Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

УДК 159.922.8

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

АВТОРЕФЕРАТ

ФОРМУВАННЯ У СТАРШОКЛАСНИКІВ ЗДАТНОСТІ ДО САМОРЕАЛІЗАЦІЇ

Зарицька Валентина Василівна

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Міністерство освіти та науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, доцент, Бочелюк Віталій Йосипович, Гуманітарний університет „Запорізький інститут державного та муніципального управління”, завідувач кафедри практичної психології

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор, Хомуленко Тамара Борисівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, завідувач кафедри практичної психології.

кандидат психологічних наук, доцент Шевяков Олексій Володимирович, Дніпропетровський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом, доцент кафедри психології і соціології

Провідна установа: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія психології навчання

Захист відбудеться “13” травня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 051. 08 у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна, 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи,4.

Автореферат розіслано “10” квітня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Крейдун

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність теми. Сучасні соціальні процеси протікають досить швидко, торкаються глибинних інтересів кожної людини і вимагають постійного зростання її особистісної, соціальної та суто професійної компетентності як основи для самореалізації у суспільстві і успішної організації власного життя. Зміна реалій суспільного життя зумовлює зміну поглядів на сучасну освіту, зокрема шкільну.

Психолого-педагогічна наука напрацювала значний досвід дослідження і аналізу різних підходів, форм, методів розв'язання проблеми формування здатності молодих людей до самореалізації ще у шкільні роки. Проблему самореалізації особистості піднімають у своїх працях такі вчені як: О.А. Донченко, І.Г. Єрмаков, В.П. Зінченко, О.А. Кисельова, Г.М. Несен, Л.В. Сохань, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, В.А. Тихонович, В.Т. Циба, та ін. Разом з тим В.К Демиденко відзначає, що питання змісту самореалізації, закономірностей її становлення і розвитку до останнього часу ще не привернуло до себе належної уваги науковців. Більш глибоке вивчення даної проблеми дає підстави стверджувати, що не виявлено робіт, які б розглядали окремо цілісну систему формування здатності до самореалізації в учнів загальноосвітньої середньої школи. Життя вказує на необхідність своєчасної сформованості у суб'єкта здатності визначити змістовну сторону подальшого власного життя ще у шкільні роки, щоб атестат зрілості свідчив і про зрілість соціальну.

У розмаїтті пропозицій, підходів щодо розв'язання цієї проблеми чітко не виділено, якими саме компетенціями мусить оволодіти особистість у шкільні роки, щоб бути здатною до самореалізації, яка технологія при застосуванні відповідного психологічного інструментарію спроможна здійснювати її формування в межах загальноосвітньої середньої школи.

Зв'язок роботи з науковим програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри практичної психології Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” і є складовою теми “Аналіз та моделювання соціально-психологічних систем і процесів” (Державний реєстраційний номер 0105U002559). Тема дисертації затверджена Координаційною Радою з психолого-педагогічних досліджень АПН України (протокол № 6 від 15 червня 2004 року).

Об'єкт дослідження: здатність до самореалізації випускників середньої загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження: процес формування у старшокласників здатності до самореалізації.

Мета дослідження: виявити, теоретично обґрунтувати в якості психологічних детермінант основні складові здатності старшокласників до самореалізації (сукупність ключових компетенцій), розкрити чинники їх формування та експериментально перевірити їх ефективність.

Для досягнення мети дослідження поставлені наступні завдання:

1. На основі теоретичного аналізу проблеми самореалізації особистості визначитись у трактуванні поняття "самореалізація особистості старшокласника" та виділити сукупність ключових компетенцій у основних сферах людської життєдіяльності, оволодіння якими забезпечує здатність до самореалізації.

2. Обґрунтувати доцільність цілеспрямованого формування здатності до самореалізації у старшому шкільному віці.

3. Виявити стан сформованості ключових компетенцій в учнів на кінець навчання у 9 класі, як передумови цілеспрямованого формування їх у старших класах.

4. Розробити спеціальну програму формування здатності до самореалізації для учнів, а також детальну технологію діяльності учнів, психологів і педагогів на всіх етапах формуючого експерименту.

5. Побудувати модель цілеспрямованого формування здатності до самореалізації у старших класах.

6. Дослідити динаміку формування у старшокласників ключових компетенцій, які забезпечують здатність до самореалізації.

Теоретико-методологічними засадами дослідження стали: основні положення динамічного підходу до аналізу життя особистості (Л.І. Анциферова, Г.О. Балл, О.Ф. Бондаренко, В.Й. Бочелюк, С.Л. Виготський, О.К. Дусавицький, Л.Н. Коган, С.Д. Максименко, Г.О. Олпорт, С.Л. Рубінштейн, О.Є. Самойлов, І.М. Тараненко, В.О. Татенко, В.Т. Циба та ін.); положення про саморозвиток особистості і про роль самосуб'єктних відносин у процесі організації власного життя особистістю (К.О. Абульханова-Славська, І.Д. Бех, Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, О.І. Головаха, О.Є. Гуменюк, В.М. Доній, І.Г. Єрмаков, В.К. Калін, Г.С. Костюк, К. Левін, Б.Ф. Ломов, Б.М. Мастеров, В.О. Моляко, Л.Е. Орбан-Лембрик, Л.В. Сохань, В.І. Слободчиков, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, та ін.); теоретичні положення психології часу (Я.В. Васильєв, Е. Еріксон, З.О. Кіреєва, І.С.Кон, Б.Й. Цуканов та ін.); положення про життєві кризи як механізми особистісного зростання (Е. Еріксон, Т.М. Титаренко, А.В. Фурман та ін.); положення про розв'язання проблем життєвої компетентності особистості (В.М. Васильков, І.М. Тараненко, Н.В. Чепелєва та ін.); положення про самоусвідомлення особистістю цінності свого “Я” (О.Є. Гуменюк, І.С. Кон, Ч. Кулі, А. Маслоу, М. Розенберг, В.І. Слободчиков, З. Фрейд, А.Г. Цукерман, К. Юнг та ін.); загальнопсихологічні положення про життєве самовизначення та самореалізацію старшокласників, про особистісно орієнтовані підходи до виховання і освіти (Б.Г. Ананьєв, Г.О. Балл, А. Бандура, В.П. Бедерханова, В.І. Берзінь, О. Біленок, В.Й. Бочелюк, О.С. Газман, В.К. Демиденко, О.К. Дусавицький, Е. Еріксон, Б.М. Каверін, Л.М. Карамушка, І.С. Кон, Н.М. Лосєва, С.Д. Максименко, А. Маслоу, Н. Михайлова, А.В. Мудрик, Г.М. Несен, А. Окун, М. Розенберг, Г.К. Селевко, В.І. Слободчиков, Л.В. Сохань, І.М. Тараненко, В.Т. Циба, С. Юсфін та ін.).

Методи дослідження: аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури з досліджуваної проблеми; системно-структурне моделювання, в ході якого створена модель формування у старшокласників здатності до самореалізації і технологія взаємодії учнів і психологів та педагогів у цьому процесі; анкетування та психологічна діагностика, за допомогою якої вивчалися навчальні можливості і особисті якості учнів, відношення їх до навчальної діяльності, якість знань, умінь і навчально-організаційна компетентність, мотивація досягнення і мотивація схвалення, життєві плани старшокласників; порівняльний аналіз результатів на кожному з етапів формуючого експерименту, методи математичної статистики, які забезпечили кількісний та якісний аналіз експериментальних даних, що дозволило зробити обґрунтовані висновки.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що

Вперше

- виділено сукупність компетенцій, необхідних для успішної самореалізації, і структуровано їх відповідно до основних сфер людської життєдіяльності;

- розроблено програму формування здатності до самореалізації для старшокласників, яка грунтується на послідовному циклі, що включає самоактуалізацію, самовизначення і самопрезентацію.

Розширено уявлення

- про поняття „самореалізація особистості старшокласника” через виявлення її залежності від рівня сформованості ключових компетенцій в основних сферах життєдіяльності;

- про вікові особливості старшокласників через визначення даного віку як сензитивного періоду для розвитку здатності до самореалізації.

Дістало подальшого розвитку:

- застосування методу моделювання в сфері становлення особистості старшокласника через створення описової моделі формування здатності до самореалізації;

- створення психологічного інструментарію сучасних виховних технологій через розробку та впровадження технології формування у старшокласників здатності до самореалізації.

Теоретичне значення дослідження полягає у розширенні уявлення про поняття „самореалізація особистості старшокласника” через виявлення його залежності від рівня сформованості ключових компетенцій в основних сферах життєдіяльності; у виділенні сукупності компетенцій, необхідних для успішної самореалізації відповідно до основних сфер людської життєдіяльності; у розширенні уявлення про вікові особливості старшокласників через виявлення даного віку як сензитивного періоду для розвитку здатності до самореалізації; у теоретичному обґрунтуванні необхідності створення спеціального психологічного інструментарію для послідовного здійснення процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації.

Практичне значення дослідження полягає у наступному. Чітко виділена і структурована сукупність ключових компетенцій, яка є доступною для практичного використання у освітньо-виховному процесі. Розроблена нами програма “Формування здатності до самореалізації” розрахована на індивідуальне користування кожним учнем і може бути використана для розробки конкретних технологій формування компетентності у основних сферах людської життєдіяльності. Методичні рекомендації для шкільних психологів і педагогів “Соціальне та профільне самовизначення учнів: інноваційні наскрізні програми та методика їх впровадження” сприяють забезпеченню старшокласникам необхідної психолого-педагогічної підтримки і допомоги.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалась теоретичною обґрунтованістю припущень, які є основою дослідження; системною організацією дослідження, сукупністю методів, адекватних предмету й меті дослідження й особливостям досліджуваних, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного й якісного аналізу результатів, залученням методів математичної статистики для аналізу і оцінки одержаного дослідницького матеріалу.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження використовувались при обговоренні проблеми “Створення моделі загальноосвітньої школи багатопрофільного навчання” на науково-методичному семінарі міського експериментального майданчика (м. Запоріжжя), на науково-методичних семінарах керівників загальноосвітніх шкіл на базі Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (ЗОІППО). Програма для старшокласників “Формування здатності до самореалізації” рекомендована до впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл Запорізької області науково-методичною радою ЗОІППО (Протокол № 2 від 14.04.2004 року) і покладена в основу викладання спецкурсів в СШ № 76 (м. Запоріжжя) і в Хортицькому навчально-реабілітаційному багатопрофільному центрі.

Основні результати та висновки дослідження доповідались та обговорювались на науково-методичних семінарах у загальноосвітніх закладах (м. Запоріжжя, м. Енергодар, 1997-2002); Міжвузівській науково-практичній конференції “Наука і вища освіта”, Гуманітарний університет “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 2001); Науково-практичному семінарі “Викладання української мови та літератури в контексті соціально-педагогічних технологій”, Запорізький січовий соціально-педагогічний комплекс “Січовий колегіум-Січова академія” (м. Запоріжжя, 2001); І Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, Гуманітарний університет “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2001); Науковій конференції “Психолого-педагогічні та економічні проблеми гуманізації навчально-виховного процесу в закладах освіти”, Міжнародний університет “РЕГІ” імені академіка Степана Дем'янчука (м. Рівне, 2002); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, Гуманітарний університет “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2002); Науково-практичній конференції “Психологічна наука в системі регіонального управління” в рамках “Тижня науки” в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2003); Всеукраїнській науково-пошукової конференції „Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі” (м. Запоріжжя, 2004); Науково-практичній конференції “Психологічна наука в системі регіонального управління” в рамках “Тижня науки” в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2004); Науково-практичній конференції “Психологічна наука в системі регіонального управління” в рамках “Тижня науки” в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2005).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 166сновний зміст дисертації викладений у достатньої кількості публікацій (16)шла до висновку: наукових публікаціях, з них 4 - у наукових фахових виданнях з психології. Загальний обсяг публікацій становить 7 д. а.

Cтруктура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 179 сторінках основного тексту, містить 27 таблиць, 16 рисунків, 6 додатків. Список використаних джерел нараховує 264 найменування, з них 10 іноземною мовою.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання. Викладено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано стислий опис теоретичних основ і методів дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження одержаних результатів.

У першому розділі - “Психолого-педагогічний аналіз самореалізації особистості старшокласника” зазначається, що проблема самореалізації учнів в історії психолого-педагогічної науки не нова. До неї зверталися як психологи, так і педагоги (Г.О. Балл, П.П. Блонський, О.Ф. Бондаренко, В.Й. Бочелюк, С.Л. Виготський, О.Є. Гуменюк, В.К. Демиденко, І.Г. Єрмаков, П.Ф. Каптєрєв, Н.М. Коган, П.Ф. Лесгафт, В.І. Подшивалкіна, С.Л. Рубінштейн, Г.К. Селевко, Л.В. Сохань, Т.М. Титаренко, К.Д. Ушинський, А.В. Фурман, В.Т. Циба та ін.)

Особливої гостроти ця проблема набуває на даному етапі розвитку освіти і суспільства в цілому, коли майбутнє мусить прогнозуватися самою особистістю на основі набутого ще у шкільні роки досвіду самореалізації. Сам феномен “самореалізація особистості” у психолого-педагогічній літературі немає однозначного пояснення. Його розглядають і як усвідомлену цілеспрямовану діяльність (Г.О. Балл, П.П. Блонський, О.Є. Самойлов, Г.К. Селевко та ін.), і як використання особистістю власних здібностей і можливостей (В.Й. Бочелюк, Л.Н. Коган, В.І. Колеснікова, І.О. Мартинюк, А.В. Фурман, Г. Халаш, К.Г. Юнг, та ін.), і як цільову функцію особистісного розвитку (І.Д.Бех, К.Венцель, О.Є.Гуменюк, Т.Ф. Калініченко, А. Маслоу, І.О. Мартинюк, Л.В. Сохань, А.В. Фурман, та ін.), причому наголошується, що особистість реально здатна свідомо регулювати хід життя і вибирати свій власний шлях самореалізації тільки досягнувши певного рівня розвитку. У контексті даного дослідження поняття “самореалізація особистості” визначено нами як процес і результат застосування особистістю у повсякденному житті і праці набутих компетенцій, вдосконалення і розвиток їх включенням особистості до творчої діяльності і отримання від останньої не тільки користі для себе та для інших, а й внутрішнього задоволення. Доведено, що повнота самореалізації залежить від рівня життєвої компетентності особистості.

Розкрито поняття і зміст життєвої компетентності як найсуттєвішої детермінанти самореалізації. До визначення самого поняття “життєва компетентність” зверталися як психологи, так і педагоги (Г.О. Балл, О.О. Бодальов, Є. Варбан, Ж. Делор, І.Г. Єрмаков, Л.Е. Орбан-Лембрик, Б. Рей, Л.В. Сохань, І.М. Тараненко, Т.М. Титаренко, В. Циба та ін.), які пояснюють це поняття як складне утворення, що вбирає в себе знання, уміння, навички, життєвий досвід та життєві досягнення. І.М. Тараненко це поняття розглядає як “мобільність і здатність до переміщень”, Г. Халаш трактує як “реальну здатність до застосування знань”, Ж. Делор - як „фундаментальні “опори”, Б. Рей - як „ключові уміння” та ін. Разом з тим, усі вони сходяться в думці про те, що це здатність особистості застосовувати знання, уміння і життєвий досвід відповідно до життєвої ситуації. Життєва компетентність являє собою сукупність компетенцій. Ключовими з них вважають такі, які в сукупності дають особистості змогу свідомо і раціонально будувати своє життя та досягати успіхів, тобто забезпечують успішну самореалізацію особистості.

Порівняльний аналіз компетенцій, виділених як ключових у різних країнах світу, свідчить про те, що ця проблема не тільки надзвичайно актуальна, а й настільки важлива, що потребує змін у поглядах на освіту як засіб формування в учнів здатності до усвідомленого і виваженого ставлення до побудови власного життя і самореалізації в ньому.

На основі аналізу різних підходів до розв'язання даної проблеми нами виділена найбільш доцільна сукупність ключових компетенцій і структурована відповідно до основних сфер людської життєдіяльності для полегшення процесу їх формування. Виділені нами ключові компетенції об'єднані у 6 груп: 1) компетенції у пізнавальній сфері; 2) компетенції у мотиваційній сфері; 3) компетенції у емоційно-вольовій сфері; 4) компетенції у сфері спілкування і поведінки; 5) компетенції, пов'язані зі ставленням до самого себе; 6) компетенції профільного спрямування.

Доведено залежність між рівнем життєвої компетентності і повнотою самореалізації особистості. Соціально виправданий життєвий шлях особистість обирає в міру сформованості в неї життєвої компетентності та здатності використати її для самореалізації.

Обґрунтовано доцільність вибору для дослідження учнів саме старшого шкільного віку, що обумовлено в першу чергу внутрішніми потребами особистості. Особистість як суб'єкт психічної активності, зазначає В.О. Татенко, підкорений виключено внутрішній самодетермінації і на певному етапі свого розвитку, стверджує Б.Ф. Ломов, починає сама свідомо організовувати власне життя, а відтак певною мірою здатна визначати свій власний розвиток. Як підтвердження цієї думки, С.Л. Рубінштейн доводив, що людина у старшому шкільному віці стає здатною свідомо регулювати певною мірою хід життя, вибирати свій власний шлях самореалізації. Розвиваючи цю думку, А.А. Рудкевич і Є.Ф. Рибалко уточнюють, що результативність розвитку залежить не тільки від віку, а й від рівня творчої активності особистості, і якщо остання є домінуючою в структурі мотивів діяльності, то можна стверджувати, що уже у старшому шкільному віці творчо активна особистість здатна до самовдосконалення. Встановлено, що старший шкільний вік - це вік, коли молода людина починає усвідомлювати сутність свого “Я”, визначається як особистість, задумується над вибором майбутньої професії чи сфери діяльності, тому саме цей вік є сензитивним періодом для формування здатності до самореалізації.

У другому розділі - “Стан розвитку в учнів здатності до самореалізації та організація формуючого експерименту" проаналізовано рівень розвитку в учнів ключових компетенцій на кінець їх навчання в 9 класі, що дало можливість з'ясувати, які з компетенцій успішно формуються самою системою освітньо-виховного процесу, а які необхідно цілеспрямовано розвивати і вдосконалювати у старших класах. Встановлено, що тільки 28% учнів спроможні самостійно підготуватись до самореалізації системою освітньо-виховного процесу, останні 72% потребують різною мірою психолого-педагогічної підтримки і допомоги (Табл. 1).

Спираючись на результати констатуючого етапу дослідження, доведено, що цілеспрямований розвиток здатності до самореалізації у старшокласників є більш ефективним, ніж стихійний, якщо він здійснюється за програмою, яка побудована згідно послідовного циклу (самоактуалізація, самовизначення та самопрезентація). Аналіз одержаних даних дозволив зробити висновок про те, що на шляху до самореалізації у старших класах ініціатива повинна належати учням, але за браком життєвого досвіду їм зробити це важко, тому їм необхідні певні орієнтири для успішного життєздійснення.

Таблиця 1 - Стан розвитку ключових компетенцій за основними сферами життєдіяльності людини в учнів на кінець їх навчання у 9 класі

Рівень розвитку ключових компетенцій з основних сфер життєдіяльності в учнів на кінець навчання у 9 класі
Основні сфери життєдіяльності	Рівні розвитку (в %)
	Високий	Середній	Низький
1. Пізнавальна сфера	20,7	44	35,3
2. Мотиваційна сфера	19,4	33,4	47,2
3. Емоційно-вольова сфера	25,7	41,5	32,8
4. Сфера спілкування і поведінки	19,5	58,2	22,3
5. Сфера ставлення до себе	46,5	34,7	18,8
6. Сфера профільної спрямованості	35,8	46,3	17,9
Середнє:	28	43	29

У зв'язку з цим, розроблено відповідний психологічний інструментарій цілеспрямованого процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації, який включає програму для старшокласників "Формування здатності до самореалізації" як орієнтир для індивідуального користування і методичні рекомендації психологам та педагогам, щоб забезпечити необхідну, в разі потреби, психолого-педагогічну підтримку і допомогу учням, бо ми вважаємо, що процес формування в учнів здатності до самореалізації мусить бути керованим та психологічно забезпеченим.

Побудовано модель формування у старшокласників здатності до самореалізації, яка дає чітке уявлення про структуру і зміст формуючого експерименту, а також детальна технологія діяльності учнів і паралельно психолого-педагогічна підтримка та допомога їм на кожному етапі.

Модель включає: сукупність компетенцій, необхідних для самореалізації, послідовний цикл їх формування, технологію здійснення при відповідній підтримці та допомозі психологів і педагогів.

Технологія формуючого експерименту відображає послідовність дій учнів і психологів та педагогів на кожному етапі; процес відстежування рівня сформованості ключових компетенцій, щоб зробити порівняльний аналіз динаміки їх формування.

У третьому розділі - “Динаміка формування у старшокласників здатності до самореалізації” розглядається послідовний цикл здійснення даного процесу, а саме: самоактуалізація сутнісних сил особистості; самовизначення особистості у значущих сферах діяльності; самопрезентація особистістю власних досягнень як перший досвід самореалізації. Розкрито поняття, зміст, цінність самоактуалізації та різні підходи до її здійснення, вивчались потенційні можливості і особистісні якості учнів, які визначають активність і прагнення розвивати ті чи інші життєві компетенції. Враховуючи індивідуальні особливості учнів, їм пропонувались відповідні види діяльності, де вони могли б розвивати певні компетенції. Важливу роль у цьому процесі відіграла програма для старшокласників, де розкрито в доступній для учнів формі поняття, зміст, значущість для особистості самоактуалізації сутнісних сил, вказані шляхи їх розвитку і прояву у різних видах діяльності.

У міру досягнення успіхів самоактуалізація спричинювала підвищений інтерес особистості до себе як цінності, сприяла усвідомленню своєї значущості і необхідності розвивати ключові компетенції на шляху до самореалізації. Доказом цього виявились результати дослідження рівня сформованості ключових компетенцій під кінець першого етапу формуючого експерименту. Середній показник високого рівня їх сформованості в експериментальних групах становив 60,8% проти 28% на початку експерименту, тоді як у контрольних групах цей показник становив 33,8% проти 28%. Аналіз і самоаналіз результатів діяльності сприяв визначенню шляхів самовдосконалення.

Процес самовизначення учнів досліджувався шляхом подальшого удосконалення ключових компетенцій у основних сферах людської життєдіяльності, на основі чого ними визначались ті види діяльності, в яких вони виявились найбільш успішними. У міру вибору бажаних видів діяльності учні усвідомлювали, якими компетенціями необхідно оволодіти на високому рівні в першу чергу, а також все більш упевнювались, що головним засобом досягнення їх сформованості на бажаному рівні є навчальна діяльність. Це був етап пошуку учнями пріоритетних для себе видів діяльності. Ними ставали ті, які приносили учням успіх і визнання і в яких найбільш яскраво проявлялась їх компетентність. На цьому етапі особливої ваги набула мотивація досягнення та мотивація схвалення, які досліджувались і враховувались для успішного розвитку ключових компетенцій.

Динаміка сформованості ключових компетенцій на кінець другого етапу формуючого експерименту виявилась такою: у експериментальних і контрольних групах високий рівень їх сформованості відповідно становив 71,1% і 39,2% проти 60,8% і 33,8% в кінці першого етапу.

Експериментально встановлено, що чим вищий рівень сформованості ключових компетенцій, тим вищий рівень мотивації досягнення і мотивації схвалення, тим вищий інтерес в учня до оприлюднення власних успіхів, тим чіткіше вирізняється сфера чи вид бажаної для нього діяльності. Отже, на кінець другого етапу більшість учнів експериментальних груп чітко визначились у сфері подальшої діяльності.

Важливим механізмом саморозвитку особистості є самопрезентація, яка виступала як потреба і прагнення учнів оприлюднити власні успіхи і почути оцінку своїх досягнень оточуючими людьми. У шкільному житті самопрезентація виступає як перший досвід самореалізації і може слугувати критерієм рівня здатності до неї. Орієнтація на програму формування здатності до самореалізації допомогла забезпечити виважений вибір старшокласниками видів і форм діяльності для самопрезентації, щоб упевнитись в реальності своїх досягнень. Чим ретельніше учень вибирав вид діяльності для презентації своїх досягнень, тим вищий рівень компетентності він демонстрував.

Результати дослідження рівня сформованості ключових компетенцій в кінці формуючого експерименту довели достатньо високу ефективність процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації. Динаміка сформованості ключових компетенцій виявилась такою: у експериментальних і контрольних групах ці показники становили 81,1% і 51,5% проти 71,1% і 39,2% на кінець другого етапу, причому в експериментальних групах зростання показників майже рівномірне, тоді як у контрольних групах воно невисоке і нерівномірне. Це свідчить про те, яке значення має цілеспрямований процес формування здатності до самореалізації і яка цінність відповідного психологічного інструментарію, розробленого для здійснення цього процесу. самореалізація здатність старшокласник шкільний

Для успішного протікання процесів самоактуалізації, самовизначення та самопрезентації, учням надавалась психолого-педагогічна підтримка, яка передбачала наявність умов для самовиявлення учнів, створення атмосфери суб'єкт-суб'єктних відносин, а також ситуацій, коли учень займає позицію не тільки виконавця, а й творця. З цією метою психологи і педагоги використовували розроблені автором дисертаційного дослідження відповідні методичні рекомендації. Проведені дослідження довели доцільність використання старшокласниками орієнтовної програми для формування сукупності ключових компетенцій, необхідних для самореалізації; цінність етапів послідовного циклу, які сприяли їх нарощуванню; доцільність методичних рекомендацій, якими користувалися психологи і педагоги у наданні психолого-педагогічної підтримки і допомоги учням у формуванні здатності до самореалізації.

В кінці формуючого експерименту зроблено порівняльний аналіз результатів дослідження. Кінцеві результати формуючого експерименту оброблялись за допомогою статистичної оцінки істотності відмінностей (за П.М. Воловиком) у результатах сформованості ключових компетенцій в експериментальних і контрольних групах.

Порівняльні дані середніх показників рівня сформованості ключових компетенцій на протязі всього формуючого експерименту за основними сферами життєдіяльності представлені в таблиці 2.

Таблиця 2 - Порівняльні дані середніх показників рівня сформованості в учнів ключових компетенцій на протязі формуючого експерименту

Сфери життєдіяльності	Групи	Рівень сформованості ключових компетенцій (у%)
		Високий	Середній	Низький
		9 кл.	І етап	ІІ етап	ІІІ етап	9 кл.	І етап	ІІ етап	ІІІ етап	9 кл.	І етап	ІІ етап	ІІІ етап
Пізнавальна сфера	Е	20,7	50,8	63,4	82,2	44	33,9	28,4	13,6	35,3	15,3	5,2	4,2
	К	20,7	28,6	35,3	50,9	44	47,1	43,4	34,9	35,3	24	21,3	14,2
Мотиваційна сфера	Е	19,4	56,1	68,1	79,5	33,4	36,2	22	14,4	47,2	7,7	9,9	6,1
	К	19,4	26,8	29,6	41,7	33,4	36,2	39,2	29,6	47,2	37	31,2	28,7
Емоційно-вольова сфера	Е	25,7	55,3	61,8	75	41,5	28,4	26,5	15,9	32,8	16,3	11,7	9,1
	К	25,7	26,1	32,5	47	41,5	41,1	41,3	31	32,8	32,1	26,2	22
Сфера спілкування і поведінки	Е	19,5	65	74,7	79,5	58,2	23,8	16,7	15,2	22,3	11,2	8,6	5,3
	К	19,5	41,1	43,7	53	58,2	37,8	40,7	36,4	22,3	21,1	15,6	10,6
Сфера ставлення до себе	Е	46,5	69,8	81,1	89,4	34,7	19,7	14,8	8,4	18,8	10,5	4,1	2,2
	К	46,5	47,6	54,5	70	34,7	34,2	32	20,9	18,8	18,2	13,5	9,1
Сфера профільного спрямування	Е	35,8	67,6	77,5	81	46,3	21,5	17,9	15,6	17,9	10,7	4,6	3,4
	К	35,8	36	39,5	46,6	46,3	50,2	42,2	32,6	17,9	23,8	18,3	20,8
Середнє	Е	28	60,8	71,1	81,1	43	27,3	21,1	13,9	29	11,9	7,8	5
	К	28	33,8	39,2	51,5	43	40	39,8	30,9	29	26,2	21	17,6

Таким чином, доведено, що здатність старшокласників до самореалізації формується успішно за умови оволодіння чітко визначеною сукупністю ключових компетенцій, необхідних для самореалізації, наявності в учнів спеціальних програм, а у психологів і педагогів відповідних методичних рекомендацій для своєчасної психолого-педагогічної підтримки і допомоги їм, побудови моделі, технології і послідовного циклу здійснення цього процесу.

ВИСНОВКИ

У дисертації розглянуто поняття „самореалізація особистості старшокласника” через оволодіння сукупністю ключових компетенцій, виділено старший шкільний вік як сензитивний період для формування здатності до самореалізації, висвітлено процес її формування, який здійснюється за допомогою послідовного циклу при наявності відповідного психологічного інструментарію та підтримки психологів і педагогів.

1. Поняття “самореалізація особистості старшокласника” в науковій літературі не має однозначного визначення і потребує уточнення. Самореалізація особистості - це процес і результат застосування особистістю у повсякденному житті і праці набутих компетенцій, удосконалення і розвиток їх включенням особистості до творчої особистісно значущої діяльності і отримання від неї не тільки користі для себе та інших, а й внутрішнього задоволення.

2. Встановлено, що старший шкільний вік є сензитивним періодом для формування здатності до самореалізації.

3. Виділено сукупність компетенцій, оволодіння якими учнями середньої загальноосвітньої школи забезпечить здатність до самореалізації, і структуровано за основними сферами життєдіяльності: 1) компетенції у пізнавальній сфері; 2) компетенції у мотиваційній сфері; 3) компетенції у емоційно-вольовій сфері; 4) компетенції у сфері спілкування і поведінки; 5) компетенції у сфері ставлення до себе; 6) компетенції профільного спрямування.

4. Доведено залежність між рівнем життєвої компетентності і повнотою самореалізації особистості. Соціально виправданий життєвий шлях особистість обирає в міру сформованості в неї життєвої компетентності та здатності використати її для самореалізації.

5. Доведено, що цілеспрямований розвиток здатності до самореалізації у старшокласників є більш ефективним, ніж стихійний, якщо він здійснюється за програмою, яка побудована згідно послідовного циклу (самоактуалізація, самовизначення та самопрезентація).

6. Побудована модель формування здатності до самореалізації забезпечує чітке уявлення про структуру цього процесу і залежність між її елементами, а саме: сукупність компетенцій, необхідних для самореалізації, послідовний цикл їх формування, технологію здійснення при відповідній підтримці та допомозі психологів і педагогів.

7. Послідовний цикл формування здатності до самореалізації містить три етапи, а саме самоактуалізацію, самовизначення та самопрезентацію. Самоактуалізація є невід'ємною частиною процесу формування у старшокласників здатності до самореалізації і спричинює підвищений інтерес особистості до самої себе як цінності; сприяє усвідомленню своєї значущості серед інших; висвітлює здібності і кращі людські якості, які дозволяють їй адекватно оцінювати свої можливості і виважено підходити до процесу самовизначення у житті та подальшій професійній діяльності. Самовизначення для старшокласника виступає як системотвірний чинник, який забезпечує перехід від позиції того, кого ведуть, до позиції суб'єкта власної діяльності. Орієнтиром у цілеспрямованому і усвідомленому самовизначенні учнів слугувала розроблена спеціальна програма формування здатності до самореалізації, успішне здійснення якої забезпечується відповідною психолого-педагогічною підтримкою та допомогою з боку шкільних психологів і педагогів. Самопрезентація досвіду, якого старшокласники набувають саме в школі, демонструючи перед іншими учнями, психологами і педагогами свої досягнення, формує впевненість у своїх силах, людську гідність, особистісну цінність, реальну можливість прогнозувати своє майбутнє. Чим вагоміший буде цей досвід, тим більше надій випускник буде покладати на самого себе, бо глибше буде усвідомлювати рівень розвитку ключових компетенцій, досконаліше знати власні потенційні можливості, що і визначить його здатність до самореалізації.

Таким чином школа має широкі можливості для успішного розвитку компетентності учнів у найважливіших сферах людської життєдіяльності і здатна створювати необхідні умови для самопрезентації ними власних досягнень як першого досвіду самореалізації.

Дане дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. У подальшій дослідницькій роботі більш глибоко буде розкриватися динаміка і технологія формування ключових компетенцій учнів, починаючи з першого класу загальноосвітньої середньої школи, щоб якомога краще забезпечити їх готовність до самореалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Зарицька В.В. Соціальне та профільне самовизначення учнів // Інноваційні наскрізні програми та методика їх впровадження / Укл. В.В. Зарицька. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2003. - 56 с.

2. Зарицька В.В. Формування здатності до самореалізації. Програма для старшокласника / Укл. В.В. Зарицька. - Запоріжжя: Час, 2004. - 24с.

3. Зарицька В.В. Мотивація досягнення та мотивація схвалення як детермінанти формування у старшокласників здатності до самореалізації // Соціальні технології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). - 2004. - Вип. 22. - С. 108-117.

4. Зарицька В.В. Виділення необхідної і достатньої сукупності ключових компетенцій як передумова формування здатності особистості до самореалізації // Соціальні технології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). - 2004. - Вип. 23. - С. 99-107.

5. Зарицька В.В. Старший шкільний вік як найдоцільніша вікова категорія для формування здатності до самореалізації // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України./ За ред. Максименка С.Д.- К.: 2004, Т. 7. - Вип. 3. - С. 311-321.

6. Зарицька В.В. Розроблення комплексної програми формування у старшокласників здатності до самореалізації та результати її впровадження // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України./ За ред. Максименка С.Д. - К.: 2005, Т. VІ. - Вип. 8. - С. 120-128.

7. Зарицька В.В. Вивчення життєвих планів старшокласників // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2002 - Вип. 23. - С. 70-74.

8. Зарицька В.В. Психологічна підтримка учнів у їх соціальному і профільному самовизначенні // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2002 - Вип. 24. - С. 112-115.

9. Зарицька В.В. Дослідження готовності старшокласників до вибору професії // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ-Запоріжжя. - 2002 - Вип. 25. - С.140-144.

10. Зарицька В.В. Дослідження навчальних можливостей і особистісних ресурсів старшокласників // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - Зб. наук. пр. - Київ, 2002. - Кн. І.- С. 105-110.

11. Зарицька В.В. Дослідження мотивації досягнення та мотивації схвалення у старшокласників // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. - Зб. наук. пр. - Київ, 2002. - Кн. І.- С. 292-296.

12. Зарицька В.В. Життєва компетентність випускника загальноосвітньої школи як соціально-педагогічна проблема // Наука і вища освіта: М-ли міжвуз. наук.-практ. конф., 12 травня 2000 року / Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” - Вип. 4. - Запоріжжя, 2001. - С. 130-132.

13. Зарицька В.В. Формування життєвої компетентності учнів як соціально-педагогічна проблема // Молодь в умовах нової соціальної перспективи: матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Житомир, 18-19 квітня 2001 року / Житомир, 2001.- С. 133-134.

14. Зарицька В.В. Психологічна підтримка учнів як один із механізмів їх підготовки до самореалізації // Збірник тез доповідей учасників “Тижня науки” в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ”: В 3 т. - Т. 1, ч. 2: Науково-практична конференція “Психологічна наука в системі регіонального управління”. 30-31 жовтня 2003 р. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2003. - С. 9-10.

15. Зарицька В.В. Соціальне становлення старшокласника як гарант його психологічної рівноваги // Збірник тез доповідей учасників “Тижня науки” в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ”: В 3 т. - Т. 1, ч. 2: Науково-практична конференція “Психологічна наука в системі регіонального управління”. 28-29 жовтня 2004 р. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. - С. 208-209.

16. Зарицька В.В. Дослідження стану розвитку профільної спрямованості учнів // Збірник тез доповідей учасників “Тижня науки” в Гуманітарному університеті “ЗІДМУ”: В 3 т. - Т. 1, ч. 2: Науково-практична конференція “Психологічна наука в системі регіонального управління”. 27-28 жовтня 2005 р. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. - С. 304-305.

АНОТАЦІЇ

Зарицька В.В. Формування у старшокласників здатності до самореалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата психологічних наук за фахом 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2006.

Дисертація присвячена психолого-педагогічному дослідженню проблеми формування у старшокласників здатності до самореалізації.

У роботі представлено теоретичне обґрунтування феномену “самореалізація особистості старшокласника”, аналізується сутність та зміст життєвої компетентності як суттєвої детермінанти самореалізації, виділено сукупність ключових компетенцій, які забезпечують здатність до самореалізації, обґрунтовується доцільність цілеспрямованого формування цієї здатності саме в старшому шкільному віці. Причому, система роботи з формування здатності старшокласників до самореалізації розробляється на базі дослідження рівня розвитку основних компетенцій на кінець навчання у 9 класі, а основними етапами послідовного циклу формування цієї здатності вибрано самоактуалізацію, самовизначення та самопрезентацію, як етапи у самовдосконаленні та самореалізації особистості старшокласника.

Психологічний інструментарій цього процесу включає модель і технологію формуючого експерименту, а також програму для старшокласників і методичні рекомендації для шкільних психологів і педагогів.

Ключові слова: самореалізація особистості, життєва компетентність, самоактуалізація; самовизначення; самопрезентація; психолого-педагогічна підтримка.

Зарицкая В.В. Формирование у старшеклассников способности к самореализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина, Харьков, 2006.

Диссертация посвящена психолого-педагогическому исследованию проблемы формирования у старшеклассников способности к самореализации.

В работе дается теоретическое обоснование феномена “самореализация личности старшеклассника”, представлены различные подходы к определению этого понятия и дано автором его расширенное определение.

В контексте данного исследования понятие “самореализация личности” определяется как процесс и результат применения личностью в повседневной жизни и труде приобретенных компетенций, усовершенствование и развитие их включением личности в творческую деятельность и получение от последней не только пользы для себя и других, но и внутреннего удовлетворения.

Автор анализирует сущность и содержание жизненной компетентности личности как сущностной детерминанты самореализации, выделяет совокупность ключевых компетенций, обеспечивающих способность к самореализации и четко структурирует ее в шесть групп компетенций по основным сферам жизнедеятельности.

В работе обосновывается целесообразность целенаправленного формирования способности к самореализации именно в старшем школьном возрасте, так как именно этот возраст является сензитивным периодом формирования способности к самореализации.

Система работы по целенаправленному формированию у старшеклассников способности к самореализации в диссертации представлена с учетом результатов исследования уровня сформированности основных компетенций на конец обучения в 9 классе.

Используя данные исследования, выделена совокупность ключевых компетенций, которые особенно требуют целенаправленного формирования и создана автором на этой основе программа для старшеклассников как ориентир в формировании, развитии и совершенствовании ключевых компетенций, а основными этапами выбраны: самоактуализация, как процесс открытия собственного “Я”; самоопределение, как процесс вычленения личностью своих возможностей, способностей и личностных качеств для освоения значимых для него видов деятельности в будущем; самопрезентация как потребность и желание продемонстрировать свои достижения, успехи перед другими, услышать их оценку, как способ самоутверждения.

Результаты исследования показали, что из-за отсутствия необходимого жизненного опыта старшеклассникам сложно самостоятельно целенаправленно формировать у себя жизненно важные для них компетенции, поэтому они нуждаются в психолого-педагогической поддержке и помощи. С этой целью автором диссертационного исследования разработаны специальные методические рекомендации для психологов и педагогов.

Успешному формирующему эксперименту способствовала созданная автором модель формирования способности к самореализации и технология деятельности учащихся, психологов и педагогов в этом процессе. Результаты формирующего эксперимента обработаны с помощью методов математической статистики.

Подтверждено, что ориентация старшеклассников на программу по формированию способности к самореализации при поддержке со стороны школьных психологов и педагогов значительно активизирует процесс их деятельности в овладении необходимыми компетенциями, усиливает желание самореализоваться в значимых для них видах деятельности еще в школе, усиливает интерес к сущности собственного “Я”.

Учащиеся более осознанно подходят к выбору профиля дальнейшего обучения и будущей профессии, повысилась оценка собственной значимости, самооценка стала более адекватной, появилась уверенность в своих силах, умение оценить собственные возможности и соотнести их со своими желаниями. Общие выводы охватывают основные теоретические положения автора и результаты экспериментальной работы.

Ключевые слова: самореализация личности, жизненная компетентность, самоактуализация; самоопределение, самопрезентация, психолого-педагогическая поддержка.

Zaritskaya V.V. The Development of the capacity of self-actualization among high-school students. - Manuscript.

The dissertation on getting a scientific degree of a psychological sciences candidate on speciality 19.00.07 - pedagogical and developmental psychology. Kharkov National University named after V.N. Karazina, Kharkov, 2006.

The dissertation is devoted to the psycho-pedagogical research of developing problems in self-actualization among high-school students. In the dissertation the author gives the definition of the theoretical phenomena “self-actualization of personality”, analyses of the essence and content of life competency as the basic determinant of self-actualization, identifies all main competencies which help in developing the capacity for self-actualization, shows the main steps of developing this capacity in teenage period.

The system of the work of capability development in self-actualization is based on the results of the research of development level in the main competencies from 9th grades.

The consecutive cycle of the development of this capacity is: self-actualization, self-determination, self-presentation as the main steps in educating and training high-school students for self-actualization of personality.

Key words: self-actualization of personality, life competency of personality, key competencies of self-actualization, self-determination, self-presentation, psycho-pedagogical support.

Підписано до друку 29.03.2006 р.

Формат 60х90/16. Папір офсетний. Гарнітура Times.

Умовн. друк. арк. 0,7. Облік.-вид.арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам № 77.

Видавництво „Центріон”

Хортицький навчально-реабілітаційний багатопрофільний центр

Свідотцтво про внесення до Державного реєстру суб'єкта видавничої справи

Серія ДК № 1642 від 30.12.2003 р.

Виготовлено на поліграфічній базі

Хортицького навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру

69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, Наукове містечко, 59

Размещено на Allbest.ru

...