Взаємостосунки в системі "дівчина – хлопець"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Глухівський національний педагогічний університет

імені Олександра Довженка

кафедра психології

Курсова робота з психології

Взаємостосунки в системі «дівчина - хлопець»

Сергієнко І. В.

Глухів - 2014

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження

1.1 Особливості гендерних взаємостосунків між юнаками та дівчатами

1.2 Особистісний розвиток юнаків і дівчат (психологічні особливості)

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Методи психологічного дослідження

2.1 Організація дослідження

2.2 Методики дослідження

РОЗДІЛ 3. Експериментальне дослідження

3.1 Аналіз результатів дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена загальною спрямованістю сучасних соціологічних та психологічних досліджень на розгляд питання гендерних взаємостосунків, причин їх виникнення, позитивних і негативних наслідків їх впливу на розвиток і функціонування конкретного соціуму, в тому числі й українського.

Гендерна тематика у вітчизняній соціології є відносно новою, адже мовиться про особистісні та поведінкові особливості чоловічого та жіночого, що визначають набір фемінінних або маскулінних ознак. Жіноче ідентифікується з тонкою інтуїцією, емоційністю, покірністю, чоловіче - з агресивністю, логікою, поміркованістю [3].

У західній соціології і психології соціальна нерівність вивчається переважно як відхилення від ідеалу соціального розвитку. Аналіз механізмів і форм гендерної нерівності, однією з причин якої є саме гендерні стереотипи, базується на соціологічних теоріях стратифікації в традиціях, які ведуть свій початок від К. Маркса, М. Вебера та П. Сорокіна. У розвитку ідей Т. Парсонса та Р. Мертона соціальна структура являє собою схему розподілу ролей, статусів та їх послідовності; згідно з концепцією Р. Дарендорфа, статуси, ранжування та саморанжування визначають соціальну страту. Д. Рейссман використовує стратифікаційний аналіз, звертаючись до понять статусної групи, соціальної дистанції, влади, доступу до цінностей,у такий спосіб, розвиваючи класичні ідеї П. Сорокіна. Соціологічний контекст дослідження мужності і жіночості та їх співвідношення притаманний роботам К. Маркса та Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля та Т. Парсонса, Ю. Хабермаса та П. Бурд'є, Е. Гіденса та Н. Лукмана, Г. Гарфінкеля та І. Гофмана [див 2; 5].

На початку 90-х років ХХ століття гендерний підхід починає розвиватися і в країнах СНД, зокрема в Росії та на Україні: розробляється тематика гендерного аналізу різних аспектів інтелектуальної та соціальної дійсності (В. Успенская, В. Тимохін, А. Тьомкіна, А. Посадська, Н. Римашевська, Є. Здравомислова). У більшості робіт розглядаються окремі аспекти становища жінки у суспільстві, такі як: сучасний стан жіночої зайнятості та інтеграції жінок у систему ринкових відносин (роботи Л. Ржаніценої, Т. Мельник, Є. Бузницька), тенденції зміни соціального статусу жінки в сучасному суспільстві та її участь у політиці (Є. Здравомислова, Н. Лавріненко, О. Іващенко, В. Зленко, Є. Бузницька), процеси самоідентифікації в гендерному аспекті та питання соціокультурного потенціалу жінок (Є. Авраамова, Н. Захарова, С. Балабанова, Л. Бондаренко, Т. Клименковой, Є. Ярської-Смирнової, С. Павличко, В. Агеєвоїї, Н. Чухим).

Мета роботи дослідити та визначити форми і зміст взаємостосунків між юнаками і дівчатами.

Об'єктом дослідження є особистісний розвиток юнаків і дівчат.

Предмет дослідження є психологічні особливості розвитку юнаків і дівчат.

Нами було висунуто гіпотезу про те, що комунікативні риси й стиль спілкування юнаків і дівчат відрізняються.

Згідно з метою та гіпотезою визначені такі завдання дослідження:

1. Вивчити літературу про взаємостосунки між юнаками і дівчатами.

2. З'ясувати умови розвитку готовності представників обох гендерних груп до сімейного життя.

3. Визначити вплив психологічних особливостей на взаємостосунки між юнаками та дівчатами.

Для вирішення поставлених задач ми використовували наступні методи:

Теоретичні методи: аналіз медичної, філософської, психологічної літератури та наукових статей.

Емпіричні методи: спостереження, анкетування, інтерв'ю.

Методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні.

Матеріалом для дослідження є:

1) філософська, психологічна, медична література з даного питання;

2) наукові статті про соціологію і психологію ґендеру;

3) науково-популярні статті із відповідних розділів психології, соціології та історії;

4) фрагменти статей із мережі Інтернет;

5) анкетування,спостереження та інтерв'ю, проведене з учнями старших класів Новгород-Сіверської державної гімназії імені К. Д. Ушинського.

Експериментально-психологічне дослідження проводилося на базі Новгород-Сіверської державної гімназії імені К. Д. Ушинського.

Вибірку склали 92 підлітка 14-17 років.

Структура дослідження: робота складається зі вступу, двох частин, перша, з яких - теоретична, друга - практична, складається з емпіричного психологічного експерименту, обґрунтування результатів дослідження та розробки психологічних рекомендацій, висновків, додатків та списку використаної літератури, який налічує 16 найменування.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти

1.1 Особливості гендерних взаємостосунків між юнаками та дівчатами

любов юнак дівчина сімейний

Комунікативні риси й стиль спілкування юнаків і дівчат не зовсім однакові. Це стосується й рівня товариськості, і характеру потреби саме в дружніх стосунках, в любові.

На перший погляд хлопчики завжди більш активні у спілкуванні ніж дівчатка. Почуття приналежності до групи однолітків і спілкування з ними для хлопчиків значно важливіше, ніж для дівчат. Однак розходження між ними в рівні товариськості не стільки кількісні скільки якісні. Зміст спільної діяльності й власний успіх у ній для хлопчиків значать більше, ніж наявність індивідуальної симпатії до інших учасників діяльності. Спілкування дівчат виглядає більш пасивним, зате більше виборчим і дружнім.

Стиль спілкування тісно пов'язаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон маскулінності або фемінінності.

Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу, зобов'язує приховувати свої слабості й підкреслювати досягнення й високі домагання. Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані й встановлення психологічної близькості з іншими людьми. Така нормативна установка змушує чоловіків приховувати такі свої риси й проблеми, які виглядають фемінінними (наприклад, сором'язливість), що зменшує ступінь їхнього загального саморозкриття. Сором'язливість - найпоширеніша з комунікативних труднощів підлітків і юнаків. Особливо важко переживають її юнаки, оскільки сором'язливість вважається «не чоловічою» якістю. Щоб полегшити свої комунікативні труднощі, підлітки і юнаки використовують цілий ряд специфічних хитростей, стратегічних прийомів.

Багато авторів підкреслюють, що жінки на перше місце ставлять відносини між людьми, які проявляється й у більшій для жінок значимості спілкування.

Юнаки частіше, ніж дівчата, використовують шаблонові типи взаємодії. Вони в меншій мірі володіють прийомами й способами спілкування. Дівчата ж більш гнучкі й варіативні в спілкуванні. Більше прагнення дівчинок до спілкування показано й іншими дослідниками.

О. О. Бодальов показав, що в коло безпосереднього спілкування у дівчат різновікових осіб входить більше, ніж у юнаків. Це підтверджується й даними, отриманими І. С. Коном. Якщо юнаки в спілкуванні із представниками протилежної статі орієнтуються в основному на одноліток, то дівчата в значній їхній частині - на більше старших представників чоловічої статі. Так, за даними І. С. Кона, на запитання: «Другу якого віку ви б віддали перевагу?» юнаки в 80% віддали перевагу одноліткові, в 20% - старшому й лише в рідких випадках - молодшому. Дівчата ж віддають перевагу старшим в 40-50% і нікого не вибирають молодше за себе. При цьому їхня позиція відносно спілкування з особами різного віку вкрай суперечлива. Так, вони охоче опікуються (допомагають, наставляють, доглядають) саме над молодшими дітьми.

За даними О. О. Бодальова, у колі найближчого спілкування чоловіків людей, що займалися однаковою з ними діяльністю, виявилося на 21-34% більше, ніж у жінок. У чоловіків, у порівнянні з жінками, серед суб'єктивно значимих для них людей, з якими вони безпосередньо спілкувалися, виявилося також більше осіб з більше високим соціальним статусом (на 24-27%).

Підставою для включення тієї або іншої людини в коло спілкування в чоловіків є можливість одержання від цих осіб різного роду допомоги, а також участь їх у задоволенні повсякденних побутових потреб. При формуванні кола безпосереднього спілкування в підлітків, перевага віддається по емоційно-статевій ознаці.

Більша суб'єктивна значимість взаємодії з іншою людиною має порівняно більший розвиток у дівчат, ніж у юнаків: дівчата тонше вловлюють стан іншої людини по змінах у тембрі голосу й в інших експресивних проявах, точніше визначають ефект свого власного впливу на іншу людину.

1.2 Психологічні особливості розвитку юнаків і дівчат

Психологи давно помітили цікавий характер зміни складу юнацької середи. Спочатку вона представляє розрізнені одностатеві групи, потім ці групи змішуються, і нарешті створюються вже достатньо сталі пари юнаків та дівчат. Остання зміна зумовлена завершенням статевого розвитку.

Головні складності цього періоду пов'язані з тим, що підлітки біологічно дозрівають раніше, ніж інтелектуально та соціально, і з тим, що дівчата дорослішають раніше за хлопців.

Темп і початок статевого дозрівання у підлітків різняться. Хлопчики і дівчатка холеричного темпераменту раніше дозрівають і більш рішучі, активні в статевому відношенні, їх важче запевнити у чомусь, якщо вони закохані і готові прийняти рішення, яке приводить батьків у жах. З юнаком холеричного темпераменту потрібно поводитись особливо терпляче, доброзичливо. У поєднанні з високим батьківським авторитетом це може вплинути на його поведінку.

Сангвінік дозріває в статевому відношенні в нормальні терміни. Він досить комунікабельний і нерідко схильний до легковажних вчинків, легко знайомиться, частіше заводить сумнівні зв'язки. Для нього притаманна необдуманість вчинків, швидке прийняття рішень. Такі хлопці та дівчата потребують особливої уваги та контролю з боку батьків.

Підлітки флегматичного темпераменту замкнуті, потайливі. І хоча у фізичному та статевому розвитку вони нерідко відстають від однолітків, більш спокійні та стримані у між статевих відносинах, флегматики також потребують уваги й розуміння батьків. Іноді саме флегматики роблять батькам неприємні сюрпризи.

Холеричний темперамент «гарантує» напруженість переживань. У таких юнаків та дівчат все виражено сильно: негативізм, прагнення до самостійності. Вони більш радикальні, під час бувають агресивні. У них багато сил, і вони не завжди знають, як ними розпорядитись. Якщо вони захоплені гнівом, то дуже, якщо кохають, то міцно, якщо прагнуть чогось, то нестримано.

Важливо, щоб високі енергетичні можливості були спрямовані правильно. Корисно зацікавити дітей спортом, і тоді їхня енергія використовуватиметься природно і продуктивно. Активність слід спрямовувати на досягнення цікавих і важких цілей. Тоді підлітки зайняті, витрачають свої сили, часто цього досягають і задоволені. Для них небезпечна бездіяльність, безцільність проведення часу - тут може виявитись і сексуальна спрямованість їхніх інтересів.

Ті чи інші властивості темпераменту самі по собі зовсім не біда, а генетична даність. Питання лише в тому, на що буде використана енергетична міць.

Так чи інакше, входження в юнацький вік супроводжується у багатьох хлопчиків зростанням еротичних інтересів, що проявляється у надмірній закоханості, яка, до речі, буде носити досить парадоксальний характер. Річ у тому, що в юності спостерігається дуже різке протиставлення кохання та сексу як «високого» та «брудного». Саме тому часто хлопець не відчуває потягу до дівчини, яку кохає, і не кохає дівчину, до якої його тягне.

Як вже зазначалось вище, дівчата дозрівають раніше, ніж хлопці. Дівчата в період своєї закоханості особливо гостро потребують співчування, розуміння. У силу підвищеної емоційності, вони більш уразливі, образливі, прискіпливі до себе, своєї зовнішності. Але в той же час дівчина, яка пережила справжнє почуття, буде все життя уникати випадкових зв'язків, легких стосунків і шукати кохання, що піднімає людину над звичайним життям.

З метою глибшого про проникнення у тему дослідження спробуємо розглянути етапи розвитку стосунків між хлопцем та дівчиною на кожному етапі вікової періодизації.

У 13-14 років у більшості школярів посилюється інтерес до протилежної статі, всі в класі знають, хто кому подобається. У цей період хлопці ніби іншими очима дивляться на дівчат: вони наче всі ті ж самі, що й раніше, і все ж якісь інші.

Період з 15 до 16 років - це період утворення „пар”, бо вже і хлопці виказують живе зацікавлення дівчатами. Мотивом пошуку партнера може служити в рівній мірі як прагнення до престижу, так і дійсна потреба в другові чи подрузі, тобто в партнері, який був би духовно близьким, з яким можна було б поділитися думками і близькість якого приносила б щастя. Підліткова мрія про кохання і сам образ ідеальної коханої часто десексуалізовані, виражають, перш за все, потребу в емоційному теплі. В той же час юнак відчуває хвилюючі еротичні переживання, до яких він психологічно не підготовлений і які він намагається „заземлити” за допомогою брудних розмов. При цьому „брудний секс” і піднесений ідеал можуть співіснувати.

Для підлітків особисті переживання часто важливіше об'єкта прихильності. Їх захоплюють не стільки представники протилежної статі самі по собі, скільки свої нові, хвилюючі відчуття від спілкування з ними. Але оскільки відчуття ці - перші в житті, ні із чим раніше випробовуваним не порівнянні, підлітків мучить цікавість: а які почуття переживають при цьому інші однолітки тієї ж статі? Звичайно, підлітки діляться своїми враженнями один з одним, прагнуть наслідувати особливо популярним у класі або у дворі дівчинам (юнакам), а нерідко хвастаються своїми перемогами, щоб підвищити в однолітків власний статус.

Багато підлітків починають зустрічатися з кимось тільки тому, що бояться залишитися на самоті. Але це не принесе нічого, крім занепокоєння й поганих спогадів, і навряд чи буде приємним. У цьому віці часто бояться чужої думки, особливо думки однолітків. Побоюються бути "якимось не таким". Найбільш підходящий час для початку взаємин із протилежною статтю підліток повинен визначити для себе сам, вірніше, відчути. Якщо йому дійсно подобається хтось із ровесників і хочеться довідатися про нього (про неї) більше, можна вважати, що цей час настав.

Побачення в ранній юності забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. До таких потреб передусім належать:

1) можливість розважитися, повеселитися з ровесниками протилежної статі;

2) прагнення соціалізуватися, пізнати представника протилежної статі, оволодіти відповідними способами міжособистісної взаємодії;

3) бажання підвищити свій статус у групі ровесників, з'явившись серед них зі своїм хлопцем чи дівчиною;

4) можливість установити стосунки з представниками протилежної статі для вибору дружини чи чоловіка;

5) набуття сексуального досвіду або одержання сексуального задоволення;

6) прагнення знайти друга протилежної статі, з яким можна спілкуватися та мати спільні інтереси;

7) встановлення тісних, глибоко особистісних стосунків з людиною протилежної статі з метою самовираження.

У ранньому юнацькому віці хлопці та дівчата ставляться до побачень набагато серйозніше, ніж підлітки. Більше уваги вони звертають не на зовнішність, а на особистісні якості представника протилежної статі, переймаються його планами на майбутнє. Важливими мотивами побачень для більшості старшокласників є дружні стосунки та вибір партнера для майбутнього сімейного життя. Однак дівчата зорієнтовані на глибоко особистісні, хлопці - на сексуальні стосунки.

Дівчата починають виділятися кокетством, манірністю, запозиченими у когось особливостями міміки, жестів, ходи. Підлітків цього віку привертають способи відпочинку і розваг дорослих. Вони вчаться модним танцям. І все ж у цей час старші підлітки „програють” той стиль взаємин, який перенесуть потім у свою сім'ю. Вони вчаться налагоджувати стосунки, сперечаються, ревнують, ображаються й миряться. Закоханість, залицяння, перше побачення, перший поцілунок важливі юнакам не тільки самі собою як відповідь на їх власну внутрішню потребу, але і як певний символ дорослості та стимул у навчанні, праці. Кожне більш чи менш тривале і зацікавлене спілкування хлопчика з дівчинкою - прекрасна школа почуттів, формує характер почуття, вона - „генеральна репетиція” кохання. Близьке спілкування з особою іншої статі значно підвищує авторитет юнака чи дівчини як у власних очах, так і в очах друзів.

Менш проблематичними взаємини статей стають до 16-18 років. Поведінка хлопців і дівчат стає впевненішою і врівноваженішою. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні відносини між хлопцями і дівчатами, що ґрунтуються на міцній, взаємній емоційній прив'язаності і духовній близькості.

Рання юність -- пора виникнення і переживання першого кохання, яке відчутно впливає на емоційне життя старшокласника, становлення його особистості. Цю пору називають “періодом утворення пар”, перших побачень, перших почуттєвих контактів і відповідного зближення. Настає певна стабілізація, врівноваженість у стосунках молоді обох статей. Інтимні переживання наближаються за своєю формою до почуттів дорослих людей. У групових стосунках зникає антагонізм статей, розширюються контакти, товариська приязнь і дружні стосунки між хлопцями і дівчатами. Виникають та розвиваються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатія, приязнь, флірт, кокетування, залицяння, закоханість). Дівчата і хлопці вчаться звертати на себе увагу осіб протилежної статі, розуміти смаки й уподобання іншої сторони, пристосовуватися до них. Отже, у старшому шкільному віці створюється сприятливий ґрунт для формування міжстатевих стосунків молодих людей, які духовно збагачують їх.

Як молодший підліток чекає появи вторинних статевих ознак, так юнак чекає, коли ж, нарешті, він покохає. Якщо ця подія запізнюється (а ніяких хронологічних норм тут немає), він нервує, іноді намагається замінити істинне захоплення надуманим і т. д. Ігровий характер підліткових залицянь очевидний, та й для старшокласників на початках вони іноді важливіші, ніж об'єкт прив'язаності. Виникають і усталюються нові форми спілкування з прихованими чи явними еротичними елементами (симпатії, приязні, флірту, кокетування, залицяння, закоханості).

Які ще складності може зустріти підліток, випробовуючи першу закоханість? Уявлення про те, якою повинна бути кохана людина, часто розходяться з реальністю. Ідеальний образ зазвичай містить багато завищених, неіснуючих вимог, а інші важливі якості не усвідомлюються, залишаються непоміченими.

Така ідеалізація властива закоханим обох статей, але дівчата схильні до цього більшою мірою, ніж юнаки. Чим молодші й недосвідченіші закохані, тим частіше їхні почуття оточені ореолом романтики. Звичайно, розчарування неминучі, але вони не повинні сприйматися як трагедія й рішучий розрив відносин.

Першому коханню передує потреба в коханні. У зв'язку зі статевим дозріванням розвивається специфічний загальний стан, який і є першопричиною кохання. „Про такого підлітка можна сказати, що ще невідомо, в кого він закохається, але вже твердо відомо, що він закохається”. Якщо сексуальні переживання раннього дитинства виникають через зовнішні стимули, то причина кохання - внутрішня. „Кохання - результат статевого розвитку, який є необхідною, але, звичайно, не єдиною його причиною”.

У 16-17 років у життя юнака чи дівчини може ввійти вже й перше кохання. Зовнішня його ознака - повна захопленість обранцем, спрямованість на єдиний об'єкт при явній байдужості до інших можливих. Внутрішньо ж - це безмежна ідеалізація коханого, піднесеність переживань. У першому коханні виразно виступає безкорисливе ставлення до іншої людини як найвищої цінності, замилування коханим, гордість за нього, прагнення поділяти з ним радощі й горе, особлива чутливість до всього, що якось із ним пов'язане, готовність до самопожертви заради його спокою й щастя. Перше кохання - перший поштовх до того, щоб погляд став уважнішим, вухо - слухнянішим, розум - гострішим, душа - чуйнішою. Блонський Павло Петрович переживання першого кохання відносив до найцнотливіших почуттів, вільних від будь-яких думок про статеву близькість. Перше кохання відрізняється тим, що юна людина не лише відкриває для себе іншу, її красу і привабливість, але насамперед відкриває себе саму. Нерозуміння свого нового стану, радість і страх - усе це хвилює юнака чи дівчину.

Не кожному випадає на долю пережити таке напівдитяче, але багатогранне й самовіддане почуття, але ті, хто зазнав його, зазвичай, вже не скочуються до вульгарності й розпусти. Дослідження показують, що більшість із тих молодих людей, які в старших класах були серйозно закохані в когось (навіть і без взаємності), у свій час зазнали й щастя дорослої, зрілої любові в сім'ї. У тих же, які у своїх стосунках не йшли далі сексуальних розваг, флірту, „колекціонування розбитих сердець”, нерідко і в подальшому зберігався той же стиль взаємин. Отже, виховна цінність першого кохання, кохання-дружби, ніжності, поваги в статевій соціалізації, підготовці школярів до сімейного життя є стратегічною, оскільки значною мірою впливає на всі інші стадії цього процесу.

У підлітковому і юнацькому віці закохуються практично всі. Любов приходить як грип і протікає так само - то жар, що супроводжується піднесеним настроєм, коли підліток готовий гори звернути, то озноб у вигляді пригніченого настрою із-за невіри в успіх і взаємність.

Любов може виникати як удар блискавки - з першого погляду, а може плавно і несподівано вирости із найзвичайнішої дружби. Одні закохуються в зовнішність, інші - в зміст, треті в розум і чарівливість. Спотворюють свої взаємини також по-різному, але в основному за допомогою прийомів інстинктивного самозахисту від нападу любовної недуги: іронією, колючістю, насмішками і дошкульними зауваженнями. Розуміння того, що в коханні, як і в дружбі всі шукають миру, а не війни, моральної підтримки, розуміння і утіхи, прийде набагато пізніше, а іноді і взагалі - надто пізно.

У коханні представники чоловічої і жіночої статі поводяться по-різному. Романтичність хлопців з їх тягою до загадок і пригод не завжди збігається з ідеалізмом дівчат, створюючих собі кумирів, щоб одного дня скинути з п'єдесталу або їх самих, або свої нездійснені мрії. І те і інше переживається боляче. А тут ще нерозуміння внутрішнього настрою один одного.

Дівчата в коханні більш розкриті, щирі і довірливі, більше тримаються за відносини, що зжили себе, продовжуючи ідеалізувати часто просто вигаданий образ коханого, а хлопці схильні швидше розчаровуватися і рвати відносини, спрямовуючись до нових занять або потрапляючи в полон нових симпатій.

Для розуміння психологічних відмінностей любові дорослих людей від юнацької, особливо важливі три моменти: відносне завершення формування самосвідомості; розширення і диференціація сфери спілкування і діяльності; поява нових інтимних прихильностей. Любов передбачає більший ступінь інтимності, чим дружба, вона як би включає дружбу. Якщо на початку юності головною особою, з якою обговорюються особисті проблеми, звичайно буває друг своєї статі, то пізніше це місце вже не компенсується одностатевою дружбою; більше того, відчуваючи, що він відстає в цьому відношенні від однолітків, хлопець іноді стає менш відвертий зі своїми друзями, замикається в собі. Психосексуальні труднощі - одна з головних причин юнацької самотності. Часто юнацька мрія про любов виражає, перш за все, жадання емоційного контакту, розуміння, душевної близькості. Потреба в саморозкритті і інтимній людській близькості і плотсько-еротичні бажання дуже часто не співпадають і можуть бути спрямовані на різні об'єкти. Психологічна близькість спочатку легше досягається з людиною власної статі, з якою підлітка зв'язує широкий спектр спільних значущих переживань, включаючи і еротичні.

Найбільш розроблена сучасна класифікація розрізняє шість стилів любові (кохання):

1) ерос - пристрасна (палка), виняткова любов-захоплення, прагнуча до повного фізичного володіння;

2) людус - любов-гра, що не відрізняється глибиною почуття і що порівняно легко допускає можливість зради;

3) сторге - спокійна, тепла і надійна любов-дружба;

4) прагма - розсудлива, поєднуючи «людус і строге», любов, що легко піддається свідомому контролю, за розрахунком;

5) манія - ірраціональна любов-одержимість, для якої типові невпевненість і залежність від об'єкту ваблення;

б) агапі - безкорислива любов-самовіддача, синтез «ероса і строге».

Любовні переживання молодих чоловіків містять більше еротичних і особливо людських компонентів, тоді як у жінок яскравіше виражені прагматичні і маніакальні риси. Маніакальні захоплення є типовішим для підлітків і юнаків, ніж для дорослих. Дослідниками було виявлено, що деякі стилі, наприклад, ерос, передбачають високий ступінь задоволеності відносинами, інші - такі, як людус - частіше приносять менше задоволення. Деякі любовні стилі характерні для всіх любовних пар: взаєморозуміння, взаємопідтримка, задоволення від спілкування один з одним. Деякі елементи є відмінними рисами.

Любов-пристрасть емоційна, така, що хвилює, інтенсивна. Якщо відчуття обопільне, хлопець і дівчина переповнені любов'ю і переживають радість, якщо ні - вона спустошує і приводить в стан відчаю. Подібно до інших форм емоційного збудження, пристрасна любов є сумішшю захоплення і смутку, радісного трепету і тужливої пригніченості. Любов-пристрасть - стан могутнього ваблення до союзу з іншою людиною. Пристрасно закохані цілком занурюються один в одного, приходять в екстаз, коли добиваються любові свого партнера, і невтішні, коли її втрачають. Але на відміну від хлопців, дівчата більш схильні фокусувати увагу на інтимній довірчості відносин і на необхідності піклуватися про свого партнера. Хлопців же більш цікавить ігрова і фізична сторона їх відносин.

Очікування любові та її переживання у хлопців і дівчат неминуче пов'язане з сексуальною поведінкою, яка, у свою чергу, визначається у них, як швидкістю статевого дозрівання, так і соціальними чинниками.

Важливу роль в любовних відносинах грають уявлення про те, якою повинна бути кохана людина, які служать як би еталоном вибору і критерієм його оцінки. У соціальній психології з цього приводу існують три гіпотези:

1) ідеальний образ коханого передує образу реального об'єкту, спонукаючи особу шукати того, хто б максимально відповідав цьому образу. У молодих людей цей ідеальний образ розпливчатий і містить безліч нереалістичних деталей;

2) несвідома ідеалізація предмету любові, якому приписуються бажані риси, незалежно від того, який він насправді;

3) властивості реального об'єкту любові визначають ідеал закоханого. «Ймовірно, всі три гіпотези мають під собою відомі підстави. У одних випадках «предмет» любові вибирається відповідно до образу, що раніше склався, в інших - має місце ідеалізація, в третіх - ідеал формується залежно від властивостей реального об'єкту. Але яке співвідношення цих моментів і як вони поєднуються у різних людей і в різних обставинах - наука сказати не може».

У юнацькому віці формується морально-психологічна готовність до сімейного життя. І. С. Кон відзначає, що у хлопців взагалі часто буває розбіжність між високим коханням до певної дівчини і сексуальним потягом до жінок взагалі. Готовність до сімейного життя часто виражається в зближенні, збігу, як духовних, так і фізичних спрямувань по відношенню до певного партнера. Едуард Шпрангер (німецький психолог, філософ-ідеаліст, педагог, професор університетів Лейпціга), розуміючи еротику як духовний, естетичний прояв любові людей, відзначає: «Для психології підлітка, проте, найважливішим є встановлення того факту, що в роки розвитку природа зберігає обидві сторони ще окремими в переживанні один від одного, і що співзвуччя обох моментів в одному великому переживанні і пов'язаному з ним акті запліднення є симптомом зрілості. У свідомості підлітка еротика і сексуальність спочатку різко відокремлені один від одного. Це суттєвіше становище, яке слід встановити в даному зв'язку».

Висновки до 1 розділу

Узагальнюючи все вищевикладене, можна зробити наступні короткі висновки:

- любов в юнацькому віці - це одна з найважливіших подій цього віку. Пам'ять про нього зберігається, як правило, на все життя, завдяки яскравим і незнайомим переживанням;

- юнацький вік характеризується новим типом спілкування, предметом якого є сама молода людина як суб'єкт відносин. Тому і в любові, і в дружбі розвивається самосвідомість молодої людини (юнака), формуються її життєві плани;

- юнацька мрія про любов виражає, перш за все, жадання емоційного контакту, розуміння, душевної близькості. Потреба в саморозкритті і інтимній людській близькості і плотсько-еротичні бажання дуже часто не співпадають і можуть бути спрямовані на різні об'єкти;

- у юнацькому віці формується морально-психологічна готовність до сімейного життя.

Розділ 2. Методи психологічного дослідження

2.1 Організація дослідження

Дослідно-експериментальна робота проводилась у три етапи протягом січня-квітня 2014 року. Для експерименту дослідження було розроблено певну структуру організаційної роботи, яка складалася з комплексу окремих процесів і особливих дій, що знаходяться в певній послідовності та взаємозв'язку стосовно один одного. Структура дослідження складалася з тісно пов'язаних між собою й взаємообумовлених етапів, на яких здійснювалася дослідницька дія й було досягнуто певних результатів.

I етап. Підготовчий.

а) Виділення теми і попереднє визначення проблеми дослідження.

б) Підбір і аналіз літератури.

в) Уточнення проблеми, гіпотези і завдань дослідження.

г) Підбір психодіагностичних і дослідницьких методик.

д) Вибір схеми організації і проведення експерименту. Визначення предмета та об'єкта дослідження, складання програми дослідження.

ІІ етап. Діагностичний.

1. Провести анкетування.

2. Провести спостереження.

3. Провести інтерв'ю.

ІІІ етап. Аналітичний

1. Обробка і аналіз отриманих результатів включає якісний і кількісний аналіз.

2. Формулювання висновків психологічного дослідження.

2.2 Методи дослідження

При виборі методичного матеріалу ми керувалися необхідністю дотримання основних принципів, які обумовлюють процес емпіричного дослідження учнями. А саме: методики повинні чітко відповідати меті й предмету дослідження, методики мають бути перевіреними на репрезентативність, надійність, об'єктивність та валідність, інструкція по проведенню дослідження не повинна допускати подвійного тлумачення її змісту, методики повинні відповідати віковим особливостям особистості, методики повинні бути придатними для групових обстежень.

Керуючись вищезазначеними принципами підбору методик та прийомів, визначилися з такими „психодіагностичними методами”

А саме:

Теоретичні методи: аналіз медичної, філософської, психологічної літератури та наукових статей;

Емпіричні методи: анкетування, спостереження, інтерв'ю.

Методи математичної обробки даних: статистичні та аналітичні.

Матеріалом для дослідження є:

1) філософська, психологічна, медична література з даного питання;

2) наукові статті про соціологію і психологію ґендеру;

3) науково-популярні статті із відповідних розділів психології, соціології та історії;

4) фрагменти статей із мережі Інтернет;

5) анкетування,спостереження та інтерв'ю, проведене з учнями старших класів Новгород-Сіверської державної гімназії імені К. Д. Ушинського.

Анкетування - вид опитування, заснований на опосередкованому взаємодії опитувального і опитуваного, при якому останній самостійно заповнює бланк, що містить перелік питань. Метод анкетування - спосіб збору даних, інформації за допомогою спеціального опитувальника (анкети), адресованого обстежуваній особі.

У ході дослідження було проведено анонімне опитування, за допомогою анкети (див. додаток А). Анкета забезпечує отримання відповідей, які є правдивими стосовно і опитуваного, і проблеми, що становить предмет дослідження. Анкета будувалася на основі теоретичних уявлень про сутність предмета дослідження, відповідно до цього обиралися типи запитань, визначались кількість та порядок запитань, що мають ставитися. Анкетування передбачає як ситуацію дослідження, так і структуру анкети, включаючи послідовність запитань, засоби опрацювання та аналізу отриманих даних.

Структура анкети:

1. Вступна частина - звернення до респондента, в якому вказується хто проводив анкетування і як будуть використані результати. Наголошення на важливості відповідей, гарантується анонімність, вказуються правила.

2. Основна частина - запитання, що стосуються дослідження.

3. Демографічна частина - запитання щодо об'єктивного статусу особи (стать, вік, освіта).

Психологічний вербально-комунікативний метод інтерв'ю

Метод інтерв'ю ми використовували після формування гіпотези та складання плану дослідження, для підтвердження чи відхилення гіпотези та корегування результатів, отриманих за допомогою інших методів дослідження.

Процес інтерв'ю було спрямовано на те, щоб у процесі обговорення встановити чи існують принципові відмінності взаємостосунків між хлопцем та дівчиною, чи є важливою для респондентів дана тема.

РОЗДІЛ 3. Експериментальне дослідження

Перед початком спостереженням нами була визначена мета і завдання спостереження. Склали план, визначилися з часом, об'єктом і предметом. Розробили програму спостереження, яка включала в себе питання, які потрібно з'ясувати, техніку фіксації явищ (записи у щоденнику).

3.1 Аналіз результатів дослідження

Експериментальне дослідження проводилось на базі Новгород-Сіверської державної гімназії імені К. Д. Ушинського. Для проведення дослідження були обрані учні 9-11 класів в кількості 92 учня: з них, 39 дівчат, 53 хлопці (див. додаток Б). 17 учнів - 1997, 20 учнів -1998, 30 учнів - 1999, 25 учнів - 2000 років народження (див. додаток В)

У результаті проведення анкетування, були встановлені основні форми першого інтересу до протилежної статі: „любування без спілкування” - у дівчат 14,8% (у хлопців - 22,2%); „спілкування в школі” - відповідно, 26,2% (33,3%), „спільні відвідування кіно, дискотек” - 19,7% (13,3 %); „переписка” - 18,1% (8,9%); „спільна участь у вечорах” - 6,5% (15,6%) (див. додаток Г).

У стосунках з ровесницями хлопці, зазвичай, соромливі і скуті. Тому дівчата часто дивляться на них зверхньо. В процесі опитування близько 90% дівчат цього віку визнали втрату інтересу до своїх однокласників і посилення його до старших хлопців. У них домінує потяг до закоханості. Вони все більше усвідомлюють вплив на юнаків власної привабливості. Виникає пролом у психологічному бар'єрі між статями і з'являються тріщини в почутті „жіночого патріотизму”; вперше виявляється схильність до дипломатичної еквілібристики. Все сильніше дівчата бажають подобатися, все менш агресивно вони відкидають залицяння хлопців. У хлопців-однокласників ця потреба ще не виражена. Проте всі вони перебувають у владі потреби кохати, і романтика цього почуття не припускає думок про сексуальність. При цьому хлопці дуже рідко розраховують на взаємність, у той час як дівчатка, хоч і пасивно, але домагаються почуття у відповідь. Взаємини між хлопчиками і дівчатками, що набувають у період 14 років особливого характеру, поступово розвиваються в міцну й тривалу взаємоповагу за умови, що у виховній роботі враховуються особливості їх статевого розвитку. Романтична симпатія викликає бажання і прагнення бути кращим, спонукає зробити приємне, допомогти, захистити. Вона стає одним із мотивів самовдосконалення.

Результати спостереження засвідчили, що для підлітка важливо, щоб форма прояву симпатій була не дитячою - призначались побачення, виявлялись у традиційній формі знаки уваги. Для дівчинки характерна ознака „дорослих” стосунків з хлопцем, зокрема, проводити час удвох. Перша прогулянка парою, відвідування парку чи ковзанки - важлива подія. В таких ситуаціях хлопці часто теж прагнуть поводити себе по-дорослому - пригощають тістечками, лимонадом, цукерками. Під час колективних походів, екскурсій класу дівчата звертають увагу на те, хто з хлопців поступається місцем, допомагає зняти і одягти пальто, супроводжує додому. Однак, не всі юнаки ще вміють поводити себе з дівчатами, незручно почувають себе під час побачень, тому з їх боку можливі всілякі несподівані випади. Як показали бесіди-інтерв'ю, проведені під час дослідження, респонденти-дівчата найчастіше наводять приклади некоректної поведінки хлопців типу ситуації, коли вони усі разом пішли на перегляд фільму, після закінчення якого, хлопці залишили дівчат одних і зникли.

У старшому підлітковому віці починає проявляти себе закоханість як соціально-психологічний феномен. Більшість із 92 опитаних хлопців-підлітків перебували в стані закоханості, кожний четвертий у вільний час зустрічався з особами іншої статі, ходив на побачення. Закоханість дівчат-старших підлітків більш вибіркова. Встановлено, що з 92 обстежених школярів пережити це почуття протягом старшого підліткового віку довелося хлопчикам, причому 30 з них - двічі і 10 - навіть тричі, і лише 18 дівчатам.

Дівчата почувають себе у спілкуванні з юнаками вільніше і впевненіше, ніж юнаки з дівчатами.

На початок навчання у 9-11 класах із 92 опитаних школярів 50% (26) юнаків і 80% (31) дівчат навчального закладу мали досвід зустрічей з особами протилежної статі. 70% старшокласників до цього часу вже пізнали „радощі першого поцілунку”. Постійно зустрічалися з однією і тією ж дівчиною близько 56% юнаків, 33,4% дівчат мали постійних хлопців (див. додаток Д, ЗРОБИТИ). Проте найважливішою референтною групою для юнаків ще залишаються однолітки своєї статі, а головним конфідантом (повіреним таємниць) є друг своєї статі. У дівчат цей тип спілкування вже позаду - в ролі ідеального друга вони все частіше вибирають юнака і в колі їх спілкування значно більше хлопців, причому старшого віку. Нерідко в класі починається ворожнеча між хлопцями через дівчат, що призводить до виникнення нездорової моральної атмосфери в класі.

У шкільному віці здатність зрозуміти й оцінити іншу людину розвинута недостатньо. Про це свідчать результати наукових досліджень, спостереження і статистика стійкості ранніх шлюбів. По-перше, ні юнак, ні дівчина самі ще не знають, що саме їм потрібно, а по-друге, вони не здатні оцінити в цьому плані особисті якості партнера.

Школярі по-різному переживають почуття закоханості. В шкільному віці воно залежить від індивідуальних особливостей юнака і дівчини, від їх свідомості, моралі, вольових рис. Своєрідно переживає молодь відсутність взаємності, розбіжності поглядів на кохання, відмінність у характерах. У результаті дослідження виділено дві моделі поведінки закоханого. Першу умовно можна назвати натхненням: людина відчуває приплив інтелектуальних і творчих сил, активно реалізує свої потенціали, перевершуючи саму себе. Друга модель поведінки закоханого - загальмованість. Для неї характерні спад сил, обмеження потреб та інтересів особистості в площині „Я і мій коханий”, деяке притуплення інтелекту і емоцій.

У результаті дослідження були встановлені основні форми першого інтересу до протилежної статі. Тому, можна зробити певний висновок, що міжособистісні стосунки у підлітковому віці мають свої особливості та, які дуже важливі для обох сторін цих взаємостосунків.

Взаємини між хлопчиками і дівчатками, що набувають у період 14-17 років особливого характеру, поступово розвиваються в міцну й тривалу взаємоповагу за умови, що у виховній роботі враховуються особливості їх статевого розвитку.

Юнаки та дівчата, умовно кажучи, перебувають у постійному пошуку спілкування. Велике прагнення нового досвіду змушують їх сподіватися (частіше ще не усвідомлено), що у потоці людей на їхньому шляху можна зустріти когось нового та цікавого, вони сподіваються, що їх чекає багато цікавих, важливих, незвичайних знайомств. Тому, зазвичай, інтерес викликає кожне нове обличчя, яке з'явилося у полі зору [10].

Результати спостереження засвідчили, що для підлітка важливо, щоб форма прояву симпатій була не дитячою - призначались побачення, виявлялись у традиційній формі знаки уваги. Для дівчинки характерна ознака „дорослих” стосунків з хлопцем, зокрема, проводити час удвох. Залучення юнацтва у орбіту не дитячих інтересів спонукає до інтенсивної перебудови відносин, які їх оточують. Взаємини з однолітками поділяються на товариські і товариські, натомість взаємини з дорослими на особисті та ділові. У цілому вся система взаємин у підлітковому віці стає важча, ніж у підлітковий період, і у ній юнаки та дівчата починають грати масу різноманітних соціальних ролей. Різноманітні відносини, у які включаються юнаки та дівчата, втрачають безпосередній характер і своєрідні дитячі риси, перетворюються на такі, які і внутрішньо нагадують відносини, що існують між дорослими людьми.

ВИСНОВКИ

Вивчивши та опрацювавши літературу про взаємостосунки між дівчатами та хлопцями, проведене теоретичне дослідження підтвердило, що комунікативні риси й стиль спілкування юнаків і дівчат не зовсім однакові. Вони змінюються в залежності від віку, чим старше стає підліток тим розходження між ними в рівні товариськості стають не стільки кількісні скільки якісні. Зміст спільної діяльності й власний успіх у ній для хлопчиків значать більше, ніж наявність індивідуальної симпатії до інших учасників діяльності. Спілкування дівчат виглядає більш пасивним, зате більше виборчим і дружнім.

Багато авторів підкреслюють, що жінки на перше місце ставлять відносини між людьми, які проявляється й у більшій для жінок значимості спілкування.

Юнаки частіше, ніж дівчата, використовують шаблонові типи взаємодії. Вони в меншій мірі володіють прийомами й способами спілкування. Дівчата ж більш гнучкі й варіативні в спілкуванні. Більше прагнення дівчинок до спілкування показано й іншими дослідниками.

Експериментально-психологічне дослідження проводилося на базі державної гімназії імені К. Д. Ушинського. Вибірку склали 92 підлітка, 14-17 років.

З'ясовано та визначено, що психологічні особливості підлітків різної статі впливають на взаємостосунки між юнаками та дівчатами.

З'ясовано, що комунікативні риси й стиль спілкування юнаків і дівчат не зовсім однакові. Гіпотеза підтвердилась.

Список використаних джерел

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология. - М., 1999

2. Бернс Р. Развитие Я - концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. - С. 302-333

3. Драгунова Т. В. Подросток. - М., 1976

4. Зацепин В. Любовь и долг. Ты и я / сост. Л. Антипина. - М., 1989

5. Кон И. С. Введение в сексологию. - М., 1990

6. Кон І. С. Психологія ранньої юності. - М., 1989. - С. 67

7. Кон И. С. Психосексуальное развитие и взаимоотношения полов. Психология подростка. Хрестоматия / сост. Фролов Ю. И. - М., 1997

8. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. - М., 1999

9. Майерс Д. Социальная психология. - СПб, 1998

10. Мудрик А. В. Час пошуків і рішень, чи Старшокласникам про них самих. -М, -1999.- С.52.

11. Мудрик Л. В. Современный старшеклассник. Хрестоматия по возрастной психологии / под ред. Д. И. Фельдштейна, - М., 2006

12. Немов Р. С. Психология в 3 кн., - М., 2003. - Кн. 1

13. Практическая психодиагностика / под ред. Д. Я. Райгородского. - Самара, 1998

14. Роджерс К. Что значит становиться человеком? Теории личности в западно-европейской и американской психологии / под ред. Д. Я. Райгородского. - Самара, 1996

15. Туревская Т. А. Диагностика механизмов и функций регуляции переживаний в подростковом возрасте. Диагностика и коррекция нарушений социальной адаптации подростков / под ред. С. А. Беличевой. - М., 1994

16. Шпрангер Э. Эротика и сексуальность в юношеском возрасте. Психология подростка. Хрестоматия / сост. Фролов Ю. И. - М., 1997

Размещено на Allbest.ru

...