І.П. Павлов про дві сигнальні системи кори головного мозку

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова

Інститут корекційної педагогіки та психології

Реферат на тему:

«І.П. Павлов про дві сигнальні системи кори головного мозку»

Роботу виконала

Студентка 3 курсу

Групи 3к1

Заводюк М.В.

Київ-2014

Зміст

Вступ

1. Загальні положення теорії про дві сигнальні системи

2. Дві сигнальні системи за І.П.Павловим

3. Особливості першої сигнальної системи

4. Особливості другої сигнальної системи

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Центральна нервова система виконує рефлекторну, інтегративну та координаційну функції. Рефлекторна функція пов'язана з участю центральної нервової системи в реакціях організму на подразники. Виконуючи інтегративну функцію, центральна нервова система забезпечує злагоджену взаємодію всіх органів і систем організму, підтримання його стійкого внутрішнього стану. Підпорядкування багатьох рефлексів одному, який має в даний момент найважливіше значення для організму, здійснюється завдяки координаційній функції центральної нервової системи. Всі ці функції реалізуються в кожній конкретній реакції організму, забезпечуючи найбільш адекватний пристосовний ефект.

Визнаючи той факт, що вища нервова діяльність людини складніша, ніж у тварин, І.П. Павлов вказував, що основні фізіологічні закономірності діяльності кори головного мозку, найзагальніші основи вищої нервової діяльності однакові у вищих тварин і в людини. Це означає, що найскладніша діяльність кори великих півкуль головного мозку людини здійснюється шляхом аналізу і утворення тимчасових зв'язків (синтезу), що в ній відбуваються процеси іррадіації і концентрації збудження і гальмування, процеси взаємодії індукції цих процесів і формування складних динамічних стереотипів. Звичайно, проявляються всі ці основні закономірності у людини складніше, ніж у тварин. сигнальний павлов нервовий

1. Загальні положення теорії про дві сигнальні системи

Вища нервова діяльність людини базується на двох сигнальних системах. Перша сигнальна система -- це діяльність великих півкуль головного мозку, за допомогою якої формуються і здійснюються умовні рефлекси на реальні матеріальні подразники. Друга сигнальна система -- це діяльність великих півкуль мозку людини, яка забезпечує формування й здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, які нервовими шляхами пов'язані з органами чуттів.

Аналізатор -- сукупність нервових клітин, які сприймають і переробляють інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Аналізатор складається з трьох відділів; периферійного, провідникового і центрального. Периферійний відділ утворюють рецептори, функцією яких є сприймання подразнень, первинний їх аналіз і перетворення на процес збудження. Провідникова ланка представлена аферентними нервами, які передають збудження. Центральним відділом є клітини кори головного мозку, де відбувається вищий аналіз збуджень і виникають відчуття. Подразниками, які безпосередньо сприймаються органами чуттів, є реальні предмети, явища і зв'язки між ними.

Аналізаторні (сенсорні) системи характеризуються специфічністю, тобто високою збудливістю щодо тих подразників, для яких вони призначені, і здатністю адаптуватися до сили подразників, що діють на них. Збудливість сенсорних систем непостійна: вона знижується при дії сильних подразників і підвищується при дії слабких. Швидкість адаптації до сили діючих подразників неоднакова (від декількох секунд до декількох хвилин).

Розвитку вчення про сигнальні системи передувало вчення про нервові (функціональні) центри головного мозку - дослідження проблеми локалізації окремих психічних і когнітивних. Теоретична і практична складність проблеми взаємодії сигнальних систем і когнітивних процесів особистості суттєво впливає на методичний апарат дослідження, який є на сьогодні відносно обмеженим. У руслі практичної психофізіології слід виділити наступні методики: «Опитувальник для виявлення співвідношення сигнальних систем Б. Каднрова» та «Методика виявлення співвідношення сигнальних систем Є. Климова.

2. Дві сигнальні системи за І.П. Павловим

У праці «Фізіологія вищої нервової діяльності» (1932 р.) поряд з іншими роботами Іван Павлов вказує нервові структури, які відповідають за діяльність другої сигнальної системи, а також піднімає філософські проблеми взаємодії фізіологічного і психічного: «Ймовірно, лобові частки і є орган додаткового чисто людського мислення, для якого, одначе, загальні закони вищої нервової діяльності повинні, потрібно думати, залишатися ті ж самі. Я впевнений, що наближається важливий етап людської думки, коли фізіологічне і психічне, об'єктивне і суб'єктивне дійсно зіллються, коли фактично вирішиться або відпаде природним шляхом болісна суперечність чи протиставлення моєї свідомості моєму тілу» .

У праці «Типи вищої нервової діяльності у зв'язку з неврозами і психозами та фізіологічний механізм невротичних і пснхотичних симптомів» (1935 р.) Іван Павлов поряд з клінічними піднімає еволюційні та антропологічні аспекти сигнальних систем: «... завдяки двом сигнальним системам і в силу давніх хронічно діючих різноманітних способів життя людська маса поділилася на художній, мислительннй і середній типи. ... Це ділення дає себе знати як на окремих людях, так і на цілих націях» .

Згідно з уявленнями Івана Павлова, особливістю мислення людини у порівнянні з тваринами є те, що людина поряд з першою сигнальною системою має ще і другу сигнальну систему Про це вагомо коментує Леон Орбелі у праці «Друга сигнальна система» (1948 р.): «Потрібно твердо пам'ятати, що друга сигнальна система є фізіологічною основою мислення. Ця друга сигнальна система характеризує особливості людини, вона відображає його суспільну і трудову діяльність» Проте знову виникає складне питання про відділи центральної нервової системи, які забезпечують діяльність другої сигнальної системи. Іван Павлов висунув гіпотезу, що «... друга сигнальна система є функцією лобових часток головного мозку»

Проте ще у 1932 р. у праці «Відповідь фізіолога психологам» Іван Павлов одним із перших піднімає проблему системного підходу (системного мислення) щодо людини, тобто є одним із авторів методологічного поняття системи: «Людина є, звичайно, система (якщо говорити грубо - машина), як і всяка інша у природі, що підпорядковується неминучим і єдиним для усієї природи законам... Проте наша система у найвищій степені саморегулююча, яка сама себе підгримує, відновлює, виправляє і навіть самовдосконалює. ...» Слід відмітити, що ідеї Івана Павлова про людину-машину (людину-систему) перекликаються з працями Жюльєн Ламетрі (1709-1751), у т.ч. працями «Людина - машина» (1747 р.) і «Тварини - більше, ніж машини» (1750 р.). У свою чергу, Жюльєн Ламетрі у власних філософських працях активно полемізував з Рене Декартом (1596-1650) - філософом, фізіологом, психологом, автором терміну «рефлекс» та основоположником вчення про рефлекторну діяльність людини і тварин.

Концепція першої та другої сигнальної системи розвивалася Іваном Павловим у межах теорії умовного рефлексу як основи вищої нервової діяльності людини і тварин, а також розроблялася у руслі клінічної медицини - патології вищої нервової діяльності (вчення про неврози і психози). При цьому Іван Павлов розділив умовні рефлекси людини на дві принципово різні категорії: умовні рефлекси на конкретні сигнали середовища існування складають першу сигнальну систему діяльності головного мозку, спільну для людини і тварин, та умовні рефлекси на слово (поняття), що утворюють другу сигнальну систему діяльності головного мозку, яка властива виключно людині.

3. Особливості першої сигнальної системи

Сукупність нервових процесів, що виникають у корі великих півкуль головного мозку людини і тварин при безпосередньому діянні подразників зовнішнього та внутрішнього середовища на рецептори. Є основою безпосереднього відтворення об'єктивної дійсності у формі відчуттів і сприймання. У людини Перша сигнальна система функціонує в постійній взаємодії з другою сигнальною системою, утворюючи єдиний механізм, який здійснює вищу нервову діяльність.

У вищій нервовій діяльності дітей молодшого шкільного віку ще переважає перша сигнальна система, яка зумовлює конкретний, наочно-образний характер їх мислення. Але й друга сигнальна система в цьому віці розвивається з наростаючою швидкістю. Це проявляється насамперед в утворенні тонших і міцніших зв'язків, що формуються на основі єдності чуттєвих вражень і слова, яке відіграє для дитини дедалі більшу роль.

4. Особливості другої сигнальної системи

У складній взаємодії першої і другої сигнальних систем провідна роль належить другій сигнальній системі. Вона регулює діяльність першої сигнальної системи і безумовні рефлекси. Людина може свідомо загальмувати умовні і безумовні рефлекси. Слово, як умовний подразник соціального порядку, на відміну від умовних подразників тварин, може стати набагато сильнішим фактором впливу, ніж безумовні подразники. Завдяки другій сигнальній системі можливе узагальнення, абстрактне мислення, що є спеціально людським, вищим мисленням.

Значення словесної, другої сигнальної системи в житті людей надзвичайно велике: мова служить засобом спілкування, словами люди передають один одному свій досвід і знання, виражають свої думки і почуття, бажання і т.д. Весь індивідуальний розвиток дитини, набуття нею знань і майстерності зв'язані з мовою. Взаємний вплив людей здійснюється через другу сигнальну систему.

Анатомічною основою другої сигнальної системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов'язаний із зоровим і слуховим аналізаторами. Джерелом подразнень є слова. Слова -- це абстракції реально існуючих предметів, явищ і подій. У словах та словосполученнях фіксуються зв'язки між предметами і явищами. Тому слова є сигналами сигналів, або сигналами другого ступеня. Встановлення зв'язку між словесними сигналами і реальними подразниками відбувається за законами утворення умовних рефлексів. Обидві сигнальні системи постійно взаємодіють і підпорядковуються загальним фізіологічним законам і механізмам.

Водночас друга сигнальна система має істотні відмінності. У другосигнальній діяльності реалізується принцип моделювання дійсності за допомогою мови, а умовні рефлекси можуть формуватися без підкріплення безумовним сигналом, що є основою засвоєння знань. Фізіологічними засобами моделюються в мозку предмети і явища навколишнього середовища, дії та їх результат, встановлюються зв'язки і відносини між ними у вигляді понять, суджень, закономірностей, формул тощо. За допомогою цих моделей, тобто сигналів другого ступеня, людина має безмежні можливості для пізнання, творчої діяльності і прогнозування.

Мова підвищила здатність мозку відображати дійсність, забезпечила вищі форми аналізу й синтезу, абстрактне мислення, створила можливості для спілкування, нагромадження, використання і передачі життєвого досвіду, досягнень культури і мистецтва від покоління до покоління.

Висновок

Якщо у тварин умовні рефлекси виробляються на безпосередні сигнали дійсності -- зорові, слухові, нюхові, смакові і т.д., то у людини умовні рефлекси утворюються ще й на словесні подразники, тобто на слова.

Сукупність безпосередніх сигналів (звуків, кольорів, запахів і т.д.) І.П. Павлов назвав першою сигнальною системою дійсності, яка властива всім тваринам і людині.

Словесні подразники утворюють другу сигнальну систему, властиву людині. Слово, мовні сигнали можуть не тільки змінювати безпосередні сигнали, а й узагальнювати їх, виділяючи окремі ознаки предметів і явищ, встановлювати їхні зв'язки. Виникнення другої сигнальної системи внесло новий принцип у діяльність великого мозку людини. І.П. Павлов писав, що наші відчуття, сприйняття і уявлення, які належать до навколишнього світу, є першими сигналами дійсності, конкретними сигналами. А мова, передусім кінестетичні подразнення, які йдуть в кору від мовних органів, є другими сигналами, сигналами сигналів. Вони являють собою абстрагування від дійсності і допускають узагальнення, що є додатковим спеціально людським явищем мислення, яке створює спочатку загальнолюдський емпіризм і, нарешті, науку -- зброю вищого орієнтування людини у і навколишньому світі і в собі самій. Встановлено, що перші ознаки розвитку другої сигнальної системи з'являються у дитини у другій половині першого року життя. При цьому слід наголосити, що дитина на першому році життя використовує насамперед першу сигнальну систему.

Враховуючи зв'язки між другою сигнальною системою та мовою як основи абстрактного мислення особистості, встановлено, що терміни розвитку сенсорної і моторної мови не співпадають. У становленні мови виділяють наступні етапи: 1) підготовчий етап або етап вимови окремих звуків і слів (від 2-4 до 6 місяців); 2) етап виникнення сенсорної мови, тобто виявлення перших ознак умовного рефлексу на слово і його сенс (6-8 місяців); 3) етап виникнення моторної мови, тобто вимова осмислених слів (10-12 місяців)

До 12 місяців словниковий запас дитини складає 10-12 слів, до 18 місяців - 30-40 слів, до 24 місяців - 200-300 слів, до 36 місяців - 500-700 слів, а в окремих випадках - до 1500 слів. У дитини 6-7 років з'являється здатність до внутрішньої (семантичної) мови, тобто мислення. Слід відмітити, що моделювання в думках різних подій складає сутність мислення людини. Наочно-дієве (практичне) мислення формується у дошкільному і молодшому шкільному віці, а словесно-логічне (теоретичне) мислення проявляється до 8-9 років та досягає розвитку у 14-18 років.

Література:

1. Павлов И.П. Ответ физиолога психологам // Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных: Сборник статей, докладов, лекций н речей. - М.: Медгнз, 1951. - 507 с. - (С. 343-365).

2. Павлов И.П. Ответ физиолога психологам // Рефлекс свободы (лекции, статьи, выступления). - СПб.: Питер, 2001. - 432 с. - (С. 189-221) - (Серия «Психология-классика»).

3. Ламетрн Ж.О. Сочинения // Общ. ред. В.М. Богуславского. - М.: Мысль, 1976. - 552 с. - (серия «Философское наследие»).

4. Коган А.Б. Основы физиологии высшей нервной деятельности. - М.: Высшая школа. 1988. - 368 с.; ил.

5. Павлов И.П. Проба физиологического понимания симптомологни истерии // Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных: Сборник статей, докладов, лекций и речей. - М.: Медгнз, 1951. - 507 с. - (С. 369-383).

6. Павлов И.П. Физиология высшей нервной деятельности // Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных: Сборник статей, докладов, лекций и речей. - М.: Медгнз, 1951. - 507 с. - (С. 384-393).

7. Павлов И.П. Типы высшей нервной деятельности в связи с неврозами н психозами и физиологический механизм невротических и психотических симптомов // Двадцатилетний опыт объективного изучения высшей нервной деятельности (поведения) животных: Сборник статей, докладов, лекций и речей. - М.: Медгнз, 1951. - 507 с. - (С. 462-466).

Размещено на Allbest.ru