Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - “Реакції психічної дезадаптації й методи психологічної корекції в осіб, професійна діяльність яких пов'язана із психологічно напруженими ситуаціями” - проаналізовано джерела інформації, в яких розглядаються психологічні особливості працівників органів внутрішніх справ, що працюють в екстремальних умовах. Відзначено, що у цієї категорії співробітників в останні десятиріччя спостерігається зростання кількості реакцій дезадаптації (Шестопалова Л.Ф., 1999; Александровський Ю.А., 2000; Пажильцев И.В., 2007). Сучасні межові розлади характеризуються рецидивами, глибоким залученням особистісних структур до патологічного процесу, резистентністю до терапії, розвитком тимчасової і стійкої втрати працездатності.

Профілактика, попередження цих розладів є однією з основних завдань медико- психологічної служби органів внутрішніх справ (Курпатов В.И., 1998; Заворотный В.И., 2000; Бандурка А.М., 2006; Булгаков А.В., 2007).

Специфіка роботи осіб, професійна діяльність яких проходить в системі ОВС, пов'язана з високими фізичними і психоемоційними навантаженнями, що може зумовлювати декомпенсацію у контингентів з преморбідно- особистісними ознаками нервово-психічної нестійкості, спричиняти “функціональні” порушення психіки. Ці чинники, у свою чергу, вимагають правильно організованої і кваліфікованої медико-психологічної допомоги (Александровський Ю.О., 2000; Аведисова А.С., 2003; Корольчук М. С.,2007).

За статистичними даними приблизно 2,5-3% співробітників ОВС страждають нервово-психічними порушеннями. Співробітники з сильним типом нервової системи, звикають до подолання труднощів, краще пристосовуючись до умов службової діяльності. У осіб із слабким типом нервової системи можуть розвиватися ті або інші нервово-психічні розлади - у зв'язку дією несприятливих зовнішніх чинників, з виникаючими конфліктами і неприємними переживаннями та ін. (Дудник Д. В., 2004; Заворотный В.И., 2000; Корольчук М. С., Крайнюк В. М., 2006; Пажильцев И.В., 2007).

У формуванні межових психічних розладів серед співробітників ОВС, окрім високої емоційної напруги, велику роль відіграє специфіка роботи, яка пред'являє певні вимоги до їх особистісних характеристик. Наявність психічної нестійкості щодо негативних подій життя також сприяє розвитку вищеозначених психологічних станів (Тарас А.Е, Сельченок К.В., 2002; Ли Канг Хи, 2005; Корольчук М. С., Крайнюк В. М., 2006; Булгаков А.В., 2007).

Таким чином, профілактика розладів психічної сфери у співробітників є однією з найважливіших ланок роботи медико-психологічної служби ОВС.

У другому розділі - “Загальна характеристика досліджуваного контингенту та методи дослідження” - представлено докладні дані комплексне динамічне вивчення психічного здоров'я співробітників БМОП “Беркут” впродовж 6 років (всього було проведено 766 обстежень). Вік обстежених - 23 - 45 років (середній вік склав 32 роки). Стаж роботи - від 1 до 14 років.

З метою уточнення характеру і структури нервово-психічних розладів, з'ясування ролі соціальних чинників у формуванні межової психічної патології, що виникає в процесі оперативно-службової діяльності, було проведено анкетування 144 співробітників БМОП “Беркут”. Анкета включала 44 питання, які стосувалися віку працівника, строку служби, характеру діяльності, тощо.

Крім того зверталася увага на фізичну підготовку і виконання спеціальних вправ з вогневої підготовки. Всі співробітники регулярно повинні були виконувати вправи №13 та №7 згідно затвердженого курсу стрільб МВС України. При невиконанні завдань 1 серії співробітникам надавались ще 2 спроби; в разі невдачі завдання вважалось невиконаним. Для встановлення реакції на дію стресорних факторів було застосовано модифіковану вправу № 17.

Під час виконання вправ з вогневої підготовки для збільшення впливу різноманітних подразників на нервову систему, були застосовані світлові та звукові перешкоди і фізичне навантаження. Вмикався звуковий генератор - зумер, який подавав звуковий сигнал низької тональності потужністю 120 Дб, частотою 16 кГц та періодом вмикання 3 сек. та світловий генератор, який подавав сигнали з періодом 6 сек. та силою світла 8 кд.

Під час проведення досліджень здійснювали контроль соматичного стану та проводили спеціальні обстеження, які включали клініко-психопатологічне вивчення психічного статусу і компоненти соціометричного дослідження. Психологічні дослідження відповідно до нормативних положень МВС України проводили за допомогою методик: MMPI в модифікації Березіна Ф. Б., методик Шмішека і Спілбергера-Ханіна та тестів із самооцінки. Статистична обробка даних проводилася на комп'ютері IBM “Pentium”, за допомогою пакету статистичних програм (Matcard).

Третій розділ - “Патопсихологічна характеристика реакцій дезадаптації у співробітників спеціальних підрозділів МВС України” присвячений опису різних проявів реакцій дезадаптації (РД) у досліджуваного контингенту.

Оцінка результатів спеціальної підготовки показала, що невиконання першої серії зустрічається у 23% випадків, повне невиконання всіх серій - у 3,4% працівників. Це вело за собою подальші додаткові тренування з інструктором у вільний від роботи час, що нерідко призводило до появи емоційних, особистісних реакцій і сприяло формуванню РД у даної категорії обстежених.

Найчастішим проявом психологічних порушень були стани, ідентифіковані нами як ситуаційно обумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД).

Транзиторність, поліморфізм, фрагментарність, “стерта” симптоматика, обмеження проявів дезадаптації конкретними, ситуаційно-середовищними умовами обумовлювали своєрідність реакцій цієї групи.

Як випливає з даних, представлених в рис. 1, переважна більшість порушень, що відносяться до розладів адаптації, виникала у співробітників в перші 1 - 5 років роботи, причому ситуаційно зумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД) в 1,6 рази зустрічалися частіше, ніж короткочасні психологічні реакції (КПР).

При збільшені терміну роботи спостерігалася тенденція до зменшення питомої ваги порушень. В цілому ж, як показали наші спостереження, високий ризик виникнення дезадаптивних реакцій і невротичних станів фіксується у співробітників в період адаптації до умов життя і роботи, тобто в перші 1 - 5 років.

Аналіз патопсихологічної структури і виразності симптоматики в групі співробітників з СОРПД показав, що найчастішими проявами порушень психічної сфери були явища фізичної і психічної стомлюваності, підвищена дратівливість (21,9% випадків).

Як показало дослідження, КПР визначалися існуванням помірно виражених, поліморфних порушень невротичного регістру, короткочасністю, динамічністю, непостійністю. Частіше домінували цефалгічні, вазо-вегетативні, субдепресивні порушення, тривога, емоційна нестійкість.

При СОРПД спостерігалась незначна глибина розладів, що не досягає хворобливого рівня. Внаслідок цих обставин самі співробітники не завжди усвідомлювали хворобливий характер наявних порушень, частіше відносячи погіршення самопочуття і зниження продуктивності на рахунок явищ звичної перевтоми, зниження інтересу до навколишнього через монотонність і "сірість" буденного життя. Ці особи самостійно не зверталися за психопрофілактичною допомогою, а свої скарги висловлювали лише при поглибленому розпитуванні фахівця. За тривалістю стани СОРПД були відносно короткочасними, продовжувалися від кількох днів до кількох тижнів.

За перебігом психічна дезадаптація частіше виявлялась в пригніченому стані, симптоматика "мерехтіла", то з'являючись, то зникаючи на фоні перманентних або нападоподібних соматовегетативних компонентів.

За результатами наших досліджень, всі обстежені співробітники в групі з СОРПД були розподілені на чотири підгрупи відповідно до особливостей переважаючих порушень.

Це дозволило виділити чотири форми СОРПД: астенічний, соматоформний, депресивний та емоційно-збудливий.

Результати наших досліджень свідчать про те, що чим пізніше включаються механізми адаптації, тим з більшою вірогідністю розвиваються невротичні стани, і тим довшим є адаптаційний період. Спостерігались різні типи режимних порушень, як форми ситуативно-особистісного реагування, що беруть участь у формуванні реакції виходів із певного стану.

Таким чином, проведені дослідження дозволяють ідентифікувати чинники ризику розвитку межових психічних розладів у співробітників підрозділів ОВС України для подальшого формування психокорекційних груп в залежності від типу реагування.

У четвертому розділі “Особливості психічної дезадаптації та принципи її психокорекції й психопрофілактики у співробітників спеціальних підрозділів ОВС України” визначено профіль особистості та акцентуації характеру.

При патопсихологічному обстеженні за даними тесту MMPI у обстежених нами співробітників виявлено підвищення рівня шкал невротичної тріади (1-а, 2-а і 3-я шкали) в порівнянні з показниками середньостатистичного нормативного профілю, що свідчить про виражений емоційний дискомфорт, труднощі адаптації, внутрішню дисгармонію, блокаду мотивованої поведінки.

При цьому відмінності між групами співробітників стосувалися не конфігурації лівої частини профілю, а кількісних показників підйому. Крім того, в групі співробітників з СОРПД виявлено зміну профілю за шкалою соціальної інтраверсії (0-а).

У цілому аналіз усередненого профілю особи в групі співробітників з СОРПД показав, що найвищими виявилися значення шкал істерії (емоційної лабільності, витіснення турбуючих чинників - 3-а), іпохондрії і соматизації тривоги (1-а), тривоги і депресивних тенденцій (2-а), соціальної інтраверсії (0-а) при відносному підвищенні за шкалою психастенії і фіксації тривоги (7-а).

Одержані дані свідчать про наявність в психічному статусі співробітників з СОРПД внутрішньої тривоги, напруженості, дратівливості, невпевненості в своїх силах. Усунення тривоги відбувається у них, в основному, за рахунок її витіснення і соматизації з формуванням демонстративної поведінки, спрямованої на отримання співчуття і підтримки з боку оточуючих. Останнє може досягатися за рахунок афектованої демонстрації непсихотичних психопатологічних порушень (зниження настрою, пам'яті, підвищеної стомлюваності). Проте, за збереження високої потреби в увазі, визнанні і при демонстративній поведінці, такі особи володіють достатньою критичністю, схильністю до аналізу ситуацій, хворобливо реагують на негативні сигнали, що ними помічаються. Відносне підвищення профілю за шкалою соціальної інтраверсії (0-а) вказує на зниження у співробітників з СОРПД рівня включення в соціальне середовище, на їх замкнутість і соромливість.

Крім того, це свідчить про переживання труднощів в налагоджуванні міжособистісних відносин у зв'язку з процесом уживання в нове мікросоціальне середовище, або ж про наявність серйозного міжособистісного конфлікту. Можливо, труднощі здійснення міжособистісних контактів у співробітників з СОРПД і їх прагнення до діяльності, не пов'язаної з широким спілкуванням, можуть бути зумовлені підвищеною схильністю до тривожних реакцій в разі міжособистісних конфліктних стосунків.

Аналіз даних, одержаних за допомогою шкали особистісної і реактивної тривожності Спілбергера - Ханіна, дозволив встановити такі закономірності. Середні показники як особистісної, так і реактивної тривоги у співробітників з СОРПД були підвищені. Показники реактивної тривожності в групі співробітників з СОРПД виходили за межі середньостатистичної норми.

Висока реактивна тривожність виражається в зниженні настрою, внутрішній напруженості, схильності до накопичення негативних емоцій, зниженні активності, втраті ініціативи.

Аналіз одержаних даних показує також, що ні тривожність, ні ригідність не зачіпають глобально всіх підструктур особистості. Вони є характерними, але факультативними особистісними властивостями досліджуваного контингенту, захоплюють лише окремі психічні сфери і реалізуються лише в умовах напруженої діяльності. Їх слід розглядати як чинники ризику формування межових психічних розладів. Дослідження акцентуації за допомогою методики Шмішека у обстежуваного нами контингенту показало, що у обстежених нами співробітників з СОРПД з 12 типів акцентуації зустрічалося 7.

Найчастіше соматоформний варіант СОРПД зустрічався з педантичним типом акцентуацій. Соматоформний та емоційно-збудливий варіанти - у суб'єктів з демонстративним типом. Застрягаючий та педантичний типи акцентуацій були притаманні депресивному варіанту СОРПД. Аналіз результатів патопсихологічних досліджень співробітників дозволяє вважати особистісними чинниками ризику виникнення СОРПД наявність акцентуації, головним чином застрягаючого, педантичного, емотивного і тривожно-боязкого типів; високу психічну ригідність, переважно в емоційно-афективній сфері; підвищений рівень тривожності, особливо її ситуативного компоненту; низький рівень суб'єктивного контролю.

Наступним етапом дисертаційної роботи (розділ п'ятий - “Дослідження психологічних реакцій в умовах штучно створених перешкод” Дослідження психологічних реакцій в умовах штучно створених перешкод було дослідження психологічних реакцій в умовах змодельованих психологічних та фізичних навантажень у працівників БМОП “Беркут”. Встановлено, що на фоні впливу штучно створених перешкод (а саме світла, шуму та фізичних навантажень) спостерігається різке збільшення негативних симптомів. Отримані нами результати (рис. 3) свідчать про те, що в умовах впливу подразнюючих факторів на працівників спецпідрозділів кількість осіб з СОРДП зросла на 22,9%, а КПР - на 8% у порівнянні з психоемоційним станом при відсутності дії цих подразників.

Все це обумовлює необхідність застосування методів психокорекції та психопрофілактики під час професійної підготовки співробітників БМОП “Беркут”.

З метою поліпшення рівня адаптації та підвищення якості професійної підготовки співробітників ПМОП нами були застосовані методи психокорекції і психопрофілактики. У комплексі психокорекцій них заходів використовували методи, які базувалися як на навіюванні, так і на переконанні, роз'ясненні (раціональна, групова, непряма психокорекція), а також методи, що передбачали оволодіння навичками психічної саморегуляції (емоційно-вольовий тренінг), спрямовані на реконструкцію порушених стосунків особистості (особистісно-реконструктивна психокорекція) й інші, в їх різних модифікаціях, комбінаціях і варіантах. У процесі психокорекції межових психічних розладів, як правило, комбінувалися індивідуальні і групові заняття. Курс складався з 6-ти - 8-ми групових занять, які проводилися 3-4 рази на тиждень у відкритих змішаних психотерапевтичних групах по 10-12 чоловік, і 2-х - 3-х індивідуальних сеансів, тривалістю по 55 - 65 хвилин. При групових заняттях значна увага зверталася на індивідуалізацію впливу (індивідуальні навіювання, підбір і відпрацювання індивідуальних формул самонавіювання, акцентована увага до особистості кожного досліджуваного, обговорення його проблем в групі, символічний прийом в групу і побажання групи в кінці лікування і т.п.). При розробці схем психокорекції основна роль відводилась тим компонентам емоційно-вольового тренування (ЕВТ) і лікувально-особистісної терапії (ЛОП), які спрямовані на дезактуалізацію психотравмуючої ситуації та зниження її соціальної значущості.

Встановлено, що найбільш ефективними методиками корекції розладів при СОРДП у відсутності зовнішніх подразників були: при астенічній формі - прогресивно-м'язова релаксація (100%); при соматоформній - НЛП (100%); при емоційно-збудливій - прогресивно - м'язова релаксація та НЛП (100%). При депресивних розладах ефективність методів корекції склала 75 % (НЛП, ЕВТ).

У той же час, результативність даних методик на фоні штучно створених перешкод була інакшою. Так, ефективність прогресивно-м'язова релаксації при астенічній формі на фоні штучно створених перешкод була менше 25%, а найбільш ефективним виявився ЕВТ (100%). Застосування методу прогресивно - м'язової релаксації при емоційно-збудливої форми СОРПД було однаково ефективним, як при наявності, так і при відсутності перешкод (100%). При депресивній формі ефективність психокорекційних методів та ЛОП у відсутності перешкод була мінімальною, але в умовах змодельованих перешкод ефективним виявився ЕВТ (75%). При соматоформній формі СОРПД в умовах штучних перешкод ефективність ЛОП була мінімальною.

Таким чином проведене дослідження дало змогу встановити, що при астенічній формі СОРПД слід застосовувати емоційно-вольовий тренінг; а при емоційно-збудливій формі - метод прогресивно - м'язової релаксації. Це дозволяє в стислий термін професійної підготовки оптимально надати психологічну допомогу.

Результати проведеного аналізу ефективності традиційних методів психокорекції і нового підходу, що базується на попередженні вищевказаних психічних розладів стали підґрунтям для застосування групової психотерапії в період першопочаткової підготовки співробітників ПМОП. Використання новітніх форм навчання особового складу за методикою групової психотерапії - “групи тренінгу вмінь” (ГТВ); особистісно-орієнтована психотерапії (ООП), підтримувально когнітивна психотерапії необхідно розглядати як варіант психокорекційної роботи, якій базується на придбанні безпосереднього живого досвіду, тобто засвоєння різноманітних форм поведінки під час виконання бойових та спеціальних завдань.

Як видно із результатів дослідження, новий метод професійно - психологічної підготовки позитивно вплинув як на психоемоційний стан співробітників спецпідрозділів ОВС України (у них майже не спостерігалось СОРДП), так і на якісні показники вогневої підготовки - ефективність якої була вища майже на 40% у порівнянні з першою групою, яка готувалась за традиційними психологічними методиками. Проведені нами дослідження дозволяють стверджувати, що застосування багаторівневої, диференційованої психокорекції, що об'єднує декілька методів і форм та враховує особливості психічних порушень у співробітників БМОП, дозволяє досягти істотного поліпшення їх психоемоційного стану.

Також встановлено, що при застосуванні нового методу психопрофілактики покращується стан вегетативної нервової системи, стан серцево-судинної та дихальної систем. З огляду на все вищевикладене, ми дійшли до висновку про доцільність широкого використання даного підходу при психологічній підготовці працівників ОВС.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що в перші 5 років служби працівників спеціальних підрозділів ОВС України ситуаційно зумовлені реакції психічної дезадаптації (СОРПД) в 1,6 рази зустрічалися частіше, ніж короткочасні психологічні реакції (КПР). Зі збільшенням строку служби співвідношення вказаних розладів змінилося і склало 3,7% при СОРПД в порівнянні з короткочасними психологічними реакціями (1,6%).

2. Проведений патопсихологічно-типологічний аналіз дав змогу розробити діагностичні критерії і виокремити 4 форми СОРПД: астенічний (2,7%); соматоформний (1,7%); депресивний (3,2%); емоційно-збудливий (8,4%). До основних чинників, що підвищують вірогідність формування СОРПД, належать мікросоціальні конфлікти, житлово-побутові труднощі, перенесені у минулому екзогенно-органічні захворювання, хронічні соматичні захворювання у стадії ремісії. Соціальними чинниками ризику формування СОРПД є незадовільна якість базової освіти, неповний склад сім'ї та ін.

3. Аналіз усередненого профілю особистості за MMPІ в групі співробітників із короткочасними психологічними реакціями (КПР) показав, що найбільшими виявилися значення шкал - 3-ої (істерії), що виявляє осіб, схильних до невротичних реакцій конверсійного типу, 1-ої (іпохондрії), що виявляє працівників схильних до астено-невротичного типу особистості, 2-ої - (депресії), що виявляє осіб з інтрапунктивними реакціями та аутоагресією. Крім того визначено більш значне підвищення профілю особистості за 7- ю шкалою (психастенії). Аналіз середніх значень шкал профілю за критерієм вірогідності між представниками груп співробітників із СОРПД і із КПР виявив вірогідні розходження за 3-ою, 7-ою й 0-ою шкалам. Аналогічні тенденції спостерігались і при СОРПД, однак їх виразність в середньому, на 12-15% перевищувала прояви при КПР.

4. Виявлено більш виражену зміну середніх показників як особистісної, так і реактивної тривожності (за Спілбергером), які були вірогідно вище у співробітників із СОРПД, ніж у співробітників із КПР. Аналіз патопсихологічних і соціальних індивідуально-психологічних показників та їхня кореляція з рівнями порушень психічної сфери (r = 0,33) дала можливість вважати СОРПД основним фактором формування клінічно обкреслених межових психічних розладів і визначити контингенти співробітників, які вимагають надання невідкладної психологічної допомоги. Аналіз усередненого профілю особистості за MMPI в групі співробітників з короткочасними психологічними реакціями (КПР) показав, що найвищими виявилися значення шкал - істерії емоційної лабільності, витіснення чинників, що турбують (3-а), іпохондрії і соматизації тривоги (1-а), тривоги і депресивних тенденцій (2-а), соціальної інтраверсії (0-а) при відносному підвищенні за шкалою психастенії і фіксації тривоги (7-а). Аналіз усередненого профілю особистості у співробітників групи з СОРПД виявив більш виражені зміни середніх показників вищевказаних шкал. Крім того, в цій групі разом з провідним значенням 1-й, 3-й і 2-й шкал, визначено більш значне підвищення профілю за 7-ю шкалою. Показники реактивної тривожності в групі співробітників з СОРПД виходили за межі норми.

5. Встановлено, що основними напрямами здійснення системи психокорекції і психопрофілактики межових психічних розладів у співробітників спеціальних підрозділів МВС України є: соціально-психологічний; медико-психологічний; лікувально-профілактичний. Найбільш оптимальними методиками для корекції та профілактики вищеозначених розладів є короткострокова психотерапія у вигляді емоційно-вольового тренування (ЕВТ), особистісно-орієнтована психотерапія (ООП), підтримувально когнітивна психотерапія, валеологічні програми, виховні і дидактичні заходи тривалістю до 1 року.

6. Розроблена та апробована нами система психопрофілактики дезадаптацій реалізується за трьома напрямами: на першому - провідне значення має обмеження прийому на роботу осіб з латентно-предиспозиційною психічною нестійкістю; на другому - раннє виявлення осіб з межовими психічними порушеннями і нагляду за ними ( при необхідності - обстеження і психокорекції); на третьому - провідна роль належить раціональному навчанню співробітників із урахуванням їх нервово-психічного здоров'я, а також результатів психологічної реабілітації.

7. Проведений порівняльний аналіз стану психічної діяльності у співробітників ПМОП, які готувалися за традиційною та новою системою професійної підготовки, показав суттєві переваги нової системи професійної підготовки, що підтверджено зменшенням терміну адаптації, зниженням рівня межових психічних розладів, а також чинять позитивний вплив на стан серцево - судинної та дихальної системи.

8. Отримані данні свідчать про доцільність включення в систему службової та професійної підготовки співробітників МВС України сучасних методів психокорекції для покращення особистісних якостей та навичок, необхідних в оперативно-службовій діяльності, а також навчанню методам психологічної само - та взаємодопомоги при психотравмах.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Зивзах М.В. Поведінка співробітників органів внутрішніх справ в екстремальних умовах і забезпечення навчально-тренувального підвищення їх психологічної стійкості //Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Серія психологія. Випуск 18. - Харків, ХНПУ. - 2006. - С. 42-47.

2. Михайлов Б.В., Зивзах М.В. Розробка навчально-тренувального підвищення психологічної стійкості співробітників спеціальних підрозділів міліції МВС України в екстремальних ситуаціях //Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. Харків: ХУПС, 2006. - Випуск 2 (26). - С. 134-137. (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення дослідження; аналіз отриманих результатів, участь у підготовці статті до друку).

3. Зивзах М.В. Реакции дезадаптации у работников специальных подразделений МВД Украины //Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія психологія. - Випуск 36. - № 740 - Харків, 2006. - С. 84-87.

4. Зивзах М.В. Особливості механізмів психогенезу основних психопатологічних синдромів у співробітників органів внутрішніх справ //Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України/ за ред. Максименка С. Д. - К.: “Логос”, 2006. - Т. 7, вип.9. - С. 442-448.

5. Зивзах М.В. Использование психотерапии при подготовке личного состава сотрудников специальных подразделений милиции /Проблеми екстремальної психотерапії. /Матеріали науково-практичної конференції “Платонівські читання”, 11-13 травня 2000 року, Харків, 2000. - С. 41-44.

6. Зивзах М.В. Психотерапия в структуре подготовки личного состава сотрудников специальных подразделений органов внутренних дел /Медицинские исследования, том 1, выпуск 1, Харьков: ОКО, 2001. - С. 118.

7. Зивзах М.В. Психологічна підготовка співробітників спеціальних підрозділів міліції МВС України і підвищення їх психологічної стійкості в екстремальних ситуаціях/ Досягнення молодих вчених - майбутнє медицини. Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених, 22 листопада 2005 року. - Харків, 2005. - С. 38.

8. Зивзах М.В., Михайлов Б.В. Разработка обучающе-тренировочного повышения психологической устойчивости сотрудников органов внутренних дел в экстремальных условиях/ Від фундаментальних досліджень - до прогресу в медицині. Матеріали Науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 200-річчю з дня заснування Харківського державного медичного університету 17-18 січня 2005 року. - Харків, 2005. - С. 243-244. (Особистий внесок здобувача: участь у теоретичному обґрунтуванні дослідження, проведення дослідження; аналіз отриманих результатів, участь у підготовці тез до друку).

9. Зівзах М.В. Психокорекція станів психічної дезадаптації осіб, професійна діяльність яких відбувається в екстремальних умовах. Інформаційний лист № 24-2007. Харків, ЗАТ “ХЦНТЕІ”. - 4 с.

Размещено на Allbest.ru