Размещено на http://www.allbest.ru/

ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ К.Д. УШИНСЬКОГО (м. Одеса)

УДК: 152.26+154.2+371.044.2

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОСТІ І ТОВАРИСЬКОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Василенко Ірина Анатоліївна

Одеса 2005

Робота виконана у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор, Саннікова Ольга Павлівна, Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського (м. Одеса), завідувач кафедри психології.

Офіційні опоненти:

доктор психологічних наук, професор Солодухова Ольга Георгіївна, Слов'янський державний педагогічний інститут (м. Слов'янськ), завідувач кафедри психології;

кандидат психологічних наук, доцент Новотна Марина Анатоліївна, Одеський національний університет імені І.І. Мечнікова (м. Одеса), доцент кафедри диференціальної і експериментальної психології;

Провідна установа: Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України, (м. Київ).

Захист відбудеться "4" березня 2005 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.41.053.03 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) за адресою: 65008, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий "3" лютого 2005 року

Вчений секретар Цибух Л.М. спеціалізованої вченої ради

Анотації

Василенко І.А. Психологічні особливості емоційності і товариськості дітей молодшого шкільного віку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського, Одеса, 2005.

У дисертації досліджені психологічні особливості емоційності і товариськості дітей молодшого шкільного віку. Визначено, що прояви стійкої схильності до переживань емоцій певної модальності, виявляються в специфіці товариськості дітей молодшого шкільного віку. Досліджено динаміку емоційності, товариськості, їх показників і зв'язків між ними. Встановлено, що характер зв'язків між емоційністю і товариськістю являється стійкий. Отримані результати засвідчують, що якісні особливості емоційності у дітей молодшого шкільного віку є відносно стабільними. Показано, що в родинах з однаковим типом батьківського ставлення зустрічаються діти з різними емоційними диспозиціями.

Розроблено та стандартизовано авторські методики, що діагностують якісні параметри емоційності і формально-динамічні показники товариськості у дітей молодшого шкільного віку.

Ключові слова: емоційність, тип емоційності, товариськість, формально-динамічних параметрів товариськості.

Василенко И.А. Психологические особенности эмоциональности и общительности детей младшего школьного возраста. - Рукопис.

Диссертация на соискание степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. -Южноукраинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского, Одесса, 2005.

Настоящее исследование направлено на изучение качественных характеристик эмоциональности и формально-динамических параметров общительности детей от семи до десяти лет.

Полученные результаты свидетельствуют об относительной устойчивости эмоциональности детей младшего школьного возраста. В исследовании установлено, что в младшем школьном возрасте проявляется устойчивая склонность к доминированию эмоций определенной модальности, которая может быть представлена типом эмоциональности (определенная комбинация эмоциональных модальностей).

Общительность рассматривается как вид психической активности, как устойчивое свойство индивидуальности ребенка, который имеет сложную структуру. Среди его показателей выделяются: потребность в общении (ПО), инициативность (И), широкий круг общения (Ш), легкость (Л), устойчивость (В) и выразительность с которой ребенок общается с другими людьми (В) - эти показатели являются биполярными. Выявлено, что характеристики общительности, которые принадлежат к разным полюсам каждого показателя специфическим образом проявляются у детей младшего школьного возраста: если потребность в общении является ведущим компонентом на всех этапах развития человека, то в отличие от взрослых, еще одним ведущим компонентом общительности у младших школьников является не инициативность, а легкость в общении.

Результаты корреляционного анализа выявили закономерные связи между качественными показателями эмоциональности и формально-динамическими параметрами общительности. Доказано, что при устойчивости эмоциональности даже, в случае изменения типов эмоциональности (склонности к переживаниям эмоций определенной модальности) соответственно изменяется и специфика общительности. Характер этих связей сохранялся на протяжении всего периода эмпирического исследования и совпал с результатами, которые получены в других исследованиях, посвященных поиску взаимосвязей между эмоциональностью и общительностью на взрослой выборке. Это дает возможность утверждать, что характер связей между обозначенными феноменами является постоянным.

В результате качественного анализа данных были выделены устойчивые типы эмоциональности у детей младшего школьного возраста. Доказано, что детям с определенным типом эмоциональности присуща определенная структура показателей общительности, таким образом, эмоциональность определяет индивидуальную специфику общительности и в младшем школьном возрасте через структурирование системы ее показателей. психологічний емоційний товариськість

В работе на основании анализа профилей показателей общительности, наблюдений за поведением детей, эмоциональными проявлениями, за особенностями общения, были изучены психологические портреты детей с разным типом эмоциональности и соответствующей спецификой общительности. Установлено, что определенному типу эмоциональности свойственна определенная специфика общительности. В работе показано, что существуют определенные взаимосвязи между качественными параметрами эмоциональности и формально-динамическими показателями общительности (изменение типа эмоциональности приводит к изменению специфики общительности).

Результаты пролонгированного исследования на протяжении Двух лет, сравнения результатов полученных в начале и в конце исследования, показало отсутствие значимых расхождений между показателями общительности и эмоциональности. Этот факт свидетельствует не только об устойчивом характере связей между эмоциональностью и общительностью, но и о том, что тип эмоциональности ребенка является относительно стабильным.

Выявлено что типы родительского отношения большей мерой влияют на актуальные эмоции детей, на их эмоциональные реакции и состояния, а не на склонность к определенным эмоциональным переживаниям (тип эмоциональности), которая остается, преимущественно, стабильной. Было установлено, что в семьях с одинаковым типом родительского отношения встречаются дети с разными эмоциональными диспозициями. Родительские отношения влияют на эмоциональность, усиливая или ослабляя ее проявление.

Разработаны (в соавторстве) авторские опросники, которые направлены на диагностику качественных показателей эмоциональности и формально-динамических параметров общительности. Учитывая психологические особенности детей младшего школьного возраста, этот комплекс методик базировался на экспертной оценке. Методики были созданы соответственно требованиям психометрики. Апробация опросников показала их высокую надежность и валидность что позволяет использовать их не только в научных, но и в практических целях.

Ключевые слова: эмоциональность, тип эмоциональности, общительность, параметры общительности.

Vasilenko I.A. Emotionality and sociability peculiarity of a younger school age children psychologies.- Manuscript.

Thesis for a candidate degree of psychological science by specialty 19.00.07. -Pedagogical and Age Psychology. - South-Ukrainian State Pedagogical University named after K.D. Ushinsky, Odessa, 2005.

Emotionality and sociability peculiarity was investigated in this dissertation of a younger school age children psychologies. Defined, that manifestation of steady inclined to experience emotions some dispositions to be prove in special sociability of a younger school age children. Was investigating figures and connection between emotionality and sociability their change in during two years. Established that characters connection between emotionality and sociability appears steady. Received results show that qualities peculiarity emotionality by a younger school age children are regarding stable.

The children with the different of the emotional dispositions are met on the families with some type of family relations are met.

Authors methodic worked out and standartisablen, which verify qualities figures emotionality and sociability by a younger school age children.

Key words: emotionality, type of emotionality, sociability, sociability for dispositions.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Загальний розвиток і виховання підростаючого покоління, формування гармонійної особистості - обов'язкова умова побудови нового демократичного суспільства. Це зумовлює вимоги до системи виховання і навчання, яка повинна ґрунтуватися на знаннях, перш за все, про індивідуально-психологічні властивості особистості дитини загалом і молодшого школяра зокрема.

На думку багатьох вчених, саме в цей віковий період лише починають виникати якісні зміни в психічному розвитку дитини, які зумовлені появою, хоча і недостатньою сформованістю довільності та усвідомленості своїх вчинків, поведінки, переживань (Г.О. Балл, І.Д. Бех, Л.І. Божович, А. Валлон, Л.С. Виготський, В.В. Давидов, О.К. Дусавицький, А.В. Запорожець, Г.С. Костюк, І.Ю. Кулагіна, М.І. Лісіна, С.Д. Максименко, В.С. Мухіна, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Фельдштейн, О.Я. Чебикін, П.М. Якобсон). Саме тому важливо вивчати внутрішні детермінанти психічної діяльності, до яких належить стійка властивість індивідуальності - емоційність.

Емоційна сфера дитини є однією з найважливих сфер особистості. Вивчення різних аспектів емоційної сфери було предметом численних теоретико-емпіричних досліджень (А.І. Авєрін, Г.М. Бреслав, К. Бютнер, Б.Е. Вайнер, І.Г. Головська, О.В. Запорожець, А.І. Захаров, В.В. Зеньковецький, А.Д. Кошелева, І.Ю. Кулагіна, О.І. Кульчицька, В.В. Лебединський, І.В. Мельничук, Я.З. Неверович, М.А. Новотна, Л.С. Славіна, О.Г. Солодухова, А.Н. Толстих, О.Я. Чебикін, І. Еберлейн та ін.). Аналіз психологічної літератури показав, що, з одного боку, емоції виявляються, розвиваються і формуються у спілкуванні (Л.І. Божович, В.Н. Бражас, В.Н. Кисловська, М.Ю. Кистяковська, В.А. Лабунська, М.І. Лісіна, С.Ю. Мещерякова та ін.), з іншого, - емоції беруть участь у регуляції діяльності (В.К. Вілюнас, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, Е.Л. Носенко, П.В. Сімонов, О.Я. Чебикін, Г.Х. Шингаров,), в регуляції процесу спілкування (Г.М. Бреслав, О.В. Запорожець, Я.З. Неверович, О.П. Саннікова, Н.М. Трунова та ін.). Тому пошук і вивчення взаємовідносин між властивостями індивідуальності, які виявляються в емоційній сфері, в сфері спілкування, є актуальним.

Особливого значення набуває проблема вивчення співвідношення між тими психологічними характеристиками, які належать до стійких, базальних властивостей індивідуальності і від яких деякою мірою залежить спрямованість дитини на взаємодію з іншою людиною, специфіка і характер її спілкування. До таких основних характеристик індивідуальності і належать емоційність і товариськість.

Актуальність цієї проблеми зумовлена не тільки необхідністю теоретичного осмислення самих феноменів емоційності і товариськості з позицій сучасної вікової психології, а й необхідністю емпіричного дослідження співвідношення між цими явищами, вивчення загальних закономірностей та індивідуальних відмінностей їх проявів у молодших школярів. Розробка даної проблеми є важливою також з позиції диференційного підходу, спрямованого на пошук особливостей товариськості та її специфіки (якісно-кількісне поєднання її показників) у дітей з різним типом емоційності.

При вивченні емоційності ми спиралися на праці В.Д. Небиліцина, А.Є. Ольшаннікової, І.В. Пацявичюса, І.В. Переверзєвої, В.А. Пінчука, А.А. Плоткіна, Л.А. Рабінович, В.В. Семенова та ін., в яких цей феномен розглядається як стійка властивість індивідуальності, як одна з психічних складових темпераменту поряд з психічною активністю, що в спілкуванні виявляється через товариськість. Вагомий внесок до розробки проблеми товариськості, як одного з видів психічної активності, зробили В.А. Домодєдов, А.І. Крупнов, А.І. Ільїна, Л.В. Жемчугова та ін.. Теоретичним підґрунтям нашого дослідження стали праці О.П. Саннікової, в яких розкрита системоутворююча та регулююча функції емоційності та показана наявність неоднозначних зв'язків емоційності з великим колом рис особистості, в тому числі і товариськості дорослих людей.

Віддаючи належне науковій і практичній значущості праць, в яких розглядаються різні сторони обраної нами наукової проблеми, необхідно підкреслити слабку розробленість тлумачення понять "емоційність" і "товариськість" та їх структури й особливостей з позицій вікової психології. Крім цього, вкрай необхідним є емпіричне дослідження співвідношення емоційності та товариськості молодших школярів, оскільки саме у цьому віці дитина переживає труднощі у спілкуванні, які пов'язані зі зміною соціального середовища, навчальної діяльності, положенням у сім'ї тощо.

Таким чином, актуальність даної проблеми та її недостатня розробленість зумовили вибір теми дослідження: "Психологічні особливості емоційності та товариськості дітей молодшого шкільного віку".

Зв'язок роботи з науковими планами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. (№ 0197 V 008545). Тема погоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2001 р.). Автором досліджувались властивості особистості у дітей молодшого шкільного віку.

Об'єкт дослідження - індивідуально - психологічні властивості особистості молодших школярів.

Предмет дослідження - якісні характеристики емоційності, формально-динамічні параметри товариськості і співвідношення між ними у дітей молодшого шкільного віку.

Мета дослідження полягає у розкритті співвідношення між емоційністю і товариськістю, у пошуку стійкої схильності молодших школярів до певних емоційних переживань, або типів емоційності (якісно-кількісне поєднання її показників), у вивченні індивідуальних особливостей емоційності і товариськості молодших школярів з урахуванням типів батьківського ставлення.

Завдання дослідження:

1.Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми емоційності і товариськості, розглянути структуру означених феноменів, їх психологічний зміст та специфіку проявів у молодших школярів і проаналізувати дослідження типів сімейного виховання та батьківських ставлень до дітей.

2.Розробити комплекс методів і підходів, які є релевантним меті дослідження: відібрати надійний психодіагностичний інструментарій, створити та стандартизувати оригінальні методики, що діагностують якісні параметри емоційності та формально-динамічні показники товариськості у дітей молодшого шкільного віку.

3. Вивчити закономірні зв'язки між показниками емоційності і товариськості у молодших школярів; виділити варіанти комбінацій домінуючих емоційних модальностей (типи емоційності) в даній вибірці і виявити найбільш яскравих її представників.

4. Вивчити специфіку товариськості залежно від типу емоційності молодших школярів.

5. Дослідити динаміку емоційності, товариськості та їх взаємозв'язок.

6. Визначити взаємозв'язок між типами батьківських ставлень і психологічними індивідуально-типовими характеристиками молодших школярів.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що:

- уточнено психологічний зміст емоційності як властивості індивідуальності у дітей 7-10 років, доведена її усталеність в цьому віковому періоді;

- уточнено зміст, структуру товариськості та визначено специфічні прояви її показників у дітей молодшого шкільного віку;

- вперше підставою для пошуку індивідуальних відмінностей у проявах товариськості молодшого школяра обрано емоційність і розширено уявлення про її системоутворюючу функцію;

- з'ясовано, що взаємозв'язки між якісними показниками емоційності і формально-динамічними параметрами товариськості є стійкими і константними у дітей від семи до десяти років;

- доведено, що емоційність визначає індивідуальну специфіку товариськості і в молодшому шкільному віці через структурування системи її показників;

- з'ясовано, що батьківське ставлення більшою мірою впливають на актуальні емоції дітей, на їхні емоційні реакції і стани, а не на схильність до певних емоційних переживань (тип емоційності), яка залишається, переважно стійкою;

Методи дослідження. В роботі використовувалась система методів, які включають: теоретичний аналіз літературних джерел з метою визначення стану розробленості означеної проблеми; методи опитування, спостереження, бесіди, аналізу продуктів діяльності. Для діагностики емоційності і товариськості були використані: "Тест-опитувальник емоційності"; "Вибір емоційних переваг"; "Схильності до різноманіття емоційних переживань"; "Тест-опитувальник товариськості дітей молодшого шкільного віку" (О.П. Саннікова, І.А. Василенко). З метою діагностики батьківського ставлення до дитини був використаний "Опитувальник батьківського ставлення" (А.Я. Варга, В.В. Столін), проективна методика "Кінетичний рисунок родини" (Р. Бернс, С.Кауфман), "Неіснуюча тварина" (М.Д. Друкаревич).

Емпіричне дослідження виконувалось протягом трьох років на базі загальноосвітньої школі № 38 м. Одеси (1-3 класи).

Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні знань про специфічні особливості емоційності та товариськості на етапі молодшого шкільного віку, у вивченні взаємозв'язків між якісними показниками емоційності і формально-динамічними параметрами товариськості.

Практична значущість. Результати дослідження можуть бути використані як основа для проведення подальших досліджень інших вікових груп, а також при підготовці навчальних посібників, рекомендацій та науково-методичних порад для фахівців. Визначається можливістю використання розроблених авторських методик діагностики якісних параметрів емоційності і формально-динамічних показників товариськості дітей молодшого шкільного віку. Одержані результати були впроваджені під час організації інформаційно-просвітницьких виступів, зборів, засідань, в консультаційній роботі з психологами, вчителями, батьками (Акт впровадження № 1003 від 3 вересня 2004 р.). Впровадження здійснювалось у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи 1-3 ступенів "Веда" (м. Одеса). (Акт впровадження № 189 від 20 червня 2004 р.). Результати дослідження були використані при викладанні курсів: "Вікова та педагогічна психологія" (розділ "Особливості емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку"), "Психологія сім'ї" (розділ "Проблеми стосунків між батьками та дітьми"), (Акт впровадження № 42 від 6 вересня 2004 р.).

Особистий внесок автора

У працях, написаних у співавторстві на основі аналізу теоретико-емпіричних досліджень автор описав особливості емоційності та товариськості дітей молодшого шкільного віку, здійснив постановку проміжних дослідницьких завдань на різних етапах створення й апробації методик, самостійно проводив емпіричне дослідження та здійснив математико-статистичну теоретичну та практичну обробку даних.

Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних положень; використанням взаємодоповнюючих методик, що є адекватними об'єкту; предмету, меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізів отриманих емпіричних даних; репрезентативністю вибірки; застосуванням сучасних методів математичної статистики

Апробація роботи. Результати дослідження доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції "Феноменологія щирості" (Вінниця, 2002 р.), VI Міжнародних психологічних читаннях "Психологія в сучасному вимірі: теорія та практика" (Харків, 2002 р.), Всеукраїнській конференції "Психологія на перетині тисячоліть" (П'яті Костюківські читання, Київ, 1999 р.), на Всеукраїнській практичній конференції, "Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика", (Київ, 2002 р.), Всеукраїнській конференції "Психологія в ХХІ столітті: перспективи розвитку" (VI Костюківські читання, Київ, 2003 р.), доповідалися на методологічних семінарах і засіданнях кафедри психології Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського (м. Одеса, 1999-2004 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 9 публікаціях, серед яких 4 статті надруковано у фахових наукових виданнях України та 2 свідоцтва про реєстрацію авторського права на наукові твори: № 8833, № 8835.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Повний обсяг дисертації 210 сторінок, таблиць - 25, малюнків - 10, список використаної літератури містить 298 праць українських та зарубіжних авторів.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, розкрито методологічні та теоретичні засади дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну і практичну значущість роботи, розкрито форми її апробації та наведено відомості про структуру дисертації.

Перший розділ "Теоретико-методологічні основи дослідження емоційності та товариськості дітей молодшого шкільного віку" присвячено аналітичному огляду теоретичних та експериментальних досліджень з питань психологічних складових темпераменту (емоційності і товариськості); емоційної сфери молодшого школяра: емоційних станів (ситуативних, актуальних емоцій) та емоційних властивостей (внеситуативних, стійких тобто властивостей емоційності); вивчення особливостей спілкування та індивідуально-психологічних характеристик товариськості дітей молодшого шкільного віку.

У наукових джерелах (Л.І. Божович, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн та ін.) підкреслюється, що емоції є невід'ємним компонентом психічного розвитку дитини. Теоретичне визначення психологічних аспектів емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку (А.І. Аверін, Б.Е. Вайнер, О.В. Запорожець, І.Ю. Кулагина, О.І. Кульчицька та ін.) свідчить про те, що дослідники основну увагу зосереджують на вікових (типових для дітей певного віку) особливостях емоційної сфери. Проте, проблема схильності до стійких емоційних переживань (емоційних переваг) та їх індивідуальні прояви, фактично в психології не досліджувалися. Зіставлення результатів аналізу наукових праць дає змогу також констатувати, що у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях (К. Бютнер, А.І. Захаров, Г.І. Іванова, Г. Кара, М.Ю. Кистяковська, Ф. Римман, Н.Л. Фігуріна, Е. Франс, В. Штерн, І. Еберлейн та ін.) розглядаються в основному емоції (актуальні, ситуативні), що виникають у дітей на певну ситуацію.

Шерег вчених (О.К. Балагутдінова, А.Р. Кудашева, Н.С. Лейтес, В.С. Мерлін, Я. Стреляу П.М. Якобсон, та ін.) відзначають у своїх дослідженнях, що розбіжності у поведінці дітей, у тому числі й емоційні характеристики, зумовлені особливостями темпераменту.

За даними таких дослідників як В.Д. Небиліцин, А.Е. Ольшаннікова Б.М. Тєплов та ін. до базових психологічних складових темпераменту відносять емоційність та психічну активність, що виявляється у руховій, інтелектуальній та соціальній сфері. В нашому дослідженні ми вивчали емоційність у співвідношенні з показниками психічної активності, що виявляється у соціальний сфері. Цей вид психічної активності представлений показниками товариськості. У зв'язку з тим, що і емоційність і товариськість розглядаються на рівні психологічних особливостей темпераменту, ми вивчали їх формально-динамічні та якісні особливості. При цьому, їх особистісні, змістові характеристики (спрямованість, морально-етичні якості особистості) на даному етапі нашого дослідження залишалися поза його межами.

Дослідженням емоційності займалися А.І. Палей, І.В. Пацявічюс, В.А. Пінчук, А.А. Плоткін, І.А. Переверзєва та ін. Емоційність розглядається як інтегральне, структурне утворення особистості, що характеризується поєднанням її різнорівневих показників. На відміну від актуальних (ситуативних) емоцій емоційність характеризує стійку (позаситуативну) схильність до переживань емоцій певної модальності й знака. В емоційності виділяється комплекс властивостей, що включають: динамічні параметри (сила, інтенсивність, тривалість, швидкість виникнення, перебігу й зміни стійких емоційних переживань тощо; якісні характеристики емоційності (модальність і знак стійко домінуючих емоцій), параметри, які можна віднести одночасно й до динамічного, і до змістовного рівня; змістовні характеристики емоційності, які пов'язані з особистісними цінностями, мотиваційною спрямованістю; та характеристики емоційності, що обумовлені включенням людини до різних соціальних зв'язків, впливом реального, соціального середовища (О.П. Саннікова). Особливе значення в контексті нашого дослідження має положення, про якісні характеристики емоційності (знак і модальність домінуючих емоцій), як основних, провідних у структурі емоційності (А.Є. Ольшаннікова та ін.).

Під товариськістю (вид психічної активності у спілкуванні) розуміють стійку психодинамічну характеристику індивіда, яка виявляється у сильно розвиненому прагненню до спілкування, до особистого контакту з іншими людьми. Товариськість містить такі формально-динамічні показники: потребу у спілкуванні, ініціативність, широту кола спілкування, легкість вступу в контакт, стійкість та виразність спілкування (В.А. Домодєдов, Л.В. Жемчугова, А.І. Ілліна, О.Є. Крупнов, О.П. Саннікова). На підставі аналізу численних досліджень доводиться певна інформація про деякі означені показники товариськості (М.Г. Єлагіна, М.І. Лісіна, Л.Б. Митєва, В.С. Мухіна, А.Г. Рузська та ін.).

Теоретичною основою дослідження сімейних стосунків стали праці А. Болдуіна, А.Я. Варги, В.І. Гарбузова, Ю.М. Забродіна, Р.А. Зачепицького, Д.Н. Ісаєва, Б.И. Кочубей, Й. Лангмейер, А.Є. Лічко, Е. Матейчик, Е.Б. Насонової, Е.В. Новікова, Е.Г. Ейдеміллер та ін.

На основі проведеного теоретичного аналізу було розроблено три напрямки емпіричної частини роботи: 1) діагностика особливостей емоційності та товариськості дітей молодшого шкільного віку; 2) пошук взаємозв'язків між емоційністю і товариськістю; 3) вивчення типів батьківських ставлень, динаміки емоційності, товариськості і зв'язків між ними протягом певного часу (від 7 до 10 років).

У другому розділі "Емпіричне дослідження психологічних особливостей емоційності і товариськості дітей молодшого шкільного віку" описано процедуру дослідження та висвітлені його основні етапи, подано методики та результати стандартизації авторських тест-опитувальників.

На підготовчому етапі була визначена основна вибірка дослідження та вибірка стандартизації. Усього в дослідженні брало участь 160 дітей, та 160 їхніх батьків (найближчих за емоційнім контактом). Конкретно за віковим критерієм діти розподілялися таким чином: група дітей семи років і їхні батьки - 108 осіб; восьми років зі своїми батьками - 98 осіб; дев'яти років, відповідно - 114 осіб. Вся вибірка складалася із шести підвибірок або підгруп, до якої увійшли діти двох перших класів, двох других класів і двох третіх класів початкової школи м. Одеси. Дослідження носило пролонгований характер - всі діти спостерігалися протягом трьох років. Це означає, що психологічні особливості емоційності і товариськості тих самих дітей вивчалися як у першому, так і в другому; як у другому, так і в третьому; як у третьому, так і в четвертому класах. Крім представників зазначених вибірок, у нашому дослідженні брали участь 6 учителів і 2 практичні шкільні психологи, яких ми залучали як експертів. Окремо вибірку стандартизації склали 160 дітей. Отже, загальна вибірка включало 488 учасників.

На цьому ж етапі розроблявся комплекс психодіагностичних методик, адекватних предмету дослідження. Для діагностики якісних параметрів емоційності відповідно до правил психометрики, було створено (у співавторстві) комплекс взаємодоповнюючих методик: "Тест - опитувальник емоційності"; "Вибір емоційних переваг"; "Діагностика схильності до різноманіття емоційних переживань". Для діагностики динамічних показників товариськості також був створений тест-опитувальник товариськості дітей молодшого шкільного віку (у співавторстві). Додатково використовувався метод парних порівнянь. Результати стандартизації апробації розроблених психодіагностичних методик, що представлені в тексті дисертації, показали високу міру їх надійності і валідності.

Крім цього, були залучені проективні методики: "Кінетичний рисунок родини" (Р. Бернс і С. Кауфман), "Неіснуюча тварина" (М.Д. Друкаревич); "Опитувальник батьківського ставлення" (А.Я. Варга, В.В. Столін). За допомогою означених методик досліджувалися особливості емоційних переживань, таких як страх, боязкість, агресивність, гнів, роздратованість, радість, пригніченість, тривожність, ворожість, депресивність та характеристики товариськості, зокрема, потреби у спілкуванні, труднощі спілкування, діагностики батьківських ставлень. При доборі методик для дослідження враховувалася їхня валідність, відповідність віку респондентів, діагностична спроможність щодо отримання як кількісних, так і якісних показників.

Обробка отриманих даних здійснювалася за допомогою кількісного (кореляційного і факторного аналізу за допомогою пакету SPSS 10.05) і якісного (методи "асів" і "профілів") аналізів. У рамках якісного аналізу використовувався t - критерій Стьюдента (рівень значущості відмінностей).

У третьому розділі "Результати емпіричного дослідження співвідношення емоційності й товариськості дітей молодшого шкільного віку" подані дані про взаємозв'язки якісних параметрів емоційності і формально-динамічних показників товариськості; розглянуті результати диференціально-психологічного аналізу особливостей товариськості у дітей з різними типами емоційності, подана психологічна характеристика дітей молодшого шкільного віку, що відрізняються рівнем загального показника товариськості, наведені дані про результати пролонгованого (протягом трьох років) дослідження означених психологічних феноменів і типів батьківського ставлення.

В результаті кореляційного аналізу між якісними показниками емоційності було встановлено, що всі коефіцієнти поділилися на дві групи. Першу складає блок позитивно пов'язаних між собою модальностей Г (гнів), С (страх) і П (печаль). Другу групу утворюють значущі коефіцієнти кореляції з від'ємним знаком між модальністю Р (радість) і показниками Г, С, П.

При аналізі кореляційних зв'язків у просторі показників товариськості виявлені позитивні значущі зв'язки на 1% і 5% рівні між всіма формально-динамічними показниками (ПС-потреба у спілкуванні, І-ініціативність, Ш-широта кола спілкування, Л-легкість і В-виразність), крім показника У (стійкість у спілкуванні), який пов'язаний з названими показниками негативно.

Аналіз кореляційних зв'язків між показниками емоційності й товариськості виявив: 1) наявність позитивних зв'язків на 1% рівні між модальністю Р (радість) і показниками ПС (потреба в спілкуванні), І (ініціативність), Ш (широта), Л (легкість) і на 5% рівні з показником В (виразність у спілкуванні); 2) наявність значущих негативних зв'язків між модальностями С (страх), П (печаль) з одного боку, і показниками ПС (потреба в спілкуванні), І (ініціативність), Ш (широта), Л (легкість) - з іншого. Крім цього, встановлено негативний зв'язок модальності Р (радість) з показником У (стійкість). Таким чином, емпірично виявлені певні, значущі взаємозв'язки між показниками емоційності і товариськості.

Важливо відзначити, що при повторному досліджені взаємозв'язків між показниками емоційності і товариськості на цій самій вибірці досліджуваних, (через два роки) були одержані, переважно, такі самі результати. Це свідчить про стабільність взаємозв'язків між показниками емоційності і товариськості. Ще одним аргументом, що підтверджує загальну закономірність означених зв'язків є те, що наші дані, деякою мірою, співпадають з результатами, що були отримані на вибірці дорослих людей.

В результаті якісного аналізу за допомогою метода "асів" молодші школярі були згруповані за типами емоційності, за домінуванням однієї чи кількох модальностей. Слід сказати, що теоретично може бути виділено 31 тип (n!4 - комбінація із чотирьох модальностей: 32-1=31). Емпірично у нашій вибірці було встановлено лише 6 типів, з них: 4 мономодальних (домінування однієї модальності) і 2 полімодальних (домінування кількох модальностей). Таким чином, з усієї вибірки досліджуваних (160 дітей) лише у 41 дитини були встановлені певні виразні типи емоційності: у тринадцяти дітей семи років діагностовано чотири типи емоційності. З них схильність до домінування модальності Р (радість) встановлено у чотирьох дітей, модальності Г (гнів) - у трьох дітей, модальності С (страх) - у чотирьох дітей, модальності П (печаль) - у двох дітей. У дітей восьми років виявлені чотири типи емоційності: модальністю Р (радість) представлена в п'ятьох дітей, модальності Г (гнів) - у двох, домінування модальності С (страх) - у двох школярів і модальність ГСП (гнів - страх - печаль)- у трьох дітей. У дітей дев'яти років всього встановлено п'ять типів емоційності. З них: п'ять дітей схильні до переживання емоції Р (радість), три дитини до модальності Г (гнів), дві дитини до модальності С (страх), дві до модальності СП (страх-печаль) і чотири - до модальності ГСП (гнів - страх - печаль). Виявлено, що чотирнадцять дітей семи - десяти років, по типу емоційності відносяться до "радістників". Домінування модальності "гнів" представлено у восьми осіб. Схильність до переживання емоцій страх діагностовано у восьми школярів; печаль - у двох дітей; страх і печаль одночасно - у двох осіб, модальність гнів, страх і печаль - у семи дітей. У всіх інших дітей якісні показники (модальності) емоційності розподілилися в зоні середніх значень. Слід відзначити, що найбільш поширеним емоційним типом у молодших школярів є домінування модальності "радість".

Крім того, порівняння загальних середніх значень кожного з чотирьох параметрів емоційності (Р,Г,С,П) за всією вибіркою теж свідчать про більшу представленість у цьому віці емоцій паттерну "радість". Проте загальний розподіл значень інших модальностей на різних етапах молодшого шкільного віку змінювався. У 7-8 років ієрархія значень (за рангами) виглядала таким чином: Р, С, Г, П; у 9-10 років - Р, Г, С, П. Ці данні свідчать про те, що згодом, емоції паттерну "гнів" ускладнюються і зростають, що може виявлятися як в негативних тенденціях (зростання агресивності, прояв негативної поведінки, прояв перших ознак реакції емансипації тощо), так і в позитивних (зростання активності, відповідальності, цілеспрямованості тощо). Конкретна спрямованість модальності "гнів" потребує подальшого вивчення, оскільки на даному етапі нашої роботі ми зосередили свою увагу на показниках емоційності лише якісного рівня, а не змістовного, що пов'язано з морально-етичними характеристиками особистості.

Більша представленість у молодшому шкільному віці емоцій паттерну "радість" не спростовує той факт, що у цьому віці вже існують стійкі типи емоційності з домінуванням від'ємних емоцій: зокрема, паттерну "гнів", "страх", "печаль". Це виявляється в проявах роздратованості, агресивності, ворожості, страху, підвищеної тривожності, в переживаннях емоції депресивного характеру, суму тощо.

Застосовуючи метод профілів в кожній віковій групі була досліджена специфіка товариськості дітей, що відрізняються певним типом емоційності.



Рис. 1. Профілі товариськості дітей мономодальних типів емоційності (7 років).

Аналіз профілів виявляє дві основні тенденції. Перша пов'язана з тим, що показники товариськості ПС (потреба в спілкуванні), І (ініціативність), Ш (широта), Л (легкість спілкування) і В (виразність) у всіх профілях належать до одного якогось полюса, а показник У (усталеність, стійкість) на всіх профілях займає протилежний щодо інших показників товариськості полюс.

Друга тенденція характеризує саму специфіку товариськості дітей, що відрізняються типом емоційності, а саме: представникам типу Р (радість) властива висока потреба у спілкуванні, ініціативність, широта, легкість, але занижена стійкість у спілкуванні. Представникам типів емоційності з домінуванням паттерна С (страх), або П (печаль), навпаки, властива досить висока усталеність спілкування при низьких показниках потреби у спілкуванні, ініціативності, широти, легкості. При цьому представники типа емоційності Г (гнів) не показують яскравої виразності товариськості - профіль наближується до середніх значень. Аналіз профілів товариськості представників різних емоційних типів в інших вікових групах, що подані в дисертації, загалом підтверджують одержані результати. Значущість відмінностей між однойменними показниками товариськості у представників різних груп підтверджено t - критерієм Стьюдента.

Вивчення психологічних "портретів" дітей з певним типом емоційності показало, що представники типу емоційності "радість" характеризуються переважно веселим настроєм. Усякі прикрощі швидко згладжуються й швидко проходять. Діти чуйно відкликаються на будь-яку приємну подію. Загалом для них характерне прийняття навколишньої дійсності, "єднання" з усім світом, упевненість у собі. Діти емоційно стійкі, не розгублюються у важких ситуаціях, активні, бадьорі та їхні негативні емоції не є тривалими. Товариськість цих дітей виявляється в бажанні поділитися своїми враженнями, думками з батьками, іншими людьми, однолітками, іншими дітьми. Вони люблять і вміють налагоджувати стосунки з новими дітьми, ініціативні в спілкуванні, виразні. Діти можуть швидко "включатися" в бесіду, якщо вона була почата без них. Вони із задоволенням погоджуються виступати перед іншими людьми на яких-небудь шкільних заходах (на святах, змаганнях). Під час спілкування вони дуже виразні, завдяки чому легко можна визначити, що вони переживають.

Діти зі стійким типом емоційності "гнів", досить часто гніваються, бувають нестриманими, грубими, агресивними (кривдять однолітків, можуть ударити, штовхнути). На зауваження дорослих найчастіше реагують роздратуванням, що нерідко виникає з незначного приводу. Усякі перешкоди, навіть незначні, можуть викликати невдоволення. Особливо характерною для цих дітей є поява підозрілості і недовіри щодо інших людей. Однак, коли справа стосується власних дій і вчинків, як правило, має місце повна впевненість у їхній правильності й необхідності. Діти висококритичні стосовно оточуючих людей. Звичайно такі діти не мають потреби в самоті, але наявність таких рис, як підвищена критичність до інших і власна ворожість сприяє їх ізольованості, яка іноді розцінюється як замкнутість.

Діти зі стійким типом емоційності "страх" боязкі, тривожаться з будь-якого приводу, нерішучі, тривожні. Бояться тварин, транспорту, чужих людей, висоти, різких звуків та ін. Як правило в незнайомій обстановці почувають себе дуже стримано, що не сприяє накопиченню позитивного досвіду спілкування. Постійне почуття заклопотаності й занепокоєння поєднується з боязкістю в усіх випадках, коли доводиться спілкуватися, особливо з малознайомими дітьми й дорослими. Саме тому такі діти прагнуть до постійного кола знайомих.

Діти зі стійким типом емоційності "печаль" характеризуються, найчастіше, поганим настроєм, почуттям беззахисності й безпорадності. Вони вважають себе нещасними, невдачливими, скривдженими. Як правило, вони плаксиві, часто перебувають у поганому настрої, виявляють прагнення відокремитися, сховати свої думки, почуття від інших. Діти дуже пасивні, уразливі й почувають себе пригніченими, самотніми. Специфіка товариськості дітей з домінуванням модальності "страх" або "печаль" виявляється в наявності труднощів у спілкуванні з однолітками при знайомстві з новими дітьми. Вони уникають широких контактів, боязкі в незнайомій компанії. Вони почувають себе сковане в новій обстановці, дуже стримано, повільно звикають до нових дітей, негативно ставляться до виступів на шкільних заходах, уникають широких контактів.

При дослідженні динаміки показників емоційності використовувалось пролонговане дослідження, яке проводилося протягом не менше двох років (віком від 7 до 10 років). Виміри проводилися у два етапи. Перший етап був здійснений в 2001 році, другий в 2003 році. У повторному дослідженні брали участь 108 дітей. Крім описаної процедури дослідження, яка була повторена на другому етапі, проводилося тривале спостереження за дітьми та їхніми сім'ями; вивчалися типи сімейних стосунків та зміни, що відбувалися в цих сім'ях.

Результати повторного дослідження емоційності молодших школярів показують, що в різних когортах (7 - 8, 8 - 9, 9 - 10 років) через певний період часу в основному виявлені ті самі типи емоційності, що і на першому діагностичному етапі: протягом 2-3 років тип емоційності незначно змінився лише у двох із 41 дітей, про що свідчить стійкість емоційних типів, диспозицій. Стійкість емоційних типів означає лише усталеність сполучення (комбінації) модальностей, їх формально-якісну характеристику. Проте змістовно емоційність розвивається, про що свідчить ускладнення переживань, їх усвідомлення, а також поява тонкої диференціації емоційних реакцій і станів, збільшення емоційної палітри кожного паттерну.

Для визначення динаміки товариськості молодших школярів з певними типами емоційності, зіставлялися профілі показників товариськості першого й другого етапів емпіричного дослідження. Отримані результати підтверджують стійкість взаємозв'язків між емоційністю й товариськістю (значущих відмінностей в профілях не виявлено).

Результати вивчення типів сімейного виховання і схильності молодших школярів до емоцій певних модальностей подані в табл.1.

Таблиця 1. Розподіл типів емоційності дітей і типів батьківських ставлень в їхніх сім'ях.

Тип емоційності	Кількість дітей	Типи батьківських ставлень
		Пр	Сж	Сі	Аг	Мн
Р	14	33%	33%	23%		11%
Г	8		17%	66%	17%
С	8	16%		34%	34%	16%
П	2	50%			50%
СП	2	50%		50%
ГСП	7	25%	25%	25%		25%

Примітка: Скорочення означають наступне: Пр - прийняття, Сж - соціально бажаний образ, Сі - симбіоз, Аг - авторитарна гіперсоціалізація, Мн - маленька невдаха.

Аналіз табл. 1 демонструє, що: 1) у дітей з виявленими емоційними диспозиціями не встановлений тип батьківського ставлення "відкидання", при якому батьки сприймають свою дитину, як погану, непристосовану, невдаху; 2) у дітей з домінуванням емоції Р переважають батьківські стосунки за типами Пр, Сж, Сі, Мн; у дітей з домінуванням емоції Г визначені стилі батьківського ставлення по типу Сж, Сі, Аг; з домінуванням емоцій С переважають батьківські ставлення Пр, Сі, Аг; у дітей з одночасним домінуванням емоцій СП визначені стилі батьківського ставлення за типами Пр і Сі; у дітей з домінуванням емоцій ГСП переважають батьківські ставлення за типами Пр, Сж, З, Мн. Загалом можна сказати, що специфічних розбіжностей у типах батьківських ставлень не виявлено, тобто, майже всі типи батьківських ставлень існують в сім'ях у дітей з різним типом емоційності.

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, сутність якої полягає у розкритті специфічних особливостей емоційності і товариськості та взаємозв'язків між ними на етапі молодшого шкільного віку.

1.Теоретико-методологічний аналіз літератури показав, що емоційність, як і психічна активність, є стійкою властивістю індивідуальності, яка характеризується схильністю до переживань емоцій певної модальності. Встановлено, що у молодшому шкільному віці виявляється стійка схильність до прояву емоційних переваг, що може бути представлено типом емоційності (певна комбінація емоційних модальностей). З огляду на особливості віку і з огляду на значущість спілкування для розвитку особистості дитини, вивчалися прояви емоційності, що виявляються в товариськості, в специфіці її показників, в їхньому якісно-кількісному поєднанні.

2. Товариськість розглядається як вид психічної активності, як стійка властивість індивідуальності дитини, що має складну структуру. Серед її формально-динамічних показників виділяються: потреба у спілкуванні (ПС), ініціативність (І), широта кола спілкування (Ш), легкість (Л), усталеність (У) та виразність, з якою дитина спілкується з іншими людьми (В) - ці показники є біполярними. Риси товариськості, що належать до різних полюсів кожного показника, специфічним чином виявляються у дітей молодшого шкільного віку: якщо потреба в спілкуванні є провідним компонентом на всіх етапах розвитку людини, то на відміну від дорослих, ще одним провідним компонентом товариськості у молодших школярів є не ініціативність, а легкість у спілкуванні.

3. Аналіз психодіагностичного інструментарію показав, що методик, які діагностують якісні особливості емоційності і формально-динамічні параметри товариськості у дітей молодшого шкільного віку не існує. Це стало підґрунтям для створення (в співавторстві) оригінальних тест-опитувальників, які спрямовані на діагностику означених показників емоційності і товариськості. Враховуючи психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, цей комплекс методик базується на експертній оцінці. Методики були створені відповідно до вимог психометрики. Апробація оригінальних тест-опитувальників показала їх високу надійність і валідність, що дозволяє використовувати їх не тільки в наукових, але й у практичних цілях.

4. В результаті кореляційного аналізу виявлені закономірні зв'язки між якісними показниками емоційності і формально-динамічними параметрами товариськості. Доведено, що при переважаючій усталеності емоційності навіть у разі зміни емоційних переваг (схильності до переживань емоцій певної модальності) відповідно змінюється і специфіка товариськості. Характер цих зв'язків зберігається протягом всього періоду емпіричного дослідження і співпадає з результатами, що отримані в інших дослідженнях, присвячених пошуку взаємозв'язків між емоційністю і товариськістю на дорослій вибірці. Це дає змогу стверджувати, що характер зв'язків між означеними феноменами є постійним.

5. Якісний аналіз даних дозволив виділити стійкі типи емоційності у досліджуваних дітей молодшого шкільного віку. Доведено, що дітям з певним типом емоційності властива відповідна структура показників товариськості, таким чином емоційність визначає індивідуальну специфіку товариськості і в молодшому шкільному віці через структурування системи її показників.

6. На підставі аналізу профілів показників товариськості, спостережень за поведінкою дітей і емоційними проявами, за особливостями поведінки в ситуації спілкування, були вивчені психологічні портрети дітей з різним типом емоційності і відповідною специфікою товариськості.

7. Пролонговане дослідження, порівняння результатів отриманих на початку і наприкінці дослідження, показало відсутність значущих відмінностей між однойменними показниками товариськості (за t-критерієм Стьюдента) і однойменними якостями емоційності. Цей факт свідчить не тільки про стійкий характер типу емоційності дитини але й про те, що зв'язки між емоційністю і товариськістю, є відносно стабільними: при переважаючій усталеності емоційності, в разі навіть випадків зміни емоційних переваг (схильності до певної емоційної модальності) відповідно змінюється і специфіка товариськості.

8. Виявлено, що в сім'ях з однаковим типом батьківських ставлень зустрічаються діти з різними емоційними диспозиціями. З'ясовано, що це ставлення більшою мірою впливає на актуальні емоції дітей, на їх емоційні реакції і стани, меншою - на схильність до певних емоційних переживань (тип емоційності), яка залишається, переважно, стійкою. Проте ставлення батьків може або підсилювати, або послабляти прояв типу емоційності дітей: у випадку збігу, підтримки індивідуальних особливостей емоційності дитини ставленнями батьків, його емоційність виявлялася яскравіше (колоритніше). У тому випадку, коли відношення батьків до дитини вимагає від неї поведінки, що не відповідає її домінуючим емоційним проявам, можливе "маскування" прояву емоційності.

Отримані дані про відносну незалежність емоційності як однієї з психологічних складових індивідуальності від типу батьківського ставлення, в жодному разі не ставить під сумнів необхідність цілеспрямованого виховання і формування емоційної і комунікативної сфери особистості дитини. Мова йде про необхідність врахування її індивідуальних особливостей, про необхідність грамотного психологічного супроводу природного розвитку дитини. Саме тому наше подальше дослідження буде спрямовано на розробку спеціальних методів і програм корекції батьківських ставлень, товариськості, емоційної сфери, особливостей поведінки і спілкування дитини молодшого шкільного віку.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях

...