Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

УДК159.922.8: 159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Спеціальність - 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

МОРОЗ ЮРІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології навчання

Науковий керівник - дійсний член АПН України, доктор психологічних наук,професор Максименко Сергій Дмитрович, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, директор

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Боришевський Мирослав Йосипович, Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторії психології особистості ім. П.Р. Чамати

кандидат психологічних наук, доцент Мілєр'ян Віра Євгенівна Національний медичний університет МОЗ України, доцент кафедри психології і педагогіки

Провідна установа Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського МОН України, кафедра психології, м. Одеса

Захист відбудеться 2 липня 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий 1 червня.2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл



Анотація

Мороз Ю.В. Психологічні особливості розвитку творчої активності старшокласників. - Рукопис. творчий психологічний особистість шкільний

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна і вікова психологія. - Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2004.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню процесу становлення творчої активності особистості в старшому шкільному віці. В дисертації уточнено психологічну дефініцію поняття творчої активності в контексті вікової та педагогічної психології. Показано, що творча активність є складною психологічною структурою цілісної особистості і визначається в своєму розвитку взаємодією зовнішньо - і внутрішніх чинників. Створено і апробовано систему методичних процедур дослідження і засобів оптимізації функціонування творчої активності в старшому шкільному віці.

У роботі містяться нові методичні комплекси, спрямовані на виявлення особливостей розвитку творчої активності особистості. Запропоновано також основні функціональні складові моделі оптимального розвитку даної якості.

Ключові слова: творчість, творча активність, готовність до життєвого самовизначення, ієрархія системи цінностей, індивідуальні профілі творчої особистості, креативність, розвиток особистості.



Аннотация

Мороз Ю.В. Психологические особенности развития творческой активности старшеклассников. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. - Институт психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины. - К., 2004.

Исследование посвящено изучению особенностей функционирования и развития творческой активности у учащихся старшего школьного возраста. Показано, что данное качество имеет разный уровень у отдельных индивидов и может изменяться в зависимости от условий его выявления и формирования.

В работе представлены результаты эмпирических исследований явления творческая активность, которые позволяют определить следующее: творческая активность в старшем школьном возрасте представляет сложное личностное образование в составе основного психологического новообразования - готовности к жизненному самоопределению; данная структура образует сложный интегральный комплекс личностной природы, составляющими которого являются система жизненных ценностей, стратегия целеполагания, направленность личности и уровень ее самоактуализации. Показано, что творческая активность больше связана с личностными образованиями, чем с когнитивной сферой индивида; обнаружена возможность определения индивидуально-типологического профиля творческой личности.

В исследовании получены эмпирические данные, показывающие, что уровень творческой активности старшеклассников детерминируется как внутренними, так и внешними (ситуативными) факторами. Так, изменение способа постановки задания, введение диалогических элементов по обсуждению, повышает творческую активность учащихся, в среднем, на 12%.

Установлено, что важным коррелятом творческой активности является способность задавать проблемные и прогнозирующие вопросы при обсуждении задания.

Обнаружено изменения некоторых личностных параметров у старшеклассников с высокими значениями творческой активности, уровень диффиренцированности жизненных ценностей (на 50% выше, чем у “обычных” учащихся), реалистическая система ценностей (представлена чаще на 46%) и некоторых других.

В диссертации проведено исследование взаимосвязи творческой активности личности с индивидуально-типологическими особенностями, определены типологические параметры творческой активности личности. Применение опросника уровня самореализации позволило выявить ключевые факторы психологической архитектоники личности, которой свойственна высокая творческая активность. Показано, что в старшем школьном возрасте высокие показатели самореализации личности коррелируют с теми факторами, которые являются доминирующими в процессе становления целостной личности (“творчество”, “социальный интерес”, “познавательная направленность”).

Таким образом, показано, что творчество представляет собой уникальную активность саморазвивающейся личности, определены исходные содержательные составляющие модели оптимизации развития творческой активности в старшем школьном возрасте.

Ключевые слова: творчество, творческая активность, готовность к жизненному самоопределению, иерархия системы ценностей в ранней юности, индивидуальные профили творческой личности, креативность, развитие личности.



Annotation

Moroz Yu.V. Psychological peculiarities of the development of senior pupils' creative activity. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree, speciality 19.00.07 - Pedagogics and Age Psychology. - Institute of Psychology named after G.S. Kostyuk of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2004.

The thesis is dedicated to the research of the process of formation of senior pupils' creative activity. In the thesis a precise and accurate definition is given to such notion as creative activity in the context of Age and Pedagogical Psychology. The thesis proves that creative activity is a complex and integral psychological structure of a personality and is determined in its development by the interaction of internal and external factors. A system of methodical procedures of research and development of senior pupils' creative activity is created and tried out.

The thesis contains the new methodical complexes for revealing the peculiarities of the development of a person's creative activity. The main functional parts of the model of its optimum development are suggested.

Key words: creativity, creative activity, readiness of life self-assurance, hierarchy of the system of values, individual profiles of creative personality, development of a personality.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Творча активність особистості являє собою складну, багатогранну і багатофункціональну психологічну складову особистості, окремі аспекти якої досить широко вивчаються як у вітчизняній (Б.Г. Ананьєв, Г.О.Балл, Д.Б.Богоявленська, О.В.Брушлинський, Л.С.Виготський, В.М.Дружинін, Г.С.Костюк, О.Г.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, В.А.Роменець та ін.), так у в світовій психології (Р.Арнгейм, І.Бентлі, Дж.Гілфорд, Б.Гіделін, Ж.Годфруа, А.Дрейяр, Р.Жоллмен та ін.).

За своїм змістом і спрямованістю існуючі дослідження даного феномена можуть бути об'єднані у дві великі групи: орієнтовані на розробку загальнопсихологічної теорії творчості на основі інтеграції різноманітних емпіричних результатів дослідження творчої особи та її активності (Д.Б.Богоявленська, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов та ін.); генетико-психологічні, спрямовані на виявлення особливостей розвитку творчої активності учнів та їх здатності до різних видів продуктивної діяльності (Д.М.Завалішина, А.Ю.Козирьова, С.Д.Максименко, В.В.Москвіна, С.І.Науменко та ін.).

Разом із тим багато невирішених проблем психології творчості залишається в межах вікової та педагогічної психології. Відзначимо серед них питання походження, структури й розвитку творчої активності, діагностики особливостей креативності особистості на різних етапах онтогенезу, проблему педагогічного керування творчим процесом, індивідуального підходу до розвитку творчої активності та багато інших. Суттєвим моментом ми вважаємо недостатню з'ясованість дійсних психологічних механізмів, що визначають закономірності розвитку творчої активності у старших школярів, адже основний масив наукових досліджень зосереджується на етапі раннього онтогенезу (дошкільне дитинство та молодші школярі). Рання юність є по-своєму унікальним віком для дослідження творчої активності, оскільки провідні психічні перетворення цього віку мають явно виражену креативну природу.

Саме в старшому шкільному віці починає повноцінно функціонувати загальний механізм психіки, виокремлений С.Д.Максименком, а саме - опредметнення, який являє собою форму власне творчої активності.

Вищенаведене зумовлює необхідність подальшого наукового аналізу особливостей розвитку творчої активності особистості в ранньому юнацькому віці та актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Психологічні чинники розвиваючого навчання в різних системах освіти”.

Об'єкт дослідження: творча активність особистості старшокласників.

Предмет дослідження: психологічні особливості розвитку творчої активності в ранньому юнацькому віці.

Мета дослідження - розкриття психологічних механізмів творчої активності старшокласників та психолого-педагогічних умов її розвитку в окремих видах діяльності.

Гіпотеза дослідження. Основними психологічними чинниками розвитку творчої активності в ранній юності є індивідуально-специфічний стиль самореалізації, готовність до життєвого самовизначення та розвиток переживання причетності до процесів цілепокладання та створення власних психологічних засобів діяльності.

Задачі дослідження.

1. Проаналізувати сучасні концепції й тенденції психологічного вивчення творчої активності особистості.

2. З'ясувати психологічні механізми та основні чинники розвитку творчої активності старшокласників як активної індивідуально-специфічної форми самореалізації особистості.

3. Дослідити індивідуальні та вікові особливості розвитку творчої активності особистості в ранній юності.

4. Розробити загальну модель розгортання творчої активності в старшому шкільному віці.

Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять концептуальні психологічні положення про творчу активність і принципи розвитку особистості (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, О.К.Тихомиров, Я.О.Пономарьов); теоретичні уявлення про закономірності розвитку психіки і особистості в онтогенезі (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Ж.П'яже), про адаптацію особистості в психологічному середовищі (Г.О.Балл, О.Г.Асмолов, Н.І.Сарджвеладзе); психолого-педагогічні концепції, що характеризують творчу уяву дітей (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін); вітчизняні та зарубіжні теорії креативності та інтелектуальної активності (Д.Б.Богоявленська, О.Я.Пономарьов, В.А.Роменець, Р.Арнгейм, Дж.Гілфорд та ін.).

Для реалізації поставлених у роботі завдань застосовані такі методи: теоретичний аналіз концепцій креативності та розвитку творчої активності в онтогенезі, спостереження, тестування.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, адекватністю методів предметові дослідження, змістом дослідницько-експериментальної роботи й можливістю її відтворення. Отримані в ході дослідження дані піддавалися кількісному аналізу з подальшим якісним аналізом та узагальненням.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження зумовлені застосуванням генетично-психологічного підходу до вивчення креативної сфери особистості; психолого-діагностичним дослідженням особливостей розвитку творчої активності в ранньому юнацькому віці; розробкою методу побудови профілів творчої активності на основі дивергентної продуктивної трансформації образного, семантичного та символічного експерименту для спрямованого розвитку творчої активності старшокласників. Теоретичне значення роботи полягає у тому, що в ній наведено експлікацію поняття творчої активності особистості: висвітлено історичні витоки, теоретичні підходи та методичні принципи його операціоналізації; запропоновано власне визначення поняття творчої активності і детальний опис психологічної реальності, позначуваної поняттями “творча активність” та “креативність”. Здійснено систематизацію даних про природу, функції та вимірювання творчої активності. Викладено характерні особливості творчої активності й обґрунтовані кореляти рівнів її розвитку. Проведений аналіз поглиблює знання про організацію індивідуальних властивостей особистості, їх динаміку та генез.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження мають багатоцільове призначення для використання у психологічній діагностиці, психокорекції та педагогічній діяльності. Результати дисертаційного дослідження придатні для використання вчителями, шкільними психологами, соціальними працівниками.

Апробація та впровадження результатів дослідження.

Головні тези і висновки дослідження відображені у виступах автора на науково-методичних семінарах кафедри психології Рівненського державного педагогічного університету, засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України, Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професіоналізма педагогічних кадрів: сучасні підходи, концепції, досвід” (Ніжин, 2002 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 17-19 жовтня, 2002 р.), Міжнародній конференції “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2002 р.), VI Костюківських читаннях Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003 р.).

Зміст та результати дослідження відбито у 5 публікаціях у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (209 найменувань). Загальний обсяг дисертації 210 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено основні положення, що виносяться на захист, подано дані про апробацію роботи та її впровадження в практику.

У першому розділі - “Творча активність та особливості її розвитку у старшокласників” - здійснено аналіз загальнотеоретичних аспектів феномена творчої активності, розкрито його зміст та місце в системі психологічного знання. Сформульовано й обґрунтовано власний погляд на проблему розвитку творчої активності. Висвітлено функцію творчої активності у становленні особистості загалом та в старшому шкільному віці - зокрема. Виявлено взаємозв'язок творчої активності з основними психологічними складовими особистості.

Творча активність досліджується як складна структурно-динамічна система. Залежно від психологічних напрямів, шкіл, наукової спрямованості дослідників виокремлюються різні напрямки її вивчення: висвітлюються окремі грані природи творчості, пропонуються різні, іноді суперечливі, концепції творчості: від концептуальних, орієнтованих на розробку загальнопсихологічної теорії, до генетико-психологічних, спрямованих на виявлення особливостей розвитку творчої активності особистості, її здатності до різних видів продуктивної діяльності. Тому, побудова моделей розгортання творчої активності в старшому шкільному віці має вирішуватись у площині діалогу існуючих підходів.

Аналіз засвідчує продуктивність окремих поглядів зарубіжних дослідників (Дж.Келлі, А.Маслоу, К.Роджерс, Г.Олпорт, Е.Фромм). Зокрема, Дж.Келлі підкреслює вихідну пізнавальну позицію особистості, вважаючи, що людина діє як дослідник у повсякденному житті. Суб'єкт активно формує своє ставлення до оточуючого (тлумачить дійсність, інтерпретує поведінку іншого, будує гіпотези, за допомогою яких прагне передбачати й контролювати події життя, включаючи в цю діяльність психічні процеси, аналогічні науковому пошуку вченого), дослідницька якість дозволяє людині творити власну долю, тим паче, що вона, зауважує Дж. Келлі, “завжди прагне до майбутнього через вікно теперішнього”. На визнанні пріоритету творчої сторони в людині будуються погляди А.Маслоу. Творчість, на його думку, є невід'ємною властивістю природи людини: “Щоб бути творчими, нам не треба писати книги, створювати музику чи живописні полотна”. “Творчість - пише А.Маслоу - універсальна функція людини, яка веде до всіх форм самовираження”. Тож, для гуманістичної психології, творчість є виразом здоров'я особистості.

Таким чином, ми спостерігаємо дійсно широке охоплення проблеми творчості в різних напрямах сучасної психології.

Важливими характеристиками творчої активності як особистісної структури є динамізм, “внутрішня рухливість”. Вони виражаються у продуктивній спрямованості. Б.Г.Ананьєв, К.К.Платонов, М.Г.Ярошевський, Д.Б.Богоявленська виділяють декілька рівнів розвитку творчої активності, пов'язуючи їх із спрямованістю особистості. Творча активність пов'язана із здатністю до саморуху, саморозвитку.

Творча активність є умовою виявлення й розвитку творчого потенціалу особистості, механізмом реалізації її здібностей, нарешті, засобом самоактуалізації. (Д,Б,Богоявленська, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко).

Психологічні фактори розвитку творчої активності особистості традиційно диференціюються на підсвідомі (емоційно-інтуїтивні) сфери та усвідомлювані. Нам уявляється, що ця класифікація має доповнюватися врахуванням важливої тенденції власного зростання особистості (саморозвитку). Існують дослідження, результати яких говорять про те, що в старшому шкільному віці цей процес є ключовим у розвитку творчої активності (І.С.Кон, І.В.Дубровін, В.А.Романець). Зазначені три групи факторів є базовими структурними компонентами категоріальної системи змістового моделювання творчої активності.

Творча активність розглядається Б.Г.Ананьєвим, О.В.Брушлинським, Г.С.Костюком, В.О.Моляко, Я.О,Пономарьовим, В.А.Роменцем у двох аспектах: як суб'єктне утворення і продуктивний стан особистості. Підкреслюється, що ця активність викликає на пошукову діяльність з використанням творчого потенціалу особистості.

У теорії діяльності творча активність особистості розглядається як здатність не лише самостійно визначати предмет діяльності, але й вирішувати, яка саме діяльність буде здійснюватись, а отже - які психічні структури розвиватимуться (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, В.В.Давидов, С.Д.Смирнов).

Заслуговує на увагу розгляд творчої активності в межах явища опредметнення - розпредметнення (Г.С.Батищев, С.Д.Максименко).

В цілому теоретичний аналіз, дозволяє робити висновок про особистісну природу творчої активності людини.

У другому розділі - “Експериментальне вивчення психологічних особливостей творчої активності в ранній юності” - розкривається зміст дослідницько-експериментальної роботи, яка здійснюється з використанням комплексу методичних процедур, адекватних меті, завданням і предмету дослідження.

Була створена й застосована система психодіагностичних процедур, спрямована на отримання емпіричних даних щодо психологічних особливостей розвитку творчої активності та її зв'язку з іншими особистісними якостями старшокласників.

Метою першого етапу експериментального дослідження було встановлення рівня розвитку творчої активності учнів випускних класів, деяких її психологічних особливостей та умов формування й прояву. В межах даного етапу була використана методика вивчення креативності Д.Б.Богоявленської (“Циліндричні шахи”), спеціальні методичні прийоми дослідження процесу вирішення нетипових (“алогічних”) задач та особливостей постановки питань учнями до вчителя під час вирішення інтелектуальних завдань. В експерименті прийняли участь учні випускних класів загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій м. Києва (усього - 120 осіб).

На другому етапі вивчалися особливості розвитку окремих особистісних показників учнів із високим рівнем творчої активності у порівнянні з тими учнями, що мають середній і низький рівень даної активності. Серед особистісних показників виокремлено ті, що характеризують складне психологічне новоутворення ранньої юності - готовність до життєвого самовизначення (І.В.Дубровіна). Було досліджено: систему життєвих цінностей, рівень домагань, особливості самооцінки, специфіку стратегії цілепокладання та рівень розвитку процесу самоактуалізації особистості. Було використано відповідні діагностичні процедури, що є надійними, валідними і застосовуються при вирішенні подібних задач.

Третій етап експерименту було присвячено дослідженню взаємозв'язків творчої активності учнів з особливостями їх когнітивної сфери та деякими індивідуально-типологічними відмінностями.

На усіх етапах діагностичне дослідження проводилося з однією вибіркою учнів (на І етапі N = 120, на П і Ш N = 100). Організаційно учні з високим рівнем розвитку творчої активності не виокремлювались, але являли собою окрему групу при обробці даних. Експерименти проводились груповим способом з елементами індивідуальної взаємодії.

Коротко опишемо результати вказаних етапів експерименту.

Традиційно, при вивченні творчої активності, аналізуються її ступені, за якими досліджувані й об'єднуються в гомогенні групи. В даній роботі було використано цей підхід, з опорою на цифрову співвіднесеність основних проявів творчої активності (інтелектуальна ініціатива, адекватні способи дій, час вирішення задачі, перенесення та явище “насичення”, що полягає, на думку О.Я.Пономарьова, в прийнятті задачі і продуктуванні власних цілей, що виходять за межі задачної ситуації). З метою диференціації досліджуваних ми використали запропоновані Д.Б.Богоявленською умовні одиниці - “одиниці творчої активності”, що охоплюють континуум за вказаними параметрами від 0,05 до 0,095 одиниць. Після вирішення першої задачі із циліндричними шахами за ступенем розвитку творчої активності утворилося три різних групи учнів: група А (21% досліджуваних) із низьким рівнем, група В (54%) мала середній рівень творчої активності й група С (25%) з високим рівнем, показники “одиниць творчої активності” в цій групі становили 0,07 - 0,085.

У наступній серії було змінено умови проведення дослідження з метою стимулювати додаткову активність учнів через діалогічну взаємодію з експериментатором та однолітками. Експериментатор, по-перше, реалізовував роль людини, яка сама неочікувано опинилась перед необхідністю вирішити важку й цікаву задачу, по-друге, ставив перед учнями питання пошуково-евристичного характеру, по-третє, запроваджував колективне обговорення задачі, по-четверте, всіляко стимулював і підтримував діалогічну активність учнів. Результатом стало більш активне обговорення і результативне вирішення учнями поставлених задач, утворення в межах груп В і С “творчих колективів”, продуктування нових цілей і способів вирішення. Фіксувалася активність участі досліджуваних в діалогах: в групах В і С вона була вищою на 45% (параметри - кількість відповідей на питання, кількість поставлених питань, час обговорень, кількість висловлених ідей). Крім того, у частини учнів підвищився рівень творчої активності і кількість учнів із високим рівнем зросла до 33%, а одиниці творчої активності в групі збільшились до 0,091.

Було виявлено основні механізми творчої активності - “насичення”, руйнація стереотипів, інтуїтивно знайдене рішення або його зовнішньо-плановий аналог; відтворення знайденого способу різними способами в межах заданого поля, створення нових полів задач. Фактично йдеться про особливу “зовнішньопланову” сферу творчої активності, яка у поєднанні з “внутрішньоплановою” становить цілісну сферу психологічних механізмів творчої активності цілісної особистості.

Логічним продовженням даного етапу дослідження виявилось вивчення особливостей постановки запитань досліджуваними у зв'язку з отриманими творчими завданнями.

Фіксувалися запитання учнів до вчителя та до однолітків. В цілому по масиву досліджуваних (N = 120) ми отримали такі результати .

З наведених даних видно, що абсолютна більшість питань має уточнювальний характер. Відсутність рефлексивних питань означає, на наш погляд, певну психологічну незрілість досліджуваних.

Питання проблемного й прогнозуючого характеру ставили учні, що виявляли в першій серії високі рівні розвитку творчої активності.

Таким чином, даний етап діагностичного дослідження засвідчив, що творча активність притаманна досить незначній кількості учнів старшого шкільного віку і детермінується як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, при цьому у даному віці зовнішньопланові параметри дуже часто є вирішальними. Творча активність старшокласників виявляється не лише в актах вирішення проблемної задачі, а й у процесі активного розуміння інформації, корелятом чого є постановка різного типу питань до тексту (ширше - до проблемної ситуації). Експеримент засвідчив складну систему детермінації творчої активності досліджуваних зовнішніми і внутрішніми факторами

На другому етапі дослідження проводились діагностичні процедури, спрямовані на вивчення особливостей життєвих цінностей, життєвих планів, рівня домагань, самооцінки та особливостей самоактуалізації старшокласників - суб'єктів творчої активності. Опитувані - та сама група старшокласників (N = 100).

З метою дослідження особливостей життєвих цінностей було використано модифіковану методику М.Рокича, в якій 18-рангова шкала була замінена на більш звичну для учнів 5-бальну.

У відповідності з традиційним розумінням ціннісних орієнтацій було проведено обробку й інтерпретацію даних. Перш за все визначався ступінь сформованості ієрархічної структури цінностей, тобто особливості їх диференціації. Показником, що характеризує даний параметр, була варіативність оцінок, які учні використовують при визначенні значущості тієї чи іншої цінності.

Наступним показником особливостей ціннісних орієнтацій була змістова сторона ієрархічної структури цінностей. Ми виключили з аналізу змісту ціннісних орієнтацій учнів з низьким і середнім рівнем диференціації, оскільки у досліджуваних, що нас дійсно цікавили (з розвиненою творчою активністю), було виявлено високий рівень диференціації цінностей.

Для визначення змісту типів ціннісних орієнтацій використовувався таксономічний аналіз - групування даних за схожими ознаками, і проводилась наступна процедура обробки отриманих результатів. Бралися результати ранжування учнями запропонованих цінностей в залежності від ступеня їх диференціації, виокремлювалися ті школярі, у яких співпадали оцінки однакових цінностей. Для вирізнення подібних груп цінностей з основного масиву вираховувалась достовірність розмежувань між групами, з використанням, у залежності від характеру, розподілу критеріїв Ст'юдента або Вілконсона.

На підставі даної процедури обробки й аналізу даних ми отримали типологію ціннісних орієнтацій особистості. Стійкість отриманих характеристик визначалась повторним дослідженням тих же школярів за цією ж методикою через 2-3 тижні.

В отриманих даних ми вирізняємо чотири групи цінностей за їх ієрархією, спираючись на рейтингові показники (мова йде не про особистісну ієрархію цінностей, а про показники в цілому по вибірці). Виділено такі групи життєвих цінностей: домінуючі (бали від 4,85 до 4,68), провідні (4,55-4,35), невизначені (4,25-4,16), неважливі (4,0-3,5). Як засвідчив подальший аналіз, існують виражені індивідуальні варіанти ціннісних орієнтацій, де групи цінностей у кожної особистості ієрархізуються зовсім по-іншому.

По всій вибірці в групу домінуючих цінностей (життєвих цілей) потрапили такі: “успіх у житті” (4,85), “безпека близьких людей” (4,81), “здоров'я” (4,72), “любов (як фізична і духовна близькість з коханою людиною)” (4,68).

Групу провідних, тобто дуже актуальних цінностей у вибірці складають такі: “гарні й вірні друзі” (4,55), “щасливе сімейне життя” (4,53), “цікава робота” (4,49), “матеріальна забезпеченість” (4,51), “насолода” (багато розваг, приємне проведення часу) (4,50), “надійне майбутнє” (4,45), “незалежність” (4,43), “впевненість у собі” (4,41), “самостійність” (4,35).

Групу “невизначених” цінностей, тобто таких, що не є складовими життєвого самовизначення, складають: “активна діяльнісна життєва позиція” (4,25), “життєва мудрість” (зрілість і здоровий глузд, що досягаються досвідом) (4,18), “мирне існування всіх країн світу” (4,16).

Нарешті, в групу так званих “неважливих” цінностей входять такі: “краса” (як переживання краси в природі й мистецтві) (4,0), “творчість” (3,8), “суспільне визнання” (3,5).

Отже, рівень диференціації цінностей в учнів із високою творчою активністю набагато вищій, ніж в інших старшокласників.

Якісний аналіз ієрархії цінностей в даній групі учнів дозволив встановити, що існують певні відмінності в порівнянні з узагальненими результатами (“сукупний суб'єкт ціннісної орієнтації”). Враховуючи прийнятий у дослідженні рейтинговий показник, ми можемо так представити ієрархію ціннісних орієнтацій учнів з високим рівнем творчої активності: домінуючі цінності: “успіх в житті” (4,9), “безпека близьких людей” (4,87), “пізнання світу”(4,8), “надійне майбутнє”(4,75); провідні цінності: “здоров'я” (4,67), “впевненість у собі” (4,63), “кохання” (4,60) “вірні друзі” (4,58), “активна діяльнісна позиція в житті” (4,55) “самостійність” (4,53), “незалежність” (4,53); невизначені цінності: “щасливе сімейне життя” (4,3), “творчість” (4,27), “краса” (4,26), “матеріальне забезпечення” (4,3), “здоров'я” (4,15), “суспільне визнання” (4,12); “неважливі” цінності: “насолода” (3,8), “цікава робота” (3,71), “мирне існування” (3,65).

Зміни в ієрархії цінностей досить значні, і, на наш погляд, вони засвідчують, в цілому, більшу соціальну зрілість особистості. В усякому разі, можна прослідкувати певну раціональну основу їх вибудови.

Таким чином, порівняльний аналіз формування ціннісних орієнтацій старшокласників виявляє, що існують помітні відмінності між учнями з високим рівнем творчої активності, з одного боку, та з середнім і низьким - з іншого.

Наступним завданням було встановлення тактики цілепокладання старшокласників. Було проведено експеримент на нашій основній вибірці за методикою Ханне. В роботі використовувалося вирішення задач на кмітливість з двох паралельних по ступеню важкості наборів. Достовірність відмінностей визначалася за t-критерієм.

За літературними даними, одним із найбільш інформативних показників тактики цілепокладання вважається патерн вибору і виконання завдань досліджуваними протягом експерименту. Були отримані такі патерни:

1. Реалістична тактика.

2. Гіперлабільна тактика.

3. Ригідна тактика.

4. “Покрокова” тактика

5. Змішана тактика.

Отже, лише 18% старшокласників мають реалістичну тактику як засвоєний засіб постановки власної мети. Разом із тим, для нас важливо відзначити, що її демонструють учні, які мають високий рівень розвитку творчої активності.

Встановлювалися особливості рівня домагань творчо активних старшокласників та його зв'язок із самооцінкою. Була використана відома методика Дембо-Рубінштейн. Всього використовувалось 8 шкал: “здоров'я”, яка розглядалась як тренувальна і при подальшому підрахунку не враховувалась і 7 основних: розумові здібності (1); характер (2); авторитет у однолітків (3); уміння все робити своїми руками (4); зовнішність (5); впевненість у собі (6); творча активність (7). Підґрунтям для виокремлення даних категорій було те, що більшість із них найчастіше вживалися у вільних самоописах-творах, які ми аналізували на попередньому етапі роботи.

Установлювались актуальна самооцінка, рівні бажаного очікуваного успіху та рівень особистісної мети.

При підрахунку результатів ми застосували шкалу, яка часто використовується в проведенні методики Дембо-Рубінштейн: високі показники - 55-100 балів; середні показники - 35-54 бали; низькі показники - 5-34 бали.

За отриманими даними, високі показники бажаного успіху за всіма шкалами у творчо активних старшокласників значно переважають: 87% відповідей мають високі показники, 12% - середні й 1% - низькі.

Рівень очікуваного успіху, на відміну від бажаного передбачає оцінку школярами власних актуальних можливостей. За нашими даними, він має такий вигляд: високі значення - 82%, середні - 16%, низькі - 2% відповідей.

Даний рівень виявляється реалістичнішим. У цьому разі обидва показники мають низькі характеристики розсіювання, що дає змогу розглядати рівень домагань як вікову характеристику даного періоду розвитку.

Виявилось, що абсолютна більшість старшокласників значно завищує розміри бажаних цілей, що є показником певної незрілості особистості. В групі учнів з високим рівнем творчої активності таких досліджуваних виявлено не було. Таким чином, ми можемо зазначити, що дані школярі відзначаються дійсним (а не захисним) реалізмом у постановці життєвих цілей і зрілістю особистісних структур.

Це уявляється цілком зрозумілим і закономірним, адже в обох випадках (прояв творчої активності, з одного боку, та вияв рівня домагань - з іншого) ми маємо діяльність одних і тих самих психічних механізмів - постановки й реалізації власної суб'єктивної мети діяльності, ініціативи.

Питання про співвідношення рівня домагань і самооцінки є суттєвим, оскільки поглиблює уявлення щодо дійсних механізмів цілепокладання у творчій активності індивіда.

За нашими даними, самооцінка у вибірці в цілому має такі показники: високі - 58% відповідей; середні - 36% ; низькі - 6% . Крім того, аналіз виявляє, що в цілому самооцінка характеризується значно більшим рівнем розсіювання, ніж обидва параметри рівня домагань - бажаний і очікуваний успіх. На певну незалежність домагань від самооцінки вказують і низькі коефіцієнти кореляції між самооцінкою й рівнем бажаного успіху (+0,13). Якщо в цілому по вибірці самооцінка практично не пов'язана з рівнем домагань, то в групі учнів з високим рівнем творчої активності спостерігається кілька варіантів цього зв'язку: у 15% учнів відсутній зв'язок (це означає, що високі показники по домаганнях поєднані у них із низькими балами по самооцінці); у 75% учнів високий рівень домагань пов'язаний з високими балами по самооцінці; у 10% учнів високі домагання пов'язані із середнім показником самооцінки.

Таким чином, можна вважати встановленим зв'язок самооцінки і рівня домагань з творчою активністю особистості. Високу інтегрованість особистості творчо активних учнів засвідчили результати діагностики рівня самоактуалізації (опитувальник С.В.Лазуріна). Високий рівень потреби в самоактуалізації виявили 87% учнів із даної групи.

Найбільш характерними особливостями старшокласників з високим рівнем самоактуалізації є креативність та збалансованість самооцінки та рівня домагань. Це є провідними лініями розвитку даного типу особистості. Креативність (творча активність) як здатність ставити власні цілі й виходити за межі ситуації (трансценденція) підкріплюється реалізмом в оцінюванні власних можливостей. Розвинена та ієрархізована система гуманних ціннісних орієнтацій у поєднанні з автономністю та спонтанністю дозволяють говорити про зрілість особистості. Високі бали по шкалі потреби в пізнанні говорять про пізнавальну спрямованість особистості.

Отже, творча активність особистості є суттєвим показником її загального розвитку, вкладаючи значний внесок у загальне становлення особистості.

Творча активність в ранній юності перестає “належати” сфері пізнавальних процесів і переходить у простір особистості. Це й є її найсуттєвішою психологічною особливістю: вона має розглядатись не як властивість (прояв) інтелекту, а як особистісна структура. Таке розуміння, яке підтверджується емпіричними фактами, відкриває нові шляхи вивчення даної структури й можливості її спрямованого формування.

Метою третього етапу експерименту було виявлення зв'язку між рівнем розвитку інтелекту і творчою активністю. Було використано шкільний тест розумового розвитку (ШТРР) та прогресивні матриці Дж.Равена. Рівень креативності вивчався за методиками Торренса та С.Медника.

Для виявлення наявності зв'язку (взаємозалежності) між показниками рівня розвитку інтелекту й рівня розвитку креативності застосовувались формула на визначення рангової кореляції за Спірменом і формула лінійної кореляції за Пірсоном.

На основі проведеної рангової та лінійної кореляції можна сказати, що рівень розумового розвитку і рівень розвитку вербальної креативності не є взаємозалежниму у даному випадку (r = - 0,075; p= - 0,19).

З метою поглиблення розуміння взаємозв'язку творчої активності з рівнем когнітивного розвитку особистості ми провели серію діагностичних досліджень, в яких застосовувались такі показники: рівень сформованості поняттєвих структур, особливості й своєрідність структурування перцептивно невизначеного матеріалу, рівень розвитку мимовільного інтелектуального контролю (за показниками когнітивного стилю “імпульсивність-рефлективність”), рівень розвитку довільного інтелектуального контролю, що виявлявся за здатністю до прогнозування.

Так, за методикою “Прогноз майбутнього” ми отримали значущі відмінності за обома показниками (r = 0,01, p =0,05). Якісний аналіз показав, що відповіді “творчо активних” є не лише більш диференційованими, але й більш пристрасними. За методикою “Ідеальний комп'ютер” значущі відмінності отримані за показниками “кількість суб'єктивних питань” (р= 0,01) і “кількість категоріальних питань” (р=0,05). Аналіз засвідчує, що дана різниця пояснюється не кращою аналітико-синтетичною діяльністю, а більш глибокою пізнавальною активністю (адже загальна кількість питань по методиці є приблизно однаковою).

Найбільш значущі відмінності між “творчо неактивними” і “творчо активними” учнями пов'язані з галуззю формулювання складних проблем і прогнозування. З результатів дослідження гарно видно, що значущі відмінності виникають тоді, коли завдання:

а) передбачає вияв дійсної креативності як інтелектуальної ініціативи;

б) стосується особистісних (суб'єктивних) позицій і переживань досліджуваного;

в) передбачає можливість пристрасного ставлення до проблеми-завдання.

У цілому ми отримали теоретико-аналітичні й емпіричні матеріали, які дозволяють побудувати концептуальну основу теоретичної моделі особливостей розвитку творчої активності в учнів старшого шкільного віку. Модель буде адекватною і прогностичною, якщо складатиметься із наступних компонентів: узагальнене уявлення про творчу активність; вікові особливості розвитку творчої активності; загальноособистісні складові психологічної міжфункціональної системи, окремою (ключовою) ланкою якої є творча активність; індивідуально-типологічні особливості розвитку і вияву творчої активності; психологічно обґрунтовані практичні заходи (навчально-виховний процес, корекційна робота), що сприяють оптимізації розвитку творчої активності особистості.

У висновках підведено підсумки здійсненого теоретичного й експериментального дослідження, результати якого підтвердили висунуту гіпотезу, а також намічено перспективи подальшої розробки проблеми.

1. Проведений теоретичний аналіз дозволив виробити концептуальне бачення явища творчої активності як продуктивного процесу і специфічного стану особистості, який спрямований на постановку власних цілей, подолання меж заданої ситуації через відкриття її вихідних сутнісних ознак. Творча активність виявляється у формі внутріособистісного креативного процесу, який виражається в основних етапах її розвитку.

2. Творча активність є суто особистісною якістю і не може бути зведеною до власне інтелектуальних та інших когнітивних процесів: із останніми вона тісно пов'язана, але водночас являє собою самостійний психічний феномен. Чинниками її є, передусім, провідна діяльність та орієнтація старшокласників на майбутнє.

3. У старшому шкільному віці творча активність утворює складну міжфункціональну систему з психологічними структурами, які породжують системну якість основного психічного новоутворення віку - готовності до життєвого самовираження. Встановлено кореляцію творчої активності з такими складовими цієї системи, як ціннісні орієнтації і ступінь їх ієрархізованості, гармонійність високого рівня домагань і висока самооцінка. Разом із тим, наші дані не демонструють надійної кореляції між творчою активністю та розвитком інтелектуальних процесів. В експериментах показано, що такі якості як “творча активність особистості” й “інтелектуальна обдарованість” є принципово різними за психологічною сутністю.

4. Практичний підсумок даної роботи виявився у впровадженні її результатів в зміст і методику діяльності практичних психологів, вихователів та викладачів, що працюють з старшокласниками.

Перспективи подальшого дослідження ми вбачаємо у вивченні психологічних особливостей творчої активності особистості на різних вікових етапах її становлення.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Мороз Ю.В. Розвиток творчої активності особистості в онтогенезі: досвід і перспективи // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2002. - Т. IV. - Ч. 3. - С. 159-162.

2. Мороз Ю.В. Аналіз ціннісних структур старшокласників - суб'єктів творчої активності // Актуальні проблеми психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003. - Т. I. - Ч. 9. - 72-75.

3. Мороз Ю.В. Особливості розвитку творчої активності в старшому шкільному віці // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003. - Т. V. - Ч. 3. - С. 214-218.

4. Мороз Ю.В. Проблеми розвитку творчої активності в ранньому онтогенезі // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003. - Т. V. - Ч. 4. - С. 228-232.

5. Мороз Ю.В. Психологічна модель розвитку творчої активності старшокласників // Психологічний вісник: Зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України та Ніжинського державного педагогічного ун-ту ім.М.Гоголя / За ред. С.Д. Максименка. - К., 2003. - Вип. 1. - С. 125-129.

Размещено на Allbest.ru

...