Методи психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Психологія як наука має певні предмет і методи вивчення психічних явищ. Знання методів і вміння за їх допомогою вивчати вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку особистості -- шлях до глибшого пізнання психологічних особливостей особистості й використання цих знань у практичній діяльності.

Психологія висуває до методів дослідження психічних явищ певні вимоги:

1) психічні явища потрібно вивчати в їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності; 2) метод психологічного дослідження має бути адекватним предметові дослідження, розкривати істотні, а не випадкові, другорядні особливості досліджуваного психологічного процесу, стану чи властивості.

Основним принципом психологічного дослідження є його об'єктивність. Методами, які забезпечують об'єктивність розкриття досліджуваного психічного явища, є спостереження, експериментальне дослідження, аналіз продуктів діяльності (навчальної, трудової, спортивної), бесіда, інтерв'ю та ін. Метод самоспостереження, особливо інтроспективна його форма, не може бути єдиним і вірогідним способом вивчення особливостей психічних процесів, станів і властивостей особистості. Самоспостереження легко піддається суб'єктивному тлумаченню психічних явищ, особливо тоді, коли досліджувана особа малорозвинена і не здатна до самоспостереження. Перевірити ж описи психічних переживань, що досліджуються самоспостереженням, здебільшого неможливо. Втім, при дослідженні об'єктивними методами самоспостереження може використовуватись у формі словесного звіту піддослідного про те, що і як він переживає під час самоспостереження психічного процесу чи стану. При самоспостереженні особистість одночасно постає як суб'єкт та як об'єкт дослідження, що унеможливлює успішність дослідження. Кращою формою самоспостереження є ретроспективне спостереження, засадовим стосовно якого є згадування про перебіг досліджуваного психічного явища після того, як воно відбулося. Людина може в такий спосіб описати, що вона відчувала у стані радості, суму, страху, як вона запам'ятовувала чи міркувала, розв'язуючи завдання.

Провідним принципом об'єктивних методів у психологічному дослідженні є єдність свідомості та діяльності, опосередкованість пізнання внутрішніх, психічних явищ зовнішнім їх виявленням у вчинках, поведінці, мовленні, мімічних рухах, жестах та інших реакціях. Наприклад, закономірності спостереження виявляються у ступені адекватності та швидкості розпізнавання предмета, виокремлення його серед інших об'єктів, знаходження спільного та відмінного в них.

психологічний дослідження метод

1. МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЇ

1.1 Поняття методів та принципи побудови психологічного дослідження

Психологія, розвиваючись як самостійна наука,визначила свій предмет і метод. Предмет - це зміст, якість чи закономірність, в яких наявна психологічна реальність. Метод - це шлях, спосіб або засіб осягнення сутності предмета вивчення. Науковий метод є синтезом певної методології,методики та прийомів дослідження.

Методологія - це вчення про те, з яких положень, принципів, правил повинен виходити дослідник психічної природи « Я» людини та якими засобами він повинен користуватися. Методологія залежить від своєрідності предмета самої науки. Саме своєрідність психічного явища визначає правила, прийоми та підходи науки.

Процес психологічного дослідження складається з низки етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних і формулювання висновків.

На підготовчому етапі вивчають стан досліджуваної проблеми, проводять попередні спостереження, бесіди, анкетування, визначають мету й завдання дослідження. Важливим елементом цього етапу стає гіпотеза - уявлення про очікуваний результат дослідження.

Усі вихідні моменти зумовлюють планування дослідження, вибір контингенту і кількість піддослідних, місця та часу проведення дослідів, технічне оснащення, отримання попередніх експериментальних даних, форми протоколів, план кількісної (статистичної) та якісної обробки й інтерпретації даних.

На етапі збирання фактичних даних використовують емпіричні методи (експеримент, спостереження, тестування, бесіди тощо). Експериментальні дані фіксують у протоколі, що має бути досить повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію всіх необхідних параметрів експериментальної ситуації та психічних властивостей.

Етап обробки даних передбачає кількісний та якісний аналіз і синтез зафіксованих даних.

На останньому етапі дослідження здійснюють інтерпретацію даних та формулювання висновків, встановлюють їхню відповідність чи невідповідність вихідній гіпотезі, виявляють нові питання та проблеми, на основі яких формують програму дослідження.

Дослідник у взаємодії з явищами, що мають психологічний зміст, дотримується певних принципів. Йдеться про загальні вихідні правила, положення, які зумовлюють всі аспекти наукової взаємодії дослідника з предметом свого дослідження.

1.Принцип об'єктивності психологічного дослідження. Психічне у психологічному дослідженні постає як об'єктивне пізнання суб'єктивного явища. Результати дослідження не можуть змінити сутності та закономірності того явища, яке вивчають. Об'єктивність існування його не залежить від взаємодій з предметом дослідження.

Суб'єктивний компонент теж може виявлятися в ініціації дослідження як такого, у свободі вибору організаційних елементів дослідження від змістових до технічних, у професійній компетентності дослідника. Проте об'єктивність у пізнанні явища зберігається.

2.Принцип багатомірного та багаторівневого існування предмета. Вивчення та визначення сутності предмета можуть стосуватися різних його сторін, характеристик та рівнів. Отже, предмет психологічного дослідження постає як багатомірне та багаторівневе явище.

3.Принцип дослідження психологічних явищ у їхньому розвитку вимагає від дослідника розуміння їх такими, що перебувають у стані руху, зміни або очікування цієї зміни, що в кожний момент існування поєднують в собі елементи минулого, теперішнього та майбутнього.

Принцип творчої самодіяльності. Цей принцип вимагає розуміння дослідником того, що суб'єкт у своїх діяннях, в актах своєї творчої самодіяльності не тільки виявляє себе, а й формується та визначається в них.

Принцип організації формувальних та розвивальних впливів у процесі взаємодії дослідника з предметом свого дослідження. Перетворювальна діяльність психолога полягає у наданні предмету свого дослідження інтенції зміни, розвитку, перетворення.

Таким чином, психологічне дослідження є об'єктивним процесом наукового пізнання дійсності, використовує різні методики, засоби, прийоми з метою осягнення цілісної природи предмета дослідження.

1.2 Класифікація методів

Методи психології доцільно розділити на дві групи:

· пізнавальні (дослідницькі) методи;

· методи активного впливу на людей.

Відповідно до етапів психологічного дослідження, доцільно розрізняти чотири групи методів:

· організаційні;

· емпіричні;

· методи обробки даних;

· інтерпретаційні методи.

Розглянемо першу групу методів.

До організаційних методів належать: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, які відрізняються за віком, видом діяльності тощо; лонгітюдний метод, що виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб упродовж тривалого часу; комплексний метод, коли той самий обґєкт вивчають різними засобами представники різних наук, що дає змогу різнобічно характеризувати особистість.

До групи емпіричних методів входять: спостереження і самоспостреження; експериментальні методи; психодіагностичні методи (тести, анкети, питальники, соціометрія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод; трудовий методи.

Методи обробки даних - це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин і міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку - з виокремленням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, системний метод, який передбачає встановлення звґязків між усіма психічними якостями індивіда. Останній полягає в реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.

Розглянемо емпіричні методи отримання фактичних даних про психіку.Метод спостереження полягає в тому, що експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Існує принципова відмінність наукового спостереження від життєвого, яке обмежується реєстрацією фактів і має випадковий, неорганізований характер. На противагу йому, наукове спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації. Для наукового спостереження характерні перехід від опису фактів до пояснення їхньої суті, формування психологічної характеристики особистості.

Якщо ми вивчаємо явище без зміни умов, за яких воно здійснюється, то йдеться про просте обґєктивне спостереження. Спостереження поділяють за різними ознаками (рис. 1.1). Розрізняють пряме і непряме спостереження. Прикладом прямого спостереження може бути вивчення реакції людини на подразник або спостереження за поведінкою дітей у групі, якщо ми вивчаємо типи контактів. Прямі спостереження поділяють також на активні (наукові) й пасивні (життєві). Багато разів повторюючись, життєві спостереження акумулюються в прислівґях, приказках, метафорах і у звґязку з цим становлять певний інтерес для культурологічного і психологічного вивчення. Наукове спостереження припускає цілком певну мету, завдання, умови спостереження. Проте якщо ми спробуємо змінити умови чи обставини, за яких здійснюється спостереження, то це вже буде експеримент.

Рис. 1 Види спостереження

Непряме спостереження застосовують у ситуаціях, коли ми хочемо за допомогою обґєктивних методів вивчити психічні процеси, непіддатливі прямому спостереженню. Наприклад, встановити ступінь втомлюваності або напруженості під час виконання людиною певної роботи. Дослідник може скористатися методами реєстрації фізіологічних процесів (електроенцефалограми, електроміограми, шкірно-гальванічна реакція тощо), які самі не розкривають особливостей протікання психічної діяльності, але можуть відображати загальні фізіологічні умови, що характеризують протікання процесів, які вивчаються.

У дослідницькій практиці обґєктивні спостереження розрізняють також за низкою інших ознак.

За характером контакту - безпосереднє спостереження, коли спостерігач і обґєкт спостереження перебувають у безпосередньому контакті та взаємодії, та опосередковане, коли дослідник знайомиться зі спостережуваними субґєктами побічно, за допомогою спеціально організованих документів - анкет, біографій, аудіо- або відеозаписів тощо.

За умовами здійснення спостереження - польове спостереження, яке відбувається в умовах повсякденного життя, навчання або роботи, та лабораторне, коли за субґєктом або групою спостерігають у штучних, спеціально створених умовах.

За характером взаємодії з обґєктом розрізняють включене спостереження, коли дослідник стає членом групи, та його присутність і поведінка стають частиною спостережуваної ситуації, та невключене (з боку), тобто без взаємодії і встановлення яких-небудь контактів з особою чи групою, яку вивчають.

Розрізняють також відкрите спостереження, коли дослідник відкриває спостережуваним свою роль (недоліком цього способу є зниження природної поведінки спостережуваних субґєктів), і приховане (інкогніто), коли про присутність спостерігача групі або індивіду не повідомляють.

За впорядкованістю в часі розрізняють спостереження суцільні, коли хід подій фіксується постійно, та вибіркові, коли дослідник фіксує процеси, які спостерігає, тільки в певні проміжки часу.

За впорядкованістю в проведенні розрізняють спостереження структуровані, коли події, що відбуваються, фіксуються відповідно до раніше розробленої схеми спостереження, та довільні (неструктуровані), коли дослідник вільно описує події, що відбуваються, так, як він вважає за доцільне. Таке спостереження звичайно проводять на пілотажній (орієнтовній) стадії дослідження, коли потрібно сформувати загальне уявлення про обґєкт дослідження і можливі закономірності його функціонування.

За характером фіксації розрізняють констатуюче спостереження, коли спостерігач фіксує факти так, як вони є, спостерігаючи їх безпосередньо або одержуючи від свідків події, та оцінювальне, коли спостерігач не тільки фіксує, а й оцінює факти щодо ступеня їхньої вираженості за заданим критерієм (наприклад, оцінює ступінь вираженості емоційних станів тощо).

У наковій психології використовують також метод самоспостереження, який постає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних учинків і дій, порівняння своїх думок із думками інших людей. У процесі самоспостереження людина спирається на рефлексію, тобто на розмірковування та переживання щодо власних психічних станів і якостей особистості. Однак при цьому слід ураховувати схильність людини до субґєктивізму і додатково застосовувати інші методи.

Головним методом психологічного пізнання вважають експеримент. Дослідник активно втручається в діяльність та поведінку піддослідного для створення необхідних умов, за яких виявляються ті чи інші психологічні факти, явища, якості. В експериментальному дослідженні має бути обовґязковий контроль за умовами перебігу експерименту, за подразниками, що діють на людину, за її реакціями на них. Для встановлення загальних закономірностей розвитку та функціонування психіки до експерименту залучають велику кількість піддослідних. Практикується й експеримент з однією особою.

Залежно від рівня втручання дослідника в перебіг психічних явищ експеримент може бути констатуючим, коли вивчають наявні психічні особливості без зовнішнього втручання, та формуючим, коли психічні властивості особистості вивчають у процесі «штучного» цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання і виховання людини.

За схемою констатуючого експерименту можна також вивчати природу психічних властивостей у процесі їхнього розвитку, для чого застосовують так звані поперечні та поздовжні зрізи. При поперечному зрізі одночасно порівнюють психічні властивості кількох груп піддослідних, які відрізняються за віком, щоб розкрити динаміку вікового розвитку досліджуваної психічної властивості. Однак при такому підході залишаються поза увагою індивідуальні особливості розвитку психіки.

При поздовжньому зрізі простежуються зміни у психічних властивостях певних людей упродовж тривалого часу (місяці й роки). Це допомагає вивчати розвиток особистості в її цілісності.

За наявністю оснащення психологічний експеримент може бути лабораторним і природним. У лабораторному експерименті використовується спеціальна апаратура, наприклад, тахістоскоп - для обстеження обсягу уваги - або компґютер - для тестування. Дії піддослідного регламентовано інструкцією. Природному експерименту властиві звичайні умови, коли піддослідний не здогадується про власну участь у дослідах, а експериментальні умови обмежуються замаскованим включенням дій дослідника чи його асистента у спільну з піддослідним поведінку (скажімо, у гру дітей у дитсадку).

Значного поширення набув метод тестів, який використовують для визначення властивостей особистості, вимірювання рівня розвитку порівняно зі стандартом. Тест складається із завдань або запитань, що добирають за критеріями валідності (відповідності психічній якості, котра виявляється за його допомогою), надійності (сталості результатів вимірювання), стандартизованості (налагодженості в процесі перевірки на великій кількості піддослідних із визначенням достатнього рівня чутливості) тощо. Інколи тест для свого створення та апробування потребує багато років. За допомогою тестів - а їх уже налічується кілька тисяч - психологи мають змогу перевіряти здібності, навички, уміння, риси характеру й інші якості особистості з метою відбору, контролю, прогнозу, навчання тощо.

Метод запитань. Цей метод базується на цілеспрямованому одержанні інформації шляхом усного чи письмового опитування. Він реалізується у трьох формах: 1) бесіда; 2) інтерв'ю; 3) анкетне опитування. Розглянемо їх.

Метод бесіди часто використовується при дослідженні темпераменту, умов розвитку характеру, інтересів тощо. Він вимагає від дослідника уміння ставити обстежуваному прямі й опосередковані запитання, приймати його точку зору, враховувати його вік і досвід, виявляти до нього такт.

Інтерв'ю як метод застосовується для збирання первинної інформації у психологічних, соціологічних та педагогічних дослідженнях. Це метод, за якого одна людина (інтерв'юер) намагається одержати певну інформацію від іншої людини, групи осіб за умов особистої мовленнєвої взаємодії.

Анкетне опитування допомагає збирати фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людей. Недоліком цього методу є певний субґєктивізм, неможливість контролювати щирість респондентів (тих, хто відповідає на запитання анкети). Для підвищення рівня імовірності результатів опитування доцільно додатково застосовувати інші методи.

Соціометричний і референтметричний методи застосовуються для з'ясування референтності членів групи для кожної людини, яка входить в цю групу. В цих методах використовується низка методичних прийомів, спрямованих на з'ясування думок, оцінок, ставлень кожного з членів групи до окремого члена, який входить до складу цієї групи тощо. Ці методи дають змогу з'ясувати мотиви міжособистісних виборів у групі, міжособистісні відношення у малих групах тощо.

Аналіз продуктів діяльності як метод дослідження можливий за наявності обґєктивних (матеріальних або матеріалізованих) наслідків діяльності людини, таких як архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення, варіанти ескізів та малюнків. Їх аналіз дає підстави ретроспективно відтворювати закономірності психічної діяльності особистості, її психічні властивості. Прикладом застосування цього методу є вивчення психологом Б.М. Кедровим наукового архіву Д.І. Менделєєва часів створення ним періодичної системи хімічних елементів та побудова на цій основі психологічної теорії наукового відкриття.

Для біографічного методу характерні використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, аналіз важливих подій у її дитинстві, юнацтві, навчанні та трудовій діяльності, внаслідок чого реконструюють характерні риси особистості.

Трудовий метод передбачає включення дослідника в конкретну діяльність (професійну, громадську тощо), оволодіння її технологією, входження у відповідну роль з метою вивчення ніби зсередини її закономірностей. Ефективність трудового методу залежить від здатності дослідника до перенавчання, перевтілення, певного артистизму, рефлексії, обґєктивної фіксації дослідних даних тощо.

Методи активного впливу на особистість. Сучасній науковій психології властиві не лише великі методичні можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні властивості особистості. Потреба у цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації - внаслідок міжособистісних конфліктів, стихійного лиха чи техногенної катастрофи тощо. У цих випадках застосовують методи активного психологічного впливу на людину з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. Ці методи може застосовувати тільки професійно підготовлений психолог.

Назвемо деякі з цих методів.

Психологічну консультацію проводять з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально організованого спілкування може бути актуалізовано додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Психологічну консультацію будують за певним планом, який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів і прийомів її розвґязання та здатності до цього людини.

Психологічна корекція передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього соціального та природного середовища, виявлення і подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей, цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми зміни способу життя, перетворення в процесі самопізнання і самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.

Психологічний тренінг (вправи, ділові ігри) застосовують для розвитку здібностей, наприклад уваги, памґяті, мислення, уяви тощо. Зокрема, соціально-психологічний тренінг спрямований на розвиток комунікативних, перцептивних, інтеракційних здібностей, що поліпшує здатність людини до спілкування, забезпечує її особистісне зростання. Цей тренінг виконують за певним сценарієм у так званих групах дискусій, Т-групах тощо.

Психологічна терапія та реабілітація - це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану - під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії та реабілітації широко застосовують техніку гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапію (оздоровлення мистецтвом), терапію творчим самовираженням, трудотерапію тощо.

До методів активного психологічного впливу потрібно додати і такі групи як методи ругулювання; формування і спрямування поведінки та діяльності; психологічного забезпечення ( психологічної підготовки, психічного здоро'я тощо).

1.3 Психологічні методики

Методикою в науковому дослідженні називають процедуру або послідовність здійснюваних дослідницьких чи перетворювальних дій, операцій, спрямованих на предмет та розв'язання пов'язаних з ним завдань дослідження. Психологічні методики розвивались із розвитком психологічної науки. Сьогодні є велика кількість цих методик. Розглянемо деякі із них з вказівкою їхнього призначення, не вдаючись у детальний опис.

Методики, що стосуються організації дослідження, вивчення різних психічних явищ.

Бланкова методика. Використовують дослідження певних психологічних якостей піддослідних. За цією методикою піддослідному задається серія суджень чи запитань, на які він має дати писемну чи усну відповідь.

Технічна методика. Дає можливість досліднику використовувати тестовий матеріал у формі аудіозаписів, відеофільмів тощо, через технічні апарати чи пристрої.

Одномірна методика пов'язана з діагностикою чи оцінкою єдиної психологічної якості чи властивості.

Багатомірна методика використовується для психологічного діагнозу. Вона включає низку методик - бланкову, орієнтовно-маніпуляційну, малювання тощо.

Методики, що пов'язані з дослідженням пам'яті.

Методику асоціативних пар використовують для дослідження пам'яті.(Піддослідному дають список пар слів, картинок чи інших стимулів, а потім через певний час піддослідний має послідовно при показі першого члена пари відтворити другий).

Методика відтворення часткового. Розроблена Дж. Сперлінгом для дослідження іконічної пам'яті(іконічна пам'ять пов'язана з сенсорною інформацією, яка дається піддослідному на дуже короткий час).

Методика петерсонів для визначення впливу часу зберігання інформації на якість її відтворення.

Методика доповнення, за якою піддослідному дають незакінчені розповіді,тести тощо.

Методика вивчення експресії. До неї належать аналіз почерку, аналіз особливостей мовленнєвого спілкування тощо.

Методика подвійної стимуляції розроблена Л.С.Виготським, Л.С.Сахаровим та ін. для вивчення формування понять та для аналізу розвитку і роботи вищих психічних функцій.

Методики, пов'язані з вивченням діяльності, здатностей і здібностей.

Дієва методика, за допомогою якої піддослідний одержує завдання виконати комплекс дій. За успіхом їхнього виконання дослідник робить висновки про певні психічні якості піддослідного.

Продуктивна методика, за допомогою якої вивчають своєрідність творчої продукції піддослідного(піддослідний одержує вербальний, або образний чи реальний матеріал, за допомогою якого він без інструкції або з нею виконує завдання).

Об'єктивно-маніпуляційна методика, за допомогою якої піддослідному дають реальні предмети і завдання виготовити певний виріб або розібрати його.

Методика вивчення продуктів творчості включає групу методик, зокрема тести малюнка людини, дерева, будинку тощо.

Методика конструювання. До неї належить тест світу з його різними модернізаціями та ін.

Методика малювання пов'язана із створенням піддослідним тематично заданого малюнка або намальованого без теми. До цієї методики входять і прийоми інтерпретації стандартних зображень тощо.

У психології є низка методик, пов'язаних із вивченням особистості. До них належить методика інтерпретації(тест фрустрації Розенцвейга, тест Сонді та ін.), методика Которсива.

ВИСНОВКИ

Отже, сучасна психологія має в своєму розпорядженні широкий арсенал методів активного дослідження, пізнання та впливу на психіку людини, щоб допомогти їй у складних умовах нинішнього напруженого, динамічного життя. Тому психологія займає гідне місце серед інших наук про людину.

За своїми методами психологія суттєво відрізняється від інших наук. Специфіка психічної дійсності вимагає розробки й застосування спеціальних методів її пізнання та формування.

Методи психології доцільно розділити на дві групи: пізнавальні (дослідницькі) методи; методи активного впливу на особистість Процес психологічного дослідження складається з ряду етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних та формулювання висновків.

Сучасній науковій психології властиві не лише великі методичні можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні властивості особистості.

Потреба у цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації - внаслідок міжособистісних конфліктів, стихійного лиха або техногенної катастрофи тощо. У цих випадках застосовуються методи активного психологічного впливу на людину з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. Ці методи може застосовувати тільки професійно підготовлений психолог.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Загальна психологія: навч. посібник / За ред. . Огороднійчука З.В. - К.: "А.П.Н.", 2001

2. Загальна психологія: Підручник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Каравела, 2011. - 464с.

3. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984.

4. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: У 2 т. - К.: Форум, 2002.

5. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посібник. - К.: МАУП, 2000. - 256с.

6. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.

7. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. - 3-тє видання, стереотипне. - К.: Либідь, 2001.

7. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. 2-е изд, испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990.

8. Психология XXI века: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина. - М.: ПЕР СЭ, 2003.

9. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології: Досвід особистісно центрованої систематизації категоріально-понятійного апарату: Навчально-методичний посібник. - К.: Ніка-Центр, 2003.

10. Хрестоматия по психологии / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1977.

Размещено на Allbest.ru