Динаміка інтегральної когнітивної структури мислення суб’єкта у процесі оволодіння професійними поняттями

У більшості (ц=7,04) студентів з високим ІСКС (86,5%), і у більшості (ц=3,6) студентів з низьким індексом (70,3%) сформовані стратегії, які дозволяють їм переключатися з використання одного інформаційного коду на інший або за рахунок приглушення більш сильної семантичної ознаки, або за рахунок актуалізації механізмів категоріального реагування. Результати показали, що серед результатів досліджуваних з високим ІСКС (72,99%) більшість (ц=4,11) може бути віднесена до полюса "вузький діапазон еквівалентності", куди потрапили і результати 56,75% студентів з низьким рівнем когнітивної структури мислення. Тобто у період навчання студенти частіше використовують великомасштабні шкали для оцінки під час обробки інформації. Інші студенти (18,91%) групи з високим і 43,25% досліджуваних з низьким рівнем ІСКС використовують ефективні стратегії, які включають актуалізацію відповідних поняттєвих структур, що мають кілька рівнів узагальнення, і тих розумових операцій, що забезпечують процеси виділення ознак, їх зіставлення, узагальнення результатів порівняння та ін. Сформованість продуктивних стратегій у студентів з низьким рівнем ІСКС можна вважати тим ресурсом, використання якого забезпечить подальший розвиток структурних компонентів поняттєвого мислення.

ВИСНОВКИ

1. Проведений теоретичний аналіз розкрив необхідність дослідження поняттєвих форм мислення у єдності процесуальних і структурних аспектів. В роботі доведена доцільність здійснювання аналізу структурних компонентів розумового процесу на двох рівнях: вивчення особливостей організації та функціонування структур окремих понять (концептів) та єдиної інтегральної когнітивної структури мислення суб'єкта, системного утворення, яке в умовах пізнавального контакту з дійсністю активує наявні структурні, операційні та регуляційні ресурси для створення суб'єктивного простору відображення, що забезпечує вибірковість сприйняття інформації, обробку її за різними критеріями значимості, активізацію релевантної завданню інформації, а також контролювання інформаційних процесів.

2. Застосування принципів структурно-функціонального підходу дозволило розробити модель інтегральної когнітивної структури мислення суб'єкта. Багаторівнева модель відображає характер організації структурних компонентів мислення на чотирьох рівнях: 1) як сукупності окремих структурних одиниць (концептів); 2) як розширеної мережі міжпоняттєвих відношень; 3) як цілісного утворення, складові якого забезпечують виконання функцій: відображення інформації, конструювання відношень між структурними одиницями, регуляції процесів створення, функціонування та розвитку концептів у межах цілісної системи; 4) як однієї з характеристик процесу поняттєвого мислення поряд з процесуально-динамічними та змістово-результативними особливостями. Були виокремленні три компоненти інтегральної структури мислення: пізнавально-відображуючий, конструюючий та плануючий, які виконують відповідні функції.

3. Результати факторного аналізу підтвердили запропоновану модель інтегральної когнітивної структури мислення. Отримані дані свідчать про існування тісних зв'язків між показниками сформованості компонентів інтегральної структури та особливостями організації окремих поняттєвих структур. Так, показники рівнів складності організації вербальних складових концептів наукових термінів і розвиненості операційних компонентів сформували перший за пояснювальною силою фактор. Показники рівнів сформованості плануючого компонента, впевненості у правильності відповідей разом із чуттєво-емоційним компонентом концепту утворили окремий фактор. Третій фактор представлений показниками рівнів організації інтегральної структури, пізнавально-відображуючого блоку, образних компонентів термінів та параметрами ступеня виразності оборотності розумових операцій та розумової активності суб'єкта.

4. Рівень сформованості ІСКС значно більш пов'язаний з показниками виразності процесуально-динамічних характеристик розумового процесу, ніж зі змістовно-результативними. У студентів з високим індексом сформованості когнітивної структури спостерігається значущий позитивний зв'язок показника ІСКС зі ступенем виразності вербальної швидкості, у студентів з низьким індексом - з показником лабільності розумового процесу.

5. Емпірично визначені основні тенденції перетворення характеру організації словесно-мовної, образної та чуттєво-емоційної складових наукових термінів у період навчання студентів у ВНЗ. Виокремленні три етапи розвитку словесно-мовної складової: 1) зростання більшості семантичних ознак; 2) розширення структури у горизонтальному напрямку за рахунок структурних ознак; 3) зниження ситуативних ознак, що супроводжується збільшенням кількості і структурних, і родових, і видових ознак. У розвитку образних компонентів поняттєвих структур спостерігається єдина тенденція до збільшення рівня узагальненості зображень за рахунок збільшення активності процесів символізації, схематизації і моделювання. Була визначена тенденція до зниження міри диференційованої участі чуттєво-емоційних вражень в роботі концептів наукових термінів після першого року навчання у ВНЗ. Ми припустили, що емоційна складова виконує функцію активізації роботи когнітивних механізмів.

Встановлена відповідність специфіки внутрішньої структури наукового терміну характеру їх функціонування у межах єдиної системи. Формування "горизонтально-розширених" поняттєвих структур сприяє підвищенню лише показників активності формування мережі структурних відношень. Ієрархічний характер структурної організації наукових термінів ("вертикально-орієнтований") обумовлює поступове зростання числа однорівневих і міжрівневих зв'язків з іншими поняттями в системі.

6. В роботі визначені етапи підвищення рівня організації інтегральної когнітивної структури мислення суб'єкта. На першому етапі, що триває перший рік навчання у ВНЗ, зростає рівень організації конструюючого та пізнавально-відображуючого компонентів за рахунок підвищення ступеня складності побудови словесно-мовного компонента та зростання диференціальної міри представленості чуттєво-емоційних вражень у складі концепту. Наступний етап також пов'язаний із зростанням рівня пізнавально-відображуючого компонента, обумовленого ускладненням організацій словесно-мовної та образної складових концептів. Був означений і третій період підвищення рівня інтегральної структури за рахунок збільшення рівнів ефективності функціонування операційно-динамічних та регулятивних компонентів. Таким чином, умовою підвищення рівнів організації та функціонування конструюючого та плануючого компонентів є зростання рівня розвиненості пізнавально-відображуючого компонента структури.

7. Важливою умовою забезпечення високих рівнів організації та функціонування поняттєвих структур та усієї інтегральної структури мислення є відсутність дефіциту часу у процесі навчання. Повільніші темпи розвитку мають образні компоненти поняттєвих структур, конструююча та плануюча складові інтегральної структури у порівнянні з темпом удосконалення характеру організації словесно-мовної складової та пізнавально-відображуючого компонента.

8. Знайшло емпіричне підтвердження припущення про існування відповідності рівня ефективності функціонування когнітивної структури мислення ступеню розвиненості метакогнітивних механізмів. Студенти з високим індексом розвиненості когнітивної структури мислення мають більш виражені поленезалежні стильові характеристики та рефлективний характер реагування у ситуаціях множинного вибору.

1. СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

2. Савченко О.В. Система еталонів і критеріїв оцінки розвитку понятійних структур як необхідний компонент понятійної системи людини // Вісник Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. - 2003.- Вип. 17-18. - С. 104-108.

3. Савченко О.В. Аналіз особливостей понятійного мислення на мікро- та макрорівнях за принципами системного підходу // Психологія: Зб. наук. пр. - Вип. 22. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, - 2003. - С. 3-10.

4. Савченко О.В. Співвідношення рівнів розвитку когнітивних і метакогнітивних компонентів у складі ментального досвіду людини // Психологія: Зб. наук. пр. - Вип. 23. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, - 2003. - С. 59-71.

5. Савченко О.В. Особливості організації й функціонування професійних термінів у понятійній системі людини // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка. - Т. VI., ч. 1. - К., - 2004. - С. 277-287.

6. Савченко О.В. Динаміка трансформації семантичного простору наукової термінології у процесі професійної підготовки студентів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка. - Т. VI., ч. 7. - К., - 2004. - С. 263-273.

7. Савченко Е.В. Механизмы саморегуляции в структуре понятийного мышления // Актуальні проблеми практичної психології. Зб. наук. пр. - Херсон: Персей, - 2004. - С. 237-241.

8. Савченко О.В. Формування та розвиток понятійних структур професійних термінів як важливий компонент процесу навчання // Матер. Всеукраїн. наук.-практ. конф. "Перспективи розвитку соціогуманітарних наук у класичних університетах" (соціологія, психологія, педагогіка): Зб. наук. пр.

Размещено на Allbest.ru