Явище педофілії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сексуальна залежність

2. Явище педофілії в медико-психологічній літературі

2.1 Види педофілії

2.2 Причини виникнення

3. Психологічна характеристика педофіла

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Педофілія як окремий випадок хвороби залежної поведінки. Російський психіатр Олександр Бухановський вважає, що парафилии, і педофілія зокрема, є окремим випадком нехімічної хвороби залежної поведінки, як патологічний гемблінг, інтернет-залежність і т. П. Механізм утворення і розвитку будь-якої нехімічної залежності пов'язаний з виникненням і діяльністю патологічної системи, ядром якої є агрегат спонтанно активуються гіперреактивних нейронів - генератор патологічно посиленого збудження (ГПУВ), його функціонування пов'язане з гіперактивацією дофамінового синапсу. Постійні стресорні впливу середовища або надмірне за інтенсивністю раптове імпрінтінговое вплив може придушити механізми гальмівного контролю фізіологічної системи і привести до виникнення ГПУВ. Важливою церебральної предиспозицією виникнення ГПУВ є мінімальне органічне ураження головного мозку, яке сприяє ослабленню гальмівних процесів у центральній нервовій системі.

Багато авторів розрізняють три сексуальні орієнтації з гендеру: бисексуальную, гетеросексуальну і гомосексуальну. Канадський сексолог Майкл Сето (англ.) Рос. (англ. Michael Seto) у статті «Педофілія - сексуальна орієнтація?» привів міркування про можливу концептуалізації педофілії як сексуальної орієнтації, але не з гендеру, а за віком об'єкта. Він зазначив, що у педофілії з сексуальними орієнтаціями з гендеру однакові початок прояви (пубертат) і стійкість (і педофілія, і сексуальні орієнтації з гендеру стабільні протягом всього життя). Крім того, педофілія, як і сексуальні орієнтації з гендеру, є надійним провісником відповідного статевого та романтичного поведінки. Канадський сексолог вважає, що така концептуалізація педофілії підвищить якість психіатричної допомоги людям з цим сексуальним перевагою, так як змістить акцент терапії з спроб переорієнтації, які багато в чому не увінчалися успіхом, на збільшення самоконтролю з одночасною допомогою пацієнту у прийнятті його сексуальну орієнтацію. Також були наведені міркування про можливі соціальних та юридичні наслідки такої концептуалізації. Канадським сексологом було відзначено, що якби педофіли хотіли мати сексуальні і романтичні відносини між собою, то суспільство не мало б жодних проблем з концептуалізацією педофілії як сексуальної орієнтації, однак, оскільки їх спонукання пов'язані з залученням в сексуальну активність дітей, така концептуалізація для широкої громадськості проблематична. Але цілком можливо, що широка громадськість в майбутньому її прийме, враховуючи, що така концептуалізація, що має підстави в наукових дослідженнях, згідно з якою педофілія - це одна з невідчужуваних ядерних характеристик людини (можливо, природжена), може поліпшити якість допомоги педофілам, їх психічний стан , а, значить, збільшити безпеку дітей в суспільстві, в чому зацікавлена широка громадськість. Таким чином, вона може прийняти факт існування осіб, що зазнають статевий потяг до дітей не з власної вини, не по особистим вибором, і які не гідні осуду, якщо вони не здійснюють нічого протиправного. При цьому Майкл Сето категорично проти зміни суспільного ставлення в бік прийняття статевих зв'язків між дітьми і дорослими.

Американська психіатрична асоціація не схвалює спроби зміни сексуальної орієнтації з гендеру. У 2000 році вона випустила застереження психіатрів про можливу шкоду для гомосексуальних пацієнтів репаративної терапії. У зв'язку з цим американський психіатр Фред Берлін (англ.) Рос. (англ. Fred Berlin), засновник сексологической клініки імені Джона Хопкінса, що надає допомогу пацієнтам з педофілією та іншими парафилиями, закликав АПА роз'яснити її позицію з приводу аналогічної терапії педофілів, зазначивши, що педофілам змінити свою сексуальну орієнтацію так само складно, як гетеросексуалів або гомосексуалів . Однак, цього роз'яснення не послідувало.

1. Сексуальна залежність

педофілія хвороба залежність секс

Сексуальна залежність - це хворобливе ставлення до сексу, за допомогою якого людина долає стрес, уникає негативних або хворобливих відчуттів, а також інтимних відносин, які він не здатний встановлювати. Сексуальні стосунки, стають основною необхідністю, попорівняно з якою можна принести в жертву все інше, включаючи людей, які вважаються просто засобом. Сексуально залежні люди втрачають контроль над своєю здатністю говорити "ні" і робити вибір. Їх сексуальна поведінка - це частина циклу їх думок, почуттів і дій, які вони більше не в змозі контролювати. Деякі фахівці стверджують, що справжню "сексоманію" не можна прирівнювати до алкоголізму або наркоманії, так само як і до будь-якого іншого медичного стану. [5]

Основні ознаки патологічної залежності від сексу: випадкові статеві зв'язки з малознайомими, а іноді і з незнайомими партнерами, захоплення порнографією і сторінок Інтернету, помічених буквою Х, послуги повій, використання телефонних секс служб, сексуальні фантазії з елементами мазохізму й інші більш серйозні сексуальні розлади. Але, ймовірно, визначальним чинником є не кількість партнерів і частота занять сексом, а неможливість контролювати свої сексуальні бажання, що призводить до проблем соціального плану. Фахівці стверджують, що найчастіше звертаютьсяза допомогою і найбільше "сексоманов" серед чоловіків - гетеросексуалів. Більшість сексоголіків - зрілі чоловіки близько сорока років. Як правило, це люди одружені або мають постійного партнера. Це найчастіше професіонал, який у всьому іншому веде цілком нормальне життя. [1]

Що стосується жінок, то кількість таких пацієнток неухильно зростає, але через все ще збереглася системи "подвійних стандартів" вони наполегливо не визнають у себе жодних порушень і не звертаються за медичною допомогою. Коли ваша потреба у сексі стає такою, що секс втручається в роботу і взаємини, порушує їх, робить неможливими без того, щоб секс стояв на чолі, коли людина не контролює свої бажання, це і є залежність. Наукові дані свідчать про те, що сексоголіки, як правило, відчувають складності з істинною інтимністю, тобто, відбувається підміна понять: самотність, депресія, надмірне збудження, стресові ситуації - всі ці проблеми вирішуються за допомогою сексу, в той час як секс, перш за все, природне наслідок любові. В більшості випадків цей розлад формується в дитячому або в підлітковому віці, як наслідок насильства або домагань. [4]

2. Явище педофілії в медико-психологічній літературі

Педофілія (від дав.-гр. рб?т, р.в. рбйдьт -- «хлопчик» + цйлЯб -- «любов») -- статевий потяг до дітей, які не досягли віку статевого дозрівання або ж знаходяться лише в ранній його стадії. Статеве збочення. [1]

В строгому сенсі педофілію як потяг до дітей слід відрізняти від ефебофілії як потягу до підлітків, однак часто, особливо в розмовній мові, та публіцистиці, під педофілією розуміють статевий потяг до неповнолітніх узагалі. [6]

Педофілами вважаються ті, хто:

1. за період не менше 6 місяців, з рецидивами, мали інтенсивні сексуальні фантазії, пов'язані з сексуальною активністю з препубертатною дитиною або дітьми (головним чином віком до 13 років і молодше)

2. якщо особа реалізувала ці сексуальні потреби, або ці сексуальні потреби або фантазії є причиною помітного страждання чи міжособистісних труднощів

3. людина має 16 років та старше і щонайменше як понад 5 років старша від дитини чи дітей (відповідно до першого критерію). [13]

Коен та інші, вивчаючи злочинців, які вчинили статеві злочини, стверджують, що педофіли страждають на порушення міжособистісного функціонування та пасивно-агресивну поведінку, а також на порушення самооцінки. Крім того, вони є соціопатами, яким властива патологічна нездатність або небажання адаптації у соціумі, а також схильність до когнітивних спотворень та нездатність стримувати антисоціальну поведінку. [6]

Педофілія в строгому значенні цього терміну спостерігається в більшості у чоловіків і вкрай рідко серед жінок. Більшість педофілів -- гетеросексуали; чимало з них перебувають у шлюбі та мають дітей; також їм властива схильність до алкоголізму.

Стать дитини не має важливого значення, оскільки дитяче тіло з ознаками незрілості становить істинний сексуальний стимул, роль якого подібна до ролі фетиша.

У кримінальному законодавстві України педофільні дії, які не мають характеру коїтусу, незалежно від їх гетеро - чи гомосексуальної спрямованості кваліфікують як "розпусні дії". Відповідальність за коїтальні дії з дітьми і підлітками настає внаслідок гетеросексуального зґвалтування і при добровільному здійсненні з ними статевих актів. Окрема стаття передбачає відповідальність за задоволення статевої пристрасті у спотворених формах, в т. ч. з дітьми, підлітками. Гомосексуальні педофільні дії стосовно хлопчиків з анальним коїтусом розцінюють як мужолозтво. [17]

Віковий ценз для об'єкта педофільних дій кримінальним законодавством різних країн визначають неоднаково, оскільки у країнах, де поширені ранні шлюби, застосовують не вікову, а біологічну межу досягнення об'єктом статевої зрілості. У вітчизняному законодавстві віковою межею встановлено - 16 років, малолітство - до 12 років, неповноліття - від 12 до 16 років. [14]

Причини виникнення педофілії різноманітні. її основою можуть бути сексуальна незрілість, фрустрації, девіації, психопатологія, патологічний розвиток особистості. За результатами експерименту із сексуальної стимуляції збудниками педофільного характеру 3. Фройд стверджував, що реакція сексуального збудження виникає у багатьох сексуально і психічно зрілих, нормальних чоловіків, а невикористання ними таких сексуальних збудників зумовлене комплексом захисних механізмів, в т. ч. і соціо-культурним табу. [10]

Педофільні дії здебільшого скоюють особи з неповною або початковою освітою, без професійної підготовки, судимі, які зловживають алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя, мають абераційні нахили (схильність до збочень).

Жертви педофілів (хлопчики і дівчата) мають приблизно однаковий вік, досвід контактів з близькими родичами і незнайомими людьми. Педофільний контакт з ними відбувався у формі орально-генітального, генітального чи анального коїтусу. Психічні наслідки сексуальної агресії частіше проявляються у дівчат, ніж у хлопчиків. Серед дівчат, які стали об'єктом педофільних дій, виокремлюють:

а) дівчат віком 4-6 років. Вони легко знайомляться, сміливі, довірливо ставляться до незнайомих дорослих. їх участь у педофільних контактах була пасивною і відбувалася під психічним або фізичним впливом. Контакти мали разовий характер;

б) дівчат віком 7-11 .років. Кожна друга із них добровільно погоджувалася на сексуальні дії;

в) дівчат віком 12-15 років. Більшість із них жила "вільним" життям і мала конфліктні взаємини у сім'ї. [8]

Реакція жертв педофільних дій залежить від віку, психічної зрілості та ситуації, в якій вони були скоєні. Ініціаторами таких злочинів найчастіше є:

- знайома або близька людина. У такому разі діти пасивно підкоряються злочинним задумам, не чинять опору, а сам факт протиправних дій не має для них достатньої психогенної сили;

- незнайома людина. Раптовий напад, агресивна поведінка; зґвалтування супроводжується нанесенням тілесних ушкоджень, оскільки діти чинять опір, сприймаючи ситуацію як загрозливу. У дитини виникає почуття сильного страху з розвитком психогенних станів різного ступеня прояву. [14]

Найбільшим стресом для дитини є процедура слідства і судового розгляду справи. Малі діти не розуміють сексуальної суті скоєної з ними дії і не фіксують на цьому уваги. Однак під впливом бурхливої реакції батьків, обговорення події під час слідства у них виникає акцентуація на минулому з можливим розвитком вторинного психоемоційного шоку, який надалі впливає на їх психічний та психосексуальний розвиток.

Діти старшого віку та підлітки усвідомлюють сексуальний зміст того, що сталося, і можуть іноді отримувати сексуальне задоволення. Однак вони досить боляче сприймають прилюдне обговорення події. Широкий її розголос під час слідства може спричинити психічні травми. [8]

Діапазон психічних реакцій в таких ситуаціях буває дуже великим: виникнення астенії з емоціональною лабільністю, порушення сну, погіршення настрою, виникнення почуття тривоги, самоприниження.

Проявом педофілії, її реалізацією є розпусні дії щодо дітей. Зазвичай це розповіді про інтимні відносини, роздягання дітей, огляд їхніх статевих органів, мастурбація в присутності дітей, демонстрація порнографії, огляд і показ статевих органів, ласки, як поверхневі так і глибокі, іноді оральні контакти, значно рідше справа доходить до генітального чи анального статевого акту. [13]

Зазвичай педофільський потяг вгамовується без використання насильства, а ґрунтується на «добровільній» згоді дитини, яка не розуміє, що відбувається. Однак трапляються випадки погроз, насильства та зґвалтування дітей.

Зазвичай педофілів цікавлять дівчатка з 11-12 і до 16-17 років. Біля 1/4 педофілів цікавляться дітьми 6-8 років. Значна частина тих, кого тягне до таких маляток, не вступають з ними в повноцінний сексуальний контакт. Вони пестять дівчинку, займаються з нею оральним і мануальним сексом. Але, в будь-якому випадку, навіть такі «невинні» дії педофілів завдають істотної шкоди психічному і сексуальному розвитку дитини. [11]

2.1 Види педофілії

Педофілія може бути як гетеро- так і гомосексуальною. Одні педофіли цікавляться дівчатками, другі хлопчиками, треті дітьми обох статей. Оскільки для педофіла головним стимулом сексуального збудження є недозріле дитяче тіло, то дуже часто стать дитини не має для них особливого значення. Через це серед педофілів частіші гомосексуальні контакти, тобто за шкалою Кінсі вони в середньому мають більший бал аніж нормальні чоловіки. [2]

Педофілів, які люблять дівчаток, більше ніж педофілів-гомосексуалістів. Власне потяг до хлопчиків це не стільки педофілія як гомосексуалізм. Взагалі багато дослідників вважають, що гомосексуалізм -- це потяг виключно до молодих чоловіків. Чоловік може полюбити і 45-ти, і 50-річну жінку, але не закохатися в 45-річного чоловіка. Найбільша трагедія гомосексуалістів -- це зрілість і старість. Якщо він не став багатим, у нього немає партнера. Молоді хлопчики-гомосексуалісти люблять теж молодих, а зі старшими вступають у зв'язок тільки через гроші або через подарунки, але це - не любов. Отже потяг до школярів і маленьких хлопчиків досить поширений у гомосексуалістів. [12]

Гомосексуальна педофілія -- різновид педофілії, який характеризується статевим потягом дорослих чоловіків до статево незрілих хлопчиків. Існує позиція, за якої апелюють до стародавньої грецької традиції, де стосунки дорослих чоловіків із хлопчиками були нормою (див. педерастія), і оскільки Стародавня Греція - це високорозвинена цивілізація, то підстави для переслідування педофілів мають бути усунені. Проте діти, яких залучають до гомосексуальних відносин з огляду на їх вік ще не мають уявлення про свою статеву орієнтацію та про сексуальність взагалі. Гомосексуальні педофіли підбирають собі партнерів не за принципом відповідності сексуальної орієнтації, а за принципом зовнішності і можуть вступати у сексуальні відносини із хлопчиками гетеросексуальної орієнтації. Таким чином, окрім звичної психологічної травми дитини, що зарано зіштовхнулася зі статевим життям, в цьому випадку можливі подальші проблеми жертви із сексуальною самоідентифікацією. [3]

Педофільські статеві зносини розглядаються суспільством як розбещення дитини. Для більшості дітей сексуальний акт із дорослою людиною в ранньому віці є психологічною травмою, відбиток якої може залишитися на все життя, заважаючи створювати нормальні відносини, вести нормальне сексуальне життя. Розтління призводить до передчасного психосексуального розвитку, перекручення сексуальності і психіки, а нерідко і до збочень нав'язаних дитині. У деяких випадках педофілія може сполучатися з садизмом, що являє собою велику небезпеку. У такому разі дітям заподіюють тілесні ушкодження, іноді тяжкі і навіть смертельні (наприклад резонансне вбивство педофілом Мері Феган ще в 1913 році у США). [10]

В. Радецкі розрізняє такі види кримінальної педофілії:

1) педофільні дії, скоєні особистісно примітивними молодими людьми під впливом алкоголю, за відсутності сексуальних розладів;

2) педофільні дії, скоєні із близькими родичами, здебільшого хронічними алкоголіками із примітивними рисами особистості;

3) педофільні дії, які мають чуттєву основу (молоді злочинці живуть з 13-14-літніми дівчатами за їх добровільною згодою);

4) педофільні дії, в т. ч. гомосексуальні, які мають деві-антну основу;

5) педофільні дії, скоєні особами похилого віку (старші 60 років) на фоні психоорганічного синдрому. [11]

2.2 Причини виникнення

Причинами для формування педофілії служать відхилення психосексуального розвитку, проблеми спілкування з особами іншої статі, а часто також сексуальні розлади, що заважають нормальному статевому життю.

Педофілія найчастіше спостерігаються в підлітків, у тридцятирічних і літніх (старших 50) чоловіків.

Серед підлітків основну частину складають ті, які через порушення психосексуального та емоційного розвитку не вміють налагоджувати контакти із ровесницями і залицятися до них.

У групі 30-літніх переважають одружені чоловіки, які однак не зуміли влаштувати насправді своє сексуальне життя, а також ті чоловіки які бояться близькості та контакту з дорослими жінками.

Серед літніх чоловіків зазвичай зустрічаються самотні люди, та ті, хто страждає від різноманітних статевих розладів. Самотні шукають у спілкуванні з дівчатками виходу зі свого сиротливого положення, більшість з них також має труднощі в контактах з жінками, а літні чоловіки з статевими розладами використовують це спілкування для стимуляції своєї згасаючої сексуальності. Педофільні тенденції, що виникають в літньому віці на фоні зниження статевого потягу, можуть довго не реалізовуватися. Зазвичай вони формуються на тлі атеросклерозу в сполученні з енцефалопатією.

Аналогічні причини потягу до дітей і при гомосексуалізмі як у чоловіків, так і в жінок. [17]

Досить часто педофілія формується на фоні передчасного психосексуального розвитку. В таких випадках вона буває дуже стійкою. При ранньому становленні сексуальності дитячі ігри міцно фіксуються в статевому потязі і визначають його.

Згідно з результатами деяких досліджень до 80% педофілів самі перенесли в дитинстві сексуальну травму, що наклала відбиток на все їхнє подальше життя. [11]

3. Психологічна характеристика педофіла

Прояви педофілії зовні можуть виражатися як злочинами: зґвалтуваннями, вбивствами, сексуальними іграми з малолітніми, так і просто емоційною прихильністю. Однак, далі, те ж джерело стверджує, що «про благо дитини педофіл не думає, він дбає лише про власне задоволення».

І хоча, згідно з багатьма дослідженнями, сексуальні насильницькі дії відносно дітей в більшості випадків виробляються особами, які мають педофільних нахилів, стосовно до дорослому особі, яка вчинила сексуальне насильство над дитиною, звичним стало некоректне вживання медичного терміна «педофіл». [9]

Приблизно 90% злочинців, які роблять сексуальні насильства над дітьми, складають люди, що знаходяться в стані регресії. Унаслідок легкої доступності дітей вони задовольняють з їх допомогою свої сексуальні потреби. У цьому випадку діти виступають лише замінних об'єктом. Педофіли становлять від 2 до 10% сексуальних злочинців, які роблять сексуальні насильства над дітьми. У невеликому числі випадків насильство відбувається соціопат, при цьому насильство відбувається не з метою задоволення сексуальних потреб, а як засіб здійснення акту насильства, можливо задоволення садистських нахилів. Найчастіше всі ці перераховані типи знаходяться в близькому соціальному оточенні дитини-жертви. [5]

Злочини сексуального характеру відносно неповнолітніх. Значна частина жертв сексуального насильства - дівчатка (70-85%). Хлопчики рідше є жертвами сексуального насильства (15-30% по данням або 9-40% по данням. У той же час переважна більшість ґвалтівників дітей, жертвами яких ставали хлопчики, вважали себе гетеросексуалами або складалися в гетеросексуальних відносинах: за даними Дженні та ін. в 37 випадках з 50 хлопчик був жертвою чоловіка, що складався у зв'язку з родичкою хлопчика; в трьох випадках насильство було скоєно жінкою; в п'яти - обома батьками; в ще трьох - неродственников. Тільки в одному випадку насильник був гомосексуалів. На підставі цих даних Дженні та ін. оцінили відсоток гомосексуалів-гвалтівників дітей в 3,1%. За даними фаллометріческіх досліджень Маршала, Барбарі і Баттгомосексуалов залучали юнаки 15-18 років з типовими для дорослого чоловіка геніталіями, в той час як гетеросексуалів - хлопчики 9-11 років з тілом , що нагадує жіноче. Іншими словами, прикметник гомосексуальний у вираженні гомосексуальна педофілія вказує лише на ідентичність статі насильника і жертви, але не сексуальну орієнтацію одного з них. [4]

Особистісні особливості осіб, які вчинили насильницькі дії сексуального характеру відносно дітей

Існує безліч досліджень, що описують особливості особистості та інші характеристики осіб, які вчинили насильницькі дії сексуального характеру відносно дітей, на основі даних, отриманих на матеріалі ув'язнених, які отримали покарання за такі злочини. До результатів цих досліджень, отриманих на матеріалі ув'язнених, слід ставитися з обережністю, оскільки вони проведені на вельми специфічному контингенті, далеко не цілком репрезентативному по відношенню до педофілів в цілому, а також з причин відсутності порівняння з додатковою контрольною групою ув'язнених, які вчинили інші типи правопорушень. [2]

У безлічі досліджень, проведених на матеріалі засуджених, отримані вкрай суперечливі результати про особистісні особливості таких злочинців. Хоча в деяких випадках вдавалося виявити деякі особливості, відрізняли їх від основної сукупності чоловіків, ці ж відмінності демонстрували і злочинці, які вчинили інші типи правопорушень. Діапазон особистісних особливостей таких злочинців вкрай великий і говорити про якийсь загальному портреті досить важко, проте з усіх подібних досліджень можна відзначити роботу колективу ізраїльських дослідників, в якій на основі порівняння 20 педофілів, які вчинили злочини і які проходять лікування в клініці для вчинили сексуальні злочини, з 24 здоровими чоловіками, були підтверджені раніше отримані дані про наявність у педофілів, які вчинили злочини, розлади міжособистісного спілкування, в основному - зниженої впевненості в собі у поєднанні з рисами пасивно-агресивного розладу особистості, а також порушення Я-концепції. [13]

У дослідженні А. Ю. Дишлевий на матеріалі 35 злочинців, які вчинили сексуальне насильство над дітьми (осіб з психічними аномаліями, що проходили огляд у психіатричній лікарні), показано, що педофілія зазвичай спостерігається у осіб з психастеническим, істероїдним, астенічним типами розладів особистості, з акцентуаціями характеру тих же типів і синдромом залежності від алкоголю. Причинами цих девіацій можуть бути психосексуальний інфантилізм, сексуальні фрустрації, зниження сексуальної функції, сексуальні фобії. [7]

На тому ж матеріалі їм був проведений системно-структурний аналіз сексуальної поведінки чоловіків із психічними аномаліями, який дозволив стверджувати, що психологічні та соціально-психологічні його компоненти порушені внаслідок наявності у чоловіків рис характеру, що викликають негативне ставлення у жінок, і невідповідності рольових позицій. \

Відомо про випадки, коли злочинці самі свого часу стали жертвами подібного злочину. [12]

Висновок

Треба мати на увазі, що питання про те, чи є той чи інший сексуальний інтерес сексуальною орієнтацією, не є суто науковим: він схильний релігійному, культурному, соціальному, політичному та іншим впливам. Психіатр Фред Берлін прямо заявив, що якби сексуальні стосунки між дорослими і дітьми не були б заборонені в суспільстві, то педофілії не було б в DSM. Чарльз Аллен Моузер вважає, що психіатричний діагноз повинен грунтуватися на науці, а не на поточних соціальних та інших нормах. На думку американського сексолога, наукового знання про педофілію та інших атипових сексуальних інтересах на сьогоднішній день недостатньо для обґрунтування їх патологізація, а сучасні діагнози «педофілія» та інші «парафилии» - це псевдонаукова спроба впорядкувати людську сексуальність, яка служить не інтересам пацієнта, а є лише одним з інструментів соціального контролю. При цьому Моузер зазначає, що суспільство має право накладати заборони на певні види сексуальної активності, але це має бути іррелевантние для діагностичного процесу, який повинен ґрунтуватися тільки на науці.

Якщо педофіл не страждає через свого сексуального інтересу і не заподіює нікому шкоди, то згідно DSM-5 у нього Педофільний сексуальна орієнтація, в іншому випадку - психічний розлад у формі педофільного розлади (англ. If individuals report an absence of feelings of guilt, shame, or anxiety about these impulses and are not functionally limited by their paraphilic impulses (according to self-report, objective assessment, or both), and their self-reported and legally recorded histories indicate that they have never acted on their impulses, then these individuals have a pedophilic sexual orientation but not pedophilic disorder). [15] Але 31 жовтня 2013 АПА в своєму прес-релізі заявила, що сталася помилка: словосполучення «педофільного сексуальна орієнтація» має читатися як «педофільний сексуальний інтерес».

У лютому 2011 року на парламентській сесії в Канаді при обговоренні підвищення мінімального покарання за злочини сексуального характеру відносно дітей з подачі психологів-експертів доктора Вернона Куїнз (англ.) Рос. (англ. Vernon Quinsey) і доктора Хуберта Ван Гейсегхема (нід. Hubert Van Gijseghem) піднімалося питання про те, що педофілію слід розглядати як сексуальну орієнтацію, так як вона є стійкою і не піддається лікуванню. Це, однак, жодною мірою не виправдовує злочини проти сексуальної недоторканності дітей. Психологи стверджували, що після виходу з в'язниці в осіб, які вчинили сексуальне насильство щодо дітей, в більшості випадків відбувається рецидив, тому завдання психіатрії полягає не в спробі лікування педофілії (вони стверджують, що це невиліковно), а в спробі навчити педофілів контролювати свої бажання .

Список використаних джерел

1. Буртянский Д.Л., Кришталь В.В., Смирнов Г.В. Медицинская сексология. - Саратов, 1990.

2. Ворник Б.М. Расстройства половой идентификации. - Киев, 1998.

3. Имелинский К. Сексология и сексопатология. - М., 1986.

4. Кащенко Е.А. Основы социокультурной сексологии. - М., 2002.

5. Келли Гери Ф. Основы современной сексологии. - Санкт-Петербург, 2000.

6. Кон И.С. Введение в сексологию. - М., 1988.

7. Кон И.С. Вкус запретного плода. - М., 1997.

8. Кон И.С. Лунный свет на заре. - М., 1988.

9. Краффт-Эбинг Р. Сексуальные катастрофы. - Минск, 1994.

10. Лев-Старович З. Секс в культурах мира. - М., 1991.

11. Мастерс У., Джонсон В., Колодни Р. Основы сексологии. - М., 1998.

12. Персональный сайт И.С.Кона http://sexology.narod.ru/

13. Психосексология: Хрестоматия / Сост. К. В. Сельченок / http://www.myword.ru

14. Русский медицинский сервер. http://www.rusmedserv.com/psychsex/

15. Cайт “Сексология и сексуальное здоровье” http://autoeros.stealth.ru/

16. Сексопатология: Справочник / Под ред. Г.С. Васильченко. - М., 1990.

17. Сосновский А. Лики любви. - М., 1992.

Размещено на Allbest.ru