Варіанти, форми і психокорекція дезадаптації подружньої пари при позашлюбних зв’язках і венеричних захворюваннях жінок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

УДК 816.89-008.442:616.97]--085.859

Варіанти, форми і психокорекція дезадаптації подружньої пари при позашлюбних зв'язках і венеричних захворюваннях жінок

19.00.04 - медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Мєшковська Олена Анатоліївна

Харків 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та медичної психології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри психотерапії.

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, професор кафедри.

Провідна організація: Національний медичний університет імені акад. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра психіатрії, м. Київ.

Захист відбудеться "25" жовтня 2005 р. об 11-й год. на засіданні спеціалізованої вченої ради на засіданні спеціалізованої ученої ради К64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

Автореферат розісланий "23" вересня 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцент Н.К.Агішева

дезадаптація позашлюбний венеричний психокорекція

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Зростання кількості венеричних захворювань стає однією з найсерйозніших медичних та соціальних проблем сучасності, особливо зважаючи на той факт, що венеричні захворювання поширені здебільшого серед молодих людей. Суттєве зростання частоти цих захворювань відзначається у працях і вітчизняних, і зарубіжних авторів - Г. Новайтис (1985), І.А. Бабюк (1995), F. Perls (1995), H.E. Fischer (1995), P. Pryor, I.K. Dikinson (2000). Відзначено в літературі і збільшення частоти подружніх зрад, зокрема жінок. У роботі C. Botwin (1994) наводяться цифри від виявлених A.C. Kinsey у 1953р. 26% до 55%, установлених дослідниками в 90-х роках ХХ століття.

Із проблемою позашлюбного сексу та захворюваності на венеричні хвороби нерозривно пов'язана вельми актуальна проблема подружньої дезадаптації. Утворюється своєрідне порочне коло: дезадаптація призводить до подружніх зрад, що нерідко закінчуються зараженням венеричною хворобою, а це, в свою чергу, посилює дезадаптацію чи, можливо, стає її причиною.

Останні роки феномен подружньої дезадаптації, що негативно позначається на сексуальному здоров'ї подружжя, здоров'ї сім'ї та підриває міцність шлюбу, привертає дедалі більше уваги дослідників (В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 2002; J. Fischer, H. Gochros, 1997; H. Intili, D. Nier, 1998). Проте порушення подружньої взаємодії при позашлюбних зв'язках у жінок, що призвели до захворювання на венеричну хворобу, практично не вивчено й не висвітлено в літературі. Залишаються не дослідженими умови виникнення подружніх зрад, їх причинно-наслідковий зв'язок із порушенням міжособистісної чи сексуальної комунікації подружжя, психологічні наслідки позашлюбних сексуальних контактів і венеричного захворювання для самих жінок та їхніх чоловіків, перебіг і прояви дезадаптації подружньої пари, у якій дружина зраджує чоловіка.

Внаслідок такого становища до цього часу не розроблено шляхи та методи психокорекції подружньої дезадаптації і психопрофілактики позашлюбних зв'язків жінок, що призводять до венеричних захворювань, і досліджувана проблема зберігає своє актуальне медичне, медико-психологічне та соціальне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: "Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - розробити систему психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації при позашлюбних статевих стосунках та венеричних захворюваннях у жінок.

У роботі було поставлено такі завдання.

Дослідити відмінності особистості жінок, які допустилися подружніх зрад, що призвели до венеричного захворювання, та їхніх чоловіків.

Вивчити міжособистісні і сексуальні стосунки подружжя при позашлюбних зв'язках у дружини.

Визначити роль соціальних, психологічних, соціально-психологічних та біологічних чинників у формуванні подружньої дезадаптації.

Виявити причини виникнення, мотивацію і характер позашлюбних зв'язків жінок, що зумовили зараження венеричною хворобою.

Вивчити наслідки для особистості подружжя зрад і захворювання на венеричну хворобу та їх вплив на соціально-психологічну та сексуальну адаптацію подружжя.

Розробити систему диференційованої психокорекції варіантів і форм подружньої дезадаптації при позашлюбних зв'язках у дружини.

Об'єкт дослідження - подружня дезадаптація при позашлюбному сексі у жінок, що призвів до зараження венеричним захворюванням.

Предмет дослідження - причини, механізми формування подружньої дезадаптації, умови виникнення та характеристика позашлюбних зв'язків жінок.

Методи дослідження - клініко-психопатологічні методи обстеження жінок та їхніх чоловіків: системно-структурний аналіз сексуального здоров'я подружжя; психодіагностичні методи вивчення відмінностей особистості, міжособистісних стосунків подружжя та позашлюбних зв'язків жінок; соціологічні дослідження; методи математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Новим є системний підхід до дослідження феномену подружньої дезадаптації при позашлюбних зв'язках у жінок, що враховує соціальні, психологічні, поведінкові, інформаційно-оцінні та фізіологічні чинники регуляції подружніх стосунків. Уперше проведене комплексне - клінічне, клініко-психопатологічне, психодіагностичне обстеження подружніх пар, у яких дружини мали позашлюбні зв'язки й заразилися венеричними захворюваннями, дало змогу визначити роль названих чинників у формуванні подружньої дезадаптації і виникненні позашлюбних зв'язків у жінок. Уперше показано мотивацію, характеристику подружніх зрад та їх психологічні наслідки для подружжя, охарактеризовано варіанти та клінічні форми подружньої дезадаптації, виявлено роль відмінностей особистості і комунікації подружжя, в тому числі деструктивних подружніх конфліктів, у їх виникненні.

Теоретичне значення має системний підхід до діагностики та психокорекції дезадаптації подружньої пари при позашлюбних зв'язках у дружини.

Практична значущість одержаних результатів. Для клінічної практики в сексології, медичній психології і венерології мають значення система діагностики, що дає змогу в кожному конкретному випадку визначити причинно-наслідковий зв'язок соціально-психологічної або сексуальної дезадаптації подружжя і позашлюбного сексу у жінок, та система психокорекції порушення взаємодії подружжя на цих рівнях. Пропонована система психокорекції, що грунтується на здобутих у дослідженні даних про причини й механізми формування подружньої дезадаптації, дає змогу отримати високий і стійкий терапевтичний ефект. Запобігаючи рецидивам дезадаптації, вона водночас є дійовим способом психопрофілактики позашлюбного сексу, що призводить до венеричних захворювань.

Особистий внесок автора. Автором проведено всі клініко-психопатологічні, психодіагностичні, спеціальні сексологічні та соціологічні дослідження у 128 подружніх пар, серед яких у 98 мали місце дезадаптація і позашлюбні зв'язки у жінок, що закінчилися венеричним захворюванням подружжя. Усім подружжям особисто автором надано психокорекційну допомогу, проведено аналіз її найближчих результатів та катамнестичних спостережень.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру та лікувальну практику венерологічного відділення Центральної міської лікарні м. Харцизька, а також у навчальний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на секції сексопатологів Харківського науково-медичного товариства (2002); на конференції молодих психіатрів ХМАПО (2003); на конференції Євроазійської асоціації сексологів (2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті у спеціальних наукових журналах згідно з "Переліком" ВАК України і 2 статті в матеріалах науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Основний текст роботи викладено на 168 стор. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, п'яти розділів власних досліджень, узагальнення результатів досліджень, висновків та списку використаних джерел.

Матеріали дисертації ілюстровано 19 таблицями. Бібліографічний список містить 245 джерел, із яких 159 вітчизняних і 86 іноземних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених. Під спостереженням перебували 128 подружніх пар, у яких дружини були хворі на венеричні захворювання. Серед них у 98 (773%) пар мала місце подружня дезадаптація, у решти 30 (233%) дезадаптації не спостерігалося, незважаючи на венеричне захворювання подружжя, джерелом якого була дружина (ця група була обстежена як контрольна).

Подружні пари було розподілено так. Першу групу склали подружжя із соціально-психологічною дезадаптацією - 37 пар (385%), другу - подружжя із сексуальною дезадаптацією - 61 пара (625%). У 247% подружніх пар першої групи причиною дезадаптації була зрада жінки, а в усіх пар другої групи дезадаптація стала причиною зради.

Серед обстежених у 465% подружжів було діагностовано трихомоніаз, у 395% - гонорею і у 154% - сифіліс. Дезадаптація виявлялася в комунікативній, статеворольовій, сексуально-еротичній та конституціональній формах.

Подружжя були віком від 23 до 45 років і перебували у шлюбі від 3 до 10 років, проте значну їх частину (близько 1/3) складали молоді пари, що були у шлюбі менше від 5 років. Усі подружні пари мали дітей.

Серед обстежених 615% мали вищу і незакінчену вищу освіту, 395% - середню і середню спеціальну; керівниками підрозділів були 345, виконавцями - 665%.

Методи обстеження подружжя. Усім подружжям, що перебували під нашим спостереженням, було проведено всебічне комплексне клінічне, клініко-психопатологічне, спеціальне сексологічне, психодіагностичне та соціологічне обстеження.

До клінічного обстеження входило вивчення анамнезу життя й хвороби кожного із подружжя, дослідження соматичного, в тому числі гінекологічного у жінок та урологічного у чоловіків, неврологічного статусу, преморбідних особливостей характеру і психічного стану. Стан сексуального здоров'я пацієнтів досліджували методом системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (2002). Тип статевої конституції визначали у жінок за методикою І.Л.Ботнєвої (1983), у чоловіків - за Г.С.Васильченком (1977).

Під час психодіагностичного обстеження хворих та їхніх чоловіків вивчали особливості виховання й особистісні риси, спрямованість особистості кожного з подружжів, подружні конфлікти і способи їх урегулювання. Формування сім'ї і виконання подружжям сімейних функцій досліджували за методикою І.А.Семьонкіної (2001). Аналізували статеворольову поведінку жінок та їхніх чоловіків, для чого використовували статеворольову шкалу Dur-Moll L.Szondi (1960), яка дає змогу визначити маскулінні та фемінінні риси особистості на біогенному рівні, та статеворольову ACL-шкалу A.B.Heilbrun (1981), що дозволяє характеризувати маскулінність особистості на соціогенному рівні (Я-концепцію особистості). Причини виникнення й характеристику позашлюбних сексуальних зв'язків жінок вивчали за допомогою питальника "Подружні зради".

Із соціологічних характеристик вивчали рівень освіти кожного з подружжів, їхню професійну діяльність, тривалість перебування у шлюбі, кількість дітей, стійкість сімейних стосунків.

Усі здобуті в клінічних дослідженнях дані оброблено за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень - за допомогою кореляційного аналізу із застосуванням критеріїв Стьюдента, Вілкоксона - Манна - Уїтні, Фішера, парного критерію Вілкоксона.

Результати досліджень. Клінічне обстеження подружжів, які перебували під спостереженням, показало, що ні в кого з них після вилікування від венеричної хвороби не було якихось соматичних, у тому числі неврологічних, гінекологічних, урологічних захворю-вань, які могли б послабити сексуальну функцію і сприяти дезадаптації подружжів. Водночас у психічному стані майже у всіх (962%) жінок та у всіх чоловіків основних груп було діагностовано невротичні розлади. При цьому у жінок обох груп найчастіше мала місце короткочасна, а у другій групі також пролонгована депресивна реакція; у чоловіків - ті самі форми депресивних реакцій, у другій групі, крім того, неврастенія та соматизований розлад. Особистісна реакція виникала у відповідь на венеричне захворю-вання, у чоловіків - також на зраду дружини. Звісно, що невротич-ні розлади слугували дисгармонуючим чинником у подружніх стосунках. У контролі невротичних розладів не було в жодного з подружжів.

Серед преморбідних відмінностей особистості практично у всіх обстежених були явні акцентуації характеру: в першій групі у жінок найчастіше (737%) істеричного, у решти - епілептоїдного та гіпертимного типів, у чоловіків суттєво переважали епілептоїдний та гіпертимний типи акцентуації (878%). У жінок другої групи найчастішими були також істерична та гіпертимна акцентуації, але майже у всіх їхніх чоловіків (946%) мали місце психастенічний та астенічний її типи. При цьому сполучення акцентуацій у парах було несприятливим у першій групі, де у подружжів або спостерігалися однакові типи акцентуації, або поєднувалися епілептоїдний та істеричний або гіпертимний типи; у другій групі сполучення було сприятливішим - частіше істеричного типу з психастенічним або гіпертимного з астенічним. Це дає підстави припускати, що несприятливе сполучення акцентуацій характеру відіграє роль у виникненні дезадаптації подружжів, хоч заведено вважати, що дезадаптація більшою мірою визначається не уродженими, а набутими рисами характеру.

У процесі системно-структурного аналізу сексуального здоров'я подружжя за його критеріями з'ясувалося, що вони були порушені у всіх обстежених основних груп. Соматосексуальний розвиток був уповільнений більш ніж у половини чоловіків другої групи (із сексуальною дезадаптацією), психосексуальний був передчасним у половини жінок обох груп, а у більшості чоловіків дру-гої групи спостерігалася його ретардація. Це зумовило наявність у них асинхроній (здебільшого сукупних) статевого розвитку. Дуже часто була порушеною статеворольова поведінка подружжя: в першій групі вона, як правило, була гіперрольовою у чоловіків і трансформованою у жінок, у другій групі спостерігалася трансформація, тобто фемінінна поведінка, у чоловіків.

У багатьох (406%) жінок та в усіх чоловіків другої групи мала місце недостатня і неправильна поінформованість у питаннях сексу. Не сприяло подружній гармонії й сполучення типів сексуальної мотивації в цій групі - генітального та шаблонно-регламентованого в чоловіків та ігрового у жінок, так само як і відсутність у всіх обстежених основних груп взаємно-альтруїстичного комунікативно-гедонічного типу мотивації. При середній і сильній статевій конституції у всіх жінок другої групи майже у половини їхніх чоловіків була слабка статева конституція. Ця обставина, як і слабкість усіх видів лібідо у чоловіків, багато в чому визначала сексуальну дисгармонію подружжів даної групи. Дезадаптацію подружжів відбивали й їхні сексуальні фантазії - як правило, лише заміна партнера.

Варто уваги, що ерекція та еякуляція у чоловіків другої групи не страждали, але оргастичність у їхніх дружин становила лише 10 - 20% (у першій і контрольній групах - 80 - 100%). Тільки близько 1/3 обстежених чоловіків і жінок відчували любов до своїх подружжів, решта - повагу або звичку, чоловіки - ревнощі, деякі жінки першої групи - аверсію. У всіх подружжів мав місце дисгармонійний тип сексуальної культури, найчастіше ліберальний її варіант у жінок та чоловіків першої та жінок другої групи, у більшості (676%) чоловіків другої групи позначався невротичний, у решти - примітивний тип. Аполлонівського типу сексуальної культури не було ні в кого з обстежених основних груп. При цьому було виявлено чіткий позитивний зв'язок між порушенням сомато- та психосексуального розвитку і формуванням типів сексуальної мотивації та сексуальної культури: коефіцієнт кореляції Пірсона становив від r=0,33 (p<0,01) до r=0,36 (p<0,05).

Системно-структурний аналіз сексуального здоров'я за його компонентами та складовими виявив сукупне їх порушення у всіх подружжів основних груп, причому безпосередньою причиною подружньої дезадаптації стало стрижневе ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів у першій та інформаційно-оцінної складової соціального компонента - у другій групі подружніх пар.

Вивчення загального і статевого виховання показало, що воно було неправильним у всіх подружжів. При цьому було виявлено певну залежність між типом загального виховання і наявним у обстежуваного типом акцентуації характеру. Так, особи з істеричною акцентуацією здобули виховання за типом "кумир сім'ї", переважна більшість осіб з астенічною та психастенічною акцентуацією виховувалися в умовах домінуючої гіперопіки, а шизоїдні особистості - в умовах парадоксальної комунікації, бездоглядність призводила до формування гіпертимної акцентуації характеру. Тип статевого виховання, як правило, визначав тип сексуальної культури: гуманістичне виховання (в контролі) зумовлювало формування аполлонівського її типу, ліберальне - ліберального тощо, лише при ігноруючому вихованні виникали різні типи сексуальної культури, які формувалися, очевидно, під впливом соціальних чинників та найближчого оточення поза сім'єю.

Психодіагностичні дослідження дали змогу визначити, що всім подружжям із дезадаптацією притаманні дисгармонійні риси характеру та особистості. У всіх жінок і приблизно у 1/3 чоловіків першої групи були дезадаптивні риси характеру (егоцентризм, небажання адаптуватися до оточення, нереалізм сприйняття); у другій групі ці риси траплялися набагато рідше. Проте ті чи інші риси порушеної самоактуалізації спостерігалися у всіх обстежених обох груп. Найчастіше це були нерозважливість, центрація на неістотних деталях, недозрілість особистості, неадекватна самооцінка, у чоловіків першої групи - залежність і несамостійність, другої - самоприниження, ригідність. Із дисгармонійних якостей особистості у всіх жінок обох груп можна було відзначити такі, як непорядність, безсовісність, брехливість, невірність, у першій групі, крім того, егоїзм, черствість, злобність, у другій - песимізм, пожадливість. Злобність, безсовісність та невірність часто (до 50%) мали місце і в чоловіків першої групи, а у другій групі для них був характерним песимізм. Ні в кого з подружжя основних груп не спостерігалося саногенних антиципаційних патернів поведінки, характерних для обстежених контрольної групи.

У домінуючій мотивації всіх чоловіків і жінок переважало забезпечення життєвих інтересів, такі категорії, як творчість, самоудосконалення, посідали дуже мало місця, що говорить про невисокий духовний рівень подружжів. Це підтверджували й їхні ціннісні орієнтації: культурні інтереси подружжя ставили на останні місця за значущістю. Водночас сексуальна сфера була найзначущою для переважної більшості (до 896%) подружжів першої групи і особливо для жінок другої групи - 100%, але лише для половини чоловіків цієї групи.

Вивчення статеворольової поведінки наших пацієнтів виявило залежність відношення маскулінності/фемінінності від типу акцентуації характеру. У жінок з епілептоїдною та гіпертимною акцентуацією була велика маскулінність на рівні Я-концепції і біогенному рівні, найнижчий рівень маскулінності був у осіб з астенічним характером. З'ясувалися також суттєві відмінності на різних рівнях між досліджуваними показниками в осіб з істероїдним характером: висока маскулінність на соціогенному і низька - на біогенному рівні, що свідчить про наявність у цих осіб статеворольової дискордантності, яка призводить до розвитку внутрішньоособистісного конфлікту.

У подружжів із соціально-психологічною дезадаптацією було різко порушено виконання практично всіх сімейних функцій (крім сексуально-еротичної), особливо духовної, емоційної, рольової, реабілітаційної; при сексуальній дезадаптації функціонування сім'ї порушувалося набагато рідше і значно меншою мірою, за винятком сексуально-еротичної функції, яка погано або дуже погано виконується у всіх пар другої групи. У першій групі в подружжів особливо часто виникали й були найбільш виражені деструктивні подружні конфлікти. У цій групі не використовувався і правильний спосіб урегулювання конфліктів - співробітництво, який у другій групі використали понад 1/3 подружжів. Конфлікти призводи-ли до послаблення міцності шлюбу, причому думали про розлучення або робили спроби розлучитися здебільшого чоловіки - 715% у порівнянні з 294% жінок.

У процесі вивчення спонукальних мотивів позашлюбних зв'язків жінок було здобуто дані, наведені в таблиці. Відповідаючи на питання про причини зради, пацієнтки найчастіше називали незадоволеність міжособистісними стосунками з чоловіком у першій та статевим життям з ним, його сексуальною поведінкою - у другій групі подружніх пар, а також відсутність любові до чоловіка, цікавість, при сексуальній дезадаптації - бажання перевірити свої сексуальні можливості, пошуки повноцінного сексу. Зазвичай називалися не одна, а декілька об'єктивних та суб'єктивних причин. Окрім того, нерідко до подружньої зради призводив занадто ліберальний погляд на сексуальні стосунки.

Характеристика мотивів позашлюбного сексу у жінок

Про безвідповідальність жінок, які практикують позашлюбний секс, свідчать малі терміни знайомства з позашлюбним партнером (від одного дня до 2-3 тижнів), випадковий характер сексуальних контактів, часто у стані алкогольного сп'яніння, велика кількість партнерів (від 3-5 у 657% випадків до 10 і більше - у решти) і та обставина, що жінки не застосовували засобів запобігання венеричним захворюванням.

Проведене нами системне обстеження подружніх пар дало змогу виявити такі варіанти та форми порушення їх адаптації при позашлюбних зв'язках у жінок та захворюванні подружжів на венеричну хворобу.

І. Соціально-психологічний варіант подружньої дезадаптації (385%): 1) комунікативна форма (817%); 2) аверсійна форма (197%).

ІІ. Сексуальний варіант подружньої дезадаптації (625%): 1) статеворольова форма (235%); 2) сексуально-еротична форма (336%); 3) конституціональна форма (446%).

Кожна з виявлених форм має свої причини, механізми розвитку, перебіг та специфічні клінічні прояви. Проте у складному генезі подружньої дезадаптації можна виокремити основні ланки: для соціально-психологічного її варіанта це різке зниження адаптаційних можливостей особистості подружжів, а для сексуального варіанта, залежно від форми дезадаптації, - невідповідність статеворольової, сексуально-еротичної поведінки або статевої конституції подружжів. До того ж при обох варіантах дезадаптації у подружжів виникають невротичні розлади як особистісна реакція на дисгармонійні стосунки.

Комунікативна форма подружньої дезадаптації виникає внаслідок внутрішньоособистісного конфлікту та міжособистісного конфлікту, зумовлених розглянутими вище чинниками, і розвивається, як правило, поступово. Наявне у подружжів із даною формою дезадаптації ураження психологічного та соціально-психологічного компонента сексуального здоров'я не впливає на рівень їх сексуальної адаптації, який залишається високий. Аверсійна форма дезадаптації являє собою подальший розвиток комунікативної форми і виникає в тих випадках, коли негативне ставлення одного з подружжів до одного досягає крайнього ступеня, поширюючись і на сексуальну сферу.

Статеворольова форма дезадаптації розвивається при девіації статеворольової поведінки - її трансформації або гіперрольової поведінки - в одного чи обох подружжів та за відсутності її комплементарності зі статеворольовою поведінкою другого подружжя. Характерною при цьому є невідповідність не тільки їхньої сексуальної поведінки, але й сімейно-рольових позицій, хоча причиною позашлюбних зв'язків жінок найчастіше буває неможливість прояву своєї індивідуальності в сексуальній поведінці. Як і попередні форми, статеворольова форма дезадаптації розвивається поступово.

Сексуально-еротична форма подружньої дезадаптації є наслідком розбіжності діапазону прийнятності подружжів, невідповідності сексуальної поведінки одного з них, у тому числі під час статевого акту, очікуваного або бажаного для другого, що зумовлено низьким рівнем знань у питаннях психогігієни статевого життя. Причини подружніх зрад жінок при цьому - найчастіше пошуки повноцінного сексу. Починається дана форма дезадаптації з перших статевих актів подружжів.

Конституціональна форма дезадаптації подружжів виникає при невідповідності типів статевої конституції чоловіка та дружини, у наших пацієнтів - через слабку статеву конституцію чоловіків. Особливістю прояву цієї форми є те, що в жінок у відповідь на сексуальну незадоволеність розвиваються невротичні розлади, тоді як для самих чоловіків сексуальна сфера є мало значущою і в більшості випадків вони беруть участь у статевому житті формально. При конституціональній формі дезадаптації спостерігалася найбільша тривалість позашлюбних зв'язків (інколи майже рік) і жінки мали по 5-6 партнерів, тобто жили нормальним статевим життям поза шлюбом.

Загалом розглянуті результати досліджень наочно свідчать про багатофакторну зумовленість феномена подружньої дезадаптації. Соціальні, психологічні, соціально-психологічні та біологічні чинники, які беруть участь у його формуванні, відіграють роль й у виникненні позашлюбного сексу, проте вирішальне значення в його реалізації належить особистісним відмінностям та настановам жінки. Причинно-наслідкові зв'язки подружньої дезадаптації та позашлюбного сексу дуже складні, і нам уявляється, що точно визначити, чи є дезадаптація подружжів причиною зради дружини, чи навпаки - зрада, що зумовила венеричне захворювання, призвела до їхньої дезадаптації, можна лише в кожному конкретному випадку на підставі аналізу її причин та умов формування.

Серед наших обстежених позашлюбні зв'язки жінок були первинним дезадаптуючим чинником у 247% подружніх пар із соціально-психологічною дезадаптацією, а у решти, тобто в переважній більшості випадків, навпаки, подружня дезадаптація стала причиною позашлюбних зв'язків дружин.

Складний генез і поліморфність проявів досліджуваного феномена диктують необхідність системного підходу не тільки до його діагностики, але й до психокорекції та психопрофілактики.

Розроблена нами система психокорекції подружньої дезадаптації у найзагальнішому вигляді складається з трьох основних етапів, які відповідають трьом компонентам структури міжособистісної взаємодії - інформаційному, емоційному та поведінковому. На першому етапі у пацієнтів унаслідок підвищення їхньої поінформованості в питаннях культури спілкування, в тому числі сексуального, формуються нові, здорові психологічні настанови. З цією метою використовуються раціональна, інформаційна психокорекція та бібліотерапія. Другий етап - подолання невротичних реакцій подружжів на дезадаптацію - передбачає застосування, окрім раціональної психокорекції, таких лікувальних методів, як гіпносугестія, аутогенне тренування, особистісно-орієнтована психокорекція. Ми використовуємо також метод опосередкованого коригувального самоаналізу і, за необхідності, - медикаментозну терапію невротичних розладів. Третій етап полягає у навченні пацієнтів успішного міжособистісного та сексуального спілкування, що досягається за допомогою парної, групової психокорекції, комунікаційного, рольового психосексуального та сексуально-еротичного тренінгу. Конкретний зміст застосовуваних методів психокорекції залежить від форми та конкретних проявів подружньої дезадаптації.

Запропонована система психокорекції дала високий ефект у 817% подружніх пар із соціально-психологічною та у 972% пар зі сексуальною дезадаптацією, у решти було досягнуто часткове поліпшення. Рецидиви протягом 2 років настали у 115% пар з аверсією й у 62% - із конституціональною формою дезадаптації. Повторних венеричних захворювань не було ні в кого з подружжів, а подружні зради дозволили собі лише дві жінки (22%). Отже, в переважній більшості випадків удалося ліквідувати конфліктний характер стосунків подружжів, адекватно змінити стереотип їхньої сексуальної поведінки, підвищити відсоток оргастичності жінок і досягнути їхнього відмовлення від позашлюбних зв'язків.

Позитивні результати проведеної корекції, таким чином, самі по собі є заходом психопрофілактики позашлюбного сексу та венеричних захворювань, що, проте, не розв'язує цієї важливої проблеми. Грунтуючись на даних проведеного дослідження, ми вважаємо, що головними напрямами психопрофілактики мають бути запобігання внутрішньоособистісним та деструктивним міжособистісним конфліктам, формування у молоді настанови на міцні сімейно-шлюбні стосунки та робота з молодим подружжям, спрямована на вироблення навичок правильного міжособистісного та сексуального спілкування.

ВИСНОВКИ

У роботі наведено теоретичне обґрунтування й дано нове розв'язання проблеми подружньої дезадаптації при позашлюбних зв'язках та венеричних захворюваннях у жінок. Проблему розв'язано з позицій чотирифакторної концепції забезпечення подружньої адаптації та системного підходу до розробки її психодіагностики та психотерапевтичної корекції.

Подружня дезадаптація при позашлюбних зв'язках і венеричних захворюваннях у жінок існує у двох варіантах - соціально-психологічному (385%) та сексуальному (625%). При першому варіанті розвиваються комунікативна форма дезадаптації (817%), зумовлена внутрішньоособистісним та міжособистісним конфліктом подружжів, та аверсійна форма (197%), що являє собою крайній ступінь комунікативної. Другий варіант має більш поліморфний вираз: статеворольова форма (235%) виникає при девіації статеворольової поведінки та відсутності її комплементарності в подружній парі; сексуально-еротична форма (336%) є наслідком зумовленої низьким рівнем поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя, невідповідності діапазону прийнятності подружжів та проведення статевого акту; конституціональна форма дезадаптації (446%) розвивається при слабкій статевій конституції чоловіка та її невідповідності середній або сильній статевій конституції дружини.

Основними спонукальними мотивами і найчастішими причинами подружніх зрад жінок є при соціально-психологічному варіанті дезадаптації - незадоволеність міжособистісними стосунками з чоловіком, відсутність любові до нього, цікавість; при сексуальному варіанті - незадоволеність статевим життям із чоловіком, бажання перевірити свої сексуальні можливості, пошуки повноцінного сексу. До подружніх зрад нерідко призводить також занадто ліберальний погляд на сексуальні стосунки. Про безвідповідальність жінок свідчить характер їхніх сексуальних зв'язків: малі терміни знайомства з позашлюбними партнерами (від одного дня до 2-3 тижнів), випадковість сексуальних контактів, часто у стані алкогольного сп'яніння, велика кількість партнерів (від 3-5 до 10 і більше) й та обставина, що жінки на застосовують засоби запобігання венеричним захворюванням.

Подружня дезадаптація та позашлюбний секс формуються під впливом негативних соціальних, психологічних, соціально-психологічних та біологічних чинників, проте вирішальну роль у реалізації позашлюбного сексу відіграють дисгармонійні особистісні відмінності жінки. За здобутими нами даними, позашлюбні зв'язки жінки є первинним дезадаптуючим чинником у 247% подружніх пар із соціально-психологічною дезадаптацією, а у решти, тобто в переважній більшості випадків, навпаки - подружня дезадаптація стає причиною зради жінки.

Подружня дезадаптація, позашлюбні зв'язки жінок і зумовлені ними венеричні захворювання призводять до розвитку у подружжя невротичних розладів, у жінок - найчастіше короткочасної (405%), рідше пролонгованої (224%) депресивної реакції, у чоловіків, окрім цих реакцій (відповідно 234 і 275%), також неврастенії (194%) та соматизованого розладу (134%).

Суттєвим дезадаптуючим чинником у подружніх стосунках є спостережуваний у всіх подружжів дисгармонійний тип сексуальної культури, що пов'язаний із неправильним статевим вихованням і багато в чому визначає їхні морально-етичні настанови: ліберальний варіант у всіх жінок та в чоловіків із соціально-психологічною дезадаптацією, невротичний та примітивний типи - у чоловіків із сексуальною дезадаптацією.

Система психокорекції подружньої дезадаптації при позашлюбних зв'язках та венеричних захворюваннях у жінок має складатися з трьох основних етапів. На першому у подружжів формуються нові, здорові психологічні настанови на основі підвищення їхніх знань у питаннях культури спілкування, в тому числі сексуального, що досягається методами раціональної, інформаційної психотерапії та бібліотерапії. Другий етап - подолання невротичних реакцій подружжів на дезадаптацію, він передбачає застосування, окрім раціональної психотерапії, що включає метод опосередкованого коригувального самоаналізу, гіпносугестію, аутогенне тренування, особистісно-орієнтовану психотерапію, за необхідності - медикаментозне лікування невротичних розладів. Третій етап полягає у навченні подружжя успішного міжособистісного та сексуального спілкування за допомогою тренінгових методик - тренінгу спілкування в парі і в групі, комунікаційного, рольового психосексуального та сексуально-еротичного тренінгу.

Запропонована система психокорекції дає змогу у 834% подружніх пар ліквідувати конфліктний характер стосунків подружжів, адекватно змінити стереотип їхньої сексуальної поведінки, досягнути психосексуальної задоволеності жінок та їх відмовлення від позашлюбних зв'язків.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Е.А.Мешковская. Причины внебрачных половых связей, приводящих к венерическим заболеваниям // Международный медицинский журнал. - 2001. - Т.7, №3. - С.44-46.

Е.А.Мешковская. Внебрачный секс у женщин: причины и следствия // Международный медицинский журнал. - 2002. - Т.8, №4. - С.73-75.

Е.А.Мешковская. Психотерапия и психопрофилактика супружеской дезадаптации, приводящей к внебрачным связям // Международный медицинский журнал. - 2003. - Т.9, №1. - С.59-61.

Р.А.Грачев, В.А.Абрамов, Т.Д.Бахтеева, В.В.Свиридова, Е.А.Мешковская, Н.М.Годовась, С.П.Махортов. О причинах и механизмах развития сексуально-эротической дезадаптации как первичной формы нарушения сексуального здоровья // Здоровье мужчины. - 2002. - С.20-22. (Здобувачем проведено системно-структурний аналіз сексуального здоров'я у 57 подружніх пар).

Е.А.Мешковская. О причинах внебрачного секса у женщин // Актуальные проблемы современной сексологии и репродуктологии: Тез. науч.-практ. конф. Евроазиатской ассоциации сексологов. - Киев, 2003. - С.83-84.

О.А.Мєшковська. Системний аналіз феномена подружніх зрад у жінок // Актуальні питання розвитку сучасної психіатрії в дослідженнях молодих вчених: Матер. конф. молодих психіатрів ХМАПО. - Харків, 2003. - С.45-46.

АНОТАЦІЇ

О.А. Мєшковська. Варіанти, форми і психокорекція дезадаптації подружньої пари при позашлюбних зв'язках і венеричних захворюваннях жінок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2005.

Досліджено феномен подружньої дезадаптації при позашлюбних зв'язках у жінок, що призводять до зараження венеричними хворобами. Дослідження проведено у 128 подружніх пар із позицій системного підходу, що враховує соціальні, психологічні, поведінкові, інформаційно-оцінні та фізіологічні чинники регуляції подружніх стосунків. Визначено роль названих чинників у формуванні різних варіантів та форм дезадаптації подружжів і виникненні позашлюбних зв'язків жінок, дано характеристику подружніх зрад.

Розроблено систему психодіагностики й запропоновано ефективну систему психокорекції порушення подружньої адаптації, що є водночас способом психопрофілактики позашлюбного сексу, який призводить до венеричних захворювань.

Ключові слова: подружня дезадаптація, венеричні захворювання, позашлюбні зв'язки жінок, психокорекція дезадаптації

Е.А. Мешковская. Варианты, формы и психокоррекция дезадаптации супружеской пары при внебрачных связях и венерических заболеваниях женщин. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2005.

С целью установления причин и механизмов формирования дезадаптации супружеской пары при внебрачных связях и венерических заболеваниях у женщин обследованы 128 супружеских пар, в которых жены болели венерическими заболеваниями. Исследование проведено с позиций системного подхода, учитывающего социальные, психологические, социально-психологические, поведенческие, информационно-оценочные и физиологические факторы регуляции супружеских отношений.

Проведено комплексное всестороннее - клиническое, клинико-психологическое, психодиагностическое обследование и системно-структурный анализ сексуального здоровья супружеских пар, в которых жены имели внебрачные связи и стали источником заражения венерической болезнью (трихомониазом, гонореей, сифилисом). Установлена роль указанных выше факторов в формировании супружеской дезадаптации и возникновении внебрачных связей у женщин. Выявлены причины, мотивация супружеских измен, дана их характеристика и показаны психологические последствия для супругов. Выделены и охарактеризованы социально-психологический и сексуальный варианты, клинические формы супружеской дезадаптации при внебрачных связях у женщин, выявлена роль особенностей личности и коммуникации супругов, в том числе деструктивных супружеских конфликтов, в их формировании.

Показано, что внебрачные связи женщин служат первичным дезадаптирующим фактором у 247% супружеских пар с социально-психологической дезадаптацией, а у остальных, т.е. в большинстве случаев, напротив, дезадаптация супругов становится причиной измены женщины.

Разработана система психодиагностики, позволяющая в каждом конкретном случае установить причинно-следственные связи социально-психологической или сексуальной дезадаптации супругов и внебрачного секса у женщин. Предложена и детально описана в работе высоко эффективная система психотерапевтической коррекции нарушения взаимодействия супругов на этих уровнях. Предлагаемая система патогенетической психокоррекции позволяет получить стойкий терапевтический эффект и, предупреждая рецидивы дезадаптации, тем самым служит действенным способом психопрофилактики внебрачного секса, приводящего к венерическим заболеваниям. Разработанные системы психодиагностики и психокоррекции дезадаптации супругов и внебрачных связей женщин имеют значение для клинической практики в сексологии, медицинской психологии и венерологии.

Ключевые слова: супружеская дезадаптация, венерические заболевания, внебрачные связи женщин, психокоррекция дезадаптации

O.A. Meshkovskaya. Variants, forms and psychocorrection of spouses desadaptation at fornication and venereal diseases in women. - Manuscript.

Thesis for the candidate of medical science degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate education, Ukraine MPH - Kharkov, 2005.

The phenomena of spouses desadaptation at women's fornication which cause venereal diseases. The research included 128 married couples and was based on the systemic approach which takes into account social, psychological, behavioral, informational-estimated and physiological factors of spouses relations regulation. The role of these factors was revealed in forming different variants and form of spouses desadaptation and women fornication. The characteristic of marital treason was done.

The system of psychodiagnostics was developed and the effective system of psychocorrection of spouses adaptation disorder was proposed, which is also a way of psychoprophylaxis of fornication causing venereal disease.

Key words: spouses desadaptation, venereal diseases, women fornication, psychocorrection of desadaptation

Размещено на Allbest.ru