Особистісний розвиток молодшого школяра

Ч

вис

вище сер

с

с

с

н

н

9

Шмелева Д.О.

Ж

дуже вис

занадто вис

в

в

в

с

с

10

Юров К.Д.

Ч

вис.

вище сер

с

с

с

в

с

2.4 Практичні рекомендації щодо покращення стилю батьківського виховання дітей молодшого шкільного віку

У гарних батьків виростають гарні діти. Як часто чуємо ми це твердження часто важко пояснити, що ж це таке - гарні батьки.

Майбутні батьки думають, що гарними можна стати, вивчивши спеціальну літературу чи опанувавши особливими методами виховання. Безсумнівно, педагогічні і психологічні знання необхідні, але тільки одних знань мало. Чи можна назвати гарними тих батьків, що ніколи не сумніваються, завжди впевнені у своїй правоті, завжди точно уявляють, що дитині потрібно і що їй можна, які у кожну мить часу знають, як правильно підійти, і можуть з абсолютною точністю передбачати не тільки поводження власних дітей у різних ситуаціях, але і їхнє подальше життя?

Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. Разом з тим почуття, що офарблюють відносини дитини і батьків, - це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв'язків. Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. А нестаток у батьківській любові - дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти [6, с. 34].

Перша й основна задача батьків - є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Сама природна і сама необхідна з усіх обов'язків батьків - це ставлення до дитини в будь-якому віці любовно й уважно.

Психологами доведено, що у трагедії підліткового алкоголізму та підліткової наркоманії часто винні не люблячи своїх дітей батьки. Головна вимога до сімейного виховання - це вимога любові. Але тут дуже важливо розуміти, що необхідно не тільки любити дитини і керуватися любов'ю у своїх повсякденних турботах по відходу за ним, необхідно, щоб дитина відчувала, була впевнений, що її люблять [6, с. 69].

Багато батьків вважають, що ні в якому разі не можна показувати дітям любов до них, думаючи що, коли дитина добре знає, що її люблять, це приводить до розпещеності, егоїзму. Потрібно категорично відкинути це твердження. Усі ці несприятливі особистісні риси виникають саме при недоліку любові, коли створюється деякий емоційний дефіцит, коли дитина позбавлена міцного фундаменту незмінної батьківської прихильності. Вселяння дитині почуття, що його люблять і про нього піклуються, не залежить ні від часу, що приділяють дітям батьки, ні від того, виховується дитина вдома чи з раннього віку знаходиться в яслах і дитячому саду. Не пов'язано це і з забезпеченням матеріальних умов, з кількістю вкладених у виховання матеріальних витрат. Більш того, не завжди видима дбайливість інших батьків, численні заняття, у які включається з їх ініціативи дитина, сприяють досягненню цієї самої головної виховної мети [18, с. 138].

Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу [18, с. 140].

Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини, зацікавленість до його дитячих, нехай самим дріб'язковим і наївним, проблемам, бажання зрозуміти, бажання спостерігати за всіма змінами, що відбуваються в душі та свідомості зростаючої людини. Цілком природно, що конкретні форми і прояви цього контакту широко варіюють, у залежності від віку й індивідуальності дитини. Але корисно замислитись і над загальними закономірностями психологічного контакту між дітьми і батьками в родині [18, с. 156].

Контакт ніколи не може виникнути сам собою, його потрібно будувати з дитиною. Коли говоритися про взаєморозуміння, емоційний контакт між дітьми і батьками, мається на увазі деякий діалог, взаємодія дитини і дорослого.

Діалог. Головне у встановленні діалогу - це спільний потяг до загальної мети, спільне бачення ситуацій, спільність у напрямку дій. Мова йде не про обов'язковий збіг поглядів і оцінок. Найчастіше точка зору дорослих і дітей різна, що цілком природно при розходженнях досвіду. Однак першорядне значення має сам факт спільної спрямованості до вирішенню проблем. Дитина завжди повинна розуміти, якими цілями керується батько в спілкуванні з ним. Дитина, навіть у найменшому віці, повинна ставати не об'єктом виховних впливів, а союзником у загальному сімейному житті, навіть її творцем. Саме тоді, коли дитина бере участь у загальному житті родини, розділяючи всі її цілі та плани, зникає звичне виховання, поступаючись місцем справжньому діалогу.

Найбільш істотна характеристика діалогічного спілкування, що виховує, полягає у встановленні рівності позицій дитини і дорослого [17, с. 139].

Досягти цього в повсякденному сімейному спілкуванні з дитиною дуже важко. Звичайно стихійно виникаюча позиція дорослого - це позиція "над" дитиною. Дорослий має силу, досвід, незалежність - дитина фізично слабша, недосвідчена, цілком залежна. Всупереч цього батькам необхідно постійно прагнути до встановлення рівності [18, с. 5].

Людина не повинна бути об'єктом виховання, вона завжди активний суб'єкт самовиховання. Батьки можуть стати володарями душі своєї дитини лише в тій мері, у якій їм удається розбудити в дитині потребу у власних досягненнях, власному вдосконаленні.

Вимога рівності позицій у діалозі спирається на той незаперечний факт, що діти роблять безсумнівний вплив, який виховує, і самих батьків. Під впливом спілкування з власними дітьми, включаючи в різноманітні форми спілкування з ними, виконуючи спеціальні дії у піклуванні за дитиною, батьки в значній мірі змінюються у своїх психічних якостях, їх внутрішній світ помітно трансформується [20, с. 18].

З цього приводу звертаючись до батьків, Я. Корчак писав: "Наївна думка, що, наглядаючи, контролюючи, повчаючи, прищеплюючи, викорінюючи, формуючи дітей, батько, зрілий, сформований, незмінний, не піддається впливу середовища, у якому виховує і дітей" [18, с. 156].

Рівність позицій у діалозі складається з необхідності для батьків постійно вчитися, бачити світ у самих різних його формах очима своїх дітей.

Контакт із дитиною, як вищий прояв любові до нього, варто будувати, ґрунтуючись на постійному, безустанному бажанні пізнавати своєрідність її індивідуальності [15, с. 23].

Прийняття. Крім діалогу для вселяння дитині відчуття батьківської любові необхідно виконувати ще одне надзвичайно важливе правило. психологічною мовою ця сторона спілкування між дітьми і батьками називається прийняттям дитини. Під прийняттям розуміється визнання права дитини на властиву їй індивідуальність, несхожість на інші, у тому числі несхожість на батьків. Приймати дитини - значить затверджувати неповторне існування саме цієї людини, із усіма властивими їй якостями. Насамперед, необхідно з особливою увагою відноситися до тих оцінок, які постійно висловлюють батьки в спілкуванні з дітьми. Варто категорично відмовитися від негативних оцінок особистості дитини і властивих їй якостей характеру. На жаль, для більшості батьків стали звичними висловлення типу: "От безглуздий! Скільки разів пояснювати, негідник!", "Так навіщо ж я тебе тільки на світ народила, упертюх!", "Любий дурень на твоєму місці зрозумів би, як зробити!".

Усім майбутнім і нинішнім батькам варто дуже добре зрозуміти, що кожне таке висловлення, яким би справедливим по суті воно не було, якою би ситуацією ні викликалося, робить серйозну шкоду контакту з дитиною, порушує впевненість у батьківській любові. Необхідно виробити для себе правило не оцінювати негативно самої дитини, а критикувати тільки невірно здійснену дію чи помилковий, необдуманий вчинок. Формула істинної батьківської любові, формула прийняття - це не "люблю, тому що ти - гарний", а "люблю, тому що ти є, люблю такого, який є" [15, с. 32].

Але якщо хвалити дитину за те, що є, вона зупиниться у своєму розвитку, як же хвалити, якщо знаєш скільки у неї недоліків? По-перше, виховує дитину не тільки прийняття, чи похвала осудження, виховання складається з багатьох інших форм взаємодії і народжується в спільному житті в родині. Тут же мова йде про реалізацію любові, про творення правильного емоційного фундаменту, правильної почуттєвої основи контакту між батьками і дитиною. По-друге, вимога прийняття дитини, любові до такому, якою вона є, базується на визнанні і вірі у розвиток, а виходить, у постійне вдосконалювання дитини, на розуміння нескінченності пізнання людини, навіть якщо вона зовсім ще мала. Вмінню батьків спілкуватися без постійного осуду особистості дитини допомагає віра в усе те гарне й сильне, що є в кожній, навіть у самій неблагополучній, дитині. Щира любов допоможе батькам відмовитися від фіксування слабостей, недоліків і недосконалостей, направить виховні зусилля на підкріплення всіх позитивних якостей особистості дитини, на підтримку сильних сторін душі, до боротьби зі слабостями і недосконалостями.

Висновки до розділу 2

Батьки складають перше суспільне середовище дитини. Особистості батьків грають суттєву роль у житті кожної людини. Не випадково, що до батьків, особливо до матері, ми думкою звертаємося у важку хвилину життя. Разом з тим почуття, що офарблюють відносини дитини і батьків, - це особливі почуття, відмінні від інших емоційних зв'язків. Специфіка почуттів, що виникають між дітьми і батьками, визначається головним чином тим, що турбота батьків необхідна для підтримки самого життя дитини. А нестаток у батьківській любові - дійсно життєво необхідна потреба маленької людської істоти.

Перша й основна задача батьків - є створення в дитини впевненості в тому, що її люблять і про неї піклуються. Ніколи, ні при яких умовах у дитини не повинні виникати сумніви у батьківській любові. Сама природна і сама необхідна з усіх обов'язків батьків - це ставлення до дитини в будь-якому віці любовно й уважно.

Глибокий постійний психологічний контакт із дитиною - це універсальна вимога до виховання, яка в однаковому ступені може бути рекомендована всім батькам, контакт необхідний у вихованні кожної дитини в будь-якому віці. Саме відчуття і переживання контакту з батьками дають дітям можливість відчути й усвідомити батьківську любов, прихильність і турботу.

Основа для збереження контакту - щира зацікавленість в усьому, що відбувається в житті дитини, зацікавленість до його дитячих, нехай самим дріб'язковим і наївним, проблемам, бажання зрозуміти, бажання спостерігати за всіма змінами, що відбуваються в душі та свідомості зростаючої людини. Цілком природно, що конкретні форми і прояви цього контакту широко варіюють, у залежності від віку й індивідуальності дитини.

Висновки

У курсовій роботі проаналізовано основні теоретичні підходи до проблеми дослідження особистісного розвитку молодшого школяра в роботах вітчизняних та зарубіжних психологів. Різні аспекти становлення сім'ї, виконання нею основних функцій, причини розлучень, вплив сімейного мікроклімату на процес сімейного виховання та формування особистості дитини, формування педагогічної культури батьків, проблеми сімейної дисгармонії, сімейних конфліктів досліджували вітчизняні вчені В.Г. Алексеєва, Т.Д. Алексеєнко, М.О. Булнов, М.С. Вітер, А.Н. Волкова, С.Г. Голод, Т.Ф. Говорун, О.М. Докукіна, І.К. Гребінников, З.І. Зайцева, І.С. Кон, М.Ф. Мацківський, В.В. Постовий, І.С. Радзинська, М.В. Соловйов, А.В. Харчев, Б.В. Херсонський, О.С. Хромова, Д.Б. Чехот, Л.Н. Чуйко, Ю.О. Якубова, З.В. Янкова.

У курсовій роботі надано психологічну характеристику молодшого шкільного віку, вказані основні новоутворення цього періоду, охарактеризована соціальна ситуація розвитку тощо. Зазначено, що в цей період провідним видом діяльності стає навчання. Під час навчання -- основної діяльності учнів -- якісно і кількісно розвиваються пізнавальні процеси. Вони виявляються у розвитку сприймання. Кількісні зміни полягають у збільшенні швидкості процесу сприймання та кількості сприйнятих обґєктів, розширенні обсягу їх запамґятовування тощо. Якісні зміни свідчать про зростання пізнавальної ефективності.

У курсовій роботі зазначено вплив родинних взаємин на розвиток особистості молодшого школяра. Визначено функції сім'ї, описані основні стилі сімейного виховання, їх достоїнства та недоліки. Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління. З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки і діяльності.

У курсовій роботі було проведено психологічне дослідження впливу стилю батьківського виховання на розвиток особистості молодшого школяра за допомогою трьох психодіагностичних методик: методики «Який Я?» Г.Н. Осипової, шкали самоповаги М. Розенберга, опитувальника батьківського відношення (ОБВ) А.Я. Варга, В.В. Століна. Порівнюючи дані трьох методик, можна зазначити, що неправильний стиль батьківського виховання впливає на самооцінку дітей. Матері респондентів, що мають низьку самооцінку (респонденти № 4, № 5 та № 6) занадто їх контролюють, не відчувають єдності зі своєю дитиною, а мати респондента № 6 (який має найнижчі показники) ще й привертає занадто багато уваги до його невдач.

Мати респондента № 9, який має занадто високу самооцінку, недостатньо контролює свою дитину, не звертає уваги на невдачі дитини, зосереджуючись тільки на досягненнях, тобто виховує свою дитину як «кумира родини», що відобразилось на самооцінці респондента.

У курсовій роботі виділено ознаки правильного батьківського виховання, що основане на любові до своєї дитини, баченні в ній особистості, прийнятті її такою, яка вона є. Найголовнішим у взаємопорозумінні між дорослими та дітьми є прагнення до діалогу, коли дорослий розмовляє на одному рівні із дитиною, зважає на її потреби, прислухається до її думок. Для цього батьки повинні переглянути своє ставлення до дітей, подолати емоційний бар'єр, багато працювати над собою.

Список використаної літератури

1. Акимова М.К. Психологическая диагностика: учеб. для вузов / М.К. Акимова, К.М. Гуревич - СПб. : Питер, 2003. - 652 с.

2. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров: Психолог. Психопедагог. Психоисторик. / А.Г. Асмолов - М. : ИПП, 1996. - 768 с.

3. Асмолов А.Г. Психология личности. Принципы общепсихологического анализа / А.Г. Асмолов -- М.: Изд-во МГУ, 1990. -- 367 с.

4. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А. Абульханова-Славская - М.: Мысль, 1991. - 299 с.

5. Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Е.Ю. Артемьева - М.: Наука, 1999. - 349 с.

6. Божович Л.И. Избранные психологические труды / Л.И. Божович - М.: МПА, 1995. -- 209 с.

7. Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Л.И. Божович - М.: Институт практической психологии, 1997. - 352 с.

8. Большаков В.Ю. Психотренинг: Социодинамика. Упражнения. Игры - / В.Ю. Большаков - СПб.: Социально-психологический центр, 1996. - 380 с.

9. Бочелюк В.Й. Методика та організація наукових досліджень з психології: Навчальний посібник / В.Й. Бочелюк - К.: ЦНЛ, 2008. - 360 с.

10. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности / Л.Ф. Бурлачук - К.: Здоров'я, 1989. - 168 с.

11. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов - СПб.: Питер Ком, 1999. - 528 с.

12. Венгер Л. Психологическая характеристика ребенка / Л. Венгер // Дошкольное воспитание. - 1977. - № 5. - С. 12-28.

13. Гальперин П.Я. К теории программированного обучения / П.Я. Гальперин - М.: Знание, 1967. - 433 с.

14. Данилова Н.Н. Психофизиология. Учебник для вузов / Н.Н. Данилова - М.: АспектПресс, 2001. - 244 с.

15. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев - СПб.: Питер, 2001. -- 560 с.

16. Колга В.А. Дифференциально-психологическое исследование когнитивного стиля и обучаемости - В.А. Колга - М.: Политиздат, 1977. - 322 с.

17. Кон И.С. Психология детского возраста : Учеб. Пособие для студентов пед. ин-тов / И.С. Кон - М.: Просвещение, 1979. - 175 с.

18. Ломтева Т.А. Большие игры маленьких детей. Учимся понимать своего ребенка / Т.А. Ломтева - М.: Дрофа--Плюс, 2005. - 272 с.

19. Маркова А.С. Формирование мотивации учения / А.С. Маркова - М.: Просвещение, 1994. - 192 с.

20. Менчинская Н.А. Проблемы учения и умственного развития школьников / Н.А. Менчинская. - М.: Педагогика, 1989. - 218 с.

21. Мерлин B.C. Структура личности: характер, способности, самосознание / B.C. Мерлин - Пермь: Квазар, 1990. - 318 с.

22. М'ясоїд П.А. Загальна психологія / П.А. М'ясоїд. - К.: Вища школа, 2001. - 487 с.

23. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы / Л.Ф. Обухова - М.: Просвещение, 1995. - 246 с.

24. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии / И.И. Чеснокова - М.: МГУ, 1977. - 144 с.

25. Чуприкова Н.И. Система обучения / Н.И. Чуприкова - М.: Высшая школа, 1969. - 384 с.

26. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Практикум / Л.Д. Столяренко - Ростов н/Д.: Феникс, 1999. - 576 с.

27. Шапарь В.Б. Практическая психология. Проектвные методики / В.Б. Шапарь, О.В. Шапарь - Ростов н/Д.: Феникс, 2006. - 480 с.

28. Шванцара Й. Диагностика психического развития / Й. Шванцара - Прага: Авиценум, 1978. - 427 с.

29. Шевандрин Н.И. Основы психологической диагностики: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Н.И. Шевандрин, К.С. Акимов - М.: ВЛАДОС, 2003. - 336 с.

30. Шмелев А.Г. Основы психодиагностики: Учеб. пособ. / А.Г. Шмелев - Ростов н/Д.: Феникс, 1996. - 544 с.

Додаток А

Бланк відповідей до методики «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний
2	Добрий
3	Розумний
4	Акуратний
5	Слухняний
6	Уважний
7	Ввічливий
8	Умілий (здатний)
9	Працьовитий
10	Чесний

Відповідь респондента № 1 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний	V
2	Добрий	V
3	Розумний	V
4	Акуратний	V
5	Слухняний			V
6	Уважний	V
7	Ввічливий			V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий			V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 8,5 (висока самооцінка)

Відповідь респондента № 2 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний			V
2	Добрий	V
3	Розумний			V
4	Акуратний	V
5	Слухняний	V
6	Уважний	V
7	Ввічливий	V
8	Умілий (здатний)			V
9	Працьовитий			V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 8 (висока самооцінка)

Відповідь респондента № 3 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний	V
2	Добрий	V
3	Розумний			V
4	Акуратний			V
5	Слухняний			V
6	Уважний				V
7	Ввічливий			V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий	V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 7,5 (середня самооцінка)

Відповідь респондента № 4 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний	V
2	Добрий	V
3	Розумний	V
4	Акуратний	V
5	Слухняний		V
6	Уважний	V
7	Ввічливий		V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий	V
10	Чесний		V
Загальна сума балів = 7 (середня самооцінка)

Відповідь респондента № 5 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний		V
2	Добрий		V
3	Розумний	V
4	Акуратний	V
5	Слухняний	V
6	Уважний				V
7	Ввічливий			V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий	V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 7 (середня самооцінка)

Відповідь респондента № 6 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний		V
2	Добрий		V
3	Розумний		V
4	Акуратний		V
5	Слухняний		V
6	Уважний		V
7	Ввічливий				V
8	Умілий (здатний)				V
9	Працьовитий				V
10	Чесний				V
Загальна сума балів = 2 (низька самооцінка)

Відповідь респондента № 7 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний	V
2	Добрий	V
3	Розумний	V
4	Акуратний	V
5	Слухняний			V
6	Уважний			V
7	Ввічливий	V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий	V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 9 (висока самооцінка)

Відповідь респондента № 8 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний	V
2	Добрий	V
3	Розумний	V
4	Акуратний	V
5	Слухняний			V
6	Уважний	V
7	Ввічливий	V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий			V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 9 (висока самооцінка)

Відповідь респондента № 9 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний	V
2	Добрий	V
3	Розумний	V
4	Акуратний	V
5	Слухняний	V
6	Уважний	V
7	Ввічливий	V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий	V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 10 (дуже висока самооцінка)

Відповідь респондента № 10 на методику «Який Я» Г.Н. Осипової

№	Оцінювані якості особистості	Відповіді
		так	ні	іноді	не знаю
1	Гарний	V
2	Добрий	V
3	Розумний			V
4	Акуратний				V
5	Слухняний	V
6	Уважний	V
7	Ввічливий	V
8	Умілий (здатний)	V
9	Працьовитий				V
10	Чесний	V
Загальна сума балів = 8,5 (висока самооцінка)

Додаток Б

Ключ до шкали самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1	4	3	2	1
2	1	2	3	4
3	4	3	2	1
4	4	3	2	1
5	1	2	3	4
6	4	3	2	1
7	4	3	2	1
8	1	2	3	4
9	1	2	3	4
10	1	2	3	4

Відповіді респондента № 1 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1	V
2		V
3
4			V
5	V
6				V
7	V
8		V
9		V
10			V
Загальна сума балів = 27 (самоповага вище середнього)

Відповіді респондента № 2 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1		V
2	V
3			V
4		V
5	V
6		V
7		V
8	V
9	V
10		V
Загальна сума балів = 29 (самоповага вище середнього)

Відповіді респондента № 3 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1	V
2			V
3		V
4	V
5				V
6	V
7	V
8				V
9			V
10			V
Загальна сума балів = 26 (самоповага вище середнього)

Відповіді респондента № 4 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1	V
2				V
3		V
4		V
5			V
6	V
7			V
8			V
9	V
10				V
Загальна сума балів = 18 (самоповага нижче середнього)

Відповіді респондента № 5 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1		V
2		V
3			V
4	V
5				V
6	V
7				V
8				V
9		V
10		V
Загальна сума балів = 25 (середня самоповага)

Відповіді респондента № 6 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1		V
2		V
3			V
4		V
5	V
6				V
7				V
8				V
9	V
10	V
Загальна сума балів = 20 (самоповага нижче середнього)

Відповіді респондента № 7 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1				V
2	V
3	V
4	V
5				V
6	V
7		V
8				V
9				V
10			V
Загальна сума балів = 29 (самоповага вище середнього)

Відповіді респондента № 8 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1		V
2	V
3			V
4		V
5	V
6				V
7		V
8	V
9		V
10			V
Загальна сума балів = 29 (самоповага вище середнього)

Відповіді респондента № 9 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1		V
2		V
3			V
4		V
5	V
6			V
7			V
8			V
9		V
10	V
Загальна сума балів = 32 (занадто висока самоповага)

Відповіді респондента № 10 за шкалою самоповаги М. Розенберга

№	Варіанти відповідей
	а	б	в	г
1		V
2			V
3				V
4	V
5	V
6				V
7	V
8				V
9				V
10				V
Загальна сума балів = 30 (самоповага вище середнього)

Додаток В

Питання до опитувальника батьківського відношення А.Я. Варга, В.В. Століна

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина.

3. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

4. Потрібно якомога довше тримати дитину осторонь від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

5. Я відчуваю до дитини симпатію.

6. Я поважаю свою дитину.

7. Гарні батьки відгороджують дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто мені неприємна.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Бувають випадки, коли недобре відношення до дитини приносить їй користь.

11. Стосовно своєї дитини я відчуваю досаду.

12. Моя дитина нічого не доб'ється в житті.

13. Мені здається, що інші діти потішаються над моєю дитиною.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які заслуговують осуду.

15. Моя дитина відстає в психологічному розвитку й для свого віку виглядає недостатньо розвиненою.

16. Моя дитина спеціально поводиться погано, щоб досадити мені.

17. Моя дитина, як губка, усмоктує в себе все найгірше.

18. При всьому старанні мою дитину важко навчити гарних манер.

19. Дітей з дитинства слід тримати у твердих рамках, тільки тоді з них виростуть гарні люди.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас у будинок.

21. Я завжди беру участь в іграх і справах дитини.

22. До моєї дитини постійно «липне» усе ...