Умови виховання дитини, що сприятимуть розвитку творчої особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Економічний факультет

Кафедра фінансів

Самостійна робота

на тему: «Умови виховання дитини, що сприятимуть розвитку творчої особистості»

Виконала:

Студентка 2 курсу

спеціальності «Фінанси і кредит»

Касьянюк Тетяна Сергіївна

Науковий керівник:

Щербина Людмила Францівна

Київ - 2012

Зміст

• 1. Вивчення здібностей дитини
• 2. Умови розвитку творчих здібностей у дошкільному віці
• 3. Робота з обдарованими дошкільниками
• 4. Формування творчої особистості в шкільному віці
• Список використаних джерел


1. Вивчення здібностей дитини

При вивченні здібностей дитини ні в якому разі не можна ставити "діагноз". Адже обдаровані діти мають лише потенційні можливості, які лише за сприятливих умов проявлятимуться. Ранні прояви спеціальних здібностей зустрічаються зрідка: найчастіше вони акцентуються у підлітковому віці, коли, власне, й здійснюється діагности-ко-профорієнтаційна робота. Тому психологи, вивчаючи прояви здібностей дошкільників, мають говорити про нахили конкретної дитини до певної діяльності. їхнє завдання полягає у тому, щоб підказати батькам, вихователям, на що спрямована цікавість малюка, підкреслити, що притаманні йому здібності - своєрідні психологічні реалії сьогодення, і від дорослих залежить, щоб вони розвивалися, а не згасали.

Отримати й уточнити інформацію про наявність у дитини здібностей допоможе низка методів діагностики. здібність вербальний ігровий

Під час спостережень варто звернути увагу на такі особливості:

- вид діяльності, яким найбільше цікавиться дитина;

- поведінка до початку роботи (підвищений інтерес, захоплення, радість) і під час її здійснення;

- стабільність, інтенсивність певної діяльності;

- прагнення до самостійності у розв'язанні проблемних ситуацій, подоланні труднощів і невдач;

- підвищена наполегливість у досягненні результату;

- неординарність думок, суджень, шляхів розв'язання завдання;

- швидке оволодіння новими прийомами роботи;

- прагнення використовувати різноманітні матеріали, дізнаватися про нове, діяти на власний розсуд;

- повернення до розпочатої діяльності після відпочинку.

Інформативною також є методика завершення речень, якою часто послуговуються у психолого-педагогічній практиці. Вона полягає у тому, що дорослий починає речення, а дитина має швидко придумати його закінчення. Наприклад: "Я хочу бути...", "Для мене найцікавіше...", "Найбільше люблю грати у...", "Мої найулюбленіші іграшки...", "Мені подобається...", "Я не люблю, коли...", "Яне люблю в...", "Я не люблю робити..." тощо. Потім фіксують витрачений на розмірковування час, зміст сказаного, аналіз характеристик, роблять висновок щодо зацікавленості і нахилів дитини, які вже вказують на певні здібності.

Щоб визначити, які саме художні чи мислительні здібності домінують, застосовують серію завдань у формі гри (їх використовують і для виявлення ліворукості):

а) "Оплески". Запропонуйте дитині поплескати в долоні (скажімо, після розігрування сценки "Театр") і зафіксуйте, яка рука накриває другу при плесканні (домінує);

б) "Кулачки". Схрестіть пальці обох рук в кулак, і нехай дитина зробить те саме. Визначте, великий палець якої руки - лівої чи правої - буде зверху;

в) "Розгнівався". Запропонуйте дитині схрестити руки на грудях ("поза відокремлення"). Простежте, яка рука знизу накривається в цьому жесті;

г) "Намисто". Для проведення вправи візьміть намистинки (ґудзики) й велику голку з ниткою. Дитина нанизуватиме намисто, при цьому у неї активно рухатиметься домінуюча рука. Активними діями вважаються і нанизування намистинок на голку, і протягування її через них;

ґ) "Пляшечки". Візьміть кілька порожніх пляшок із закрутками. Поспостерігайте, якою рукою дитина робить активні рухи (розкручує кришечку або обертає пляшку);

д) "Палички". За вказівкою дитина кладе лічильні палички (одну, дві, три) у коробочку, потім дорослий поетапно інструктує виконання вправи: "Поклади три палички в коробочку червоного кольору" тощо. Домінуючою є рука, яка здійснює активні дії (розкриває, закриває коробочку, виймає палички, кладе їх);

е) "Телефон". Запропонуйте дитині розіграти розмову іграшковим телефоном, зафіксуйте, якою рукою вона бере слухавку, набирає номер.

Після проведення серії ігор-завдань зведіть отримані дані, проаналізуйте їх і визначте руку, яка домінує. Якщо такою є ліва, то психофізіологічні показники створюють сприятливий ґрунт для розвитку творчих здібностей (тип - " митець"); якщо права - можуть розвинутись інтелектуальні здібності (тип - "мислитель"). Однакове домінування лівої і правої руки свідчить про рівномірні задатки в обох сферах.

Вербально-ігрову методику «Я люблю...» використовують для з'ясування дитячих уподобань, зацікавлень і нахилів. Для гри потрібні фішки: на вимовлене вами речення покласти червону або чорну фішку. Якщо дитина позитивно сприймає сказане, відкладається червона фішка, а якщо негативно - чорна. Речення можуть бути такими: "Я люблю писати", "Я люблю малювати", "Я люблю прибирати в кімнаті", "Я люблю грати", "Я люблю підстрибувати" тощо.

Фіксація відповідей-фішок дає змогу уточнити інформацію, отриману при попередніх дослідженнях.

Важливе місце у визначенні нахилів, інтересів та здібностей дошкільнят посідають графічні методи діагностики, зокрема малювання на вільну тему. Додасть інформації й аналіз малюнків, довільно виконаних на самоті у другій половині дня. Зверніть увагу на тематику, загальний і композиційний характер, на виконання елементів, їх розмір, колір, розміщення.

Розумову обдарованість допоможуть виявити стандартні тести для дошкільників: шкала інтелекту Векслера, яка складається з п'яти субтестів на розв'язання навчальних завдань, рухову координацію та впізнання зорових стимулів (лабіринти, завершення картинки, конструювання з кубиків, геометричні схеми тощо); тест Торенса на визначення рівня розвитку мислення, уяви, здібностей (конструювання картин, завершення карти тощо); шкала інтелекту Станфорд-Біне, яка дає змогу визначити розумовий вік дитини і виявити коефіцієнт И інтелекту.

Метод експертних оцінок передбачає з'ясування думки дорослих, які добре знають дитину (батьки, вчителі, бабусі та інші) щодо її розумових здібностей. Беруться до уваги такі показники:

- любить складні інтелектуальні ігри (шахи, шашки тощо);

- ставить дорослим багато складних і оригінальних запитань;

- має значний запас слів і високий рівень міркувань, знає спеціальні терміни;

- цікавиться різноманітною інформацією;

- рано навчилася читати, самостійно прагнучи цього;

- читає багато книжок;

- любить розмовляти зі старшими дітьми й дорослими;

- завжди долучається до бесід про Всесвіт, дає свою оцінку явищам природи;

- неуважна, але здатна до цікавих узагальнень та висновків;

- має друзів, старших за себе;

- самостійно шукає відповіді на незрозумілі питання;

- уникає рухів, не любить прибирати, мити;

- цінує добрий жарт і сама має почуття гумору;

- прагне брати участь у розв'язанні складних проблем, робити висновки;

- має багату уяву, шукає нестандартні шляхи розв'язання проблеми;

- кмітлива, впевнена у собі і своїх знаннях;

- прагне відокремлення від однолітків, уникає спілкування і полюбляє бути на самоті;

- розуміє подвійний смисл розмови, підтекст, інтонації;

- прагне до лідерства.

Оцінювання відбувається у такий спосіб: кілька людей виставляють бали (від 0 до 5) за всіма показниками; результати додаються, визначається загальний бал. Найвищі результати - від 200 до 300 балів; середні - від 100 до 200; низькі - від 0 до 100 балів.

Для отримання точних результатів при діагностиці здібностей дошкільників слід пам'ятати, що здібності - явище динамічне, не застигле, може розвиватися у процесі життєдіяльності; психічний настрій і забезпечення комфортних умов проведення дослідження, особистість дослідника впливають на його результати. (Дитяча психологія - Павелків Р.В.)

2. Умови розвитку творчих здібностей у дошкільному віці

Головне завдання дошкільного закладу, педагогів, психолога та батьків - створити сприятливі умови для прояву й розвитку здібностей малят, для їхнього всебічного гармонійного розвитку, подбати про можливість подальшого вибору - осмисленого й виваженого.

Необхідно також допомогти батькам усвідомити свою підвищену відповідальність за формування неординарної особистості, пояснити їм особливості проявів здібностей їхньої дитини, можливі проблеми й ускладнення у її розвитку, підказати, на що варто звернути увагу, як змінити стиль спілкування з нею.

У вихованні обдарованих дітей батьки часто припускаються типових помилок:

- переобтяжують їх заняттями музикою, танцями, малюванням тощо за рахунок ігор та прогулянок;

- сприймають здібності сина чи доньки як засіб реалізації власних уподобань та нереалізованих прагнень і вимагають від дитини більшого, ніж вона здатна сприйняти, зробити;

- висувають не завжди достовірні гіпотези: скажімо, вважають, що соціально-комунікативні можливості розумово обдарованої дитини такі ж високі, як і інтелектуальні;

- відводять дитині привілейоване становище у родині, що негативно позначається і на ній самій, і на її братах і сестрах;

- залучають малюка до розв'язання родинних проблем, для яких діти ще не дозріли, чим завдають шкоди їх емоційному розвитку;

- купують забагато інтелектуальних ігор, ігноруючи спортивні знаряддя, необхідність фізкультурних занять;

- не завжди знаходять правильний підхід до дитини, ставлять до неї вимоги, як до дорослої, не вміють досягти взаєморозуміння, встановити щирі, товариські взаємини.

Психолог дошкільного закладу має організувати педагогічну просвіту батьків на семінарах, "круглих столах", тренінгах з метою вироблення правильного стилю спілкування, стратегії і тактики виховання дитини.

Вагомою є допомога практичного психолога педагогам у правильному розвиткові здібностей своїх вихованців. Він доводить, що не слід поділяти дітей на "математиків" і "митців", "розумних" і "дурних", оскільки ці характеристики дуже несталі, тимчасові, - все залежить від розвивальної роботи, яка проводиться з дитиною.

Серед основних напрямів діяльності психолога з метою створення умов для стимулювання здібностей у дошкільників виділяють:

- розроблення разом з вихователями індивідуальних програм розвитку дітей, які виявляють здібності;

- консультування вихователів щодо організації роботи з обдарованими дітьми, добору завдань, вправ та ігор;

- сприяння організації роботи гуртків за уподобаннями (музичні, художні, танцювальні, з розвитку логічного мислення, комп'ютерні, з вивчення іноземних мов тощо);

- забезпечення обладнанням у групових кімнатах куточків діяльності за уподобанням (центрів);

- упроваджування елементів теорії розв'язання винахідницьких завдань для активізації мислительної діяльності і творчих можливостей дошкільнят;

- залучення розумово обдарованих дітей до спеціальних занять для розвитку у них комунікабельності та зняття тривожності, страхів, запобігання неврозам;

- створення умов для проведення профілактичних і оздоровчих заходів;

- забезпечення гнучкого режиму дня для профілактики психологічного дискомфорту, здійснення індивідуального підходу до кожної дитини, врахування інтересів сім'ї;

- систематичне проведення спостереження у групах, аналіз результатів діяльності дітей з метою виявлення їхніх зацікавлень і нахилів.

Для ефективної реалізації здібностей дітей дорослі повинні створити сприятливі умови у сім'ї і дошкільному закладі, запевнити дитину у її здібностях та обдаруваннях. Скепсис або надмірне захоплення дитячими здібностями гальмують її. Від працьовитості, самостійності, прагнення до саморозвитку, пізнавальної активності та інших психологічних якостей залежать потенційні можливості дитини у майбутньому.

3. Робота з обдарованими дошкільниками

Прояви обдарованості характеризуються індивідуалізованістю, що виявляється у своєрідному поєднанні різних сфер психіки у обдарованої людини.

Вона не залежить від матеріального та соціального статусу сім'ї. Якщо у родині умови сприятливі, робиться усе можливе для всебічного розвитку дитини, її обдарованість можуть рано виявити і розвивати. Якщо раніше вважали, що обдаровані діти фізично слабші, що вони не цікавляться спілкуванням або спортом, то дослідження доводять, що такі діти мають значні переваги над своїми ровесниками у різних галузях знань.

Обдарованість - якісно своєрідне поєднання здібностей, яке обумовлює діапазон Інтелектуальних можливостей людини, своєрідність її діяльності І розвивається протягом усього її життя.

Обдаровані діти проявляють свої здібності вже в дошкільному віці, про що свідчить швидке оволодіння малюком мовою і великий його обсяг словникового запасу. Такі діти характеризуються надзвичайною невгамовною пізнавальною активністю, дослідницьким інтересом, постійною вимогою до дорослих давати їм відповіді на численні запитання, здатністю простежувати причинно-наслідкові зв'язки, відмінною пам'яттю, самостійністю і творчістю, підвищеною концентрацією уваги. Цікаво, що вже у 3 роки вони можуть одночасно стежити за двома або декількома об'єктами, у 3-4 роки - вже читають, рахують, багато чим захоплюються, цікавляться географічними картами тощо. Така підвищена розумова активність дитини не повинна залишатися поза увагою дорослих.

Обдаровані діти - діти, які відрізняються високим рівнем розвитку загальних та спеціальних здібностей, мають визначні досягнення або внутрішні задатки для них у певному (кількох) виді діяльності.

Вони раніше починають ходити і говорити, вирізняються серед ровесників кращим фізичним розвитком, досить комунікативні, мають різноманітні інтереси, яскраві вподобання, високу пізнавальну активність, зосереджені на пізнанні. Процес навчання проходить інакше, ніж у звичайних дітей: швидше і легше сприймають нову інформацію, ставлять багато питань і більше запам'ятовують з того, що вивчили. Багато хто з них самостійно навчається читати, легко засвоює нові відомості, швидко помічає взаємозв'язки між окремими явищами і робить висновки.

H. Лейтес пропонує розрізняти три групи обдарованих дітей.

I. Діти з прискореним розумовим розвитком, ранніми проявами інтелектуальних здібностей, високою пізнавальною активністю. їх приваблюють інтелектуальні ігри та заняття, вони рано починають читати, рахувати, писати, прагнуть спілкуватися зі старшими дітьми або з дорослими, яким ставлять досить складні запитання. Мала рухова активність часто негативно позначається на їхньому загальному фізичному розвитку, у розумовому ж розвитку ці діти випереджають своїх однолітків.

2. Діти з ранньою розумовою спеціалізацією, у яких спостерігаються яскраві прояви здібностей до певної галузі знань або до певної діяльності. Це може бути нахил до музичної, образотворчої діяльності, любов до природи, техніки, підвищений інтерес до розв'язання логічних завдань, читання, конструювання тощо. У шкільному віці діти цієї групи демонструють високу обізнаність з окремих предметів або дисциплін. Загалом же вони випереджають однолітків лише в тій галузі знань або діяльності, до якої найбільше здібні.

3. Діти з окремими ознаками незвичайних здібностей, потенційними ознаками обдарованості, добре розвиненими пізнавальними психічними процесами - мисленням, пам'яттю, увагою, уявою, мовленням. Вони не випереджають інших у загальному психічному розвитку, але вирізняються певною неординарністю суджень, думок, запитань, оригінальністю виробів і малюнків, більшою самостійністю. Цікавляться багатьма явищами життя, тому часто успіхи у тій чи іншій галузі досить поверхові. Таким дітям усе дається легко, варто тільки зосередитися. Типовою для них є проблема формування працьовитості.

Обдаровані діти здібні до абстрактного мислення, здатні робити свої самостійні судження, надзвичайно кмітливі, а їхні інтереси виходять за межі того, що цікавить їх ровесників. Найчастіше вони прагнуть спілкування з батьками або з інтелектуально розвиненими ровесниками чи зі старшими за віком дітьми.

Вік від 3-х до 5-ти років не підходить для діагностики, чи є дитина вундеркіндом. Оскільки при такій діагностиці можливі й помилки, які можуть завдати шкоди у майбутньому. Проте в межах навіть цього віку в дитини може спостерігатися схильність до певної практичної діяльності, більші досягнення порівняно з іншими у якійсь конкретній роботі, помітні інтелектуальні переваги, прагнення до лідерства чи надзвичайно розвинена моторика. Виховання такої дитини вимагає спеціального індивідуального підходу тобто створення для цього належних умов, відповідних зусиль як батьків, так і вихователів.

Якщо у малюка проявляться інтелектуальні чи математичні, моторні або образотворчі здібності тощо, то вихователь має звернути на це увагу батьків, порадити їм, як створити умови для їх розвитку. Наприклад, підібрати індивідуально посилену програму навчання, відповідну літературу, порадити цілеспрямовано поглиблювати знання дитини, її інтереси. Проте значні успіхи та переваги в інтелектуальному розвитку ще не свідчать про готовність до школи. Приймаючи обдарованих дітей до школи, необхідно враховувати не лише їхні інтелектуальні досягнення, а й рівень соціального та емоційного розвитку. Не можна ігнорувати й фізичне здоров'я малюків, наявність адаптивних механізмів, забувати, що обдарованість - це таке неперед-бачуване явище, з яким треба бути особливо обережним.

У дошкільному віці обдарована дитина може вражати дорослих високою обізнаністю, кмітливістю, певними успіхами в засвоєнні знань, випереджаючи в цьому своїх ровесників. У процесі шкільного навчання вона може дуже швидко зрівнятися з рештою учнів. Інша дитина, навпаки, у дошкільні і ранні шкільні роки не відрізняється особливими успіхами, інколи навіть відстає від ровесників у навчальних досягненнях, а на якомусь з етапів розвитку починає швидко наздоганяти однокласників, а згодом і перевершує їх.

Обдарованість не тотожна обсягу отриманих знань, - це складніше явище, яке включає високу пізнавальну активність, нестандартність мислення, наполегливість, надзвичайну працездатність тощо.

Отже, характерними особливостями обдарованих дітей є висока пізнавальна активність і розвинений інтелект, що виходить за межі вікових особливостей; багата фантазія, творчість, винахідливість, емоційна безпосередність, розвинене почуття гумору, гостра реакція на несправедливість; їм властивий високий енергетичний рівень, чітка моторна координація, фізична стабільність.

4. Формування творчої особистості в шкільному віці

Основним видом діяльності школяра є навчання. Ось чому для процесу виховання дуже важливо, щоб учень соромився свого неробства, ненавидів лінощі і недбальство у навчальній праці. “Найстрашніше горе, -- на думку В. Сухомлинського, -- горе для сім'ї, горе для школи, горе для суспільства, -- якщо молодій людині не хочеться знати! Небажання знати -- це символічні залізні ґрати, якими людина закриває від себе безмежне небо, замість символічних потім можуть з'явитися справжні”.

Робота з обдарованими дітьми у школі. Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в умовах загальноосвітньої школи є його робота з учнями, яким властиві підвищені навчальні здібності. Це обдаровані діти. Вони легко запам'ятовують навчальний матеріал, мають сформовані навички самоконтролю, велику працездатність, неординарно мислять, вільно виражають свої думки, а також критично осмислюють різноманітні наукові факти та явища дійсності.

Учні з підвищеними навчальними здібностями мають сприятливі психологічні можливості для активної навчальної діяльності. Тому вчитель повинен так підбирати для них навантаження, щоб воно сприяло їх інтелектуальному та особистісному розвитку, а не стримувало його.

Варіанти стратегії роботи з такими дітьми можуть бути різні:

- задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення з досягненнями сучасної науки;

- створення умов як для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів, так і для розвитку здібностей до певного виду діяльності;

- забезпечення можливостей для творчості в їх навчальній і позашкільній активності;

- залучення до надання допомоги однокласникам у навчанні;

- запобігання появі в них переоцінки своїх можливостей, ліні через систематичну незавантаженість.

Формами роботи з такими учнями можуть бути групові й індивідуальні заняття на уроках, факультативах і в позаурочний час. Зміст навчальної інформації одночасно слід доповнювати науковими відомостями, які вони можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань за рахунок вищого, ніж у інших учнів, темпу оброблення навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих дітей повинні превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєння знань, формування умінь і навичок. Контроль за їх знаннями має стимулювати поглиблене вивчення матеріалу, його систематизацію, перенесення знань у нові ситуації. Домашні завдання для таких дітей повинні бути творчими.

Особлива увага до обдарованих учнів на уроках має доповнюватися системою позакласної та позашкільної роботи, яка передбачає відвідування гуртків, участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін., оглядах-конкурсах художньої, технічної творчості, зустрічах із ученими і т. ін.). Позакласна робота передбачає виконання різноманітних позанавчальних завдань. Велику роль відіграє участь обдарованих учнів у предметних олімпіадах. Учитель повинен постійно спрямовувати їх активність, допомагаючи обрати профіль позашкільних занять, керуючи позакласною роботою.

Розвиток обдарованих дітей стримують відсутність необхідної для вияву їх талантів матеріальної бази; формалізована, автоматизована система навчання; вплив масової культури; недостатня психологічна допомога їм у подоланні комплексу неповноцінності та ін.

Закон України “Про освіту” передбачає створення для розвитку здібностей, обдарувань і таланту профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або з початковою професійною підготовкою), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, різних навчально-виховних колективів, об'єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх, культурних центрів).

Список використаних джерел

1. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Як визначити рівень розумового розвитку дитини. Діагностика готовності дітей до навчання в школі. - Тернопіль: Богдан, 1998.

2. Власова О. І. Педагогічна психологія. - К.: Либідь, 2005.

3. Дуткевич Т. В. Дитяча психологія. Навчальний посібник. К: Центр учбової літератури, 2009.

4. Павелків Р. В. Цигипало О. П., Дитяча психологія. - Академвидав, 2007.

Размещено на Allbest.ru