Сексуальна дезадаптація при хронічному простатиті та система її психотерапії (медикопсихологічні аспекти)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ШСЛЯДИПЛОМНОІ ОСВІТИ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УДК 616.89 - 008.442.4:616.65 002.2]055.1085.851

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Сексуальна дезадаптація при хронічному простатиті та система її психотерапії (медикопсихологічні аспекти)

Бабелюк Валерій Євзебійович

Харків - 2005



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексологи* та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Мартиненко Анатолій Олексійович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, професор кафедри;

доктор медичних наук, професор Бабнж Ігор Олексійович, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, кафедра психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом сексології ФПО, завідувач кафедри

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра психіатрії.

Захист відбудеться "13"12.2005 р. об 11год на засіданні спеціалізованої вченої ради KM.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий"9.11. 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої ученої ради кандидат психологічних наук Н.К. Агініева



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Хронічний простатит є одним із найчастіших урологічних захворювань у чоловіків: за даними більшості авторів, він трапляється у ЗО - 40% чоловіків, що перебувають у найбільш активному віці. До того простатит часто (за різними джерелами - від 12 до 82% випадків) супроводжується порушенням статевої функції.

Хронічний простатит відзначається складністю та різноманітністю патогенетичних механізмів, особливо у поєднанні його з сексуальними розладами, оскільки тут існує двосторонній зв'язок: простатит може ослаблювати сексуальну функцію чоловіків, але може й бути наслідком сексуальних порушень, до яких призводять інші причини, наприклад, неправильна сексуальна поведінка подружжів через їхню психологічну дезадаптацію чи дезінформацію у питаннях психогігієни статевого життя.

Сексуальні порушення при хронічному простатиті є предметом досліджень, що проводилися багатьма вітчизняними та зарубіжними авторами. У працях І.Ф. Юнди (1990), А.Ф. Возіанова, І.І. Горпинченка (1997); Е.К. Арнольді (1999); В.В. Кришталя, С.Р. Григоряна (2002); А.С. Переверзєва (2004); А.О. Мартиненка (2004); І.О. Бабюка (2004); J.C. Nickel et al. (1996, 1998); R.O. Roberts et al. (1997) висвітлено різні аспекти цього питання. Проте причинно-наслідкові зв'язки порушення сексуальної функції із хронічним простатитом практично не вивчено і, головне, підхід до розробки проблеми порушення сексуального здоров'я при цьому захворюванні здебільшого залишається однобічним, тобто сексуальні розлади при простатиті розглядаються лише як захворювання чоловіка, без урахування його ролі як причини сексуальної дезадаптації подружньої пари. Із цим пов'язана недостатньо висока ефективність лікування супровідних сексуальних розладів при простатиті та відсутність диференційованих методів корекції спостережуваної при даній патології подружньої дезадаптації.

Порушення сексуального здоров'я не тільки змушує чоловіка страждати морально і фізично, але нерідко стає причиною нещасних шлюбів і навіть розпаду сім'ї, тим більше, що хронічний простатит нерідко спричиняє безплідність. Це визначає велику медичну та соціальну значущість досліджуваної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: "Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на підставі системного вивчення причин та механізмів розвитку сексуальної дезадаптації подружжя при хронічному простатиті у чоловіків розробити систему її психотерапевтичної корекції.

Поставлена мета визначила необхідність вирішення таких завдань.

Вивчити клініко-психопатологічні особливості хворих на хронічний простатит та їхніх дружин.

Дослідити причини, механізми розвитку та клінічні прояви сексуальних розладів у чоловіків при хронічному простатиті тау їхніх дружин.

Визначити причини, умови розвитку та клінічні варіанти дезадаптації подружньої пари, у якій чоловік хворий на хронічний простатит.

Дослідити відмінності особистості та характер міжособистісних стосунків подружжя при досліджуваній патології у чоловіків.

Виявити співвідношення негативних соціальних, психологічних, соціально-психологічних та біологічних чинників у генезі сексуальної дезадаптації при даному захворюванні.

Розробити систему диференційованої психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації при хронічному простатиті у чоловіка та методи її психопрофілактики.

Об'єкт дослідження: подружня дезадаптація при хронічному простатиті у чоловіків. дезадаптація подружній простатит сексуальний

Предмет дослідження: причини розвитку сексуальної дисфункції у чоловіків та механізми формування клінічних форм подружньої дезадаптації при хронічному простатиті у чоловіка.

Методи дослідження: клініко-психопатологічний, клінічний; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психо-діагностичні дослідження особистості та міжособистісних стосунків подружжя; соціологічні дослідження; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. На основі системного дослідження стану сексуального здоров'я подружжя при хронічному простатиті у чоловіка вперше визначено причини та умови розвитку подружньої дезадаптації при даній патології. Виявлено роль біогенних, соціогенних, психогенних, негативних соціально-психологічних та сексуально-поведінкових чинників у генезі сексуальної дисфункції у чоловіків та дезадаптації подружньої пари, у якій чоловік хворий на хронічний простатит.

Уперше встановлено, що порушення сексуальної функції хворих на хронічний простатит можуть бути як вторинними, зумовленими цим захворюванням, так і первинними, що виникають з інших причин. Виявлено різні клінічні форми подружньої дезадаптації при досліджуваній патології та закономірності їхнього розвитку.

Новою є система заходів, спрямована на лікування основного захворювання чоловіків та психотерапевтичну корекцію подружньої дезадаптації.

Практична значущість отриманих результатів. Для сексологічної клініки практичне значення мають розроблені діагностичні критерії, які дають змогу визначити особливості сексуальних розладів при хронічному простатиті у чоловіків та зумовленій ними сексуальній дезадаптації подружньої пари в кожному конкретному випадку. Пропонована патогенетично спрямована система диференційованої психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації, що враховує її багатофакторну зумовленість і клінічний поліморфізм, дає можливість досягнути високого терапевтичного ефекту та запобігти рецидивам порушення сексуального здоров'я.

Результати проведеного дослідження запроваджено в клінічну практику Харківського обласного урологічного центру, відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, а також у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології, кафедрі урології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися на Харківській обласній науково-практичній конференції сексопатологів (2002); засіданнях секції сексопатологів Харківського науково-медичного товариства (2003 - 2004); науково-практичній конференції Євроазійської асоціації сексологів (2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 самостійні наукові статті у фахових наукових виданнях згідно з "Пере/оком" ВАК України.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 153 crop, машинопису. Дисертація складається зі вступу; огляду літератури; 6 глав власних досліджень; узагальнення результатів досліджень; висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 21 таблицею та 6 рисунками. Бібліографічний список містить 206 джерел (172 праці вітчизняних та 34 зарубіжних авторів).



Основний зміст роботи

Характеристика обстежених недружніх пар. Під спостереженням перебувало 120 подружніх пар, у яких чоловіки хворіли на хронічний простатит. У більшості з них (90 пар, 75±3%) спостерігалася сексуальна дезадаптація, у решти ЗО пар (25±5%) дезадаптації не було, ця група обстежувалася як контрольна. Згідно з результатами всебічного клінічного обстеження подружні пари із сексуальною дезадаптацією було поділено на дві групи: першу склала 31 (34+5%) пара, у яких у чоловіків мала місце сексуальна дисфункція, зумовлена хронічним простатитом, що супроводжується больовим синдромом; до другої увійшли 59 (66±5%) пар, у яких у чоловіків при явищах хронічного простатиту позначалася сексуальна дисфункція, зумовлена іншими причинами.

У другій групі подружніх пар було виділено три підгрупи. До 1ї віднесено 12 (20+5%) пар, у яких сексуальний розлад у чоловіків виник унаслідок неправильної інтерпретації ними своїх сексуальних проявів через недостатню обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя. До 2ї підгрупи увійшли 16 (27+5%) пар, у яких сексуальна дисфункція у чоловіка була зумовлена низьким рівнем соціально-психологічної адаптації подружжя. 3ю групу склала 31 пара (56+3%), де сексуальні порушення у чоловіків були наслідком сексуально-еротичної дезадаптації.

Переважна більшість подружжів (81±3%) були в молодому віці - від 21 до 40 років. Давність сексуальної дезадаптації становила здебільшого від кількох місяців до 5 років, причому на першому році подружнього життя вона виникла у всіх обстежених 1ї підгрупи другої групи.

Давність захворювання на хронічний простатит у переважної більшості (87+5%) хворих клінічних груп становила до 2 років, у контрольній групі - від одного до 5 років.

Методи обстеження подружжя. Було проведено всебічне обстеження всіх хворих та їхніх дружин: клінічне (в тому числі неврологічне, урологічне, гінекологічне та спеціальне сексологічне), антропометричне, психо-діагностичне, соціологічне.

Стан статевих органів чоловіків, локалізацію та поширеність запального процесу у передміхуровій залозі досліджували урологічними методами. Активність запального процесу визначали на підставі клінічних показників і результатів аналізів крові, сечі, мікроскопічного та бактеріологічного дослідження секрету передміхурової залози та еякуляту, виділеної мікрофлори.

З метою вивчення механізмів розвитку сексуальних розладів у чоловіків та пов'язаної з ними сексуальної дезадаптації подружжів проводили структурний аналіз копулятивного циклу за Г.С. Васильченком (1990) та системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за В.В. Кришталем (2002). Це дало змогу поставити диференціальний діагноз порушень, існуючих у кожного з подружжя, і сексуальної дезадаптації подружньої пари, а також, виявити основний, патопластичний, провокуючий, сприятливий чинники в розвитку дезадаптації. Під час сексологічного обстеження вивчали особливості преморбідних рис та емоційних реакцій пацієнтів на сексуальні розлади, типи сексуальної мотивації.

Для визначення статевої конституції застосовували шкали векторного визначення статевої конституції чоловіків (Г.С. Васильченко, 1990) та жінок (І.Л. Ботнєва, 1983), що дають змогу визначити тип статевої конституції, коефіцієнти статевої активності, генотипу та фенотипу.

Для вивчення актуального психічного стану хворих на простатит, їхніх особистісних відмінностей та співвідношення останніх у подружній парі було використано опитувальник ММРІ (варіант Ф.Б. Берєзіна, М.П. Мірошникова, 1976). З метою визначення системи відносин, пов'язаних із захворюванням, а також визначення цілісного типу реагування на хворобу використано опитувальник "Тип ставлення до хвороби".

Дослідження уявлень кожного з подружжя щодо ієрархії сімейних цінностей, їх узгодженості у подружжя та рольової

адекватності проводили за допомогою оігитувальника "Рольові очікування та домагання у шлюбі".

Для визначення рівня психологічної та соціально-психологічної адаптації подружжя було застосовано опитувальник, розроблений В.В. Кришталем, що дає змогу виявити сферу конфліктності подружньої пари. Рівень сексуально-еротичної адаптації визначали за допомогою спеціального огштувальника та карт ерогенних зон чоловіка і жінки (В.В. Кркінталь, 1990). Значення для подружжя сексуального життя загалом і сексуального розладу зокрема оцінювали за шкалою С.С Лібіха (1990).

Було вивчено такі соціологічні чинники, як рівень освіти подружжя, характер трудової діяльності та посада, стаж сімейного життя і вплив сексуальної дисгармонії на міцність шлюбу, трудову діяльність і взаємини з колективом.

Дані, здобуті у процесі біохімічних досліджень, статистично оброблено за методом Стьюдента - Фішера, результати решти досліджень - за таблицями відсотків та їх помилок В.С. Генеса.

Роботу виконано на базі філіалу кафедри сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти в санаторії "Молдова", м. Трускавець.

Результати дослідження. У процесі дослідження було визначено, що в 31 подружньої пари (перша група) дезадаптація була зумовлена вторинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, що стала наслідком хронічного простатиту з вираженим больовим синдромом. У 59 подружніх пар (друга група) сексуальна дезадаптація розвинулася як результат первинної сексуальної дисфункції, зумовленої різними причинами: дезінформаційно-оцінної форми, яка розвинулася внаслідок неправильної інтерпретації подружжям своїх сексуальних проявів через недостатню обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя (12 подружніх пар); комунікативної форми внаслідок порушення міжособистісних відносин подружжя (16 подружніх пар); сексуально-еротичної форми - внаслідок невідповідності сексуальної поведінки подружжей (31 подружня пара).

У результаті обстеження, у більшості (52+5%) чоловіків другої групи було виявлено порушення темпу статевого дозрівання, здебільшого воно було уповільненим: у першій групі сомато-сексуальний розвиток у переважній більшості випадків (81+7%) був своєчасним. Жінки здебільшого розвивалися нормально. У

психосексуальному розвитку також: частіше позначалися порушення (переважно ретардація) у чоловіків другої групи (61±9%). Темп психосексуального розвитку решти чоловіків і всіх жінок здебільшого був нормальним. Окрім того, у 68+5% чоловіків обох клінічних груп було виявлено асинхронії статевого розвитку, найчастіше сукупні (56±5%). У контрольній групі темп статевого розвитку був нормальним не лише в жінок (83±4%), але й у переважної більшості чоловіків (78+5%); набагато рідше траплялися в останніх асинхронії статевого розвитку (27±8%).

Практично у всіх чоловіків клінічних груп (за винятком одного) і у 82+14% жінок позначалися ті чи інші преморбідні риси, у чоловіків - найчастіше тривожно-помислові та інфантильні, у жінок - афективні та інфантильні. Це можна розцінювати як один із чинників, що сприяє розвиткові сексуального розладу у чоловіків та подружній дезадаптації. Показовим є те, що в контрольній групі і в чоловіків, і в жінок найчастіше (відповідно у 6О±9 та 73+8%) був урівноважений, спокійний характер.

До того у всіх обстежених подружжів основних груп було виявлено невротичні розлади: у чоловіків неврастенія, гшотимічний, іпохондричний розлади, невроз очікування, що посилювало перебіг сексуальних розладів, у жінок - соматизований розлад, пролонгована депресивна реакція, рідше неврастенія, що розвинулася як особистісна реакція на подружню дезадаптацію. У контрольній групі невротичні прояви траплялися набагато рідше (у 54±7% чоловіків і 40±б% жінок).

У клінічній картині сексуальних розладів у всіх чоловіків першої групи подружніх пар, у яких хронічний простатит супроводжувався больовим синдромом, мали місце гіполібідемія, стертість та болісність оргазму, зниження статевої активності. У більшості з них спостерігалася також; передчасна еякуляція, що часто сполучалося з послабленням ерекції. Зниження статевої активності та гіполібідемія спостерігалися також у чоловіків 2ї, а гіпоерекція - у хворих 3ї підгрупи другої групи; у 1й тд групі сексуальні прояви відповідали віку і статевій конституції чоловіків, але через неправильну оцінку своїх сексуальних проявів вони зазнавали психосексуальної незадоволеності, як і решта обстежених подружжів. У дружин хворих відзначалася аноргазмія, у другій групі - також: гіполібідемія, що мали відносний характер.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжів за його інтегральними критеріями показав, що майже всі вони були порушені у більшості обстежених хворих. Ретардація психосексуального розвитку і сукупні асинхронії статевого дозрівання частіше відзначалися у чоловіків другої групи, так само як і трансформація статеворольової поведінки та низький рівень обізнаності в питаннях сексу. Типами сексуальної мотивації найчастіше в чоловіків були генітальний та тпабдонно-регламентований, найнесприятливіші для досягнення сексуальної гармонії, як і мотиви статевого акту - зняття статевого напруження й виконання подружнього обов'язку. Статева конституція більш ніж у 1/3 чоловіків була слабкою і практично в жодного з чоловіків не було сильної статевої конституції, яка позначалася у 20±4% жінок.

Хоча мотивом вступу до шлюбу у переважної більшості подружжя було кохання, зберегли його лише 32±5% чоловіків і 24+4% жінок. Дуже низькою була оргастичність у жінок, особливо у другій групі подружніх пар (не більше 10%). Не збігалося в подружжів і сексуальне бажання: якщо у більшості жінок воно виникало не рідше 23 разів на тиждень, то у більшості чоловіків від 1 разу на тиждень до 12 разів на місяць. Не сприяли подружній гармонії типи сексуальної культури подружжя примітивний та невротичний у чоловіків, невротичний та ліберальний у жінок. Сексуально-еротична поведінка не відповідала у подружжя другої групи, і всі обстежені чоловіки та жінки зазнавали психо-сексуально незадоволеності.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжя за його компонентами та складовими дав змогу виявити сукупне їх порушення в обох клінічних групах подружніх пар., При цьому було визначено, що причиною сексуальної дезадаптації подружжя стало в першій групі ураження генітальної складової анатомо-фізіологічного компонента у чоловіків, зумовлене хронічним простатитом, який супроводжується больовим синдромом. У другій групі причиною сексуальної дезадаптації було сукупне ураження в 1й підгрупі інформаційно-оцінної складової соціального компонента та психологічного компонента, що зумовило розвиток дезінформаційно-оцінної форми сексуальної дисфункції; у 2й підгрупі -- ураження соціально-психологічного компонента, пов'язане з міжособистісним конфліктом подружжя, яке зумовило комунікативну форму сексуальної дисфункції; у 3й підгрупі - ураження інформаційно-оцінної складової соціального компонента, що призвело до розвитку сексуально-еротичної форми сексуальної дисфункції у подружжя. Порушення решти компонентів та складових сексуального здоров'я у кожній із підгруп даної групи подружніх пар сприяло виникненню сексуальної дезадаптації подружжів та посилювало її.

Таким чином, системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружніх пар, у яких чоловік хворіє на хронічний простатит, дав змогу виявити формування при цьому стражданні різних варіантів і форм сексуальної дисфункції та сексуальної дезадаптації подружжя.

Дослідження гормонального забезпечення сексуальної функції дало змогу виявити у хворих із вторинною дисфункцією зміни балансу стероїдних та гонадотропних гормонів, а саме вірогідне зниження рівня в крові тестостерону й підвищення естраді олу (р<0,01), а також підвищення ФСГ, ЛГ та пролактину (р>0,05). У хворих із сексуальною дисфункцією, зумовленою дезінформаційною, комунікативною та сексуально-еротичною дезадаптацією, і в чоловіків контрольної групи гормональні зміни були невірогідні.

Психо-діагностичне обстеження дало змогу визначити низку особливостей у характерологічних рисах та міжособистісних відносинах подружжів клінічних груп, які сприяли розвиткові сексуальної дезадаптації та посилювали її.

У 43+5% подружніх пар мало місце несприятливе сполучення психосексуальних типів чоловіка і жінки (обидва подружжя агресивного або пасивно-підкорюваного типу чоловік-син та жінка-дочка). Значними були розбіжності сексуальної мотивації подружжя, зокрема, сполучення ігрового її типу у дружини та шаблонно-регламентованого - у чоловіка.

Вельми суттєвими дисгармонуючими чинниками були невідповідність спрямованості особистості подружжя (домінуючої мотивації, ціннісних орієнтацій та ін.}, виявлена у 70+5% подружніх пар, а також розбіжність самооцінки подружжя, оцінок, які вони дають одне одному, та рівня домагань чоловіка і жінки.

Невідповідність цих категорій відігравала велику роль у виникненні сексуальної дезадаптації подружжів, особливо в подружніх парах 2ї та 3ї підгруп другої групи. Визначення системи відносин, фрустраційної толерантності, ціннісних орієнтацій показало, що невідповідність диспозицій особистості та порушення міжособистісних відносин були головними причинами розвитку дезадаптації у подружніх пар другої групи і не мали особливого значення у подружжів першої груші.

Здобуті дані підтверджують поширену думку, що розбіжність спрямованості особистості сама собою є дисгармонуючим чинником у системі подружніх стосунків і може бути причиною або посилювати сексуальну дезадаптацію подружжів. Розвиткові дисгармонії сприяв і низький ступінь адаптації подружжя практично на всіх рівнях їхньої взаємодії (психологічному, соціально-психологічному, сексуально-еротичному).

Психічний стан обстежених визначався такими наявними у них рисами, як іпохондрична фіксація на болісних переживаннях, тривожність, емоційна напруженість, невпевненість у одних хворих та погана соціальна пристосовуваність, відлюдність, агресивність, егоцентричність - у інших. Загалом загостреність особистісних рис, характерна для обстежених хворих і не спостережувана у більшості їхніх дружин, знижувала адаптивні можливості подружжя.

Виявлені особистісні відмінності підтверджувалися даними, здобутими за допомогою опитувальника ММРІ. Вони показали, що у хворих 1ї і у частини хворих 3ї підгрупи другої групи були тривожно-помислові риси, відлюдність, невпевненість, боязкість, нерішучість, а у іншої частини хворих 3ї підгрупи - стійкість афективно забарвлених переживань, конфліктність.

Визначене за спеціальним опитувальником переважання у хворих тривожного, іпохондричного, неврастенічного типів ставлення до хвороби і відсутність гармонійного типу реагування на хворобу негативно впливало на перебіг основного захворювання чоловіків та посилювало сексуальну дезадаптацію подружжя.

У процесі вивчення рольових очікувань і домагань у шлюбі виявлено розугодженість уявлень щодо сімейних цінностей та рольову неадекватність у переважної більшості подружжя (94±6%) 2ї підгрупи другої групи, характерною для них була, зокрема, і розбіжність уявлень про значущість у сімейному житті сексуальних відносин (83+9%).

Таким чином, психодіагностичні дослідження дали змогу визначити низку закономірностей у характерологічних рисах та міжособистісних відносинах подружжів клінічних груп, які сприяли виникненню у них сексуальної дезадаптації і посилювали її.

Сексуальна дезадаптація, як показали соціологічні дослідження, здебільшого не впливала на трудову діяльність, соціальні зв'язки, просування подружжів по службі та їхні взаємини з колективом. У тих випадках, коли дезадаптація позитивно або негативно впливала на ці сфери, це було пов'язано з особистісними відмінностями чоловіків і жінок та їхньою емоційною реакцією на існуючий розлад сексуального здоров'я.

Здобуті в проведених дослідженнях дані дали нам змогу запропонувати таку систематизацію подружньої дезадаптації при розглядуваній патології у чоловіка.

I варіант - подружня дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції, зумовленої хронічним простатитом, що супроводжується больовим синдромом (31 подружня пара, 34±5%).

II варіант - подружня дезадаптація, внаслідок первинної сексуальної дисфункції (59 подружніх пар, 66+5%).

1) Дезінформаційно-оціннаформасексуальної дисфункції (12 подружніх пар, 20±5%). " " 2) Комунікативна форма сексуальної дисфункції (16 : подружніх пар, 27±б%). *^ ' 3) Сексуальноеротична форма сексуальної дисфукнції (31 подружня пара, 53±6%),

Кожен із цих варіантів і кожна з форм сексуальної дисфункції має свої причини, механізми розвитку та клінічні прояви, знати які необхідно для вибору адекватних лікувальних програм.

Безпосередньою причиною першого варіанта дезадаптації є пов'язана з больовим синдромом при хронічному простатиті сексуальна дисфункція у чоловіків. Причиною дезінформаційно-оцінної форми другого варіанта подружньої дезадаптації є недостатня поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя та неправильна інтерпретація своїх сексуальних проявів за наявності особистісних відмінностей подружжів, які не сприяють успішному сексуальному спілкуванню. Причиною комунікативної форми даного варіанта дезадаптації є міжособистісний конфлікт подружжя, причиною сексуально-еротичної форми - низький рівень обізнаності в питаннях сексу і невміння подружжя адаптувати свою сексуальну поведінку одне до одного.

У складний генез кожного з варіантів подружньої дезадаптації роблять свій внесок й ті соціогенні, психогенні, негативні соціально-психологічні й соматогенні чинники, що не призводять до неї безпосередньо, але відіграють патопластичну роль, сприяють формуванню дезадаптації та посилюють її. Такими чинниками є несприятливе сполучення в парі преморбідних особливостей характеру подружжя, їх психосексуальних типів, статево-родьової поведінки, типів сексуальної мотивації та сексуальної культури, статевої конституції, а також; невротичні розлади, що, як правило, в свою чергу є наслідком порушення сексуального здоров'я подружньої пари. При цьому первинна сексуальна дисфункція сприяє виникненню хронічного простатиту, а вторинна - є його наслідком.

Визначені проведеними дослідженнями причини, механізми формування, перебіг та клінічні прояви подружньої дезадаптації при хронічному простатиті у чоловіків стали основою для розробки системи її психотерапевтичної корекції, що має етіологічну та патогенетичну спрямованість.

Пропонована система згідно з прийнятими у сучасній сексології принципами (1990) складається з трьох компонентів (когнітивного, афективного та конативного) і проводиться комплексно, диференційовано, поетапно та послідовно. Методи психотерапії та конкретний зміст здійснюваних заходів визначається клінічною формою дезадаптації та індивідуальною ситуацією, яка спостерігається у кожної подружньої пари.

Система корекції містить, з одного боку, лікування хронічного простатиту та його ускладнень, з другого - психотерапію сексуальної дезадаптації подружньої пари.

Лікування хворих має бути спрямовано на ліквідацію запального процесу у передміхуровій залозі та його ускладнень, насамперед больового синдрому. З цією метою використовуються ухвалені в урологічній клініці методи (антибіотики, хіміотерапевтичні препарати, препарати розсмоктувальної, знеболюючої дії, біостимулятори, вітаміни, адаптогени, седативні засоби, а також: лікувальна мінеральна вода Нафтуся). До того ж застосовуються фізіотерапія, до якої входить лікувальна гімнастика, електролікування (електрофорез, діадинамофорез, фонофорез), грязелікувальні процедури, пальцевий масаж передміхурової залози, ЛДтерапія, голкорефлексотерапія. Враховуючи значущість особистісних реакцій на урологічне захворювання і особливо на пов'язану з ним сексуальну дисфункцію, всі лікувальні заходи необхідно опосередкувати та потенціювати методами психотерапії.

Водночас із лікуванням хворого чоловіка проводиться курс психотерапевтичної корекції сексуальної дезадаптації подружньої пари, який ураховує її варіант і клінічну форму, стан усіх компонентів і складових сексуального здоров'я, що відбиває стан сексуальної функції кожного із подружжя і ступінь їхньої адаптації на всіх рівнях взаємодії. На різних етапах психотерапевтичної корекції використовуються адекватні в кожному конкретному випадку методи психотерапії - індивідуальна, парна раціональна, інформаційна та групова психотерапія, засоби психічної саморегуляції, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг, особистісно-орієнтована психотерапія, естета, бібліотерапія тощо.

У результаті проведення розробленої системи корекції повне відновлення сексуальної адаптації і значне поліпшення, що забезпечує достатньо гармонійні сексуальні контакти подружжя, було досягнуто у 93+3% подружніх пар. Найбільша ефективність лікування у найкоротший термін відзначалася у подружніх пар із високим рівнем психологічної та сексуально-еротичної адаптації. Найменшою була ефективність за низького рівня соціально-психологічної адаптації подружжя і небажання одного з них брати участь у коригувальних заходах і виконувати рекомендації лікаря. Рецидиви дисгармонії виникали в терміни до 2 років у 8+3% подружніх пар при загостренні простатиту у чоловіка та в осіб із нестійкою психологічною адаптацією, що призводить до сексуально-еротичної дезадаптації. Тож високий і стійкий терапевтичний ефект корекції склав 85+4%.

Успіх психотерапії подружньої дезадаптації не залежав від тяжкості перебігу простатиту у чоловіка.

Здобуті результати дають підстави вважати, що психотерапевтична корекція сексуальної дезадаптації подружньої пари, пов'язаної з первинною та вторинною сексуальною дисфункцією у чоловіка, хворого на хронічний простатит, є високоефективною за умови, що вона проводиться в системі, послідовно і чітко диференційовано з урахуванням усіх компонентів та складових сексуального здоров'я.

Психопрофілактика сексуальної дезадаптації при хронічному простатиті полягає у запобіганні розвиткові та виникненню рецидивів цього захворювання та підвищенні рівня соціальної, психологічної, сексуально-поведшкової адаптації подружжя.. Профілактичні заходи мають проводитися у двох напрямах - етіопатогенетичному та реабілітаційному. Перший передбачає своєчасне усунення чинників, що сприяють виникненню захворювання, серед яких перше місце за частотою посідає венозний застій; другий являє собою комплекс заходів щодо запобігання рецидивам простатиту. При цьому обов'язково вживаються психопрофілактичні заходи, спрямовані на усунення патогенетичного впливу первинних та вторинних психогенез, невротичної симптоматики та дезадаптації подружжя на будь якому рівні їх взаємодії.



Висновки

У роботі наведено теоретичне обгрунтування й нове рішення проблеми розвитку сексуальної дезадаптації при хронічному простатиті. Проблему вирішено з позицій системного підходу до дослідження причин і механізмів формування дезадаптації подружньої пари при даному захворюванні з метою розробки системи її психотерапевтичної корекції.

При хронічному простатиті, що супроводжується сексуальною дисфункцією, у хворих та їхніх дружин розвиваються невротичні розлади: у чоловіків неврастенія, гіпотимічне, іпохондричне розлади, невроз очікування невдачі, у жінок - соматизований розлад, пролонгована депресивна реакція, рідше - неврастенія.

Сексуальна дисфункція у чоловіків, хворих на хронічний простатит, може бути первинною та вторинною. Первинна дисфункція сприяє захворюванню на простатит, вторинна є його наслідком. Клінічними проявами вторинного сексуального розладу є послаблення генітальних реакцій, оргазмічна дисфункція, передчасна еякуляція, гіполібідемія, зниження сексуальної активності та заповзятливості. При первинному сексуальному розладі спостерігається здебільшого зниження сексуальної активності та гіполібідемія, у хворих із сексуально-еротичною формою дисфункції - також гіпоерекція. У дружин хворих відзначаються аноргазмія відносного характеру та психосексуальна незадоволеність.

Вторинна сексуальна дисфункція зумовлюється синдромом хронічного тазового болю, що супроводить простатит, і має складний патогенез, в основі якого лежить порушення функціонування нейрорецепторного апарату; суттєву патогенну роль відіграють при цьому слабкий тип статевої конституції, преморбідні відмінності особистості (тривожно-помислові, інфантильні) та невротичні розлади, що розвиваються у хворих.

Первинна сексуальна дисфункція проявляється у трьох клінічних формах: дезінформаційно-оцінній, зумовленій недостатньою обізнаністю у питаннях сексу та неправильною інтерпретацією своїх сексуальних проявів; комунікативною, зумовленою міжособистісним конфліктом подружжя, та сексуально-еротичною, причиною якої є невміння подружжя адаптувати одне до одного свою сексуальну поведінку через низький рівень обізнаності у питаннях психогігієни статевого життя.

У генезі кожної з цих форм сексуальної дисфункції та зумовленої ними подружньої дезадаптації беруть участь несприятливе сполучення в парі преморбідних відмінностей особистості, психосексуальних типів, статево-рольової поведінки, статевої конституції, типів сексуальної мотивації та сексуальної культури подружжя, а також; невротичні, розлади, що в свою чергу є наслідком порушення сексуальної функції хворих на хронічний простатит.

Соціальні чинники, за даними системно-структурного аналізу сексуального здоров'я, відіграють патогенну роль у розвитку сексуальної дисфункції у 73+5% чоловіків і 66+5% жінок; психологічні і соціально-психологічні - у всіх подружніх пар із комунікативною формою дисфункції і відповідно у 27+5 та 33+5%решти; соматогенні чинники -- у всіх чоловіків, психогенні - у всіх чоловіків та 71+5% жінок.

Система психотерапевтичної корекції сексуальної дезадаптації подружньої пари при хронічному простатиті у чоловіка має складатися з трьох компонентів (когнитивного, афективного та конативного), грунтуватися на принципах комплексності, диференційованості, етанності, послідовності іпроводитися у двох напрямах - лікування хронічного простатиту та його ускладнень і психотерапія сексуальної дезадаптації подружньої пари. При цьому залежно від клінічної форми сексуальної дисфункції і варіанта подружньої дезадаптації, а також; етапу корекції використовуються адекватні в кожному конкретному випадку методи: індивідуальна, парна раціональна, інформаційна, групова психотерапія, засоби психічної саморегуляції, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний тренінг, особистісно-орієнтована психотерапія, естето, бібліотерапія та ін.

Проведення запропонованої системи дає змогу досягти високого терапевтичного ефекту у 85±4% випадків.

Психопрофілактика сексуальної дезадаптації при хронічному простатиті має полягати в запобіганні розвиткові та появі рецидивів цього захворювання і підвищенні рівня соціальної, психологічної та сексуально-поведінкової адаптації подружжя.



Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Вабелюк В.Е. Системная коррекция сексуальной дисфункции и супружеской дезадаптации при простатите у мужчин// Международный медицинский журнал. - 2003. - Т. 9, № 1. С.6971.

2. Бабелюк В.Е. Сексуальная дезадаптация при хроническом простатите: причины, механизмы развития, клиническое течение // Укр. вісн. психоневрол. - 2004. - Т. 10, № 3. - С.4346.

3. Вабелюк В.Е. Личностные особенности больных хроническим простатитом и их роль в супружеской дезадаптации //Международный медицинский журнал. - 2004. - Т. 10, №3. - С.98101.

4. Вабелюк В.Е. Психотерапевтическая коррекция сексуальной дезадаптации при хроническом простатите // Укр. вісн.психоневрол. - 2005. Т. 13, вип.2 (43). - С.5255.

5. 5.Бабелюк В.Е, Сексуальная дезадаптация при хроническом простатите и сексуальных расстройствах у мужчин // Актуальные проблемы современной сексологии и репродуктологии. Сб.тезисов науч.практ. конф. под ред. Б.М.Вортника. - Киев, 2003. С.14.



Анотація

Бабелюк В.Є. Сексуальна дезадаптація при хронічному простатиті та система її психотерапії (медикопсихологічні аспекти). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2005.

Проведено системне дослідження психічного стану та стану сексуальної функції у 120 хворих на хронічний простатит. Визначено причини й умови розвитку подружньої дезадаптації за цієї патології. Виявлено різні клінічні форми дезадаптації, закономірності їх розвитку, прояви та перебіг. Показано взаємодію негативних соціальних, психологічних, соціально-психологічних, сексуально-поведінкових чинників та хронічного простатиту у генезі дезадаптації.

Розроблено діагностичні критерії особливостей сексуальних розладів та сексуальної дезадаптації, систему психотерапевтичної корекції, що сприяє досягненню високого лікувального ефекту та запобігає рецидивам порушення сексуального здоров'я подружжя.

Ключові слова: хронічний простатит, сексуальна дезадаптація, психопатологія, психотерапевтична корекція, психопрофілатика.



Аннотация

Бабелюк В.Е. Сексуальная дезадаптация при хроническом простатите и система ее психотерапии (медикопсихологические аспекты). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2005.

С позиций системного подхода к исследованию психического состояния и состояния сексуальной функции у больных хроническим простатитом и у их жен проведено комплексное обследование 120 супружеских пар, в которых у мужей имело место это заболевание. В результате обследования у 90 из них выявлена сексуальная дезадаптация супругов.

Показано, что при хроническом простатите, сопровождающемся сексуальной дисфункцией, у больных к у их ясен развиваются невротические расстройства. Установлено, что сексуальная дисфункция у мужчин может быть первичной, которая способствует развитию хронического простатита, и вторичной, которая является его следствием. Описаны клинические проявления тех и других сексуальных расстройств, а также сексуальные нарушения у жен больных. Показано, что в сложном патогенезе вторичной сексуальной дисфункции, в основе которой лежит нарушение функционирования нейрорецепторного аппарата, играют патогенную роль слабый тип половой конституции, преморбидные особенности личности и развивающиеся у больных невротические расстройства.

Выявлены три клинические формы первичной сексуальной дисфункции (дезинформационнооценочная, коммуникативная, сексуальноэротическая). Определены причины развития каждой из этих форм и механизмы развития обусловленной ими сексуальной дезадаптации супружеской пары. Показано, что в ее формировании принимают участие неблагоприятное сочетание в паре преморбидных особенностей личности, психосексуальных типов мужчины и женщины, полоролевого поведения, типов половой конституции, сексуальной мотивации и сексуальной культуры супругов, а также невротические расстройства, которые в свою очередь являются следствием нарушения сексуальной функции больных хроническим простатитом.

По данным проведенного системноструктурного анализа сексуального здоровья супругов установлено, что социальные факторы играют патогенную роль в развитии сексуальной дисфункции у 73±5% мужчин и 66+5% женщин; психологические и социальнопсихологические - у всех супружеских пар с коммуникативной формой дисфункции и соответственно у 27±5 и 33+5% остальных; соматогенные факторы - у всех мужчин и 71±5% женщин.

Автором предложены дифференциальнодиагностические критерии изученных форм сексуальной дисфункции и вариантов супружеской дезадаптации и разработана система психотерапевтической коррекции сексуальной дезадаптации супружеской пары при хроническом простатите у мужа. Детально описаны этапы проводимой психокоррекции и используемые на каждом из них методы из арсенала современной психотерапии. Показано, что проведение разработанной системы позволяет получить высокий и стойкий терапевтический эффект в 85±4% случаев.

В работе также определены пути и методы психопрофилактики сексуальной дезадаптации, направленной на предупреждение развития и рецидивирования хронического простатита и повышение уровня социальной, психологической и сексуальноповеденческой адаптации супругов.

Ключевые слова: хронический простатит, сексуальная дезадаптация, психопатология, психотерапевтическая коррекция, психопрофилактика.



Summary

Babelyuk V.E. Sexual desadaptation at chronic prostatitis and the system of its psychotherapy (medicalpsychological aspects). Manuscript.

Thesis for a candidate of medical science degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH. - Kharkov, 2005.

On the basis of systemic approach to studding psychic state and sexual function of 120 patients with chronic prostatitis there were determined causes and development conditions of spouses desadaptation at this pathology. Different clinic forms of desadaptation, regularities of its development, manifestations and course were revealed. There was shown the role of somatogenic, sociogenic, psychogenie, negative socialpsychological and sexualbehavioral factors in the genesis of the desadaptation.

There were developed diagnostics criteria, which allow to determine peculiarities of sexual disorders and sexual desadaptation of spouses, the system of psychotherapeutic correction was worked out too which allow to gain a high therapeutic effect and to prevent relapses of sexual health disorder in spouses.

Key words: chronic prostatitis, sexual desadaptation, psychopathology, psychotherapeutic correction, psychoprophylaxis.

Размещено на Allbest.ru

...