Особистісний розвиток підлітка

n?XY - ?X*?Y

r(1) =

v (n?X^2-(?X)^2)*(n?Y^2-(?Y)^2)

n - кількість респондентів у виборці (6 чоловік для кореляції між першою та другою й першою та третьою методиками - r(1), r(2) - або 10 чоловік для кореляції між другою та третьою методиками - r(3));

?X - сума всіх результатів за першу методику;

?Y - сума всіх результатів (в балах) за другу методику;

?X^2 - сума результатів, возведених у квадрат, за першу методику (аналогічно для другої методики);

(?X)^2 - сума всіх результатів у квадраті для першої методики (аналогічно для другої методики).

10 * 200,7 - (15 * 147)

r(1) = =

v(10 * 34,94 - 225) * (10 * 2469 - 21609)

2. Аналогічно розрахуємо коефіцієнти лінійної кореляції між першою та третьою методиками r(2), другою та третьою r(3).

r(2) = 0,17;

r(3) = 0,38.

3. Розділимо вибірку на хлопчиків та дівчат. Так як хлопчиків із акцентуаціями характеру тільки два, а дівчат - чотири, то розрахунок кореляції між першою та другою й першою та третьою методиками проведемо тільки для дівчат - r(5), r(6), а для хлопчиків розрахуємо кореляцію тільки між другою та третьою методиками - r(4), як і для дівчат - r(7):

r(4) = -0,48;

r(5) = 0,59;

r(6) = -0,25;

r(7) = 0,98;

4. Перевіримо достовірність отриманих результатів для (n - 2) = (6 - 2) = 4 степенів свободи для r(1), r(2); (n-2) = (10-2) =8 степенів свободи для r(3); (n - 2) = (5 - 2) = 3 степені свободи для r(4), r(7); (n - 2) = (4 - 2) = 2 степенів свободи для r(5), r(6) при квантилі = 0,05.

Достовірна кореляція для 2 степенів свободи - та, яка більше або дорівнює 0,950; для 3 степенів свободи - якщо вона більше або дорівнює 0,878; для 4 степенів свободи - якщо вона більше або дорівнює 0,811; для 8 степенів свободи - та, яка більше або дорівнює 0,634 (згідно з таблицею критичних значень пірсонова r).

Єдиним достовірним результатом є пряма кореляція r(7) = 0,98 для дівчат між другою та третьою методикою, тобто чим вище мотивація на досягнення успіху у дівчат, тим вище у них рівень домагань (та навпаки).

Уцілому, можна зробити висновок, що найчастіше серед респондентів зустрічаються збудливий, тривожно-боязливий та демонстративний тип акцентуацій. Ніхто з респондентів не мав педантичний, гіпертимічний, циклотимічний, афективно-екзальтований та емотивний тип акцентуацій. Більшість респондентів мають помірний та низький рівень домагань. Ті, хто мають низький рівень домагань, характеризуються високою та середньою мотивацією на досягнення успіху Ті, хто мають помірний рівень домагань, мають середню та високу мотивацію на досягнення успіху.

Також дослідження показало, що існує пряма кореляція між рівнем домагань та мотивацією на уникнення невдач у дівчат: чим більше в них рівень домагань, тим менша мотивація на уникнення невдач.

Згідно із загально признаними дослідженнями, люди, помірно та сильно орієнтовані на успіх, обирають середній рівень ризику. Ті, хто бояться невдач, обирають замалий або занадто високий рівень ризику. Чим вище мотивація на успіх, тим нижча готовність до ризику. При цьому мотивація на успіх впливає й на надію на успіх: при сильній мотивації на досягнення успіху надії на успіх частіше за все скромніші, ніж при низькій мотивації на успіх.

2.4 Практичні рекомендації щодо гармонійного особистісного розвитку підлітка

У психологічній і педагогічній літературі підлітковий вік представлений як найбільш проблематичний і суперечливий [8; 14; 22]. Основне протиріччя корениться в бажанні підлітка бути «як дорослий», мати повну свободу та самостійність, однак батьки, як і раніше, намагаються утримати його в рамках свого контролю, як у дитинстві. Проблеми підлітка підсилюються змінами гормонального тла його організму, тіла й відчуттів, що здійснює додатковий внесок у хитливу поведінку [2, с.36].

Зазвичай прийнято говорити про так званих «важких» підлітків. Неслухняних дітей прийнято обвинувачувати («злі наміри», «порядні гени»). Із психологічної точки зору до числа «важких» попадають не гірші, а особливо чутливі й ранимі діти. Вони під впливом життєвих навантажень швидше «сходять із рейок», а тому потребують допомоги, а не осуду. Причини ж стійкого неблагополуччя треба шукати у глибинах психіки, і вона найчастіше емоційна, а не раціональна [15, с.198].

Психологічно можна виділити чотири основні причини порушення поведінки дітей:

· боротьба за увагу - неслухняність варто розглядати як спосіб привернення уваги до себе;

· боротьба за самоствердження - діти дуже чутливі до обмеження своєї свободи та до різких заборон;

· бажання помститись - у цьому виявляється образа на батьків;

· утрата віри у власний успіх - це глибоке переживання дитиною власного неблагополуччя. При цьому може спостерігатися зсув даного неблагополуччя: дитина переживає неблагополуччя в одній сфері, а невдачі виникають в іншій (наприклад, не складаються стосунки з товаришами, а в результаті стає запущеним навчання; або неуспіхи у школі провокують конфлікти вдома).

Задача дорослого (батька) зрозуміти, що з дитиною відбувається насправді. Зробити це можна, звернувши увагу на свої переживання та почуття [15, с.165]. Якщо дитина бореться за увагу, то дорослий, як правило, відчуває роздратування; якщо дитина протистоїть дорослому, то останнього переповняє гнів; якщо це помста дитини, то дорослий відчуває образу; якщо ж дитина переживає неблагополуччя, дорослого охоплюють безнадійність і розпач.

Найважливіша психологічна порада батькам і вихователям: не реагуйте у звичний спосіб і не створюйте тим самим порочне коло. На практиці це здійснити складно, тому що наші емоції включаються автоматично [8, с.6].

Якщо вашій дитині необхідна увага, то дайте її їй у спокійні моменти, коли ніхто нікому не досаждає (під час гри, спільних занять тощо). Витівки в цей час краще залишити без уваги. Якщо дитина бореться за незалежність, то менше включайтесь у її справи. Якщо ви розумієте, що дитина мстить вам, то спробуйте зрозуміти, за що [8, с.16].

Якщо дитина зневірилась у собі, то зведіть «до нуля» усі свої очікування та претензії до неї. Знайдіть доступний для неї рівень задач й організуйте спільну діяльність, тому що сама вона не може вийти із глухого кута. Постарайтесь не критикувати дитину й шукайте будь-який привід, щоб її похвалити.

Шлях нормалізації відносин із дитиною, яка дорослішає, довгий і важкий. Дорослим у якомусь сенсі доведеться змінювати себе, але це єдиний шлях виховання «важкої» дитини [8, с.23].

Найголовніші дорослі, з якими взаємодіють підлітки, - це їхні батьки. Діти та батьки насправді люблять один одного, але намагаються звично маніпулювати, щоб одержати якийсь виграш. Ось деякі приклади маніпулятивних прийомів підлітків:

· Плач (якщо вони хочуть одержати що-небудь, то ниють або плачуть).

· Погроза («Ага! Раз так, я кину школу»).

· Спекуляції («Ти мене не любиш, інакше б ти...»).

· Порівняння («У всіх уже є такі мотоцикли»).

· Вимагання чи шантаж («Напевно, я занедужаю»).

· Налаштування одного батька проти іншого («Мама не пускає мене в кіно, як же так, тато!»).

· Неправда («Я тут ні до чого»).

· Пригнічений стан (демонстративна депресія, щоби змусити батьків зробити саме те, що він хоче).

Батьки, звичайно, не залишаються в боргу й застосовують свої маніпуляції:

· Вабливі яблука («Віднеси сміття, і я підкину тобі на кишенькові витрати»).

· Погрози («Я думаю, що мені варто сходити до школи й довідатись про твої успіхи»).

· Порівняння («Наш сусід учиться краще, ніж ти, і він такий увічливий»).

· Нещирі обіцянки («Я поговорю з одною людиною про літні заняття в туристичному клубі»).

· Шантаж («Я поскаржусь батькові, а вже він-то з тобою розбереться»).

· Хвороба (використовується як засіб контролю: «Якщо ти не перестанеш цього робити, у мене буде серцевий напад»).

· Любов як засіб досягнення результату («Ти б не робив цього, якби хоч крапельку мене любив»).

Існує чотири чудових способи переключення негативних почуттів, що часом захльостують дітей, на соціально прийнятні дії [19, с.138].

1. Дати виговоритись і перетворити невдоволення, що жевріє в душі, на слова.

2. Чітко позначити словами свої негативні почуття. Після цього вони зазвичай зникають.

3. Змоделювати вихід із ситуації.

4. Регулярно грати у спортивні ігри (теніс, шахи, футбол), щоби зняти напругу, що виникла в результаті боїв у родині та школі.

Допомогти підлітку уникнути небезпечної поведінки можна двома шляхами: задовольняти ті інтереси, що прийнятні (походи, риболовля, спорт), і допомагати йому пояснювати та називати свої негативні почуття. Підлітки повинні чітко розуміти, що є три моменти, що обмежують їхні дії. Вони зобов'язані стримати себе, якщо:

· цього вимагає безпека й існує реальна загроза здоров'ю;

· це загрожує їм, батьківській або чужій власності;

· цього вимагають закон і порядок прийнятності [19, с.143].

Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв'язку з предметним навчанням стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, як зазначала Л. Божович, зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими. Найголовніша зміна в соціальній ситуації розвитку підлітка, на її думку, породжена роллю в його житті групи ровесників. Тому в навчально-виховній роботі з підлітками необхідно враховувати важливість для їх поведінки і діяльності думки однолітків.

Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та ін.

У підлітковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими і ровесниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначається на розвитку психіки та особистості загалом.

ВИСНОВКИ

1. Проаналізувавши основні теоретичні підходи до проблеми дослідження особистісного розвитку підлітка, можна виділити найвидатніших вітчизняних та зарубіжних вчених, що розробляли цю проблему. У нашій країні дослідження особистості підлітка здійснювалися в роботах Л.С. Виготського, О.М. Лєонтьєва, Б.М. Велічковського, П.Я. Гальперіна, В.П. Зінченко, М. А. Холодної та ін. Розвиток самосвідомості підлітка описан у роботах Л.І.Божович, М.Й.Боришевського, Т.В.Говоруна, Т.В.Драгунової, А.Г.Ковальова, С.Л.Рубінштейна, А.Г.Спіркіна, П.Я.Чамати, І.І.Чеснокової та ін.

Найвидатнішими зарубіжними вченими, що вивчали умови формування особистості підлітка, були К. Роджерс, Р. Бернс, Д. Раппапорт, Р. Гарднер, Ф. Хольцман, Дж. Келлі, У.Скотт, О. Харві, Х. Шродер, Ф. Бартлетт, С. Палмер. Надати характеристику психічним та фізіологічним особливостям підліткового віку.

2. У курсовії роботі зазначені психічні та фізіологічні особливості підліткового віку. Підлітковий вік є перехідним головним чином в біологічному смислі, оскільки це вік статевого дозрівання, паралельно якому досягають зрілості й інші біологічні системи організму. Для підлітка характерні максимальні диспропорції у рівні й темпах розвитку, обумовлені значною мірою біологічно. Найважливіше психологічне новоутворення віку - почуття дорослості являє собою новий рівень домагань, що передбачає майбутнє становище, якого підліток фактично ще не досяг. Звідси - типові вікові конфлікти та їх переломлення в самосвідомості підлітка.

3. Характеризуючи соціально-психологічні умови формування особистості підлітка, необхідно детально описати соціальну ситуацію розвитку у підлітковому віці. Своєрідність соціальної ситуації розвитку підлітка полягає у включенні його в нову систему стосунків, спілкування з дорослими та ровесниками, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження у зв'язку з предметним навчанням стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Соціальна ситуація розвитку підлітка особливо залежить від сім'ї, стосунків з батьками. Якщо ці стосунки враховують його потреби і можливості, вибудовуються на засадах взаємоповаги та довіри, підліток легко долає труднощі у навчанні і спілкуванні, активно набуває соціальний досвід, утверджується в таких елементах соціуму, як шкільний клас, група ровесників та ін.

4. У курсовій роботі проведено експериментальне дослідження психологічних умов особистісного розвитку підлітка за допомогою психодіагностичних методик (опитувальник акцентуацій характеру Г. Шмішека; тест Т. Елерса для діагностики мотивації на досягнення успіху; моторна проба Й. Шварцландера на визначення рівня домагань). Найчастіше серед респондентів зустрічаються збудливий, тривожно-боязливий та демонстративний тип акцентуацій. Більшість респондентів мають помірний та низький рівень домагань.

5. На основі результатів констатуючого експерименту у курсовій роботі розроблені практичні рекомендації щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості підлітка. Описані поради батькам, що можуть допомогти зрозуміти труднощі, з якими вимушена справлятися їх дитина, досягти взаємопорозуміння в спілкуванні з підлітком, запобігти відхиленням у розвитку тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание / В. Я. Пилиповский - М. : Прогресс, 1986. - 422 с.

2. Васютинський В.О. Особливості статеворольового самовизначення хлопчиків-підлітків із неповної сім'ї / В.О. Васютинський - К. : Освіта, 1991. - 135 с.

3. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга / И.В. Вачков - М. : Ось - 89, 1999. - 344 с.

4. Гайда В. К. Психологическое тестирование. Учеб. пособ. / В.К. Гайда, В.П. Захаров. - Л. : БРЕШ, 1982.

5. Глуханюк Н. С. Практикум по психодиагностике: учеб. пособ. / Н.С. Глуханюк - Воронеж : МОДЭК, 2005. - 216 с.

6. Головин С.Ю. Словарь практического психолога / С.Ю. Головин - Минск : Харвест, 1998. - 648 с.

7. Городнова Н.М. Статеворольова соціалізація підлітків в сучасній школі: Неперервна професійна освіта: теорія і практика / Н.М. Городнова - К. : Зоря, 2001. - 322 с.

8. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції / О.Є. Гуменюк - Тернопіль : Економічна думка, 2004. - 310 с.

9. Гуревич К.М., Борисова Е.М. Психологическая диагностика / К.М. Гуревич, Е.М. Борисова - М. : УРАО, 1998. - 299 с.

10. Гуцало Е.П. Загальна психологія: Навчально-методичне забезпечення самостійної роботи студентів за КМСОНП / Е.П. Гуцало - Кіровоград : РВВ ім. В. Винниченка, 2005. - 426 с.

11. Елисеев О. П. Практикум по психологии личности / О. П. Елисеев - СПб.: Питер, 2001. - 560 с.

12. Зинченко В.П. Как построить свое «Я» / В. П. Зинченко - М. : Педагогика, 1991. - 136 с.

13. Корольчук М.С. Психодіагностика: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів / М. С. Корольчук, В. І. Осьодло - К. : Ніка-Центр, 2004. - 400 с.

14. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г.С. Костюк - К. : Радянська школа, 1989. - 352 с.

15. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг - СПб. : Питер, 2000. - 179 с.

16. Кудрявцев В.Т., Уразалиева Г.К. Субъект деятельности в онтогенезе / В.Т. Кудрявцев, Г.К. Уразалиева - М. : ВИСТ, 2005. - 244 с.

17. Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст / Н.С. Лейтес - М. : Педагогика, 1971. - 478 с.

18. Лучинин А. С. Психодиагностика. Конспект лекций / А. С. Лучинин - Ростов н/Д. : Феникс, 2004. - 256 с.

19. Мухина В.С. Особенности идентификации с собственным “Я”. Кризис личности в отрочестве / В.С. Мухина - М. : СтарПресс, 1998. - 233 с.

20. Непомнящая Н.И. Психодиагностика личности: Теория и практика: учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / Н.И. Непомнящая - М. : ВЛАДОС, 2001. - 192 с.

21. Носс И.Н. Руководство по психодиагностике / И.Н. Носс - М. : Ин-т психотерапии, 2005. - 688 с.

22. Столин В.В. Самосознание личности / В.В. Столин, А.Н. Аверьев - М. : Из-во МГУ, 1983. - 284 с.

23. Тітов І.Г. Творчість школяра: суб'єктний вимір / І.Г. Тітов - К. : Полісвіт, 2004. - 461 с.

24. Трофімов Ю. Л. Псхихологія: Підручник для студентів вищіх закладів освіти / Ю.Л. Трофімов - К. : Либідь, 1999. - 266 с.

25. Фурман А.В. Психодіагностика інтелекту в системі диференціації навчання: Кн. для вчителя / А.В. Фурман - К. : Основа, 1993. - 377 с.

26. Цимбалюк І.М., Пелех Ю.В. Розвиток творчих здібностей школярів / І.М. Цимбалюк - К. : Професіонал, 2004. - 222 с.

27. Цимбалюк І.М., Созонюк О.С. Педагогічна психологія: Підручник для студентів ВНЗ / І.М. Цимбалюк - Рівне : Принт Хауз, 2004. - 136 с.

28. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія: Навчальний посібник / І.М. Цимбалюк, О.Ю. Яницька - К. : Професіонал, 2003. - 244 с.

29. Черемошкина Л.В. Развитие внимания детей. Популярное пособие для родителей и педагогов / Л.В. Черемошкина - Ярославль : Академия развития, 1997. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru