Розвиток ідеї цілісного дослідження дитини в українській педології 20-30-х років

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ.Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

19.00.01 - загальна психологія; історія психології

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України

Науковий керівник: кандидат психологічних наук Пискун Володимир Максимович Інститут психології Ім.Г.С. Костюка АПН України, лабораторія історії психології ім.В.А. Роменця

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Бондаренко Олександр Федорович, Київський національний лінгвістичний Університет МОН України, кафедра психології, завідувач кандидат психологічних наук, доцент Папуча Микола Васильович, Ніжинський державний педагогічний університет, кафедра психології, завідувач.

Провідна установа: Національний педагогічний університет ім.М.П. Драгоманова (м.Київ), кафедра психології.

Захист відбудеться 24 лютого 2004р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02. в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ - 33, вул.Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “22 “ січня 2004 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Андрієвська В.В.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Ідея цілісного дослідження психічного розвитку дитини має довгу й непросту історію і не втратила своєї актуальності в сучасній вітчизняній психології. “Заповітну мрію” про цілісну унікальну людину справедливо називають дійсною цінністю психологічної науки.

У зв'язку з потужним розвитком в українській психології лінії на психологічну практику, ідея цілісного дослідження людини перетворюється із “мрії” на ключовий методологічний принцип, стрижневий як для загальної, так і для педагогічної психології. Спроби втілення зазначеної ідеї мали місце вже на початку становлення вітчизняної науки, а зокрема - в 20-30-х роках ХХ століття.

Тож звернення до аналізу цього досвіду уявляється необхідним як з теоретико-історичного боку, так і практичного.

Актуальність дослідження визначається тим, що в ньому представлено історико-психологічний аналіз досвіду втілення ідеї розвитку цілісного дослідження дитини в українській педології, що з часом завершилося утворенням нового самостійного напряму, який і досі багато в чому визначає зміст української педагогічної психології; важливістю розширення і поглиблення знань про історію виникнення, розвитку і припинення існування педології як унікального аспекту реалізації глобальних ідей в окремій науковій дисципліні, запровадження їх у практику за допомогою найпрогресивнішої на той час тестової методики і, головним чином, необхідністю в перетворенні результатів історичної рефлексії в інструмент вирішення теоретико-методологічних і практичних проблем сучасної психології.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи входить до комплексної теми лабораторії історії психології ім. В.А. Роменця Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України “Українська й світова психологія у ХХ столітті: досягнення і перспективи розвитку” (№ 0196U006947)

Мета роботи полягає в тому, щоб з позицій сучасних уявлень про логіку розвитку наукової думки дати цілісну характеристику і проаналізувати історію становлення основних концептуальних та методичних підходів вітчизняної педології до реалізації ідеї цілісного дослідження особистості дитини та закономірностей її онтогенетичного розвитку.

У відповідності до поставленої мети в дослідженні виконувались наступні завдання:

- здійснити аналіз соціокультурних та внутрінаукових чинників виникнення, розвитку та припинення існування вітчизняної педології;

- визначити соціально-ідейні та теоретико-філософські детермінанти становлення ідеї цілісного дослідження особистості дитини у вітчизняній науці;

- дослідити історико-наукове підґрунтя реалізації ідеї цілісного дослідження дитини в українській педології;

- проаналізувати вихідні принципи та методи дослідження дитини у працях українських педологів 20-30-х років ХХ сторіччя;

- розкрити значення педологічних здобутків для сучасної психології.

Об'єкт дослідження - процес формування і розвитку у вітчизняній науці ідеї цілісного дослідження дитини.

Предмет дослідження полягає в аналізі і осмисленні історико-наукового коріння ідеї цілісного дослідження дитини, її реалізації та розвитку в українській педології в 20-30 роках ХХ сторіччя.

Методи дослідження - історико-психологічний аналіз наукових джерел та архівного матеріалу. Крім того, в даному дослідженні використовувався метод наукознавчого інтерв'ю.

В процесі роботи над дисертацією основним матеріалом досліджень були публікації періоду 1890-1940 років: М.Я. Басова, М.М. Бахтіна, П.П. Блонського, Л.С. Виготського, М.Я. Грота, О.Б. Залкінда, О.С. Залужного, Г.С. Костюка, О.Ф. Лазурського, О.О. Потебні, О.М. Раєвського, І.О.Сікорського, І.О. Соколянського, П.Р. Чамати, Г.І. Челпанова, матеріали з архіву Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Інституту педагогіки АПН України.

В дисертації проаналізовано теоретико-методологічні положення і погляди, що розвиваються в працях істориків психологічної науки: Б.Г. Ананьєва, Л.І. Анциферової, О.Н. Ждан, Т.Д. Марцинковської, П.М. Пелеха, А.В. Петровського, В.А. Роменця, О.О. Смирнова, Б.М. Теплова, О.М. Ткаченка, Ф.А. Фрадкіна, М.Г. Ярошевського та ін.

Наукова новизна. Отримані результати історико-психологічного аналізу дозволили вперше встановити дійсні підвалини і рушійні сили розвитку ідеї цілісного дослідження особистості дитини, які склалися в українській науці і філософії в кінці ХІХ на початку ХХ сторіччя.

Реалізований в дослідженні аналітичний підхід дозволив встановити, що вітчизняна педологія в 30-х роках мала чітко сформульоване уявлення про предмет дослідження, всупереч твердженням про його відсутність, які є загальноприйнятими в даний час в існуючій історико-науковій літературі. Заборона педології як наукового напрямку пояснюється, головним чином, зовнішньо-соціальними обставинами саме в той час, коли вітчизняна педологія майже набула методологічно завершеного вигляду.

Зміст наведених в даному дослідженні матеріалів розширює і поглиблює існуючі на сьогодні уявлення про шляхи розвитку психології в Україні на її початковому етапі.

В роботі доведено, що психологія в Україні, розділивши в загальних своїх рисах долю становлення психологічної науки в СРСР в цілому, має власне підґрунтя і відмінності, що обумовлювалися як особливостями соціально-політичних умов в республіці, так і попередніми умовами її розвитку.

В роботі вперше узагальнено фактичний матеріал про процес реалізації ідеї цілісного дослідження дитини в українській педології, що дозволяє об'єктивно оцінити реальний масштаб внеску відомих вчених в психологічну науку, а також логіку формування ними ряду теоретичних положень, які створили, в дійсності, програму досліджень української педагогічної психології, очолюваної засновником першого в Україні науково-дослідного інституту психології Г.С. Костюком.

Практичне значення одержаних результатів. Проведений аналіз і узагальнення поглядів і теорій провідних українських вчених даного періоду, а також використовуваних ними методів дослідження можуть бути застосовані до вирішення ряду проблем сучасної психологічної науки в Україні.

Результати дослідження дозволяють вдосконалювати технологію сучасного навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі та процесу підготовки студентів університетів по курсу “Історія психології” і спеціального курсу “Історія розвитку психологічного знання в Україні”.

Матеріали дисертації можуть бути використані для написання підручників та посібників.

Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення і результати дослідження були викладені та схвалені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професіоналізм педагогічних кадрів: сучасні підходи, концепції, досвід”(Ніжин, 19-20 вересня 2002р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Спадкоємність і інновації в українській психологічній науці”(Київ-Хмельницький - Кам'янець-Подільський, 10-11 жовтня 2002р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога”(Київ, 17-19 жовтня 2002р.)

Публікації. Зміст та результати роботи відображені у 8 публікаціях, серед яких 7 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 165 сторінок. Список використаних джерел міститься на 21 сторінці і складається з 248 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність роботи, визначається її мета і завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкривається наукова новизна і практичне значення дослідження.

У першому розділі “Становлення педології та її теоретичні засади” на основі аналізу архівних першоджерел, історико-наукової, методологічної і наукознавчої літератури висвітлюються основні концептуальні підвалини ідеї цілісного дослідження дитини та відстежуються основні шляхи її реалізації в вітчизняній педології. Остання розглядається в дисертації як наука, виникнення і розвиток якої був детермінований прагненням філософії, педагогіки, медицини, патопсихології і психології отримати інтегрований об'єкт досліження особистості.

В розділі розглянуто концептуально-методологічний апарат вітчизняної педології, її організаційні форми, приводиться матеріал про динамічні процеси вирішення методологічних проблем предмету педологічних досліджень, аналізуються експериментальні і практично-педологічні заходи педології, концептуально вирішується проблема причин заборони педології як самостійної науки в колишньому Радянському Союзі.

За останні роки у вітчизняній психологічній історіографії як самостійній галузі психологічної науки накопичений значний матеріал, зокрема, стосовно виникнення, розвитку і припинення існування педології. Разом з тим, ще далеко не всі питання отримали тут своє ґрунтовне висвітлення, і перш за все ті, вирішення яких пов'язується з вибором пріоритетів в історико-психологічній проблематиці.

Серед існуючих в науці підходів до реконструкції наукової історичної реальності найбільш адекватним, з точки зору мети і завдань даного дослідження, нам видається проблемний підхід, що покладає предметом історико-наукової реконструкції умови породження, розвитку і втілення в конкретних дослідженнях наукової ідеї (проблеми). Зазначений підхід, як засвідчили відносно недавно проведені дослідження історії формування вітчизняної психології індивідуальних відмінностей та історії розвитку в Україні основ педагогічної психології, відкриває значно ширший спектр можливих варіантів аналізу, включаючи й той, що розкриває в проблемі механізм її соціально-культурної детермінації. Цей підхід і було покладено нами в основу даного дисертаційного дослідження.

В роботі показано, що втілення ідеї цілісного дослідження особистості дитини в тезаурус нової науки - педології, з одного боку, ґрунтувалося на серйозних філософських і конкретно-наукових концепціях ХІХ сторіччя, а з іншого - відбувалося в доволі складний період становлення наукових і організаційних основ психологічної і педагогічної наук.

В роботі констатується, що створена педологами виховна система дозволяла виховувати і розвивати індивідуальні задатки кожної дитини, готувати її до життя в суспільстві.

У 20-х роках, незважаючи на безперечні практичні успіхи, теоретичні погляди щодо розв'язання основного питання педології (механізм цілісного розвитку) залишалися на невизначеними. Проте вже на початку 30-х років, завдяки працям російських та українських педологів і сформульованим в них положенням, педологія отримала належну теоретичну базу.

Встановлений факт суперечить досить поширеним уявленням істориків про відсутність теорії. В роботі доводиться, що ця теза обгрунтовувалася на результатах праць педологів 20-х років, або ж прямо запозичувалася з тексту постанови ЦК ВКП(б) 1936р. ”Про педологічні перекручення в системі Наркомпросів”.

В дослідженні показано, що теоретичні погляди вітчизняних педагогів 20-30 років відзначалися прогресивною еволюційністю і значною спільністю проблем, що розглядалися. Порівняння теоретичних досліджень того періоду (П.П. Блонський, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк) дозволяють робити висновок про те, що вони розглядали сутнісні проблеми дитячої особистості під одним кутом зору - як розробку і втілення ідеї цілісності наукового аналізу.

Отже, традиційне в нашій науці твердження про нібито роз'єднаність і фрагментарність поглядів головних теоретиків вітчизняної педології в 20-30-х роках є звичайною помилкою, що виникла завдяки могутньому соціально-політичному пресу, а також через відсутність дійсного інтересу до першоджерел.

В дисертації проаналізовано і другий важливий напрямок вітчизняної педології, яка з самого свого початку мала яскраво виражену практичну орієнтацію, а саме - націленість на індивідуалізовану медико-психологічну допомогу дітям. Значна увага приділялась розкриттю взаємозв'язків між соматичними й психічними аспектами поведінки дитини. Водночас простежувалась залежність кожного з них від побутових, зокрема, санітарно-гігієнічних умов. Чимало робилося для вивчення соціального середовища, в якому перебували діти, передусім, значну увагу приділялося проблемі “важкого дитинства”.

Аналіз архівних матеріалів засвідчує, що тематика конкретно-педологічних досліджень була дуже різноманітною. Навіть звичайний кількісний аналіз здобутків молодої науки дає підстави стверджувати, що педологія як комплексна наука досить бурхливо розвивалась і мала серйозні перспективи. Якісний аналіз засвідчує, що вчені-педологи чітко визначали предмет дослідження, намагалися створювати адекватні методи експериментального вивчення розвитку дитини.

В роботі встановлено, що в педології того часу вже була науково відрефлексована ідея про те, що практична допомога дитині важлива не стільки в суто прикладному плані, вона створює принципово нову методологічну основу для подальшого розвитку комплексу наук про дитину, зокрема, педагогічної психології, яка вважалася невід'ємною частиною педології (П.П. Блонський, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Раєвський).

Широка дискусія з приводу тестування розумових здібностей, зокрема, аналіз західної концепції “константності інтелекту”, дозволила радянським педологам (Г.С. Костюк) прийти до висновків про її повну помилковість, адже істотні зміни в умовах навчання і виховання дитини - як у бік поліпшення, так і в бік погіршення - можуть відповідно змінити її інтелектуальний статус.

Проблема розробки тестових методик була у центрі уваги педологів Ф.Р. Дунаєвського, М.Ю. Сиркіна. У роботах А.М. Мандрики давалася тонка інтерпретація умов конкретного застосування математично-статистичних методів обробки результатів тестових обстежень. Г.С. Костюк здійснив аналіз залежності результатів тестування від форми тесту.

В цілому, слід згодитись з думкою Ю.З. Гільбуха [Гільбух, 1989], що в сучасній тестології дуже мало таких методологічних проблем, які не дістали б певного висвітлення у вітчизняних педологічних публікаціях 20-30-х років. Світове визнання дістали сконструйовані вітчизняними педологами апаратурні тести для психологічного профвідбору водіїв автомобільного та залізничного транспорту. С.М. Ривесом широко застосовувалися проективні тести, зокрема, створені ним “тест-колізії”.

Особливо інтенсивно втілювалась педологами ідея цілісного дослідження онтогенезу дитини в розробці ними проблеми періодизації психічного розвитку.

Розвиток педології як науки справляв безпосередній вплив на становлення психологічної служби в школі. Формулювання предмету педології, по суті, спрямоване на комплексний характер дослідження, поєднуючи в собі риси психологічної, соціологічної і медико-біологічної дисциплін одночасно. Оскільки дитяча і педагогічна психологія розглядалися як складові педології, результати психологічних досліджень впроваджувалися в педагогічну практику опосередковано, синтезуючись з даними інших наук про дитину. Причому значення цих результатів для педагогічної практики, як і сама роль психології в забезпеченні навчально-виховного процесу, були неоднаковими протягом періоду 20-х - 30-х років.

В цьому контексті чітко прослідковуються два основні періоди у розвитку педологічної служби в школі. Перший припадає на початок-кінець 20-х років, другий - на початок-середину 30-х років ХХ століття. На першому етапі провідну роль відігравали біогенетична і рефлексологічна концепція розвитку дитини, які акцентували роль біологічних чинників. Саме на цей час припадає “антипсихологізм”, що характеризувався спрощеним трактуванням вищих психічних функцій, перш за все свідомості, механістичним розумінням впливу біологічних чинників і середовища на розвиток дитини, її виховання і навчання.

Другий етап був якісно іншим (30-ті роки). Практична педологічна служба дуже мобільно відрефлексувала інтегрально-цілісні методологічні положення теоретиків, і в методах практичної роботи відбувалися якісні зміни.

В дисертаційному дослідженні окрему увагу приділялося вивченню причин ліквідації педології в Радянському Союзі як наукового напряму. Наш аналіз засвідчує, що це сталося виключно з причин зовнішніх відносно самої науки, тобто соціально-політичних.

Сама педологія, як уже зазначалось, відзначалася послідовною еволюцією теоретико-методологічних положень, швидким зростанням, мобільністю. Наші дані говорять про те, що в середині 30-х років вже був визначений предмет її дослідження: “особистість дитини як цілісний вияв психіки” (Г.С. Костюк). Окремі проблеми, пов'язані з недостатньою розробленістю методичних процедур та системою підготовки педагогічних кадрів, цілком могли бути вирішені.

Реальна причина заборони педології полягає в тому, що:

теоретичні дослідження в даній галузі широко і ґрунтовно спиралися на досягнення світової науки і філософії і не акцентували в якості методологічної основи виключно марксистсько-ленінського вчення;

“практична ланка” педології охопила величезну кількість людей - дітей, вихователів, вчителів, батьків. Наукові дані, що дуже активно накопичувалися тут, стосувалися тих аспектів життя радянських людей, які не відповідали офіційній версії виключно позитивних умов життя людей в Радянському Союзі і особливої “чистоти” радянської людини.

Другий розділ “Основні напрями та здобутки української педології” присвячено аналізу логіки розвитку ідеї цілісного дослідження особистості дитини в українській педологічній науці, формуванню нею системи теоретичних уявлень, які з часом були втілені Г.С.Костюком в наукову програму розвитку педагогічної психології.

Проведений аналіз засвідчує, що українська педологія, з одного боку, звичайно, являла собою органічну складову педології Радянської, а з другого - мала суттєві відмінності і особливості. З метою встановлення змісту даних відмінностей в дисертації становлення педології в Україні розглядається в контексті науково-теоретичного підґрунтя різних напрямів психологічної, медичної, педагогічної наук, що склалися в нашій країні в кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

Показано, що у формуванні українськими психологами теоретичних основ педології значну роль відігравала їх постійна увага до спадщини таких попередників і сучасників, як О.Ф. Лазурський, О.О. Потебня, І.О. Сікорський та ін.

Так, погляди О.О. Потебні слугували ідейним підґрунтям розвитку педології Харківської школи, яка отримала складну науково-організаційну конфігурацію: фактично, гуманістична ідея цілісного підходу до особистості дитини розроблялася і “власне” педологами (О.С. Залужний, І.О. Соколянський), і представниками напряму психології діяльності, що в той час лише зароджувався ( О.В. Запорожець, П.І. Зінченко, О.М. Леонтьєв).

Саме харківський осередок педологів було відзначено на І-му Всесоюзному педагогічному з'їзді як такий, де розробляється власний оригінальний підхід до визначення предмету педології.

В роботі показано, що ідея цілісного вивчення дитини в Україні на початку XX століття була не тільки сприйнята науковою громадськістю, а й мала конкретне втілення в розробці як теоретичних засад вивчення психології дитини, так і в її практичній реалізації.

Ідея цілісності приваблювала науковців своєю прогресивністю, новаторством, перспективністю, можливістю втілення у практику тощо.

Поруч з Харківською, у Києві була створена експериментальна школа, діяльність якої тісно пов'язана з ім'ям видатного українського психолога Г.С. Костюка (1899 - 1982).

Г.С. Костюк зробив спробу з'ясувати те основне в розвитку дитини, у чому виявляється специфічна якість дитини як цілісної істоти.

Цілісність, як специфічну якість дитини, Г.С. Костюк вбачав у розвитку її як активної соціальної істоти, у зміні з віком спрямування, змісту й форм її активності, в зростанні її розумових сил, у розвитку її діяльності.

В контексті дослідження дитячої обдарованості Г.С. Костюк реалізовував своє бачення проблеми розвитку психіки та методів її дослідження. За Г.С.Костюком, аналіз цілого, що не зводиться до простої суми його окремих складових, має стати предметом науково-психологічного аналізу. Оскільки ж психіка завжди постає перед дослідником саме певною своєю частиною, реальним завданням є саме розщеплення через функціональні зв'язки того справді цілого, що й відрізняється від простої суми знань.

Слід зазначити, що даний підхід Г.С. Костюка, на жаль, не реалізований в емпіричних дослідженнях, хоч і є вельми актуальним, оскільки в ньому долається протиріччя ідеографічного і номотетичного підходу. Причому, досягається воно через сходження до змістовно-суперечливого “справжнього” цілого. Тут ми простежуємо близькість позиції Г.С. Костюка до теоретико-методичних поглядів О.Ф. Лазурського.

Г.С. Костюк належав до найбільш талановитих і перспективних учнів, а потім і співробітників, О.М. Раєвського (1881-1971), який тривалий час очолював кафедру психології в Київському університеті. Коло інтересів О.М. Раєвського було означене психологією особистості. Звідси стають зрозумілими дійсні витоки ідей розвитку і цілісного підходу, які все життя розробляв Г.С. Костюк.

Ідея цілісного підходу до вивчення психіки людини в баченні О.М. Раєвського набувала проблеми взаємовідношення “зовнішнього” і “внутрішнього” у всезагальному процесі становлення свідомості та особистості людини. Відзначається глибиною аналіз автором проблеми взаємозв'язку ідеології і психології, яка в межах особистості експлікуються як співвідношення “натуральних” і “вищих” психічних функцій ( у термінології Л.С. Виготського). Відзначимо, що на важливість даної проблеми у творчості Раєвського вказує і найавторитетніший історик психології України В.А. Роменець. педологія суперечка рефлексологічний експеримент

Серед київських науковців, які в галузі педології запроваджували ідею цілісного підходу до вивчення психіки дитини, відзначимо П.Р. Чамату, в коло інтересів якого входило дослідження самосвідомості, індивідуального досвіду особистості та закономірностей їх розвитку, П.М. Пелеха (дослідження психології особистості, політехнічного навчання, психології профконсультації і профорієнтації), Д.Ф. Ніколенка ( вивчення розвитку пізнавальної, емоційної сфер особистості, психологічних аспектів навчання й виховання), І.В. Карпова (корекція та зняття втомлюваності особистості), Л.А. Гордон (психологічні питання профорієнтації), Є.Д. Видро ( проблеми психофізіології дитини).

Узагальнюючи здійснений нами аналіз спадщини київських дослідників в галузі педології, можемо висловити припущення: ідея цілісного вивчення психіки дитини, що мала серйозне теоретико-методологічне коріння в Києві (О.Ф. Лазурський, І.О. Сікорський), “проросла” в теоретичних поглядах, перш за все, О.М. Раєвського і Г.С. Костюка, а потім продовжувала існувати і розвиватися в роботах їх учнів і співробітників, “захоплюючи” нові психологічні простори, і реалізуючись в конкретних результатах.

В контексті нашого предмету дослідження необхідно вказати на визначні роботи педологічного періоду одеського вченого Д.Г.Елькіна. Його роботу 1928р. “Вплив колективу на процес сприймання” можна вважати проявом власного розуміння цілісності предмету вивчення: психічне явище перебуває у взаємодії не лише з іншими психічними явищами даної особистості, воно складає реальну цілісність з контекстом - оточенням. Відзначимо прогресивність даної ідеї, і те, що світова психологія лише зараз має змогу там бачити свій предмет.

Таким чином, аналіз розвитку ідей цілісного вивчення дитини в Україні дає всі підстави стверджування, що вона мала своїх прихильників серед науковців початку ХХ століття, черпала свої сили у зв'язку з іншими науками, плідно розвивалась у 20-30 роки і залишила для сучасної теорії і практики виховання чимало продуктивних ідей і знахідок.

В дисертації простежується зв'язок досліджень українських педологів із нинішньою практикою розробки ідей цілісного дослідження особистості дитини сучасними психологами країни (Г.О. Балл, С.Д. Максименко, Н.В. Чепелєва та ін.).

Стосовно конкретного предмету нашого дослідження можуть бути сформульовані такі основні висновки і накреслено перспективи його подальшої розробки.

1. Історико-психологічний аналіз проблеми розвитку ідеї цілісного підходу до вивчення психіки дитини в українській педології 20-30-х років показав, що дійсну, глибинну наукову сутність цієї ідеї неможливо осмислити, якщо обмежитися визначеними у темі нашого дослідження часовими межами. Частковість і поверховість більшості суджень сучасних вчених про вітчизняну педологію пояснюються, головним чином, тим, що нехтується коріння ґрунтовних ідей педології та інтелектуальний (а зовсім не соціально-політичний!) контекст їхнього виникнення і існування.

Враховуючи цей контекст, ми розширили межі дослідження. Зокрема, це дало змогу вперше встановити важливий факт: вітчизняна педологія виявилася набагато ближчою не до світової педології, а до вітчизняної філософії, психології, педагогіки. Інакше кажучи, дійсні витоки цієї науки - не стільки в німецькій або американській педології, скільки у вітчизняній науковій думці, в специфічному для початку XX сторіччя інтелектуальному контексті, що створився на території Російської імперії.

2. Продуктивність осягнення історії ідеї цілісного вивчення психіки дитини залежить від теоретико-методологічної і, навіть, особистісної позиції науковця, який здійснює дане історико-психологічне дослідження.

Базове положення, яке в свій час проголосив Г.С. Костюк, а саме - про необхідність розуміння психіки, як такої, що розвивається в складній і унікально-неповторній єдності кожної особистості, відкриває дійсні сутнісні аспекти науки педології: намагання окреслити реальну цілісність психіки дитини з врахуванням аспектів соціальної ситуації її розвитку та відповідних нейропсихічних механізмів, встановити дійсне значення найближчого соціального оточення дитини в процесі її становлення; проаналізувати складні механізми взаємовідношень між функціонуванням і розвитком; зосередити увагу на вивченні особливостей зв'язків між окремими властивостями дитини, її зростанням і поведінкою.

3. Узагальнення отриманих даних засвідчує, що українська педологія не була однорідною і не була "нерухомою", застиглою. Навпаки, завдяки тому, що в ній були "задіяні" найвидатніші інтелектуальні сили того часу, вона за дуже короткий, як для науки, час зробила фундаментальні кроки у своєму розвитку, і момент її насильницького "припинення" співпав з найбільш ефективним етапом її існування, етапом активного пошуку інтегративно-узагальнюючих підходів до визначення такої фундаментальної категорії, як категорія цілісності.

4. У роботі доводиться теза про відсутність жодних внутрінаукових причин для заборони педології. Навпаки, вона в той час була найбільш розвиненою психолого-педагогічною дисципліною. Наші результати дозволяють зробити висновок про помилковість тверджень окремих істориків науки, ніби в педології на момент 1936 року загострились внутрішні кризові явища, і це насправді й спричинило крах науки. В дійсності предмет педології на той час було чітко визначено, була розроблена методологія подальших досліджень, відбувалося ефективне й напрочуд швидке подолання технічних недоліків експериментальних досліджень. Отже, головними причинами заборони педології були соціально- політичні підвалини радянської держави.

5. Показано, що українська версія предмету педології має власні змістові особливості: вивчення дитячого колективу як цілісного об'єкту педологічного дослідження; зосередження уваги на “важкому” дитинстві, в тому числі і з аномаліями розвитку (сліпоглухонімі).

6. Отримані в дослідженні результати свідчать, що ідея цілісного вивчення психіки дитини продовжувала існувати і розвиватися у вітчизняній психології і після знищення педології. Вона реалізовувалася в різних формах, як з боку власне наукових, так і прикладних досліджень. Ідея цілісного вивчення психіки дитини складає зміст робіт сучасних українських психологів, результати яких узагальнено, зокрема, в працях одного з учнів Г.С. Костюка - С.Д. Максименка.

Перспективи подальшого дослідження проблеми цілісного підходу до вивчення особистості дитини ми вбачаємо, по-перше, в системному аналізі існуючих в світовій науці теоретичних і експериментально-дослідницьких концепцій психічного розвитку. По-друге, продуктивним вбачається більш детальний аналіз становлення даної ідеї у вітчизняній психології з урахуванням всіх існуючих в ній напрямів і шкіл (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн).

Слід констатувати, що трагічна доля педології, безумовно, перервала дуже плідний рух ідей, а відтак призупинила їх розвиток на тривалий час. Отже, теза про повернення до педології має розумітися не як відтворення минулого, а як рефлексивне переосмислення досвіду ідей та концептуальних напрямів наших попередників.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Болотнікова І.В. Соціальні та культурологічні чинники поширення педології в Україні та Росії //Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д.- К.: “НЕВТЕС”, 2000. -т.ІІ, ч.3.-С.18-20;

2. Болотнікова І.В. Соціально-психологічні чинники заборони педології в Україні та Росії //Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д.- К.: “НЕВТЕС”, 2000. -т.ІІ, ч.4.-С.22-24;

3. Болотнікова І.В. Ідея вдосконалення духовного розвитку дитини у творчості І.О.Сікорського //Актуальні проблеми психології. Т.VI: Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога / За ред. Максименка С.Д.- К.: ”BONA MENTE”, 2002.- Вип.3 (1 частина).-С.51-56;

4. Болотнікова І.В. Проблема дослідження мислення в роботах видатних педологів //Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. -К.:”ГНОЗІС”, 2002.- т.ІV, ч.5.-С.27-31;

5. Болотнікова І.В. Наука і соціально-політична система (на прикладі знищення вітчизняної педології) //Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д.- К.: Ніжинський ДПУ ім. М.Гоголя, 2002. -т.ІІІ,ч.9.-С.197-206;

6. Болотнікова І.В. Проблема цілісного підходу до особистості дитини в сучасній вітчизняній психології //Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. -К.:”ГНОЗІС”, 2003.-т.V,ч.2.-С.24-30;

7. Болотнікова І.В. Витоки гуманістичного підходу до цілісного дослідження дитини в українській педології // Практична психологія.-2002.-№ 9-10.-С.104-107;

8. Болотнікова І.В. Розвиток Г.С. Костюком теорії та практики педологічної науки // Творча спадщина Г.С. Костюка та сучасна психологія. Тези доп. на ІІІ з'їзді Товариства психологів України -К.,2000.-С.24-25;

АНОТАЦІЯ

Показано, що теоретичним підґрунтям української педології слугувала не західна педологічна концепція, а вітчизняна наукова думка вчених - попередників.

Основними причинами заборони педології були не внутрішньо-наукові суперечки, а соціально- політичні умови держави, пануюча ідеологія.

В роботі виявлено, що українська версія педологічної науки має власні змістові особливості: застосування рефлексологічного експерименту до вивчення дитинства; зосередження уваги на “важкому” дитинстві, в тому числі і з аномаліями розвитку (сліпоглухонімі); впровадження методики природного експерименту та інші методи дослідження особистості й поведінки дитини.

Отримані в дослідженні результати засвідчують, що ідея цілісного вивчення психіки дитини продовжує свій розвиток у роботах сучасних українських психологів, зокрема, в працях одного з учнів Г.С. Костюка - С.Д. Максименка.

Ключові слова: педологія; цілісність; цілісне дослідження.

Болотникова И.В. Развитие идеи целостного исследования ребенка в украинской педологии 20-30-х годов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01.- общая психология; история психологии.- Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию особенностей реализации идеи целостного исследования ребенка в работах отечественных педологов первой трети ХХ столетия.

Таким образом, тезис о возвращении к педологии должен пониматься не как воспроизведение прошлого, а как рефлексивное переосмысление опыта идей и концептуальных направлений наших предшественников.

Ключевые слова: педология; целостность; целостное исследование.

Bolotnikova I.V. - Development of the idea of entire child study in Ukrainian paedology of 1920th -1930th. - Manuscript.

Dissertation to gain degree of candidate of psychological science, speciality 19.00.01 - general psychology; history of psychology. - G.S.Kostіuk Institute of psychology of Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003.

The dissertation is dedicated to research of peculiarities of realization of the idea of entire child study in scientific works of native paedologists of the first third of 20th century. The integral description of formation history of basic conceptual and methodological approaches is given in the range of native paedology from the positions of contemporary concepts of scientific thought development logic.

It is shown that the theoretical footing of the Ukrainian paedology was not the Western paedologic conception, but native scientific thought of scientists-predecessors.

Major causes of prohibition of paedology were not internal scientific antagonisms, but social-political conditions of the state, dominating ideology.

It is revealed in the work that the Ukrainian version of the paedologic science has its own substantial peculiarities: application of reflexological experiment to investigation of childhood; concentration on "severe" childhood, including with maldevelopments (blind deaf-mutes); introduction of technique of natural experiment and other methods of personality study and behaviour of a child.

The results of the research proved that the idea of entire study of psyche of a child resumes its development in the works of contemporary Ukrainian psychologists and, in particular, in the works of one of G.S.Kostiuk pupils - S.D. Maksymenko.

Key words: paedology; entirety; entire study.

Размещено на Allbest.ru