Подружня дезадаптація при соціогенній і психогенній еректильній дисфункції у чоловіків та її психотерапевтична корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України Харківська медична академія післядипломної освіти

19.00.04 - медична психологія

УДК 616.89-008.442-06:616.69-008.1]-085.851

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Автореферат

ПОДРУЖНЯ ДЕЗАДАПТАЦІЯ ПРИ СОЦІОГЕННІЙ І ПСИХОГЕННІЙ ЕРЕКТИЛЬНІЙ ДИСФУНКЦІЇ У ЧОЛОВІКІВ ТА ЇЇ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ

Годовась Микола Михайлович

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, кафедра психотерапії, завідувач кафедри

доктор медичних наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, професор кафедри

Провідна організація: Дніпропетровська медична академія МОЗ України

Захист відбудеться "25" квітня 2006 р. о 1100 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.609.03 в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий "23" березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат психологічних наук, доцент Агішева Н.К.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Еректильна дисфункція являє собою сексуальний розлад, який найчастіше трапляється у чоловіків і, як правило, спричиняє порушення сексуальної адаптації подружньої пари. Проте якщо слабкість ерекції була предметом дослідження багатьох авторів і вивченню її причин та патогенезу присвячені численні праці (Г.С. Васильченко, 1990; І.О. Бабюк, 1996; І.І.Горпинченко, 1996; О.Г. Луценко, 1997; В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 2002; С.Т. Агарков, 2004), то цього не можна сказати про проблему подружньої дезадаптації, зумовленої психогенною та соціогенною еректильною дисфункцією у чоловіка. Це питання порушується лише в окремих працях (Н.І. Бойко, 2001), а механізми розвитку, перебіг та клінічні прояви дезадаптації подружньої пари, що формується при цій патології, практично не вивчені, незважаючи на її поширеність і велике медико-психологічне та соціальне значення. Тим часом порушення сексуального здоров'я подружжя не тільки погіршує якість їхнього життя, а й підриває міцність шлюбу й нерідко стає причиною руйнування сім'ї.

Таким чином, розлад еректильної функції, який впливає й на сексуальну, й на загальну поведінку чоловіків, призводячи до порушення сексуальних і міжособистісних стосунків подружжя, а часто й комунікації в соціумі, залишається недостатньо дослідженим; психогенні та соціогенні чинники, що зумовлюють розвиток еректильної дисфункції та пов'язаної з нею подружньої дезадаптації, зовсім мало вивчені. Цим пояснюється відсутність досить ефективних методів діагностики та психотерапевтичної корекції зазначених порушень сексуального здоров'я.

Розробка та впровадження у клінічну практику системи її психокорекції являє собою складне завдання. Складність її визначається різноманітністю причин та труднощами, з якими пов'язано виявлення механізмів розладу ерекції, але переважно тим, що в генезі подружньої дезадаптації відіграють роль особливості не тільки сомато- та психосексуального розвитку, але й особистості кожного з подружжів і сполучення цих особливостей, а також рівня й типів сексуальної культури і загалом сексуальної поведінки чоловіка і дружини в парі.

Сексологічна клініка має низку психотерапевтичних методик, які використовуються для корекції еректильної дисфункції. Проте вони не можуть успішно застосовуватися без відповідної модифікації, що враховує особливості психогенного та соціально зумовленого розладу ерекції, порушення сексуальної комунікації подружжя при зазначеній патології та багатофакторного генезу подружньої дезадаптації, що формується при цьому.

Усе сказане визначає актуальність дослідження розглядуваної проблеми і диктує необхідність її розв'язання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відповідності з планом наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета дослідження - виявлення механізмів формування й клініки подружньої дезадаптації при соціогенній та психогенній еректильній дисфункції у чоловіків і розробка на цій основі системи її психотерапевтичної корекції.

Завдання роботи, поставлені для досягнення зазначеної мети:

Вивчити особливості сомато- та психосексуального розвитку чоловіків із розладом ерекції та їхніх дружин.

Виявити наявні у хворих соціогенні та психогенні чинники і встановити їх роль у розвитку еректильної дисфункції з урахуванням паралелізму та взаємної зумовленості фізичного, психічного та статевого розвитку.

Вивчити характер сексуальної поведінки та сексуальної комунікації подружжів при еректильній дисфункції у чоловіка.

Дослідити відмінності особистості чоловіків із розладом ерекції та їхніх дружин, сполучення цих відмінностей у подружній парі та їх значення у формуванні подружньої дезадаптації.

Виявити механізми, умови розвитку, клінічні прояви та перебіг подружньої дезадаптації, зумовленої еректильною дисфункцією у чоловіка.

Розробити систему корекції сексуальної та міжособистісної дезадаптації подружньої пари при еректильній дисфункції у чоловіка.

Об'єкт дослідження - подружня дезадаптація при еректильній дисфункції у чоловіка.

Предмет дослідження - причини розвитку еректильної дисфункції, механізми формування і клінічні прояви зумовленої цією патологією подружньої дезадаптації.

Методи дослідження - клініко-патопсихологічні, клінічні, спеціальні сексологічні методи обстеження; системно-структурний аналіз сексуального здоров'я; психодіагностичні методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків подружжя; методи математичної статистики.

Проведено клінічне, клініко-психопатологічне, спеціальне сексологічне, психодіагностичне, соціологічне обстеження обох подружжів.

Клінічне обстеження включало вивчення соматичного (в тому числі неврологічного, урологічного та гінекологічного) та психічного стану хворих та їхніх дружин, а також дослідження сексуального здоров'я подружжя за допомогою системно-структурного аналізу, розробленого В.В.Кришталем (2002).

Вивчали спрямованість особистості, життєвий досвід, особливості преморбіду, емоційні реакції обох подружжів на сексуальну дисфункцію у чоловіків і подружню дезадаптацію і сполучення цих параметрів у парі.

Тип статевої конституції чоловіків досліджували за методикою Г.С. Васильченка (1990), тип статевої конституції жінок - за І.Л.Ботнєвою (1990).

Типи сексуальної мотивації і мотиви статевого акту визначали за В.В. Кришталем (2002). Досліджували також психосексуальні типи чоловіка й жінки за С.С. Лібіхом (2001).

Психодіагностичне дослідження включало вивчення характерологічних особливостей подружжів, диспозицій їх особистості, міжособистісних стосунків, стереотипів статеворольової поведінки і з'ясування ролі цих характеристик у формуванні подружньої дезадаптації.

Вивчаючи статеворольову поведінку, використовували проективну методику L.Szondi (1960) та статеворольову шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981).

Соціологічне обстеження передбачало вивчення таких характеристик, як рівень освіти, сімейний стан, характер трудової діяльності, соціальні зв'язки, соціальний стан хворих та їхніх дружин.

Наукова новизна здобутих результатів. Новим у роботі є застосування системного, міждисциплінарного підходу до вивчення механізмів порушення сексуальної адаптації та міжособистісних стосунків подружжів при еректильній дисфункції у чоловіка. Комплексне всебічне обстеження чоловіків із розладом ерекції та їхніх дружин дало змогу вперше виявити умови формування, перебіг та прояви подружньої дезадаптації, що розвивається при цьому, її клінічні форми. Уперше встановлено співвідношення психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних чинників і роль особистості в порушенні подружньої адаптації при еректильній дисфункції у чоловіка.

Розроблено нову систему психотерапевтичної корекції порушення сексуальної адаптації та міжособистісних стосунків при подружній дезадаптації, зумовленій еректильною дисфункцією у чоловіків.

Практична значущість здобутих результатів. Практичну цінність мають запропоновані критерії диференційної діагностики соціогенної та психогенної еректильної дисфункції, заснована на даних системно-структурного аналізу сексуального здоров'я система діагностики подружньої дезадаптації та психотерапевтичні методики, що дають змогу оптимізувати сексуальну поведінку і підвищити рівень сексуального та міжособистісного спілкування подружжів при даній патології у чоловіка. На основі виявленої ролі негативних соціальних та психологічних чинників та їх співвідношення в генезі порушення сексуальної адаптації подружжів та їхніх міжособистісних стосунків розроблено ефективну систему психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації, що успішно використовується в клінічній практиці.

Результати дослідження запроваджено у практику роботи відділення сімейно-психоневрологічного консультування Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання; відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру; у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено аналіз наукових праць із досліджуваної проблеми, здійснено сексологічне обстеження всіх подружніх пар, у яких чоловік потерпав від еректильної дисфункції, виконано наукову інтерпретацію здобутих результатів. Особисто автором розроблено систему психотерапевтичної допомоги при цій патології, проведено статистичну обробку здобутих у дослідженнях даних.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданні секції сексопатології Харківського медичного товариства (Харків, 1998, 1999, 2001-2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 самостійних і 1 у співавторстві наукових статей у фахових наукових журналах (згідно з Переліком ВАК України).

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 154 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу; оглядового розділу; п'яти розділів власних досліджень; узагальнення результатів досліджень; висновків; списку використаних джерел та додатків. Матеріали дисертації ілюстровано 19 таблицями. 3 рисунками. Бібліографічний список містить 263 джерел, із них 70 іноземних та 193 країн СНД.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених подружжів. Під нашим спостереженням перебувало 96 подружніх пар, які звернулися в період 1998 - 2005 рр. до обласної клінічної лікарні м. Донецька по сексологічну допомогу з приводу слабкості ерекції у чоловіків та сексуальної дезадаптації. Дезадаптація спостерігалася у всіх подружніх пар із самого початку подружнього життя.

Усі чоловіки потерпали від еректильної дисфункції: 54 (565%) соціогенного і 42 (445%) - психогенного походження, у зв'язку з чим подружні пари було поділено на дві відповідні клінічні групи. Ще 30 подружніх пар порівнюваного віку, у яких у чоловіків не було будь-яких сексуальних розладів і не спостерігалося подружньої дезадаптації, були обстежені як контрольна група.

Усі подружжя були люди молодого віку: більшість із них (565%) - від 25 до 31 року, решта - не старше 40 років. Усі подружні пари перебували в першому шлюбі, давність якого здебільшого складала від кількох місяців до 3 років, і лише у 244% подружжів шлюб тривав до 4 - 10 років.

Мотиви вступу обстежених до шлюбу були різними, але у переважної більшості і чоловіків, і жінок таким мотивом було кохання.

Подружжя майже однаково часто мали середню або вищу освіту і в більшості випадків були виконавцями, але близько 1/4 із них - керівниками підрозділів. Так само майже однаково часто серед них траплялися представники фізичної та розумової праці (останні - дещо частіше).

Соціальні зв'язки обстежених клінічних груп здебільшого були дещо нижчі від середніх, що, можливо, пов'язано з тим, що сексуальна дисфункція у чоловіків обмежує їхнє міжособистісне спілкування в соціумі. У тих чоловіків, у яких соціальні зв'язки були достатньо широкими, це пояснювалося включенням психологічних механізмів захисту, що мають компенсаторний характер. У контрольній групі суттєво переважали широкі соціальні зв'язки.

Методи обстеження подружжя. Дослідження проводили з позицій системного підходу з урахуванням парного характеру сексуальної функції та багатовимірності забезпечення сексуального здоров'я. Відповідно до цього було проведено всебічне комплексне обстеження хворих та їхніх дружин.

Соматосексуальний та психосексуальний розвиток чоловіків і жінок вивчали, виходячи під час аналізу виявлених порушень статевого дозрівання з концепції психосексуального дизонтогенезу В.М. Маслова, І.Л. Ботнєвої, Г.С. Васильченка (1990).

З метою з'ясування причин і генезу еректильної дисфункції у чоловіків та механізмів порушення сексуальної адаптації обстежених подружніх пар використали системно-структурний аналіз сексуального здоров'я. Згідно з чотирифакторною концепцією сексуального здоров'я В.В. Кришталя (2002) даний метод передбачає оцінку стану його соціального, психологічного, соціально-психологічного та анатомо-фізіологічного (біологічного) компонентів та їх складових, які відбивають анатомо-фізіологічні основи сексуальності та соціальні, психологічні, соціально-психологічні чинники, що детермінують сексуальну поведінку.

Особистість подружжя досліджували з позицій найбільш прийнятих у психології концепцій діяльності (О.М. Леонтьєв, 1975), стосунків (Б.Ф. Ломов, 1981), спілкування (О.О. Бодалєв, 1980) та персоналізації (О.В. Петровський, 1990).

Використана в процесі вивчення статеворольової поведінки статеворольова шкала Dur-Moll Szondi (1960) дає змогу визначити маскулінність чоловіків на біогенному рівні. Статеворольова ACL-шкала А.В. Heilbrun (1981) дає можливість характеризувати маскулінні й фемінінні риси особистості на соціогенному рівні, визначити вираженість маскулінної та фемінінної Я-концепції чоловіків.

ACL-шкала А.В.Heilbrun являє собою дві групи прикметників, одна з яких характеризує маскулінні риси, а друга - фемінінні. При цьому маскулінність у межах андрогінної статеворольової моделі концептуалізована як інструментальність: діловитість, цілеспрямованість, наполегливість, агресивність, схильність до суперництва, недостатня міжособистісна чутливість. Фемінінність трактується як експресивність - емоційність, міжособистісна чутливість та комунікативна компетентність.

Усі здобуті на підставі клінічних, клініко-психологічних та соціологічних досліджень дані статистично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок, результати психодіагностичних досліджень - за допомогою кореляційного аналізу із використанням критеріїв Вілкоксона - Манна - Уїтні, Фішера, парного критерію Вілкоксона, критеріїв знаків і t-критерію Стьюдента.

Результати досліджень. Обстеження ні в кого із подружжів, які перебували під спостереженням, не виявило якихось захворювань, які могли б послабити сексуальну функцію. Водночас у психічному стані у всіх чоловіків та більшості жінок відзначалися ті або інші порушення. У чоловіків першої групи спостерігалися переважно неспецифічні розлади особистості, найчастіше емоційно нестійкий (276%) та залежний (205%), у хворих другої групи - невротичні розлади (ізольовані фобії та нав'язливі думки і міркування - по 368%). У чоловіків першої групи було діагностовано також, хоч і набагато рідше, ананкастний, шизоїдний, диссоціальний, демонстративний розлад особистості. У жінок першої групи переважали нав'язливі думки (205%) і в обох групах - іпохондричний розлад (435%), у другій групі, крім того, позначалися пролонгована депресивна реакція (216%) та демонстративний розлад особистості (267%).

Системно-структурний аналіз за інтегральними критеріями сексуального здоров'я показав, що в чоловіків клінічних груп мало місце сукупне порушення цих критеріїв - темпів сомато- і особливо - психосексуального розвитку, статеворольвої поведінки, поінформованості в питаннях сексу; відзначалися дисгармонійні типи сексуальної мотивації та мотиви статевого акту, часто слабка статева конституція, слабо виражене лібідо, притуплені сексуальні відчуття, знижені ерекції та сексуальне бажання, примітивний або невротичний тип сексуальної культури.

При цьому в першій групі було порушено соціальні та психологічні критерії, у другій - психологічні. У жінок позначалося порушення переважно лише тих критеріїв сексуального здоров'я, які залежать від сексуальної адаптації, а саме спостерігалися низька оргастичність і невідповідність сексуально-еротичної поведінки подружжя - діапазону прийнятності, техніки статевого акту, коїтальних позицій. Як наслідок у всіх подружжів мала місце психосексуальна незадоволеність.

Системно-структурний аналіз за компонентами та складовими сексуального здоров'я дав змогу виявити сукупне стрижневе ураження соціального, психологічного компонентів та психічної складової біологічного компонента як причину розвитку еректильної дисфункції у чоловіків і сексуальної дезадаптації подружньої пари. Визначення пріоритетної ролі того чи іншого причинного фактора у розвитку зазначених розладів дало змогу виділити два їх варіанти - соціогенний та психогенний і діагностувати в межах кожного з них низку клінічних форм порушення сексуального здоров'я.

І. Соціогенний варіант еректильної дисфункції (555%).

Сексуально-еротична форма - 224%.

Статеворольова форма - 123%.

Соціокультурна форма - 113%.

Дезінформаційна форма - 103%.

ІІ. Психогенний варіант еректильної дисфункції (445%).

Невроз очікування невдачі - 164%.

Сексуальний фобічний невроз - 164%.

Паторефлекторна форма еректильної дисфункції - 123%.

Причиною соціокультуної форми еректильної дисфункції та подружньої дезадаптації є невідповідність у парі типів сексуальної культури, серед наших пацієнтів - у жінок переважно ліберального або примітивного, у чоловіків - невротичного. Дезінформаційна форма сексуального розладу розвивається внаслідок низького рівня знань чоловіків у питаннях сексу і неправильних уявлень про норму та фізіологічні коливання сексуальної функції. Статеворольова форма дезадаптації виникає при несприятливому сполученні статеворольової поведінки подружжя. Серед наших пацієнтів це була найчастіше трансформована (фемінінна) поведінка чоловіків та фемінінна поведінка жінок. Причиною сексуально-еротичної форми еректильної дисфункції та подружньої дезадаптації є розбіжність у подружжів діапазону прийнятності, невідповідність коїтальних позицій і сексуальних експектацій подружжів. статевий подружжя фізіологічний невротичний

До паторефлекторної форми еректильної дисфункції призводить патологічна фіксація невдачі в статевому акті, зумовленої якимось неприємним ситуаційним чинником. До формування неврозу очікування сексуальної невдачі можуть призвести різні ендогенні або екзогенні причини, які зумовили тривожне очікування анерекції або розладу еякуляції, який спричиняє дезавтоматизацію сексуальних реакцій. Сексуальний фобічний невроз є наслідком сексуальної психотравми; у наших хворих він мав перебіг у формі коїтофобії, що інколи сполучається з онанофобією.

Окрім зазначених етіологічних чинників, у генезі виявлених форм порушення сексуального здоров'я відіграють роль порушення сомато- та психосексуального розвитку, тривожно-помислові риси характеру, дисгармонійні типи сексуальної мотивації, несприятливе сполучення в парі психосексуальних типів чоловіка і жінки тощо.

Проведене нами клініко-психологічне та психодіагностичне дослідження дало змогу виявити основні чинники, що відбилися на особистості подружжя та багато в чому визначили їхні міжособистісні стосунки.

Ніхто з обстежених не дістав гармонійного загального і правильного статевого виховання. Чоловіки найчастіше виховувалися за типом гіпопротекції (405%) або в умовах жорстоких взаємин (264%), або домінуючої гіперпротекції (244%), жінки - за типом потураючої гіперпротекції (305%), або, навпаки, в умовах емоційного відторгнення (214%). І ті, і інші - 645% чоловіків та 794% жінок - здебільшого не дістали ніякого статевого виховання, а решта якщо й мала щось, - лише пуританське або аморальне.

Здобуте виховання багато в чому визначало наявні у подружжя акцентуації характеру: в чоловіків вони траплялися здебільшого у другій групі, причому переважали педантичний (196%), тривожний (247%) і збудливий (216%) їх типи; у жінок частіше спостерігалися гіпертимний (174%), емотивний і тривожний (по 164%), відзначалася також демонстративна акцентуація (93%). При цьому якщо при соціогенному варіанті дезадаптації дисгармонуючим чинником був розлад особистості в чоловіків, то при психогенному варіанті - несприятливе сполучення в парі акцентуацій характеру - педантичного та гіпертимного, збудливого чи тривожного в обох подружжів.

У переважної більшості обстежених подружжів домінуючою мотивацією було забезпечення життєвих інтересів. Проте в ціннісних орієнтаціях часто (625%) спостерігалися розбіжності, що, без сумніву, сприяло подружній дезадаптації.

Незважаючи на те, що переважна більшість обстежених (952% чоловіків і 982% жінок) взяли шлюб з кохання, зберегли це почуття далеко не всі подружжя, у період обстеження 244% чоловіків і 315% жінок думали про розлучення або робили спроби розлучитися, особливо часто чоловіки з диссоціальним і емоційно нестійким розладом особистості. Не припускали думки про розлучення переважно особи з педантичною, тривожною та емотивною акцентуацією характеру.

Існував певний зв'язок також між типами розладу особистості та акцентуаціями характеру і статеворольовою поведінкою подружжів. Найвищі показники маскулінності на рівні Я-концепції були в чоловіків із диссоціальним, демонстративним та емоційно нестійким розладом особистості (80,3 - 81,2 бала) та із збудливою, гіпертимною і демонстративною акцентуацією характеру (78,0 - 79,8 бала), а найнижчі - в осіб з ананкастним, залежним розладом особистості (71,5 бала) і з тривожною педантичною, емотивною та дистимічною акцентуацією характеру (70,0 - 71,0 бала). На біогенному рівні високу маскулінність виявляли чоловіки із збудливою акцентуацією (81,9 бала), а низьку - з тривожним, емотивним, педантичним та демонстративним її типами (50,1 - 53,3 бала). Такі самі залежності виявлялися й під час дослідження показників маскулінності й фемінінності у жінок.

Здобуті у процесі вивчення статеворольової поведінки подружжів дані свідчать про наявність у чоловіків із демонстративною та застряваючою і в жінок із педантичною та застряваючою акцентуаціями характеру міжрівневої статеворольової дискордантності (неузгодженості), яка спричиняє розвиток внутрішньоособистісного конфлікту. Результати проведеного дослідження дають змогу також дійти висновку, що існує закономірний зв'язок між статеворольовою Я-концепцією та характером взаємин подружжів, а саме чим адекватніша соціогенна статеворольова концепція, тим гармонійніше спілкування подружжів, тоді як біогенний рівень статеворольової поведінки є менш значущим щодо цього.

Вивчення психосексуальних типів чоловіка і жінки показало, що серед наших пацієнтів переважали особи, які належали до типу чоловік-батько (435%) та агресивного варіанта типу чоловік-чоловік (306%), а серед їхніх дружин найчастіше траплялися агресивні жінки (355%) і тип жінка-мати (285%). Це визначило часто спостережуване у обстежених несприятливе сполучення в парі агресивних чоловіка і дружини, а також психосексуальних типів чоловік-батько і жінка-мати, чоловік-син та жінка-дочка, яке відзначалося у більшості подружжів із психогенним варіантом дезадаптації.

У всіх подружжів, які перебували під спостереженням, були конфліктні стосунки, особливо в подружніх парах із соціогенною дезадаптацією. Для урегулювання конфліктів подружжя застосовували неадекватні способи: чоловіки здебільшого змагання, особливо при соціогенній адаптації - 706%, а жінки найчастіше уникнення й компроміс; рідше ті та інші вдавалися до пристосування. До єдино правильного способу виходу з конфліктної ситуації - співробітництва не звертався жоден із подружжя, і постійні конфлікти поглиблювали подружню дезадаптацію.

Різноманітність форм і складний генез соціогенної та психогенної еректильної дисфункції і зумовленої нею подружньої дезадаптації визначають необхідність системного підходу до їх психотерапевтичної корекції. Система психотерапії має грунтуватися на принципах комплексності, диференційованості, послідовності, етапності та адресуватися до трьох підсистем особистості - інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної. При цьому відповідно до структури міжособистісної взаємодії система психотерапії складається з чотирьох компонентів - когнітивного, афективного, конативного та особистісного, здійснюваних у взаємозв'язку, як єдине ціле, а вибір методу й конкретного змісту лікування визначається формою соціогенної чи психогенної еректильної дисфункції у чоловіків, особистісними відмінностями та характером стосунків подружжя.

Обов'язковими умовами успішного лікування хворих із соціогенною та психогенною еректильною дисфункцією, яка супроводжується невротичним розладом чи розладом особистості, є правильний вибір і послідовне проведення психотерапевтичних заходів. У їх системі велику роль відіграють раціональна психотерапія та різноманітні тренінги.

Відповідно до клінічної форми еректильної дисфункції та подружньої дезадаптації ми застосовували як основний метод при соціокультурній формі дезадаптації раціональну психотерапію, при дезінформаційній і сексуально-еротичній формах - когнітивну психотерапію та сексуально-еротичний тренінг, при статеворольовій формі - рольовий психосексуальний тренінг. При паторефлекторній формі еректильної дисфункції застосовували раціональну, гіпносугестивну психотерапію, аутогенне тренування, нарко- та плацебопсихотерапію, при коїтофобії - раціональну психотерапію та метод уявної заборони; при неврозі очікування невдачі - окрім раціональної психотерапії, бібліотерапію.

Ми вважаємо також за необхідне, незалежно від форми порушення сексуального здоров'я, при порушенні міжособистісних стосунків подружжя проводити комунікаційний тренінг, персоналістичну психотерапію, а також, ураховуючи низький рівень поінформованості в питаннях сексу та сексуально-еротичної адаптації подружжя - сексуально-еротичний тренінг.

Проведення описаної системи психотерапії дало змогу досягнути повної корекції дезадаптації чи значного поліпшення, достатнього для нормальних сексуальних контактів, у всіх подружніх пар, за винятком 3 пар із статеворольовою формою дезадаптації. Рецидиви упродовж 2 років катамнестичних спостережень ще у 2 пар із цією і у 3 - із соціокультурною дезадаптацією. Загалом, таким чином, високий і стійкий терапевтичний ефект при подружній дезадаптації, зумовленій соціогенною та психогенною еректильною дисфункцією у чоловіків, склав 884%.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й нове розв'язання проблеми порушення подружньої адаптації при еректильній дисфункції у чоловіка. Проблему розв'язано з позицій системного підходу до дослідження механізмів формування та клінічного перебігу дезадаптації при даній патології з метою розробки системи її психотерапевтичної корекції.

У всіх чоловіків з еректильною дисфункцією відзначалася ретардація психосексуального розвитку та асинхронії (прості і сукупні) статевого дозрівання.

У всіх подружжів були явно виражені акцентуації характеру: у чоловіків найчастіше педантичний, тривожний і збудливий, у жінок - гіпертимний, тривожний, емотивний, демонстративний їх типи.

У 415% чоловіків сформувалася слабка статева конституція, тоді як у їхніх дружин статева конституція була середньою чи сильною. Ця невідповідність сприяла розвиткові сексуальної дезадаптації подружжя та поглиблювала її.

Причинами соціогенної еректильної дисфункції стали низька сексуальна культура чоловіків та дезінформація в питаннях статевого життя, причиною психогенного розладу ерекції - сексуальні психотравми. Соціогенний варіант еректильної дисфункції у чоловіків призвів до формування соціокультурної (113%), дезінформаційної (103%), статеворольової (123%) та сексуально-еротичної (224%) клінічних форм подружньої дезадаптації; психогенний варіант - до розвитку паторефлекторної форми (123%), неврозу очікування невдачі (164%) та сексуального фобічного неврозу (164%).

При еректильній дисфункції у чоловіка порушується загальна і сексуальна комунікація подружжів. Міжособистісні стосунки їх є конфліктними, причому для урегулювання деструктивних конфліктів подружжя застосовують неадекватні способи; чоловіки - змагання і пристосування, жінки - компроміс та уникнення. Сексуально-еротична поведінка чоловіків примітивна і, як правило, не відповідає сексуально-еротичній поведінці жінок та їхнім сексуальним експектаціям, що є суттєвим дисгармонуючим чинником.

Серед хворих переважали особи, які належали до психосексуального типу чоловік-батько і до агресивного варіанта типу чоловік-чоловік, а серед їхніх дружин - агресивні жінки і тип жінка-мати. Несприятливе сполучення в парі акцентуацій характеру подружжя (педантичного та гіпертимного чи збудливого, тривожного в обох подружжів) та психосексуальних типів (чоловік-батько і жінка-мати, агрисивні обидва подружжя) сприяли розвиткові подружньої дезадаптації і поглиблювали її перебіг.

Психічний стан хворих з еректильною дисфункцією і 844% їхніх дружин порушений. При цьому у чоловіків із соціогенним її варіантом спостерігався переважно розлад особистості найчастіше емоційно нестійкий і залежний, у пацієнтів із психогенним варіантом - лише невротичні розлади, в більшості випадків коїтофобія та переважно нав'язливі думки чи міркування. Дружини хворих потерпали здебільшого від іпохондричного розладу, пролонгованої депресивної реакції і демонстративного розладу особистості.

Існує зв'язок між типами розладу особистості, невротичним розладом та акцентуаціями характеру, з одного боку, і статеворольовою поведінкою - з другого. Найвищі показники маскулінноості на рівні Я-концепції спостерігалися в обстежених із диссоціальним, демонстративним та емоційно нестійким розладом особистості і із збудливою, гіпертимною та демонстративною акцентуацією, а найнижчі - в осіб з ананкастним, залежним розладом особистості і з тривожною, педантичною, емотивною та дистимічною акцентуацією. На біогенному рівні низьку маскулінність виявляли особи з тривожною, педантичною та демонстративною акцентуацією.

У чоловіків із демонстративною та застряваючою і в жінок із педантичною та застряваючою акцентуацією має місце міжрівнева статеворольова дискордантність, що спричиняє розвиток внутрішньооособистісного конфлікту. Існує також закономірний зв'язок між статеворольовою Я-концепцією і характером стосунків подружжів: чим адекватніша соціогенна статеворольова концепція, тим гармонійніше їхнє спілкування, тоді як біогенний рівень статеворольвої поведінки є менш значущим щодо цього.

Різноманітність форм і складний генез соціогенної та психогенної еректильної дисфункції і зумовленої нею подружньої дезадаптації визначають необхідність системного підходу до їх психотерапевтичної корекції. Система психотерапії має грунтуватися на принципах комплексності, диференційованості, послідовності, етапності.

Відповідно до клінічної форми еректильної дисфункції та подружньої дезадаптації слід використовувати як основний метод при соціокультурній формі дезадаптації раціональну психотерапію, при дезінформаційній та сексуально-еротичній формах - когнітивну психотерапію та сексуально-еротичний тренінг, при статеворольовій формі - рольовий психосексуальний тренінг. При паторефлекторній формі еректильної дисфункції застосовують раціональну, гіпносугестивну психотерапію, аутогенне тренування, нарко- та плацебопсихотерапію; при коїтофобії - раціональну психотерапію і метод уявної заборони; при неврозі очікування невдачі - окрім раціональної психотерапії, бібліотерапію. Крім того, незалежно від форми дезадаптації, при порушенні міжособистісних стосунків подружжя слід проводити комунікаційний тренінг, персоналістичну психотерапію, а також сексуально-еротичний тренінг.

Проведення розробленої системи психотерапії дає змогу досягнути високого й стійкого терапевтичного ефекту при подружній дезадаптації, зумовленій соціогенною та психогенною еректильною дисфункцією у чоловіків, який становить 884%.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Годовась Н.М. Причины и коррекция эректильной дисфункции // Международный медицинский журнал.- 2002. - Т. 8, № 1-2.-С.90-91.

2. Годовась Н.М. Эректильная дисфункция и супружеская дезадаптация // Международный медицинский журнал.- 2002. - Т. 8, № 3. - С.48-49.

3. Годовась Н.М. Первичная эректильная дисфункция неорганического генеза // Международный медицинский журнал.- 2003. - Т. 9, № 1. - С.62-65.

4. Годовась Н.М. Психотерапевтическая коррекция психогенной эректильной дисфункции // Международный медицинский журнал.- 2003. - Т. 9, № 3. - С.49-53.

5. Годовась Н.М. Особенности личности и межличностных отношений супругов при социогенной и психогенной эректильной дисфункции у мужа // Международный медицинский журнал.- 2005. - Т. 11, № 2. - С.16-20.

6. Грачёв Р.А., Абрамов В.А., Бахтеева Т.Д., Свиридова В.В., Мешковская Е.А., Годовась Н.М., Махортов С.П. О причинах и механизмах развития сексуально-эротической дезадаптации как первичной формы нарушения сексуального здоровья // Здоровье мужчины. - 2002. -С. 20-22 (Здобувачем проведено системно-структурний аналіз сексуального здоров'я обстежених подружніх пар).

АНОТАЦІЯ

Годовась М.М. Подружня дезадаптація при соціогенній і психогенній еректильній дисфункції у чоловіків та її психотерапевтична корекція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2006.

З позицій системного підходу проведено дослідження подружньої дезадаптації при соціогенній та психогенній еректильній дисфункції у чоловіка. Вивчено особливості статевого розвитку подружжя. Показано, що невідповідність статевої конституції подружжя і несприятливе сполучення психосексуальних типів чоловіка і жінки в парі поглиблювали подружню дезадаптацію, зумовлену соціогенною та психогенною еректильною дисфункцією у чоловіка.

Виявлено клінічні форми обох варіантів дисфункції, причини та механізми їх формування. Показано порушення загальної та сексуальної комунікації, статеворольової поведінки хворих та їхніх дружин, наявні в них розлади особистості та невротичні розлади.

Розроблено систему психотерапії подружньої дезадаптації, яка дала змогу досягнути високого й стійкого ефекту, що становить 884%.

Ключові слова: соціогенна та психогенна еректильна дисфункція, подружня дезадаптація, психотерапія.

Годовась Н.М. Супружеская дезадаптация при социогенной и психогенной эректильной дисфункции у мужчин и ее психотерапевтическая коррекция. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2006.

С позиций системного подхода проведено исследование супружеской дезадаптации при социогенной и психогенной эректильной дисфункции у мужа. Изучены особенности полового развития супругов, причем у всех мужчин выявлены задержки психосексуального развития и асинхронии (простые и сочетанные) полового созревания.

Отмечены акцентуации характера у мужчин и у женщин; слабая половая конституция у 415% мужчин при средней или сильной у их жен, что способствовало развитию сексуальной дезадаптации супругов.

Выявлены причины эректильной дисфункции: низкая сексуальная культура мужчин и дезинформация в области половой жизни при социогенном и сексуальные психотравмы - при психогенном расстройстве эректильной функции. Показано формирование клинических форм обусловленной этим расстройством супружеской дезадаптации.

Клинико-психологическими исследованиями установлены нарушения общей и сексуальной коммуникации супругов, неправильные способы урегулирования конфликтов, а также несоответствие сексуально-эротического поведения мужей и жен и их сексуальных экспектаций. Показано также неблагоприятное сочетание в супружеских парах психосексуальных типов мужчин и женщин.

Диагностированы расстройства личности и невротические расстройства у всех больных и 844% их жен.

Прослежена связь между типами расстройства личности, невротическим расстройством и акцентуациями характера, с одной стороны, и полоролевым поведением - с другой. У мужчин с демонстративной и застревающей и у женщин с педантической и застревающей акцентуацией выявлена межуровневая полоролевая дискордантность, которая влечет за собой развитие внутриличностного конфликта, а также закономерная связь между полоролевой Я-концепцией и характером взаимоотношений супругов: чем адекватнее социогенная полоролевая концепция, тем гармоничнее их общение, тогда как биогенный уровень полоролевого поведения менее значим в этом отношении.

Разработана эффективная система психотерапии эректильной дисфункции и супружеской дезадаптации и подробно описаны методы, используемые при разных клинических формах дезадаптации: при социокультурной форме - рациональная психотерапия; при дезинформационной и сексуально-эротической формах - когнитивная психотерапия и сексуально-эротический тренинг; при полоролевой форме - ролевой психосексуальный тренинг. При паторефлекторной форме эректильной дисфункции применены рациональная, гипносуггестивная психотерапия, аутогенная тренировка, нарко- и плацебопсихотерапия; при коитофобии - рациональная психотерапия и метод мнимого запрета; при неврозе ожидания неудачи - помимо рациональной психотерапии, библиотерапия. Кроме того, независимо от формы дезадаптации, при нарушении межличностных отношений супругов рекомендуется проводить коммуникационный тренинг, персоналистическую психотерапию, а также сексуально-эротический тренинг.

Показано, что проведение разработанной системы психотерапии супружеской дезадаптации, обусловленной социогенной и психогенной эректильной дисфункцией у мужчин, позволяет достигнуть высокого и стойкого терапевтического эффекта, равного 884%.

Ключевые слова: социогенная и психогенная эректильная дисфункция, супружеская дезадаптация, психотерапия.

Godovas N.M. Spouses desadaptation at the sociogenic and psychogenic erectile dysfunction in men and its psychotherapeutic correction. - Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies, Ukraine MPH - Kharkov, 2006.

From the systemic approach point of view there were investigated a desadaptation at the sociogenic and psychogenic erectile dysfunction in husband. Peculiarities of sex development of spouses were studied. It was shown that discrepancy of sex constitution of spouses and unfavorable combination of psychosexual types of man and woman in a couple aggravated spouses desadaptation caused by sociogenic and psychogenic erectile dysfunction in husband.

The clinical forms of both variants of dysfunction, causes and forming mechanisms were revealed. Disorders of common and sexual communication, sex-role behavior of patients and their wives, disorder of personality and neurotic disorder in them were shown.

The psychotherapy system of spouses desadaptation was developed which allowed to achieve a high and steady effect in 884%.

Key words: sociogenic and psychogenic erectile dysfunction, spouses desadaptation, psychotherapy.

Размещено на Allbest.ru

...