Психологічна готовність першокласників до школи

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність з вимогами життя.

У цьому змісті проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її вирішенням зв'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах і в родині. У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Проблема готовності до шкільного навчання розглядалася багатьма зарубіжними та російськими вченими, методистами, педагогами-дослідниками (Л. Ф. Берцфаі, Л. І. Божович, Л. А. Венгер, Г. Вітцлак, В. Т. Горецький, В.В. Давидов, Я. Йєрасек, А. Керн, Н. І. Непомняща, С. Штребель, Д. Б. Ельконін, та ін.)

Одним з найважливіших компонентів готовності до школи, як відзначається рядом авторів (А. В. Запорожець, Є. Є. Кравцова, Г. Г. Кравцов, Т. В. Пуртова, Г. Б. Яскевич, тощо), є достатній рівень сформованості довільності в спілкуванні з дорослими, однолітками і ставлення до самого себе.

Актуальність вивчення особливостей соціально-психологічної готовності дітей до навчання пов'язана з тим, що за останній час в системі освіти відбулися серйозні перетворення: запроваджені нові програми, змінилася сама структура викладання, все більш високі вимоги висуваються до дітей, що йдуть в перший клас.

Виникає проблема дослідження: розглянути теоретичні аспекти соціально-психологічної готовності першокласників до навчання.

У зв'язку з актуальністю даної проблеми визначена тема курсової роботи: «Особливості соціально - психологічної готовності першокласників до навчання».

Об'єкт дослідження: соціально-психологічна готовність першокласника до шкільного навчання.

Предмет дослідження: теоретичні аспекти соціально-психологічної готовності першокласника до шкільного навчання.

Мета дослідження: вивчити особливості соціально-психологічної готовності першокласників до навчання, розглянути методику та методи визначення готовності дитини до школи.

Підготовка дітей до школи - завдання багатогранна, що охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна та соціальна готовність до школи один з важливих і значимих аспектів цієї задачі.

Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми соціально-психологічної готовності першокласників до навчання

психологічний першокласник навчання

1.1 Вікові особливості першокласників

Молодший шкільний вік (з 6 до 11 років) є вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - наївність, легковажність, погляд на дорослого знизу вгору. Але він вже починає втрачати дитячу безпосередність в поведінці, у нього з'являється інша логіка мислення. Навчання для нього - важлива діяльність. У школі він набуває не тільки нові знання та вміння, а й певний соціальний статус. Змінюються інтереси, цінності дитини, весь уклад його життя.

З одного боку, як дошкільник, він відрізняється рухливістю, безпосередністю, імпульсивністю поведінки, нестійкістю уваги, загальною недостатністю волі, виразним проявом у поведінці типологічних властивостей.

З іншого боку, у молодшого школяра формуються характерологічні властивості, новий рівень потреб, що дозволяє йому діяти, керуючись своїми цілями, моральними вимогами і почуттями, виникає вимогливість і вибірковість у відносинах з однолітками, розвивається пізнавальне ставлення до світу, диференціюються здібності, формується внутрішня позиція школяра.

Молодший шкільний вік обіцяє дитині нові досягнення в новій сфері людської діяльності - навчанні. У цьому віці дитина проходить через кризу розвитку, пов'язаний з об'єктивною зміною соціальної ситуації.

Нова соціальна ситуація вводить дитину в суворо нормований світ відносин і вимагає від нього організованої діяльності, відповідальності за дисципліну, за розвиток виконавських дій, пов'язаних з набуттям навичок навчальної діяльності, а також за розумовий розвиток. Тому нова соціальна ситуація посилює умови життя дитини і виступає для нього стресогенною.

У кожної дитини, що приходить в школу, підвищується психічна напруженість. Це відбивається не тільки на фізичному стані здоров'я, а й на поведінці дитини.

До школи індивідуальні особливості дитини могли не заважати його природньому розвитку, так як приймалися і враховувалися близькими людьми. У школі відбувається стандартизація умов життя дитини, в результаті якої виявляється безліч відхилень від визначеного шляху розвитку. Ці відхилення лягають в основу дитячих страхів, знижують вольову активність, викликають пригнобленість стану і т.д. Дитина має подолати випробування, що звалилися на неї.

Труднощі у вихованні молодших школярів, ймовірно, викликані тим, що багато дорослих сприймають їх як маленьких дітей, готових виконувати будь-яку вимогу, і чекають від них запрограмованої поведінки.

Якщо цього не відбувається, дорослі дивуються, дратуються, лякаються, впадають у відчай. Якість їх переживань визначається ступенем неузгодженості між очікуваннями і реальністю.

Крім того, дорослих вводять в оману залежність і уявна простота внутрішнього світу дитини. Щоб полегшити свою педагогічну працю, дорослі нерідко спрощують і характер своїх взаємин з дітьми, і їх психічне життя.

Об'єктивні труднощі навчання і виховання молодших школярів полягають в тому, що вони не можуть допомогти в цьому дорослому, так як не вміють дати зворотний зв'язок, не знають, як відповісти на несправедливість, критику, жорсткий контроль, надмірну опіку, як пояснити, що зачіпає і ображає їх, що заважає добре вчитися і дружити з однолітками.

Звичайно, є діти з високою особистісною рефлексією, здатні аналізувати те, що з ними відбувається, і говорити про це. Але вони не типові для свого віку і, скоріше, обганяють однолітків в розвитку.

Головна особливість внутрішнього світу молодшого школяра в тому, що він ще мало знає про зміст своїх переживань, оскільки вони не в повній мірі оформлені. На труднощі вдома і в школі дитина найчастіше відповідає гострими емоційними реакціями, такими, як гнів, страх, туга або вегетативні та інші порушення. Явища шкільної дезадаптації нерідко виявляються в підвищенні температури, денному енурезі, блювоті. Конфлікти в родині викликають у дітей сльозливість, розлад уваги, нічний енурез.

Дитина 6-9 років ще не здатна співвіднести в повній мірі свої реакції з причинами, їх зухвалими. Марно просити його про це. Потрібна спеціальна робота, щоб батьки і вчителі разом з психологом вникли в проблеми дитини, її переживання.

Протягом молодшого шкільного віку діти відображають все більш складні явища, яскравіше їх переживають і більше усвідомлюють свої переживання.

До підліткового віку дитина вже в достатній мірі віддає собі звіт в тому, що і чому він відчуває, прагне висловити свої почуття. У підлітка на відміну від молодшого школяра складається своя система цінностей і норм, і він знаходить способи пред'явити їх. Він уже визначений у своїх потребах і мотивах, готовий йти на конфронтацію з дорослими, щоб відстояти своє право діяти на власний розсуд.

Автономія ж молодшого школяра тільки складається. Він ще не завжди розрізняє, чого хоче він сам, чого хочуть від нього дорослі. Йому важко відокремити свої наміри від пропонованих до нього вимог. Навіть самий тонкий дослідник не зуміє відрізнити те, що виходить від самих дітей, а що привнесено. Психологу-практику теж непросто в судженнях і оцінках дитини почути його власний голос.

Проблеми дитини можуть бути зрозумілі тільки в усій повноті його життєвих обставин, зв'язків і відносин.

Щоб допомогти йому, психологу-практику необхідно побачити повну картину його розвитку, співвіднести її з сімейної та шкільної ситуацією, з особливостями його особистості та характеру.

1.2 Особливості соціально-психологічної готовності першокласників до навчання

Соціальна готовність до школи передбачає належну сформованість у дитини вміння вибудовувати свої взаємини з педагогом та однолітками. Вихователь, який систематично спостерігає за поведінкою дітей у групі дошкільного закладу, знає, хто з них уміє спокійно і по-діловому звернутися до дорослого із запитанням, попросити в товариша допомоги або запропонувати свою, узгодити власні інтереси з інтересами однолітків у грі чи іншому виді діяльності; хто обирає в іграх лише найпривабливіші ролі шляхом умовляння, примусу чи конфліктуючи, а хто задовольняється будь-якою роллю, не вміє відстоювати себе і свої інтереси; хто взагалі не готовий брати участі у спільній діяльності через боязкість або комунікативну пасивність.

Наприкінці дошкільного періоду у дітей переважає позаситуативно-особистісна форма спілкування. У зв'язку з цим вони засвоюють особливу позицію стосовно дорослого -- позицію учня, яка створює сприятливі умови для навчання у школі, сприймання великої кількості нової інформації, налаштовує на виконання всіх навчальних завдань.

У процесі особистісного спілкування діти набувають цінної для навчання у школі здатності сприймати й осмислювати позаситуативну інформацію, відбирати і відпрацьовувати її для обговорення з іншими людьми.

У своєму індивідуальному житті діти, як і дорослі, переживають багато складних проблем, які їм важко, а іноді й неможливо розв'язати. Це змушує їх хвилюватися, страждати, долати труднощі, радіти від досягнутих результатів. Непросто розгортаються їх взаємини з однолітками і дорослими. Те, що сторонній людині може видатися дрібницею (причини бійки, плачу, радощів), для дитини на цей час є смислом життя. Якщо педагог не помічає емоційно-смислових особливостей життя дітей, він може припуститися значних помилок у роботі з ними.

Не всі старші дошкільники займають однакове становище у групі. Серед них є такі, які почувають себе вільно: вони активні, ініціативні, веселі, охоче допомагають іншим, діляться з ними тим, чим можуть, їх люблять ровесники, біля них згуртовуються. Немало є і байдужих, пасивних, агресивних, боязких дітей. Часто бувають у групах і діти, яких не люблять. Причиною цього можуть бути їх зовнішній вигляд (невмите обличчя, брудні руки і ніс, недбалий одяг), особливості поведінки і дій (недостатня кмітливість, повільність, вередування, плаксивість, забіякуватість), риси характеру (відлюдькуватість, дратівливість) тощо.

У старшому дошкільному віці серед дітей виявляються лідери, які ведуть за собою групу, користуються найбільшою популярністю, любов'ю, уміють домовлятися з ровесниками, враховувати їхні бажання, залагоджувати непорозуміння, дружити, допомагати (істинний лідер). Лідером може стати й агресивна, фізично сильніша за інших дитина, яка прагне командувати, розпоряджатися, а в разі чиєїсь непокори може вдатися до фізичних розправ (агресивний лідер). Лідерство в дошкільному віці зовсім не гарантує, що ця риса збережеться і в подальшому шкільному житті. Однак наявність у дитини ознак істинного лідера є передумовою, що ця якість розвиватиметься і в школі.

Отже, соціально-психологічна готовність до шкільного навчання охоплює різноманітні аспекти здібностей, умінь і навичок дитини. Вона є підставою для уявлень про рівень загального розвитку майбутнього школяра, психологічні якості, які зумовлюватимуть його успішність на початку навчання. Усі ці якості взаємопов'язані, між ними функціонує причинний зв'язок, у кожної дитини вони проявляються індивідуально.

Розділ ІІ. Методика та методи дослідження

2.1 Варіативність підходів щодо оцінювання готовності дітей до навчання в школі

Наразі є багато різноманітних діагностичних тестів для визначення готовності дітей до навчання у школі. З їх допомогою уточнюються інтелектуальний, емоційно-вольовий, мотиваційний, соціальний аспекти готовності дітей, що виявляються в рівні їхніх знань, ступені розвитку пізнавальних процесів, мови та мовлення, здібностей тощо.

Кожен тест за подібного підходу до діагностики спрямований на виявлення певного аспекту готовності до школи, він же визначає і напрям наступної корекційної роботи.

У різних школах є свої способи і методи організації прийому дітей. При цьому кожен психолог використовує різний набір методичних процедур, що дають змогу одержувати дані про сформованість психологічної готовності до шкільного навчання.

Починаючи з квітня - травня і до серпня, психолог проводить як групові, так і індивідуальні психодіагностичні обстеження. Під час групових обстежень дітей виявляється загалом рівень інтелектуального розвитку, координація руху рук і зору, уміння дитини наслідувати зразки, ступінь розвитку дрібної моторики руки.

Групові методи значно скорочують роботу при перевірці готовності до навчання, тому що більшість дітей можуть бути прийняті без додаткового індивідуального обстеження.

Дітей із низьким рівнем готовності рекомендується обстежувати індивідуально з використанням певних методик.

Серед тестів готовності до школи можна виділити групу тестів, в основі яких лежить уявлення про розвиток дитини як функціональному дозріванні його психіки.

Істотний вплив на появу таких тестів зробила концепція готовності дитини до школи німецького психолога А. Керна. Він вважав: «Якщо ми не будемо поспішати з визначенням дитини до школи і почекаємо, поки він досягне необхідного рівня розвитку, то в такому випадку будь-яка дитина зможе відносно легко вступити на шкільну дорогу і успішно пройти її до кінця. Якщо наші міркування правильні, то діти, визнані «незрілими» і з цієї причини не прийняті в школу, через рік завдяки виключно природному фізичному, психічному і духовному зростанню досягнуть тієї точки у своєму розвитку, яка відповідає структурі ефективності, що дозволяє розраховувати на середню або гарну успішність у школі.»

Важливим показником цього дозрівання є ступінь дозрівання візуальної диференціації сприйняття, здатність до вичлененню образу.

Ці положення знайшли відображення в «Тесті первинної успішності для визначення готовності дитини до школи» А. Керна.

Пізніше цей тест модифікував психолог Чехословаччини Я. Йєрасек (J. Jirasek) і став відомий як «Орієнтовний тест шкільної зрілості Керна-Йєрасека».

Він дає уявлень про ступінь дозрівання мозкових структур дитини через розвиток його сенсомоторної координації.

2.2 Методики та методи дослідження

Для реалізації цілей визначення шкільної готовності практичними психологами використовується:

1)загальне уявлення про рівень психічного розвитку дитини: розвиток дрібної моторики, уміння виконувати завдання за зразками, тобто характеристики довільності психічної діяльності, здатність одержати попереднє орієнтування готовності до шкільного навчання - орієнтаційний тест шкільної зрілості Керна-Йєрасека (малювання людської фігури з уяви, копіювання літер та змальовування груп крапок);

2)уявлення про рівень розвитку соціальних якостей, пов'язаних із загальною поінформованістю, розвитком словесно-логічного мислення - тестова бесіда з оцінюванням психосоціальної зрілості Керна-Йєрасека ;

3)рівень розвитку передумов навчальної діяльності: уміння уважно й точно виконувати послідовні вказівки дорослого, орієнтуватися на систему умов задачі - методики “Графічний диктант”(Додаток 1), “Зразок і правило”;

4)рівень розвитку наочно-образного мислення (зокрема, наочно-схематичного), оволодіння навчальним матеріалом - методика “Лабіринт”.

Відповідно до концепції Ю.Гільбуха, ступінь готовності до шкільного навчання визначається за наступними психологічними показниками готовності:

?розумова активність - визначається спостереженням за особливостями поведінки дитини під час тестування;

?саморегуляція - використовується тест “ Копіювання безглуздих складів”;

?фонематичний слух - використовується “Тест фонематичного слуху”;

?тезаурус - ступінь розвитку пасивного і активного словникового запасу слів - “Тест словника”;

?короткочасна пам'ять та умовиводи - застосовується “Тест короткочасної пам'яті та умовиводів”

Рівні розвитку всіх здібностей, що перевіряються, - розумової активності, саморегуляції, фонематичного слуху, словника, пам'яті й логічного мислення - дають можливість обґрунтовано робити висновок про ступінь психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

“Програма мінімум” Р.Овчарової при обстеженні першокласників оцінює лише ті психічні властивості (якості), без знання яких неможливо визначити ступінь готовності до школи і знайти найсприятливіший тип класу.

Такими показниками Р.Овчарової вважає:

?здатність дитини до розумової активності (ініціативність і наполегливість у розумовій діяльності);

?здатність до саморегуляції навчальної діяльності (усвідомлення мети, уміння планувати дії для досягнення цілей, контролювати результати, орієнтуватися на зразок);

?здатність утримувати в пам'яті невеликі порції інформації, вказівки вчителя, необхідні для виконання завдання (короткочасна пам'ять);

?здатність здійснювати елементарні умовиводи, міркувати;

?словниковий розвиток і здатність фонематичного сприйняття..

Її “Програма мінімум” містить такі тести: тест фонематичного слуху, тест копіювання безглуздих складів, тест словника; складні тести: тест короткочасної пам'яті та умовиводів. Іспит проводиться впродовж 15 - 20 хвилин. Спостереження за виконанням дитиною всіх чотирьох тестів дають можливість оцінювати рівень її розумової активності, використовуючи наступні критерії.

1.Низький рівень розумової активності: до виконання завдань дитина приступає тільки після додаткових спонукань, а під час роботи часто відволікається; при виконанні тесту фонематичного сприйняття інтерес дитини викликає не виявлення помилок в артикуляційних діях перевіряльника , як це передбачається задумом тексту, а можливість зовнішньої реакції (наприклад, плеснути долонею по столу).

2.Середній рівень: дитина не виявляє інтересу до виконання пропонованих завдань, хоча в роботу включається досить активно (охоче). Можливий варіант, коли дитина спочатку виявляє цікавість до роботи, що, однак, потім дуже швидко згасає. Запитань ставить порівняно небагато, але й ті спрямовані найчастіше не на сутність завдання, а на які-небудь другорядні моменти: “А хто намалював ці красиві буквочки?”. Ініціатива в спілкування з учителем при виконанні завдань відсутня.

3.Високий рівень розумової активності: дитина виявляє цікавість до пропонованих завдань, обстановки, у якій проводиться співбесіда, до вчителя. Охоче підтримує з ним розмову, сама ставить запитання. У виконання завдань включається без зволікання, докладає зусиль щодо подолання труднощів, нерідко намагається продовжити спілкування з учителем. Виконуючи тест словника, охоче залучається до ігрової ситуації, вносить у неї елементи фантазування.

Під час визначення рівня готовності дитини до шкільного навчання орієнтиром може слугувати карта-характеристика, в якій закладені три рівні готовності до навчання за наступними параметрами: психологічна й соціальна готовність, розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій, розвиток пізнавальної діяльності і стан здоров'я.

Діагностувати дітей при вступі до школи, визначаючи їхню готовність до навчання, можна і за такими параметрами, запропоновані З.Дощиціною, як планування, контроль, мотивація, рівень розвитку інтелекту. Дана методика допоможе вихователю дитячого садка і вчителю початкових класів визначити ступінь шкільної зрілості дитини.

Н.Гуткіна пропонує діагностичну валідну програму, що має прогностичну значущість.

1.Визначення домінування пізнавального чи ігрового мотиву (мотиваційна готовність).

2.Бесіда на виявлення “внутрішньої позиції школяра”.

3.Методика “Будиночок”(емоційно-вольова готовність, рівень довільної регуляції діяльності). (Додаток 2)

4.Методика “Чобітки” (інтелектуальна готовність).

5.Методика “Послідовність подій” (розвиток мовлення).

6.Методика “Мовні схованки” (перевірка фонематичного слуху).

Методика діагностики готовності до навчання у школі дітей шестирічного віку (автори Н.Стаденко, Т.Ілляшенко, А.Обуховська) припускає комплексне вирішення завдань діагностичного характеру.

Завдання виконують впродовж 50 - 40 хвилин. Та перед завданнями слід провести бесіду з дитиною.

Перші два завдання спрямовані на діагностику зорового сприйняття: здатності виділяти окремі частини зображення, співвідносити їх між собою і створювати цілісний образ за зразком.

Наступні три завдання різної складності спрямовані на дослідження здатності дитини узагальнювати змістовний матеріал, спираючись на наочність. Поєднує їх те, що у всіх трьох випадках потрібно виділяти суттєву ознаку для угрупування.

Наступне завдання підвищеної складності спрямоване на вивчення гнучкості мислення, що свідчить про високий рівень сформованості розумових операцій, їх довільності й усвідомленості. Потрібно зробити трикратне угрупування геометричних фігур, тричі самостійно змінювати головні ознаки для узагальнення.

Сьоме завдання спрямоване на розуміння змісту картинок, причинно-наслідкових зв'язків у наочних зображеннях (ситуаціях). Діти повинні самостійно розкрити зміст серії картинок і побудувати невелику розповідь.

Восьме завдання, порівняно із сьомим, - складніше. Воно спрямоване на розуміння змісту розповіді (твір Л.Толстого “Вовк і Коза”): розкриття причинно-наслідкових зв'язків у розповіді з підтекстом на основі уявлень, що виникають у дитини під час сприйняття словесного повідомлення.

Дев'яте завдання визначає взаємооберненість відносин між величинами і розміщенням предметів у просторі. З'ясовується сформованість словесно-логічного мислення у процесі встановлення протилежних відносин між величинами і розміщенням предметів у просторі без опертя на наочність.

Десяте завдання з'ясовує рівень математичних уявлень дітей: виконання дитиною низки математичних операцій - відтворення числового ряду, встановлення кількісних відносин, обчислювальні операції й розв'язання елементарної задачі.

Одинадцяте завдання містить відображення трьох заданих візерунків за зразком. Воно спрямоване на виявлення вміння орієнтуватися на зразок і точно копіювати його, на з'ясування сформованості довільної уваги, зорово-моторної координації і регулювання власних дій.

За результатами виконання діагностичних завдань, за розробленими авторами критеріями можна зробити висновок про готовність чи неготовність дітей шестирічного віку до навчання у школі.

Визначення рівня підготовленості дітей до шкільного навчання різними методами допомагає психологу зробити досить обґрунтований висновок про те, чи можна прийняти дитину до школи, чи відкласти на рік її прийом (а можливо, рекомендувати додаткове обстеження в невропатолога чи дефектолога).

2.3 Вимоги до проведення процедури діагностики дітей шестирічного віку

Оскільки у віці 6 - 7 років діти швидко стомлюються, якщо необхідно часто змінювати фокус уваги, важливо забезпечити оптимальні умови для підтримки фокусу уваги : двері до приміщення, де відбуваються обстеження, мають відчинятися якомога рідше.

Для цього необхідно, щоб на обстеження прийшли тільки ті діти, які заздалегідь записалися.

Усі організаційні моменти зручно обговорити на попередніх батьківських зборах, де психолог розповідає про мету, зміст обстеження, а також про форму обговорення результатів.

Якщо обстеження майбутніх першокласників проводиться в незнайомому приміщені школи, деякі з них можуть злякатися, розгубитися, відмовитися від роботи, просити, щоб „мама не йшла” тощо.

Виявлення такої поведінки, з одного боку, допомагає діагностиці особливостей особистості, але не може бути самоціллю.

Тестування має бути «репетицією» перед початком шкільних занять, даючи дітям можливість звикнути до нових умов.

Також проводять консультування батьків за результатами обстеження одразу після нього. Тому батьки повинні бути інформовані про час їхнього консультування за результатами обстеження.

Доцільно заздалегідь підготувати «аркуш само запису» для батьків, де кожен може записатися в домовлений день на зручний для нього час. Варто нагадати батькам що на консультацію за результатами обстеження дітей приводити не треба.

Основні принципи проведення процедури діагностики:

*Діагностика проводиться протягом 20-25 хвилин (не більше).

* Завдання даються в послідовності, зручній для дитини (якщо немає вербального контакту, то на початку пропонуються завдання невербального плану).

* Під час діагностики обов'язкова присутність батьків, але вони не повинні бути в полі зору дитини.

* Перед початком бесіди потрібно дати дитині можливість звикнути до нової для неї ситуації.

* Під час обстеження батьки повинні сидіти ззаду віддалік, щоб дитина спілкувалась не з ними, а з педагогом.

* Розмовляючи з особливо сором'язливою і боязкою дитиною, можна запропонувати комусь із батьків сісти з нею поряд, узяти її за руку, щоб заспокоїти. При цьому треба стежити, щоб батьки не відповідали за дитину, не підказували їй відповідь.

*Розмовляти з дитиною потрібно неофіційно, довірливо.

*Запитання бажано ставити в усній формі, не ведучи записів. Якщо дитині важко відповісти, її слід побадьорити.

* Ні в якому разі не слід лаяти дитину чи виявляти невдоволення за неправильну відповідь або коли відповіді немає взагалі.

Розділ ІІІ. Соціально-психологічне дослідження готовності дітей до навчання.

3.1 Проведення тесту А.Керна-І.Йєрасека

У цей частині розглянемо як проводиться дослідження готовності першокласника до навчання за допомогою більш розповсюдженої методики - Орієнтовного тесту шкільної зрілості А.Керна-І.Йєрасека.

Орієнтаційний тест шкільної зрілості складається з трьох завдань:

1.Малювання чоловічої фігури.

2.Перемальовування письмових літер.

3.Перемальовування групи крапок.

Результат кожного завдання оцінюється за п'ятибальною системою (1 - вищий, 5 - нижчий бали), потім обчислюється сумарний підсумок по трьох завдань.

Розвиток дітей, що отримали в сумі від 3 до 6 балів, розглядається як вище середнього, від 7 до 11 - як середнє, від 12 до 15 - нижче норми. Дітей, які отримали 12 - 15 балів, слід поглиблено обстежити, оскільки серед них можуть бути розумово відсталі.

Усі три завдання даного графічного тесту спрямовані на визначення розвитку тонкої моторики руки і координації зору рухів руки. Ці вміння необхідні у школі для оволодіння письмом.

Крім того, тест дозволяє у загальних рисах визначити інтелектуальний розвиток дитини (перше завдання).

Друге і третє завдання виявляють його вміння наслідувати зразку, потрібний у шкільному навчанні. Вони також дозволяють визначити, чи може дитина зосереджено, не відволікаючись, працювати якийсь час над не дуже цікавим для нього завданням.

Тест Керна-Йєрасека може застосовуватися як у групі, так і індивідуально.

Інструкція щодо застосування тесту

Дитині (групі дітей) пропонують бланк тесту. На першій стороні бланка містяться дані про дитину і залишено вільне місце для малювання фігури чоловіка. На звороті в верхній лівій частині поміщений зразок письмових букв, а в нижній лівій частині-зразок групи точок.

Права частина боку аркуша залишена вільною для відтворення їм зразків. Олівець перед дитиною кладуть так, щоб він був на однаковій відстані від обох рук (якщо дитина виявиться лівшею, експериментатор повинен зробити відповідний запис у протоколі).

1.Намалювати чоловіка (дядю)

Намалювати чоловіка просять дітей для того, щоб побачити ноги людської фігури, оцінити, як дитина зберігає пропорції при малюванні людини. Важливо зосередити увагу на те, як дитина малює деталі, обличчя, елементи одягу. Допомога досліджуваному або притягнення його уваги до помилок і недоліків малюнка виключені. Якщо дитина не може виконати це завдання, то його слід підбадьорити (напр., сказавши: "Малюй, у тебе все вийде").

Іноді діти питають, чи не можна замість чоловіка намалювати жінку. У цьому випадку повиненна послідувати негативна відповідь. Якщо ж дитина почала малювати жінку, то слід дозволити домалювати її, а потім попросити, щоб поруч він намалював чоловіка.

Результати оцінюються за 5-бальною системою: від 1 балу (найкращий) до 5 (найгірший).

1 бал виставляємо за малюнок, на якому фігура має голову, тулуб, кінцівки. Голову з тулубом з'єднує шия (не більша за тулуб). На голові волосся (капелюх або шапка), вуха, на обличчі -- очі, ніс, рот. Верхні кінцівки закінчуються кистю з п'ятьма пальцями. Фігура зодягнена по-чоловічому.

2 бали передбачає виконання всіх вимог, як при найвищій оцінці, але можуть бути відсутні шия, волосся, один палець. Важливо, щоб були намальовані всі частини обличчя.

З бали -- фігура має голову, тулуб, кінцівки. Руки й ноги можуть бути зображені двома лініями. Тут уже дозволяється відсутність шиї, вух, волосся, пальців, рук, ступень ніг, одягу.

4 балами оцінюємо примітивний малюнок голови з тулубом. Кінцівки (достатньо однієї пари, верхньої або нижньої) зображено однією лінією.

5 балів -- каракулі, коли малюнок зовсім не чіткий.

2.Скопіювати зразок

Іноді батьки гадають, що це завдання направлено на те, щоб перевірити, чи може дитина писати письмовими літерами, але це не так. Цей тест спрямований на виявлення вміння копіювати, дотримуватися пропорцій, бачити строку, відокремлювати слова

Після закінчення малювання (першого завдання) дітей просять перегорнути аркуш паперу на інший бік і пропонують їм скопіювати два слова ("Це кулька", "Він їв суп", "I am sitting"), написаних письмовими буквами. Якщо дитина не вгадала довжину фрази і одне слово не помістилося в рядку, то йому можна порадити написати це слово вище або нижче.

Оцінювання:

1 бал -- фразу можна прочитати. Три слова зображено окремо, їх чітко видно. Вся фраза нахилена від прямої не більш як на 30.

2 бали -- речення теж можна прочитати. Розмір букв приблизно на рівні зразка, написані не обов'язково прямо.

3 бали - прочитуються хоча б 4 букви.

4 бали передбачають схожість зі зразком 2 букв. Вся фраза має подібність до письма.

5 балів - каракулі.

3.Перемалювання крапок.

У третьому завданні дітям пропонується скопіювати групу намальованих точок. Для цього зображуємо 10 крапок у вигляді п'ятикутника, гострий кут якого звернений донизу. Відстань між крапками по вертикалі і горизонталі -- 1 см, діаметр їх -- 2 мм. Пояснення таке: "Тут намальовані крапки, спробуй зараз перемалювати так само".

Треба показати дитині місце на аркуші паперу, де він повинен малювати, так як у деяких дітей можливе послаблення концентрацій уваги.

Під час виконання завдань потрібно стежити за дітьми, роблячи при цьому короткі записи про їхні дії. У першу чергу звертають увагу на те, якою рукою малює-правої або лівої, перекладає він під час малювання олівець з однієї руки в іншу.

Відзначають також, крутиться чи дитина, упускає чи олівець і чи шукає його під стільцем, почав малювати, незважаючи на вказівки, обводить чи контур зразка, чи бажає переконатися в тому, що малює красиво і ін..

Оцінювання:

1 бал - найвища оцінка -- точна копія зразка. Намальовано крапки, а не кільця, дотримана симетрія фігури. Дозволяється зменшення від зразка. Збільшення незначне.

2 бали -- кількість крапок відповідає зразкові. Допустиме невелике порушення симетрії, скажімо одна крапка виходить за межі рядка чи стовпчика. Замість крапок можуть бути кільця.

3 бали -- подібний до зразка. Висота й ширина крапок не повинна перевищувати зразок більш, як удвоє. Крапок -- не більше 20 і не менше 7. Допускається перестановка у розміщенні крапок -- до 180*.

4 бали - малюнок має нагадувати зразок і зображати будь-яку фігуру з крапок. Розміри і кількість крапок довільні. Заміна їх не дозволяється.

5 балів--каракулі.

Після оцінки кожного завдання всі бали сумуються. Якщо дитина набрала у сумі по трьом завданням:

3-6 балів - у неї високий рівень підготовки до навчання.

7-12 балів - середній рівень.

13-15 балів - низький рівень готовності, дитина потребує додаткового обстеження інтелекту та психічного розвитку.

Для виявлення рівня розвитку соціальних якостей, пов'язаних із загальною поінформованістю, розвитком словесно-логічного мислення, практичні психологи використовують тестову бесіду. Необхідні питання наведені нижче.

Опитувальник Орієнтовного тесту шкільної зрілості І.Йєрасека

1.Яка тварина більше - кінь або собака?

Кінь = 0 балів, неправильна відповідь = - 5 балів.

2.Ранком ви снідаєте, а вдень ...Обідаємо.

Ми їмо суп, м'ясо = 0 балів. Вечеряємо, спимо й інші помилкові відповіді = - 3 бали.

3.Удень світло, а вночі ...

Темно = 0 балів, неправильна відповідь = - 4 бали.

4.Небо блакитне, а трава ...

Зелена = 0 балів, неправильна відповідь = - 4 бали.

5.Черешні, груші, зливи, яблука - це ...?

Фрукти = 1 бал, неправильна відповідь = - 1 бал.

6.Чому раніше, ніж пройде поїзд уздовж шляху, опускається шлагбаум?

Щоб поїзд не зштовхнувся з автомобілем. Щоб ніхто не потрапив під поїзд (і т.д.) = 0 балів, неправильна відповідь = - 1 бал.

7.Що таке Львів, Ростов, Київ?

Міста = 1 бал. Станції = 0 балів. Неправильна відповідь = - 1 бал.

8.Котру годину показують годинники (показати на годинниках)?

Добре показано = 4 бали. Показані тільки чверть, ціла година, чверть і година правильно = 3 бали. Не знає годин = 0 балів.

9.Маленька корова - це теля, маленький собака - це ..., маленька ягничка - це ...?

Щеня, ягня = 4 бали, тільки одна відповідь із двох = о балів. Неправильна відповідь = - 1 бал.

10.Собака більше схожий на курку або на кішку? Чим схожа, що в них однакового?

На кішку, тому що в них 4 ноги, вовна, хвіст, пазурі (досить однієї подоби) = 0 балів. На кішку (без приведення знаків подоби) = - 1 бал. На курку = - 3 бали.

11.Чому у всіх автомобілях гальма?

Дві причини (гальмувати з гори, загальмувати на повороті, зупинити у випадку небезпеки зіткнення, взагалі зупинитися після закінчення їзди) = 1 бал. 1 причина = 0 балів. Неправильна відповідь (наприклад, вона не їхав би без гальм) = - 1 бал.

12.Чим схожі один на одного молоток і сокира?

Дві загальних ознаки = 3 бали (вони з дерева й заліза, у них рукоятки, це інструменти, можна ними забивати цвяхи, із задньої сторони вони плоскі). 1 подоба = 2 бали. Неправильна відповідь = 0 балів.

13.Чим схожі один на одного білка й кішка?

Визначення, що це тварини або приведення двох загальних ознак (у них по 4 лабети, хвости, вовна, вони вміють лазити по деревах) = 3 бали. Одна подоба 2 бали. Неправильна відповідь = 0 балів.

14. Чим відрізняються цвях і гвинт? Як би ти довідався їх, якби вони лежали тут перед тобою?

У них є різні ознаки: у гвинта нарізка (різьблення, така закручена лінія, навколо карбу) т 3 бала. Гвинт загвинчується, а цвях забивається, або у гвинта - гайка = 2 бали. Неправильна відповідь = 0 балів.

15. Футбол, стрибки у висоту, теніс, плавання - це ...?

Спорт, фізкультура = 3 бали. Гри (вправи), гімнастика, змагання = 2 бали. Неправильна відповідь = 0 балів.

16. Які ти знаєш транспортні засоби?

Три наземних транспортні засоби, літак або корабель = 4 бали. Тільки три наземних транспортні засоби або повний перелік, з літаком або з кораблем, але тільки після пояснення, що транспортні засоби - це те, на чому можна куди-небудь пересуватися = 2 бали. Неправильна відповідь = 0 балів.

17. Чим відрізняється стара людина від молодого? Яка між ними різниця?

Три ознаки (сиві волосся, відсутність волось, зморшки, уже не може так працювати, погано бачить, погано чує, частіше буває хворий, скоріше вмре, чим молодий) = 4 бали. 1 або 2 розходження = 2 бали. Неправильна відповідь (у нього ціпок, він курить і т.д.) = 0 балів.

18. Чому люди займаються спортом?

Дві причини (щоб бути здоровими, загартованими, сильними, щоб вони були подвижнее, щоб трималися прямо, щоб не були товстими, вони хочуть домогтися з і т.д.) = 4 бали. Одна причина = 2 бали. Неправильна відповідь (щоб що-небудь уміти) = 0 балів.

19. Чому це погано, коли хто-небудь ухиляється від роботи?

Інші повинні на нього з (або інше вираження того, що внаслідок цього несе збиток хто-небудь іншої). Він ледачий. Мало заробляє й не з нічого купити = 2 бали. Неправильна відповідь = 0 балів.

20. Чому на конверт потрібно приклеювати марку?

Так платять за пересилання, перевезення листа = 5 балів. Той, інший, повинен був би сплатити штраф = 2 бали. Неправильна відповідь = 0 балів.

Після проведення опросу підраховують результати по кількості балів, отриманих за окремі питання.

Кількісні результати цього завдання поділяються на 5 груп:

1 груп: + 24 і більше;

2 група: +14 до 23;

3 група: від 0 до 13;

4 група: від -1 до -10;

5 група: менше -11.

За класифікацією позитивними вважаються перші три групи. Діти, що набрали кількість балів від плюс 24 до плюс 13, вважаються готовими до шкільного навчання.

3.2 Загальне оцінювання результатів тестування

Готовність дитини до навчання в школі є одним з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства і запорукою успішного навчання в школі.

Від того, як дитина підготовлена до школи всім попереднім дошкільним періодом розвитку, буде залежати успішність її адаптації, входження в режим шкільного життя, її навчальні успіхи, психологічне самопочуття.

Готовими до шкільного навчання вважаються діти, що набрали по першим трьом субтестам від 3 до 6 балів.

Група дітей, що отримала 7-9 балів, уявляє собою середній рівень розвитку готовності до шкільного навчання.

Діти, що набрали 9-11 балів, потребують додаткового обстеження, для отримання більш надійних даних.

Особливу увагу слід приділити групі дітей з кількістю набраних 12-15 балів, що складає розвиток нижче за норму. Такі діти потребують ретельного індивідуального обстеження інтелектуального розвитку, розвитку особистих та мотиваційних якостей.

За підсумками діагностичного обстеження можуть створюватися спеціальні групи і класи розвитку, в яких дитина зможе підготуватися до початку систематичного навчання в школі.

Підсумок

Під соціально-психологічною готовністю першокласника до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психологічного розвитку дитини для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства. Високі вимоги життя до організації виховання і навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого - педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя.

У цьому плані проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення. З її вирішенням зв'язане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Підготовка дітей до школи - проблема комплексна, багатогранна, що охоплює всі сфери життя дитини. Соціально-психологічна готовність до школи - тільки один із аспектів цієї проблеми, виключно важливий і значимий.

Психологічна готовність до школи - цілісне утворення. Відставання в розвитку одного компонента рано чи пізно спричиняє відставання, перекручування в розвитку інших.

Комплексні відхилення спостерігаються й у тих випадках, коли вихідна психологічна готовність до шкільного навчання може бути досить високою, але в силу деяких особистісних особливостей діти зазнають значних труднощів у навчанні.

Список використаних джерел

1.Божович Л.І.Особистість і її формування в дитячому віці. - М.: Просвещение, 1968. - 464 с

2.Виготський Л.С.Дитячапсихологія/ / Виготський Л.С.Собр.соч.: В6т.-М.:Педагогіка, 1984. - Т.4.-432 с.

3.Гуткіна Н.І.Психологічна готовність до школи.- 3-е вид. - М.: Академічний Проект, 2000. - 184 с. - (Керівництво практичного психолога).

4.Гуцалюк Л.Б.Заняття з підготовки дітей до школи./ / Початкова школа, 1994., № 4, 254 с.

5.Ельконін Д.Б.Психологія навчання молодшого школяра.- М., 1993.-248с.

6.Ексакусто Т.В., Істратова О.М.Довідник психолога початкової школи / Серія «Довідники».- Ростов н / Д: «Фенікс», 2003. - 448 с.

7.Кравцова Е.Е.Психологічні проблеми готовності дітей до навчання в школі.- М.: Педагогіка, 1991. - 152 с.

8.Лаак Я. Тер. Психодиагностика: проблемы содержания и методов. - М., 1996. - 384 с.

9.Овчарова Р.В.Практична психологія в початковій школі.- М., 1999.-240с.

10.Керівництво практичного психолога.Готовність до школи: розвиваючі програми / під ред.І.В.Дубровиной.- М.: Изд.центр, Академія, 1995. - 128 с.

11.Юнова Н.І., Гайдар К.М., Темнова Л.В.Психологічна готовність дитини до навчання в школі: Психолого-педагогічні основи: Навчальний посібник длястудентіввузів. - 2-е вид. - М.: Академічний Проект, 2005. - 256 с.

Додаток

Методика «Графічний диктант»

Методика Ельконіна Д.Б. Дана методика дозволяє виявити вміння дитини виконувати завдання дорослого, що сприймаються на слух, а також можливість самостійно виконати необхідну завдання з сприймається зразком.

Графічний диктант проводиться одночасно з усіма учнями класу в один з перших днів навчання.

На тетрадном аркуші (кожному учневі видається такий листок із зазначенням його імені і прізвища), відступивши 4 клітини від лівого обріза, ставляться одна під одною три точки (відстань між ними по вертикалі-7 клітин). Педагог заздалегідь пояснює:

«Зараз ми з вами будемо вчитися малювати різні узори. Треба постаратися, щоб вони вийшли гарними і акуратними. Для цього ви повинні уважно слухати мене-я буду говорити, в який бік і наскільки клітинок провести лінію. Проводьте тільки ті лінії, які я буду диктувати. Коли прокреслите лінію, чекайте, поки я не скажу, куди направити наступну. . Кожну нову лінію починайте там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівець від паперу. Всі пам'ятають, де права рука? Це та рука, в якій ви тримаєте олівець. Витягніть її вбік. Бачите, вона показує на двері (дається реальний орієнтир, який є в класі). Отже, коли я скажу, що треба провести лінію направо, ви її проведете ось так-до дверей (на дошці, заздалегідь розкресленій на клітини, проводиться лінія зліва направо довжиною в одну клітку). Це я провела лінію на одну клітку направо. А тепер, я, не відриваючи руки, проводжу лінію на дві клітини вгору, а тепер-на три клітини праворуч (слова супроводжуються викреслюванням ліній на дошці) ".

Після цього пропонується перейти до малювання тренувального візерунка.

"Починаємо малювати перший візерунок. Поставте олівець на саму верхню точку. Увага! Малюйте лінію: одна клітина вниз. Не відривайте олівець від паперу. Тепер одна клітина направо. Одна вгору. Одна клітина направо. Одна вниз. Далі продовжуйте малювати такий самий візерунок самі".

Під час роботи над цим візерунком вчитель ходить по рядах і виправляє допущені дітьми помилки. При малюванні наступних візерунків такийконтроль знімається, і він стежить тільки за тим, щоб учні не перевертали свої листочки і починали новий з потрібної точки. При диктуванню треба дотримуватися тривалі паузи, щоб діти встигали закінчити попередню лінію і їх слід попередити, що не обов'язково займати всю ширину сторінки. На самостійне продовження візерунка дається півтори-дві хвилини.

Наступний текст інструкції такий:

"Тепер поставте олівці на наступну сходинку. Приготувалися! Увага! Одна клітина вгору. Одна направо. Одна клітина вгору. Одна направо. Одна клітина вниз. Одна направо. А тепер самі продовжуйте малювати цей візерунок ".

Перед виконанням заключного візерунка викладач звертається до піддослідним зі словами:

"Все. Цей візерунок далі не треба малювати. Ми займемося останнім візерунком. Поставте олівці на наступну точку. Починаю диктувати. Увага! Три клітини вниз. Одна клітина направо. Дві клітини вгору. Одна направо. Дві клітини вниз. одна направо. Три клітини вгору. Одна направо. Тепер продовжуйте малювати цей візерунок ".

Аналізуючи результати виконання завдання, потрібно порізно оцінювати дії під диктовку і правильність самостійного продовження візерунка. Перший показник (під диктовку) свідчить про вміння дитини уважно слухати та чітко виконувати вказівки вчителя, не відволікаючись на сторонні подразники; другий показник-про ступінь самостійності випробуваного в навчальній роботі. І в першому і в другому випадках можна орієнтуватися на наступні рівні виконання:

1. Високий рівень. Обидва візерунка (не рахуючи тренувального) в цілому відповідають які диктуються; в одному з них зустрічаються окремі помилки.

2. Середній рівень. Обидва візерунка частково відповідають які диктуються, але містять помилки; або один візерунок зроблено безпомилково, а другий не відповідає диктуемому.

3. Рівень нижче середнього. Один візерунок частково відповідає диктуемому, інший не відповідає.

4. Низький рівень. Жоден з двох візерунків не відповідає диктуемому.

Методика «Будиночок».

(Для визначення розвитку довільності у дітей шестирічного віку).

Завдання: намалюй в нижньому прямокутнику такий самий будиночок, намальований у верхньому прямокутнику.

Обробка експериментального матеріалу проводиться шляхом підрахунку балів, які нараховуються за помилки. Як розглядаються помилки:

А) невірно зображений елемент (1 бал).

Якщо цей елемент невірно зображений у всій деталі малюнка, наприклад неправильно намальовані палички, з яких складається права частина паркану, то 1 бал нараховується не за кожну неправильно зображену паличку, а за всю праву частину паркану цілком. Те ж саме відноситься і до колечкам диму, що виходить з труби, і до штриховке на даху будинку.

Права і ліва частина огорожі оцінюються окремо, так, якщо не6правільно змальована права частина, а ліва скопійована без помилки (або навпаки), то випробовуваний отримує за малювання забору 1 бал, якщо ж допущені помилки в обох його частинах, то випробовуваний отримує 2 бали (за кожну частину по 1 балу). невірно відтворене кількість елементів в деталі малюнка не вважається за помилку (неважливо, скільки буде колечок диму, ліній в штриховке даху або паличок в паркані);

Б) заміна одного елемента іншим (1 бал);

В) відсутність елементу (1 бал);

Г) розриви між лініями в тих місцях, де вони повинні бути з'єднані (1 бал);

Д) сильний перекіс малюнка (1 бал).

За гарне виконання малюнка виставляється 0 (нуль). Таким чином, чим гірше виконано завдання, тим вище отримана випробуваним сумарна оцінка.

Коли дитина повідомляє про закінчення роботи, йому треба запропонувати перевірити, чи все у нього вірно. Але якщо побачить неточності у своєму малюнку, і захоче їх виправити, то експериментатор повинен це зареєструвати.

Крім того, по ходу виконання завдання потрібно фіксувати відволікання дитини, а також відзначити, якщо він лівша.

До групи з відносно хорошим розвитком довільності слід віднести дітей, які отримали не більше 1 бала.

Размещено на Allbest.ru

...