Аналіз психологічних умов формування іміджу керівника

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Розвиток психологічного ресурсу керівника стає вимогою і невід'ємною умовою, що дозволяє ефективно керувати трудовим колективом. Однією зі складових цього ресурсу є імідж, який може стати опорою для здійснення планованих ним рішень. Працюючи над вдосконаленням свого іміджу, керівник підвищує культуру ділового спілкування, оптимізує взаємодію зі своїми підлеглими. Імідж керівника свідчить про уміння, знання, компетентність, а так само цінності, якими він керується у професійній діяльності. Крім цього, імідж керівника тісно пов'язаний з культурою організації.

Проблемі створення іміджу присвячені дослідження численних авторів, які займаються нею в різних галузях психології. Політична психологія, психологія реклами, маркетингу, мистецтва - це далеко не повний перелік напрямів психологічної науки, що активно займаються проблемою формування ефективного іміджу. Початок цих досліджень відноситься до робіт зарубіжних авторів (Дж. Бергер, П. Берд, С. Блек, Дж. Браун, Б. Брюс, А. Либина, Р. Хофф, Е. Фромм, Б. Швабе та ін), які присвятили їх розгляду іміджу політика, бізнесмена. Інші автори (Б. Джі, А. Дейян, Б. Карлоф, Ф. Котлер, М. Мескон, Х. Маккей, Лі Якокка) досліджували імідж банку, фірми, компанії, організації.

Проблема визначається необхідністю подолання керівником труднощів адекватного сприйняття підлеглими управлінської діяльності, розширення його психологічного ресурсу, підвищенням ефективності керівництва.

Таким чином, актуальність цього дослідження визначається:

- Недостатньою освітленістю цієї проблеми в психологічній літературі;

- Необхідністю виявлення психологічної сутності іміджу керівника, на основі аналізу підходів вітчизняних і зарубіжних психологів;

- Необхідністю виявлення психологічних умов і факторів, що сприяють створенню іміджу керівника.

Об'єктом дослідження виступає імідж керівника.

Предметом дослідження є психологічні умови формування іміджу керівника.

Мета дослідження: на основі аналізу теоретичних джерел і результатів практичних досліджень експериментально виявити і проаналізувати психологічні фактори, що дозволяють удосконалювати імідж керівника.

У відповідності з метою дослідження визначені наступні завдання:

1. Розкрити теоретичні аспекти дослідження поняття формування іміджу керівника;

2. Проаналізувати психологічні особливості іміджу керівника і його прояви в діяльності;

3. Визначити етапи формування іміджу і підібрати методи для оцінки формування іміджу керівника;

4. Виявити іміджеві характеристики керівника;

Актуальність проблеми зумовила вибір нашого дослідження.

У курсовій роботі використовувалися такі методи: теоретичний аналіз літератури з проблематики формування іміджу керівника, метод спостереження, метод анкетування.

1. Теоретичний аналіз психологічних основ формування іміджу керівника

1.1 Проблема іміджу в психологічній науці.

Поняття імідж (англ. - image -образ) поняття з'явилося в психологічній науці порівняно недавно і тому у нього ще немає остаточно сформованого, однозначного визначення. З'явилося в зарубіжній, зокрема американській літературі. Термін імідж зазвичай вживається для особливого виду образів - уявлень, широко використовуваних різними громадськими інститутами, що формують установки в масовій свідомості споживачів. Прикладом можуть служити « імідж американського способу життя», «середнього американця», «патріота». Р. Дентон і Ж. Вудвард визначають імідж як «набір певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю». Інший американський автор Б. Джі, досліджуючи імідж фірми і її співробітників розглядає його як «символ стандартів сервісу та якості продукції», що склався в уявленні у споживачів. Автор виділяє у «ефективного іміджу» компанії наступні підструктури: «відчутний імідж - перше враження про компанію; невідчутний імідж - відповідна реакція покупця на відчуття; внутрішній імідж - атмосфера усередині компанії; зовнішній імідж - вплив перших трьох факторів плюс громадської думки на компанію». Крім цього, автор вводить поняття « персональний імідж» розуміючи його, як уявлення оточуючих про керівника.

Велика увага зарубіжні автори приділяють дослідженню іміджу політичного діяча. Серед них можна виділити Б. Брюса, Д. Брустінов і К. Мелдер, останній розглядає імідж політика як спеціально створеного носія певного роду інформації. Автор зазначає, що « імідж пропонує матеріал, на основі якого спостерігачі роблять свої тлумачення і витягають висновки». Американський дослідник Д. Бурстін виділяє в іміджі політика наступні властивості: штучність, переконуючу силу; яскравість і реалістичність; простоту і гнучкість.

Автори бачать в процесі формування іміджу створення нового масового стереотипу, що відрізняється емоційною інтенсивністю і підвищеною стійкістю, здатного задовольнити очікування широких соціальних верств населення.

Проблемі створення позитивного іміджу керівника присвячені роботи іншої групи дослідників. Автори розглядають його як невід'ємну частину іміджу компанії та пропонованих нею товарів і послуг. Так англійська дослідниця іміджу керівника фірми, Е. Семпсон зазначає: «Ваш особистий імідж є картинкою Вас. У Вас не може не бути іміджу! Хочете Ви цього чи ні, інші бачать те, що Ви самі обрали для показу». Автор досліджує особистісний імідж, розглядаючи його як поєднання ряду зовнішніх і внутрішніх факторів, які задають «Самоімідж», що сприймається як необхідний імідж. Перший з них заснований на минулому досвіді і відображає стан самоповаги людини. Сприйманий імідж - це те, як інші бачать його носія. Необхідний імідж - це професійні характеристики, які повинні бути притаманні фахівцеві. Свій підхід до іміджу Е. Семпсон визначає з позиції само презентації: «Розглядайте свій імідж як рекламу. Картинка зовні рекламує те, що всередині. Але це так само і обіцянка. Обіцянка того, що зовнішній імідж надасть вміння, компетентність і цінності, які він рекламує».

Інший англійський автор П. Берд акцентує увагу на процесі сприйняття оточуючими носія іміджу, підкреслюючи, що імідж: «Це повна картинка Вас, яку Ви представляєте іншим. Вона включає те, як Ви виглядаєте, кажете, одягаєтеся, дієте; Ваші вміння, поставу, позу і мова тіла; Ваші аксесуари, Ваше оточення і компанію, яку Ви підтримуєте». Імідж, на думку дослідника, насамперед, виконує інформаційну функцію, повідомляючи своїми ознаками відомості, необхідні для прийняття різного роду рішень.

Крім цього, в американських газетних і телевізійних матеріалах, а іноді і науковій літературі можна зустріти вживане похідне поняття іміджу "image - building", що означає створення репутації, проведення рекламної кампанії.

Аналізуючи результати досліджень зарубіжних авторів можна помітити, що побудова іміджу йде одночасно по декількох комунікаційних каналах і направлено на презентацію своїх позитивних характеристик. Автори відзначають важливість трансляції органічного поєднання різних характеристик особистості, що виключають появу суперечливої інформації про носія іміджу.

Разом з тим, практично всі зарубіжні дослідники розглядають зовнішній аспект іміджу, вбачаючи в ньому засіб впливу на зовнішнє середовище (партнерів по бізнесу, ймовірних клієнтів, виборців), не звертаючи належної уваги на вплив іміджу керівника на соціальну структуру організації. Крім цього, при формуванні іміджу автори орієнтують на створення у носія іміджу зовнішніх ознак, що визначають присутність якості затребуваної в професійному середовищі, що призводить іноді до протиріччя з реально наявними якостями особистості.

У вітчизняній літературі одним з перших, хто ввів поняття «імідж», був О. Феофанов. Автор розглядає імідж як основний засіб психологічного впливу на споживача. Тим часом, в даний час визначення іміджу вітчизняні психологи виводять через близьке до нього поняття образу, який розглядається як чуттєва форма психічного явища, що має складну просторову організацію та часову динаміку. Разом з тим, необхідно відзначити, що точного уявлення про психічну структуру образу, з якою б остаточно погодилися вчені, поки наукою не вироблено. Проблема, як її відзначив ще С.Л. Рубінштейн, полягає в тому, що «образ речі - це ідеальна, тобто відображена в суб'єкті, в його мозку, форма відображеного існування речі», автор продовжує: «образ речі так само об'єктивно, закономірно залежить від умов її сприйняття, як сама річ - від умов її існування». Ці слова можна повною мірою віднести і до образу людини, який являє собою складний соціально-значимий об'єкт сприйняття.

А.Н. Леонтьєв, досліджуючи формування образу світу, зазначив інший бік цієї проблеми - складність прогнозування кінцевого результату. Зокрема він підкреслював, що « головне полягає не в тому, як і за допомогою яких засобів, протікає цей процес, а в тому, що виходить в результаті цього процесу. Образ більш адекватний - менш адекватний, більш повний менш повний іноді навіть помилковий. Ці слова повною мірою можна віднести і до процесу сприйняття керівника соціальним середовищем організації.

Велика залежність формованого образу від різного роду постійні зміни умов та кінцевого результату діяльності, призводить до спотворення результату комунікаційного процесу, отже, й уявлення про партнера по спілкуванню. У виді цього, у партнерів по взаємодії складається імідж відмінний від реального образу особистості, в якому присутні уявлення як про реально наявні, так і про приписувані якості особистості.

Імідж реально існує (у керівника, лідера, партії, товару) і як точно зазначила Е.К. Д'ячкова, імідж виникає в будь-якому випадку, однак «питання не в тому, бути іміджу чи не бути, а в тому, бути іміджу стихійному або спеціально формованому».

З позиції комунікаційного менеджменту підходить до визначення іміджу Г.Г. Почепцов, розглядаючи його як «публічне «Я» людини». Аналізуючи вітчизняну літературу, автор виділяє три підходи до дослідження іміджу : функціональний, контекстний, порівняльний. При функціональному підході виділяються такі різновиди іміджу: дзеркальний (властивий нашому уявленню про себе); поточний (видимий з боку); бажаний; корпоративний (імідж організації в цілому); множинний (імідж незалежних структур в єдиній корпорації); негативний (імідж, що створюється опонентом, суперником, ворогом).

При контекстуальному підході імідж класифікується за видами діяльності - імідж політика, бізнесмена. При порівняльному підході порівнюють якості, властиві різним типам особистості. Наприклад, двох лідерів: компетентність, стиль керівництва, схильність до ризику.

Виходячи з цих підходів, у вітчизняній психологічній науці склалося своє, дещо відмінне визначення цього поняття. Так, в словнику практичного психолога поняття імідж трактується як « сформований у свідомості і має характер стереотипу, емоційно забарвлений образ кого-небудь або чого-небудь».

До подібного розуміння іміджу схиляється найбільша кількість дослідників (Г.М. Андрєєва, О.І. Гордєєва, Є.В. Єгорова - Гантман, Н.І. Конюхов, Е.А. Орлова, А.В. Петровський, І.І. Чернова, А.М. Цуладзе, Р.Ф. Фурс, М.Г. Ярошевський). Однак ці автори мають і свої відмінні позиції, серйозно впливають на розуміння структури іміджу в цілому.

Так, серед значного числа тлумачень іміджу, необхідно виділити визначення, що дається Г.М. Андрєєвої. На її думку, «імідж» (ред. Г.М. Андрєєвої) - це специфічний «образ» сприйманого об'єкта, коли ракурс сприйняття навмисне зміщений і акцентуються лише певні сторони об'єкта чи явища.

Разом з тим, у вітчизняній психологічній літературі зустрічаються й інші відмінні тлумачення цього поняття. Слід особливо виділити підхід до визначення іміджу пропонований А.Н. Жмиріковим, який розглядає його як «комплекс уявлень про політичного лідера». Автор вводить категорії первинного, ідеального, вторинного іміджу, які послідовно формуються в населення в процесі виборчої кампанії.

Близький до подібного розуміння іміджу і О.А. Феофанов визначальний імідж як «образ, уявлення, методом асоціацій наділяє об'єкт додатковими цінностями (соціальними, естетичними, психологічними і т.д.), що не мають підстави в реальних властивостях самого об'єкта, але володіють соціальною значимістю для сприймання такого образу». У розглянутому контексті знаходиться і визначення, що дається іміджу А.Б. Зверінцевим. Автор розуміє його як «відносно стійке уявлення про якомусь об'єкті».

Ю.А. Панасюк розглядає імідж як «думка», яка склалася про кого-небудь у певної групи людей і яка становить основу « репутації» ділової людини.

В.М. Шепель, підкреслюючи значимість позитивного іміджу, зазначає, що «для керівника імідж є зовнішнім відображенням його людського образу в очах оточуючих, наочно - виразним «зрізом» його особистісних характеристик», підкреслюючи, що «особистісний імідж - це середовищне явище».

Розглядаючи імідж з позиції професійного психологічного відбору, В.А. Пизін зазначає, що «імідж є відображенням у свідомості людей всієї структури, а точніше сукупності професійно значущих характеристик його особистості, її глибинних рис і прагнень».

Описуючи імідж лідера, Є.В. Єгорова розглядає його як «набір певних якостей, які люди асоціюють з певною індивідуальністю».

Таким чином, узагальнюючи вищевикладені визначення, можна зробити висновок про те, що в даний час у вітчизняній психологічній науці склалися два близьких підходи до розуміння іміджу. Перший з них об'єднує найбільш численну частину авторів (Г.М. Андрєєва, О.І. Гордєєва, С.Ю. Головін, Є.В. Єгорова - Гантман, Н.І. Конюхов, Е.А. Орлова, А.В. Петровський, Т.Н. Піскунова, І.І. Чернова, В.М. Шепель, Р.Ф. Фурс, М.Г. Ярошевський), яка розглядає імідж, як сформований у свідомості образ (кого-небудь або чого-небудь), емоційно забарвлений і, за своїми характеристиками, близький до стереотипу. Другий підхід зближує іншу групу авторів (А.Н. Жмиріков, А.Б. Звіринців, Ю.А. Панасюк, А.М. Цуладзе), яка визначає імідж як думку, уявлення, яке склалося у певної групи людей, про якийсь об'єкт. Разом з тим необхідно відзначити, що автори і тієї й іншої групи оперують у своїх роботах таким поняттям, як образ, що розкриває або що допомагає розкрити сутність визначення іміджу.

Сформоване в психологічній літературі уявлення про імідж як про феномен, близький до поняття соціального стереотипу, на мою думку, не зовсім точне. При цьому важко відокремити загальні ознаки і характеристики, що відрізняють соціальний стереотип від іміджу. У психології соціальний стереотип визначається як «відносно стійкий і спрощений образ соціального об'єкта, в якості якого можуть виступати людина, група, подія, явище, що складається в умовах дефіциту інформації про об'єкт, як результат узагальнення особистого досвіду і уявлень, прийнятих у суспільстві (нерідко упереджених)». Соціальний стереотип представляє відому ідентифікуючу основу, яка дозволяє скоротити час, що витрачається на реагування при зміні соціальної реальності. Саме ця властивість використовується при конструюванні іміджу, будучи основою для їхньої подібності. При цьому він виконує надзвичайно важливу в громадській взаємодії функцію випереджаючої антиципації - передбачення і саморегуляції поведінки, яка полягає в тому, що під його впливом відбувається безпосередня реалізація усвідомлених або неусвідомлених очікувань особистості у фактичній поведінці. Наприклад, школярі засвоюють багатоповедінкові характеристики, притаманні улюбленому вчителеві.

На відміну стереотипу, структура іміджу така, що вона виділяє для презентації найбільш важливі якості особистості, носія іміджу. При формуванні іміджу, стереотипи виступають в якості його когнітивної основи. Зосереджуючи на собі смислове навантаження, стереотипи полегшують розпізнавання відмінних, індивідуальних характеристик індивіда, створюючи тим самим основу іміджу, для якого «штучно» сформована активна, інформативно насичена складова, що представляє собою комбінацію найбільш вигідних характеристик носія іміджу, які змушують звернути на себе увагу оточуючих. Ці характеристики виявляються в спілкуванні, експресивній поведінці особистості, повідомляючи оточуючим необхідну інформацію.

У зв'язку з цим, А.А. Бодальов зазначає, що «признаки - сигнали, з яких складається зовнішній вигляд і поведінка людини, можуть мати для інших людей усвідомлене значення і виконувати регулятивну або прагматичну функцію. Будучи відбитими, ознаки - сигнали актуалізують у свідомості сприймання суб'єкта більшу чи меншу систему знань, яку він звик пов'язувати з кожним з цих сигналів і попереджають його про необхідність певної поведінки по відношенню до тієї людини, якій ця ознака - сигнал притаманна».

Таким чином, в трикомпонентної структурі іміджу спостерігається відносно стійка побудова комбінації якостей, серед яких, поряд із загальною групою нейтрально виражених якостей, «пасивно» представлених у портреті особистості, виділяються «активні», що визначають її своєрідність. Саме на них відбувається зміщення акценту сприйняття у сприймаючих його суб'єктів, що виявляється в активності, що створює найбільш сильне враження про індивідуальність особистості.

Таким чином, аналіз досліджень психологічної літератури, проведений мною, дозволив виділити в структурі іміджу керівника три важливих блоки. Перший з них пов'язаний з особистістю носія іміджу і являє собою комплекс характеризуючих його якостей. Другий блок характеризує становище і поведінку його в соціальному середовищі. І третій з них показує заломлення цих якостей у професійній діяльності керівника. При цьому детермінантом його формування є вид діяльності, який висуває вимоги до носія іміджу. У залежності від його специфіки, найбільш істотним (що несе основне інформаційне навантаження) стає один із компонентів структури іміджу. У зв'язку з цим, важливим є представлення соціального середовища при самій діяльності і критерії, якими вона користується для її оцінки. Зміщуючи акцент сприйняття на найбільш важливі з них, соціальне оточення вибірково підходить до оцінки керівника.

Виділена, структура іміджу досить умовна і являє собою єдність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих характеристик, динаміка яких досить рухома, що дає можливість ефективно використовувати в процесі його вдосконалення активні форми соціально-психологічної корекції.

Разом з тим, роль і місце іміджу керівника в структурі сучасної організації мало досліджені. Заснований на теорії відносин В.М. Мясищева, пропонований підхід, вироблений з позиції психології управління, що передбачає поведінкову парадигму організації управління, яка має на увазі вплив на поведінку учасників спільної діяльності на основі підвищення організаційної культури.

1.2 Психологічні особливості формування іміджу сучасного керівника і їх прояв у діяльності

Аналіз психологічної літератури з проблеми іміджу дозволив визначити імідж керівника, як емоційно забарвлений, соціально-значимий образ, який має характер стереотипу, що склався у свідомості його соціального оточення, який надає психологічний вплив на поведінку підлеглих і самого керівника. Представляючи собою складний соціально-психологічний феномен, імідж керівника структурно складається з наступних компонентів:

- Особистісного (психофізіологічні особливості керівника, тип особистості, характер, особиста чарівність, моральні і комунікативні якості);

- Соціального (рівень освіти, статус керівника, моделі його рольової поведінки, норми і цінності, стиль спілкування, зв'язок з різними соціальними групами) ;

- Професійного (стиль керівництва, рівень спеціальної підготовки, професіоналізм, трудовий досвід, володіння формами і методами навчання і виховання, розвинені аналітичні здібності).

При визначенні властивостей іміджу керівника, що дозволяють виділити це психічне утворення від цілого ряду інших психічних явищ відображається його мінливість, можна дотримуватися наступних теоретичних висновків:

а) детермінованість несформованого іміджу (образу), від особливостей і результатів професійної діяльності;

б) особлива соціальна значимість керівника як об'єкта сприймання, який здійснює керівництво трудовим підрозділом;

в) особливість психологічного пізнання учасників спільної діяльності в умовах безпосереднього спілкування, в процесі сприйняття, що включає в себе всі рівні психічного відображення.

Виходячи з цього, виділено такі властивості іміджу керівника - адекватність, впливовість, стійкість, цілісність, презентабельність, які були використані для виділення критеріїв оцінки іміджу керівника.

Серед них, найбільш важливою властивістю, що знаходяться в основі формування та вдосконалення іміджу, є його адекватність якостям особистості керівника. Успіх створення іміджу багато в чому залежить від уміння керівника своєчасно і доречно «показати себе», тобто самопрезентувати наявні якості в ситуації, що складається. В результаті, складається думка, заснована на реально існуючих якостях особистості, пріоритетно виділених самим керівником, за рахунок зміщення на них акценту сприйняття партнерів по спілкуванню.

В акті управлінського впливу у керівника з'являється необхідність переконливо довести до підлеглого інформацію про прийняте рішення і домогтися його виконання, що відбивається в стилі керівництва, який проявляється в індивідуальній моделі поведінки, прийомах і навичках управління підлеглими. У зв'язку з цим, ступінь впливу буде залежати від того, наскільки в структурі іміджу виділені найбільш значущі якості суб'єкта, з одного боку, а з іншого, підібрані аргументи, що впливають на соціальні очікування особистості або групи. Тому, невід'ємною властивістю іміджу виступає його впливовість, яка розуміється нами, як спрямований вплив іміджу керівника на свідомість своїх підлеглих, з метою реалізації прийнятого рішення. Основою цього впливу є цілеспрямована діяльність - система чітко продуманих дій, що дозволяють впливати на свідомість підлеглих всією сукупністю характеристик особистості керівника. У зв'язку з цим, модель поведінки керівника обов'язково повинна бути насичена виразними рухами, мімікою, жестами, завдяки яким змінюється не тільки сприйняття його мовних патернів, але і всієї сукупності його психологічних характеристик.

Стале позитивне уявлення підлеглих про свого керівника, є підставою їх впевнених дій при виконанні завдань, що вирішуються колективом. У виді цього, у керівника колективу реально існує необхідність підтвердження своєї здатності успішно керувати, що формує його позитивний образ і підвищує довіру до нього з боку його підлеглих. На підставі цього висновку, ми виділили ще одну властивість іміджу - стійкість, яка розуміється як представленість в моделі поведінки керівника незмінних особистісних характеристик, які дозволять підлеглим формувати певне враження про нього.

Імідж - це цілісний образ. Цілісність іміджу керівника колективу виступає характеристикою збалансованості його особистісних якостей та їх зовнішніх проявів. У цьому випадку імідж керівника колективу буде не тільки гармонійним, а й максимально ефективним. Цілісність забезпечує розуміння дій керівника і близькість їх оцінок з боку його підлеглих.

Крім цього, виділена важлива характеристика іміджу - презентабельність, розглянута нами як спеціально сформована і найбільш інформативно насичена складова його образу. Ця характеристика відрізняє і виділяє носія іміджу серед подібних інших, дозволяє успішно позиціонуватися в свідомість соціального оточення. Презентабельність підкреслює найбільш значущі якості об'єкта і одночасно впливає на соціальні очікування особистості або групи.

Розглянемо деякі з них докладніше. Основа іміджу керівника - професійно важливі якості особистості керівника. Серед них особливе місце займають психологічні якості, які дозволяють керівнику реалізувати знання, вміння і досягати намічених цілей і завдань. В управлінській діяльності значення мають такі якості, як емпатія, мистецтво переконувати, доступність, комунікабельність, здатність підтримувати зворотній зв'язок, відповідність посадовому статусу.

Трудовий колектив, розглянутий нами як цільова група, яку охоплює своїм впливом імідж керівника, має усталені традиції, норми і цінності. Крім цього, в колективі є уявлення (іноді не зовсім правильне) про місце і роль керівника в процесі діяльності. Разом вони формують відповідні очікування у працівників щодо вчинків і дій керівника в різних ситуаціях. Від того, яким чином, і з яким успіхом реалізує ці дії керівник, а трудовий колектив вирішить задачу, настільки буде висока оцінка його діяльності та іміджу.

Модель поведінки керівника повинна знаходитися в нерозривній єдності з діяльністю, яка передбачає виконання певного алгоритму дій. Невластиві обстановці вчинки і дії керівника, призводять до конфлікту уявлень підлеглих про свого керівника, що руйнує цілісність його іміджу.

Формування, а в подальшому і вдосконалення іміджу керівника, багато в чому відбувається в процесі спілкування, на основі міжособистісного сприйняття, що виявляється в більш вираженому оціночному забарвленні, в більш прямій залежності уявлення про керівника, від почуття задоволення, що з'явилося у сприйманні його суб'єктом в результаті взаємодії з ним.

Звертає на себе увагу той факт, що імідж керівника формується багато в чому завдяки досягненню позитивного результату у спільній діяльності. Успіх позитивно забарвлює у свідомості підлеглих якості, раніше проявлені керівником. Завдяки цьому, його імідж насичується позитивними характеристиками і набуває потенціал впливу, заснований на високій ступеня ймовірності досягнення поставленої ним мети. У зв'язку з цим, рівень довіри до рішень керівника зростає, підвищується впевненість у діях підлеглих, що в цілому підвищує ефективність управління.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що імідж керівника має важливу властивість - психологічно впливати на свідомість підлеглих і регулювати їх поведінку. Результати цього впливу проявляються в формується соціальної установці готовності виконати розпорядження керівника.

Реалізація механізму впливу відбувається в процесі інтеріоризації, в ході якого у свідомості підлеглих відбувається формування іміджу керівника, що складається в результаті засвоєння зовнішньої, реально представленої його діяльності. У вітчизняній психології інтеріоризація трактується як перетворення структури предметної діяльності в структуру внутрішнього плану свідомості. Відбувається перетворення інтерпсихологічних (міжособистісних) відносин у інтрапсихологічні (внутрішньоособистісні стосунки з самим собою).

В.Н. Мясищев досліджував особистість з позиції теорії відносин, в якій розглядав відносини як « систему тимчасових зв'язків людини, особистості - суб'єкта з усією дійсністю або з окремими її сторонами».

Тим часом, до того як утворюються відносини в результаті взаємодії керівника і підлеглого, у свідомості останнього сформується імідж, який закладе основу майбутніх відносин. Імідж насичує необхідною інформацією свідомість, даючи можливість визначитися, яким чином вибудувати подальші взаємини з партнером по спілкуванню.

У вітчизняній школі психології склалося уявлення про те, що формування міжособистісних відносин відбувається на емоційній основі. Це означає, що вони виникають і складаються в результаті певних почуттів, що народжуються по відношенню один до одного. Зокрема розрізняються дві великі групи почуттів: кон'юнктивні, що об'єднують і зближують людей, і диз'юнктивні, які роз'єднують, коли партнер по спілкуванню сприймається як фруструючий об'єкт з яким не виникає бажання співпрацювати. Емоції і почуття впливають на процес спілкування і здатні вплинути на оцінку партнера в широкому (позитивно - негативному) діапазоні. У свою чергу, імідж виступає в якості кінцевого оціночного продукту комунікації з одного боку, і з іншого, є основою для вибудовування певних відносин з партнером по спілкуванню або спільної діяльності. При цьому імідж керівника впливає на міжособистісні і на опосередковані спільною діяльністю відносини.

Таким чином, можна припустити, що формування іміджу відбувається на основі зіставлення нового, з уже наявними у внутрішньому плані свідомості чином, на тлі оцінки результатів спільної діяльності.

Психологічний аналіз діяльності, проведений вітчизняними психологами, дозволив виявити систему професійно важливих якостей керівника. У процесі управлінської діяльності з'являється необхідність втілення наявних якостей особистості керівника, в зрозумілий і привабливий образ керівника. Імідж керівника перетворюється на складову його ресурсу управління, в інструмент управління трудовим колективом. Мета вдосконалення іміджу керівника - підвищення ефективності управлінської діяльності.

На думку А.А. Романова і Н.А Ходирєва, в систему управління поведінкою людей психічний образ потрапляє завдяки мові. Залучений в комунікативний процес образ пов'язується зі словом і поняттям. Зокрема вони відзначають, що в «відповідно з психічними закономірностями умовно рефлекторної діяльності такий зв'язок слова і образу може бути настільки сильним, що правильно підібране слово і пов'язане з ним поняття і образ можуть включати і вимикати певну програму поведінки людини. Таким чином, вони цілком можуть керувати діяльністю людини і направляти її».

В даний час в науці склалися два підходи до організації управління : раціоналістичний і поведінковий. У першому акцент робиться на створенні організації, яка дає максимальний ефект в діяльності учасників, у другому - на управлінні їх поведінкою, організація якого могла б давати ефект від ініціативного ставлення до справи. Ґрунтуючись на другому підході, ми припускаємо, що імідж керівника потенційно впливає на взаємини і поведінку підлеглих.

Функціонування організації, де діяльність людей здійснюється в умовах, коли дії кожного учасника жорстко задані, приписані, накладає особливий відбиток на відносини між співробітниками. Формуються ці відносини, з одного боку, керівником у сфері його впливу (влада) і в «полі» його впливу (авторитет), за допомогою прийняття спільних цілей, завдань, спільної діяльності. З іншого боку, сам потрапляє в об'єктивно виникаючі відносини відповідальної залежності, які утворюються між різними підрозділами та службами ієрархічних рівнів організації. Імідж керівника містить інформацію про вдалі дії керівника, які є прикладом, зразком поведінки для підлеглих. У виді цього, необхідно виділити наступні критерії вибору моделей поведінки:

- Модель поведінки повинна відповідати поставленим цілям організації та самого керівника;

- Відповідати законам і нормам, прийнятим у суспільстві;

- Уособлювати собою моральну бездоганність;

- Перебувати в єдності з обстановкою, ситуацією, що склалася.

Крім цього керівник повинен мати самокритичну оцінку власної моделі поведінки.

Практичне значення іміджу для підвищення ефективності управління полягає в регуляторній ролі психічного образу - уявлення в процесі спільної діяльності і спілкування. У виді цього, особливу значимість набувають компоненти вигляду і поведінки, що утворюють імідж. Зокрема, А.А. Бодальов зазначає, що відображення цих компонентів виконує дві функції: «безпосереднього розрізнення та впізнання» їх серед інших компонентів вигляду і в загальній картині поведінки, і «інтерпретацію того психологічного змісту, який, як здається учасникам діяльності, укладено в цих компонентах - сигналах». Вирішуючи завдання діяльності, у підлеглих виробляється установка на відображення і осмислення в поведінці керівника цих «компонентів - сигналів», що впливає надалі на вибір доцільної моделі своєї поведінки.

У зв'язку з цим, необхідно більш докладно зупинитися на місці і ролі іміджу в процесі управління трудовим колективом. Психологія управління вивчає відносини людей в організації, коли учасники спільної діяльності пов'язані взаємною залежністю і відповідальністю, як перед законом, так і один перед одним. Особливе місце в організації займає керівник здатний, завдяки наявним у нього управлінським ресурсам, активно впливати на колективні відносини, як один з головних елементів у системі управління активно залучений в процес управління колективом. Керівництво, організація, планування, контроль і мотивація - все це функції управління, здійснюючи які керівник вибудовує певні управлінські відносини зі своїми підлеглими. Здійснення цих функцій відбувається за допомогою комунікативної структури організації. І місце іміджу керівника в цій структурі, на перетині її комунікативних зв'язків, де відбувається активний обмін інформацією та оцінка результатів спільної діяльності.

Імідж керівника, володіючи потенціалом впливу, впливає (опосередковано через свідомість) на дії підлеглих, спонукає до адекватних моделей поведінки, і, отже, до вибудовування певного роду відносин. Реалізація механізму впливу відбувається в процесі інтеріоризації, в ході якого, в результаті засвоєння зовнішніх характеристик керівника, відбувається формування його іміджу.

Крім цього, працюючи над вдосконаленням іміджу, вчиться прихованню пережитих негативних станів, що заважають йому в керівництві підрозділом і відбиваються на його підлеглих.

Місце іміджу в системі управління багато в чому визначає і ту роль, яку він відіграє у підвищенні ефективності управління колективом. Функціонування комунікативної мережі організації багато в чому залежить від комунікативних здібностей керівника від того, яким чином реагує на інформацію, що надходить і як він її використовує. Завдяки організуючим початком у побудові управлінських відносин, імідж керівника впливає на процес обміну інформацією, сприяє усуненню дефіциту інформації, необхідної для прийняття рішення, підвищуючи тим самим ефективність управління.

Крім цього позитивний імідж впливає на формування соціальної установки готовності до виконання управлінського рішення, наказу чи розпорядження. Успіх у діяльності викликає у підлеглих бажання ідентифікувати себе з керівником, приймати і розділяти його норми і цінності, а зрештою, наслідувати і слідувати певної моделі поведінки. Імідж готує комунікаційний процес, а потім бере участь в ньому, забезпечуючи взаємозв'язок переконання і комунікації, тим самим змінюючи установки і регулюючи поведінку об'єкта.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в процесі управління колективом імідж керівника виконує наступні функції:

- Навіювання впевненості у підлеглих у досягненні поставлених цілей;

- Наслідування дій керівника його підлеглими;

- Оптимізації комунікаційного процесу;

- Приховування негативних станів, пережитих керівником;

- Спонукання до рекомендованих моделей поведінки.

Крім цього, необхідно особливо виділити символічну функцію забезпечення прийняття рішення керівником в управлінні підрозділом. Одноосібно приймаючи рішення, покладає на себе всю повноту відповідальності за свої дії та дії підлеглих. У виді цього, імідж керівника умовно можна розглядати як символ єдиноначальності, який зміцнює довіру до прийнятих рішень.

Завершуючи розгляд місця іміджу керівника в процесі управлінської діяльності, можна зробити висновок про те, що імідж виконує важливу сполучну, організуючу роль.

У відповідності з метою дослідження, проведено теоретико - методологічне обґрунтування і виявлення психологічних умов, формування позитивного іміджу керівника.

На підставі цього:

1. Уточнено поняття іміджу керівника, який являє собою емоційно забарвлений, соціально-значимий образ керівника, має характер стереотипу, що склався у свідомості його соціального оточення, який надає психологічний вплив на поведінку підлеглих і самого керівника.

2. Представляючи собою складний соціально-психологічний феномен, імідж керівника структурно складається з наступних компонентів:

- Особистісного (психофізіологічні особливості керівника, тип особистості, характер, особиста чарівність, моральні і комунікативні якості);

- Соціального (рівень освіти, статус керівника, моделі його рольової поведінки, норми і цінності, зв'язок з різними соціальними групами);

- Професійного (стиль керівництва, рівень спеціальної підготовки, професіоналізм, трудовий досвід, володіння формами і методами навчання і виховання, розвинені аналітичні здібності).

3. Визначено, що імідж керівника в процесі управління колективом виконує наступні функції:

- Символічну, забезпечення прийняття рішення;

- Навіювання впевненості у підлеглих у досягненні поставлених цілей;

- Наслідування дій керівника його підлеглими;

- Оптимізації комунікаційного процесу;

- Приховування негативних якостей.

4. Виділено психологічні та соціально-психологічні умови, що впливають на формування і вдосконалення іміджу керівника. Серед них до групи внутрішніх, віднесені наступні психологічні умови:

- Готовність керівника до професійного самовдосконалення та саморозвитку, його мотивація на досягнення більш високого рівня професійної ідентифікації;

- Розвиток керівником рефлексивно-перцептивних умінь, навичок педагогічної проникливості, антиципації, самопрезентації;

- Здатність ефективної самопрезентації в процесі управління колективом.

5. До групи зовнішніх умов визначено психологічні та соціально-психологічні умови. Зокрема, перша підгрупа (професійно-діяльні) включає наступні соціально-психологічні умови:

- Усвідомлення підлеглими цілей, завдань колективу;

- Усвідомлення підлеглими ролі і місця керівника в управлінні трудовим колективом;

Друга підгрупа об'єднує в собі наступні соціально-групові, (соціально-психологічні) умови:

- Усвідомлення і прийняття співробітниками цінностей, норм і традицій організації;

- Визнання підлеглими соціальної значущості керівника;

- Готовність підлеглих змінювати своє уявлення (думку) про свого керівника;

- Прийняття підлеглими моделі поведінки керівника, його стилю керівництва та спілкування.

Третя підгрупа (індивідуальних) складається їх наступних психологічних умов:

- Прагнення (бажання) співробітника наслідувати, бути схожим на керівника;

- Готовність підлеглого позитивно сприймати накази і розпорядження керівника;

- Близькість уявлень підлеглого про реального керівника.

Все це дозволило намітити основні напрямки емпіричного дослідження особливостей іміджу керівника.

2. Емпіричне дослідження формування іміджу сучасного керівника загальноосвітнього закладу

2.1 Етапи, методика та результати емпіричного дослідження формування іміджу керівника

Дослідження являло собою структуровану систему отримання емпіричних даних про особистість керівника та характер його іміджу за допомогою спеціально розробленої анкети. Анкета складається із запитань, що виявляють думки людей щодо поняття “імідж”.

1. Як Ви розумієте поняття «імідж».

2. Якими якостями повинен володіти директор сучасного загальноосвітнього закладу (визначте три найбільш значущі).

3. Чи вливає на уявлення про особистість перше враження про її зовнішність.

4. На скільки важливе для іміджу керівника, на Вашу думку, уміння спілкуватися (оцініть за 5-бальною шкалою).

5. Які функції поведінки керівника?

6. Чи існує звязок між іміджем керівника та іміджем навчального закладу.

На початку поставлені запитання щодо першого враження, самопрезентації (стадія первиннї інформації за нашою схемою). Далі респондентам було запропоновано виділити 3 головні якості, що необхідні керівнику сьогодні, оцінити важливість уміння спілкуватися для іміджу керівника по 5-бальній шкалі, висловити свою думку про функції поведінки керівника (стадія вторинного утворення іміджу відповідно до нашої схеми). Останнє запитання відкритого типу повинно було виявити зв'язок між іміджем керівника та іміджем організації (остання ланка схеми). Розроблена анкета зручна для розуміння, її відкриті запитання не мають якої-небудь однієї вірної відповіді і змушують досліджуваних міркувати. Це розширює можливості анкети і дає респондентам стимули для свідомого і творчого підходу при відповідях на завдання анкети.

Згідно нашої схеми, у стадію вторинного, більш глибинного, діяльнісного утворення іміджу, включений такий важливий елемент, як спілкування. Спілкування створює основу тих стосунків, що супроводжують усі види управлінських функцій та взаємодії в одній управлінській системі.

Ми не претендуємо на однозначно вірні та остаточні висновки щодо природи іміджу, а лише намагаємося вивчити це явище, висуваючи власну гіпотезу його походження й утворення. Запропоновані нами методики не спрямовані на дослідження всіх елементів, що беруть участь в утворенні іміджу. Однак, вони дають результати по основним елементам схеми, що не зменшує їх значущості.

Аналіз результатів емпіричного дослідження.

Дослідження, проведене за допомогою анкети, повинно було перевірити припущення щодо природи іміджу. Розглянемо отримані результати.

Відповідаючи на перше запитання анкети «Як Ви розумієте поняття «імідж»?”, 90% респондентів відмітили зовнішній вигляд керівника, 6% - стиль і методи керівництва, 12% респондентів назвали компетентність і діловитість, 19% - розум керівника, 9% - стиль і методи керівництва.

Стиль роботи завжди індивідуальний і притаманний особистості конкретного керівника. Однак, специфіка діяльності керівника, що визначається ступенем його підготовки, рівнем знань та умінням їх реалізовувати, життєвим досвідом, виявляється в межах тих реальних відносин, в яких він знаходиться. Таким чином, під стилем керівництва конкретного керівника треба розуміти індивідуальну манеру його впливу на управлінські відносини. Звичайно, така характеристика діяльності керівника, як стиль його роботи, дуже важлива. Але, згідно з нашими результатами, її виділили (як один з головних параметрів іміджу) лише 9% із 100% респондентів. Маючи на увазі зовнішню представленість іміджу, стає зрозумілим, чому лише 19% респондентів виділили, як параметр іміджу, розум керівника.

Виділення зовнішності керівника демонструє чітку присутність в явищі іміджу цього зовнішнього атрибуту. Емоційне забарвлення сприйняття зовнішності керівника підсилює її значимість для формування початкових уявлень та ставлення до керівника з боку оточуючих його людей. Фіксування первинної загальної привабливості чи непривабливості керівника через сприймання його зовнішності вже починає активізувати дію ефекту ореола, який, в свою чергу, буде формуватися з позитивним чи негативним знаком і передавати емоційне відношення до суб'єкта сприйняття.

70% респондентів вважають, що перше враження впливає на імідж, 20% вважають, що воно не дуже впливає на імідж, 10% вважають, що в цьому ланцюжку взагалі немає зв'язку-впливу. Між тим, на нашу думку, саме перше враження в ситуації знайомства з керівником може надовго закріпити в пам'яті оточуючих емоційне забарвлення його особистості. Вплив першого враження на імідж керівника, який виділяли 70% респондентів, говорить про послідовність запропонованих нами стадій утворення іміджу. 90% респондентів виділили основні компоненти першого враження:

- зовнішній вигляд;

- інтелект;

- комунікабельність (сюди ж ми віднесено й уміння говорити);

- компетентність (знання суті).

10% респондентів в цей перелік пунктуальність, порядність, інтелігентність.

Відовіді респондентів підтверджують наше припущення щодо двох сторін явища іміджу - зовнішньої та внутрішньої, більш глибинної. При цьому перша представлена елементами, що безпосередньо сприймаються оточуючими і не потребують перевірки часом через те, що вже створили специфічне емоційне відношення до суб'єкта сприйняття. Імідж - це глибинна характеристика особистості керівника, котра включає деякі глибинні елементи, до яких віднесені особливості проявів керівника в щоденній діяльності, у взаємодії з колективом, що на вторинній стадії відбувається через діяльність.

На думку всіх респондентів, які приймали участь в емпіричному дослідженні, імідж не є поверхневою характеристикою. Отже, зовнішні атрибути іміджу (зовнішній вигляд, жести, міміка) ще не є іміджем у повному розумінні цього слова і не створюють того розмаїття, що властиво всій цілісності явища іміджу. Тут слід наголосити на ще одній особливості іміджу. Багато дослідників розуміють під іміджем, насамперед, образ керівника, що складається під впливом різних умов.

Ці результати, на наш погляд, дуже цікаві. Зрозуміло, що при першому враженні зовнішність керівника має велике значення. Що стосується виділеного респондентами такого параметру першого враження, як інтелект того, кого сприймають, то поряд з компетентністю, порядністю, інтелігентністю цей параметр являє собою факт присутності оцінки при першому враженні і деяких глибинних якостей керівника, а не тільки зовнішньо виражених. Спроба такої оцінки здійснюється шляхом оцінювання внутрішніх якостей людини через зовнішні. Для досягнення успіху в роботі керівник, особливо високого рангу повинен мати достатньо високий рівень розвитку інтелекта. Найбільш ефективним є керівник не з низьким, а з високим рівнем інтелекту.

Таким чином, присутність у розробленій схемі компонента першого враження і його зв'язок із безпосереднім утворенням іміджу прояснює природу досліджуваного явища. Питання про те, як довго діє перше враження, залишається відкритим. “В постійному спілкуванні результати першого враження продовжують діяти. Однак, постійне та довготривале спілкування не може задовольнятися тим списком наданих партнеру рис та якостей, які сформувались при першому враженні”. Це говорить про необхідність включення до нашої схеми вторинної діяльнісної стадії утворення іміджу. Не варто применшувати або перебільшувати значення першого враження. Досить сказати, що той образ керівника, який сформується під впливом першого враження, буде регулятором подальшої поведінки та системи міжособистісного спілкування.

Вербальна презентація складається з манери говорити, тону, тембру голосу, комунікабельності в цілому тощо. Виразність мови свідчить про ясність свідомості, про те, що особистість чітко уявляє собі, що і як хоче сказати. Манера говорити чітко і виразно, на відміну від сумбурної, переповненої паузами мови, свідчить про повагу того, хто говорить не тільки до всієї аудиторії, але й до себе. Крім того, вона створює враження впевненості в собі, що для починаючого керівника особливо актуально.

Невербальна презентація складається із жестів, міміки, ходи, зовнішнього вигляду. В повсякденному житті особистість обирає ті засоби самопрезентації, що ближче усього до її характеру, темпераменту, уявлень про себе. Самопрезентація допомагає успіху в діяльності будь-якого керівника у тому випадку, якщо вона побудована професійно і грамотно, базується на реальних якостях.

Згідно з судженнями респондентів, сучасному керівнику необхідні такі якості (розташовані в порядку частоти згадування):

- порядність;

- знання справи (компетентність, професіоналізм і т.д.);

- комунікабельність;

- обов'язковість;

- оперативність при вирішенні задач;

- прогностичність мислення.

Неважко помітити, що відповідаючи на це і інші запитання, респонденти часто використовували таку характеристику, як порядність, причому в даному, сьомому запитанні, вона стоїть на першому місці. Це поняття відноситься більше до категорії етики, хоча є важливим і для всіх інших наук. Третій том словника В. Даля дає таке визначення порядності: “Порядна людина, любитель порядку, або ведучий, що тримає себе пристойно, як належно”. Цілком очевидно, що порядний керівник повинен знати не тільки психологію людей, але й закони етики. Не маючи можливості розглянути всі характеристики цієї багатогранної якості, лише підкреслимо її чітку присутність у відповідях респондентів.

Знання керівником справи, якою він займається, в значній мірі визначає успіх колективу та всієї організації. По цьому запитанню респонденти виділяли професіоналізм, компетентність та інші якості..

Обов'язковість, як актуальна і необхідна характеристика керівника, також відзначена респондентами. Вона передбачає ще одну важливу характеристику справжнього керівника - це уміння дотримувати слова. Останнє означає, насамперед, чесність перед самим собою і іншими, повагу до тих, хто очікує від нього відповідь, чітку самоорганізацію. Обов'язковість важлива для керівника і як для особистості, яка стоїть в центрі всієї компанії, і як для «значимого іншого».

38% респондентів виділили таку якість як прогностичність мислення як необхідну для сучасного керівника, дійсно потрібну в ситуації переходу до нових форм і методів управління. Саме прогностичність мислення розкриває передбачливість керівника, його здібність жити не одним днем, уміння планувати подальші дії. Вона пов'язана з аналізом існуючої ситуації, проблем і питань, що стоять перед організацією. Такий аналіз розкриває можливі дії на визначений період часу, а також виділяє пріоритети, цілі організації, допомагає знайти нові необхідні ресурси для подолання труднощів, які виникають в організації. Керувати - означає передбачати.

Прогностичність керівника завжди говорить не тільки про його власну надійність, але й про надійність всієї організації, та пропонує нові шляхи для ведення справ із нею.

90% респонденти згодні з тим, що уміння спілкуватися для керівника надзвичайно важливе. Підлеглим не імпонує невпевнений в собі керівник і вони часто не сприймають його позитивно.

Приймаючи до уваги, що однією з функцій спілкування є передача інформації, зрозуміла необхідність ясності і повноти цієї передачі. При відсутності таких умов діяльність і імідж керівника можуть перебувати під загрозою. Імідж керівника, який вміє давати ясні розпорядження, спілкуватися з підлеглими, безумовно, є позитивним.

Щодо поведінки керівника, то 78% респондентів, вказали, що вона завжди є орієнтиром того, як повинні поводитися підлеглі. Ці відповіді підтвердили, що імідж керівника впливає на підпорядкований йому колектив.

Ділова поведінка характеризується усвідомленням особистих цілей і інтересів у їх співвідношенні з суспільно значимими інтересами. Крім того, поведінка управлінця не тільки регулює поведінку підлеглих, але й визначає ступінь їх ініціативності і творчості у взаємодії з ним, а, отже, мотивує колектив на подальше співробітництво.

І, нарешті, 95% респондентів визнають, що керівник є обличчям організації. Таким є зв'язок між іміджем керівника й іміджем усієї фірми. Імідж окремого керівника, впливаючи на імідж всієї організації, може підсилити власний вплив. Представницька функція керівника сьогодні - це одна з важливих галузей його діяльності, що передбачає роботу управлінця над собою, психологічну культуру та професіоналізм. Людина, яка представляє цілу організацію в навколишньому середовищі, бере на себе тяжку відповідальність як за успіх справи, так і за невдачі. В цій ситуації керівник є своєрідним уособленням, втіленням усіх прагнень колективу щодо реалізації плану та досягнення результатів. Завдяки іміджу керівника, у людей, які не мають інформації про його організацію та колектив, виникають уявлення щодо структури, філософії, системи міжособистих зв'язків в організації. Таким чином, сучасний управлінець повинен знати, що разом із процесом утворення або цілеспрямованого створення іміджу йде процес формування іміджу організації. Ми ще раз підкреслюємо ту відповідальність, з якою керівник повинен підходити до створення та підтримки власного іміджу. Керівник, як обличчя організації, є не тільки носієм індивідуального іміджу, але й іміджу організації, яку він представляє. В цьому полягає глибинний зміст та значення утвореного або цілеспрямовано сформованого індивідуального іміджу.

...