Страх як психологічна категорія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страх як психологічна категорія

Зміст

Вступ

1. Дослідження страху як психологічного феномену

2. Поняття страху, його форми та різновиди

Висновки

Вступ

Актуальність проблеми: В сучасних умовах життєдіяльності людини страх настільки поширене психологічне явище, що воно не потребує пояснень, кожний його знає з власного досвіду. Існування страху зумовлене біологічно, адже страх - це одна з умов існування високоорганізованих тварин. Завдяки страху вони відчувають небезпеку.

Одну з найперших спроб раціоналізувати уявлення людини про свій страх зробив древньогрецький філософ Епікур. Подібно Епікуру, Лукрецій вважав, що основним засобом подолання людьми страху є їх мисленнєво-розумова діяльність: «Як би ж думки у них були розумні. Став би їхній розум вільним від великих справ і страхів» [5, с. 857].

Суттєвий внесок у розробку проблеми страху зробив на засадах діалектико-ідеалістичної позиції древньогрецький філософ Платон. Він вважав, що душа людини в пошуках істини має справу з думками, тобто, «чимось темнішим за знання, але яснішим за незнання». В такому випадку, наприклад, мужність виступає як сила, яка зберігає думку про небезпеку. Платон доводив, що така сила, яка постійно зберігає вірні і законні думки про речі страшні й нестрашні має називатися мужністю [5, с. 510].

Більшість людей на питання про те, чого вони найбільше бояться, відповідають «Я нічого небоюся ». Така відповідь не відповідає дійсності, оскільки кожен з людей у той чи інший час відчуває один або кілька таких основних людських страхів: страх бідності, страх хвороби, страх старості, страх критики, страх втрати любові і страх смерті.

Мільйони людей протягом всього свого життя схильні до деяких або всіх перерахованих страхам. Вони живуть в постійному нервовому напруженні. Їхнерв-ва сила виснажена. І в якийсь момент настає нервовий зрив.

Страхи впливають і на матеріальну і на духовну сторони життя. Страх заважає людині задовольняти свої основні життєві потреби - забезпечувати себе їжею, дахом, одягом. Страх руйнує в людині такі якості, як ініціатива, ентузіазм, честолюбство. Він підриває впевненість у собі і душить уяву. Страх робить людину жадібним, безтурботним, буркотливим, підлим, жорстоким і дратівливим у відносинах з іншими людьми.

Страх небезпечний тим, що він живе у підсвідомості людини, де його нелегко виявити. Якщо страх проявляє себе гострим головним болем, то він більш пригнічений, бо в таких випадках від нього можна якось позбутися. Але найчастіше він підкрадається до людини як злодій в ночі, проникаючи в мозок і заважаючи йому нормально функціонувати.

Тільки ви самі можете виявити свої страхи і вигнати їх. І немає ніякого виправдання, якщо ви не можете або не хочете звільнитися від страху. Адже єдине, що для цього потрібно - це контролювати стан свого розуму. Стан розуму можна контролювати при великому запасі нервової сили. Вона проганяє страхи. Але цю силу не можна купити, її потрібно створювати.

Мета роботи: З'ясувати психологічні чинники виникнення та подолання страхів у підлітковому віці.

У контексті цієї мети були поставлені наступні завдання:

Дослідити проблеми страхів з різних наукових джерелах.

- Розібрати поняття страху його форми та різновиди.

- Розглянути причини розвитку патологічних форм страхів.

- Дослідити виникнення страхів у підлітковому віці.

- Провести методики для дослідження страху у підлітків.

Об'єкт: страхи як психологічний феномен.

Предмет: психологічні особливості і чинники страхів у підлітковому віці.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літератури з проблеми дослідження, психологічний експеримент, спостереження, аналіз продуктів діяльності, тестові методики психодіагностики, статистичні методи обробки отриманих даних.

Структура роботи: Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

У вступі подано актуальність досліджуваної теми.

У першому розділі «Страх як психологічна категорія» проаналізовано дослідження страху за різними вченими, акцентовано увагу на вивченні поняття страху, його форми та різновиди, показано причини розвитку патологічних форм страхів.

1 Дослідження страху як психологічного феномену

Важливо зазначити, що досі не існує єдиної теорії страху, незважаючи на очевидну значимість цього феномену. У сучасній психології існує певна семантична невизначеність поняття «страх». Така ситуація склалась внаслідок використання цього терміну в різних значеннях.

Страх є одним з основних феноменів людського існуван-ня, суперечливий і динамічно мінливий. Не зважаючи на те, що проблемою страхів вчені займалися здавна, надійних критеріїв визна-чення і розуміння цього феномена дотепер не виявлено. Проблема страху є багатовіковою в історії людства. Практично всі філософські школи і напрями так чи інакше розглядають проблему страху в рамках відповідних світоглядних сис-тем. Страх та тривожність були визнанні суттєвими аспектами людської поведінки ще у Старому Заповіті, у давньогрецькій та римсь-кій літературі [28].

Велика кількість досліджень страху як вітчизняними, так і зарубіжними вченими, однак, не призвела до виведення єдиного і загальноприйнятого визначення поняття «страх». Перше, з чим зустрічається сучасний дослідник - різна трактовка цього терміну.

Огляд літературних джерел показує, що люди ще з античних часів цікавилися страхом. В античній міфології люди персоніфікували страх, який був представлений у вигляді жорстоких і грізних богів, боротьба з якими була завданням безстрашних героїв.

Перші спроби дослідити страх були зроблені ще філософами найрізноманітніших шкіл і напрямків. Так, роздуми щодо природи страху є у працях Аристотеля, Т. Гоббса, Р. Декарта, І. Канта, А. Камю, С. К'єркегора, М. Монтеня, Платона, Ж.-П. Сартра, Б. Спінози, П. Тілліха, Л. Фейєрбаха.

На думку П. Тілліха, існує три форми тривоги: тривога долі і смерті, тривога порожнечі і втрати сенсу, тривога провини і осуду. П. Тілліх наголошує, що тривога в усіх трьох видах - екзистенціальна, вона властива людському існуванню як такому. Слід зазначити, що філософи-екзистенціалісти розуміли страх як позитивне явище - він необхідний для активізації рефлексивних процесів для вирішення складних ситуацій [3, 249].

У «периферичній» теорії емоцій К. Г. Ланге страх розглядається як базова емоція, яка пов'язана з реакцією на зовнішню загрозу. К. Г. Ланге вважав, що страх - це явище, споріднене з печаллю. Такі висновки він робить на основі фізіологічних реакцій організму: страх призводить до паралізування довільних рухів, а також до судомного стану м'язів, що звужують судини. Ці реакції, на думку К. Г. Ланге, також відносяться до проявів печалі. Але у випадку страху можна виділити ще одну реакцію - скорочення решти органічних м'язів. Прикладами цього можуть служити такі приказки, як «страх прикував до землі», «закам'яніти від страху» та ін. У. Джеймс (1844) розглядав страх як одну із трьох найсильніших емоцій разом із радістю та гнівом. Дослідник вважав страх за непідробний, онтогенетично ранній інстинкт людини. Він вивчав об'єкти, які викликають страх у людини: висоту, павуків, зміїв, шум; і при цьому намагався визначити, чим саме викликаний той чи інший страх - інстинктом чи научінням. Під час аналізу причин страху, У. Джеймс прийшов до висновку, що деякі форми страху, як і форми поведінки під час переляку, є рудиментами інстинктів [7].

У. Мак-Дауголл також розглядав страх як інстинкт. У його роботах розмежовуються базові емоційні диспозиції (сюди відноситься і страх), і вищі почуття, які виникають на основі базових утворень, але не зводяться до них.

На думку засновника біхевіоризму Дж. Уотсона (1920), страх - це фундаментальна, вроджена емоція, що з'являється з моменту народження. До вроджених емоцій вчений також відніс гнів і любов. Разом з тим, згідно з поглядами біхевіористів, Дж. Уотсон визначає страх як специфічний вид вісцеральних реакцій. До стимулів, які викликають страх у новонароджених, дослідник відносить раптову втрату опори, шум, гучні звуки тощо. У старшому віці страхи з'являються на основі умовних рефлексів; такі придбані страхи є дуже стійким утворенням, і надзвичайно важко їх позбутися.

Детального розгляду проблема тривоги і страхів набула у працях З. Фрейда. Погляди вченого на тривогу і страх багато у чому схожі з поглядами С. К'єркегора. Обидва дослідники розмежовували поняття «страх» і «тривога» таким чином: страх - це реакція на конкретну загрозу, у той час як тривога - на невідому і невизначену небезпеку. Класичною роботою з дослідження страху вважається книга «Страх», протягом багатьох років дослідники посилаються на цю працю у своїх роботах. З. Фрейд писав, що складно сказати, чи мають слова «страх», «боязнь» і «переляк» однакове значення.

Разом з тим, З. Фрейд вважав, що страх - це стан, і він не вказує на об'єкт, а боязнь (чи тривога) вказує саме на об'єкт. Під поняттям «страх» в основному розуміють суб'єктивний стан, який часто називають афектом [11, 250-263].

Дж. Міллер, представник когнітивної психології, (1941, 1948) відзначив страх як безумовну реакцію вегетативної нервової системи на больові стимули. Також він вважав, що страх - це мотивація чи потреба, яку можна здобути в процесі научіння.

Ч. Спілбергер (1966) називає страх процесом, який включає емоційну реакцію, пов'язану з антиципацією певних збитків внаслідок реальної об'єктивної небезпеки, яка присутня у зовнішньому оточенні [9, 89].

К. Ізард, представник теорії диференційних емоцій, у своїй праці «Емоції людини» писав, що страх - найнебезпечніша емоція, інтенсивний страх може призвести навіть до смерті тварини чи людини. Вчений вважав, що страх - це особлива емоція, і її потрібно розглядати окремо від феномену тривоги. За К. Ізардом, тривога - комбінація декількох базових емоцій, і страх лише одна з них. [5, 313]

У вітчизняній психології страх розглядався як емоція, почуття, переживання. Такої точки зору дотримувалися Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн. Після того, як М. Д. Левітов виділив психічні стани в окрему категорію, страх почали досліджувати як емоційний стан (О. І. Захаров, М. І. Конюхов, М. Д. Левітов, О. А. Черникова). Так, М. І. Конюхов (1996) визначає страх як психічний стан, пов'язаний із вираженим проявом астенічних почуттів в ситуаціях загрози біологічному і соціальному стану індивіда і направлений на джерело дійсної чи уявної небезпеки [7].

К.К. Платонов висунув гіпотезу, що на фізіологічному рівні біль поєднується з емоцією страху як первин-ним сигналом про можливу небезпеку для ор-ганізму. Ця гіпотеза дозволила К.К. Платонову визначити страх як «найбільш біологічно зумовлену емоцію».

О. І. Захаров визначає страх як «афективне (емоційно загострене) відображення у свідомості конкретної загрози життю і благополуччю людини» [4]. Вчений виділяє ситуативний та особистісно обумовлений страх. У випадках, коли страх стає невід'ємною частиною життя людини, коли постійно знаходиться причина для побоювань, стійкий страх стає особистісною властивістю людини. Особистісно обумовлений страх виникає у незнайомих ситуаціях, під час контактів із незнайомими людьми, і багато у чому залежить від характеру людини. [4]

Ф. Б. Березін вважає що страх - це конкретизована тривога, і вона дає уявлення того, що загрозу можна усунути шляхом певних дій. Вчений сформулював «тривожний ряд», який складається із афективних феноменів, які закономірно змінюють один одного по мірі виникнення і наростання тривоги.

Феномен страху виникає разом із люди-ною як в індивідуальному, так і в загальноку-льтурному змісті. Страх пронизує всі сфери людського існування. Постійна боротьба зі страхом породжує у людини фантазії, допома-гає їй справлятися з хвилюванням, що збері-гається в індивідуальному досвіді й культурній традиції суспільства. Такі культурні “кліше”, визначені К.Г. Юнгом “архетипами”. Архетипи передаються генетично і містяться в людсь-кому несвідомому. Архетип, незалежно від людської свідомості, впливає на психологічне життя особистості, нав'язує їй певні суспільні дії та настрій. “Зустріч” архетипу зі свідомістю, як правило, викликає панічний страх, стикаючи індивіда з давніми релігійно-культурними символами, за якими стоїть вже пережитий страх [27].

2. Поняття страху, його форми та різновиди

«Страх - це емоція, що виникає в ситуаціях загрози біологічному чи соціальному існуванню індивідуума і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки» [8, с. 543].

У перекладі з латинської мови страх означає «тісно». Деякі вчені (З. Фрейд, К. Юнг) вважають, що процес народження дитини може зумовити виникнення у неї страху. Пізніше, він проявляється в несприятливій для дитини психічно напруженій ситуації, зокрема, із-за недостатнього батьківського тепла, душевної незахищеності. Відсутність людини, що турбується про дитину, навіть у період новонародженості викликає у неї несвідоме почуття страху, так званого, раннього страху. Саме в маленьких дітей можна пов'язати страх з причиною нервових порушень у фізичному і душевному розвитку [8, с. 33].

Страх - це психічний стан, що виникає на основі інстинкту самозбереження як реакція на дійсну або уявну небезпеку у вигляді обтяжливого емоційного стану. Страх має багато причин як суб'єктивного (мотивація, емоційно-вольова стійкість і т.п.), так і об'єктивного порядку (особливості ситуації, складність завдань, перешкоди та ін.) Існують різні види страху: переляк, побоювання, боязнь, афект, страх та ін.

Страх у формі побоювань, боязні може виконувати і мобілізуючу функцію. У цілому ж тривале існування таких форм страху, а також виникнення інших, крайніх форм страху призводить до негативних емоційних станів, провідним до дезорганізації психічної діяльності людини.

При страху обмежується сприйняття, людина стає функціонально несприйнятливим до більшої частини потенційного перцептивного поля (сприйняття ). Страх може загальмувати мислення, зробити його більш вузьким за обсягом і інертним по формі. Страх сильно скорочує число ступенів свободи особистості. Залежно від ситуації і особистісних особливостей стан страху може проявитися в різних формах поведінки: втеча, захисна агресія, демонстративна агресія, заціпеніння, регресія і ін.

Паніка (від др. - греч. Рапхкоп - несвідомий жах ) - психічний стан людини, що виявляється в несвідомому, нестримному страху, викликаному дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людини чи багатьох людей, у неконтрольованому прагненні уникнути небезпечної ситуації.

Панічний жах може проявитися і в окремої людини. Такий стан характеризується великою неадекватністю до реального розміру небезпеки. Основна риса панічного поведінки - прагнення людини до спасіння. На перший план висуваються захисні емоції, які знижують рівень самоконтролю і змушують людину фізично йти від небезпеки. Заради власного порятунку така людина може приректи на загибель інших, відібрати у них засоби порятунку. У такому стані людина схильна до необачного наслідуванню. Можливі й інші прояви стану панічного жаху: людина відчуває себе абсолютно безпорадним, втрачає здатність міркувати, орієнтуватися, правильно співвідносити мету і засоби її досягнення, тверезо оцінювати події та взаємодіяти з іншими. Паніка є соціально - психологічним феноменом і проявляється в масі людей, перетворюючи людей в некерований натовп. Психологічно паніка характеризується станом масового афективного страху перед реальної чи уявної небезпекою. Такий страх наростає в процесі взаємного зараження і блокує здатність раціональної оцінки обстановки, мобілізацію вольових ресурсів та організацію спільної протидії. Це стан докладно описано в літературі і є предметом вивчення соціальної психології.

Початком систематичного вивчення фобій прийнято вважати 1871 рік, коли вперше була описана агорафобія; було вказано, що фобії вспливають у свідомості людини в супереч її волі і не можуть бути свавільно «вигнані» із свідомості [5, с. 365].

Термін «фобія» походить від грецького «phobos» - страх, жах. Визначення поняття «фобія» досить різноманітні. Так, М. Кербіков (1968) дає досить коротке визначення: «Фобія є нав'язливий страх». Б. Карвасарський (1990) дає наступне визначення: «Фобія - це нав'язливе переживання страху з чіткою фабулою, яке загострюється в певних ситуаціях при збереженні достатньої критики щодо свого стану». За М. Свядощем (1997), «фобія - це страх, який пов'язаний з певною ситуацією чи групою уявлень і який не виникає за їх відсутності». [2, 3].

Найбільш повну класифікацію за змістом нав'язливих страхів зробив Б. Карвасарський (1990), а саме:

1. Страх простору і переміщення в ньому: агорафобія; клаустрофобія; гіпсофобія; страх глибини; страх подорожей у транспорті;

2. Соціофобії (страхи, пов'язані із знаходженням в товаристві інших людей): петтофобія; страх публічних виступів; страх перед екзаменами; ерейтофобія;страх через неможливість виконати яку-небудь дію в присутності сторонніх (проковтнути їжу); страх відвідування громадського туалету; антропофобія;

3. Нозофобії (страх захворіти яким-небудь захворюванням): кардіофобія; інфарктофобія; страх захворіти сказом та іншими інфекційними хворобами; ліссофобія; сифілофобія; канцерофобія;

4. Страх за здоров'я близьких.

5. Танатофобія (нав'язливий страх смерті)

6. Сексуальні страхи: страх перед неможливістю здійснити статевий акт; страх вагітності; страх болю при статевому контакті;

7. Обсесивно-компульсивні страхи: мізіофобія; страх здійснити самогубство; страх скалічити своїх близьких; айхмофобія, оксимофобія;

8. «Контрастні» нав'язливі стани (страх зробити вчинок, який протирічить морально-етичним установкам особистості): страх голосно сказати нецензурні слова в товаристві ввічливої людини; страх «зробити щось непристойне, у церкві під час богослужіння та інше;

9. Нав'язливий страх тварин і комах (змій, павуків, тарганів, мишей, щурів, собак та ін.).

10. Пантофобія - генералізований нав'язливий страх.

11. Фобофобія (страх повторення нападу нав'язливого страху, «страх страху»).

Класифікація за генезисом нав'язивих страхів: (О. Свядощ, 1959):

- «елементарні фобії» - виникають безпосередньо після дії надсильного подразника, який їх викликав, коли причина їхнього виникнення очевидна, хворі розуміють, що викликало їхнє захворювання. Сюди належать, наприклад, страх поїздки залізничним транспортом, який розвинувся після залізничної катастрофи, боязкість собак у дітей, які були налякані чи укушені собаками, страх гойдатися на гойдалці після падіння з них та ін.

- «криптогенні фобії» (від грецького «kriptos» - прихований) - виникають, здавалося б без ніякого зовнішньої приводу, причина їх виникнення прихована, неусвідомлювана хворим [6].

Професор Ю. В. Щербатих запропонував свою класифікацію страхів.

Він поділяє всі страхи на три групи:

· Біологічні,

· Соціальні,

· Екзистенційні.

До першої групи відносяться страхи, безпосередньо пов'язані із загрозою життю людини, друга представляє боязні і побоювання за зміну свого соціального статусу, третя група страхів пов'язана з самою сутністю людини, характерна для всіх людей.

Виходячи з цього принципу, страх пожежі відноситься до першої категорії, страх публічних виступів - до другої, а страх смерті-до третьої. Між тим є й проміжні форми страху, що стоять на межі двох розділів. До них, наприклад, відноситься страх хвороб. З одного боку - хвороба має біологічний характер (біль, пошкодження, страждання), але з іншого - соціальну природу (виключення з нормальної діяльності, відрив від колективу, зниження доходів, звільнення з роботи, бідність і т. д.). Тому даний страх знаходиться на кордоні 1 і 2 групи страхів, страх глибини (при купанні) - на кордоні 1 і 3 групи, страх втрати близьких - на кордоні 2 і 3 групи і т. д. Насправді, в кожному страху в тій чи іншій мірі присутні всі три складові, але одна з них є домінуючою.

Людині властиво боятися небезпечних тварин, ситуацій і явищ природи. Страх, що виникає з цього приводу, носить генетичний або рефлекторний характер. У першому випадку реакція на небезпеку записана на генетичному рівні, у другому (заснована на власному негативному досвіді) - записується на рівні нервових клітин. В обох випадках є сенс проконтролювати корисність подібних реакцій за допомогою розуму і логіки. Можливо, що дані реакції загубили своє корисне значення і лише заважають людині жити щасливо. Наприклад, має сенс з обережністю ставитися до змій, і безглуздо боятися павуків; можна цілком обгрунтовано побоюватися блискавок, але не грому, який не може заподіяти шкоди. Якщо подібні страхи заподіюють людині незручність, можна постаратися перебудувати свої рефлекси.

Страхи, що виникають в ситуаціях, небезпечних для життя і здоров'я, носять охоронну функцію, і тому корисні. Страхи ж перед медичними маніпуляціями можуть завдати шкоди здоров'ю, оскільки завадять людині вчасно встановити діагноз або провести лікування.

Висновки

Як нам відомо, страх - один з основних людських інстинктів. Якби не було страху, ми б не змогли вижити. Страх - природна реакція. Завдяки почуттю страху ти не опускаєш руку у вогонь. Завдяки почуттю страху ти звертаєш наліво або направо.

У дитини, у якого немає почуття самозбереження, немає шансів вижити. У цьому випадку почуття самозбереження життєво необхідно. У ньому немає нічого поганого. Захищати дане тобі дорогоцінне життя - твоє право. Страх просто тобі допомагає. Страх - прояв розуму. Не бояться тільки дурні; таких людей потрібно захищати. Інакше вони або потонуть, або згорять, або вистрибнути з вікна.

Але у цього природного явища є й інша сторона. Це патологічний страх. Це страх того, чого зазвичай людина не боїться, хоча можна знайти доводи і для надмірного страху. Наприклад, людина боїться заходити в будинок. Довести йому логічно, що він не правий, неможливо. Він каже: « Де гарантія, що будинок не впаде? » Так, оселі валяться, значить, і цей будинок може завалитися. Люди вмирають під уламками. Ніхто не може дати абсолютної гарантії, що цей будинок не обрушиться - може статися землетрус, все, що завгодно. Інший відмовляється подорожувати, тому що боїться катастрофи поїзда. Третій боїться їздити в машині. Четвертий боїться літати літаком. Якщо ти боїшся чогось подібного, це нерозумно. Тоді ти повинен також боятися свого ліжка - майже дев'яносто сім відсотків людей вмирають в своїх ліжках - тобто найнебезпечнішим місцем у світі повинна бути ліжко ! Тоді, з точки зору логіки, ти повинен знаходитися від свого ліжка якнайдалі. Інша справа, що ти не зможеш так жити.

Страх, який став надмірним, - це патологія. Це завжди використовували політики, священики, всякого роду гнобителі. Щоб легше використовувати людей, вони зробили страх патологічним. Священики змусили тебе боятися пекла. Тільки заглянь в священні писання. З якою величезною насолодою вони описують муки. Те, що інстинкт страху можна використовувати, священики зрозуміли дуже рано. Людина може бути настільки переляканий, що він припаде до ніг священиків і буде їх молити: «Спаси нас ! Тільки ти можеш нас врятувати ». Але священики погодяться їх врятувати, тільки якщо вони будуть їм слідувати. Якщо вони будуть слідувати ритуалам, запропонованим священиками, ті їх врятують. Зі страху люди слідували всіляким дурницям і забобонам.

Добре навчилися лякати людей і політики. Якщо людей налякати, ними можна управляти. Це доля цілих націй. Індійці бояться пакистанців, пакистанці бояться індійців. Але це жахливо безглуздо! Ми боїмося один одного, а наш страх використовують політики.Політик заявляє, що врятує тебе в цьому світі, священик - в іншому.

Страх створює відчуття провини - точніше, його створює не сам страх, це відбувається за допомогою священиків і політиків. Вони породжують у тебе патологічний страх.

Патологічні страхи ( фобії) - загальна назва страхів, що характеризуються відсутністю реальної небезпеки або загрози, униканням ситуацій і місць, де можна зустріти те, чого людина боїться. При патологічному страху людина приймає уявну загрозу за реальну, що значно обмежує його життєву діяльність.

Одним із виду патологічного страху є афективний страх. Він виникає при нездатності людини подолати несподівано виниклу вкрай небезпечну ситуацію. Страх може захопити людину, придушити його розум і волю, паралізувати здатність до дії і боротьбі. Людина ціпеніє, пасивно чекає своєї долі або біжить "куди очі бачать". Після афекту людина не завжди може пригадати окремі деталі своєї поведінки і стану, відчуває себе розбитим і пригніченим.

Патологічний страх має три основні різновиди: а) нав'язливий страх, або фобія (частіше в зв'язку з певною ситуацією, з усвідомленням абсурдності страху), б) іпохондричний страх (виникає у зв'язку з переживаннями за власне здоров'я, без критичного ставлення), в) психотичний страх (проявляється як складова частина депресивно-параноидного переживання чи як недиференційований, дифузний страх).

Тривожно - фобічні розлади називають групу захворювань, пов'язаних з безпричинної тривогою або відчуттям страху, що не відповідають об'єктивній ситуації і значно порушують життєдіяльність людини.

Наявність патологічної тривоги можна запідозрити в тих випадках, коли людина турбується більшу частину часу і рідко, майже ніколи не відчуває себе спокійним і розслабленим. Існує ряд психологічних ознак тривожності. страх патологічний тривога підлітковий

Психологічні ознаки патологічної тривоги:

- Постійні страхи.

- Постійна турбота.

- Людина постійно відчуває, що знаходиться « на межі зриву ».

- Дратівливість.

- Метушливість.

- Нав'язливі образи чи думки.

- Проблеми при спробі сконцентрувати увагу, підвищена відволікання.

Патологічне почуття тривоги змушує людей обмежувати соціальні контакти. Пацієнти не можуть нормально працювати (як через проблеми з концентрацією уваги, так і через постійне занепокоєння про результати своєї праці, відносинах з колегами і т.д.). Бажання позбутися від постійного, виснажливого почуття тривоги призводить до того, що люди до межі звужують коло своїх інтересів, відмовляються від своїх планів і т.д.

До тривожних розладів відносять:

- Агорафобія включає патологічний страх не тільки відкритих просторів, але й інші фобії: страх скупчень людей, уникнення місць, в яких не можна отримати допомогу інших або неможливість швидко повернутися в місце, де людина б відчував себе безпечно.

- Панічний розлад - раптове, нетривалий, але інтенсивне відчуття об'єктивно невмотивованого страху. Це розлад нерідко розвивається на тлі депресії.

- Специфічні фобії - виражений страх якогось певного об'єкта або ситуації, (наприклад, хвороби, польотів на літаку, тварин і пр.)

- Обсесивно -компульсивний розлад - нав'язливі думки і дії, які не піддаються суб'єктивного контролю і значно порушують життєдіяльність людини, так як він змушений здійснювати певні дії і ритуали ( наприклад, перевіряти вимкнений газ, закрита двері та інше).

- Посттравматичний стресовий розлад розвивається у людей, які пережили серйозне психологічне потрясіння. Для них характерні болючі спогади, страхи і порушення сну.

- Генералізований тривожний розлад - хронічне відчуття тривоги і напруги, неспокою і очікування неприємних подій в повсякденному житті. Розлад проявляється напругою в тілі, дратівливістю, порушеннями сну і хронічною втомою. Нерідко це розлад поєднується з депресією.

Размещено на Allbest.ru