхньої емоційної незалежності. Для синів батько виступає зразком статево-рольової ідентифікації, ідеалом чоловічої мужності та поведінки, сприяє розвитку жіночності дочок. Взаємини між батьком і матір'ю у сім'ї чинять суттєвий вплив на емоційний розвиток дітей, формування їх «життєвого сценарію», життєвої стратегії (за А. Адлером). Проблематика психологічної допомоги сім'ї є об'єктом пильної уваги українських дослідників (О.І. Бондарчук, В.І. Брутман, А.Я. Варга, С.Н. Єніколопов, Т.С. Зелінська, А.Й. Капська, Т.І. Науменко, В.Г. Постовий, І.Ю. Хамітова та ін.). Активно досліджуються особливості змін у функціонуванні сімей в сучасному кризовому соціумі, розробці нових методів та методик психотерапевтичної і консультативної роботи з ними тощо. Створюються школи для молодих батьків, центри соціально-психологічної та психолого-педагогічної допомоги сім'ям, підготовки батьків до народження та виховання дитини і т. ін. Розмаїття напрямів та видів психологічної допомоги сім'ям зумовило виникнення нових психологічних термінів, при цьому нерідко такі терміни трактуються неоднозначно. Так, у вітчизняній та зарубіжній психології ще немає остаточного чіткого розмежування понять «психологічний супровід», «робота психолога», «психотерапія», «психокорекція», «психокорекційна практика», «групова психокорекція», «психотерапевтичне консультування» і «психологічне консультування». Більшість авторів останнім терміном позначають консультування, як психологічну допомогу здоровим людям у складних життєвих ситуаціях. Існує також позиція, згідно з якою психологічне консультування зорієнтоване переважно на допомогу клієнтові в реорганізації його міжособистісних стосунків, а психотерапевтичний вплив - на розв'язання глибинних особистісних проблем людини, що лежать в основі більшості життєвих труднощів і конфліктів (Ю. Альошина).

Обґрунтування методів і засобів психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям (далі - ФНС) унеможливлюється без чіткого визначення форм роботи практичного психолога з ФНС. У зв'язку з цим зауважимо, що термінами «психологічне консультування», «психокорекція», «психотерапія», «психологічний супровід», позначаються конкретні види психологічної допомоги. На нашу думку, у випадку психологічного консультування ця допомога не передбачає глибинних змін в особистості клієнта, а психокорекція та психотерапія орієнтовані саме на такі зміни: психокорекція - конкретних проблем особистості (страхів, агресивності тощо); психотерапія - базових диспозицій. Щодо терміну психологічний супровід, то під ним ми розуміємо такий вид діяльності психолога, який включає комплекс взаємопов'язаних та взаємообумовлених методів, засобів, котрі спрямовані на забезпечення оптимальних соціально-психологічних умов для збереження і розвитку психологічного здоров'я особистості і її соціуму в нашому дослідженні сім'ї. Серед таких методів пріоритетними є психологічна просвіта (інформування), навчання, проведення тренінгових занять, груп зустрічей тощо, а серед засобів впливу - переважно, переконування і навіювання. Психологічний супровід як один з видів психологічної допомоги має безумовну прерогативу перед іншими в умовах роботи психолога, котрий працює у сфері освіти, тому, що він пролонгований на увесь термін перебування дитини у навчально-виховному закладі.

Психолог, котрий працює у системі освіти, часто зустрічається із запитами батьків про надання консультативної чи іншої допомоги. Ще частіше виникає явище, коли він бачить необхідність надання такої допомоги сім'ї за результатами психодіагностики дітей (рівня тривожності, агресивності, наявності страхів у дитини, які значною мірою залежать від психологічного клімату в сім'ї і коригуються за участю батьків), але самі батьки недостатньо мотивовані до співпраці з психологом. А, як відомо, надання психотерапевтичної чи консультативної допомоги дітям можливе тільки за добровільної згоди батьків (крім окремих випадків, передбачених законодавством). Тому перед психологом постає завдання побудови нових видів, форм і методів роботи з потенційними клієнтами, які б сприяли становленню усвідомленого родітельства. Відтак, психологічний супровід може стати адекватним даній ситуації видом надання психологічної допомоги особистості і сім'ї. Насамперед, на батьківських зборах психолог може і зобов'язаний висвітлити загальну інформацію про високу ймовірність виникнення певних психологічних проблем у дітей (сам-на-сам, коли цього вимагають обставини), оголосити про організацію груп зустрічей для родителів, де вони зможуть обговорити питання, котрі їх хвилюють, отримати необхідну підтримку, інформацію. Робота груп зустрічей має включати психологічну просвіту батьків, підвищення рівня їх психологічної культури та психолого-педагогічної компетентності, посередництвом організації психологом міні-лекторіїв, групових дискусій, використання спеціально розроблених тренінгових вправ і т. ін. На таких засадах ми розробили і апробували програму психологічної допомоги функціонально неповним сім'ям.

Всі ці заходи в сукупності утворюють систему психологічного супроводу сім'ї. Вони не сягають у глибинні виміри психіки клієнтів і цим відрізняються від психотерапії, психокорекції та психологічного консультування як окремих видів психологічної допомоги та діяльності психолога. Хоча, під час тренінгової роботи в межах психологічного супроводу сім'ї психолог може використовувати окремі психотерапевтичні, психокорекційні, консультативні методи чи техніки. Заходи психологічного супроводу сім'ї також можуть спонукати мотивування батьків до прийняття рішення про необхідність отримання індивідуальних психологічних консультацій - для глибшої роботи над собою, що безумовно є позитивним результатом на шляху відновлення інституту сім'ї та збереження і зміцнення психологічного здоров'я особистості. Отже, психологічний супровід є адекватною формою психологічної допомоги сім'ї, в тому числі ФНС.

У другому розділі - «Емпіричні виміри психологічних особливостей функціонально неповних сімей» - подано план, основні етапи експериментально-психологічного дослідження, його результати, а також їх порівняльний аналіз та інтерпретацію. На основі теоретичної інтерпретації одержаних емпіричних даних виведено основні психологічні особливості функціонально неповних сімей в сучасній Україні. Встановлено, що функціонально неповні сім'ї характеризуються вищим рівнем конфліктності взаємин, ніж повні сім'ї, для них характерна нечіткість зовнішніх і внутрішніх меж у сім'ї - високий рівень статистичної значущості (р?0,01). Вищий рівень конфліктності та нечіткість психологічних меж у функціонально неповних сім'ях можна пояснити тим, що в умовах просторової відокремленості подружніх партнерів унеможливлюється або значно утруднюється задоволення ними цілого ряду потреб, які традиційно повинна задовольняти сім'я: у спільному вихованні дітей, встановленні надійних комунікативних зв'язків, спільному проведенні дозвілля, веденні домашнього господарства, сексуально-еротичних та ін. В результаті, якщо подружжя не може оптимально налагодити взаємодію у нових складних умовах співжиття «на відстані», зростають рівні незадоволеності сімейними взаєминами та емоційної відчуженості, а відтак, конфліктності.

Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку, які виховуються у функціонально неповних сім'ях, притаманні: підвищений рівень тривожності, емоційне відчуження від родителя, який перебуває у трудовій еміграції (у 78,3% функціонально неповних сімей у трудовій еміграції перебуває батько, у 10,7% - матір; у 11,0% - обоє батьків, дитину виховує бабуся або, значно рідше, тітка), нижчий рівень емоційного благополуччя у сім'ї, порівняно з дітьми цього ж віку з повних сімей - високий рівень статистичної значущості (р?0,01). Психологічна дисгармонійність внутрішньо-сімейного життя після перетворення сім'ї у функціонально неповну, нездатність родителів налагодити конструктивні взаємозв'язки в умовах трудової еміграції одного з них негативно впливають на емоційний стан дитини. Переважна більшість родителів, які залишилися виховувати дітей у функціонально неповних сім'ях, не обговорюють з дітьми ні своїх, ні їхніх переживань, вважаючи, що дитина дошкільного, молодшого шкільного віку не здатна розуміти такі складні проблеми, або свідомо приховують їх, щоб не травмувати дитину. Так, у багатьох випадках дружини підозрюють своїх чоловіків-заробітчан у зраді (нерідко небезпідставно) і бояться в розмові з дитиною про батька видати свої переживання, образи, незадоволення, гніву на чоловіка. Дитина помічає, що мама, говорячи з кимось із старших про батька починає плакати чи нервувати. Вона усвідомлює, що в сім'ї відбувається «щось не те», що від неї приховують щось погане.

В результаті дитина залишається сам-на-сам зі своїми тривожними переживаннями, які набувають тенденцій фрустрованих, що з родителем, який залишився з нею діється щось недобре, але не знає, що саме. Такий стан спричиняє поступове емоційне відчуження між членами сім'ї.

За допомогою використання коефіцієнту кореляції Пірсона виявлено середні показники нелінійно - кореляційного зв'язку (0,50<r<0,69) при високому рівні статистичної значущості (р?0,01, р?0,001) між такими шкалами методики «Малюнок сім'ї»:

1) «Емоційне благополуччя дитини в сім'ї» та «Згуртованість сім'ї» - позитивна, пряма кореляція (r = 0,56; р?0,001). Це означає, що якщо члени сім'ї турбуються одне про одного, допомагають одне одному, то в сім'ї сприятливий емоційно-психологічний клімат, відповідно, є умови для зростання рівня емоційного благополуччя дитини. Ознака «Емоційного благополуччя дитини в сім'ї» також на помірному рівні (0,30<r<0.49; р?0,01) корелює з ознаками «Конфліктність у сім'ї» та «Емоційна відчуженість у сім'ї», але кореляційний зв'язок тут обернений, негативний. Тобто, чим вищий показник за даними шкалами, тим нижчий рівень емоційного благополуччя дитини в сім'ї;

2) «Підвищений рівень тривожності дитини» та «Конфліктність у сім'ї» - позитивна, пряма кореляція (r = 0,53; р?0,01). Ці результати ще раз підтверджують всі попередні дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців про зумовленість дитячої психологічної проблематики впливом сімейної системи на дитину. Ознака «Підвищений рівень тривожності дитини» також на помірному рівні позитивно корелює з ознакою «Емоційна відчуженість у сім'ї» (r = 0,46; р?0,01) і негативно (зворотній кореляційний зв'язок) - з ознакою «Згуртованість сім'ї» (r = -0,49; р?0,01);

3) «Почуття емоційної покинутості в сім'ї» та «Згуртованість сім'ї» зв'язані негативним, оберненим кореляційним зв'язком (r = -0,53; р?0,001). Чим вищий рівень згуртованості сім'ї, тим менша ймовірність, що дитина почуватиметься покинутою, непотрібною, психологічно відчуженою у сім'ї. Ознака «Почуття емоційної покинутості в сім'ї» також позитивно корелює з ознакою «Емоційна відчуженість у сім'ї» (r = 0,58; р?0,001);

4) «Емоційна відчуженість у сім'ї» та «Невключеність батька у структуру сім'ї» (r = 0,54; р?0,002) дає підстави для припущення, що ще до перетворення сім'ї у функціонально неповну, вона характеризувалась роз'єднаністю між своїми членами, наявністю значної емоційної дистанції між ними, ворожості, конфліктності у міжособистісних стосунках, а після еміграції батька/матері тенденції до посилення емоційної відчуженості в сім'ї посилилися.

Обом типам сімей, які нами вивчалися, притаманний високий рівень психологічного неблагополуччя (52,5%), що свідчить про актуальність і необхідність впровадження системи психологічної допомоги сім'ям незалежно від їх типу, зокрема, у дошкільних та початкових навчальних закладах. Наслідки життя дитини у неповній сім'ї залежать від періоду її утворення, особливостей поведінки, стилю і стратегії виховання родителя, що залишився з дитиною. Найбільш гострі переживання та відповідні наслідки виникають у дітей молодшого дошкільного віку. Це, зокрема, підвищена тривожність, розлади сну, депресивні тенденції, дратівливість, агресивність, тощо.

Результати нашого дослідження засвідчили, що основні психологічні особливості функціонально неповної сім'ї найбільшою мірою залежать від: 1) стадії життєвого циклу сім'ї, на якому вона трансформувалась у функціонально неповну; 2) наявності у сім'ї дітей та їх віку на час утворення ФНС; 3) основних соціально-психологічних характеристик сім'ї під час її перетворення у ФНС; 4) матеріального становища сім'ї. Найбільш несприятливим періодом для трансформації сім'ї у функціонально неповну є стадія молодої сім'ї, бездітної або з дітьми немовлячого, молодшого шкільного віку. Оскільки, в період від народження до молодшого шкільного віку закладаються основи сфери спрямованості особистості, ціннісні орієнтири (переконань, світогляду, віри), її характеру будь-які порушення життєдіяльності сім'ї можуть спричинити деструкції в процесі розвитку особистісних утворень психіки дитини.

Виявлені особливості ФНС свідчать про необхідність проведення лонгітюдних досліджень подальшої динаміки цих сімей та створення програм надання психологічної допомоги членам функціонально неповних сімей.

У третьому розділі - «Особливості психологічного супроводу функціонально неповних сімей» - на основі виявленого нами комплексу характерних психологічних особливостей функціонально неповних сімей представлено розроблену і апробовану нами комплексну програму психологічного супроводу таких сімей в умовах навчально-виховного комплексу І ступеня, результати її апробації та аналітичну інтерпретацію цих результатів.

Розробляючи програму психологічного супроводу функціонально неповних сімей в умовах навчально-виховного комплексу І ступеня, ми виходили з виявлених нами основних психологічних проблем цих сімей. Це такі проблеми: а) брак у родителя, який залишився з дитиною розуміння важливості впливу на неї розлуки з іншим родителем та відсутність у нього знань про те, як полегшити переживання дитини, зберегти її прихильність до родителя в еміграції; б) недостатність конструктивних сімейних стосунків, що призводить до емоційного відчуження між батьками і дітьми; в) відсутність взаємоузгодженої стратегії у вихованні дітей, що утруднює достатню ефективність процесу виховання; г) поступове зростання рівня емоційної відчуженості, конфліктності між їх членами; д) утруднення можливостей задоволення членами функціонально неповних сімей тих своїх потреб, які традиційно задовольняються в сім'ях. Комплекс психологічних проблем, в тому числі психосоматичних і невротичних розладів, здебільшого у трудових емігрантів, котрі виникають у функціонально неповних сім'ях, а також у їхніх дітей можна умовно назвати терміном «італійський синдром». Відсутність одного з батьків спричиняє певну депривацію значущої для дитини соціальної інформації. Дитина у неповній сім'ї має меншу можливість ознайомлення з різними варіантами соціального досвіду і, головне, з тією стороною інтимно-емоційної сфери в сім'ї, яка створюється особливостями стосунків подружжя - ця депривація у неповній сім'ї негативно впливає на підготовку дітей до сімейного життя. Дана ситуація, яка характеризується відсутністю наочного зразка взаємин чоловіка і дружини, породжує ризик деформацій поглядів на шлюб і сім'ю, які впливатимуть на становлення їхніх власних сімей. Відтак, розроблена нами програма психологічного супроводу функціонально неповних сімей в умовах роботи дошкільних навчальних закладів та початкової школи спрямована на розвиток родительської відповідальності за виховання дітей та гармонізацію взаємин у таких сім'ях.

Ця програма призначена насамперед для груп зустрічей членів функціонально неповних сімей, робота яких включає послідовне проходження п'яти етапів: 1) вивчення відмінностей між повними та функціонально неповними сім'ями, розгляд основних особливостей та проблем функціонально неповних сімей, можливих шляхів їх вирішення; зосередження уваги на переживаннях дитини під час утворення та наступного існування функціонально неповної сім'ї (4-5 занять); 2) вивчення конфліктів у функціонально неповній сім'ї, способи їх конструктивного розв'язання (5 занять); 3) вивчення проблемних взаємин між подружніми партнерами та недоліків у вихованні дітей (6 занять); 4) налаштовування родителів на пізнання своєї дитини, на створення оптимальних умов для їх гармонійного всебічного розвитку (6 занять); 5) обговорення у дискусійній формі особливостей психологічних змін у сім'ї після повернення батька/матері з трудової еміграції (2 заняття).

Основними результатами формувально-експериментального застосування програми психологічного супроводу функціонально неповних сімей є: зміцнення психологічних засад сім'ї в умовах просторової розлученості подружніх партнерів шляхом утвердження на основі гнучкості, щирості, емпатійності взаємин між її членами, розуміння родителями зовнішніх і внутрішніх меж сім'ї, зниження конфліктного потенціалу сім'ї та емоційної холодності, відчуженості між її членами (р?0,01) психодіагностика батьків за допомогою проективної методики «Сімейна соціограма», як показала повторна психодіагностика. Наприклад, одна з учасниць нашої програми сказала: «Я вперше за вже два з половиною роки відверто поговорила і поплакала зі своїм чоловіком по телефону і це чула дитина. До цього часу і він, і я боялися розповідати одне одному і дитині про свої болі, проблеми, переживання. І тепер нам обом ніби гора з плечей впала. А цей тягар міг зруйнувати нашу сім'ю».

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Показники первинної та вторинної психодіагностики дітей за допомогою проективної методики «Малюнок сім'ї» (%)

психологічний допомога неповний сім'я

Повторна психодіагностика дітей із функціонально неповних сімей за допомогою проективної експресивної методики «Малюнок сім'ї», після проходження програми психологічного супроводу їхніми батьками, засвідчила підвищення (р?0,01) рівня психологічної згуртованості сім'ї, рівня емоційного благополуччя дитини в ній, а також зниження рівня тривожності дитини - (рис. 1), зменшення частки дітей, для яких характерним було психологічне невключення батька/матері, котрі перебували за кордоном, у структуру сім'ї, що є переконливим свідченням ефективності розробленої та експериментально верифікованої нами програми психологічного супроводу функціонально неповних сімей.

У висновках підсумовано результати дисертаційного дослідження, які підтверджують висунуті нами гіпотези та засвітчують реалізацію поставлених завдань:

1. Внаслідок проведеного аналізу вдалося констатувати, що сучасна психологія розглядає сім'ю як систему, у якій кожна структурна одиниця (член сім'ї) перебуває у чисельних і розмаїтих взаємозв'язках каузального характеру зі всіма іншими структурними одиницями. Тому будь-які форми психологічного супроводу сім'ї мають так чи інакше охоплювати усіх її членів.

2. Виявлено, що регресивні трансформації української родини призвели до поступового зниження традиційних для неї цінностей любові, як інваріантного базису побудови гармонійних подружніх та родительських взаємин, взаємоповаги і взаємодопомоги, пошани до старших, культу матері-Берегині. Натомість спостерігається знецінення сім'ї і шлюбу як соціальних інституцій, духовне збіднення сімейних стосунків. Все це виразно виявляється у функціонально неповних сім'ях. В Україні, особливо в західних областях, зростає кількість функціонально неповних сімей, у яких один із подружжя змушений тривалий час перебувати в трудовій еміграції (майже кожна друга сім'я). Функціонально неповна сім'я - це сім'я, у якій є і чоловік, і дружина, але професійна зайнятість, трудова еміграція, хвороба, ув'язнення когось з них зумовлюють його тривалу розлуку з сім'єю. Відтак, у таких сім'ях виникають серйозні проблеми, які вимагають ґрунтовного наукового вивчення і розробки на цій основі ефективних програм їх психологічного супроводу. 3. Встановлено, що основні психологічні особливості функціонально неповної сім'ї залежать від: 1) стадії життєвого циклу сім'ї, на якому вона трансформувалась у функціонально неповну; 2) наявності у сім'ї дітей та їх віку на час утворення ФНС; 3) основних соціально-психологічних характеристик сім'ї (психологічна атмосфера в сім'ї, рівень психологічного благополуччя членів сім'ї, конфліктний потенціал та ін.) під час її перетворення у ФНС; 4) матеріального становища сім'ї.

Найбільш несприятливим періодом для перетворення сім'ї у функціонально неповну є стадія молодої сім'ї - бездітної або з дітьми від немовлячого до молодшого шкільного віку включно. Розставання партнерів за умов незнання ними стратегії побудови конструктивних контактів у нових умовах співжиття є передумовою виникнення серйозних психологічних проблем. Оскільки період від народження до молодшого шкільного віку є основним етапом закладання утворень сфери спрямованості, ціннісних орієнтацій, світогляду, переконань, віри, диспозицій, основ характеру дитини, сімейні аномалії можуть спричинити відчутні деструкції у її особистісному розвитку.

4. Доведено, що дітям дошкільного та молодшого шкільного віку, які виховуються у функціонально неповних сім'ях, порівняно з дітьми цього ж віку з повних сімей притаманний підвищений рівень тривожності, емоційне відчуження від родителя, який перебуває у трудовій еміграції, нижчий рівень емоційного благополуччя у сім'ї - високий рівень статистичної значущості (р?0,01). 5. Встановлено, що функціонально неповні сім'ї характеризуються вищим рівнем конфліктності взаємин, порівняно з повними сім'ями, нечіткістю зовнішніх і внутрішніх меж у сім'ї. Але, і функціонально неповним сім'ям, і повним сім'ям в сучасній Україні притаманний високий рівень психологічного неблагополуччя (52,5%). Це свідчить про необхідність впровадження системи ефективної психологічної допомоги усім сім'ям, зокрема, у дошкільних та початкових навчальних закладах.

6. Основними психологічними проблемами функціонально неповних сімей є: а) брак розуміння важливості впливу на дитину розлуки з батьком/матір'ю та відсутність знань про те, як полегшити переживання дитини, зберегти її прихильність до родителя, який перебуває в еміграції; б) недостатність позитивних, гнучких, довірливих взаємин у сім'ї, що призводить до емоційного відчуження між батьками і дітьми; в) відсутність єдиних поглядів батьків на виховання дітей, що утруднює достатню ефективність процесу виховання; г) поступове зростання рівня емоційної відчуженості, конфліктності між її членами; д) утруднення можливостей задоволення членами функціонально неповних сімей тих своїх потреб, які задовольняються в сім'ях.

7. Відповідно до виявлених проблем функціонально неповних сімей, розроблено і апробовано програму психологічного супроводу таких сімей. У дошкільних навчальних закладах та початковій школі метою цієї програми є: розвиток батьківської і материнської відповідальності за виховання дітей; гармонізація взаємин у функціонально неповних сім'ях як запоруки збереження і зміцнення психічного здоров'я сім'ї загалом і кожного її члена зокрема. Програма передбачає вивчення основних особливостей сімейних взаємин у ФНС у групах зустрічей для родителів із таких сімей. Програма реалізується поетапно: 1) вивчення відмінностей між повними та функціонально неповними сім'ями, основних проблем функціонально неповних сімей, із зосередженням уваги на переживаннях дітей з таких сімей, шляхів їх вирішення; 2) вивчення сімейних конфліктів, способів їх конструктивного розв'язання; 3) виникнення у функціонально неповних сім'ях проблемних взаємин між подружніми партнерами та недоліків у вихованні дітей; 4) налаштування родителів на пізнання своєї дитини, на створення оптимальних умов для її всебічного розвитку; 5) обговорення можливих психологічних змін у сім'ї після повернення батька/матері з трудової еміграції.

8.Основними результатами експериментального застосування програми психологічного супроводу функціонально неповних сімей є зміцнення психологічних засад сім'ї в умовах розлученості подружніх партнерів на основі утвердження гнучкості, щирості, емпатійності взаємин між членами сім'ї, а відтак, зниження конфліктного потенціалу сім'ї подолання емоційної холодності, відчуженості між членами сім'ї (р?0,01). Найчутливішими щодо змін ситуації в сім'ї є діти: повторна психодіагностика після проходження програми психологічного супроводу їхніми батьками за допомогою проективної експресивної методики «Малюнок сім'ї» показала підвищення рівня психологічної згуртованості сім'ї, рівня емоційного благополуччя дитини в ній, зниження рівня тривожності дитини, зменшення частки дітей, для яких характерним було психологічне невключення батька/матері, котрі перебували за кордоном, у структуру сім'ї (р?0,01), що є переконливим свідченням ефективності розробленої та експериментально верифікованої нами програми психологічного супроводу функціонально неповних сімей.

9.Отримані результати відкривають нові перспективи наукових досліджень феномену функціонально неповної сім'ї. Так, невирішеною актуальною проблемою є дослідження впливу особливостей виховання і становлення особистості дитини у функціонально неповній сім'ї на її подальше життя, на формування її батьківської ідентичності, системи цінностей, налаштувань щодо побудови своєї сім'ї. Невивченими залишаються і питання відновлення взаємин у сім'ї після повернення до неї родителя, котрий тривалий час перебував в еміграції. Необхідні дослідження основних психологічних проблем, які виникають на цьому етапі життєдіяльності сім'ї, пошук оптимальних шляхів їх розв'язання чи попередження. Ці та інші питання є перспективними подальшими дослідженнями функціонально неповних сімей.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Юрченко І.В. Психологічний супровід батьківства, як один з пріоритетних напрямків роботи практичного психолога в умовах школи-садка // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Серія: психологічні науки: У 2-х т. - Чернігів: ЧДПУ, 2006. - Вип. 41. - Т. 2. - С.187-190.

2. Юрченко І.В. Психологічний супровід функціонально неповних сімей (утворених внаслідок еміграційних процесів) в умовах роботи школи-садка // Науковий часопис НПУ ім. М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. - К., 2007. - Вип. 14 (38). - С. 108-111.

3. Юрченко І.В. Психологічні особливості внутрішньо-сімейних відносин у функціонально неповних сім'ях (на матеріалі аналізу методики «Малюнок сім'ї») // Збірник наукових праць «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми». - К.: Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, 2008. - Т. Х. - Ч. 2. - С. 506-512.

4. Юрченко І.В. Функціонально неповна сім'я: характерні риси та проблеми // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: ВЦВ ЦІТ, 2008. - Вип. 13. - Ч. 2. - С. 207-216.

5. Юрченко І.В., Шевчук Г.С. Дослідження особливостей внутрішньо-сімейної ситуації у функціонально неповних сім'ях за допомогою проективної методики «Малюнок сім'ї» // Збірник наукових праць «Актуальні проблеми практичної психології». - Херсон: ПП Вишемирський В.С., 2008. - Ч. 1. - С. 460-465.

6. Юрченко І.В., Психологічна характеристика функціонально неповної сім'ї // Альманах студентського наукового товариства «Актуальні питання психологічної науки». - Рівне: РДГУ, 2008. - Вип. 1. - С. 119-24.

АНОТАЦІЇ

Юрченко І. В. Психологічна допомога функціонально неповним сім'ям в умовах навчально-виховного комплексу І ступеня. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2008 рік.

Дисертація містить теоретико-методологічне та емпіричне дослідження основних психологічних особливостей, проблем функціонально неповних сімей, утворених внаслідок трудової еміграції та особливостей їх психологічного супроводу в умовах навчально-виховного комплексу І ступеня.

Автором виявлено, що функціонально неповні сім'ї, порівняно з повними, відрізняються вищим рівнем конфліктності взаємин, нечіткістю зовнішніх і внутрішніх психологічних меж сім'ї. В умовах просторової відокремленості подружніх партнерів унеможливлюється або значно утруднюється задоволення ними цілого ряду потреб, які традиційно повинна задовольняти сім'я. Діти дошкільного та молодшого шкільного віку, які виховуються у функціонально неповних сім'ях, відрізняються підвищеним рівнем тривожності, емоційним відчуженням від батька/ матері, що перебуває у трудовій еміграції, нижчим рівнем емоційного благополуччя у сім'ї, порівняно з дітьми цього ж віку з повних сімей.

Метою програми психологічного супроводу функціонально неповних сімей у навчально-виховних комплексах І ступеня є: розвиток батьківської і материнської відповідальності за виховання дітей; гармонізація взаємин у функціонально неповних сім'ях, як запоруки збереження і зміцнення психічного здоров'я сім'ї загалом і кожного її члена зокрема.

Основними результатами проведення програми психологічного супроводу функціонально неповних сімей є: зміцнення психологічних засад сім'ї в умовах просторової розлученості подружніх партнерів шляхом утвердження у сімейних взаєминах гнучкості, щирості, довірливості, емпатійності взаємин, зниження конфліктного потенціалу сім'ї та емоційної холодності, відчуженості між членами сім'ї та ін.

Ключові слова: функціонально неповні сім'ї, психологічний супровід сімей, проблеми функціонально неповних сімей.

Юрченко И. В. Психологическая помощь функционально неполным семьям в условиях учебно-воспитательного комплекса І ступени. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника, 2008 год.

Диссертация содержит теоретико-методологическое и эмпирическое исследование основных психологических особенностей, проблем функционально неполных семей, возникших в результате трудовой эмиграции и особенностей их психологического сопровождения в условиях учебно-воспитательного комплекса І степени. Функционально неполной считается семья, в которой есть оба родителя, в тоже время один из них, в силу тех или иных обстоятельств, в течении длительного периода оторван от семьи. На Украине, особенно в ее западных областях, один из супругов (а иногда и оба) вынуждены работать за границей (почти каждая вторая семья). В таких функционально неполных семьях возник комплекс сложных психологических проблем, которые требуют активного вмешательства психологических служб. В процессе исследования установлено, что функционально неполные семьи, по сравнению с полными, отличаются более высоким уровнем конфликтности взаимоотношений, нечеткостью внешних и внутренних психологических границ семьи.

В результате преобразования семьи в функционально неполную, психологическая неустроенность внутрисемейной жизни, вчасности неумение родителей возобновить конструктивные взаимосвязи в условиях трудовой эмиграции одного из них отрицательно влияют на эмоциональное состояние их детей. Преобладающее большинство родителей функционально неполных семьях, которые остались воспитывать детей, не обсуждают с ними общих чувств и переживаний, считая, что ребенок дошкольного и младшего школьного возраста еще не способен понять проблемы такого рода. В результате дети остаются наедине со своими тревогами, страхами, вопросами, которые обретают тенденцию к фрустрированию. Воспринимает переживания отца/матери, ребенок догадывается, что происходит что-то неладное, но не понимает, что именно следовательно, это значительно усложняет его эмоциональное состояние. В результате происходит постепенное эмоциональное отчуждение между членами семьи.

Целью программы психологического сопровождения функционально неполных семей в учебно-воспитательных комплексах І степени есть: развитие родительской и материнской ответственности за воспитание детей; гармонизация взаимоотношений в функционально неполных семьях как условие сохранения и укрепления психического здоровья семьи в целом и каждого ее члена в частности.

В работе констатировано, что основными психологическими проблемами функционально неполной семьи являются: недостаточное понимание важности влияния на ребенка длительной разлуки с родителем; отсутствие знаний о том, как облегчить переживание ребенка, сохранить его привязанность к родителю, который пребывает в эмиграции; недостаточно доверительные взаимоотношения в семье, что ведет к эмоциональному отчуждению между родителями и детьми; в недостаточно полном удовлетворении членами функционально неполных семей их потребностей.

В соответствии с выявленными психологическими проблемами функционально неполных семей разработано и апробировано программу психологического сопровождения таких семей, целью которой являются развития ответственности родителя за воспитание детей; гармонизация взаимоотношений в функционально неполных семьях, как условие сохранения и укрепления психологического здоровья семьи в целом и каждого ее члена в частности. Эта программа реализуется поэтапно: 1) изучение отличий между полными и функционально неполными семьями, проблем функционально неполных семей, сосредоточением внимания на переживаниях детей из таких семей, возможности путей их решения; 2) изучение семейных конфликтов, способов их конструктивного разрешения; 3) возникновение в функционально неполных семьях проблемных взаимоотношений между супругами и недостатков в воспитании детей; 4) настраивание родителей на понимание своего ребенка, на создание оптимальных условий для его всестороннего развития; 5) обсуждение возможных психологических изменений в семье после возвращения родителя из трудовой эмиграции. Программа психологического сопровождения функционально неполных семей в дошкольных учебных заведениях и начальной школе является одной из важнейших составляющих работы психолога с семьями.