Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України Харківська медична академія післядипломної освіти

19.00.04 - медична психологія

УДК 616.89 - 008.442 - 085.851: 392.5

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Автореферат

ПОШИРЕНІСТЬ ПОДРУЖНЬОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ, ЧИННИКИ ЇЇ РИЗИКУ В ОСІБ, ЩО БЕРУТЬ ШЛЮБ, ТА ЇХ ПСИХОПРОФІЛАКТИКА

Висоцький Віталій Михайлович

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри сексології та медичної психології

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Марута Наталія Олександрівна, завідуюча відділом неврозів та пограничних станів Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України,

доктор медичних наук, професор Скрипніков Андрій Миколайович, Українська медична стоматологічна академія, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології

Провідна організація: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра психіатрії, загальної та медичної психології

Захист відбудеться "11 " жовтня 2006 р. о 1100 годині на засіданні спеціалізованої ученої ради К64.609.03 в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58

Автореферат розісланий "8" вересня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої ученої ради кандидат психологічних наук, доцент Н.К. Агішева

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема подружньої дезадаптації останнім часом привертає дедалі більшу увагу медичних психологів та сексологів. Це пов'язано з її великою поширеністю в усіх країнах світу, величезним значенням дезадаптації для особистості й соціальним значенням цієї проблеми, тією роллю, яку відіграє міжособистісна та сексуальна комунікація подружжя у збереженні здоров'я сім'ї та міцності шлюбу (Н.К. Агішева, 1990; Г.Ф. Келлі, 2000; В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 2002; С.Т. Агарков, 2004).

У низці сучасних праць розглядаються питання порушення психологічної та соціально-психологічної адаптації подружжя (Н.К. Агішева, 1990; Г.С. Васильченко, Г.Ф. Дейнега, 1990), існують також дослідження, присвячені вивченню сексуальної дезадаптації подружньої пари (Г.С. Кочарян, А.С. Кочарян, 1994; І.І. Горпинченко, М.І. Бойко, Ю.А. Борисенко та ін., 1996; W.Masters, V.Johnson, R. Kolodny, 1998). Проте епідеміологічні аспекти цієї актуальної проблеми мало вивчені, хоч знання поширеності різних форм порушення сексуального здоров'я є необхідною умовою розробки ефективних лікувально-профілактичних програм та розв'язання соціальних, психологічних та медичних проблем сексології.

Роботи, у яких порушуються ці питання, нечисленні, і в них, як правило, наводяться лише загальні принципи й положення психопрофілактики (Н.К. Агішева, 1990; A. Gregoire, 2000). Запобігання сексуальній та соціально-психологічній дезадаптації подружньої пари не було предметом спеціального дослідження, так само як і недостатньо вивчено й висвітлено в літературі чинники ризику її виникнення. Унаслідок цього медична психологія та сексологія до цього часу не мають конкретної дієвої програми психопрофілактики подружньої дезадаптації та первинних сексуальних розладів.

Усе сказане визначає актуальність та вибір теми цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за темою: "Психопрофілактика порушень сексуального здоров'я" (№ державної реєстрації 0100U004263).

Мета дослідження: на основі системного вивчення причин, механізмів розвитку й поширеності порушень сексуального здоров'я та виявлення чинників ризику формування подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції розробити систему їх психопрофілактики в осіб, що беруть шлюб.

Задачі дослідження:

Виявити поширеність подружньої дезадаптації та сексуальних порушень серед населення на моделі м. Чернівців і Чернівецької області.

Визначити типологію виявлених порушень сексуального здоров'я, вивчити причини й механізми розвитку подружньої дезадаптації.

Установити чинники ризику формування подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції у молодих людей, які беруть шлюб.

Розробити систему психопрофілактики порушень сексуального здоров'я.

Апробувати розроблену систему психопрофілактики у молодих людей, що беруть шлюб.

Об'єкт дослідження - поширеність і причини порушення сексуального здоров'я.

Предмет дослідження - чинники ризику розвитку форм соціально-психологічної, сексуальної дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції і системи їх психопрофілактики в молодих людей, що беруть шлюб.

Методи дослідження - системно-структурний аналіз сексуального здоров'я, що включає не лише сексологічні методи, але й методи дослідження особистості та міжособистісних стосунків; клініко-психопатологічні методи обстеження; епідеміологічні методи (використання опитувальників); соціологічні методи дослідження; методи математичної статистики.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше з позицій системного підходу дано комплексну медико-соціальну характеристику поширеності порушень сексуального здоров'я серед міських та сільських мешканців регіону Північної Буковини на моделі міста Чернівців та Чернівецької області. Виявлено вплив цих розладів на якість життя, визначено причини й умови формування подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції в чоловіків та жінок. Уперше виявлено чинники ризику розвитку зазначених розладів. Новою є розробка на основі здобутих даних про чинники ризику системи психопрофілактики порушень сексуального здоров'я у молодих людей, що беруть шлюб.

Практична значущість отриманих результатів. Практичне значення має знання поширеності різних форм соціально-психологічної та сексуальної дезадаптації подружньої пари, форм первинної сексуальної дисфункції, причин та умов їх розвитку й клінічних проявів. Першочергове значення для цілей психопрофілактики має виявлення чинників ризику можливого розвитку порушень подружньої адаптації та первинної сексуальної дисфункції. Практичну значущість має розроблена система запобігання їм у молодих людей, що беруть шлюб.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданні секції сексопатологів Харківських науково-медичних товариств психотерапевтів (2003, 2004, 2005рр.) та медичних психологів (2006); на Першому з'їзді сексологів та андрологів України (Київ, 2005).

Результати проведених досліджень впроваджено у практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Чернівецької обласної психіатричної лікарні, Харківського обласного психоневрологічного диспансеру, а також у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 самостійних наукових статей у спеціальних журналах відповідно до "Переліку" ВАК України.

Структура дисертації. Основний зміст роботи викладено на 152 стор. машинопису. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, 4 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків та списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 11 таблицями.

Бібліографічний список містить 167 джерел, із яких 40 зарубіжних.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика обстежених. З метою виявлення поширеності порушень сексуального здоров'я нами було обстежено 1000 подружніх пар, що живуть у м. Чернівцях та Чернівецькій області і належать до різних професійних, демографічних та вікових груп. У процесі обстеження виявлялися типи сексуальної дисфункції у чоловіків та жінок згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду, а також дезадаптивні форми порушення сексуального здоров'я.

Серед подружжя було виокремлено три групи: першу склали 274 (274%) подружні пари, у яких мали місце гармонійні сексуальні стосунки; до другої увійшли 383 (394%) пари з частковою і до третьої - 343 (344%) пари з повною подружньою дезадаптацією. Частковою вважали дезадаптацію, що виявлялася в оргастичності жінок, яка дорівнювала 10 - 20%, повною - в оргастичності, що не досягала 10%.

При цьому всі подружні пари другої і третьої груп, тобто з подружньою дезадаптацією, відчули потребу в консультації сексопатолога й медичного психолога, з гармонійних подружніх пар таке бажання висловили лише 133% чоловіків та 113% жінок.

Психопрофілактику подружньої дезадаптації, відповідно до мети роботи, було проведено 100 парам молодих людей, які подали заяви до ЗАГС для реєстрації шлюбу (уперше брали шлюб). Ці пари склали основну групу, контрольною була група, що також складалася зі 100 молодих людей, які брали шлюб, котрим психопрофілактика не проводилася. Після вступу обстежених до шлюбу упродовж 2 років за ними проводилося катамнестичне спостереження.

Методи обстеження подружжя. В епідеміологічному дослідженні всіх подружжів обстежили за допомогою спеціально розробленого нами опитувальника, що містив питання, які відповідали критеріям стану соціального, психологічного, соціально-психологічного й біологічного компонентів сексуального здоров'я, а також опитувальника, що містить питання щодо чинників ризику, які передували розвиткові розладу сексуального здоров'я подружніх пар. Цей самий опитувальник було модифіковано нами для виявлення чинників ризику порушення сексуального здоров'я у молодих людей, що беруть шлюб.

Для виявлення чинників ризику розвитку подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції також застосовували метод системно-структурного аналізу (В.В. Кришталь, С.Р. Григорян, 2002), яких дає змогу виявити варіанти і форми можливого розвитку дезадаптації та дисфункції, а отже, здобути дані, які можуть бути покладені в основу системи їх психопрофілактики.

Із соціологічних характеристик у майбутніх подружжів вивчали рівень освіти, характер роботи й соціальний стан.

Статистичну обробку здобутих даних проводили за таблицями відсотків та їх помилок, за допомогою t-критерію Стьюдента з рівнем довірчої імовірності p=0,05 та методом факторного аналізу.

Результати досліджень. Соціологічне обстеження показало, що більшість подружжів були віком від 21 до 50 років, тобто біологічно, особистісно й соціально в найактивнішому віці. При цьому, проте, в 113% подружніх пар чоловіки були старші за дружин на 15 - 30 років.

Рівень освіти подружжя був доволі високим: майже в половини чоловіків і жінок - вища або незакінчена вища, до того ж переважна більшість тих та інших (відповідно 773 і 813%) становили представники інтелігенції та фахівці з середньою спеціальною освітою.

Тривалість шлюбу найчастіше складала від 6 до 10 років - у 403% подружніх пар, рідше - відповідно у 203 та 213% - до 5 та 16 - 20 років; у решти (133%) - від 11 до 15, і в небагатьох випадках - 73% - понад 20 років. Суттєвою була кількість повторних (273%) та цивільних (113%) шлюбів. Зазначимо при цьому, що більшість чоловіків (863%) і жінок (653%) почали статеве життя до шлюбу, і відсутність незайманості, як правило, не була значущою для партнера.

Опитування респондентів показало низький рівень комунікації чоловіків і дружин у дисгармонійних сім'ях: його коефіцієнт склав відповідно 2,4 і 1,9 (у гармонійних пар - 7,2 і 7,3). Дуже високою була й частота в цих сім'ях подружніх конфліктів - до 883%, причому як основні причини їх виникнення й чоловіки, й дружини називали сексуальні утруднення та невідповідність характерів. Причини порушення сексуального здоров'я наведено в табл.1.

Таблиця 1 - Ураження компонентів сексуального здоров'я як причина сексуальної дезадаптації подружжя

Компоненти сексуального здоров'я	Кількість обстежених, n=343	Компоненти сексуального здоров'я	Кількість обстежених, n=343
Соціальний, складові		Біологічний, складові
соціокультурна	52	психічна	303 313
інформаційно-оцінна	155 213	нейрогуморальна	173 203
Психологічний	143	нейрорегуляторна	22 -
Соціально-психологічний	125	генітальна	52 73

Примітка. У чисельнику - кількість чоловіків, у знаменнику - кількість жінок. Цілі числа - дані у парі.

З наведених даних виходить, що й для чоловіків, й для дружин психогенні чинники є набагато більш значущими, ніж соматогенні, і найчастіше стають причиною порушення сексуального здоров'я.

Ураження психологічного компонента було пов'язано найчастіше з порушенням статеворольової поведінки жінок, а саме з їхньою маскулінною поведінкою, яка проявлялася в сексуальній поведінці, прагненні до лідерства, в тому числі й в сексуальних контактах. Соціально-психологічний компонент був уражений унаслідок порушення взаємин подружжя, зокрема, через подружні зради, які дозволяли собі 153% чоловіків у вікових групах до 26 років і 613% - у решті вікових груп; серед жінок позашлюбний секс відзначався на порівнянному рівні: відповідно 113 та 633%.

Психічна складова біологічного компонента сексуального здоров'я була уражена внаслідок особистісних, невротичних реакцій подружжя на сексуальну дисгармонію і порушення міжособистісних стосунків.

Загалом проведене дослідження дало змогу виявити низку епідеміологічних закономірностей порушення сексуального здоров'я.

Воно показало насамперед, що всі подружжя із сексуальною дезадаптацією відчувають потребу в консультації, а більшість з них - у лікуванні в сексопатолога або в допомозі медичного психолога. Високий рівень освіти далеко не завжди визначає достатній рівень сексуальної культури та поінформованості в питаннях сексу. При цьому відзначається чимало повторних, цивільних і формальних шлюбів, шлюби з великою різницею у віці подружжя, нетривала вірність подружжів одне одному після одруження, поширеність подружніх зрад, здебільшого з частою зміною партнерів. До чітко визначених тенденцій можна віднести ранній початок статевого життя, малу цінність незайманості й такі характерні зміни в сексуальній поведінці, як, з одного боку, недостатня значущість сексуальної сфери для чоловіків, зайнятих кар'єрою та бізнесом, зниження сексуальної активності цих чоловіків, з другого - суттєве підвищення сексуальної активності й вимогливості жінок, поширеність подружніх (партнерських) пар, у яких жінка "диктує" сексуальну поведінку чоловікові.

Вивчення типології сексуальної дисфункції показало, що найчастіше - у всіх опитаних - мала місце відсутність психосексуального задоволення, відсутність генітальних реакцій у чоловіків (823%) та оргазмічна дисфункція у жінок (100-3%). Серед виявлених форм подружньої дезадаптації переважали сексуально-еротична й комунікативна (табл. 2).

Таблиця 2 - Дезадаптивні форми порушення сексуального здоров'я

Форма сексуальної дезадаптації	Кількість подружніх пар, n=343
Соціокультурна	52
Комунікативна	83
Сексуально-еротична	133
Дезінформаційна	62
Статеворольова	32
Невідповідність статевої конституції	72
Сексуальна аверсія	11
Разом	433

Таким чином, проведене дослідження дало змогу дістати уявлення про нозологічні форми порушення сексуального здоров'я, які трапляються в досить репрезентативній вибірці, та їх поширеність серед населення.

Вивчення чинників ризику порушення сексуального здоров'я у молодих людей, що беруть шлюб, показало, що існує ризик розвитку подружньої дезадаптації у двох варіантах - соціально-психологічному та сексуальному, які включають різноманітні клінічні форми, а кожна з них має свої причини, механізми розвитку, патопластичні чинники, які посилюють дезадаптацію, та специфічні клінічні прояви.

У разі соціально-психологічного варіанта комунікативна форма розвивається внаслідок порушення міжособистісних стосунків подружжя, зумовленого розбіжністю їхніх ціннісних орієнтацій та несприятливим сполученням у парі наявних у них акцентуацій характеру, при аверсійній формі, крім того, відзначається порушення мотивації сексуальної поведінки. У разі сексуального варіанта дезадаптації соціокультурна форма переважно виникає внаслідок порушення сексуального спілкування подружжя через розбіжність типів сексуальної культури. Статеворольова форма є наслідком девіації психосексуального розвитку у вигляді порушення статеворольової поведінки; причиною сексуально-еротичної форми є неадекватна сексуальна поведінка подружжя, пов'язана з дезінформованістю в питаннях сексу й неправильною оцінкою своїх сексуальних проявів. Причина конституціональної форми сексуальної дезадаптації - невідповідність сексуальної активності подружжя.

Так само численні й своєрідні клінічні форми первинної сексуальної дисфункції у чоловіків і в жінок.

Паторефлекторна форма зумовлена ситуаційними чинниками, які призвели до невдалого статевого акту з його наступною патологічною фіксацією. Абстинентна форма виникає внаслідок тривалого вимушеного статевого утримання; в основі неврозу очікування лежить нав'язливе побоювання невдачі у статевому акті. Причиною сексуального фобічного неврозу (коїтофобії у чоловіків, дефлораціофобії й коїтофобії у жінок) є сексуальна психотравма. Мовчазний простатовезикулізм розвиваєтсья в разі порушення нейрорегуляторної регуляції копулятивного циклу (фрустрації, петинг, перервані статеві акти тощо). Дезінтеграційна форма сексуальної дисфункції виникає при первинному ураженні парацентральних частинок мозку, які регулюють процес сім'явипорскування та інші урогенітальні автоматизми. Причина ергопатичної форми сексуальної дисфункції - невміння правильно поєднувати роботу й відпочинок, унаслідок чого відбувається сублімація сексуальної енергії в іншу форму.

Таблиця 3 - Чинники ризику подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції у пар, що беруть шлюб

Чинники ризику	Чоловіків, n=100	Жінок, n=100
Утруднення в спілкуванні	113	22
Наявність дисгармонійних рис характеру й особистості	154	113
Тенденції до негативних емоційних реакцій	144	93
Невміння спілкуватися на сексуальні теми	83	113
Негативне ставлення до сексу	-	32
Низький рівень сексуальної культури	294	315
Недостатня та/або неправильна обізнаність у питаннях психогігієни статевого життя	415	495
Затримка розвитку
соматосексуального	52	22
психосексуального	234	264
Порушення статеворольової поведінки	83	73
Наявність невдалих статевих актів, зумовлених ситуаційними моментами, з наступною патологічною фіксацією	93	11
Тривале статеве утримання	113	174
Сексуальні фобії	11	42
Нав'язливе очікування невдачі	93	11
Фрустрації, петинг в анамнезі, дизритмія статевого життя	73	-
Наявність енурезу в анамнезі	123	32
Невміння правильно поєднувати роботу з відпочинком	144	83
Неадекватні мотиви вступу до шлюбу	22	42

У складному генезі зазначених форм сексуальної дезадаптації та дисфункції беруть участь численні негативні соціальні, психологічні, соціально-психологічні та біогенні чинники, які в тих випадках, коли не є безпосередньою причиною тієї чи іншої форми сексуального порушення, сприяють виникненню або посилюють його. Серед них основні - дисгармонійні характерологічні й особистісні риси індивіда, низький рівень поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя, несприятливе сполучення в парі психосексуальних типів чоловіка й жінки, відсутність статеворольової комплементарності подружжя тощо. У свою чергу подружня дезадаптація й первинна сексуальна дисфункція негативно впливають на психологічний стан людини, часто призводячи до розвитку невротичних розладів. сексуальний подружній дезадаптація шлюб

Знання причин, механізмів розвитку, перебігу та проявів різних форм подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції як чинників ризику розвитку цих розладів дає змогу розробити ефективну систему психопрофілактики можливого порушення сексуального здоров'я у молодих людей, що беруть шлюб.

Виявляючи й нейтралізуючи чинники ризику та розробляючи заходи до запобігання розладам сексуального здоров'я, ми виходили з чотирифакторної концепції його забезпечення і відповідно до цього враховували психологічний (особистісний), соціально-психологічний (міжособистісний) та біологічний (соматичний) аспекти. При цьому грунтувалися на заведених у сучасній сексології принципах системності, комплексності, диференційованості, етапності та послідовності.

З метою психопрофілактики комунікативної та аверсійної форм подружньої дезадаптації проводили інформаційну й раціональну психотерапію. Потім для запобігання формуванню дисгармонійних рис характеру й особистості, нівелювання наявних дисгармонійних рис, вироблення адекватного реагування на психотравмуючі та стресові ситуації та підвищення адаптивних можливостей особистості загалом застосовували групову й парну психокорекцію, персоналістичну психотерапію з тренінгом особистісного росту, а також психологічний тренінг, спрямований на вироблення правильних форм та способів урегулювання конфліктів і навичок їх використання.

Інформаційна та раціональна психотерапія застосовувалися й для запобігання соціокультурній формі сексуальної дезадаптації. До того ж із молодими людьми проводили бесіди й лекції за такою тематикою: анатомія та фізіологія статевої функції; фізіологія інтимної близькості; сексуальні прояви в різні вікові періоди; поняття про сексуальну норму й сексуальну гармонію; сексуальні культури, етика та естетика сексу; психологія сексуальності; мотивація сексуальної поведінки; взаємна любов, культура спілкування люблячих людей.

Інформаційна психокорекція, необхідна для запобігання сексуально-еротичній дезадаптації, включала ознайомлення молодих людей із відмінностями чоловічої та жіночої сексуальності.

За наявності чинників ризику розвитку статеворольової форми дезадаптації ми проводили статеворольовий тренінг. Молодим людям, у яких можна було відзначити загрозу конституціональної форми дезадаптації, рекомендували курс загальнозміцнювального лікування, вітамінотерапію (особливо приймання вітаміну Е), заняття фізичною культурою, правильне сполучення праці й відпочинку. Юнакам пояснювали також, що вони мають прагнути до сексуального задоволення своїх дружин, використовуючи для досягнення ними оргазму методи дао-терапії, і рекомендували провести після вступу до шлюбу курс сексуально-еротичного тренінгу.

З метою запобігання розвиткові паторефлекторної форми сексуальної дисфункції, неврозу очікування й фобічного неврозу ми застосовували раціональну психотерапію, аутогенне тренування.

За наявності чинників ризику розвитку мовчазного простатовезикулізму або дезінтеграційної форми сексуальної дисфункції нам уявляється доцільним профілактичне проведення молодим людям 3-4-разового масажу передміхурової залози. Для запобігання абстинентній та ергопатичній формам сексуальної дисфункції проводили раціональну психотерапію, в останньому випадку - спрямовану на перебудову сексуальної мотивації молодих людей.

В цих випадках за наявності відповідних обставин ми рекомендуємо з метою психопрофілактики проведення сексуально-еротичного тренінгу.

Обстеження молодих подружніх пар через рік і через два роки після завершення психопрофілактичного курсу показало суттєву різницю у стані сексуального здоров'я подружжів основної групи, якій було проведено психопрофілактику його порушень, та контрольної, якій така психопрофілактика не проводилася.

В основній групі упродовж першого року після вступу до шлюбу у всіх подружжів спостерігалася повна соціально-психологічна та сексуальна гармонія. На другому році подружнього життя у трьох чоловіків і двох жінок розвинулася абстинентна та у двох чоловіків - ергопатична форми сексуальної дисфункції.

У контрольній групі протягом першого року подружнього життя соціально-психологічна та сексуальна дезадаптація розвинулася у 234%, а первинна сексуальна дисфункція - упродовж двох років спостережень - у 224% чоловіків і 123% жінок. Найчастіше при цьому і в чоловіків, і в жінок розвивалася ергопатична форма дисфункції.

Різниця між групами в усіх випадках біла високовірогідною, за винятком абстинентної форми сексуальної дисфункції, яка однаково часто виникала в обох групах, хоч і в небагатьох випадках.

Таким чином, здобуті результати свідчать про високу ефективність розробленої системи психопрофілактики подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції у молодих людей, що беруть шлюб: вона дала змогу запобігти дезадаптації у всіх молодих подружжів та формуванню сексуальної дисфункції у 955% чоловіків і 985% жінок.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й дано практичне розв'язання проблеми психопрофілактики порушень сексуального здоров'я у молодих людей, що беруть шлюб. Проблему по-новому розв'язано з позицій системного підходу до виявлення чинників ризику розвитку різних варіантів та форм подружньої дезадаптації і первинної сексуальної дисфункції.

Поширеність порушень сексуального здоров'я серед населення становить 344%, з яких дезадаптивні форми складають 433%, первинна і вторинна сексуальна дисфункція у чоловіків - 573%, у жінок - 513%. Подружня дезадаптація проявляється в сексуально-еротичній, комунікативній, соціокультурній, статеворольовій, конституціональній, зрідка в аверсійній формі. Серед клінічних форм первинної сексуальної дисфункції відзначаються найчастіше паторефлекторна, абстинентна форми, невроз очікування, у чоловіків також мовчазний простатовезикулізм.

Розвиткові зазначених форм передують чинники ризику, які мають сукупний характер і можуть стати причиною або сприяти розладу сексуального здоров'я.

Чинниками ризику формування подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції є недостатня та неправильна поінформованість у питаннях психогігієни статевого життя, низький рівень загальної та сексуальної культури; утруднення в спілкуванні та невміння обговорювати сексуальні теми; наявність дисгармонійних та таких, що спричиняють конфлікти, рис особистості й характеру; схильність до негативних емоційних реакцій, утворення нав'язливостей та фобій; ненормативна стетеворольова поведінка; затримка сомато- й психосексуального розвитку; слабкий тип статевої конституції; нерегулярне статеве життя; невміння гармонійно сполучати роботу з відпочинком.

Ці самі чинники ризику виявляються в молодих людей, що беруть шлюб.

Психопрофілактика подружньої дезадаптації у молодих людей, що беруть шлюб, має виходити з чотирифакторної концепції забезпечення сексуального здоров'я, грунтуватися на принципах системності, комплексності, диференційованості. етапності, послідовності, і має бути звернена до трьох підсистем особистості - інтраіндивідній, інтеріндивідній та метаіндивідній. При цьому система психопрофілактики має включати чотири компоненти - інформаційний, емоційний, поведінковий та особистісний. Усі вживані психопрофілактичні заходи повинні мати парний характер.

Психопрофілактика соціально-психологічного варіанта подружньої дезадаптації має бути спрямована на підвищення культури спілкування, нівелювання у молодих людей дисгармонійних рис особистості та характеру, ліквідацію порушень статеворольової поведінки, розбіжності в парі домінуючої мотивації і ціннісних орієнтацій, вироблення вміння конструктивно розв'язувати конфлікти, які виникають, виховання відповідального ставлення до виконання сімейних функцій.

З цією метою застосовуються методи групової психотерапії, раціональної психотерапії у формі індивідуальних та парних занять, бібліотерапія, комунікаційний тренінг, персоналістична психотерапія з тренінгом особистісного росту.

Завданнями психопрофілактики сексуального варіанта дезадаптації мають бути підвищення рівня сексуальної культури та поінформованості в питаннях психогігієни статевого життя. Це досягається за допомогою методів раціональної та групової психотерапії, психологічного статеворольового і по змозі - психосексуального тренінгу, а також знайомства з експозиціями Музею сексуальних культур світу, яке сприяє підвищенню сексуальної культури, рівня знань у питаннях сексу, свободі спілкування на сексуальні теми, запобіганню статеворольовій та сексуально-еротичній дезадаптації і допомагає зрозуміти, як правильно реагувати на можливі сексуальні невдачі.

Під час психопрофілактики первинної сексуальної дисфункції для запобігання паторефлекторній її формі, неврозу очікування та фобічному неврозу здійснювані заходи мають бути спрямовані на нівелювання рис характеру, що сприяють патологічній фіксації невдач і утворенню нав'язливостей, дезактуалізацію невдач і створення здорової статевої домінанти. З цією метою використовуються раціональна психотерапія з елементами навіювання й автогенне тренування. За наявності чинників ризику абстинентної та ергопатичної форм сексуальної дисфункції молодим людям роз'яснюють тимчасовий характер сексуальних утруднень та необхідність правильного чергування праці й відпочинку. У разі ризику розвитку мовчазного простатовезикулізму та дезінтеграційної дисфункції для профілактики застосовується масаж передміхурової залози. У всіх випадках наявності чинників ризику первинної сексуальної дисфункції слід по змозі проводити сексуально-еротичний тренінг.

Катамнестичні спостереження протягом 2 років після вступу молодих людей до шлюбу свідчать про високу ефективність запропонованої системи психопрофілактики. При її проведенні первинна сексуальна дисфункція виникла у 52% молодих подружжів і в жодного не розвинулися дезадаптивні форми порушення сексуального здоров'я, тоді як у подружжя, які не пройшли курсу психопрофілактики, за наявності тих самих чинників ризику сексуальна дисфункція сформувалася у 224% чоловіків і 123% жінок, а дезадаптація - у 234% подружніх пар.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Высоцкий В.М. Типология сексуальных расстройств у мужчин и женщин в Украине // Укр. вісник психоневрології. - 2004. - Т.12, вип.2 (39). - С.81-83.

Высоцкий В.М. Эпидемиологические исследования в сексологии // Междунар. мед. журн. - 2004. - Т.10, №1. - С.72-76.

Высоцкий В.М. Эпидемиологические аспекты нарушения сексуального здоровья у мужчин и женщин в Украине // Междунар. мед. журн. - 2004. - Т.10, №2. - С.51-54.

Высоцкий В.М. Система психопрофилактики нарушений сексуального здоровья среди населения Украины // Журн. психиатр. и мед. психологии. - 2004. - №4 (14) С.53-57.

Высоцкий В.М. О различиях мужской и женской сексуальности // Укр. мед. альманах. - 2004. - Т.7, №4 (Додаток). - С.26-27.

АНОТАЦІЯ

Висоцький В.М. Поширеність подружньої дезадаптації, чинники її ризику в осіб, що беруть шлюб, та їх психопрофілактика. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. - Харків, 2006.

У дисертації з позицій системного підходу уперше дано медико-соціальну характеристику поширеності порушень сексуального здоров'я серед міського та сільського населення. Виявлено вплив цих порушень на якість життя, визначено причини й механізми формування подружньої дезадаптації та первинної сексуальної дисфункції у чоловіків і жінок. Уперше виявлено чинники ризику розвитку зазначених розладів.

На основі здобутих даних про чинники ризику розроблено систему психопрофілактики порушення сексуального здоров'я у молодих людей, що беруть шлюб.

Ключові слова: поширеність подружньої дезадаптації, чинники ризику, психопрофілактика в осіб, що беруть шлюб.

Высоцкий В. М. Распространенность супружеской дезадаптации, факторы ее риска у вступающих в брак и их психопрофилактика. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. - Харьков, 2006.

В диссертации с позиций системного подхода впервые изучена распространенность нарушений сексуального здоровья (супружеская дезадаптация, первичная и вторичная сексуальная дисфункция у мужчин и женщин) среди городского и сельского населения на модели г. Черновцов и Черновицкой области. выявлены варианты супружеской дезадаптации и клинические формы сексуальной дисфункции, показаны проявления и установлены факторы риска их развития. Установлено наличие факторов риска формирования супружеской дезадаптации и первичной сексуальной дисфункции у молодых людей, впервые вступающих в брак.

Автором разработана система психопрофилактики дезадаптации будущих супругов, основанная на принципах системности, комплексности, дифференцированности, этапности, последовательности, которая должна быть обращена к трем подсистемам личности - интраиндивидной, интериндивидной и метаиндивидной и включать четыре компонента - информационный, эмоциональный, поведенческий и личностный, причем все проводимые психопрофилактические мероприятия должны носить парный характер.

Показано, что психопрофилактика социально-психологического варианта супружеской дезадаптации должна быть направлена на повышение культуры общения, нивелирование у молодых людей дисгармоничных черт личности и характера, ликвидацию нарушений полоролевого поведения, расхождения в паре доминирующей мотивации и ценностных ориентаций, выработку умения конструктивно решать возникающие конфликты, воспитание ответственного отношения к выполнению семейных функций. С этой целью применяются методы групповой психотерапии, рациональной психотерапии в форме индивидуальных и парных занятий, библиотерапия, коммуникационный тренинг, персоналистическая психотерапия с тренингом личностного роста.

Среди задач психопрофилактики сексуального варианта дезадаптации указаны повышение уровня сексуальной культуры и информированности в вопросах психогигиены половой жизни. Это достигается с помощью методов рациональной и групповой психотерапии, психологического полоролевого и по возможности - психосексуального тренинга, а также знакомства с экспозициями Музея сексуальных культур мира, которое способствует повышению сексуальной культуры, уровня знаний в области секса, свободе общения на сексуальные темы, предупреждению полоролевой и сексуально-эротической дезадаптации, и помогает понять, как правильно реагировать на возможные сексуальные неудачи.

С целью психопрофилактики первичной сексуальной дисфункции для предупреждения паторефлекторной ее формы, невроза ожидания и фобического невроза предлагаются мероприятия, направленные на нивелирование черт характера, способствующих патологической фиксации неудач и образованию навязчивостей, дезактуализацию неудач и создание здоровой половой диминанты. С этой целью применяются рациональная психотерапия с элементами внушения и аутогенная тренировка. При наличии факторов риска абстинентной и эргопатической форм сексуальной дисфункции используется рациональная психотерапия, при риске развития молчаливого простатовезикулизма и дезинтеграционной дисфункции в качестве меры профилактики рекомендуется массаж предстательной железы. Во всех случаях наличия факторов риска первичной сексуальной дисфункции следует по возможности проводить сексуально-эротический тренинг.

Катамнестические наблюдения в течение 2 лет после вступления молодых людей в брак показали высокую эффективность предложенной системы психопрофилактики. При ее проведении первичная сексуальная дисфункция возникла у 52% молодых супругов и ни у кого не развились дезадаптивные формы нарушения сексуального здоровья, тогда как у супругов, не прошедших курса психопрофилактики, при наличии тех же факторов риска сексуальная дисфункция сформировалась у 224% мужчин и 123% женщин, а дезадаптация - у 234% супружеских пар.

Ключевые слова: распространенность супружеской дезадаптации, факторы риска, психопрофилактика у вступающих в брак.

Vysotsky V.M. A distribution of spouses desadaptation, its risk factors in persons who are going married and its psychoprophylaxis. - Manuscript.

Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 - medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH. - Kharkov, 2006.

In the thesis on the basis of a systemic approach there is a medical-social characteristics of sexual health disorder distribution among urban and village population. There is revealed the influence of these disorders on the life quality, determined causes and forming mechanisms of spouses desadaptation and primary sexual dysfunction in men and women. For the first time there are revealed the risk factors of pointed distress development.

On the basis of gained data on risk factors the psychoprophylaxis system of sexual health disorder in young people who are going married was developed.

Key words: distribution of spouses desadaptation, risk factors, psychoprophylaxis in people who are going married.

Размещено на Allbest.ru

...