Особливості формування уваги молодших школярів

Тренування уваги доступне завжди, у будь-який момент життя. Для цього вчителеві потрібно частіше звертати увагу дітей на конкретні речі: «Красиво зроблено, так?»; «Добре вчинив, вірно?»; «Смачно пахне, правда?»; «Подивіться, які хмари! На що вони схожі?» Відмітьте, що це кожного разу запрошення дитини до розмови «включення» його в ситуацію. Порівняйте з твердженнями: «Красиво»; «Добре вчинив» і так далі. Вони просто оцінні. Без підключення самої дитини до цієї оцінки вона може і не почути дорослого. Дитина інколи має відмінну від вчителя думку. Це теж шлях до розвитку самостійності. Розвиток спостережливості можна перетворити на веселу і цікаву гру. Наприклад, запропонуйте дитині або декільком дітям відмітити і запам'ятати заховані під серветкою предмети, коли ви їх відкриєте на дві хвилини; потім на одну хвилину, на 30 секунд. Предметів не повинно бути більше семи, і діти, безумовно, мають бути знайомі. Для кожної дитини предмети міняються. Змагання дітей підвищує їх мотивацію до розвитку спостережливості [18].

Дуже важливо виховувати готовність дитини бути уважним завжди. Звичайно, для дітей це також має бути ситуація гри. Наприклад, закрийте дитині очі і попросіть описати, у що ви сьогодні одягнені. У що - його подруги і друзі? Неочікувані питання на спостережливість корисні тому, що допомагають організувати і дисциплінувати увагу дитини. Річ у тому, що увага маляти розсіюється, спрямованість його на що-небудь весь час піддається «атакам» багатьох подразників. Питання дорослого допомагають впоратися з цими подразниками. Не забувайте похвалити дитину.

У дітей молодшого шкільного віку помітно розвиває спостережливість цілеспрямований спільний розгляд малюнків, зокрема, окрім спільного їх змісту, обговорення деталей. Якщо вчитель додає цьому обговоренню оцінний характер, то він тим самим сприяє розвитку аналізу у дитини, а це вже розумовий процес. Наприклад, не просто констатується якась деталь на малюнку, а як би «розгортається»: «Шнурок розв'язаний. Квапився або ще не уміє зав'язувати? Може впасти, так?»; «Ця хмара біла, легка, а ця - темна, важка. З якої може піти дощ?»; «Багато намальовано квіточок. А як вони називаються?» - і так далі. Дуже корисні ігри типу: «Найди разбіжності» «Знайди однакові» «Намалюй за зразком». Можна порівнювати листя дерев різних порід або однієї породи («Найди спільне і чим вони відрізняються») («Спробуй знайти однакові»), або замалювати їх потім по пам'яті. Уваги вимагають багато рухливих ігор на уроках фізкультури, такі як гра з м'ячем «Живі - неживі предмети» (одні ловимо, інші - відбиваємо м'яча).

Для розвитку уваги пропонуються багато методик, зокрема для розвитку зорової уваги такі:

Знайди два однакові предмети

Пропонується картка із зображенням п'яти і більше предметів, з яких два предмети однакові. Потрібно знайти однакові предмети, пояснити свій вибір.

Виключення зайвого

Пропонується картка із зображенням 4-5 предметів, один з яких відрізняється від останніх. Необхідно його знайти.

Знайди відзнаки

Пропонується картка із зображенням двох картинок, що мають декілька відмінностей. Необхідно щонайшвидше знайти ці відзнаки.

Викладання візерунку

Дитині пропонують викласти з мозаїки (або паличок) за зразком букву, цифру, візерунок, силует і тому подібне.

Малювання по клітинках

Дитині дається аркуш в клітинку (велику або дрібну), зразок для малювання (орнамент або замкнута фігура), олівець. Необхідно перемальовувати узор по клітинках.

Назви предмет

Дитині даються малюнки із замаскованими (неповними, перекресленими, накладеними один на один) зображеннями предметів. Необхідно їх назвати.

Скільки чого?

Дитину просять оглянути кімнату і назвати якомога більше наявних предметів, що починаються на букву "К", "Т", "С", всі скляні або металеві, всі круглі, або всі білі предмети.

Домальовуй

Дитині пропонується назвати, що відсутнє в зображених предметах і домалювати їх. Приклади: будинок без вікон, машина без коліс, квітка без стеблинки і тому подібне [4].

1.4 МІСЦЕ УВАГИ В НАЧАЛЬНО - ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Увага конче потрібна людині для виконання кожного навчального чи трудового завдання [14].

Особливого значення увага набуває у засвоєнні нового знання. З цього приводу К.Д. Ушинський, зокрема, зазначав, що це основні ворота до свідомості, “єдині двері нашої душі” через які входять до нас усі відомості про навколишній світ, чуттєві дані і знання. Уважність - запорука успіхів у розв'язанні проблем життя і діяльності. Взаємні зв'язки наочної діяльності суб'єкта і об'єкта свідомості й предмета визначають механізми виникнення й розвитку уваги та підвищення її ефективності. При цьому увага виявляється у двохсторонню силу відносин суб'єкта й об'єкта. Так, чим більша активність свідомої діяльності суб'єкта, тим частіше виступає об'єкт; чим виразніше у свідомості виступає об'єкт, тим інтенсивнішою є сама свідомість, що виявляється в увазі.

Увага та її властивості є особливим значенням для організації навчальної діяльності молодших школярів. Адже, щоб зрозуміти суть предмету, який ми розглядаємо, нам необхідно звернути на нього неабияку увагу.

Увага першокласника ще багато в чому зберігає риси характерні для дошкільників. Обсяг уваги малий, першокласники не здатні одночасно розглядати картину і слухати розповіді учителя про життя і діяльність її автора - художника. Сприймаючи складний для них зміст (записані арифметичні вирази), діти швидко виконують знайомі дії, але відразу забувають, якими числами до того оперували, в результаті яких дій дістали правильну відповідь, бо кожен раз зосереджуються лише на якомусь одному виді своєї діяльності. Учні І-ІІ класів не вміють ще спрямовувати свою увагу на головне істотне в оповіданні, картині або реченні. Якщо, наприклад, у задачі мова йде про жовті і червоні троянди, на які прилетіли метелики, діти легко “сповзають” з оперування числами на обговорення кольору метеликів, їх видів, починають пригадувати, де і коли вони їх ловили. Увага до деталей оповідання (події) - внаслідок характерної для маленьких дітей зайнятості і ситуативності сприймання складних для них явищ, невміння аналізувати, виділяти головне і бачити істотні зв'язки в цілому, що сприймається. Невміння відокремити істотне від другорядного змінюється, якщо вчитель неодноразово підкреслює і таким чином спеціально виділяє певний елемент цілого. Стаючи акцентованим компонентом комплексного подразника, що сприймається, такий елемент привертає до себе увагу учнів. Так, під час вивчення літери “ь” діти починають “чути” м'який приголосний звук скрізь. Вони пишуть “синья” (замість “синя”), “вьзяв”. Оперуючи числами під час розв'язання арифметичних прикладів, учні почавши розв'язувати задачі, насамперед звертають увагу на числа. Діти прагнуть відразу виконувати з ними різні математичні дії: додавати, віднімати, не замислюючись над тим, для чого їм це потрібно [4].

Підвищена емоційна збудливість, яка має місце в учнів 1-4 класів, також заважає їм розібратися у виконуваній ними роботі або в розповіді вчителя.

Це пов'язано з віковими особливостями нервової системи молодших школярів.

Увага людини передає її спрямованість на щось і є умовою вибіркового відображення людиною певного об'єкта з безлічі об'єктів, що діють на нервову систему людини в кожний окремий момент [25] .

Увагу малечі привертає яскравий, потужний подразник. Це мимовільна увага. Пізнавальне ставлення до навколишнього світу, що формується в дошкільника, перебудовує й увагу дитини. Вона стає мимовільно (вторинною), тобто спирається на інтерес. Після того, як дитина навчиться говорити і виконувати правила, зважати на вимоги дорослих, в неї формується довільна (вольова) увага і водночас зростають можливості розподіляти її, переключати, тобто керувати нею.

Розвиток довільної уваги в молодших школярів здійснюється успішно, якщо створюються умови для їх цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються керуватись самостійно поставленою метою. Розвиток довільної уваги у дітей іде від керування цілями, які ставлять дорослі, до реалізації цілей, які ставлять учні, від постійного контролю дій учня вчителем до контролю дитиною своїх однокласників, а потім і до самого контролю.

З віком учнів початкових класів зростає обсяг і стійкість їх уваги. Стійкість і продуктивність уваги в учнів третіх класів зростає у порівнянні з першокласниками на 33%, а діапазон індивідуальних відмінностей має тенденцію з віком учнів звужуватись, відповідно обсяг уваги зростає на 45%, а діапазон індивідуальних відмінностей з віком дітей має тенденцію також до звуження [8].

Нестійкість уваги є однією з причин невеличання в школі. Причиною нестійкості уваги в молодшого школяра буває недостатня його розумова активність, зумовлена як недосконалими методами навчання, так і рівнем його готовності до учбової діяльності, непередбаченими труднощами в навчанні, станом здоров'я.

Увага молодших школярів тісно пов'язана із значимістю для них навчального матеріалу. Усвідомлення учнями необхідності, важливості його засвоєння, інтерес до його змісту є умовою стійкості їх уваги. Увага залежить від доступності навчальних завдань, поставлених перед ними. Діти з захопленням працюють над тим, що є нелегким, але доступним для них [12].

Концентрація уваги виявляється в тому, що увага поглинається одним об'єктом. Показником її інтенсивності є стійкість до перешкод, неможливість відволікання уваги від предмета діяльності сторонніми подразниками. Скажімо, захопившись якою-небудь справою ми не бачимо, й не чуємо, що навколо нас відбувається (негативна індукція) [25].

Стійкість уваги посилюється, коли зміст діяльності викликає зацікавленість, коли ми щось робимо з об'єктом уваги, постійно виявляємо в ньому нові особливості. Помірні труднощі молодшого школяра, які долаються у процесі роботи, посилюють стійкість уваги школяра.

Властивістю, протилежної стійкості є відволікання уваги об'єктами, що не стосуються діяльності. Боротьба з відволіканням уваги молодшого школяра, вимагає тренувань у виконанні завдань у не зовсім сприятливих умовах. Зі стійкістю пов'язане також явище, що має назву коливання уваги. Воно виявляється в тому, що зосереджуваність та стійкість уваги періодично стають більш або менш інтенсивними. Спостереження свідчать, що коливання уваги молодших школярів через 15-20 хв. здебільшого приводять до мимовільного відволікання її від об'єкта.

Увага посідає особливе місце серед психічних явищ. Виступаючи невід'ємною частиною пізнання, почуття та волі, вона не зводиться до жодної з цих трьох серед психічного. Увага - динамічна сторона свідомості, яка характеризує ступінь її спрямованості на об'єкт і зосередження на ньому з метою забезпечення свого адекватного відображення протягом часу,необхідного для виконання певного акту діяльності або спілкування. Проявляється вона у вибірковому відображенні об'єктів відповідно до потреб суб'єкта й завдання його діяльності, спілкування чи роздумів. Особливу роль відіграє увага у навчальній роботі школярів. Зосередженість, спрямованість свідомості учня на певні предмети та явища на всіх етапах його навчальної діяльності. Часто нерозуміння навчального матеріалу, поява помилок під час виконання самостійних завдань, невміння починати і послідовно проводити роботу над заучуванням текстів, виконанням малюнків, технічних виробів пояснюється не відсутністю здібностей до цих видів занять, не слабкою кмітливістю або поганою пам'яттю, а не достатньою уважністю.

Уважність містить три компоненти:

а) сталість уваги як тривалість безперервного психічного процесу, необхідного для завершення даного завдання, дії;

б) уміння довільно переключати увагу з одного об'єкта на інший;

в) сталість, яка визначається опором щодо відволікаючого впливу сторонніх подразників.

Системоутворюючим компонентом у структурі уважності є сталість уваги. Згідно з дослідженнями вітчизняних учених, саме стала увага - найголовніша умова, що відрізняє добре встигаючих учнів від їх малопродуктивних однокласників. Увагу розглядають і як функцію внутрішнього контролю за відповідністю розумових дій програм їх виконання [14].

Розвиток такого контролю покращує результативність будь-якої діяльності і її планомірне формування, корекція дає змогу перебороти деякі дефекти уваги.

Увага в молодшому шкільному віці стає довільною але ще досить довго, особливо в початкових класах сильною залишається мимовільна увага дітей. Обсяг і стійкість, переключення і концентрація довільної уваги до IV класу школи в дітей стають майже такими важливими, як і в дорослої людини. Що стосується переключення, то в цьому віці навіть вище, ніж у середньому, у дорослих - це пов'язано з молодістю організму і рухливістю процесів у центральній нервовій системі дитини. Молодші школярі можуть переходити від одного виду діяльності до іншого без особливих зусиль. Однак і тут увага дитини зберігає ще деякі ознаки “дитячості”. Переключаючи увагу, молодший школяр свідомо переходить з одного об'єкта на інший, від одного завдання до іншого, ставлячи перед собою мету зайнятися чимось новим або перепочити. Здатність переключати увагу важлива тоді, коли треба швидко реагувати на зміни середовища. Переключення уваги викликається змінами в навколишньому середовищі. Здатність до переключення уваги виражається в процесі практичної діяльності. Потрібно виробити звичку переключати уваги в певних умовах. У школі слід так організовувати процес навчання, щоб діти з самого початку одержали завдання, яке б вимагало переключення їх уваги на учіння. Треба слідкувати, щоб вони цілком переключалися на новий предмет діяльності, повністю виконували його вимоги до діяльності. Дотримання розумного режиму переключення уваги в процесі навчання має важливе значення для гігієни розумової праці, виступає необхідною умовою раціонального режиму праці й підтримки оптимального рівня працездатності молодших школярів на уроках [27].

Розподіляти увагу в межах одного аналізатора майже неможливо: слухати уважно дві промови, слухати й читати. Якщо одна з діяльностей вимагає великої концентрації уваги, то розподіл стає неможливим, бо зосередження свідомості на певних об'єктах неминуче пов'язане зі звуженням його поля.

Обсяг уваги визначається тією кількістю об'єктів, яку можна охопити увагою в обмежений відрізок часу. Тренування, розвиток навичок читання молодшого школяра дають можливість сприймати більший обсяг слів, хоча при цьому можливе збільшення помилок. Обсяг уваги пов'язаний із властивістю її концентрації й перебуває в зворотній пропорційній залежності з нею. Якщо максимальна концентрація уваги характеризує ступінь звуження свідомості, то обсяг характеризує ступінь його розширення.

Особливий інтерес викликає розсіяність уваги, яка полягає в перестрибуванні від одного зовнішнього об'єкта до іншого. Увага молодшого школяра за мінімальної вольової регуляції підпорядковується зовнішнім обставинам. Але не треба плутати з “професорською розсіяністю”, причиною якої виступає глибока концентрація уваги на одному об'єкті свої намірів, що є необхідною умовою зосередження особистості.

Провідний вид діяльності дитини після 7 років - навчання в школі. Ця діяльність істотно впливає на всі психічні процеси. Змінюється й увага, бо до неї в зв'язку з навчальною діяльністю ставлять нові високі вимоги. Не випадково непідготовленість старших дошкільників до роботи в класі насамперед виявляєтьсь в їх невмінні зосередитися на змісті уроку, на вимогах учителя і на власних ідеях, що й спричинює нерідко серйозні зауваження педагога.

Проте якості уваги, потрібні для успішної роботи в класі і вдома, лише частково можна розвинути й підготувати в дитячому садку [28].

У 1964-1966 рр. кафедра гігієни дітей і підлітків Ленінградського інституту санітарії і гігієни (А.П. Родіна) вивчала стомлюваність дітей 1-2 експериментальних класів, що працювали з більшим навантаженням, ніж звичайні класи. Дослідження показало, що коли на уроках додержують дію правильної організації уваги, навіть складні завдання, при виконанні яких діти повинні виявити певне розумове напруження, не тільки не стомлюють школярів більше, ніж робота в звичайних класах, а й навіть в окремих випадках підвищують їх працездатність. Це положення підтверджує думку, висловлену ще К.Д. Ушинським, про те, що діти стомлюються не від праці, а від неробства [4].

Для мобілізації уваги потрібно активізувати навчальної праці дітей. Треба, щоб вони більше думали, і все, що їм під силу ,виконували самостійно. Є багато прийомів активізації навчальної праці молодших школярів. Навіть, здавалося б, дрібниці можуть відігравати велику роль. Так, наприклад, здебільшого недоцільно називати спочатку прізвище учня, а потім ставити йому запитання. У цей момент увага більшості учнів може бути спрямована на щось інше, а не на обдумування відповіді, бо запитання звернене вже не до них. Щоб усі діти зосередили свою увагу на цьому запитанні, спочатку треба його поставити всьому класу, а потім вже викликати того учня, який на дошці пише речення або робить обчислення. У цей час окремі діти, як правило, слабкі учні, пасивні. Вони чекають, поки щось з'явиться на дошці, щоб переписати його собі в зошит. Внаслідок цього увага і розумова активність цих школярів мінімальні. Інакше буде, коли учень якого викликають, записує продиктоване речення або розв'язує задачу на зворотному боці дошки, що повертається. Тоді кожен учень деякий час змушений працювати самостійно. Потім написане на дошці показують класу і колективно перевіряють те, що зроблено на дошці і написано в зошитах учнів [28].

Урізноманітнювати працю на уроці можна не лише змінюючи види занять. Треба, щоб викладення матеріалу було не монотонним і одноманітним, а жвавим, динамічним. Відомо, що бесіда, під час якої учні не тільки слухають, а й відповідають на запитання вчителя, більше активізує їхню працю, краще привертає увагу, ніж лекція чи оповідання. Але і в початкових класах учителю іноді доводиться певний час розповідати або пояснювати. У таких випадках важливо, щоб мова вчителя не була довгим монологом. Добре, коли вчитель ставить запитання, на які сам дає відповідь. Тоді його мова нагадує жваву бесіду, діалог. Така форма викладання легше привертає увагу молодшого школяра. Невеликий відпочинок (2-3 хвилини), фізкультхвилинка на уроці позитивно впливають на відновлення уваги учня [22].

Увагу малят привертає яскравий, потужний подразник. Це мимовільна увага. Пізнавальне ставлення до навколишнього світу, що формується у дошкільника, перебудовує й увагу дитини. Вона стає мимовільно (вторинною), тобто опирається на інтерес. Після того як дитина навчиться говорити і опановувати правила, зважати на вимоги дорослих, в неї формується довільна (вольова) увага і водночас зростають можливості розподіляти й переключати увагу, тобто керувати нею.

Увагу, що виникає в активній діяльності дитини, не тільки зумовлює, а й підтримує раціонально організована її діяльність, і насамперед активно-розумова праця. Організована вчителем навчальна діяльність дітей, що ґрунтується на різних формах її мислительної активності, формує особливу рису особистості - уважність.

Навчання збагачує досвід дитини, розвиває якості особистості, що дають змогу переходити до досконалої внутрішньої організації й регуляції своєї діяльності, виробляти вміння свідомо спрямовувати уважність до людей, що є важливою рисою особистості. В процесі шкільного навчання роль уваги змінюється залежно від ступеня новизни і складності матеріалу. Добре засвоєний матеріал не вимагає напруження уваги. Зосередженість свідомості потрібна там, де виникають труднощі, а чим вони більші, тим більше напруження уваги необхідне.

Існує точка зору, що увага є ідеальна, скорочені й автоматизована для контролю, а це створює можливість і необхідність цілеспрямованого її формування як функції психологічного контролю. Як і кожна згорнута автоматизована розумова дія, дія контролю має формуватися поетапно :

1) зовнішня предметна дія - перевірка правильності написання слів на основі картки, в які записано порядок перевірки тексту;

2) зовнішньомовний - операції виконуються вголос;

3) внутрішньомовний, коли учень виконує дії пошепки;

4) переведення дії в розумовий план - дія відбувається в плані внутрішньої мови. Якщо учень робить багато помилок, то повертається до попереднього етапу, доки не засвоїть дії контролю до автоматизму. Важливим критерієм сформованості дії контролю є її зближення з основною дією і навіть деякі випередження, що становлять одну з умов безпомилкового виконання роботи [8].

В дошкільному віці у дітей переважає мимовільна увага. На розвиток довільної уваги сильно впливає розвиток мови й здатність виконувати вербальні вказівки дорослих, навмисно направляючих увагу дитини на потрібний предмет. Під впливом ігрової діяльності, частково трудової (головним чином по самообслуговуванню) й учбової, довільна увага у старшого дошкільника досягає досить високого ступеню розвитку, це забезпечує йому можливість навчання в школі. У дошкільника в його діяльності увага в меншій мірі підпорядковується вимогам дорослих. В школі увага учня підпорядковується розкладу учбової роботи, його вимагають бути уважним не тільки до того, що цікаво, але й до того, що не цікавить, але потрібно обов'язково для нього як для учня.

У молодшого школяра також ще переважає мимовільна увага. Одночасно росте й удосконалюється довільна увага. Цьому сприяє характер учбової діяльності, навчання, приклад дорослих. Учбова діяльність вимагає від дитини певних вольових зусиль, а також постановки цілі: вивчити, написати, зробити, слухати - й він заставляє себе виконувати це. Так формується довільна увага.

Вчителю необхідно враховувати особливості уваги молодшого школяра. Для створення зосередження уваги необхідно викликати у дитини зацікавленість до роботи, давати можливість активно приймати участь в навчальному процесі, звертати увагу і на емоціональні моменти в навчанні.

Особливості уваги молодшого школяра вимагають відповідного підходу до дитини. Слів враховувати, що об'єм його уваги дуже малий: не більше трьох предметів можуть бути одночасно в центрі його уваги. Важко буває учневі довго й зосереджено працювати, тому одноманітна діяльність швидко його стомлює, й він відволікається від роботи. Розподілити увагу, особливо в перших-других класах, дитині важко. Увага розсіюється не в результаті окремих міроприємств, не шляхом застосування окремих прийомів, а всією системою учбової і виховної діяльності школи. Успішне виховання уваги залежить від наступних основних умов.

1. Дитина завжди в будь-якій діяльності, при виконанні любої роботи повинна бути уважною, працювати завжди тільки уважно.

2. Школяра завжди слід привчати працювати в будь-яких умовах, привчаючи не відволікатись на сторонні подразники, тренувати увагу.

3. Вчити дитину бути уважним як на уроці, так і під час позаурочної діяльності.

4. Виховувати звичку бути уважним, щоб уважність стала звичною формою поведінки. Для цього необхідно:

- слідувати інтерес до учбової діяльності, пам'ятаючи, що безпосередня зацікавленість виховує мимовільну увагу, а інтерес до результатів діяльності, більш далекий інтерес виховує мимовільну увагу;

- створювати умови для активної, самостійної й творчої роботи учнів. Робота повинна бути посильною для дітей, мати ясно поставлену ціль, учень повинен володіти вмінням виконати завдання;

- виховувати у учня вміння заставити себе бути уважним, робити увагу слухняною, вчити долати труднощі й бути більш уважним в потрібну мить. Учень повинен вірити в свої сили, вірити, що він може зробити;

- виховувати почуття відповідальності - обов'язково зробити задумане, добитися поставленої цілі, розібратися в тому, що незрозуміло;

- виховувати увагу через спостережливість. Вчити спостерігати на уроці, вдома, в природі. Вчити дитину орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил дорожнього руху; по поведінці птахів, тварин, змінам деяких рослин, по направленню вітру визначати погоду; вміти знаходити грибні й ягідні місця в лісі і т.д.:

- вчителю необхідно знати особливості й своєї уваги - сильні й слабкі її сторони;

- організовувати колектив класу так, щоб весь клас працював уважно, засуджував тих, хто відволікається й працює неуважно.

Вчителю слід знати індивідуальні особливості кожного учня й індивідуальні особливості його уваги. Тільки тоді можна ставити певні задачі по вихованню уваги у усуненню певних недоліків у кожного учня або у всього класу. Необхідно знати причини, що породили недоліки уваги, й тільки тоді, усунувши їх, виховувати увагу.

Учитель сам повинен бути завжди уважним і на своєму прикладі вчити школярів бути уважними. Систематична робота вчителя по вихованню уваги завжди дає позитивні результати - у учнів розвивається звичка будь-яку роботу виконувати уважно.

ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УВАГИ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

2.1 ЕТАПИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для дослідження властивостей уваги нами були обрані методики: 1. «Коректурна проба» [20] та 2. «Червоно-чорна таблиця» [20]. Перша методика спрямована на визначення обє'му уваги (по кількості проглянутих букв) та її концентрації - по кількості зроблених помилок. Час роботи - 5 хвилин. Друга метода дає можливість оцінити перемикання уваги молодших школярів.

Дослідження проводилось на базі ЗОШ №73 в 4-А класі, в якому приймали участь 21 учень класу.

Методика № 1. «Коректурна проба».

Для проведення дослідження за першою методикою знадобиться бланк теста «Коректурна проба» і секундомір. Проходячи тестування, в учнів не повинно скластися враження, що їх екзаменують. Досліджуваний має проглянувши рядки букв зліва направо, викреслити такі ж букви, як і перші у данному рядку.

Інструкція: «На бланку з буквами викресліть перший стовпчик. Ваша задача - проглядаючи ряди букв зліва направо, викреслювати такі ж букви, як і перші. Працювати треба швидко і точно. Час, який дається вам на роботу - 5 хвилин. Прикладом для буде слугувати перший рядок бланка».

Методика № 2. «Червоно-чорна таблиця»

Проведення методики дає можливість дати визначити оцінку перемикання уваги молодших школярів.

Проведення методики:

Учні повинні знаходити на запропонованній їм таблиці червоні і чорні числа поперемінно й записувати тільки літери, що відповідають цим числам, причому червоні числа необхідно знаходити в порядку їх убування, а чорні - зростання. Учням зачитується відповідна інструкція.

Інструкція: «Вам буде запропоновано таблицю з червоними і чорними числами. Вам необхідно знаходити червоні і чорні числа поперемінно, причому червоні в порчдку їх убування, від 25 до 1, а чорні в порядку зростання - від 1 до 24. Записувати потрібно тільки літери, що стоять рядом з числами. Час роботи - 5 хвилин.»

2.2 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Одержані результати дослідження за методиками «Коректурна проба» та «Червоно-чорні таблиці» у молодших школярів представлені на рисунках 1-3 та в таблиці 2.1.

Рис. 1. Показники рівня розвитку концентрації уваги в учнів молодших класів

За даними рис.1 ми можемо спостерігати, що 75% молодших школярів мають високий рівень концентрації уваги, тобто вони можуть утримувати увагу на завданні, що дає вчитель. 10% досліджуваних мають середній рівень концентрації уваги, тобто під час виконання завдань вони можуть відволікатися. А 15% досліджуваних мають низький рівень концентрації уваги, що свідчить про невміння утримувати увагу на завданні, тобто ці діти потребують корекційно-розвивальної роботи.

Рис. 2. Показники рівня розвитку обєму уваги в учнів молодших класів

За даними рис.2 ми можемо говорити, що серед досліджуваних 75% учнів мають високий рівень обєму уваги, тобто вони можуть одночасно утримувати на увазі декілька предметів. 10% досліджуваних мають середній рівень обєму уваги, що вказує на вміння утримувати на увазі незначну кількість предметів. 15% досліджуваних мають низький рівень обєму уваги, що свідчить про невміння утримувати на увазі декілька предметів чи обєктів.

Отже, ми можемо зробити висновок, що в учнів класу переважає високий рівень концентрації та обєму уваги, а незначна кількість учнів виявилась з середнім рівнем концентрації та обєму уваги та з низьким.



Рис. 3. Показники рівня розвитку переключення уваги в учнів молодших класів

На рис. 3, в другій методі високі значення показали 5 чоловік, що складає 23,8% учнів класу, вказує на швидку зміну уваги, завдяки чому дитина може швидко визначити свою помилку в завданні, знайти декілька варіантів рішення задачі, продуктивно зрозуміти тему на уроці - з першого разу і т.п. При опрацюванні нового матеріалу цим учням, для більш різностороннього освоєння нової теми, варто наводити приклади, користуватись порівняннями.

Середій показник в класі - це 47,6% учнів. Це нам показує, що у цих учнів середнє перемикання уваги, що в свою чергу говорить про середню активність на уроці, розуміння теми. При швидкому викладенні матеріалу і переході з теоретичного матеріалу до практики і назад, дані учні можуть не встигати засвоювати і розуміти нову тему. Викладачеві необхідно буде «підстроюватись» під даних дітей, відслідковувати невербальні показники розсіювання уваги і при необхідності вертатись до пройденого, або давати можливість відпочити.

В низький показник входять 28,6 % учнів. Їх недолік уваги переходить в розгубленість, яка може носити в собі два види характеру: це ненавмисна або черезмірна зосередженість. Учням з низькими показниками важко дається засвоєння нового матеріалу. Ці діти потребують корекційно-розвивальної роботи.

Методика	Кількість показників у молодши школярів
	Високий	Середній	Низький
	Кількість чоловік	%	Кількість чоловік	%	Кількість чоловік	%
«Коректурна проба»	14	75	3	10	4	15
«Червоно-чорна таблиця»	5	23,8	10	47,6	6	28,6

Об'єднаємо результати обох методик. На протязі всього часу проведення методик, було встановлено, що концентрація і об'єм уваги школярів 4 класу в основному високий. Результати проведення методики на перемикання уваги показало в основному середні показники.

Аналіз виконаної роботи вказує на те, що викладачеві іноді необхідно проводити розвиваючі ігри на увагу й концентрацію, а в основному потрібно зосередитись на методиках, які допомагатимуть учням розвивати свою здатність до перемикання уваги. При проведенні даних досліджень, с виявлено, що об'єм і концентрація уваги у дітей знаходиться на досить високому рівні - 75%,(кількість учнів з середнім і низьким рівнем уваги досить мала), і навпаки - показники перемикання уваги в основному показують середній результат - 47,6 %, досить невелика кількість учнів має високі показники і приблизно стільки ж учнів з низким рівнем перемикання уваги.

Після проведення завдань, які вимагають від учнів швидкого перемикання уваги, слід влаштовувати розслабляючі ігри, які знімуть напруження в дітей. Це буде служити хорошим тренінгом не тільки в області розвитку уваги, але й мислення, пам'яті, а також для позитивних емоцій, які будуть направляти учня краще вчитися і не перенапружуватись.

Увага завжди буде невід'ємною частиною життя людини, вона завжди буде слідувати поруч з нами.

Розвиток уваги завжди починається з дитячого періоду, де дорослі показують дітям й вказують на те, що вони повинні бачити й помічати. Адже це їм знадобиться на протязі всього життя. (Принаймі так вважає більша частина дорослих).

Суть уваги - це дати зрозуміти й побачити ті маленькі дрібниці, які іноді непомітні, але всетаки досить вагомі. Людина вчиться увазі, щоб не стати розсіяною, але за допомогою уваги вона повинна вміти відчувати, що вона перевтомлена, не намагатися підірвати не тільки здоров'я, але й не наробити купу помилок завдяки розсіяному, в період перевтоми, увати.

ВИСНОВКИ

Найважливішою особливістю протікання усіх пізнавальних процесів є їхній вибірковий і направлений характер. Із безлічі об'єктів людина обирає щось одне, те про що думає. Цю особливість свідомо повязують з такою його властивістю як увага. Сутність і природу уваги психологи пояснюють по-різному. Наприклад, на думку В.Вундта, увага є особливою психологічною активністю, проявлення невідомої нам внутрішньої сили.

За походженням і засобом здійснення розрізняють 3 основних види уваги:

· Довільна

· Мимовільна

· Післядовільна

Мимовільна увага виникає в перший тиждень життя дитини. Вона виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів людини і без вольових зусиль з її сторони. Довільна увага - свідомо регульоване зосередження, що спрямоване і зв'язане з свідомо поставленою метою, з вольовим зусиллям. Основна функція мимовільної уваги полягає в швидкій і правильній орієнтації людини в умовах навколишнього середовища, яке постійно змінюється, у відокремленні тих її об'єктів, що можуть мати в цей момент найбільш життєвий сенс. Воно притаманне як людині, так і тваринам.

Інший характер має довільна увага. Довільна увага є вищим видом уваги, вона можлива тільки у людини і виникає завдяки її свідомій трудовій діяльності.

Вона виникає тоді, коли для досягнення певної мети людина ставить перед собою певну задачу, виробляє певну програму дій, робить те, що необхідно.

Про післядовільну увагу слід говорити тоді, коли в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значними стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі.

Основна функція уваги - контроль, тобто уважність людини в її діяльності дозволяє контролювати об'єкт уваги і направляти його в потрібному напрямі. Перші прояви уваги можна спостерігати уже у новонародженого під час смоктання. За час дошкільного віку розвиваються властивості уваги і її довільність. Дитина вчиться керувати собою і свідомо скеровувати свою увагу на певний предмет. При цьому вона використовує перш за все слово і вказівний жест дорослого, тобто увага стає опосередкованою. Молодший шкільний вік сприятливий для розвитку уваги. Без достатньої сформованості цієї психічної функції процес навчання неможливий. Розвиток розумової діяльності сприяє зародженню внутрішньої уваги, яка й виявляє себе у пригадуванні минулих подій, лічбі про себе. Шкільне навчання та позашкільна діяльність сприяють подальшому розвиткові як довільної так і мимовільної уваги.

Неуважність молодших школярів - одна із найпоширеніших причин зниження успішності навчання. Як правило, неуважність у першокласників, можна пояснити впливом одразу багатьох факторів, загальновікових особливостей розвитку (незрілість нейрофізіологічних механізмів), початком етапу оволодіння навиками організації учбової діяльності та іншими причинами, пов'язаними з періодом адаптації до нових умов школи. Ці недоліки можуть бути усунені, якщо вчасно їх виявити.

Увага та її властивості є особливим значенням для організації навчальної діяльності молодших школярів. Увага першокласника ще багато в чому зберігає риси характерні для дошкільників, обсяг уваги малий. Підвищена емоційна збудливість, яка має місце в учнів 1-4 класів, також заважає їм розібратися у виконуваній ними роботі або в розповіді вчителя.

Для виявлення відхилень у розвитку уваги використовують різні методики для дослідження. Моє дослідження було проведено за методикою «Коректурна проба» і «Червоно-чорна таблиця».

У процесі опрацювання результатів тестування по методі «Коректурна проба» було виявлено, що в учнів класу переважає високий рівень концентрації, незначна кількість учнів з середнім рівнем концентрації уваги та з низьким.

В другій методі, «Червоно - чорна таблиця», виявлено, що основна маса дітей має середій показник в класі. Це нам показує, що у цих учнів середнє перемикання уваги, що в свою чергу говорить про середню активність на уроці, розуміння теми.

Високий показник - це 5 чоловік, вказує на швидку зміну уваги, завдяки чому дитина може швидко визначити свою помилку в завданні, продуктивно зрозуміти тему на уроці - з першого разу і т.п.

В низький показник входять 6 учнів. Їх недолік уваги переходить в розгубленість, яка може носити в собі два види характеру: це ненавмисна або черезмірна зосередженість.

Опрацювуючи його, дійшов такого висновку, що вже наприкінці навчання у початковій школі у більшості дітей сформувався досить таки високий рівень розвитку властивостей уваги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. «Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності». - Тернопіль, 1998. 125 стор.

2. Богословский В.В. «Общая психология», Москва, «Просвещение», 1987. 470 стр.

3. Борекова Н.Ю. и др. «Практикум по коррекционно-развивающим занятиям» М., 1994. 278 стр.

4. Бурменская Л.Г. «Хрестоматия по детской психологии», Москва, 1990. - 264 с.

5. Венгер Л., Мухина В. «Развитие внимания, памяти и воображения в дошкольном возрасте»// Дошкольное воспитание. - 1992, №2. - с.21-25.

6. Винославська О.В., Бреусенко-Кузнєцов О.А., Зливков В.Л. та ін. «Основи психології».; за наук. ред. Винославської О.В. - Київ, 2005. - 352с.

7. Вітенко І.С., Вітенко Т.І. «Основи психології». - Х.: «Нова книга», 2001р. 256 стор.

8. Гальперин П.Я., Кабильницкая С.Л. «Экспериментальное формирование внимания». - М.: «Вища школа», 1974. - 512с.

9. Гамезо М.В., Герасимова В.С. «Старший дошкольник и младший школьник: психодиагностика и коррекция развития». - Москва, 1998. - 256 с.

10. Гиппенрейтер Ю.Б. «Введение в общую психологию. Курс лекций». - М.: «Рост», 1997. - 348с.

11. Головин С.Ю. «Словарь практического психолога», Минск «Харвест», 2001. - 300 с.

12. Добрынин Н.Ф. «О селективности и динамике внимания»// Вопросы психологии. - 1975, №2. - с.68-80. - 97 с.

13. Крутецкий В.А. «Психология», Москва, «Просвещение», 1986. - 352 с.

14. Максименко С.Д. «Загальна психологія» - Київ, «Ваклер», 2000. - 521 с.

15. М'ясоїд П.А. «Загальна психологія». - К.: «Вища школа», 2000 - 479с.

16. Немов Р.С. «Психология» в 3т., т.2 - М.: «Академия», 1998 - 18-148с.

17. Немов Р.С. «Психология» в 3т., т.1 - М.: «Академия», 1998 - 559с.

18. Осипова А.А. «Диагностика и коррекция внимания. Программа для детей 5-9 лет». М., 2001. - 104 с.

19. Петровский А.В. «Общая психология», Москва «Просвещение», 1986. -479 с.

20. Реан А.А. «Психология детства. Практикум. Тесты, методики для психологов, педагогов, родителей». - Спб.: «Прайм - ЕВРО-ЗНАК», 2003. - 224с. - с.98-99.

21. Рубинштейн С.Л. «Основы общей психологии», Санкт-Петербург, «Питер», 1999. - 720 с.

22. Скрипченко О.В., Долинська М.В., Огорднійчук З.В. та ін. 2-ге видання «Вікова та педагогічна психологія»: навч.посіб. - К.: «Каравела», 2007.- 400с.

23. Сухомлинський В.О. «Серце віддаю дітям» 2-ге видання - К.: «Радянська школа», 1972. - 670 с.

24. Урунтаева Г.А. «Дошкольное образование. Учебное пособие» - М.: «Академия», 1997 - 492с.

25. «Увага людини. Загальні поняття».: http://www.refine.org.ua/pageid-3782-1.html.

26. «Психологія. Порушення уваги».: http://ua.textreferat.com/referat-10255.html.

27. http://teacher.at.ua/publ/11-1-0-222 - «Помилки через неуважність». Психологічний центр «Адалін».

28. Михайлов П. «Шляхи і методи розвитку уваги у дітей дошкільного віку»

Размещено на Allbest.ru

...