Особливості взаємозв'язку властивостей нервової системи і типів темпераменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

Імені Юрія Федьковича

Реферат

з дисципліни Психологія

Особливості взаємозв'язку властивостей нервової системи і типів темпераменту

Виконав студент:

218 групи

Кудер Юрій Юрійович

Викладач:

Проскурняк Ольга Петрівна

Чернівці 2014

Зміст

нервовий темперамент психічний

Введення

1. Аналіз взаємозв'язку властивостей нервової системи і типів темпераменту людини

2. Вплив нервової системи на темперамент людини

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Психічні особливості людської особистості характеризуються різними властивостями, які виявляються при громадській діяльності людини. Одним з таких психічних властивостей особистості є темперамент людини.

Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних відмінності між людьми - розходження по глибині, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності дій і інші динамічні, індивідуально-стійкі особливості психічного життя, поведінки та діяльності.

Тим не менш, темперамент і сьогодні залишається багато в чому спірною і невирішеною проблемою. Однак при всьому різноманітті підходів до проблеми, вчені і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота. Таким чином, темперамент відноситься до біологічно обумовлених підструктур особистості.

Темперамент відбиває динамічні аспекти поводження, переважно уродженого характеру, тому властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічними особливостями людини.

Актуальність даної теми, перш за все, полягає в тому, що якості особистості, що сформувалося в особистому досвіді людини на основі генетичної обумовленості його типу нервової системи значною мірою визначають стиль його життя та діяльності. Знання типу темпераменту і вміння визначити тип у конкретної людини або групи людей допомагає знайти підхід до конкретної людини і краще побудувати відносини з ним і в колективі.

1. Аналіз взаємозв'язку властивостей нервової системи і типів темпераменту людини

Основні властивості темпераменту особистості

Доведено, що на землі немає двох людей з однаковими узорами пальців рук, що на дереві немає двох абсолютно однакових листя. Точно також в природі не існує абсолютно однакових людських особистостей - особистість кожного людину, неповторна. Однак людина не народжується готової особистістю. Нею він ставати поступово. Вже з ранніх дитячих років у нього спостерігаються свої індивідуальні особливості психіки, Ці особливості дуже консервативні і стійкі, Змінюючись набагато повільніше, ніж відомі нами властивості особистості (погляди та переконання, риси характеру, здібності), вони утворюють своєрідну психологічну грунт, на якій згодом у залежно від її особливостей виростають певні індивідуальності. Такими стійкими та притаманними людині від народження психічними якостями є властивості темпераменту. У психології отримала певне визнання класифікація темпераментів, заснована на обліку таких психологічних особливостей, які позначають термінами екстраверсія, інтроверсія. Схожий на магніт, об'єкти навколишнього світу притягують до себе інтереси, "життєву енергію" екстраверта. Для екстравертірованний типу людей характерні спрямованість на взаємодію із зовнішнім світом, тяга до нових вражень, імпульсивність, товариськість, підвищена рухова і мовна активність. Для інтровертірованного типу характерна фіксація інтересів на своєму внутрішньому світі. Інтроверти, як правило, замкнуті, соціально пасивні, схильні до самоаналізу, відчувають труднощі у пристосуванні до навколишньої дійсності. Залежно від провідної психічної функції К. Юнг виділив розумовий, емоційний, відчуває і інтуїтивний екстравертні і інтровертні типи.

Надалі відмінності за екстраверсії-інтроверсії, а також відмінності за емоційної стійкості (де на одному полюсі - сталість настроїв, впевненість у собі, висока опірність негативним впливам, а на іншому полюсі - різка зміна настроїв, образливість, дратівливість, що позначаються словами "рівень тривожності") вивчалися Г. Айзенк у зв'язку з відмінностями за властивостями нервової системи.

Виявилося, зокрема, що ознаки екстраверсії, як і ознаки емоційної стійкості, мають у своїй основі менш реактивну нервову систему, тоді як ознаки інтроверсії, як і емоційної тривожності, є виразом більш високої реактивності. При цьому виявилося, що екстраверсія і інтроверсія, емоційна стійкість і висока тривожність можуть виступати в різних поєднаннях. У результаті з нового боку намітився підхід до основних типів темпераменту: поєднання екстраверсії та емоційної стійкості (сангвінік), поєднання екстраверсії та емоційної нестійкості (холерик), поєднання інтроверсії і емоційної стійкості (флегматик), поєднання інтроверсії і емоційної нестійкості (меланхолік).

Слабка вираженість власне рухливості (мала швидкість виникнення і припинення збудження і гальмування), тобто інертність нервових процесів, може мати як негативний, так і позитивне значення. Негативна сторона інертності - сповільненість динамічних змін, позитивна - тривалість збереження, стійкість психічних процесів. Відповідні психологічні відмінності зумовлюють, перш за все, особливості ходу діяльності, а не її ефективність.

Як і будь-які психічні властивості, властивості темпераменту, являють собою деякі потенції, що виявляються або не виявляються в залежності від ряду умов. Залежність проявів темпераменту від умов веде до того, що люди абсолютно різного темпераменту можуть, тим не менш, у різних умовах виявляти дуже подібні чи навіть тотожні якісні психічні особливості, тоді як в однакових умовах вони проявляють прямо протилежні якісні особливості.

Властивості темпераменту найбільш стійкі і постійні в порівнянні з іншими психічними особливостями людини. Спеціальної особливістю темпераменту є те, що різні властивості темпераменту даної людини не випадково сполучаться один з одним, а закономірно зв'язані між собою, утворюючи певну організацію, структуру, що характеризує тип темпераменту. Як і властивості нервової системи властивості темпераменту не є абсолютно незмінними.

Динамічні особливості психічної діяльності залежать і від емоцій і від волі, тобто визначаються співвідношенням емоційних і вольових особливостей. Відмітною ознакою властивостей темпераменту є те, що вони утворюють специфічне співвідношення (красис), яке характеризує тип темпераменту в цілому. Це співвідношення (красис) і є характерна ознака, який з часу Гіппократа, лежить в основі визначення поняття темпераменту. У залежності від цього співвідношення і кожне окреме властивість темпераменту набуває специфічну характеристику.

Властивості темпераменту залежать від властивостей організму в цілому. У сучасній психології загально визнано, що властивості темпераменту, можуть змінюватися в залежності від умов розвитку. Так, наприклад, Вундт вважав, що в одного й того ж людини в різний час можуть виявлятися всі чотири типи, темпераменту. Різниця між властивостями темпераменту та іншими індивідуально-психологічними особливостями може полягати тільки в тому, як, на основі взаємозв'язків, умов життя і діяльності складається та чи інша група індивідуальних психологічних особливостей.

Проблема, психологічної характеристики темпераменту в життєвих ситуаціях активно досліджувалася В.С. Мерлін і його співробітниками. До конкретних властивостей темпераменту В.С. Мерлін відносить особливості емоційно-вольової сфери: активність, стриманість, емоційну збудливість, швидкість виникнення і зміни почуттів, особливості настрою, стану тривоги, неспокою, а також ряд інших особливостей психіки.

Властивості темпераменту відрізняються від мотивів і відносин особистості і рис характеру. Відрізняється темперамент і від здібностей. Отже, до темпераменту, відносяться, перш за все, вроджені та індивідуально-своєрідні психічні властивості. В одних людей психічна діяльність протікає рівномірно, вони зовні спокійні, врівноважені, навіть повільні, вони рідко сміються, погляд їх суворий і холодний, руху скупі і доцільні. У інших людей психічна діяльність протікає стрибкоподібно, такі люди навпаки дуже рухливі, неспокійні, криклива, завжди жваві, тобто від темпераменту залежить характер перебігу психічної діяльності. Розрізняють такі властивості темпераменту:

швидкість виникнення психічних процесів і їх стійкість (наприклад, швидкість сприйняття, тривалість зосередження уваги);

психічний темп і ритм;

інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність больових дій);

спрямованість психічної діяльності на будь-які об'єкти, незалежно від їх змісту (наприклад, постійне прагнення людини до контактів з новими людьми, до нових вражень).

Але динаміка психічної діяльності залежить і від інших умов (наприклад, від мотивів і психічних станів). Якщо людина зацікавлена в роботі, то незалежно від особливостей свого темпераменту, він виконає її енергійніше і швидше. Властивості темпераменту, на відміну від мотивів і психічних станів, проявляються однаково в самих різних видах діяльності і при самих різних цілях. Наприклад, якщо у людини є схильність хвилюватися перед здачею заліку або в очікуванні старту на змаганнях, то це означа, що висока тривожність - властивість його темпераменту.

Властивості темпераменту проявляються не з моменту народження і не все відразу в певному віці, а розвиваються в певній послідовності, обумовленої як загальними закономірностями дозрівання вищої нервової діяльності, так і специфічними закономірностями дозрівання кожного типу нервової системи. Причина індивідуальних особливостей поведінки обумовлена властивостями нервових процесів збудження і гальмування і їх різними поєднаннями.

2. Вплив нервової системи на темперамент людини

Психологи встановили, що слабкість нервової системи не є негативним властивістю. Сильна нервова система успішніше справляється з одними життєвими завданнями, а слабка - з іншими. Слабка нервова система - нервова система високої чутливості, і в цьому її відоме перевагу. Знання темпераменту, знання особливостей природженою організації нервової системи, яка надає вплив на перебіг психічної діяльності людини, необхідно вчителю в його навчальної та виховної роботи. Слід пам'ятати, що поділ людей на чотири види темпераменту дуже умовно. Існують перехідні, змішані, проміжні типи темпераменту; часто в темперамент людини з'єднуються риси різних темпераментів. "Чисті" темпераменти зустрічаються відносно рідко.

Насправді, давно відома залежність протікання психічних процесів і поводження людини від функціонування нервової системи, що виконує домінуючу і керуючу роль в організмі. Теорія зв'язку деяких загальних властивостей нервових процесів з типами темпераменту була запропонована І.П. Павловим і одержала розвиток і експериментальне підтвердження в роботах його послідовників.

Властивості нервової системи необхідно вивчати з урахуванням особливостей поведінки людей в життєвих ситуаціях. Природні особливості нервової системи можуть бути приховані системою часових зв'язків, вироблених протягом життя. Якась психічна риса не є лише природженим, прояв же властивостей нервової системи можливе лише в надзвичайних умовах, тому сучасні дослідження проблеми індивідуальних відмінностей спрямовані на розробку особливої системи "життєвих показників", тобто об'єктивно оцінюваних життєвих проявів досліджуваних властивостей нервової системи.

Відмінності за активністю, пов'язані з темпераментом, виступають головним чином в наступних формах: вираженість самої потреби, тяга бути діяльним (прагнення до продовження розпочатої діяльності; сила напору, енергійність вироблених дій; витривалість по відношенню до напруги, пов'язаного з активністю); різноманітність вироблюваних дій , схильність до їх варьированию; швидкісні характеристики реакцій і рухів (їх темп, його наростання та затухання, різкість і стрімкість або ж сповільненість рухів).

Встановлено, що динамічні прояви активності певним чином зумовлені властивостями типу нервової системи. Так, інтенсивність і стійкість активності суттєво залежать від сили нервової системи, а мінливість активності та деякі її швидкісні характеристики - від рухливості і лабільності. В інших дослідженнях було показано, що психічна активність як риса темпераменту безпосередньо залежить і від особливого властивості нервової системи - активація (дані Е.А. Голубєвої).

Дуже великий інтерес представляють результати досліджень, що показали, що слабкість типу нервової системи означає не лише брак сили, малу витривалість, але і підвищену чутливість, реактивність, тобто готовність реагувати на незначні подразники (більш слабка нервова система тому і швидше втомлюється, виснажується, що вона відносно легше збуджується). А реактивність - це теж один з видів активності. В цьому відношенні у осіб зі слабкістю нервової системи - свої особливі передумови для проявів активності. На основі реактивності (в межах витривалості нервової системи) можуть отримати розвиток швидко виникають, винахідливі, тонко враховують обставини форми активності.

Поняття темперамент має бути не вихідною передумовою, а кінцевим результатом розробки теорії темпераменту. Вихідною ж передумовою цієї теорії має бути опис ознак, за якими можна було б відрізнити темперамент від інших індивідуально-психологічних особливостей.

Таким чином, під темпераментом варто розуміти сукупність стійких, індивідуально своєрідних властивостей психіки людини, що визначають динаміку її психічної діяльності. Ці властивості однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей і мотивів, тому що властивості темпераменту обумовлені загальним типом нервової системи, то вони в якійсь мірі залежать від спадкового чинника. Спадковий фактор впливає на психічні властивості темпераменту двояким чином: морфологічними особливостями нервової системи і фізіологічними властивостями типу. Але хоча властивості темпераменту мають спадкове походження, вони в ряді випадків зазнають більш-менш різку зміну в результаті прижиттєвих умов. Умови можуть бути наступні:

важкі соматичні хвороби, особливо перенесені в ранньому дитинстві;

в результаті деяких оздоровчих заходів;

в результаті психологічних конфліктів, пережитих у підлітковому віці;

в результаті різкого погіршення побутових матеріальних умов у підлітковому віці;

при різкій зміні об'єктивних умов життя і виховання в підлітковому віці.

Таким чином, можна зробити висновок, що в результаті життєвих зовнішніх умов можуть відбутися якісні зміни психічних властивостей, які різко змінюють психологічну характеристику темпераменту.

Таким чином, з цієї главі слід зробити висновок, що більшість досліджуваних властивостей темпераменту носить, як правило, описовий характер. Кількість властивостей випливає з певної теоретичної моделі, і детерміновано особливостями факторної обробки вихідних характеристик темпераменту. Отже, характеристики темпераменту не стільки привносять у діяльність різні відтінки, скільки задають межі, оберігають організм від надзвичайно великого чи, навпаки, надзвичайно малого витрачання енергії.

Висновок

Кожен тип темпераменту може виявляти себе як в позитивних, так і в негативних психологічних рисах. Енергія, пристрасність холерика, якщо вони спрямовані на гідні цілі, можуть бути цінними якостями, але недостатня врівноваженість, емоційна і рухова, може висловитися, за відсутності належного виховання, в нестриманості, різкості, схильності до постійних вибухів. Жвавість і чуйність сангвініка - позитивні якості, але при недоліки виховання вони можуть призвести до відсутності належної зосередженості, до поверховості, схильності розкидатися. Спокій, витримка, відсутність поспіху флегматика - це достоїнства. Але в несприятливих умовах виховання вони можуть зробити людину млявою, байдужим до багатьох вражень життя. Глибина і стійкість почуттів, емоційна чуйність меланхоліка - цінні риси, але при недоліку відповідних виховних впливів у представників цього типу може розвиватися прихильність цілком занурюватися у власні переживання, надмірна сором'язливість. Таким чином, одні й ті ж вихідні властивості темпераменту не визначають того, у що вони розвинуться - в достоїнства або в недоліки.

Властивості темпераменту залежать від одного і того ж загального типу нервової системи, не представляють собою психологічно незв'язаного бесструктурного конгломерату, між ними є цілком закономірна взаємозв'язок і взаємозалежність.

Відомо, що у відповідних умовах виховання і при слабкому типі нервової системи може розвинутися сильна воля і, навпаки, при сильному типі нервової системи в умовах "тепличного" виховання можуть виникнути ознаки недостатньої енергії, безпорадності. Не всякий холерик рішучий і не всякий сангвінік чуйний. Такі властивості мають виробитися. Це передбачає і певну саморегуляцію, самовиховання.

Отже, підводячи підсумок вищесказаному, хочеться ще раз наголосити, що вивченням темпераменту займалися і займаються психологи різних країн. Методи вивчення його досить умовні і не об'єктивні, але роботи в цьому напрямку ведуться і приносять свої плоди. Висунуто безліч теорії щодо природи темпераменту і методів його вивчення. До методів, як вже говорилося вище, відносяться лабораторний, комплексний, природний методи дослідження темпераменту і метод спостереження.

Список використаних джерел

1. Білоус В.В. Темперамент і діяльність. Навчальний посібник. - П'ятигорськ, 2000.-275 с.

2. Венгер Л.А., Мухіна В.С. "Психологія" М.: "Просвіта" 2002.-326 с.

3. Гіппенрейтер Ю.Б. Введення в загальну психологію. М., "Будинок слов'янської книги" 2006.-238 с.

4. Гамезо М.В., Домашенко І.А. Атлас з психології. - М.: Просвещение, 2002.-340 С.

5. Кречмер Е. Теорія темпераментів. / / Психологія індивідуальних відмінностей. Хрестоматія. М., 2000. - 420 С.

6. Крутецкий В.А. "Психологія" М. "Просвіта" 2000. - 348 с.

7. Мерлін B.C. Нарис теорії темпераменту. - Перм, 2003.-195 с.

8. Небиліцин В.Д. Актуальні проблеми диференціальної психофізіології. / / Психологія індивідуальних відмінностей. Хрестоматія. М., 2000.-360 С.

9. Небиліцін В.Д. Основні властивості нервової системи людини. - М. Освіта, 2000 .- 270 с.

10. Немов Р.С. Психологія У 3-х томах, Т.1 - М.: Владос, 2003 - 387 с.

11. Загальна психологія / Склад. Є.І. Рогов - М. ВЛАДОС, 3-е изд., Перераб. і доп. 2003 .- 332 с.

12. Ожегов, С.І., Шведова, Н.Ю. Тлумачний словник російської мови. - М: Аз', 2006.-939 с.

13. Павлов І.П. Повна. зібр. Соч. Т.3.Кн.2. М.-Л., 1951. С.269.

14. Поваляєва М.А., Рутерем О.А. Невербальні засоби спілкування / Серія "вища освіта". Ростов н. / Д: Фенікс, 2004.-352с.

15. Серія "Ерудит". Психологія. Під ред. Фатіевой І.Ю. - К.: ТОВ "Видавництво Світ книги", 2008.-193 с.

16. Симонов П.В., Єршов П.М. Темперамент. Характер. Особистість, вид. М., "Наука", 2004.-348 с.

17. Стреляу Я. Роль темпераменту в психічному розвитку. М., "Атлас" 2002.-246 с.

18. Теплов Б.М., Небиліцин В.Д. Вивчення основ властивостей вищої нервової системи та їх значення для психології індивідуальних відмінностей. / / Питання психології. 12004.- № 5. - С. 24-31.

19. Теплов Б.М. Сучасний стан питання про типи вищої нервової діяльності людини і методика їх визначення. / / Психологія індивідуальних відмінностей. Хрестоматія. М., 2000. - С. 95 - 127.

Размещено на Allbest.ru