Вплив стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів

Дещо нижчих успіхів досягли ті молодші школярі, до яких застосовують відчужений стиль батьківського виховання: тільки 10 % з них досягли високого рівня виконання завдання, а інші вирізнялися середнім (66,6 %) та низьким (23,4 %) рівнями.

Приблизно однаковими показниками (порівняно з попередньо охарактеризованою категорією дітей) вирізнялися молодші школярі, яких виховували згідно з авторитарними позиціями: 13,4 % з них виконали завдання на високому рівні; 33,3 % - на середньому, а 53,7 % - на низькому.

Порівнюючи дані досліджень за методикою «Діагностика батьківських відносин» та методикою «Рукавичка», було встановлено, що батьківське відношення за типами «прийняття» та «соціальна бажаність» позитивно впливає на просоціальну поведінку дитини. Діти цих батьків мали високий рівень виконання завдання. Тип відносин «симбіоз» та «інфантилізація», сприяв виконанню завдання на низькому рівні. Щодо типу відношення «гіперсоціалізація» то тут ми спостерігали, що рівень виконання завдання був низький. Про те слід відмітити, що є і високі рівні виконання завдання, на що вплинули партнери, батьки яких мали такі типи відношення до дітей як «прийняття» та «соціальна бажаність». Дані відображені в табл. 4.

Таблиця 4. Рівень роботи в групі завдання в залежності від типу батьківських відносин

Отже, підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що вплив стилів батьківського виховання має велике значення для розвитку просоціальної поведінки молодших школярів. Тому, що діти потребують спілкування, уваги і розуміння зі сторони батьків, що безпосередньо впливає на їхню самооцінку та соціальну активність.

Для того, щоб розвиток просоціальної поведінки молодших школярів проходив успішно, батькам слід виховувати дітей у дусі толерантності, потрібно володіти відповідними знаннями, а саме, батькам необхідно формувати у дітей систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття: як згода, компроміс, взаємне ухвалення і терпимість, прощення, співчуття, розуміння, співпереживання і тому подібне.

Головні методи виховання в сім'ї -- це приклад, загальні з батьками заняття, бесіди, підтримка дитини в різних справах, у вирішенні проблем, залучення її в різні види діяльності в сім'ї і поза нею. Дитина освоює соціальні зв'язки і ролі в світі. Водночас у ході свого зростання дитина все більше орієнтується на ровесників і соціальні інститути. Батьки, даючи їй відносну свободу, повинні бути надійним тилом, створювати відчуття впевненості у важкій ситуації.

Висновки

просоціальний дисциплінарний батьківський школяр

Теоретичний аналіз та експериментальне дослідження впливу стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів дозволяє зробити такі висновки:

1. Проблему розвитку просоціальної поведінки особистості розглядали як зарубіжні, так і вітчизняні вчені: В. Антонович, Д. Багалія, М. Грушевський, М. Костомарової, Р. Павелків, Б. Латане, Д. Дарлі, Г. Бірхофф, Д. Майєрс, Г. Алвін і т.д.

Просоціальна поведінка дитини молодшого шкільного віку є невід'ємною ланкою її особистісного становлення. Сутність просоціальної поведінки, згідно розглянутих вище теоретичних моделей полягає у моральних переконаннях, відповідальності за свої вчинки та їх наслідки, обміні соціальними товарами, відчутті співпереживання, підтриманні соціальних зв'язків та позитивного уявлення про себе шляхом доброчинності та самореалізації в соціумі.

Різновидами просоціальної поведінки є : альтруїстична - активність, пов'язана з безкорисливою турботою про благополуччя інших; допомагаюча - надання допомоги тому, хто має в цьому потребу; співробітництво - спільна діяльність для досягнення мети; емпатія - розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання; гуманні відносини - прагнення не завдавати страждань людині, на скільки це можливо.

2. Головними чинниками розвитку просоціальної поведінки молодших школярів є: сім'я, навчальні заклади, засоби комунікації, неформальні організації, спорт, суспільна діяльність. Як основний чинник виокремлюємо сім'ю. Почуття обов'язку, морального співпереживання та безкорисливої допомоги розвиваються саме у процесі спілкування з батьками. Значущість і емоційна близькість у відносинах між членами сім'ї надає важливого значення для розвитку просоціальних навиків молодшого школяра, його активності в суспільстві.

3. Сім'я виконує багато важливих функцій: репродуктивну, виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціального контролю, духовного спілкування, дозвіллєву, емоційну. Для розвитку просоціальної поведінки дитини основною є виховна функція сім'ї. Саме стиль батьківського виховання є основним фактором впливу на рівень розвитку просоціальної поведінки. Робимо висновок що авторитарний, демократичний, ліберально-поступальний та відчужений стилі та методи сімейного виховання спричиняють різний вплив на дитину. Для того, щоб розвиток просоціальної поведінки молодших школярів протікав успішно, батькам слід виховувати дітей у дусі толерантності, потрібно володіти відповідними знаннями, а саме, батькам необхідно формувати у дітей систему цінностей, в основі якої лежать такі загальні поняття: згода, компроміс, взаємне схвалення і терпимість, прощення, співчуття, розуміння і співпереживання.

4. Проведене експериментальне дослідження передбачало проведення таких методик: «Діагностика батьківських відносин», «Рукавичка», «Тест на визначення стилю батьківського спілкування».

Згідно проведених досліджень робимо висновок, що демократичний стиль виховання та батьківське спілкування за типами « відторгнення» та «соціальна бажаність» , найкраще сприяли груповій діяльності молодших школярів, що дало змогу зробити висновок про їх позитивний вплив на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів. Чим більш лояльним, стриманим, логічним, зрозумілим для дитини є стиль батьківського виховання, тим краще він сприятиме розвитку просоціальної поведінки дитини. Стиль виховання, відносини в сім'ї, активність виховного впливу на дитину, гідний приклад поведінки, раціональний розпорядок дня, активний сімейний відпочинок є важливими чинниками розвитку просоціальної поведінки молодшого школяра.

Зважаючи на застосування окремими батьками неефективних стилів батьківського виховання та присутність у їхньому ставленні до дітей негативних проявів, вважаємо доцільним подальші дослідження щодо організації психологічних консультацій та тренінгів для батьків молодших школярів, з метою вдосконалення стилю батьківського виховання та сприяння розвитку просоціальної поведінки дитини в сім'ї.

Список використаної літератури:

1. Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре / В.В. Абраменкова : Акад. пед. и соц. наук МПСИ. - М. : МПСИ; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2000 р. - 414с.

2. Аронсон Э. Социальная психология. Психологичиские законы поведения человека в социуме / Э. Аронсон, Т. Уилсон, Р. Эйкерт. - СПб. : Прайм - Еврознак, 2004 р. - 560с.

3. Атманчук П.С. Безпека життєдіяльності та охорона праці / П.С. Атманчук, В.В. Мендерецький, О.П. Панчук, О.Г. Чорна; Думка 2010 р. - 120с.

4. Бандура Л. Теория соціального научения / Л. Бандура. - СПб: Евразия, 2000 р.- 215с.

5. Барабал В.Л. Психология безопасности труда / В.Л. Барабал, В. С Шкрабак. - СПБ. : Прайм - 1996 р. - 52с.

6. Билгофф Г.У. Просоциальное поведеие // Перспективы социальной психологи / Г.У. Билгофф. - М. : Эксмо, 2001 р. - 398 - 417с.

Размещено на Allbest.ru