Психологія натовпу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція: Психологія натовпу



ПЛАН

1. Поняття натовпу. Історія його дослідження

2. Механізм формування і склад натовпу

3. Класифікація натовпів

4. Психологічні властивості натовпу

5. Психологічні особливості індивіда у натовпі

6. Почуття натовпу

7. Моральність натовпу

8. Поведінка натовпу

Список використаної літератури



1. ПОНЯТТЯ НАТОВПУ. ІСТОРІЯ ЙОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Натовп - відносно короткочасне, контактне, чисельне скупчення людей, які перебувають у стані підвищеного емоційного збудження і об'єднані безпосередньою просторовою близькістю та загальним об'єктом уваги.

Не маючи спільної для всіх усвідомлюваної мети, натовп здійснює сильний психологічний тиск на індивідів. Перші дослідники цього феномену (Г. Лебон, Г. Тард, З. Фрейд та ін.) вважали його ірраціональною, сліпою і руйнівною силою, якою владарюють неусвідомлені імпульси, зараження, наслідування та навіювання. Психологічні ознаки цього утворення вони вбачали у “колективній душі”, “соціальному розумі”, “колективній волі”. Особливість натовпу, на думку дослідників, полягає в тому, що, вбираючи в себе різнорідні та випадкові елементи, він завжди діє як психічна цілісність. Тому не кожне скупчення людей є натовпом. Для цього потрібна єдина спрямованість їхніх думок і емоцій, сформована під впливом конкретного збуджувального мотиву. Ці висновки спиралися на дослідження поведінки натовпу часів Великої французької революції та Паризької комуни, але чимало їх не втратили своєї актуальності дотепер.

Нині феномени “масовості” виявляють себе у різних сферах соціального буття (розвиток ЗМІ, урбанізація, інтенсифікація міграції населення і контактів між людьми різних країн, зростання чисельності різних формальних і неформальних об'єднань). З поширенням масових явищ та угруповань розгортається пошук засобів управління ними. Таке завдання ставили перед собою і перші дослідники натовпу, вважаючи можливим перетворення його на організовану спільноту шляхом впровадження порядку. Заперечення чи відмова від порядку психологічному сенсі, на їх погляд, є передумовою виникнення натовпу. Непіддатні його впливу лідери, вожді, еліта (індивідуальності). Тому вони здатні, хоча б частково обмежити натиск цієї сили, привнести в її поведінку організованість і порядок.

Досить цікаві спостереження й оцінки з цього приводу зробив Г. Лебон, який вважав, що несвідома діяльність натовпу замінила собою свідому діяльність індивіда. З цим пов'язане твердження вченого про маси як соціальний феномен, про здатність індивідів розчинятися у масі під впливом навіювання. Відповідно моделлю поведінки вождя мас є гіпноз (гіпнотичне навіювання).

На цих засадах ґрунтуються міркування дослідника щодо природи натовпу:

1) натовп - не скупчення людей на одному просторі, а специфічна їх сукупність, що має психічну подібність;

2) індивід діє свідомо, а маса, натовп - несвідомо, оскільки свідомість є індивідуальна, а несвідоме - колективне;

3) натовп - консервативний феномен. Результатом його революційних домагань є реставрація того, що він спочатку намагався зруйнувати. Адже для тих, хто перебуває у гіпнотичному стані, минуле значущіше, ніж сучасність;

4) масам необхідна підтримка вождя, який їх полонить своїм гіпнотичним авторитетом, а не аргументи розуму чи сила;

5) пропаганда (або комунікація) має ірраціональну основу.

У звичайних умовах люди діють внаслідок своїх переконань. Наявність критичного розуму, непереконаність використання гіпнотичного пропагандистського навіювання можуть зупинити або не допустити ці дії. Тому адресована масам пропаганда повинна базуватися на принципах навіювання (використовувати енергійну, образну мову, алегорії, прості та владні формулювання). Для ефективного управління масами, натовпами політика повинна спиратися на вищу ідею, яку вселяють у свідомість людей. Результатом такого навіювання є перетворення ідей на колективні образи, які й спрямовуватимуть колективні дії.

Ці ідеї базувалися на уявленнях про приховані від свідомості якості індивідів, які відкриваються та починають домінувати, коли вони збираються разом. Йдеться про те, що кожен окремий індивід є розумною і свідомою істотою, проте, перебуваючи у масі, стає здатним на будь-які невластиві людині вчинки. Саме тому, вважав Г. Лебон, натовп можна розглядати як соціальну тварину, що зірвалася з ланцюга, як сліпу силу, здатну зруйнувати творіння століть.

Прихильники теорії “психологія мас” вважають, що в натовпі зникають усі розбіжності між індивідами, і вони мають змогу виявляти свої прагнення та пристрасті.

Г. Лебон виокремлював такі найголовніші характеристики натовпу:

а) зрівняння всіх (зведеня людей до одного рівня психічних проявів та поведінки). Наслідком цього є однорідність натовпу, що пояснюється ідеєю колективного несвідомого: у натовпі люди керуються лише несвідомими уявленнями, однаковими для всіх, а уявлення на рівні свідомості, що визначають індивідуальні розбіжності між людьми, пригнічуються та зникають;

б) за інтелектом натовп значно нижчий, ніж індивіди, що його утворюють. Він схильний до швидких переключень уваги, легко та некритично сприймає будь-які чутки, піддається впливу гасел, закликів лідерів;

в) у натовпі людина здатна на акти насильства, жорстокості, вандалізму, до яких за інших умов не вдалася б;

г) висока емоційність та імпульсивність натовпу. Вони зумовлені дією таких механізмів: 1) анонімність натовпу. Участь у скупченні багатьох людей створює в індивіда почуття сили, могутності, непереможності. Водночас анонімність натовпу породжує анонімність індивіда, наслідком чого є почуття особистісної безвідповідальності, оскільки кожен вважає, що будь-які дії будуть віднесені до натовпу, а не до кожного окремо; 2) зараження. Зумовлює розповсюдження єдиного психічного стану серед індивідів, що опинилися в натовпі; 3) навіювання. Спрямовує поведінку натовпу, проявляється у некритичному сприйнятті індивідом стимулів та закликів до дій, здатності до вчинків, які суперечать його свідомості, характеру, звичкам. Люди у натовпі однаково здатні проявляти як агресію, так і захоплення.

Психологія натовпу ґрунтується на протиставленні окремого індивіда та індивіда як елемента натовпу. Ця ідея Г. Лебона (мислення окремого індивіда є цілком свідомим, а мислення натовпу - цілком несвідомим, тому все колективне - несвідоме, все несвідоме - колективне) була підтримана багатьма вченими. Але окремі науковці вважають протиставлення індивіда та натовпу за критерієм несвідомого невиправданим.

У наш час поняття “натовп” трактується досить широко. Влада схильна вважати ним будь-які масові вияви протесту. Часто поведінка натовпу характеризується поняттями “колективні безчинства”, “бунти”, “повстання”, “рухи за реформи”, “революційні виступи”. Таке змішування політико-оцінних моментів і специфічних властивостей натовпу ускладнює психологічне його пізнання.

У деяких дослідженнях головними ознаками натовпу фігурують просторова близькість індивідів і її вплив на їх поведінку. Іноді натовпом вважають не тільки стихійні неорганізовані утворення, а й достатньо структуровані, внутрішньо відлагоджені. А фр. cоціолог Г. Тард доводив, що натовпом можуть бути як природні, анархічні, аморфні, так і штучні, організовані, дисципліновані (політичні партії, профспілки, церква, армія) об'єднання. Цілком правомірно такий підхід викликає серйозні сумніви. Звичайно, і мітинг, і аудиторія можуть за певних умов перетворитися у натовп, але тоді вони набуватимуть зовсім інших якостей. Наприклад, якщо під час спектаклю спалахне пожежа, то навіть найінтелігентнішу публіку охопить паніка і вона перетвориться на натовп людей.

Отже, з психологічного погляду натовп є неорганізованим скупченням позбавлених спільної усвідомленої мети людей, які перебувають у стані емоційного збудження. Нерідко під час дій натовпу з'являються сили, котрі намагаються організувати його і використати як інструмент для досягнення певної мети. Дії цих сил за своїм змістом не мають майже нічого спільного з явищем натовпу як такого.

2. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І СКЛАД НАТОВПУ

Основним механізмом розвитку натовпу є масове спілкування, яке психологічно впливає на поведінку і вчинки людей. Цю властивість свідомо використовують організатори політичних акцій, масових гулянь, видовищ. За надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, епідемії) масове спілкування розгортається стихійно, мимовільно. Типовими психологічними способами впливу у натовпі є навіювання, зараження, наслідування.

Основні механізми формування натовпу і розвитку його специфічних якостей - циркулярна реакція (наростаюче взаємоспрямоване емоційне зараження), а також чутки.

Визначені також основні етапи формування натовпу:

утворення ядра натовпу;

циркулярна реакція;

процес кружіння;

поява нового спільного об'єкта уваги;

активізація індивідів через збудження.

Таким чином, чітко визначається склад натовпу.

Ядро натовпу, або зачинщики, - суб'єкти, завдання яких сформувати натовп і використати його руйнівну енергію у поставлених цілях.

Учасники натовпу - суб'єкти, що приєднались до нього внаслідок ідентифікації своїх ціннісних орієнтацій з напрямком дій натовпу. Особливу небезпеку несуть агресивні особистості, які приєднуються до натовпу виключно через виникнення нагоди дати розрядку своїм невротичним, нерідко садистським, схильностям.

В середовище учасників натовпу потрапляють і ті, хто сумлінно помиляються. Ці суб'єкти приєднуються до натовпу через помилкове сприйняття обстановки.

До натовпу пристають пересічні громадяни. Їх приваблює ексцес у якості хвилюючого видовища, яке урізноманітнить їх нудне існування.

У натовпі знаходять собі місце люди, які схильні до навіювання, які піддаються загальному заражуючому настрою. Вони без опору віддаються під владу стихійним явищам.

Учасниками натовпу виявляються і просто любопитні, які спостерігають зі сторони. Вони не втручаються в хід подій, проте їх присутність збільшує масовість і підсилює вплив стихії натовпу на поведінку його учасників.

3. КЛАСИФІКАЦІЯ НАТОВПІВ

За ступенем активності натовп поділяють на пасивний, активний, агресивний.

Пасивний натовп. Характерна його ознака - відсутність (прихованість) емоційного збудження. За таких умов люди слабко пов'язані між собою інформацією, а отже не можуть спільно діяти. Вони спокійно очікують на щось або хаотично і відносно незалежно один від одного пересуваються (натовп людей на вокзалі).

Активний натовп. Таким є натовп, що перебуває у стані емоційного збудження, яке породжує психологічну готовність людей діяти спільно. У них формуються подібні соціальні установки на певні форми поведінки. В активному натовпі міцнішають зв'язки між людьми, стає інтенсивнішим обмін інформацією та ін. У стані внутрішньої активності натовп психологічно готовий до спільної дії, але ще не діє; реально діючий - виявляє активність внутрішньо і зовнішньо.

Агресивний натовп. Його характеризує високий рівень емоційного збудження, внутрішньої і зовнішньої активності. З часом у цьому натовпі з'являється новий стан, пов'язаний з накопиченням психічного напруження людей, відчуттями відчаю, гніву тощо. Головною особливістю агресивного натовпу є деструктивна, руйнівна поведінка щодо предметів і людей (наприклад, спортивні вболівальники-фанати).

За характером поведінки виокремлюють випадковий, діючий, конвенційний, експресивний різновиди натовпу.

Випадковий натовп. Його виникнення пов'язане з інтересом до певної події (наприклад, якась пригода, катастрофа, дорожна аварія). Цей тип натовпу на перший погляд виглядає як найбільш безпечний, але насправді, це не зовсім так. Інколи наслідки перебування в ньому можуть стати фатальними.

Діючий натовп. Він може бути агресивним, панічним, корисливим, несамовитим. Його дії часто спричинені ненавистю до когось, необхідністю рятуватися від небезпеки, прагненням оволодіти якимись цінностями або станом екстазу (під час релігійних ритуалів, концертів, карнавалів).

Конвенційний натовп (обумовлений). Основою його формування поведінки є визнання реальних чи уявних правил і норм. Дії такого натовпу легше прогнозувати, коригувати.

Експресивний натовп (або “танцюючий”). У такому натовпі людей об'єднують спільні почуття (карнавал, дискотека, радість, протест, горе та ін.). Головна небезпека наступає тоді, коли його учасники починають спільні ритмічні рухи. У таких ситуаціях зростає вірогідність мішанини, спричинити яку може “циркулярна реакція” внаслідок втрати координації одніїю людиною.

Усі види натовпу об'єднані високою динамічністю, мінливістю. Вони можуть легко переходити від одного стану до іншого, внаслідок чого ними легко і водночас важко керувати.

4. ПСИХОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ НАТОВПУ

Соціальні психологи відмічають ряд психологічних особливостей натовпу. Вони властиві усій психологічній структурі цього утворення і проявляються в різноманітних сферах:

когнітивній;

емоційно-вольовій;

темпераментальній;

моральній.

У когнітивній сфері натовп виражає різноманітні дивності своєї психології.

Нездатність до усвідомлення. Важливими психологічними характеристиками натовпу є його неусвідомленість, інстинктивність та імпульсивність. В дію вступає некерований общинний інстинкт тоді, коли ситуація екстремальна, коли немає лідера. Особливе у кожному індивіді - частинці натовпу - тоне в однорідному, і гору беруть несвідомі якості.

Особливості уяви. У натовпу сильно розвинена здатність до уяви; натовп дуже сприйнятливий до вражень. Ще один дуже важливий ефект натовпу - колективні галюцинації. В уяві людей, які зібралися у натовпі, події перетерплюють спотворення.

Особливості мислення. Натовп мислить образами, і викликаний в його уяві образ, в свою чергу, викликає інші, які не мають жодного логічного зв'язку з першим. Натовп не відділяє суб'єктивне від об'єктивного. Він вважає реальними образи, викликані в його розумі і які часто мають лише віддалений зв'язок зі спостережуваним ним фактом. Натовп не мислить і не обдумує. Він приймає або відкидає ідеї повністю. Він ніколи не прагне до правди. Натовп відвертається від очевидного, яке йому не подобається, і надає перевагу поклонятися ілюзіям.

Заражуваність. Психологічне зараження сприяє утворенню у натовпі особливих властивостей і визначає їх спрямованість. Людина схильна до наслідування. Думки і вірування поширюються у натовпі шляхом зараження.

Для емоційно-вольової сфери натовпу характерні також численні психологічні особливості.

Емоційність. У натовпі має місце таке соціально-психологічне явище, як емоційний резонанс. Люди, які беруть участь в ексцесі, не просто знаходяться по сусідству один з одним. Вони заражують оточуючих і самі заражуються від них.

Висока чуттєвість. Почуття і ідеї окремих людей, які утворюють ціле - натовп - приймають одне і те ж спрямування. Народжується колективна душа, яка має, правда, тимчасовий характер. Сила почуттів натовпу ще більше підсилюється через відсутність відповідальності. Якими б не були почуття натовпу, хорошими чи поганими, характерною рисою їх є односторонність. Односторонність і перебільшення почуттів натовпу призводять до того, що він не знає ні сумнівів, ні вагань. У своїй вічній боротьбі проти розуму почуття ніколи не було переможено.

Екстремізм. Сили натовпу спрямовані лише на руйнування. Нормальний стан натовпу, що зіткнувся з перепоною, - це гнів. Натовп ніколи не дорожить своїм життям під час обурення. У нього відсутнє критичне відношення до себе і присутній “нарцисизм” - “ми” бездоганні, у всьому винні “вони”. “Вони” відливаються в образ ворога. Натовп рахується лише з силою, і доброта його мало зачіпає, для натовпу доброта - одна з форм слабкості.

Мотивація. Хоча всі бажання натовпу бувають надто пристрасними, вони все ж продовжуються не довго, і натовп так же мало здатний виявити настійливу волю, як і розсудливість.

Безвідповідальність. Вона породжує нерідко небачену жорстокість агресивного натовпу. Безвідповідальність дозволяє натовпу топтати слабких і схилятись перед сильними.

В темпераментальній сфері психологічні особливості натовпу проявляються у фізичній активності і дифузності.

Фізична активність. Прагнення негайно перетворити у дії втілені ідеї - характерна ознака натовпу.

Дифузність. Відсутність ясних цілей, відсутність або дифузність структури породжують найбільш важливу властивість натовпу - його легку перетворюваність з одного виду в інший. Думки натовпу непостійні.

У моральній сфері психологічні особливості натовпу найчастіше виявляються в моральності і релігійності.

Моральність. Натовп може іноді демонструвати дуже високу моральність, дуже підвищені прояви: самовідречення, самопожертвування, відданість, безкорисливість, почуття справедливості.

Релігійність. Всі переконання натовпу мають риси сліпого підкорення, нетерпимості, потреби у пропаганді, що притаманно релігійному почуттю. Вірування натовпу завжди мають релігійну форму.

5. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДА У НАТОВПІ

У натовпі індивід набуває ряд специфічних психологічних особливостей, які можуть бути йому абсолютно не властиві, якщо він перебуває в ізольованому стані.

Людину у натовпі характеризують наступні риси.

Анонімність. Учасник натовпу являється в ній як би безіменним, і, загубившись у “безликій масі”, поступаючи “як всі”, людина припиняє відповідати за власні вчинки.

Інстинктивність. У натовпі індивід віддає себе під владу таким інстинктам, яким ніколи, будучи в інших ситуаціях, не дає волі. У нього знижується здатність до раціональної переробки інформації, яку сприймає.

Неусвідомленість. У натовпі зникає, розчиняється свідома особистість.

Стан єдності (асоціації). У натовпі індивід відчуває силу людської асоціації, яка впливає на нього своєю присутністю. Вплив цієї сили виражається або у підтримці і посиленні, або у стримуванні і придушенні індивідуальної поведінки людини.

Стан гіпнотичного трансу. Індивід, який провів певний час серед діючого натовпу, впадає у такий стан, який нагадує стан загіпнозованого суб'єкта. Він уже не усвідомлює своїх вчинків. У нього, як у загіпнозованого, одні здібності зникають, інші ж доходять крайнього ступеня напруги.

Відчуття непереможної сили. Індивід у натовпі здобуває відчуття нездоланної сили, завдяки одній лише чисельності.

Заражуваність. У натовпі будь-яка дія заражувальна до такого ступеня, що індивід дуже легко приносить в жертву свої особисті інтереси інтересу натовпу.

Аморфність. У натовпі повністю стираються індивідуальні риси людей, зникає їх оригінальність і особистісна неповторність. Втрачається психічна надбудова кожної особистості і розкривається і виходить на поверхню аморфна однорідність.

Безвідповідальність. У натовпі в людини повністю втрачається почуття відповідальності, яке практично завжди є стримуючим началом для індивіда.

Соціальна деградація. Стаючи частинкою натовпу, людина як би опускається на кілька сходинок нижче у своєму розвитку. В ізольованому положенні - у звичайному житті вона скоріше за все була культурною людиною, у натовпі ж - це варвар, тобто істота інстинктивна. Людина у натовпі перетерплює зниження інтелектуальної діяльності.

Для людини натовпу також характерна підвищена емоційність сприйняття всього, що вона бачить і чує навколо себе.

6. ПОЧУТТЯ НАТОВПУ

У числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, ми зустрічаємо, наприклад, такі: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д., що спостерігаються у істот, що належать до нижчих форм еволюції, як то: у жінок, дикунів і дітей. натовп психологічний емоційний

Так як збудники, що діють на натовп, дуже різноманітні і натовп завжди їм кориться, то звідси випливає його надзвичайна мінливість.

Через цю мінливість натовпом дуже важко керувати, особливо якщо частина суспільної влади знаходиться в його руках.

Натовп не тільки імпульсивний і мінливий: як і дикун, він не допускає, щоб що-небудь ставало між його бажанням і реалізацією цього бажання. Натовп тим менш здатний допустити це, якщо чисельність створить у нього почуття нездоланної могутності. Для індивіда в натовпі поняття про неможливість не існує. Ізольований індивід усвідомлює, що він не може один підпалити палац, пограбувати магазин, а якщо навіть він відчує потяг зробити це, то легко устоїть проти нього. У натовпі ж у нього є свідомість могутності, що доставляється йому чисельністю, і досить лише вселити йому ідеї убивства і грабежу, щоб він негайно ж піддався спокусі.

Як би не був нейтральним натовп, він все-таки знаходиться найчастіше в стані вичікувальної уваги, що полегшує усяке вселяння. Перше формульоване вселяння негайно ж передається внаслідок заразливості всім розумам, і негайно виникає відповідний настрій. Як у всіх істот, що знаходяться під впливом уселяння, ідея, що опанувала розумом, прагне виразитися в дії.

Блукаючи завжди на границі несвідомого, легко підкоряючи усяким вселянням і володіючи буйними почуттями, властивими тим істотам, що не можуть підкорятися впливу розуму, натовп, позбавлений всяких критичних здібностей, повинний бути надзвичайно легковірним. Неймовірного для нього не існує, і це треба пам'ятати, тому що цим порозумівається та незвичайна легкість, з яким створюються і поширюються легенди і самі неправдоподібні розповіді.

Натовп мислить образами, і викликаний у його уяві образ у свою чергу викликає інші, що не мають ніякий логічний зв'язок з першим.

Здавалося б, що перекручування, що перетерплює яку-небудь подію в очах натовпу, повинні мати дуже різноманітний характер, тому що індивіди, що складають натовп, мають дуже різні темпераменти. Але нітрохи не бувало. Під впливом зарази ці перекручування мають завжди однаковий характер для всіх індивідів. Перше перекручування, створене уявою одного з індивідів зборів, служить ядром заразливого вселяння.

Такий завжди механізм усіх колективних галюцинацій, про які часто говориться в історії і вірогідність яких підтверджується тисячами чоловік.

Самі сумнівні події -- це саме ті, котрі спостерігалися найбільшим числом людей. Говорити, що який-небудь факт одноразово підтверджується тисячами свідків, -- це значить сказати в більшості випадків, що дійсний факт зовсім не схожий на існуючі про нього розповіді.

Не потрібно навіть, щоб пройшли сторіччя після смерті героїв, для того щоб уява натовпу зовсім видозмінила їхню легенду. Перетворення легенди відбувається іноді в кілька років. Ми бачили, як мінялася кілька разів, менш чим у п'ятдесят років, легенда про одного з найбільших героїв історії. При Бурбонах Наполеон зображувався якимсь ідилічним філантропом і лібералом, іншому принижених, спогад про яке, за словами поетів, повинен жити довго під покрівлею хатин. Тридцять років потому добродушний герой перетворився в кровожерливого деспота, що, заволодівши владою і волею, погубив три мільйони чоловік єдино тільки для задоволення свого марнославства.

Які б ні були натовпи, гарні чи дурні, характерними їх рисами є односторонність і перебільшення. У цьому відношенні, як і в багатьох інші, індивід у натовпі наближається до примітивних істот.

Однобічність і перебільшення почуттів натовпу ведуть до того, що він не відає ні сумнівів, ні коливань. Як жінка, юрба (натовп) завжди впадає в крайності.

Сила почуттів натовпу ще більш збільшується відсутністю відповідальності, особливо в натовпі різнокаліберному.

Володіючи перебільшеними почуттями, натовп здатен підкорятися впливу тільки таких же перебільшених почуттів. Оратор, що бажає потягнути його, повинний зловживати сильними вираженнями. Перебільшувати, затверджувати, повторювати і ніколи не пробувати доводити що-небудь міркуваннями -- ось способи аргументації, добре відомі всім ораторам публічних зборів. Натовп бажає бачити й у своїх героях таке ж перебільшення почуттів; їхні удавані якості і чесноти завжди повинні бути збільшені в розмірах. Мистецтво говорити натовпу, без сумніву, належить до мистецтв нижчого розряду, але, проте, вимагає спеціальних здібностей.

Натовпу знайомі тільки прості і крайні почуття; усяку думку, чи ідею вірування, викликані йому, натовп приймає чи відкидає цілком і відноситься до них чи як до абсолютних істин, чи ж як до настільки ж абсолютних оман.

Натовп виражає таку ж авторитетність у своїх судженнях, як і нетерпимість. Індивід може перенести протиріччя і заперечування, натовп ж ніколи їх не переносить. У публічних зборах найменше заперечення з боку якого-небудь оратора негайно викликає люті лементи і бурхливі лайки в юрбі, за яких випливають дії і вигнання оратора, якщо він буде наполягати на своєму.

Авторитетність і нетерпимість являють собою такі визначені почуття, що легко розуміються і засвоюються натовпом і так само легко застосовуються ним на практиці, як тільки вони будуть йому нав'язані. Маси поважають тільки силу, і доброта їх мало торкає, тому що вони дивляться на нього як на одну з форм слабості. Симпатії натовпу завжди були на боці тиранів, що підкоряють його собі, а не на стороні добрих володарів, і найвищі статуї натовп завжди споруджує першим, а не останнім. Якщо натовп охоче топче ногами поваленого деспота, то це відбувається лише від того, що, утративши свою силу, деспот цей уже попадає в категорію слабких, котрих нехтують, тому що їх не бояться. Тип героя, дорогого серцю натовпу, завжди буде нагадувати Цезаря, шолом якого приваблює натовп, владу вселяє йому повага, а меч змушує боятися.

Вірити в перевагу революційних інстинктів у натовпі -- це значить не знати його психології. Натовп занадто керується несвідомим і тому занадто підкоряється впливу вікової спадковості, щоб не бути насправді надзвичайно консервативної. Наданий сам собі, натовп незабаром стомлюється своїми власними безладдями й інстинктивно прагне до рабства. Він харчує саму священну повагу до традицій і несвідомий жах, дуже глибокий, до всякого роду нововведенням, здатним змінити реальні умови його існування. Якби демократія мала таку ж могутність, як тепер, у ту епоху, коли було винайдено машинне виробництво, пара і залізниці, то реалізація цих винаходів була б неможлива чи ж вона здійснилася б ціною повторних революцій і побоїщ. Велике щастя для прогресу цивілізації, що влада натовпу почала народжуватися уже тоді, коли були виконані великі відкриття в промисловості і науці.

7. МОРАЛЬНЫСТЬ НАТОВПУ

Натовп може виявити іноді дуже високу моральність.

Діючи на індивіда в натовпі і викликаючи в нього почуття слави, честі, релігії і патріотизму, легко можна змусити його пожертвувати навіть своїм життям. Історія багата прикладами, подібними до хрестових походів і волонтерам 93-го року. Тільки натовп здатен до прояву найбільшої безкорисливості і найбільшої відданості. Як багато разів натовп героїчно вмирав за яке-небудь вірування, чи слова ідеї, що він сам ледь розумів. Натовп, що влаштовує страйки, робить це не стільки для того, щоб домогтися збільшення свого убогого заробітку, яким він задовольняється, скільки для того, щоб коритися наказу. Особистий інтерес дуже рідко буває могутнім двигуном у натовпі, тоді як в окремого індивіда він займає перше місце. Ніяк не інтерес, звісно, керував натовпом в багатьох війнах, частіше усього недоступних його поняттям, але він йшов на смерть і так само легко приймав його, як легко дають себе убивати ластівки, загіпнотизовані дзеркалом мисливця.

Якщо вважати моральними якостями безкорисливість, покірність і абсолютну відданість химерному чи реальному ідеалу, то треба визнати, що натовп дуже часто володіє цими якостями в такій степені, у якій вони рідко зустрічаються навіть у самого мудрого з філософів. Ці якості натовп пропонує до справи бессознательно, натовп головним чином управляється несвідомими інстинктами і зовсім не міркує. Якби він міркував іноді і справлявся б зі своїми безпосередніми інтересами, то, бути може, ніяка цивілізація не розвилася б на поверхні нашої планети і людство не мало би історії.

8. ПОВЕДІНКА НАТОВПУ

У поведінці натовпу проявляються як ідеологічні впливи, за допомогою яких готуються певні дії, так і зміни в психічних станах, що відбуваються під впливом якихось конкретних подій або інформації про них. У діях натовпу відбувається зіткнення і практична реалізація впливів і ідеологічних, і соціально-психологічних, їх взаємопроникнення у реальну поведінку людей.

Одним із видів поведінки натовпу є паніка. Паніка - це емоційний стан, який виникає як наслідок або дефіциту інформації про якусь лякаючу чи незрозумілу ситуацію, або її надлишку, і який проявляється в імпульсивних діях.

Фактори, що здатні викликати паніку, різноманітні. При паніці людьми оволодіває страх; вони втрачають самоконтроль, солідарність, метушаться, не бачать виходу з ситуації. Фактори, що особливо сильно впливають на поведінку натовпу, наступні.

Забобони - закріплені неправдиві думки, що виникають під впливом страху, пережитого людиною. Багато з них пов'язані з вірою у що-небудь. На їх дію наражаються самі різні люди, незалежно від рівня освіти і культури. У значній мірі забобони засновані на страхові і вони значно посилюються у натовпі.

Ілюзія - різновид хибного знання, що закріпилося у суспільній думці. Основа ілюзії - незнання, яке може дати самі неочікувані і небажані ефекти, коли проявляється у натовпі.

Передсуди - хибні знання, що перетворились у переконання. Вони активні, агресивні, відчайдушно протистоять справжньому знанню. Це протистояння настільки сліпе, що натовп не сприймає ніяких аргументів, які суперечать передсудам.

У випадках, коли поширені стереотипи суспільної думки перенасичуються емоціями, можливе виникнення масового психозу, під час якого люди здатні здійснювати самі безглузді вчинки, перестають віддавати собі звіт у всіх наслідках своїх дій.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Безпека життєдіяльності. Баб'як О.С., Чирва Ю.О. - К., 2003. - 304 с.

2. Е.П. Белинская, О.А. Тихомандрицкая. Социальная психология. Хрестоматия: Учеб. пособие для студентов вузов / - М.: Аспект Пресс, 2000. - 475 с.

3. Молодь і право. Інф. випуск №1. Укр. нац. комітет молодіжних організацій. - К., 2000. - 35 с.

4. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Посібник. - К.: Академвидав, 2003. - 448 с.

5. Соціальна психологія. М.Н. Корнєв, А.Б. Коваленко - К., 1995. - 304 с.

6. Социальная психология. Р.И. Мокшанцев, А.В. Мокшанцева. - Новосибирск-Москва, 2001. - 408 с.

7. Социальная психология. С.И. Самыгин, Л.Д. Столяренко. - Ростов-на-Дону, 2000. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru

...