Гештальт-терапія

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

РЕФЕРАТ

На тему: Гештальт-терапія

Виконала:

студентка групи ПС-32

Сарабун М. А.

Перевірила:

старший лейтинант

Шибрук О. В.

Львів - 2014

ЗМІСТ

Вступ

1. Загальні положення гештальт-психології

2. Закони сприйняття

Висновок

Список літератури

Вступ

Гештальт-терапія (від німецького Gestalt - образ, форма, структура) - форма психотерапії, розроблена в рамках гештальт-психології Фредеріком Перлзом. Гештальт-терапія - це напрямок психотерапії, яке ставить своїми цілями розширення усвідомлення людини і за допомогою цього краще розуміння і прийняття людиною себе, досягнення більшої внутрішньоособистісної цілісності, більшою наповненості і свідомості життя, поліпшення контакту із зовнішнім світів, в тому числі з оточуючими людьми.

У психології під гештальтом розуміють специфічну організацію частин, яка складає єдине ціле. Гештальт-психологія - це напрямок психологічної думки, яке виникло на початку XX століття і виходило з того, що аналіз частин не може забезпечити розуміння цілого. Експерименти гештальт-психологів показали, що людське сприйняття не детерміновано механічним підсумовуванням зовнішніх подразників, а має свою власну організацією. У своєму сприйнятті організм вибирає те, що йому важливо і цікаво. Наприклад, жага спонукає людину виділяти склянку води на столі, заставленому стравами, як значущу постать, але коли жага буде втамованою, швидше за все, його увагу приверне щось інше. Сприйняття влаштовано таким чином, що значуща постать виділяється на перший план, будь то образ коханої людини, відчуттяголоду, біль від цвяха в черевику або слово цього тексту. Всі інші об'єкти в цей момент зливаються, стають нечіткими і йдуть в так званий фон. Для ілюстрації цього феномена існують картинки, що містять подвійні зображення. Відкриття гештальт-психологів мали важливі філософські слідства: людина несе відповідальність за те, що саме він сприймає і як себе почуває.

Гештальт-психологія вплинула на формування представлення про організм як про єдине ціле, неподільному на окремі частини (наприклад, на незалежно існуючі органи або незалежно існуючі душу і тіло). Гештальт-психолог Курт Левін розробляв теорію психологічного поля. Її суть у тому, що поведінка визначається цілісної конфігурацією життєвого простору людини, балансом між потребами організму та об'єктами зовнішнього середовища.

Теоретичні відкриття гештальт-психології до практики психотерапії застосував у 40-ті роки ХХ століття психоаналітик Фредерік Соломон (Фріц) Перлз. У той час його не влаштовували багато положень сучасного йому психоаналізу, зокрема, переважно інтелектуальний характер переробки проблем пацієнта. Фредерік Перлз задумався про створення власної системи психотерапії.

1. Загальні положення гештальт-психології

У цілому теорія гештальт-терапії ґрунтується на наступних положеннях.

Людина являє собою цілісне соціобіопсіхологіческое істота. Будь-яке поділ його на складові частини, наприклад, психіку і тіло, є штучним.

Людина і навколишнє його середовище являють собою єдиний гештальт, структурне ціле, яке називають полем організм - навколишнє середовище. Середовище впливає на організм, а організм перетворює своє середовище. Стосовно психології міжособистісних відносин це означає, що, з одного боку, на нас впливає поведінка оточуючих людей, з іншого, якщо ми змінюємо свою поведінку, то і навколишні повинні мінятися.

Людську поведінку, відповідно до теорії гештальт-терапії, підпорядковується принципу формування і руйнування гештальтів. Здоровий організм функціонує на основі саморегуляції.Нагальна потреба виникає і починає залучати домінуюче увагу організму - фігура проявляється з фону. Далі організм шукає у зовнішньому середовищі об'єкт, який здатний задовольнити цю домінуючу потребу, наприклад, їжу при відчутті голоду. Зближення і адекватну взаємодію з об'єктом (розжовування і проковтування їжі в даному прикладі) призводить до задоволення потреби - гештальт завершується і руйнується.

Контакт - базове поняття гештальт-терапії. Організм не може існувати в безповітряному просторі, так само, як і в просторі, позбавленому води, рослин і живих істот. Людська істота не може розвинутися у середовищі, позбавленої інших людей. Всі основні потреби можуть задовольнятися тільки в контакті з навколишнім середовищем. Контакт - це явище, яке ми усвідомлюємо не більше, ніж земне тяжіння, коли ходимо або стоїмо. Коли ми чимось займаємось, то усвідомлюємо, що говоримо, бачимо і чуємо. Але навряд чи в цей момент ми будемо замислюватися про те, що вправляємося у спілкуванні. Його забезпечують наші сенсорні і моторні функції, але при цьому важливо пам'ятати, що так само, як ціле більше, ніж просто сума частин, контакт більше, ніж сума всіляких входять до нього функцій. Наявність зору і слуху ще не гарантують доброго контакту, важливіше, як бачити або чути. Більш того, контакт визначає взаємодію як з живими, так і з неживими предметами. Бачити дерево і світанок, чути шум водоспаду або гірська луна - це теж контакт. Контакт може бути і з спогадами чи образами майбутнього, які відчуваєш сильно і яскраво.

Місце, в якому організм зустрічається з навколишнім середовищем, в гештальт-терапії називають кордоном контакту. Те, наскільки людина здатна задовольняти свої потреби, залежить від того, наскільки гнучко він може регулювати контактну кордон. Гештальт-терапія описує типові порушення контактної границі, які роблять взаємодію з середовищем, в тому числі міжособистісне, неефективним.

Усвідомлення - поінформованість про те, що відбувається всередині організму і в навколишньому його середовищі. Усвідомлення нетотожні інтелектуального знання про себе і навколишній світ. Воно включає переживання сприйняття як стимулів зовнішнього світу, так і внутрішніх процесів організму - відчуттів, емоцій, а також розумової діяльності - ідей, образів, спогадів і передбачень, тобто охоплює багато рівні. Усвідомленням, за винятком його розумового шару, володіють і тварини. Однак у цивілізованому світі в людей гіпертрофованомислення на шкоду емоціям і сприйняття зовнішнього світу. Саме усвідомлення, на противагу раціональному знанню, дає реальну інформацію про потреби організму і про навколишнє середовище. Основна мета практики гештальт-терапії - це розширення усвідомлення. Величезна кількість людських проблем пов'язано з тим, що справжнє усвідомлення реальності підміняється інтелектуальними і, найчастіше, хибними уявленнями про неї, наприклад, про те, що можна очікувати від людей, як вони ставляться до мене, що я повинен хотіти, і що повинен робити. Такі хибні уявлення затуляють реальність і ускладнюють задоволення потреб організму - процес формування та руйнування гештальта порушується. Гештальт-терапія виходить з того, що якщо люди досягають ясного усвідомлення внутрішньої і зовнішньої реальності, то вони здатні самостійно вирішити всі свої проблеми. Тому терапія не ставить своєю метою зміну поведінки, поведінка змінюється саме по мірі зростання усвідомлення.

Тут і тепер - принцип, який означає, що актуальне для організму завжди відбувається в сьогоденні, чи то сприйняття, почуття, дії, думки, фантазії про минуле чи майбутнє, всі вони знаходяться в теперішньому моменті. Використання цього принципу дозволяє інтенсифікувати процес усвідомлення.

Відповідальність - здатність відповідати на події і вибирати свої реакції. Реальна відповідальність пов'язана з усвідомленням. Чим більшою мірою людина усвідомлює реальність, тим більшою мірою він здатний відповідати за своє життя - за свої бажання, дії, кажучи словами Перлза, спиратися на себе.

Феноменологічний підхід у гештальт-терапії реалізується через те, що терапевт з повагою ставиться як до суб'єктивного досвіду клієнта, так і до свого суб'єктивного особистого досвіду.Гештальт-терапевт не вкладає якогось певного значення в переживання і поведінка клієнта, в процесі усвідомлення клієнт сам виявляє їх значення.

Головна мета гештальт-терапії - досягнення можливо більш повного усвідомлення себе: своїх почуттів, потреб, бажань, тілесних процесів, своєї розумової діяльності, а також наскільки можливо повного усвідомлення зовнішнього світу, перш за все світу міжособистісних відносин. Гештальт-терапія не прагне до негайного зміни поведінки та швидкого усунення симптомів.У сунення симптомів або зміна поведінки, досягнуте без достатнього усвідомлення, не дає стійких результатів або призводить до виникнення нових проблем на місці старих.

У результаті гештальт-терапії клієнт набуває здатності свідомо обирати свою поведінку, використовуючи різні аспекти своєї особистості, зробити своє життя більш наповненим, позбутися від невротичних та інших хворобливих симптомів. Він стає стійким до маніпуляцій інших людей і сам здатний обходитися без маніпуляцій, іншими словами, він навчаються стояти на власних ногах.

Гештальт-терапія проводиться як в індивідуальній, так і в груповій формі. Якщо гештальт-терапія проводиться в групі, то психотерапевт зазвичай працює з одним (рідше з двома) з учасників. Інші члени групи можуть ідентифікуватися з "працюють" учасником, надавати йому емоційну підтримку, а в деяких випадках забезпечувати зворотний зв'язок.

До основних понять гештальт-терапії відносяться: фігура і фон, усвідомлення і зосередження на теперішньому, полярності, захисні функції і зрілість. гештальтпсихологія сприйняття саморегуляція

2. Закони сприйняття

У процесі саморегуляції здорова людина з усього великої кількості інформації вибирає ту, яка для нього в даний момент найбільш важлива і значуща. Це фігура. Решта інформації тимчасово відсувається на задній план. Це фон. Нерідко фігура і фон міняються місцями.

Відношення між фігурою і фоном - одне з центральних понять гештальт-психології. Фредерік Перлз застосував це положення до опису функціонування особистості.

У його розумінні постать виступає в якості домінуючої потреби, а ритмічна зміна фігур і тла лежить в основі саморегуляції організму.

Як постаті (гештальта) можуть бути бажання, почуття або думку, які в даний момент переважають над всіма іншими бажаннями, почуттями та думками. Як тільки потреба задовольняється, гештальт завершується, втрачає свою значимість і відсувається на задній план, поступаючись місцем новому гештальту. Цей ритм формування та завершення гештальтів є природним ритмом життєдіяльності організму, за допомогою якого він підтримує свій динамічний баланс, або гомеостаз.

Життя і поведінка - управляються процесом, який в науці називається гомеостазом, апростіше - пристосуванням або адаптацією. Гомеостаз - це процес, за коштами якого організм підтримує свою рівновагу і відповідно здоровий стан в умовах, що змінюються. Іншими словами, гомеостаз - це процес задоволення організмом своїх потреб. Оскільки потреби ці численні і кожна з них загрожує рівноваги організму, гомеастатіческій процес триває безперервно. Все життя характеризується цієї постійної грою рівноваги і не рівноваги в організмі. Якщо гомеостатический процес до деякої міри порушується, так що організм дуже довго залишається в стан не рівноваги, - це означає що він хворий. Якщо процес гомеостазутерпить повну невдачу - організм вмирає.

Іноді потреба задовольнити не можна. У такому випадку гештальт залишається незавершеним, а тому не може бути відреагував і не може поступитися місцем іншому. Така невідреагованих потреба стає, по Перлз, причиною багатьох незавершених проблем, які через деякий час починають впливати на поточні психічні процеси. Приміром, якщо людина не висловив відразу і прямо свій гнів і злість, то в подальшому ці почуття не зникнуть зовсім, а будуть виявлятися в більш прихованих і підступних формах. Повне блокування незавершених гештальтів може призвести до неврозу.

Завдання гештальт-терапевта полягає в тому, щоб допомогти пацієнту усвідомити свою потребу, зробити її більш чіткою (сформувати гештальт) і в кінцевому підсумку - нейтралізувати (завершити) її.

Основною умовою, необхідною для того, щоб сформувати і завершити гештальт, є здатність людини усвідомлювати себе і свою домінуючу потребу в даний момент. Усвідомлення і зосередженість на потреби є важливим принципом у гештальт-терапії, який отримав назву тут і тепер.

"Немає нічого, - вчив Перлз, - крім того, що є тут і тепер. Тепер є справжнє ... Минулого вже немає. Майбутнє ще не настав".

Розглядаючи організм і середовище як єдине ціле, Перлз разом з тим підкреслював, що є контактна кордон між індивідуумом і його внутрішнім і зовнішнім середовищем. У здорової людини ця межа рухлива, тому можливі як контакт із середовищем, так і відхід від неї. Контакт супроводжується формуванням гештальта, відхід - його завершенням.

Рушійною силою цього ритму (контакт - відхід) Перлз вважав ієрархію потреб. Домінуюча потреба є гештальтом, на обмеження, завершення і нейтралізацію якого в даний момент спрямовані всі зусилля організму.

Для задоволення своїх потреб ми постійно повинні бути в контакті з зонами свого внутрішнього і зовнішнього світу. Ми відповідаємо на свої внутрішні потреби, коли п'ємо, відчуваючи спрагу. Ми відповідаємо на свої зовнішні потреби, коли надягаємо светр, відчуваючи холод.

У невротиків ця саморегулююча рухливість кордонів порушується, і індивідуум стикається з конгломератом не до кінця сформованих та незавершених гештальтів.

Неврози, вважав Перлз, виникають в результаті зосередження індивідуума на середній зоні за рахунок виключення подій, що відбуваються у внутрішній і зовнішній зонах. Цю середню зону Перлз називав зоною фантазій. Зона фантазій несе в собі незавершені гештальти з минулого, а оскільки деструктивна природа цих гештальтів проявляється в сьогоденні, то невротика важко жити в цьому сьогоденні. Перлз стверджував, що коріння неврозу лежать втенденції фантазувати і интеллектуализировать там, де треба просто усвідомити сьогодення.

Саморегуляція організму залежить від ступеня усвідомлення цього і від здатності жити на повну силу тут і тепер.

Сенс гештальт-терапії полягає не в тому, щоб дослідити минуле в пошуках замаскованих травм (як робив Фрейд), а в тому, щоб допомогти пацієнту сфокусуватися на усвідомленні цього.

Такі ключові поняття перлзовской терапії, як організм як ціле, тут і тепер, як важливіше, чим, чому, складають основу і етапи усвідомлення. Перлз ввів і розвинув поняття континууму осознавания. Підтримання континууму (безперервності) осознавания здається на перший погляд дуже простим. Потрібно поступово, від секунди до секунді, усвідомлювати, що саме, яка подія в даний момент переживається. На ділі це дуже важко: з'являються сторонні думки, асоціації, і континуум переривається.

Усвідомлювати, по Перлз, означає фіксувати увагу на постійно виникаючих і зникаючих у власній уяві фігурах. Перлз писав, що у людини існують три зони усвідомлення: усвідомлення себе (внутрішня зона), усвідомлення світу (зовнішня зона) і усвідомлення того, що лежить між тобою і світом (третя зона). Дослідження цієї третьої зони, зони фантазій, Перлз вважав великою заслугою Фрейда. Проте Фрейд, на його думку, фіксувався тільки на ній і недооцінював важливість усвідомлення перших двох зон - себе і зовнішнього світу.

В основі всіх порушень лежить обмеження здатності індивіда до підтримання оптимальної рівноваги з середовищем, порушення процесу саморегуляції організму. У гештальт-терапії описуються п'ять найбільш часто зустрічаються форм порушення взаємодії між індивідом і його оточенням, при яких енергія, необхідна для задоволення потреб і для розвитку, виявилася розсіяною або помилково спрямованою. Ними є: інтроекція, проекція, ретрофлексия, дефлексія і злиття. Ці форми порушень часто називаються опорами або захисними механізмами.

Захисні механізми - це такі маневри і способи мислення і поведінки, до яких вдається мозок, щоб позбутися від хворобливого емоційного матеріалу. Деякою аналогією поняття захисних механізмів в гештальт-терапії є переривання контакту із середовищем.

Таким собі універсальним способом взаємодії людини з навколишнім середовищем є переживання. У цьому сенсі почуття - це цілісний сигнал про ставлення потреби і середовища.Для того, щоб переживати, організм повинен підтримувати в собі певний рівень збудження, необхідний для виявлення в середовищі предмета потреби. Але, на жаль, людський організм має здатність не тільки до саморегуляції, а й до самоманіпуляціі. Самоманіпуляція - спосіб припинити нормальний цикл виявлення і задоволення потреби. Це буває, якщо людина виявляє хворобливі або заборонені почуття, не виявляє почуттів взагалі і, відповідно, не може зорієнтуватися, вважає, що потреба повинна задовольнятися іншими людьми, або направляє свої почуття й імпульси не в середу, а на себе. Уникаючи виявлення цих почуттів і переживань,людина намагається як би не впізнавати сигнал світлофора або дорожні знаки. Це і є переривання контакту із середовищем.

Стиль життя людини багато в чому залежить від того, які пріоритети у нього встановлюються в його специфічних способах переривання взаємодії з середовищем. Ці способи переривання контакту зазвичай призводять до втрати функції вибору.

Злиття - механізм захисту, фіксований у тих, хто не переносить відмінностей, намагаючись стримати неприємні переживання нового і чужого. При цьому немає різниці між Я і не-Я, відмінностей між фігурою і фоном, немає виникає фігури власної потреби. Одна з проблем злиття - ненадійність основи відносин. Двоє людей не можуть думати і відчувати однаково. Злиття ж - це свого роду гра, в якій скуті одним ланцюгом партнери уклали угоду не сперечатися. Сам факт негласного договору може бути виявлений постфактум, якщо один з учасників порушує усталені правила, а другий дивується, один обурюється, а інший відчуває почуття провини. Але людина може нехтувати відмінностями ради важливої ??мети. Такий крок відрізняється від злиття як переривання контакту, оскільки зроблений за власним вибором.

При інтроекціі людина пасивно приймає те, що пропонує середовище. Він докладає мало зусиль, щоб визначити свої потреби та бажання. Відповідно до перлзовской харчовоїметафорою, він "проковтнув" всі цінності своїх батьків, школи та середовища і чекає, що далі в житті все буде, як було. Коли світ або ситуація навколо нього починає змінюватися, він використовує свою енергію не на зміну ситуації, а на підтримку інтроеціровать цінностей.

При інтроекціі до мінімуму зводиться відмінність між тим, що людина заковтує цілком, і тим, чого він насправді хоче (якщо він взагалі помічає ці відмінності). Навіть коли интроекция успішна, тобто між нею і життям є згода, людина втрачає власний вибір, тобто його функціявибору не працює. Нейтралізуючи власні почуття, людина уникає агресії, необхідної для зміни того, що існує. Він веде себе так, як ніби все існуюче є непорушним, і він повинен сприймати все як є і нічого не міняти. З нових вражень він виділяє тільки те, що відповідає минулому досвіду. При інтроекціі неприйняття неминучих відмінностей між людьми насправді є непереносимістю агресії, яка потрібна для відновлення організму. Нетерпіння змушує людину негайно всі ковтайте, лінь не дозволяє робити роботу, що вимагає великих зусиль, жадібність прагне отримати все якомога більше і швидше. Всі ці тенденції ведуть до інтроекціі. Коли в процесі терапії інтроектівний пацієнт мобілізує свою агресію, він починає гостро відчувати накопичену гіркоту. І це зрозуміло, адже він проковтнув багато з того, що було для нього неїстівним. Для багатьох це позиція жертви. У той час як гіркоту просто констатує факт, агресія спонукає до зміни. Якщо інтроекція - провідний механізм переривання контакту, пацієнт зазвичай знає тільки те, що він не хоче і від чого хоче позбутися. І тільки потім, через бунт небажання, навчившись протестувати і звільнившись від неприйнятного і чужорідного, приходить до усвідомленням бажання.

Наступний захисний механізм або тип переривання контакту, переривання збудження, спрямованого в середу, - проекція. Її визначення близько до цього ж захисному механізму, який описаний у психоаналізі.

Людина вдається до проекції, коли не може прийняти свої почуття і вчинки, тому що не повинен відчувати і чинити так. Це "не повинен", звичайно, інтроекція, і в цьому сенсі проекція завжди "сидить" на базі якої-небудь інтроекціі. Щоб вирішити цю проблему, людина не визнає свої власні почуття і вчинки, а приписує їх іншим. У результаті виникає різниця між тим, що він знає про себе, і його реальними почуттями і діями. Так, підозра про те, що хтось не любить його, у більшості випадків може бути засноване на неприйнятті того, що він сам так ставиться до інших людей. Або уявлення про відкиданні іншими можуть бути проекцією власного неусвідомленого їх відкидання. У проекції людина усвідомлює імпульс і усвідомлює об'єкт в середовищі, але не ототожнює себе зі своїм наміром і не здійснює його, так що він втрачає відчуття того, що це взагалі його імпульс. Замість дії він перериває збудження і стоїть нерухомо, чекаючи вирішення своїх проблем ззовні.

Однак проекція не завжди суперечить контакту. Проектування - це ще й нормальна людська реакція, за допомогою якої людина дізнається про світ. Адже його припущення про "другом" можуть бути не позбавлені підстав, а його діяльність багато в чому побудована на плануванні та передбаченні ситуацій. Патологічним цей механізм стає тоді, коли виникає фіксація і втрачається усвідомлення.

Ретрофлексия - це роблення собі того, що людина спочатку робив, намагався чи хотів робити іншим людям або з іншими людьми. Енергія його порушення перестає направлятися назовні, туди, де він маніпулює людьми та об'єктами. Замість цього він підставляє себе, і йогоособистість ділиться на діючого і відчуває вплив. У психоаналізі цей спосіб захисту описаний як "зворотні почуття". Це відбувається в результаті зустрічі з перешкодою, що опинилися нездоланним. Але воно спочатку виявляється непереборним, а потім починає здаватися непереборним при фіксації цього способу переривання контакту. Спалахи, гарячність, крики або бійки дітей послідовно викорінюються батьками. Интроекция "Я не повинен злитися на них" направляє імпульс на себе і створює ретрофлексівную оборону, повертаючи гнів на самого індивіда і перетворюючи його в провину.

Корисна функція ретрофлексии полягає в стримуванні деструктивних імпульсів, тимчасове обмеження, відповідному змістом ситуації. Однак якщо ретрофлексия стає особливістю характеру, виникає ступор через протилежні прагнень людини. Тоді природназатримка спонтанного поведінки, тимчасова і розумна, закріплюється у відмові від дії.Звільнення від ретрофлексии полягає у пошуку якогось іншого, що застосовується до життя, реальної поведінки, спрямованого в середу.

Дефлексія - спосіб зняття напруги контакту. Це просторікування і вишучіваніе, уникнення прямого погляду на співрозмовника, репліки не по суті, банальності і загальні фрази, мінімум емоцій замість живих реакцій. Поведінка людини не досягає мети, воно мляво і неефективно.Його стосунки з людьми не приносять того, чого він найбільше чекає. Іноді така поведінка корисно, оскільки є ситуації, що викликають занадто великий загострення пристрастей, якого слід уникати (мова дипломатії).

Полярності. Різні частини особистості діють у різних напрямках. У цій "війні частин" застосовуються різні засоби: одна частина може критикувати, засуджувати іншу, спостерігати за нею, карати, а інша тим часом - саботувати дії першої. Вони "ділять територію" і "поселяються" на різних частинах тіла. Можна, наприклад, спостерігати, як одна рука тримає іншу, або як борються різні м'язи, коли людина хоче розплакатися і стримує плач, б'є себе в груди, поривається піти, але залишається на місці. Як і у випадку з іншими невротичними механізмами, полярність не завжди патологічна. Вона виявляється в звичайній ситуації, коли людина стримує будь-які імпульси, але при цьому діє гнучко і довільно. Автоматизм і неусвідомленість є критеріями невротичного характеру даного механізму.

Висновок

З часу смерті Перлса практика гештальт-консультування змінилася у багатьох відношеннях (Yontef & Simkin, 1989). По-перше, в даний час робиться менший акцент на фрустрації, а жорстке зіткнення клієнтів лицем до лиця сприймається як маніпулятивний.Гештальт-консультанти зараз віддають перевагу більш м'якому підходу і більше цікавляться сприйняттям своїх клієнтів. По-друге, сучасні гештальт-консультанти в більшою мірою схильні до саморозкриття, при цьому вони не приховують свої побоювання, оборонну позицію і замішання. Гештальт-консультантів спонукають виступати з "Я" - висловлюваннями, щоб посилити їх контакт з клієнтами і фокусування клієнтів. Описуючи методи своєї роботи, Лаура Перлс (Perls, Laura, 1970c) наводить приклади розкриття власних думок і почуттів, використання фізичного контакту і того, як вона ділилася особистими проблемами і життєвим досвідом. Лаура Перлс керувалася наступним принципом: необхідно вдаватися до саморозкриття тільки в тому випадку, якщо воно зможе допомогти клієнтам зробити крок вперед. По-третє, гештальт-консультанти можуть відкрито використовувати психоаналітичні формулювання для опису структури характеру. По-четверте, гештальт-консультування проводиться як індивідуально, так і в групах, а часто в комбінованій формі. Деякі гештальт-консультанти використовують стильПерлса, працюючи з індивідуумами перед групою. Інші гештальт-консультанти в більшій мірі, ніж Перлс, заохочують взаємодія членів групи і їх співпраця. По-п'яте, сучасні гештальт-консультанти "приділяють велику увагу викладанню теоретичних основ і роботі з пізнанням в цілому" (Yontef & Simkin, 1989, p. 331). Подальший розвиток гештальт-терапії йшло по шляху інтеграції її та інших підходів. Наприклад, гештальт-методи та експерименти зазвичай використовуються в поєднанні з трансактного аналізу (Dusay & Dusay, 1989; James & Jongeward, 1971).

Список літератури

1. «Практикум з гештальттерапії», Спб, 1995

2. Бурлачук Л.Ф., Грабська І.А., Кочарян О.С. - «Основи психотерапії», 1999

3. Кондрашенко В.Т., Донський Д.І. - «Загальна психотерапія». Мінськ, 1998

4. Перлз Ф. «Всередині і поза помийного відра». Перлз Ф., Хефферлін Р., Гудмен П.

5. Перлз Ф. «Гештальт - підхід і Свідок терапії» М., 1996

6. Польстер, Міріам і Ірвін - «Інтегрована гештальт-терапія. Контури

7. Робін Ж. «Гештальт-терапія». М., 1996

8. Рудестам К. - «Групова психотерапія». Пітер, 1998 теорії і практики », 1997

Размещено на Allbest.ru