Проституція як форма прояву відхилень від норм поведінки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Проституція як форма прояву відхилень від норм поведінки

Питання

1. Проблема проституції

2. Особливості дитячої проституції

3. Причини і наслідки проституції

4. Типологія проституції

1. Проблема проституції

«Серед усіх жахів життя, серед усіх страждань і кошмарних каліцтв його, навряд чи не найжахливішою гримасою є передчасно доросле й отупіле обличчя дитини, що продає себе на панелі або яку продають в будинки розпусти», - так писав на початку XX ст. один з наших співвітчизників. Пройшло більш 80 років, а дитяча проституція і порнографія не тільки не пішли в минуле, але набули ще більших масштабів в сучасному суспільстві. Це обумовлюється багатьма причинами, зокрема, лібералізацією статевої моралі, послабленням соціального і правового контролю з боку держави, а також падінням престижу інституту сім'ї і материнства в сучасному суспільстві.

Термін «проституція» походить від латинського prostitutio -збезчещення. Проституція (вступ у статевий зв'язок за плату) - це один з різновидів статевої деморалізації, іншими проявами якої! вважаються вступ у статевий зв'язок осіб, що не досягли полової зрілості, вступ у випадкові зв'язки, безладне статеве життя.

Різні види деморалізації в сфері статевого поводження неповнолітніх особливо поширені серед дівчат, про що свідчить кількість дефлорованих дівчат у віці 12-13 років, число звернень неповнолітніх із приводу аборту, поширення серед них венеричних захворювань.

Проблема дитячої проституції збільшилась виробленою за роки радянської влади тезою «у нас сексу немає», а значить немає і дітей, що надають оплачувані сексуальні послуги. Однак якщо звернутися до минулого, то згідно зі звітом Петербурзького лікарсько-поліцейського комітету, у 1889 році в Росії серед офіційно зареєстрованих повій число дітей у віці до 18 років складало 31%; у 1909 р. їх стало вже більш 45%. Залишалася гострою проблема дитячої проституції й у 20-х роках.

У СРСР які-небудь дані та наукові знання про проституцію практично були відсутні. У «Словнику російської мови» проституція, як втім і добродійність, значиться елементом експлуататорського суспільства і розуміється як «продаж жінками свого тіла з метою добути коштів для існування».

Хоч розрізняють чоловічу і жіночу, дорослу і дитячу проституцію, найбільш вивченою є жіноча проституція. Жінки, що вступають на цей шлях, є товаром, їх тіло - об'єктом купівлі-продажу. Здатність жінки приваблювати чоловіків - це її «капітал», що інвестується з метою одержання максимального прибутку. Споконвічною причиною приходу жінок у цю сферу бізнесу було і залишається наявність попиту на «сексуальні послуги», за які чоловіки платять і які найчастіше надають жінки. В Україні проституція не переслідується, оскільки немає карного законодавства, яке забороняло б цю діяльність. Наприклад, у США передбачені репресивні заходи щодо жінок, які займаються проституцією, у вигляді затримки чи арешту.

Говорячи про дитячу проституцію, всі наукові джерела розглядають як основний об'єкт сексуальної діяльності дівчинку-повію, замовчуючи, що в суспільстві існує й Інший вид дитячої проституції - гомосексуальна проституція. При цьому хлопчики можуть надавати платні сексуальні послуги як «професіонали», для яких це заняття є постійним і основним джерелом заробітку; «хлопчики за викликом»; «хлопчики на підхопленні», що час від часу отримають доход за надані послуги.

Хоч немає законів, що можуть реально заборонити проституцію, але існує дуже тісний зв'язок між проституцією, законом і злочином. Проституція, як і порнографія - один з механізмів переходу аморальної поведінки в злочинну. Як свідчить практика, повії рано чи пізно переступають рамки закону, причому вчинені ними злочини часто обтяжуються сексуальним садизмом.

Нерозробленість державних і наукових підходів до усвідомлення самої проблеми дитячої проституції, бездіяльність соціальних, медичних і правових служб на фоні захоплюючих описів красивого життя і великих доходів валютних повій І воротил порнобізнесу в засобах масової інформації, відсутність грамотного статевого виховання в школі і безпорадність батьків ставлять дітей перед необхідністю самостійно вирішувати цю проблему, робити свій власний вибір.

Неграмотне вирішення цієї проблеми самими дітьми в силу їх юного віку і малого соціального досвіду призводить до сумних наслідків, на яких іноді зосереджують свою увагу державні, суспільні та приватні організації. До таких наслідків можна віднести: підірване дитяче здоров'я, обтяжене побоями, абортами, венеричними захворюваннями, СНІДом, наркоманією і пияцтвом; зв'язок з кримінальним світом і кримінальну відповідальність за вчинені правопорушення і злочини; сексуальну комерцію, пов'язану з перевезенням і продажем дітей за кордон; психічні травми, що мають руйнівну силу для особистості дитини.

В Конвенції ООН про права дитини, що підписана і нашою країною, статтею 34 зафіксовано: «Держави-учасники зобов'язуються захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуального спокушання». Останнім часом йде розробка реальних проектів і програм у напрямку вироблення і здійснення державної політики відносно дітей і підлітків, що займаються проституцією. Мстою цих програм і розробок є зміна свідомості про те, що заняття проституцією - особиста справа кожного, яка, на теперішній час, за свідченням багатьох підлітків, є суспільно корисним заняттям, оскільки вносить позитивний вклад у зняття соціальної напруженості між людьми. Але є і зворотний бік такого вільного вибору. Наведемо лише деякі факти. Так, за останні п'ять років у нашій країні більш двох тисяч неповнолітніх матерів убили своїх новонароджених дітей; від самотніх малолітніх матерів надходить у дома дитини біля чотирьох тисяч дітей на рік.

Відомо, що проблема проституції має глибокі культурні, політичні і соціально-економічні корені, тому для розробки найбільш ефективного механізму захисту дитини від будь-якої форми сексуального домагання необхідно знати історію цієї проблеми.

Даний соціальний феномен зафіксований в історії в VI ст. до н.е., хоча, швидше за все, це явище існувало І раніше. Це явище пов'язують з ім'ям Солона, котрий вважається першим організатором публічних будинків, оскільки він купував жінок і пропонував їх у «загальне користування» за внесення певної плати.

Атмосфера сексуальної вседозволеності, що панує в підлітковому і молодіжному середовищі XX ст., приводить до появи нових страшних понять - «загальні дівчинки», «діти дискотек», тобто діти, що народилися в результаті безладних контактів і зв'язків.

Таким чином, сьогодні проституцію, і в першу чергу дитячу, необхідно розглядати насамперед як найгострішу соціальну проблему, як один з видів соціальної патології, що виділяється за наступними ознаками: віддача себе багатьом особам; віддача себе за винагороду; повна байдужість до людини, якій надаються сексуальні послуги.

У цьому аспекті можна дати таке визначення проституції: це форма девіантної поведінки, що виражається в безладних, знеособлених, позашлюбних статевих відносинах, здійснюваних за плату.

Особливість проституції полягає в тому, що це явище визначає взаємозалежні з ним інші соціальні відхилення: алкоголізм, пияцтво, злочинність, адміністративні правопорушення, соціальний паразитизм, аморальну поведінку, самогубства.

2. Особливості дитячої проституції

Про дитячу проституцію говорять у тому випадку, коли її ознаки вперше виявляються до досягнення дитиною 18 років.

Поведінка дітей, що займаються проституцією, принципово відрізняється від поведінки дорослих повій. До числа найбільш характерних відмінностей можна віднести такі:

1. НеусвідомленІсть вчинків. На відміну від дорослих повій, які усвідомлено і цілеспрямовано ведуть антисоціальний спосіб життя для одержання доходу, у дітей основними мотивами заняття проституцією виступають такі, як прагнення до самоствердження; цікавість; бажання виглядати дорослими.

Одержання платні за свою «працю» в різних формах. Якщо дорослі повії винагороду за свою працю одержують, як правило, винятково в грошовому вираженні, з дітьми часто розраховуються речами, косметикою, спиртними напоями, вечерею в ресторані, сигаретами та ін.

Продаж свого тіла в будь-якому місці за бажанням сексуального партнера, у той час як дорослі повії звичайно мають для надання сексуальних послуг певні умови (знімається постійна квартира, номери в готелях та ін.). Діти ж займаються проституцією, як правило, на вокзалах, у салонах автомобілів, підвалах, під'їздах, на горищах.

Прийняття дитиною при наданні сексуальних послуг великих доз алкоголю чи наркотичних речовин. Дитині нерідко ставиться в обов'язок пити зі своїм клієнтом якнайбільше і при цьому обпоювати своїх клієнтів, особливо таких, яких можна пограбувати на велику суму ірошей.

Непостійне заняття проституцією, тому що час від часу діти потрапляють, наприклад, у приймачі-розподільники, притулки або примусово повертаються до батьків.

Залякування, шантажування підлітка можливим обнародуванням заняття проституцією перед значущою групою однолітків, батьками чи шкільним колективом у випадку відмови надалі займатися цією діяльністю.

Правовий нігілізм підлітків, що полягає в тому, що в числодрузів підлітка, як правило, входять кримінальні елементи: наркомани, сутенери, злочинці, але нікого з них вони не вважають злочинцями і не пов'язують себе з кримінальним світом.

3. Причини і наслідки проституції

поведінка деморалізація дитячий проституція

До проблеми причин дитячої проституції звертаються як вітчизняні, так і закордонні вчені: медики, психологи, соціологи та ін.

Аналізуючи вітчизняний і закордонний досвід, виділимо основні причини дитячої проституції. їх можна розділити на три групи: генетичні, їх ще називають фізіологічними, соціальними і психологічними.

Генетичні теорії розглядають вплив спадкоємних факторів, що призводять дітей до заняття проституцією. Біофізіологічні теорії пов'язують вибір «професії повії» з певним морфоконституцІйним типом людини.

За даними вітчизняних вчених XIX ст. В.Тарновського, В.Окорокова та ін., що піддали повій антропометричним і біологічним дослідженням, було встановлено, що хоча дана категорія створює враження миловидних І навіть красивих дівчат, при більш детальному вивченні виявлено ряд фізичних недоліків: наприклад, перевага розмірів обличчя над розміром голови вцілому, що дає можливість зробити висновок і про менший обсяг мозкових мас, що шкодить як розумовому, так і моральному розвитку людини, яка надає сексуальні послуги; існування фізичних ознак виродження, таких як неправильні форми черепа, сідлоподібна будова і незарощення твердого піднебення, аномалії зубів, кінцівок, асиметрія обличчя та ін.

На підставі цих фізичних особливостей був зроблений висновок про те, що з біологічної точки зору повії - це категорія жінок, що можуть бути охарактеризовані як «хворобливі і недорозвинені істоти, обтяжені несприятливою спадковістю, що мають фізичні чи психічні ознаки виродження. Відхилення від нормальних жінок проявляються у відсутності етичних уявлень у сексуальній сфері».

Психологічні теорії дають різно пояснення природи проституції, насамперед дитячої. Теорії особистісних рис підкреслюють наявність у індивіда.певних якостей, що призводять до такого роду поведінки, а саме залежність, труднощі в стосунках з однолітками, відсутність прагнення до освіти.

Згідно з мотиваційною теорією заняття проституцією є другорядною потребою, на перше ж місце висувається задоволення потреб у грошах, а також у реалізації сексуальних бажань.

Психодинамічні теорії пов'язують тягу до заняття проституцією з прагненням придушити негативні переживання підлітка, такі як почуття провини, страху, тривожності, що виникають у ранньому дитинстві в результаті неправильного сімейного виховання.

Трансактний аналіз дозволяє розглядати заняття проституцією як одну з «ігор», що сприяє досягненню індивідом своїх, як правило, деструктивних цілей. Ці цілі закладаються батьками в ранньому віці у формі життєвого сценарію особистості, у результаті чого виробляється певний тип сценарної поведінки, змінити яку буває практично неможливо.

На відміну від біологічних і психологічних теорій, що розглядають проблему проституції на рівні розвитку і становлення конкретної особистості, тобто на мікрорівні, соціальні теорії вивчають цю проблему на макрорівні (взаємозв'язок із соціальною політикою держави, культурними й етнічними нормами суспільства, економічними умовами) і на мезорівні (взаємини дитини з різними соціальними групами).

На макрорівні проституція обумовлена, у першу чергу, соціально-економічною обстановкою в країні, у залежності від якої вона переживає свої підйоми і спади. У періоди високого безробіття чи інфляції вона зростає, тому що низька заробітна плата чи її відсутність штовхає людину, у тому числі і дуже юного віку, до надання сексуальних послуг, до участі в порнофільмах та Ін.

Серед соціальних груп для дитини найбільш значимою є сім'я. Тому коли говорять про схильність її до заняття проституцією на мезорівні, то виділяють такі причини:

- неблагополучия сім'ї. Аналіз соціальних опитувань сімей, де були виявлені діти, що займаються проституцією, показав, що взаємини між батьками і дітьми носили емоційно знеособлений характер або приймали форму фізичного чи психічного насильства над дитиною; у більшості сімей не проводився контроль за дітьми з боку батьків чи контроль мав жорсткий характер, що провокує протидію дитини установленим вимогам і призводить до конфліктних ситуацій; у більшості сімей спостерігався серйозний матеріальний нестаток І тривале безробіття батьків; серед членів сім'ї найчастіше виявлялися раніше засуджені люди з кримінальним минулим; для більшості сімей характерний низький культурний рівень;

відсутність сім'ї, відсутність кого-небудь з батьків, наявність вітчима чи мачухи;

раннє залучення дітей до спиртних напоїв, сексуальні домагання з боку дорослих. Дані соціологічних опитувань професійних повій, проведених у 1975 р. у США, показали, що в дитинстві практично усі вони були спокушені, зґвалтовані батьками чи родичами, примушені до співжиття з чоловіками старшого віку, а потім кинуті;

бажання стати матеріально незалежними від сім'ї;

сексуальна активність підлітка, позбавленого матеріальної і сімейної підтримки;

недостатня інформованість підлітка про статеві відносини.
На підставі досліджень Д.Бойера і Дж.Джеймса, проведених у 1978р. серед підлітків, що надають сексуальні послуги, було виявлено, що 63% отримали первісний поштовх до заняття проституцією, почерпнувши невірну інформацію про сексуальні відносини від друзів чи в результаті випадкового власного досвіду. У них були відсутні знання про контрацепцію, венеричні захворювання;

безконтрольність і байдужність адміністрації освітніх установ до позашкільних занять дітей.

Дуже часто в категорію повій попадають випускники дитячих будинків, які в силу розпаду системи початкової професійної освіти, куди могли б піти учитися діти з низьким освітнім рівнем, підвищення престижу освіти в вузах, де колишні випускники дитячих будинків просто не конкурентоздатні, підвищення рівня безробіття і практично повної відсутності роботи для неповнолітніх змушені шукати Інші засоби для існування.

Якщо підліток не одержує належного схвалення соціально прийнятними способами, не може реалізувати себе в соціально значимій діяльності, не попадає в поле зору педагогів І вихователів, то відбувається підміна соціальних норм антисоціальними, соціально значимої діяльності - аморальною, кримінальною чи злочинною, а місце педагогів займають кримінальні авторитети, що організовують життєдіяльність підлітка, втягують його в протиправні дії, експлуатуючи здоров'я, піддаючи небезпеці його життя.

Порівнюючи діяльність сутенерів початку XX ст. і сутенерів, що успішно організують працю неповнолітніх у даний час, можна знайти ті самі особливості організації даного процесу.

Сутенер - це людина, що живе на засоби повії, розглядає її як джерело доходів і розпоряджуеться нею як своєю власністю. Механізм дії сутенерів відточений століттями і може розглядатися як свого роду технологія.

Початковий етап діяльності припускає організацію сутенером «своєї справи» шляхом вкладення коштів у покупку чи аренду приміщень, створення інших умов для перетворення її в підприємство, що приносить доход.

Наступний етап - придбання «живого товару». На початку XX ст. існувала певна категорія торговців, що вербували і продавали дівчат у дома терпимості. У Москві чоловіків, що займаються такою роботою, називали «Маккавеями» (переважно це були євреї), а жінок-торговців називали «няньками». Досвідчені торговці працювали на вулицях, поблизу магазинів, куди посилали господарки своїх молодих майстринь; у лікарнях, де після видужання молоді дівчата часто виявлялися в скрутному положенні; у сім'ях, де вербувальники з'являлися в потрібний момент і потрібну годину з порадами і реальною допомогою; на фабриках, де заздалегідь існувала домовленість між скупником «живого товару» і хазяїном, що повідомляв про скорочення кадрів, але під виглядом благодійника переводив дівчат нібито на іншу «фабрику»; через газетні оголошення, у яких недосвідченим дівчатам пропонувалися «гарні місця постійної роботи» і т.д. Багато з цих прийомів використовується і сучасними сутенерами:

ті ж газетні оголошення (тільки якщо на початку століття оголошення були завуальовані і пропонувалася добре оплачувана робота гідних професій: швачки, економки, покоївки, то в сучасній ситуації нерідко відкрито говориться про запрошення дівчат або юнаків для надання інтимних послуг);

та ж вулиця (тільки якщо на початку століття це переважно були магазини, то тепер це вокзали, де зосереджена основна маса бездоглядних і безпритульних дітей, що, як правило, згодні на будь-яку роботу, І крім того відсутній будь-який соціальний контроль за їх життям, що дозволяє сутенеру розпоряджатися ними так, як він цього побажає, аж до фізичного знищення без страху пошуку такої дитини);

та ж сім'я, коли дитина, наприклад, залишається без батьків і засобів до існування й у потрібний момент з'являється «добрий дядько», що допомагає перебороти тимчасові труднощі, плата ж за таку допомогу - віддача себе І своєї квартири в загальне користування злочинної групи;

та ж квартира хазяїна, куди запрошують дівчат у гості для більш близького знайомства, обіцяючи їм, що нічого з ними не станеться.

У XIX ст., коли дівчина погоджувалася на таке запрошення, то з нею починали працювати «ввічливі і порядні» агенти-розбещувачі, присипляючи її пильність. Іноді з дівчиною працювало до шести «фахівців». Таке спокушання могло тривати протягом декількох днів. Як частування обов'язково були присутні спиртні напої, спеціально виготовлені хазяїном з настою нюхального тютюну чи сигар, розчинених у міцному вині, У стані сп'яніння дівчину оббирали, забирали документи і насильно змушували працювати в публічному будинку.

У XX ст. існує практика прийому на роботу, особливо молодих дівчат, на посаду, наприклад, секретарі-референтів, де обов'язковою умовою є відвідування квартири роботодавця з метою більш детального знайомства з претенденткою. В умовах безробіття і погоні за красивим життям на це йде достатньо багато дівчат. Далі все, як у XIX ст., - частування, спиртні напої, наркотики, закінчується це дійство, як правило, виконанням сексуальних послуг за вимогою «хазяїна».

Ще одна форма залучення підлітків до проституції - коли їх насильно викрадають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння (найчастіше це відбувається на дискотеках), а потім морально і фізично принижують (на початку століття така форма вербування теж існувала, але не на дискотеках, а, наприклад, у темних провулках, алеях, коли група вичікувала свою жертву, викрадала і насильно продавала в публічний будинок).

Крім того, заняття проституцією тісно пов'язано з індустрією розваг і фактично легалізовано в таких видах бізнесу, як масажні салони, ігрові заклади, приватні фірми, що «надають» інтимні послуги, а для прикриття використовують яку-небудь нейтральну третю сторону. Клієнтами в них, як правило, є дрібні підприємці у віці 35-50 років, що мають сім'ї і дітей.

Третій етап - продаж «товару». На початку століття, коли «товар» привозився до місця призначення, збиралися покупці - власники публічних будинків, визначалися достоїнства і недоліки «товару», а потім починався торг.

Торг дівчатами не обмежувався нашою країною. Вже в XIX ст. існувала міжнародна торгівля, де світовою популярністю користа-лися ринки Відня, Лейпцигу, Данцига, куди вивозилися дівчини з Одеси, Москви, Варшави і Риги.

Ця проблема в нашій країні, поза всяким сумнівом, існує і сьогодні, однак цифри, що показують її розміри, відсутні. Але за кордоном ці цифри відкриті. Так, наприклад, у Париж в 1994 році з країн «третього світу» для використання в сексуальній комерції було продано 8 тисяч дітей (3 тис. дівчинок і 5 тис. хлопчиків).

Дитина, потрапивши в сферу проституції, проходить ряд етапів, що перетворюють «нормальну» поведінку в девіантну.

На першому етапі дитина здобуває статус людини нижчого рангу з відповідними моральними нормами.

На другому етапі набуваються певні сексуальні знання й уміння як теоретичного, так і практичного характеру.

Третій етап характеризується тим, що у свідомості підлітка складається переконання, що природних статевих відносин по любові між чоловіком і жінкою не існує.

Четвертий етап закріплює усвідомлення негативного ставлення суспільства до заняття проституцією, внаслідок чого підліток відчуває себе людиною другого сорту.

У 1991 році було проведено соціологічні дослідження київських повій з метою розібратися в їх психологічному, внутрішньому світі І зрозуміти мотивацію вибору цієї сфери діяльності. 87% з опитуваних були неповнолітніми. Дослідження показали, що до моральної сторони своєї професії вони ставляться байдуже, практично всі вступають у сексуальні зв'язки в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, знають правові аспекти щодо адміністративної відповідальності і штрафів, не бояться офіційних попереджень, усвідомлюють, що гроші, які вони добувають, торгуючи собою, осідають у руках сутенерів, рекетирів І т.д.

З одного боку, при аналізі даних міркувань здається, що повії являють собою досить упевнену публіку, але з іншого боку, у результаті психологічних досліджень було з'ясовано, що постійний супутник життя повій - страх. Вони страшаться свого зв'язку зі злочинним середовищем, бояться бути пограбованою, бояться за майбутнє своїх дітей.

Намагаючись вирватися з кола страху, вони починають нспомі-рковано пити, уживати наркотики. Багато хто з них виявляються в числі бурлак, багато хто гинуть, стаючи жертвами злочину, або закінчуючи життя самогубством.

4. Типологія проституції

До проблеми класифікації повій, виділення певних відмінностей представниць цього роду занять зверталися вчені XIX і XX ст. Так, у вітчизняних дослідженнях минулого століття (І.Канкаровігч, А.І.Федоров) виділені три категорії повій, що Існували тоді в Росії й Україні:

ті, що жили цілком самостійно у власній кімнаті чи квартирі;

ті, що жили за відому плату на повному пансіоні у квартирних господарок;

3) вуличні повії, серед яких більшість складали неповнолітні.

Коштували діти по-різному. Як правило, для підтримки свого бюджету вони були змушені обслуговувати декілька відвідувачів (від 3 до 5) на день. Скільки б вони не заробляли, усі гроші переходили в чужі кишені {як правило, сутенера, що давав їм роботу). їх експлуатували безсовісним чином: поводились як із тваринами, у будь-яку непогоду виганяли на заробіток, били, морили голодом і Т.Д. Якщо з якої-небудь причини вони переставали заробляти гроші, їх виганяли на вулицю - і тоді ці діти ставали тимчасово безпритульними, поки не попадали в спеціальні дитячі установи.

Арена діяльності вуличних повій - головним чином вулиця, хоча вони могли працювати й у ресторанах, Інших розважальних закладах, лазнях.

Середня тривалість діяльності повії - 5-7 років, рідко - 10. Якщо припустити, що вона починається приблизно з 15-16 років, то до 25-28 років жінки виявлялися або в закладах охорони здоров'я, або в спеціальних установах, або кінчали життя самогубством.

Серед сучасних повій можна виділити такі категорії:

- елітарні, центрові, кульові, валютні. Цю групу складає нечисленна категорія матеріально забезпечених повій, що мають високий освітній рівень, постійну роботу і клієнтів, віддають себе за високу плату;

разові. Дана група складається із зовні привабливих молодих людей, що ретельно стежать за собою. Багато хто з них працюють і обслуговують клієнтів по мірі надходження замовлень. Як правило, рано чи пізно ці люди звільняються зі своєї основної роботи і починають вести певний спосіб життя з усіма наслідками, що звідси випливають;

сімейні. Молоді родини, що зовні виглядають благопристойними, завжди на гарному рахунку. Однак, у випадку появи додаткового заробітку, завжди готові виїхати за замовленням І обслужити клієнта. Посередником у таких випадках виступає сутенер;

дальнобійщиці, серед яких багато неповнолітніх. Одержали назву за те, що їздять з водіями вантажних машин (рефрижераторів, трейлерів) далекого прямування, обслуговуючи їх у дорозі. Розплачуються з ними, як правило, покупкою їжі чи в деяких випадках одягу, іноді невеликою сумою грошей;

автомобільні чи трасові. Даний тип повій, теж, в основному, неповнолітніх, вибирає своїх клієнтів на автошляху під приводом підвезти, прокотитися. Бони нерозбірливі в зв'язках, часто змінюють партнерів (по кілька осіб за добу), мають великий ризик поширення венеричних захворювань. Місцем їхньої роботи може бути також і автостоянка;

вокзальні, скоріше алкоголіки, ніж повії. Віддаються за невелику плату, флакон одеколону чи пляшку горілки. Серед них багато підлітків, світ яких обмежений трикутником: вокзал, дитячий приймальник, вендиспансер. Сутенерів вони не цікавлять, але іноді цю роль можуть виконувати дорослі бомжі, відбираючи в них усе зароблене І залишаючи підлітків навіть без цих малих засобів до Існування;

- школярки-недолітки (починаючи з 8-літнього віку). Вступають у статеві контакти або за примусом найближчих родичів, або сутенера. Працюють часом в антисанітарних умовах (вокзальні туалети, підвали й ін.), за мінімальну ціну.

Деморалізація в сексуальній сфері як форма девіантної поведінки дуже тісно зв'язана зі злочинністю. Цей взаємозв'язок найбільше чітко виявляється в таких аспектах.

По-перше, особи, для яких характерні дані форми поведінки, часто є організаторами чи активними учасниками злочинних груп. Рання статева розбещеність дівчинок як вираження зневаги до моральних заборон суспільства сприяє в психологічному плані можливості вчинити злочин. Каталізатором тут виступають: як правило, негативне оточення таких підлітків; неправильно сформовані, пов'язані зі статевою розбещеністю моральні потреби; звичка вживати спиртне.

По-друге, підлітки, яким властива статева розбещеність, створюють кримінальні ситуації, а іноді і прямо провокують здійснення злочинів. Як для злочинця, так і для потерпілої характерний низький моральний рівень. За даними статистики, 27% опитаних засуджених за зґвалтування показали, що до здійснення злочину мали відомості про аморальну репутацію потерпілої; 25% потерпілих від зґвалтування своїм аморальним поводженням сприяли здійсненню злочину; 15% потерпілих були раніше зґвалтовані або засуджені.

Усе це дає підставу стверджувати, що особи, для яких характерна деморалізація в сексуальній сфері, не тільки створюють кримінальну ситуацію, але і своєю поведінкою провокують злочинця вчинити злочин і самі ж сприяють його здійсненню.

По-третє, такі підлітки нерідко самі стають жертвами злочинних зазіхань. Проведене дослідження зґвалтувань, зроблених підлітками, показало, що 84% усіх потерпших становили дівчата «легкої» поведінки. Серед неповнолітніх, потерпілих від зґвалтування, включаючи і малолітніх, 16,8% уже до зґвалтування знаходилися в інтимному зв'язку, тобто у відношенні їх раніше був вчинений злочин.

З огляду на все вищесказане, можна виділити основні фактори, що стримують розвиток проституції:

1) На макрорївні, пов'язаному з державною соціальною політикою і плануванням, уживанням законодавчих заходів, рішенням суспільних і державних питань у регулюванні проблеми дитячої проституції, організацією інфраструктури допомоги, як основні фактори виступають такі:

підвищення життєвого рівня населення;

згладжування соціальної нерівності в суспільстві;

зміцнення і стабілізація інституту сім'ї;

контроль над порнографічною літературою і відеозаписами;

введення кримінальної відповідальності за діяльність сутенера;

зміна суспільної думки відносно повій.

На мезорівнІ, що розглядає відносини між дитиною й основними соціальними групами - сім'єю і колективом освітньої установи, де вона повинна знаходитись, найважливішим фактором є реалізація програми статевого виховання школярів через інститут сім'ї і різні типи освітніх установ.

На мікрорівні, де розглядається розвиток і становлення конкретної особистості, виділимо такі фактори:

розвінчання проституції як дозвільного, забезпеченого і красивого способу життя;

виховання в дитині високоморальних якостей І моральних норм.

Питання і контрольні завдання

Що таке проституція? Основні її ознаки.

Назвіть особливості дитячої проституції.

Розкрийте основні причини статевої деморалізації підлітків та молоді та охарактеризуйте її наслідки.

Дайте типологію проституції.

Назвіть фактори, що стримують поширення проституції.

Размещено на Allbest.ru