Становлення політичної свідомості молоді в умовах суспільної нестабільності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України

ДІДУХ МИКОЛА ЛЕОНТІЙОВИЧ

УДК 316.6

ЧИННИКИ СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ МОЛОДІ В УМОВАХ СУСПІЛЬНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Спеціальність 19.00.05 - соціальна психологія

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2004

Робота виконана на кафедрі соціальної психології Національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник:

кандидат філософських наук, доцент

Корнєв Микола Ничипорович,

Національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедрою соціальної психології

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор

Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедрою соціальної психології

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник,

Панок Віталій Григорович,

Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи АПН України і Міністерства освіти та науки України, директор

Провідна установа:

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, кафедра прикладної психології

Захист відбудеться “26” травня 2004 року об 11.00 годинні на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології імені Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ - 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України

Автореферат розісланий “24” квітня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

політична свідомість рефлексивний механізм

Актуальність дослідження. Інтерес до проявів, сутнісних витоків і визначальних детермінант політичної свідомості обумовлюється як логікою розвитку соціально-психологічного знання, так і сучасною соціально-політичною та культурною ситуацією. Спостерігається розширення предметної бази соціальної психології - повноправне включення до неї політичної сфери, а також зростання “соціального замовлення” на психологічний аналіз суспільних процесів, дедалі більша зацікавленість у психологічно вивірених способах (технологіях) політичного впливу. Політика перетворилася з втаємниченої сфери діяльності, доступної для обраних, на діяльність масову, майже щоденну. Нині у загальнокультурній перспективі політика вимальовується не як одна із сфер суспільного буття (поряд із економікою, мистецтвом, наукою тощо), а як визначальна функція, що спрямовує, а іноді й уможливлює саме економічне життя, характер культури та наукового поступу.

На особливу увагу заслуговує дослідження політичної свідомості молоді, соціалізація якої протікає в умовах економічної нестабільності й проявів соціальних конфліктів. У цьому контексті, питання становлення політичної свідомості, її якісного оформлення має не тільки теоретичний, а й прикладний характер. Водночас, розширення “політичної участі” - охоплення політикою все ширших верств населення, політизація економіки, мистецтва, релігії, освіти тощо - ставить питання не тільки про ступінь визначеності політики “людським фактором”, а й про зворотний вплив - особистісні перетворення людини в процесі політичної діяльності. Політичний процес має не тільки формально-процесуальний, а й ціннісний бік. Саме тому вивчення становлення політичної свідомості молоді сприятиме віднаходженню психологічних засобів формування ціннісного ставлення до політичного життя, що забезпечуватиме самовідтворення демократичних механізмів.

Становлення політичної свідомості молоді розкривалось як у працях, присвячених політичній соціалізації загалом (Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, М.Й. Боришевський, О.О. Деркач, Г.Г. Дилігенський, А.Б. Коваленко, М.Н. Корнєв, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.І. Пірен), так і в аналітичних дослідженнях проявів політичної свідомості. Д. Гордєв - визначає взаємозв'язок практичної, оцінкової та теоретичної складових політичної свідомості; М.М. Сапожніков - приділяє увагу специфіці теоретичної рефлексії, опосередкованої ідеологічним впливом; О.К. Ульодов - детермінації ідеологічних побудов особливостями громадської свідомості. Політична свідомість характеризується індивідуальними (сенсорними, рефлексивними, емоційними та ін.) рисами та рисами колективними - наявністю певних (найчастіше неусвідомлених) закономірностей набуття однорідності масовими почуттями та вольовими актами. Досі зберігають інтерес праці з “психології натовпів” (Г. Лебон, Г. Тард, Ш. Сігеле), які впливали на постання політичної психології. Актуальні риси проявів свідомості розкриваються в дослідження сучасних соціальних психологів: присутність рис притаманних стихійним колективам (натовпам), в організованих суспільно-політичних рухах (С. Мілгрем, Г. Тох); поведінкові прояви натовпу та методи цілеспрямованого впливу, способи контролю за натовпом (Дж. Доллард, Н. Міллер, В. Мак-Даугал, Ф. Олпорт, Н. Смелсер). Накопичений у вітчизняній і зарубіжній психології емпіричний матеріал і його теоретичне узагальнення зумовили постання сфери психолого-політичних досліджень. Основні положення цього напрямку досліджень визначені О.А. Асмоловим, В.М. Бебиком, В.О. Васютинським, Г.Г. Дилігенським, О.О. Донцовим, Д.В. Ольшанським, М.І. Пірен, С.К. Рощиним, М.М. Слюсаревським. Вважається, що політична психологія, як окрема галузь соціальної психології, є порівняно новою сферою знання. Але (обмежуючись цариною європейської культури) слушно зазначити, що витоки і психології, і політичної науки присутні вже у платонівській філософії, зокрема у праці “Держава”. Здійснені у ній психологічні спостереження висловлюються саме стосовно умов політичного співжиття: політика була тією сферою діяльності, яка стимулювала рефлексію сув'язних їй чинників, детермінант, здатних змінити політичний перебіг, уможливлюючи саму політику як інституційне становлення і як індивідуальну діяльність, що ґрунтується на інтеріоризованих суспільних інтересах.

Попри доволі значний обсяг теоретичної та прикладної розробки проблеми становлення політичної свідомості, вона і досі викликає гострі дискусії. Неузгодженими залишаються погляди на структуру політичної свідомості, характер зв'язку між свідомістю (опосередкованими цінностями, мотивами, потребами тощо) та поведінковими проявами. Вимагають дослідження особливості політичної соціалізації й, зокрема, становлення політичної свідомості. Очевидна актуальність цих проблем і їхня недостатня розробленість зумовили вибір теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми кафедри соціальної психології Національного університету імені Тараса Шевченка “Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави” (номер держреєстрації 0198U000061).

Об'єкт дослідження - процес політичної соціалізації молоді.

Предмет дослідження - становлення політичної свідомості молоді в умовах соціально-політичної нестабільності.

Мета дослідження - розкрити психологічні закономірності становлення та вираження політичної свідомості молоді в мінливих суспільних умовах.

Гіпотези дослідження:

суспільно-політична діяльність молодої людини зумовлюється особливостями політичної свідомості, що формуються в процесі соціалізації;

умови суспільно-політичної та ціннісно-культурної соціалізації виступають чинниками, що визначають політичну свідомість і значною мірою, людську особистість загалом;

індивідуально-психологічним чинником становлення політичної свідомості виступає рівень розвитку особистісної рефлексії;

заходи, спрямовані на розвиток особистісної рефлексії, справляють позитивний вплив на характер усвідомлення політичних явищ, зумовлюють їхнє раціонально-виважене прийняття як значимих цінностей;

система послідовно ускладнених завдань з мінливими умовами діяльності веде до формування адаптованості до суспільної нестабільності, сприяючи зростанню продуктивності соціально-політичної активності.

Завдання дослідження:

Проаналізувати сучасні тенденції дослідження становлення політичної свідомості з огляду на чинники суспільної нестабільності.

Розробити загальну модель становлення політичної свідомості молоді в умовах суспільної нестабільності.

Сформувати й апробувати систему методик вивчення адаптованості молоді до суспільної нестабільності.

Сформувати й апробувати систему методичних засобів адаптації молоді до мінливих умов діяльності.

Сформувати й апробувати систему методик розвитку критичної рефлексії суспільно-політичних явищ і вмінь комунікативного вираження особистих суспільних цінностей.

Сформувати й апробувати систему методичних засобів розвитку стійкості до засобів політичного маніпулювання.

Методичну та теоретичну основу дослідження склали положення про сутність свідомості та розвиток особистості у процесі діяльності (К.А. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В.П. Москалець, Л.Е. Орбан-Лембрик, С.Л. Рубінштейн, О.М. Ткаченко); загальнотеоретичні та методологічні дослідження свідомості в контексті розвитку особистості (Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.О. Бодальов, С.Л. Рубінштейн, В.В. Столін, П.Р. Чамата, І.І. Чеснокова, К.В. Шорохова); а також праці присвячені питанням формування колективних уявлень, способів мислення та поведінкових взірців, пов'язаних з політичними явищами (В.О. Васютинський, С.К. Рощин, Б.Д. Паринін, Г.У. Солдатова); психологічна концепція спілкування та його соціально-культурного вираження (Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, Н.В. Чепелева); аналіз діалектики адаптаційних процесів (Г.О. Балл, А.А. Налчаджян, Ж. Піаже, Н.І. Сарджвеладзе); теорії проявів людської свідомості в умовах впливу політичної системи (Т. Адорно, Х. Арендт, М.О. Бердяєв, Ж.-П. Сартр, В. Франкл, Е. Фромм).

Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз концепцій становлення політичної свідомості молоді та політичної соціалізації загалом, спостереження, анкетування, інтерв'ю, бесіди, тестування, соціально-психологічний експеримент (констатуючий, формуючий і контрольний). Отримані у ході дослідження дані піддавались кількісному аналізу з подальшим якісним обґрунтуванням й узагальненням.

Надійність і вірогідність одержаних результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю теоретичних засновків. Застосуванням методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження, поєднанням кількісних (описових) та якісних (пояснюючих), стандартних і спеціально пристосованих, формалізованих і неформалізованих дослідницьких методів.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що поглиблено уявлення про механізми та психологічні особливості політичної соціалізації молоді. Зокрема, виявлено залежність процесу становлення політичної свідомості в умовах суспільної нестабільності від ступеня адаптованості до мінливих умов діяльності та розвитку рефлексії. Також запропоновано систему інструментальних засобів дослідження особливостей становлення політичної свідомості в мінливих умовах соціального життя.

Теоретичне значення дослідження полягає у тому, що в контексті предметної галузі соціальної психології здійснено структурно-функціональний аналіз явища політичної свідомості. Доведено залежність здатності до критично-рефлексивного проектування цілей, завдань і способів діяльності в суспільно-політичній сфері від адаптованості до мінливих умов середовища, що відображає посутній зв'язок між індивідуальною та соціальною психологією особистості. Розкрито зв'язок між адаптованістю до суспільно-політичної мінливості (що властива умовам соціальної трансформації) та розвитком здатності до рефлексії.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблена система дослідницьких засобів може застосовуватись з метою емпіричного простеження суспільно-політичних процесів у свідомості молоді. Зокрема, вказані засоби уможливлюють описування впливу суспільної нестабільності на політичну свідомість молоді та проявлення, окраяних під впливом ситуації, коґнітивно оформлених ціннісно-мотиваційних конструктів на політичну участь, тобто можливим є задіяння інструментарію констатуючої частини у політико-психологічному прогнозуванні. Також сконструйована система формуючих заходів і отримані під час їхнього застосування результати можуть бути використані з метою поліпшення процесу політичної соціалізації молоді, формування критично осмисленої, особистісно визначеної картини соціально-політичної ситуації, вироблення активної громадянської позиції.

На захист виносяться такі основні положення дослідження:

Інтеріоризація суспільно-політичних і соціально-економічних цінностей, норм і стереотипів є визначальною у становленні політичної свідомості молоді. Ступінь прийняття та критичного осмислення змісту політичної свідомості зумовлює її можливі проявлення у судженнях і поведінці.

Умови суспільної трансформації виражаються як чинники поляризації політичної свідомості: з одного боку, спостерігається уневиразнення інтеріоризованих змістів, а з іншого, реалізується тенденція до абсолютизації емоційно прийнятих явищ політичного життя. Дані процеси розгортаються, супроводжуючись браком розвитку критично-соціально-рефлексивних здатностей.

Адаптація до мінливих умов спільної діяльності сприяє розвиткові критичного мислення, особистісній рефлексії політичних явищ і досвіду комунікативного представлення власних, значимих для групи (соціального оточення) інтересів.

Розвиток особистісно-рефлексивних і соціально-рефлексивних механізмів політичної свідомості сприяє формуванню стійкості щодо політико-ідеологічного маніпулювання та становленню саморегуляційних властивостей.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результат дослідження докладалися та обговорювалися на Міжнародних наукових конференціях: “Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія” (Київ, 2003); “Міфологічний простір і час у сучасній культурі” (Київ, 2003). Основні положення та результати дисертації повідомлялися та обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної психології Національного університету імені Тараса Шевченка.

Зміст і результати дослідження викладено у 5 публікаціях, з них 3 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури - 231 джерело (з них 12 англійською та французькою мовами) та 5 додатків. Дисертаційний текст містить 12 таблиць. Матеріали дисертаційного дослідження викладено на 176 сторінках основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотези та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено основні положення, що виносяться на захист, подані дані про апробацію роботи та її впровадження у практику.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження політичної свідомості молоді” - здійснено аналіз соціально-психологічних прийомів дослідження процесів, пов'язаних з політичною соціалізацією молоді. Висвітлено теоретичні засади опису та пояснення інтеріоризаційних й екстеріоризаційних процесів у суспільно-політичній сфері. Зокрема, віднайдено актуальні (щодо предмета й цілей даного дослідження) методологічні принципи соціально-психологічного розкриття явища політичної участі молоді.

У дослідженні особливу увагу приділено положенням культурно-історичної школи (Л.С. Виготський) та психології діяльності (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко), які адаптовані до предметної бази соціальної психології (Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, О.О. Деркач, Г.Г. Дилігенський, Н.В. Кузьміна, А.Б. Коваленко, М.Н. Корнєв, Л.Е. Орбан-Лембрик, М.І. Пірен).

У теоретичній частині дисертаційного дослідження показано, що однією з найголовніших, провідних потреб людини як соціальної істоти є потреба у самовиявленні, самореалізації та самоствердженні, яка може задовольнятись лише в контексті суспільних зв'язків, стосунків, у тому числі й у процесі політичної діяльності. Відомо, що суспільні стосунки - необхідна умова виникнення у людини складної системи потреб, мотивів, цілей життєдіяльності, її домагань, очікувань, прагнень і багатьох інших системних утворень, що загалом забезпечують людині можливість стати особистістю. Саме виходячи з таких засновків, політична свідомість розглядалася не як виняткове явище, пов'язане із довільною зацікавленість особи, а як необхідна змістова складова свідомості як такої. Саме поняття “політична свідомість” містить елемент історичності й є пов'язаним із поступом демократії та розвоєм соціальних студій. Утім, явище, що ним позначається, має не історико-політичні основи, а основи соціально-психологічні. Явище політичної свідомості як “усвідомлення політичних - владних і організаційно-ієрархічних” підвалин людського буття пов'язане з необхідністю спільнотової самоорганізації, а також сприйняттям і необхідністю застосування влади.

Соціально-психологічне пізнання зв'язку політичної сфери та процесів молодіжної соціалізації вимагає особливих пізнавальних засобів і парадигмальних конструкцій, потребує узгодження пізнавальних засад соціальної психології із методологічними підходами інших дисциплін (соціологія, політологія, філософія), що звертаються до цього самого явища. Їхні здобутки можуть піддаватися опредметненню соціальною психологією і розглядатись як властивості явища. Останній аспект має суттєве значення: ті закономірності, відзначені загальні властивості, які у системі пізнавальних засобів тієї чи іншої дисципліни посідають місце певних висновків, для іншої можуть вважатися лише проявами, що підлягають об'єктивуванню; наприклад, висновки політології для соціальної психології можуть виступати рисами політичного явища та піддаватися об'єктивуванню з метою подальшого пізнання.

Поняття політичної свідомості має визначальну роль у соціально-психологічному пізнанні політичного. Це обумовлюється, по-перше, властивостями політичного життя, які цілком зумовлені суб'єктивним сприйняттям, оцінюванням і втіленням у діяльності людей. По-друге, інтеґративним характером політичної свідомості, яка відображає усю гаму суб'єктивного ставлення до політичних явищ. Важливими складниками предмета політичної психології є ідеологія, оцінковість, політична поведінка тощо, які виступають не структурними компонентами політичної свідомості як загального явища, а способами її існування. Ці способи не мають самостійного, самодостатнього проявлення і перебувають у посутньому зв'язку з іншими змістовими конструктами політичної свідомості. Така цілісність і системність політичної свідомості зумовлюється усією нерозривністю людської психіки.

Окрім явища політичної свідомості, аналізувалась суспільно-політична та соціально-економічна ситуація в Україні, що характеризується як нестабільна. По-перше, спостерігається неусталеність політичних ідеологій, їхня внутрішня мінливість, подекуди зовнішня накинутість, імпортованість щодо актуальних інтересів суспільства. Це зумовлює неадекватність, ініційованих політичними суб'єктами (державою, бюрократією, партіями, рухами тощо) інформаційно-організаційних заходів ідеологічного змісту щодо суспільних очікувань. По-друге, економічні перетворення, пов'язані зі зміною форм власності, зумовлюють рухомість кількісних і статусно-ціннісних характеристик груп, верств, прошарків. Має місце як тісна взаємодія між соціально-статусними характеристиками особи та її самоусвідомленням, так і кардинальна розбіжність між об'єктивно-соціальними та самоусвідомленісними параметрами. Виділені чинники суспільної нестабільності зумовлюють індивідуально-психологічні прояви тривожності, фрустрованості, агресії тощо, а також масово-поведінкову афективність, ірраціональність, що виражається в політичному абсентеїзмі, ніґілізмі. Присутні у соціальній дійсності умови суспільно-політичної, економічної та ціннісно-культурної нестабільності проявляються як чинники поляризації політичної свідомості - виникнення суперечливих суджень, що поділяються як соціальними групами, так і окремими особами. Зняття цих суперечностей не стимулюється практичним досвідом. Навпаки, буденність (практичний досвід) і теоретична свідомість існують неузгоджено, розгортаючись за різними законами, коригуючись різними чинниками. Так, з одного боку, спостерігається уневиразнення інтеріоризованих змістів, а з іншого, - реалізується тенденція до абсолютизації емоційно прийнятих явищ політичного життя. Розходження між соціально-політичними судженнями та політичною поведінкою засвідчує, що соціалізація в умовах суспільної нестабільності розгортається як незадіювання предметно- й особистісно-рефлексивних механізмів. Відтак безумовно виправданим є твердження про залежність становлення форм політичної свідомості од розвитку інтелектуальної й особистісної рефлексії.

У другому розділі - “Виявлення типів політичної свідомості, їхнього соціального поширення та детермінант” - описуються принципи організації, методи проведення констатуючої частини дослідження, а також отримані результати.

З метою констатації використовувались найрізноманітніші засоби виявлення освоєння молоддю суспільно-політичних понять, що утворюють систему змістових елементів політичної свідомості. Зокрема, використовувались такі методи як анкетування, опитування, спостереження.

Процес емпіричного дослідження особливостей політичної свідомості молоді включав три етапи:

1) дослідження самоатрибутивних суджень молоді (коґнітивний аспект) - виявлялись соціально культурні та політичні змісти, які приймаються молоддю як значимі, виступають цінностями, присутніми у діяльності;

2) дослідження способів реакцій на ситуативні виклики (конативний аспект) - виявлені судження могли мати стереотипний, зумовлений конформізмом характер, домінуючі реакції розкривали момент їхньої достеменності, даючи змогу розкрити ставлення щодо суспільно-політичних ситуацій;

3) дослідження розвитку рефлексивних здатностей - згідно з гіпотезою, саме від розвитку рефлексії (особистісної, інтелектуальної, соціальної) залежить стан політичної свідомості, як самосприйняття суб'єкта у політичній ситуації.

Констатуюча частина дослідження була проведена у вересні-жовтні 2001 року. Дослідницькі заходи охоплювали 200 студентів першого курсу Національного університету імені Тараса Шевченка. Обрання у якості досліджуваної групи студентів першого курсу зумовлювалось припущенням, що зміст їхньої політичної свідомості визначений переважно тими умовами соціалізації, які превалювали у їхніх родинах, середніх навчальних закладах і регіонах мешкання, натомість мінімально давалися взнаки умови навчання у вузі, зокрема соціалізація у студентському середовищі. Проведене опитування показало, що серед представників вибірки присутня приблизно однакова кількість осіб з міських (57 %) та сільських (43 %) родин. Достатньою мірою були представлені й різні регіони країни: Західний - 23%, Північно-центральний - 37 %, Східний - 21 %, Південний - 19 %. Така структура вибірки - задіяння саме студентів-першокурсників, а також їхній рівномірний розподіл за місцем проживання (типом населеного пункту та регіоном) - дає підстави вважати одержані результати такими, що у значній мірі характеризують українську молодь взагалі.

До досліджуваної вибірки була включена однакова кількість студентів гуманітарних і природничих спеціальностей. Вважалося, що студенти-гуманітарії обізнаніші у соціально-культурних і політичних питаннях, аніж студенти природничих спеціальностей. Завваження такого розподілу за спеціальностями давало змогу з'ясувати, в якій мірі обізнаність з соціально-політичними й етнокультурними питаннями (знання української мови, історії, народних звичаїв тощо) зумовлює становлення політичної свідомості молоді; й у якій мірі політична свідомість залежить від розвитку рефлексивних умінь.

Перша частина констатуючих заходів полягала у дослідженні коґнітивного аспекту політичної свідомості молоді. Коґнітивний вплив на політичне самоусвідомлення виявлявся за допомогою:

1) тесту Куна-Макпартланда "Хто Я?" - з'ясування актуальності тієї чи іншої соціальної ідентичності у структурі самокатеґоризації особистості;

2) опитувальників М.Й. Боришевського, М.І. Алексеєвої, В.В.Антоненка - виявлення змістових характеристик національної самосвідомості особистості.

Згідно до вимог використаного дослідницького матеріалу, ставилось за мету визначити:

1) міру самоідентифікації особистості з певними спільнотами;

2) складові афективного компоненту національної ідентифікації, характерні для студентів:

а) громадянські й етнічні ідентифікації,

б) національно-державні почуття;

3) впливовість коґнітивного компоненту національної ідентичності, що проявлятиметься у мові спілкування, знанні історії, духовної культури народу тощо (проводився порівняльний аналіз значення етноінтеґруючих ознак нації для студентів різних регіонів країни);

4) пріоритетність суспільно-політичних доктрин.

Вивчались особливості формування соціальної ідентичності. Зокрема виокремлювались наступні: регіональна ідентифікація з більш-менш локалізованими територіальними утвореннями всередині країни (місто, область, регіон): галичанин, донеччанин, одесит тощо; національно-державна ідентичність незалежно від етнічної приналежності: українець попри етнічність; наднаціональна ідентифікація, включаючи фактор етнічної приналежності: слов'янин, європеєць тощо.

Друга частина констатуючих заходів була присвяченою з'ясуванню індивідуально-психологічних властивостей досліджуваних.

Зокрема, використовувались такі методики:

модифікований малюнковий тест С. Розенцвейґа;

опитувальник 16 PF Р. Кеттелла;

вербальний фрустраційний тест Л.М. Собчик.

Обробка одержаних даних здійснювалась за допомогою процедури кластерного аналізу, в якому в якості багатомірного психологічного опису вибірки досліджуваних використовувались 16 показників із методики С. Розенцвейґа: показник GCR (даний показник обраховувався по кожному досліджуваному й по усій вибірці в цілому), кількість екстрапунітивних, інтрапунітивних, імпунітивних, перепоново-домінативних, самозахисних, потребово-наполегливих реакцій.

Методика малюнкових асоціацій С. Розенцвейґа дозволяла діагностувати потенційну емоціоґенність ситуативних впливів; спрямованість реакції (екстрапунітивні, інтропунітивні, імпунітивні); типи емоційних реакцій (з фіксацією на перепоні, з фіксацією на самозахисті, з фіксацією на задоволенні потреби); найвірогідніші варіанти поведінки в умовах зіткнення з бар'єром соціально-політичного характеру.

Опитувальник "Шістнадцять особистісних факторів” Р.Кеттелла уможливлював з'ясування індивідуально-психологічних рис досліджуваних осіб. Значущість відмінностей у результатах визначалася за допомогою обрахунку t-критерію Ст'юдента. Одержані дані були піддані кластерізації. За значущими відмінностями вимірюваних параметрів виділено дві групи, що кардинально відрізняються одна від одної за характером реакцій у фрустраційних ситуаціях. У першій групі домінують конструктивні реакції, у другій - деструктивні.

Вербальний фрустраційний тест Л.М. Собчик застосовувався з метою визначення виявленості та спрямованості агресії й ієрархії цінностей. Даний тест слугував своєрідною сполучною ланкою для зіставлення результатів вимірювання, здійснених у першій і другій частині констатуючих заходів. Адже уможливлювалось простеження, з одного боку, реакцієвої спрямованості, а з іншого, особистісно-ціннісної самоатрибуції.

Виділені у першій частині констатуючих заходів види соціальної ідентифікації (регіональна, національно-державна, наднаціональна) були перевірені на наявність кореляційних зв'язків із особистісними рисами та способами реагувань, їхньою спрямованістю (екстрапунітивність, інтропунітивність, імпунітивність) та типовістю (фіксація перепонова, самозахистна, потребова), відстеженими у другій частині констатуючих заходів. Зіставлення цих показників уможливило виділення якісних типів політичної свідомості властивих молоді: раціонально-особистісний, раціонально-відсторонений, стереотипно-схвальний, стереотипно-заперечувальний, байдужий. Проведені дослідження показали, що тип політичної свідомості не залежить від спеціальності, на якій навчалися студенти. Саме тому наступним кроком констатації було з'ясування розвитку рефлективності в осіб, яким властивий певний тип політичної свідомості.

Третя частина констатуючих заходів полягала у виявленні ступеня розвитку рефлексивної здатності. Задля уможливлення подальших формуючих заходів з досліджуваними експериментальної вибірки, було проведено ряд діагностичних заходів. Мета - визначення рівнів розвитку рефлективної здатності у молоді. Задля цього вивчались особливості рефлексії шляхом використання таких методичних прийомів: аналіз рефлексивних висловлювань в усних чи письмових самозвітах (С.В. Кондратьєва, Г.Г. Самойлова, А.М. Сопіков); метод рефлексивної самооцінки або рефлексивних очікувань (С.В. Васьківська, Н.І. Гуткіна, В.М. Козієв, В.А. Кривошеєв); опитування досліджуваних (Б.П. Ковальов, М.Ю. Варбан).

Емпіричне дослідження розвитку рефлексії розгорталося як процес виявлення виокремлених В.І. Слободчиковим рівнів “шкали рефлективності”. Виділялись: “нульовий рівень” розвитку рефлексії (нерефлективна єдність особи та буття); “покладальність рефлексії” (“полагающая рефлексия”); “порівняльність рефлексії” (“сравнивающая рефлексия”); “визначальність рефлексії” (“определяющая рефлексия”); “синтезовість рефлексії” (“синтезирующая рефлексия”). Виділені у межах перших двох частин констатуючих заходів типи політичної свідомості були зіставлені із рівнями розвитку рефлексії (за В.В. Слободчиковим) (див. таблицю 1).

Таблиця 1. Результати зіставлення показників рівнів розвитку рефлексії та способів засвоєння політичних понять (у відсотках до загальної кількості досліджуваних n=200)

	Рівні розвитку рефлексії за шкалою В.І. Слободчикова
Способи засвоєння політичних понять	Нерефлективна свідомість	Покладальність рефлексії	Порівняльність рефлексії	Визначальність рефлексії	Синтезовість рефлексії
Раціонально-особистісний	-	-	-	10	1
Раціонально-відсторонений	-	-	8	14	1
Стереотипно-схвальний	-	6	4	10	1
Стереотипно-заперечуючий	3	10	8	1	-
Байдужість	6	4	2,5	-	-

Проведене дослідження показало недостатність розвитку раціонально-осмислених форм політичної свідомості, а також превалювання стереотипного та байдужого сприйняття політичного життя. Також цілком прозоро проступив зв'язок між рівнем розвитку рефлексії та характером сприйняття політики. Саме одержані упродовж констатуючих досліджень дані зумовили необхідність формування системи формуючих заходів з метою розвитку у молоді здатності до адекватної оцінки політичних явищ. Було доведено, що чільне місце в процесі інтеріоризації політичних понять посідають рефлексивні процеси (як в інтелектуальній, так і в особистісній формах).

У третьому розділі - “Актуалізація рефлексивних механізмів як спосіб розвитку особистісно-ціннісного ставлення до соціально-політичної сфери” - висвітлено опосередкований методичний інструментарій, що становив систему формуючих заходів, покликаних забезпечити якісні зміни в структурі політичної свідомості молоді, хід проведення експериментальної частини дослідження й одержані результати.

Формуюча частина дослідження включала дві складові, що спрямовувались на розвиток рефлексії (віднаходження себе для сйбе самого) та вироблення соціальних умінь (віднаходження себе-громадянина у суспільстві). Вказані цілі досягалися шляхом становлення суспільно політичного світогляду (тобто політики для сйбе-громадянина).

Для проведення формуючих заходів учасники експерименту (200 осіб) були поділені на експериментальну та контрольну вибірки по 100 осіб у кожній. Формуючі заходи проводились з підгрупами академічних груп експериментальної вибірки. Середня чисельність учасників тренінгових занять становила 12-15 осіб.

1. Розвиток рефлексивних здатностей провадився шляхом застосування інтегрального тренінгу рефлексивних умінь. Суть методичного блоку полягала в актуалізації:

а) розуміння невідповідності усвідомленого досвіду ідеальному взірцеві (рефлексія розпочинається там, де усвідомлюється незадовільність втілення наявного взірця та з'ясовуються відхилення від нього);

б) відшукування діяльнісних (мислительних і поведінкових) способів втілення ідеальних взірців суспільно-політичного життя та власної участі у нім (аналіз методів діяльності);

в) переоцінювання наявного ідеального взірця, вироблення нових уявлень і понять про результати діяльності, виходячи із зняття суперечностей досвіду.

У тренінгу використовуються: групова дискусія, психотехнічні вправи, проективний малюнок. Заходи провадились на матеріалі суспільно-політичного змісту. Оскільки здатність до рефлексії розумілась як сукупна присутність інтелектуального, екзистенційно-практичного та мотиваційного компонентів, формуючі заходи спрямовувались саме у відповідності до форм їхнього проявлення. У формуючих заходах активно використовувались форми соціально-психологічного тренінгу Л.А. Петровської, Ю.М. Ємельянова, В.П. Захарова, Н.Ю. Хрящева.

2. Вироблення соціальних умінь здійснювалось у формі спеціально створеного на базі апробованих методик соціально-психологічного тренінгу “Політичний лідерство: нове бачення стратегії та практики”. Суть тренінгу полягала:

а) в актуалізації суспільно-політичного життя як особистісної цінності;

б) в усвідомленні необхідності діяльнісного втілення соціально-політичних цінностей;

в) у відпрацюванні умінь активної суспільно-політичної діяльності.

Матеріали методик були модифіковані відповідно до суспільно-політичного змісту. Застосована система заходів складалася з 6 блоків, що відображали логіку формуючого процесу. Це, зокрема, Блок 1. “Введення”; Блок 2. “Філософія політичного лідерства”; Блок 3: Політичне лідерство майбутнього; Блок 4 “Політичний лідер - організатор активістів (волонтерів)”; Блок 5. “Політичний лідер - суспільство - право”; Блок 6. “Усвідомлене політичне лідерство у громадянському суспільстві”.

У застосованих тренінгових завданнях особи, яким властиві були виділені типи політичної свідомості, демонстрували мотиваційно-ціннісні та поведінкові риси, присутність яких уможливлює констатацію якісних особливостей, пов'язаних з характером ставлення до політичної сфери. Особи, яким властивий раціонально-особистісний тип політичної свідомості, демонстрували критичне ставлення до будь-яких характеристик суспільно-політичних явищ, виявляли здатність формулювати амбівалентні судження, зазначаючи часткову (ситуативну) істинність кожного з них. При цьому цінності суспільного життя та цілі політичного процесу приймались як особисто значимі, що засвідчувало їхнє емоційне сприйняття й активне поведінкове втілення. Представники раціонально-відстороненого типу політичної свідомості, виявляючи подібні критично-мисленнєві здатності, схилялись, однак, до їхнього застосування з метою відособлення од суспільно-політичної сфери: предметно-рефлексивні здобутки використовувались не для уможливлення політичної активності, а для уникнення її, оскільки предмет інтерпретувався як чужинний. Стереотипно-схвальне сприйняття суспільно-політичних явищ було пов'язане з емоційним реагуванням на зміни у даній царині та готовністю до активного втілення соціально-політичних цінностей і цілей, які, однак, приймалися некритично, й у втіленні яких був присутній момент конформізму. Стереотипно-заперечуюче сприйняття соціально-політичної сфери проявлялось у формулюванні зазадалегідно визначених як за логікою, так і за змістом негативних суджень. Негативне оцінювання поєднувалось із поведінковим униканням навіть заперечувальних дій. Байдужість до суспільної сфери проявлялась в неготовності сформулювати будь-яке оцінкове чи аналітичне судження й униканні якоїсь визначеної, цілеспрямованої участі у втіленні соціально-політичних цілей. Проведені тренінги з суспільно-політичним змістом показали, що розвиток критично-рефлексивних механізмів політичної свідомості сприяє формуванню стійкості щодо політико-ідеологічного маніпулювання та становленню саморегуляційних властивостей.

По завершенню формуючих заходів проводились повторні зрізи, які мали відобразити ефективність залучених формуючих заходів. Одержані результати у формі зіставлення показників рівня рефлективності та характеру політичної свідомості представлено в таблиці 2.

Таблиця 2. Результати зіставлення показників рівнів розвитку рефлексії та способів засвоєння політичних понять (у відсотках) в експериментальних групах по завершенню формуючих заходів (n=100)

	Рівні розвитку рефлексії за шкалою В.І. Слободчикова
Способи засвоєння політичних понять	Нерефлективна свідомість	Покладальність рефлексії	Порівняльність рефлексії	Визначальність рефлексії	Синтезовість рефлексії
Раціонально-особистісний	-	9	17	6	3
Раціонально-відсторонений	-	15	14	6	2
Стереотипно-схвальний	1	6	6	4	-
Стереотипно-заперечуючий	1	5	1	1	-
Байдужість	2	1	-	-	-

Одержані результати показують зростання в експериментальних групах кількості осіб, яким, з одного боку, властивий раціонально-особистісний і раціонально-відсторонений тип свідомості, а з іншого, присутність сув'язної тенденції до поліпшення розвитку рефлексії - проявленішими стають порівняльний, визначальний та синтезовий типи.

Проведений поділ вибірки на контрольну та експериментальну уможливив простеження ефективності формуючих заходів. Представимо результати повторних зрізів, проведених з студентами контрольних груп (таблиця 3).

Таблиця 3. Результати зіставлення показників (у відсотках) рівнів розвитку рефлексії та типів політичної свідомості у контрольних групах по завершенню формуючих заходів (n=100)

	Рівні розвитку рефлексії за шкалою В.І. Слободчикова
Способи засвоєння політичних понять	Нерефлективна свідомість	Покладальність рефлексії	Порівняльність рефлексії	Визначальність рефлексії	Синтезовість рефлексії
Раціонально-особистісний	3	6	18	5	3
Раціонально-відсторонений	4	11	15	5	2
Стереотипно-схвальний	4	3	9	1	-
Стереотипно-заперечуючий	5	1	1	1	-
Байдужість	2	1	-		-

Загальна тенденція, присутня у контрольних групах, тотожна тенденціям у групах експериментальних, одначе проявляється з набагато меншою виразністю. У порівнянні з початковими зрізами покращились показники, що характеризують тип політичної свідомості й рівень розвитку рефлексії. Таке зростання показників можна пояснити впливом умов навчання у вузі. Але динаміка цього зростання поступається динаміці, що властива експериментальним групам. Загалом, як за показниками розвитку політичної свідомості, так і за показниками рефлективності представники контрольних груп поступаються представникам експериментальних.

Представлені у таблиці кількісні показники засвідчують ефективність вжитих формуючих заходів. Якісне зростання політичної свідомості є також унаочненням правомірності попередніх гіпотетичних положень. Простежена динаміка вимірюваних показників показує невипадковість одержаного формуючого ефекту. Зв'язок “рефлективний фактор - тип політичної свідомості” проявляється як причинно-наслідковий. Інші емпірично простежені форми сув'язності (коґнітивні, етнічні, регіональні) проявляються як невизначальні.

Багатофакторність проведеного дослідження, в якому опосередковувались самоатрибутивні, реакцієві, особистісні та рефлексивні характеристики, зумовлює надійність одержаних результатів.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, формулюються основні положення, що випливають із аналізу предмета (характеру політичної свідомості молоді та способів формуючого впливу), визначаються практичні рекомендації. Накреслюються шляхи подальшого експериментального вивчення проблеми та її теоретичного осмислення. Результати дослідження дали змогу зробити такі висновки:

Отримані у даному теоретико-експериментальному дослідженні дані в цілому підтвердили гіпотези роботи, актуальність і перспективність загальної стратегічної лінії дослідження, яка переслідувала мету вивчення психологічних чинників становлення політичної свідомості молоді.

Показано, що процес політичної соціалізації протікає як інтеріоризація суспільно-політичних і соціально-економічних цінностей, норм і стереотипів. Даний інтеріоризаційний процес є невіддільним від соціальної екстеріоризації змістових компонентів свідомості. Ступінь прийняття та критичного осмислення останніх виступає опредметненням політичної свідомості у соціально вираженій діяльності особистості.

Виявлено, що присутні у соціальній дійсності умови суспільно-політичної, економічної та ціннісно-культурної нестабільності виражаються як чинники поляризації політичної свідомості. Так з одного боку, спостерігається уневиразнення інтеріоризованих змістів, а з іншого, - реалізується тенденція до абсолютизації емоційно прийнятих явищ політичного життя. Дані процеси розгортаються, супроводжуючись браком розвитку критично-мисленнєвих здатностей. Прослідковується залежність становлення форм політичної свідомості від розвитку інтелектуальної й особистісної рефлексії.

Експериментально доведено, що система спеціально організованих засобів впливу сприяє становленню рефлексивної здатності, що є механізмом усвідомлення світу політичного. Ставлення молоді до політичних реалій стає не тільки особистісно-активним, а й критично-осмисленим, що позитивно вливатиме на якість політичної участі.

З матеріалу дослідження випливає, що розвиток критично-рефлексивних механізмів політичної свідомості сприяє формуванню стійкості щодо політико-ідеологічного маніпулювання та становленню саморегуляційних властивостей у молоді.

Соціалізація, маючи мимовільний інтеріоризаційний характер, визначає політичну свідомість за присутності рефлексії впливу. Політична свідомість може бути розглянута в якості цілісної системи, яка містить практичну, оцінкову і теоретичну складові. Єдність коґнітивних, самоатрибутивних, та особистісних характеристик за визначальності рефлексії проявляється як тип політичної свідомості, властивий молоді. Актуалізація рефлексивного руху уможливлює особистісне саморегулювання політичної соціалізації.

Задіяні формуючі заходи проявились як ефективні. Їм властива системність, що зумовлюється поетапністю впливу, його несуперечливістю та цілеспрямованістю. Такі характеристики й визначають перспективність застосування задіяних формуючих заходів з метою сприяння розвиткові політичної свідомості молоді.

Перспектива дослідження виокремлених питань пов'язана з їхнім розглядом у контексті мінливості політичної феноменології. Важливим є з'ясування впливу зміни політичних засад, що належать до базового консенсусу, наприклад ідеології, на характер індивідуальної та колективної політичної свідомості.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Дідух М.Л. До питання становлення політичної психології // Психологія. Збірник наукових праць. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, Випуск 20, 2003. - С. 101-107;

Дідух М.Л. Щодо змісту та обсягу понять “політична” та “колективна свідомість” // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003, т.V, ч.1. - С. 60-65;

Дідух М.Л. Політична свідомість як визначальне поняття психологічного пізнання політики // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. - К., 2003, т.V, ч.3. - С. 94-101.

Дідух М.Л. Костюківське поняття “внутрішніх суперечностей” у дискурсі соціальної психології // Психологія у XXI столітті: перспективи розвитку. VI Костюківські читання (28-29 січня 2003 року). У 2-х т. Т. 2. - К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, 2003 - С. 45-47.

Дідух М.Л. Міфічні риси політичної свідомості // Міфологічний простір і час у сучасній культурі. Матеріали міжнародної наукової конференції 12-13 грудня 2003 року. - К, 2003. - С. 45-46.

АНОТАЦІЯ

Дідух М.Л. Становлення політичної свідомості молоді в умовах суспільної нестабільності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 - соціальна психологія. Інститут психології імені Г.С. Костюка. АПН України. - К., 2004.

Дисертаційне дослідження присвячене становленню політичної свідомості молоді в умовах суспільної нестабільності. Встановлено, що політична свідомість є необхідною складовою свідомості особистості як такої, її існування зумовлюється самим фактом соціального життя людини. Виявлено, що становлення політичної свідомості молоді визначається мимовільними інтеріоризаційними факторами, а також факторами рефлективними, яким властива особистісна контрольованість, усвідомлюваність, ціннісно-раціональна визначеність. Суспільна нестабільність, що проявляється в ідеологічній, морально-етичній, організаційній неусталеності суб'єктів політичного життя (партій, рухів. державних інституцій тощо), має наслідком фрустраційні риси політичної свідомості та тенденції до абсентеїзму в поведінковій площині. Політична свідомість проявляється в раціонально-особистісному, раціонально-відстороненому, стереотипно-схвальному, стереотипно-заперечувальному та байдужому типах. Визначальним чинником щодо становлення політичної свідомості виступає розвиток рефлексії, цілеспрямована актуалізація якої уможливлює передбачувані зміни політичної свідомості.

Ключові слова: політична свідомість, соціалізація, когнітивно-ситуативний фактор, рефлексія, маніпуляція, політична участь, саморегуляція.

АННОТАЦИЯ

Дидух Н.Л. Cтановление политического сознания молодежи в условиях социальной нестабильности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.05 - социальная психология. Институт психологии имени Г.С. Костюка АПН Украины. - К., 2004.

Диссертационное исследование посвящено изучению становления политического сознания молодежи в условиях социальной нестабильности.

В исследовании показано, что процесс становления политического сознания определяется, с одной стороны, условиями социализации и, с другой, рефлексивными актами. Фактор социализации проявляется как интериоризация ценностей, понятий, представлений, норм и поведенческих стереотипов общественно-политической жизни. В свою очередь, рефлексия выступает источником сведений об истинности политических суждений (интеллектуальная рефлексия) и действительной ценности политической жизни, сопряженной с личностным самовыражением (личностная рефлексия). Таким образом, именно фактор рефлексии придает становлению политического сознания осмысленный, контролируемый самой личностью характер: когнитивно-опосредованные суждения и оценки политической жизни принимаются как личностно-значимые лишь после рефлексивного истолкования. Под влиянием рефлексии политическое сознание утрачивает свойства предмета манипуляции, и личность приобретает способность к саморегуляции.

Интериоризация общественно-политических и социально-экономических ценностей, норм и стереотипов неотделима от экстериоризации содержательных компонентов сознания. Степень принятия и критического осмысления последних выступает предметным проявлением политического сознания в социально-направленной деятельности личности.

Присутствие в социальной действительности условий общественно-политической, экономической и ценностно-культурной нестабильности находит выражение в поляризации политического сознания. С одной стороны, имеет место размывание смысловой определенности интериоризированых содержаний, с другой, - реализуется тенденция к абсолютизации эмоционально принятых явлений политической жизни. Данные процессы разворачиваются, как правило, в условиях недостаточного развития критических свойств мышления. Общественная нестабильность, проявляющаяся в идеологической, морально-этической, организационной изменчивости субъектов политической жизни (партий, движений, государственных институтов и т.д.), имеет следствием фрустрационные черты политического сознания и тенденции к абсентеизму в сфере как индивидуального, так и массового поведения. Наложение фрустрирующего влияния общественной нестабильности и недостаточного развития рефлексии обуславливает деструктивные проявления политического поведения и самосознания.

Политическое сознание проявляется в рационально-личностном, рационально-отстраненном, стереотипно-одобряемом, стереотипно-отрицающем и безразличном типах, каждому из которых свойственно превалирование определенных личностных черт. Единство когнитивных, самоатрибутивных и личностных характеристик, определяемых рефлексией и проявляющихся как тип политического сознания, присущий молодежи, рассматривается в качестве целостной системы, включающей практическую, оценочную и теоретическую составляющие.

Экспериментальное исследование возможности формирования политического сознания молодежи происходило путем использования тренинга направленного на развития рефлексивных и социально-политических способностей. В социально-политическом тренинге достигался синтез рефлексивного и ценностно-личностного опыта. Сочетание развития личностной, интеллектуальной и предметной (в данном случае - социальной) рефлексии с тренингом социально-политических умений способствовало приобретению политическим сознанием рационально-критических черт, связанных с личностным отношением к политической жизни страны. Таким образом, отношение молодежи к политическим явлениям приобретает не только личностно-активные черты, но и становится критически осмысленным, что положительным образом отражается на качестве политического участия. Как показывает исследовательский материал, развитие критически рефлексивных механизмов политического сознания способствует формированию устойчивости к политико-идеологическому манипулированию и становлению у молодежи способностей к саморегуляции.

Ключевые слова: политическое сознание, социализация, когнитивно-ситуативный фактор, рефлексия, манипуляция, политическое участие, саморегуляция.

SUMMARY

Didukh, M.L. Political awareness forming in the young population under conditions of social instability. - Manuscript.

Thesis for the Candidate degree in psychology, speciality 19.00.05 - social psychology. G.S.Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2004.

The dissertation deals with the problem of the political awareness forming in the young population under conditions of social instability. The findings of the research prove that the political awareness is an integral part of the consciousness of an individual as such, and its subsistence results from the social life of the person. The data obtained show that forming of the political awareness in the young is determined by involuntary interiorizing factors, as well as reflective factors featuring personal manageability, alertness, and value-rational determination. Social instability, which manifests itself in ideologically, morally and ethically, and institutionally indefinite nature of the subjects of political life (i.e. parties, movements, public bodies etc.) effects frustration features in the political awareness and propensity for absenteeism in the respect of behavior. The political awareness concept can be categorized as follows: rational-personal, rational-alienated, stereotypical-approving, stereotypical-denying, and impartial types. Development of the reflection is the crucial factor of the political awareness forming, and its purposeful actualization enables the prescribed shifts in the political awareness.

...