Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО РОБОТИ ІЗ СОЦІАЛЬНО ЗАНЕДБАНИМИ УЧНЯМИ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Вовк Валентин Петрович

УДК 159.9:[337.8+378:367.58](043.3)

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор, академік Максименко Сергій Дмитрович, директор Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Піроженко Тамара Олександрівна, Київський Міжнародний університет, завідувач кафедри психології;

кандидат психологічних наук Комар Таїсія Василівна, Хмельницький національний університет.

Провідна установа: Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І.Я. Франка.

Захист відбудеться 24 квітня 2007 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 453. 02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м.Київ-33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України,01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2

Автореферат розіслано 23 березня 2007 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

занедбаний психологічний учень вчитель

Актуальність дослідження. Особливості соціально-економічних, політичних труднощів, які переживає Українська держава сьогодні, протиріччя розвитку нашого суспільства, деформованість ринкових відносин гостро вплинули і на школу. Помітним став спад у школярів інтересу до навчання, не дає належного ефекту система виховної роботи навчально-виховних закладів, погіршується дисципліна, знижується антидевіантний імунітет школярів, зростає кількість важковиховуваних, соціально занедбаних дітей і підлітків, частішають правопорушення, скоєні неповнолітніми.

Проблема соціальної занедбаності давно цікавила багатьох педагогів і психологів (П.Б. Блонський, Л.С. Виготський, О.Б. Залкінд, А.С. Макаренко, В.М. Сорока-Росінський, В.О. Сухомлинський, С.Т. Шацький). Протягом останніх десятиріч інтерес вчених до даної проблеми поглибився (М.О. Алемаскін, В.Б. Баженова, Б.С. Бєлкін, Т.В. Драгулова, З.Г. Зайцева, Л.М. Зюбін, Н.Ю. Максимова, І.А. Невський, Р.В. Овчарова, В.М. Оржеховська, Л.С. Славіна, В.А. Татенко, Т.М. Титаренко, Д.І. Фельдштейн). Чимало праць цьому питанню присвятили зарубіжні педагоги і психологи (А. Адлер, Д.І. Байярд, А. Бандура, Я. Корчак, М.А. Раттер, К. Роджерс, П.І. Слотт, В. Смикал, М. Шюрер, К.Г. Юнг та ін.).

Суттєвою особливістю значної кількості досліджень цього напряму є їх зосередження на підлітковому віці, тоді як проблема соціальної занедбаності серед молодших школярів вивчається небагатьма дослідниками (Р.В. Овчарова, В.М. Оржеховська, Т.Є. Федорченко).

Дослідження цих учених показують, що нині збільшується кількість функціонально неспроможних сімей, віддаляються від виконання виховних завдань заклади освіти, згортається робота з дітьми за місцем проживання. Зубожіння сімей призводить до втрати в них рівноваги і спокою, зростає жорстокість. Батьки все частіше вдаються до фізичних покарань. За даними досліджень (Т.Є. Федорченко), більш ніж 187 з 250 обстежених дітей (75%) зізналися, що їх удома бють. Наслідком цього є збільшення кількості неповнолітніх, залишених наодинці зі своїми проблемами, та тих, чия поведінка виходить за межі правових та моральних норм.

Дослідники (Бєлкін Б.С., Верцинська Н.Н., Зайцева З.Г., Левкович В.П., Кочетов А.І.) стверджують, що під впливом сьогоденних негараздів у дітей, вихованню яких у сім'ї та школі не приділяється належної уваги, досить часто відбувається деформація багатьох уявлень, змінюються бажання і звички, з'являється невпевненість у собі, втрачається довіра до інших. На зміну одним почуттям і уподобанням приходять інші, які можуть носити і паталогічний характер. У дитячому середовищі спостерігається зростання цинізму, жорстокості, агресивності.

Звертаючись до причин зазначених явищ, учителі вказують на неприязні стосунки дітей з батьками, відсутність контролю з боку батьків за поведінкою дітей, низький культурний рівень сім'ї, пияцтво тощо. Проте прагнення учителів прямолінійно, імперативно сформулювати ознаки соціально-педагогічної занедбаності дитини в сім'ї є, на думку дослідників (Зайцева З.Г., Оржеховська В.М., Татенко В.А., Титаренко Т.М.), найсерйознішою діагностичною помилкою, адже в цьому разі ігнорується взаємодія особистості і навколишнього макросередовища, не враховується активність дитини, її здатність не тільки сприймати, але й осмислювати виховні впливи в залежності від засвоєних раніше оцінок, суджень. Нечітке диференціювання ознак соціальної занедбаності призводить до хибного визначення причин її виникнення, шляхів попередження тощо.

Незважаючи на чималу кількість дослідницьких робіт, присвячених питанням виховання соціально занедбаних учнів, проблема підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з дітьми цієї категорії досліджувалася недостатньо. Немає системи у визначенні змісту цілеспрямованої підготовки студентів педагогічних закладів до роботи з виявлення, попередження і корекції стану соціальної занедбаності учнів молодшого шкільного віку; відсутня методика оволодіння ними необхідним інструментарієм для роботи з учнями вищезгаданої категорії.

Проблема психологічної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями вимагає нових підходів. Один із них, на нашу думку, полягає у побудові спеціальної програми психологічної підготовки вчителів початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями.

Актуальність проблеми, її недостатня теоретична, методична і практична розробленість, потреби практики зумовили вибір теми дослідження “Психологічна підготовка вчителя початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями”.

Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України “Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти” (№ державної реєстрації 196U006943).

Об'єкт дослідження - процес підготовки майбутніх учителів до роботи з учнями початкових класів.

Предмет дослідження - особливості психологічної підготовки вчителів початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями.

Мета дослідження - визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити основні напрями підготовки вчителів початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями.

Гіпотеза - процес психологічної підготовки майбутніх учителів початкових класів здійснюватиметься ефективніше за умови:

наявності у них специфічного комплексу професійно важливих якостей, які входять до складу психологічної компетентності;

впровадження у навчальний процес спецкурсу “Методика роботи із соціально занедбаними учнями”.

Завдання дослідження:

1) здійснити теоретичний аналіз проблеми соціальної занедбаності учнів у

психолого-педагогічній літературі;

2) встановити перелік професійних якостей, які сприяють успішній роботі вчителя початкових класів із соціально занедбаними учнями, та визначити рівень їх сформованості у майбутніх учителів;

3) вивчити фактичний стан досвіду роботи із соціально занедбаними учнями у вчителів шкіл, працівників психологічних служб і спеціальних державних установ;

4) розробити спецкурс “Методика роботи із соціально занедбаними учнями” та здійснити його апробацію шляхом впровадження в навчальний процес.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: загальні психолого-педагогічні теорії дослідження соціальної занедбаності (А. Адлер, М.О. Алемаскін, В.Г. Баженов, А. Бандура, Б.С. Бєлкін, Л.С. Виготський, З.Г. Зайцева, А.С. Макаренко, Н.Ю. Максимова, І.А. Невський, Р.В. Овчарова, В.М. Оржеховська, М.А. Реттер, К. Роджерс, В.М. Сорока-Росінський, В.О. Сухомлинський, В.А. Татенко); теоретичні підходи до визначення професійних психолого-педагогічних якостей вчителя (Ф.Н. Гоноболін, В.А. Кан-Калик, С.В. Кондрат'єва, Н.В. Кузьміна, С.Д. Максименко, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, Т.Д. Щербань); теоретичні основи формування його професійної і психологічної компетентності (О.О. Бодальов, Г.М. Горбач, А.К. Маркова, Р.В. Овчарова, І.М. Сергієнко, С.П. Тищенко, Н.В. Чепелєва, Т.М. Яценко).

Основними методами дослідження були: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури і досвіду роботи викладачів педагогічних вузів та вчителів шкіл; аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація емпіричних та теоретичних даних; діагностичні методи: опитування, анкетування, спостереження, бесіда, інтерв'ю; констатуючий та формуючий експерименти; порівняльний аналіз результатів дослідження; математичні методи обробки даних дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

а) вперше теоретично обґрунтовано необхідність психологічної підготовки вчителя початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями; б) визначено психолого-педагогічні якості, що входять до складу психологічної компетентності вчителя початкових класів як необхідні для роботи із соціально занедбаними учнями; в) розроблено діагностичні прийоми визначення рівня сформованості психологічної компетентності у майбутніх учителів; г) узагальнено досвід роботи вчителів шкіл, працівників психологічних служб і спеціальних державних установ із соціально занедбаними учнями.

Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні уявлень про сутність соціальної занедбаності учнів та її причини; у виявленні оптимальних підходів до формування у майбутніх учителів початкових класів психологічної компетентності як необхідної умови підготовки до роботи із соціально занедбаними учнями; запропоновано перелік якостей, які є визначальними для ефективної роботи із зазначеною категорією учнів.

Практичне значення дослідження зумовлене можливістю ефективного застосування розробленого спецкурсу “Методика роботи із соціально занедбаними учнями” та методичних рекомендацій до вивчення кожної теми, змісту лекційних, семінарських і практичних занять. Використання запропонованого спецкурсу дозволить сформувати у вчителя початкових класів вміння виявляти та діагностувати причини соціальної занедбаності учнів і організовувати процес їх виховання. Цей спецкурс може використовуватися безпосередньо в ході вузівської підготовки майбутніх учителів початкової школи, а також на курсах підвищення кваліфікації вчителів, які працюють із соціально занедбаними дітьми.

Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечувалися послідовним розв'язанням завдань емпіричного дослідження; організацією констатуючого та формуючого експериментів відповідно до мети, завдань та умов проведення дослідження; використанням взаємодоповнюючих методів; репрезентативністю вибірок, а також кількісним і якісним аналізом експериментальних даних та їх зіставленням з даними інших досліджень.

Апробація роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження було представлено на: Міжнародній науково-практичній конференції “Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці” (Київ, Хмельницький, 2002); Міжнародній конференції “Проблеми початкової ланки освіти в контексті розвитку світових педагогічних тенденцій” (Хмельницький, 2003); Всеукраїнській конференції ”Василь Олександрович Сухомлинський і проблеми сучасної освіти” (Хмельницький, 2001); науково-практичному семінарі “Організаційно-педагогічні проблеми ступеневої підготовки педагогів” (Хмельницький, 2001); обговорено на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображений у 10 наукових працях, з них 3 опубліковано у фахових наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (їх налічується 217). Роботу викладено на 166 сторінках, вона містить 25 таблиць та 14 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, вибір теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет та мету, сформульовано гіпотезу, завдання та методологічні основи і методи дослідження. Охарактеризовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення, вказані результати апробації роботи та її структури.

Перший розділ - “Психолого-педагогічні засади підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями” - містить аналіз дослідження проблеми соціальної занедбаності учнів молодшого шкільного віку в педагогічній психології. В ньому з'ясовано сутність і структуру соціальної занедбаності, розглянуто теорію і практику психологічної підготовки майбутніх учителів із соціально занедбаними учнями в системі педагогічної освіти.

Як показало вивчення психолого-педагогічної літератури, уявлення про важковиховуваність формувалося в межах педагогічної практики і теорії. Але вже в 20-х роках минулого століття це явище стає предметом психолого-педагогічних досліджень (П.Б. Блонський, Л.С. Виготський, О.Б. Залкінд, А.С. Макаренко, В.М. Сорока-Росінський, С.Г. Шацький). Згадані автори заперечували думку про те, що виховання безсиле виправити деякі відхилення від норми моральності і поведінки в окремих дітей і підлітків; виступали проти реакційної ідеї дефективності дітей, згідно з якою значна кількість учнів зараховувалася до категорії невиправних, приречених, непотрібних суспільству.

Психологічні дослідження таких учених, як М.О. Алемаскін, Б.С. Бєлкін, Т.В. Драгулова, Л.М. Зюбін, І.А. Невський, Л.С. Славіна, Д.І. Фельдштейн та ін. виявили чимало причин і критеріїв важковиховуваності, різноманітних її проявів і психологічних типів.

Зокрема наголошувалося, що провідним суспільним мотивом поведінки і діяльності молодших школярів є їх прагнення знайти своє місце в колективі; причина їх недисциплінованості полягає у невмінні завоювати собі бажану позицію (М.О. Алемаскін, Л.І. Божович, Л.С. Славіна, М.І. Смірнов, К.К. Платонов та ін.).

Ці дослідження створюють реальний портрет сучасного соціально занедбаного учня, вказують на значну кількість причин, які спонукають до розробки системи підготовки вчителя для роботи з цією категорією дітей.

Соціальна та наукова значущість теоретичної розробки суперечливої і неоднозначної проблеми соціальної занедбаності знаходить прояв у активному пошуку практичних методик і технологій вивчення важких учнів, їх сімей, виявлення причин соціальної занедбаності, її корекції, застосування нетрадиційних технологій правового та превентивного виховання учнівської молоді. Практична спрямованість нашого дослідження вимагає необхідної орієнтації в потоці психолого-педагогічних інновацій практичного характеру, що відображають проблематику соціальної занедбаності.

Аналіз проблеми соціальної занедбаності в сучасній психолого-педагогічній літературі дає підстави вважати, що спільною особливістю соціально занедбаних учнів є викривлення у спрямованості їх особистості, прагнення задовольняти свої бажання всупереч нормам моралі, не враховуючи вимог та інтересів колективу, суспільства, вчителів, батьків. Через відсутність самокритичності вони ігнорують дисципліну, не підкоряються встановленим нормам і правилам поведінки. В усіх учнів зазначеної категорії рівень домагань не відповідає їхнім можливостям. Егоїстична життєва позиція провокує їх оцінювати все з точки зору власної вигоди. Ці негативні риси соціально занедбаних учнів повсякчас проявляються в жорстокості, бійках, знущанні над слабшими, крадіжках, вживанні спиртних напоїв, наркотиків, у відмові від доручень, небажанні вчитися. За даними наших спостережень, у початковій школі нараховується в середньому 10-13 учнів з яскраво вираженим відхиленням у поведінці, а на клас припадає від 1 до 3-х учнів. Класів, де немає таких учнів, майже не існує.

Наведені дані дозволяють дійти висновку, що робота школи з соціально занедбаними, важковиховуваними учнями насамперед повинна бути спрямована на корекцію їх життєвої позиції, формування соціальної активності, виявлення і реалізацію внутрішніх сил та можливостей особистості кожного. Для успішного виконання цього завдання необхідна певна система в роботі школи, активна цілеспрямована діяльність всього шкільного колективу, яка має базуватися на глибокому знанні причин виникнення соціальної занедбаності, важковиховуваності учня, його індивідуально-психологічних особливостей; на цілеспрямованому залученні до різних видів діяльності з урахуванням позитивних якостей особистості, на тісному контакті педагогів з батьками важковиховуваних школярів.

Розв'язати цю проблему можна за умови підвищення професійного рівня вчителів до роботи із соціально занедбаними учнями та вдосконалення їх загальної психолого-педагогічної (теоретичної і практичної) підготовки.

Зростання педагогічної майстерності вчителя характеризується багатьма факторами, зокрема умінням усувати суб'єктивні причини, які зумовлюють труднощі у спілкуванні з учнями; організацією групової, колективної, індивідуальної діяльності школярів; виявленням тих особливостей в розвитку учнів, опора на які дасть йому можливість перебудувати систему стосунків з вихованцем. Не менш важливого значення для удосконалення педагогічної майстерності набуває також творче впровадження в практику виховання теорії оволодіння психолого-педагогічними методами вивчення особистості соціально занедбаних учнів.

Аналіз теоретичної і практичної підготовки вчителя початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями показав, що така робота у ВНЗ країни практично не ведеться. Програми та спецкурси не розроблені. Практика показує, що майбутні вчителі до організації навчальної роботи підготовлені краще, ніж до виховної. Про це свідчать відповіді опитаних нами 250 студентів, з яких 52,1% вважають себе більш підготовленими до навчальної роботи, 30,4% - до виховної і лише 17,5% - вважають себе добре підготовленими як до навчальної, так і до виховної роботи з учнями.

Що стосується готовності вчителів початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями, то наші дослідження показали: із 150 опитаних, стаж роботи яких становить від 3-х до 20-ти років, 25,4% - вважають себе зовсім не підготовленими до роботи з учнями такої категорії, 69,3% мають задовільну підготовку і лише 5,3% вважають себе підготовленими до цієї роботи.

Ми зясували, що за впровадження обов'язкової спеціальної підготовки майбутніх учителів до роботи із соціально занедбаними дітьми висловилися 96,6% педагогів, а за підготовку в окремих групах - 3,3% опитаних. До респондентів було адресовано запитання, на що саме слід звернути увагу, готуючи майбутніх учителів до розв'язання цієї проблеми. У результаті за теоретичну підготовку висловились 12,6% вчителів, за практичну підготовку - 23,3% і 64,1 % вважають, що слід поєднувати теоретичну й практичну підготовку. Працюючи з цією категорією учнів, 69,3% вчителів зазначили, що відчувають труднощі в роботі не лише з дітьми, але й з їхніми батьками. На запитання, які причини сприяли виникненню цих труднощів, 28,6% - назвали відсутність (недостатність) теоретичної і практичної підготовки, 42% вказали на невеликий досвід роботи з такими учнями і 29,3% - відмітили брак методичної літератури.

Наше дослідження переконує, що проблема соціальної занедбаності певної кількості учнів початкових класів існує, але переважна більшість учителів виявляються не підготовленими до її розв'язання. Сьогодні треба переглянути освітні цінності і створити системи, які б відповідали нагальним потребам нашого суспільства, сформувати нового вчителя з високим рівнем психологічної компетентності.

Під психологічною компетентністю майбутнього вчителя, який буде працювати із соціально занедбаними учнями, ми розуміємо комплекс усвідомлюваних особистістю домінуючих професійних психолого-педагогічних якостей (емоційна стійкість і врівноваженість, впевненість у собі і своїх діях, толерантність, здатність швидко зосереджувати та переключати увагу, контактність, самоконтроль тощо), що визначають стійке, тривале, активно-діяльне позитивне ставлення особистості до опанування психолого-педагогічними знаннями, уміннями та навичками і забезпечують ефективне виконання виховних, освітніх і розвивальних завдань у майбутній педагогічній діяльності.

Вважаємо, що психологічна компетентність учителя сприятиме виявленню причин соціальної занедбаності, її сутності та структури, оволодінню спеціальними уміннями і навичками роботи із соціально занедбаними учнями, зниженню кількості такої категорії учнів.

У другому розділі - “ Принципи і методи організації дослідження” досліджуються професійні якості вчителя початкових класів, необхідні для роботи із соціально занедбаними учнями, та особливості становлення й розвитку зазначених професійних якостей у майбутніх учителів початкової школи. Основними методами і прийомами експериментального дослідження були: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури і досвіду роботи викладачів педагогічних закладів та вчителів шкіл; аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація емпіричних та теоретичних даних; діагностичні методи: опитування, анкетування, спостереження, бесіда, інтерв'ю; констатуючий та формуючий експерименти; порівняльний аналіз результатів дослідження; математичні методи обробки даних.

Як свідчать результати експертного оцінювання, для вчителя початкових класів професійно важливими визнано 171 найменування якостей, необхідних для вчителя. Першим етапом дослідження була експертиза, об'єктом якої став перелік професійно значущих якостей учителя, запозичений з літературних джерел, а також із досвіду роботи викладачів кафедри. На другому етапі створили експертну групу, до якої увійшли 3 вчителі початкової школи, 3 вихователі школи-інтернату для важковиховуваних дітей та підлітків і 3 викладачі педагогіки та психології Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту. Експертам запропонували оцінити зазначені якості методом ранжування на основі 50-бальної шкали.

Спираючись на оцінку експертів, виокремили 21 найважливішу психолого-педагогічну якість, необхідну учителеві, який працюватиме із соціально занедбаними учнями. Це: педагогічний оптимізм, толерантність до стресу, психологічна кмітливість, педагогічна винахідливість, емоційний відгук, емоційна стійкість, емоційна врівноваженість, здатність до самовладання, здатність до саморегуляції, здатність до соціальної перцепції, здатність до емоційної емпатії, здатність до когнітивної емпатії, здатність до поведінкової емпатії, здатність слухати дитину, здатність до розподілу уваги, впевненість у собі, впевненість у своїх діях, педагогічна інтуїція, здатність до компромісу, контактність, педагогічна уява.

На основі визначених якостей розробили опитувальник, який містив 21 судження типу: “Я вважаю себе емоційно врівноваженою людиною”, “Я можу зрозуміти поведінку учня в тій чи іншій ситуації”, “Я відчуваю себе впевненим у своїх діях у різних педагогічних ситуаціях” тощо. Кожне з цих суджень оцінювалося за п'ятибальною шкалою (зауважимо, що один студент може набрати мінімальну кількість балів - 21 і максимальну кількість - 105). Всього в опитуванні взяло участь 647 студентів ІІ - VI курсів Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту.

Ми встановили, що на низькому рівні (від 21 до 35 балів) спрямованість навчально-професійної діяльності студентів виражена слабо: вони не усвідомлюють вимог майбутньої професії та власних особистісних якостей, не можуть адекватно формулювати завдання й визначати рівень особистісно-професійного зростання; байдуже ставляться до дисциплін психолого-педагогічного циклу, інтерес проявляють до окремих ситуативно значущих моментів під час сприйняття інформації. Наші подальші дослідження показали, що студенти цього рівня на заняттях пасивні, неініціативні, ігнорують додаткові форми роботи. У них обмежена потреба у спілкуванні, спостерігається скутість, сором'язливість, невміння встановлювати контакти, розв'язувати свої проблеми; вони відчувають труднощі, коли потрібно виступати перед аудиторією; мають низькі показники мотиваційних та організаторських характеристик майбутньої діяльності; схильність до авторитарного стилю спілкування під час вирішення педагогічної ситуації. Їм властиві: невпевненість у стосунках з учнями, їх батьками, учителями; невміння знаходити вихід з неоднозначних ситуацій; схильність до емоційної неврівноваженості, афектів, стресів у конфліктних ситуаціях; відсутність здатності до самоконтролю та саморегуляції в деяких педагогічних ситуаціях; невміння “читати по обличчю”, щоб визначити стан учня в певний момент та інтуїтивно передбачити його поведінку; труднощі в розподілі та переключенні уваги, в налагодженні контактів з учнями, невміння викликати їх на відвертість.

Студенти із середнім рівнем (від 35 до 70 балів) сформованості психологічної компетентності надають дисциплінам психолого-педагогічного циклу другорядного значення, засвоюють їх у межах програмного матеріалу без особливої зацікавленості та інтересу. Активність цих студентів на заняттях із психології і педагогіки ще низька, ініціативу вони проявляють лише у зв'язку з власною потребою у пропонованій інформації. Для них характерна дещо завищена або занижена самооцінка особистісно-професійних якостей, поверхове ставлення до вимог педагогічної професії, байдужість до педагогічного зростання.

Мотиваційні характеристики комунікативно-організаторських здібностей таких студентів нестійкі, проте особистісно-професійні якості перебувають у потенційній зоні, а це означає, що спеціально організована і спрямована розвивально-виховна робота може прискорити їх розвиток. У них достатньо розвинена потреба у спілкуванні та вміння налагоджувати контакти. В педагогічному спілкуванні вони схильні до ситуативної поведінки.

До високого рівня (від 70 до 105 балів) сформованості психологічної компетентності ми віднесли студентів, які розуміють значення психолого-педагогічних знань у досягненні високого рівня професіоналізму, старанно готуються до занять, проявляють ініціативу, інтерес до роботи з додатковою психолого-педагогічною літературою, беруть участь у гуртковій роботі, олімпіадах з психології та педагогіки. У них зафіксовано високий рівень професійного самовизначення, що простежується в адекватному усвідомленні вимог педагогічної професії, особистісних якостей та вмінні зіставляти їх і проектувати особистісно-професійне зростання. Вони мають високі показники мотиваційних характеристик, організаторських та комунікативних здібностей, яскраво виражену потребу в соціальних взаємодіях, вербальних контактах. Для них також характерні: вміння знаходити оптимальний стиль спілкування з учнями; впевненість у собі та своїх діях і вчинках; самоконтроль, вміння знаходити вихід із скрутного становища; емоційна стійкість та врівноваженість, здатність контролювати себе в різних педагогічних ситуаціях; здатність до саморегуляції психічними процесами, станами, настроями; здатність зрозуміти учня, його емоційний стан, поведінку в тій чи іншій ситуації; здатність до швидкого розподілу та переключення уваги; вміння уважно вислухати дитину, проникати в її внутрішній світ; інтуїтивно передбачати поведінку учнів за тих чи інших умов; уміння налагоджувати контакт з учнями, викликати їх на відвертість, володіти ситуацією в процесі спілкування з ними.

У результаті опитування студентів на констатуючому етапі дослідження ми отримали такі результати (див. табл.1.).

Таблиця 1. Показники рівнів сформованості психологічної компетентності у студентів II-VI курсів (констатуючий етап)

Рівні	К у р с и
	II	III	IV	V	VI
	Кількість студентів
Низький	41 (23,6%)	33 (19,1%)	16 (9,8%)	4 (5,9%)	2 (2,5%)
Середній	124 (75,2%)	126 (72,8%)	117 (71,7%)	42 (62,7%)	31 (39,2%)
Високий	0 (0%)	14 (8,1%)	30 (18,4%)	21 (31,3%)	46 (58,2%)

З таблиці видно, що у студентів ІІ курсу рівень сформованості психологічної компетентності є найнижчим, тоді як у студентів наступних курсів він поступово зростає: зменшується кількість студентів з низьким рівнем і збільшується їх кількість з високим рівнем.

Таким чином, результати першої та другої частин дисертаційного дослідження дозволили виявити, що рівні сформованості професійно значущих якостей, які входять до складу психологічної компетентності майбутніх учителів початкової школи, є ще недостатніми для результативної роботи із соціально занедбаними учнями.

У третьому розділі - “Побудова та апробація програми психологічної підготовки майбутній учителів початкової школи до роботи із соціально занедбаними учнями” висвітлюється психологічний зміст та процедура розвитку професійно важливих якостей у майбутніх учителів початкової школи, які працюватимуть із соціально занедбаними учнями, впроваджуючи спецкурс і результати дослідження.

Після проведеного опитування на базі ІІ курсу ми сформували 2 експериментальні групи чисельністю 20 і 21 чол., які на першому етапі дослідження виявили низький рівень сформованості психологічної компетентності. Решта студентів цього курсу склала контрольну групу.

Протягом ІІ семестру 2003-2004 н. р. з експериментальними групами організували вивчення спецкурсу “Методика роботи із соціально занедбаними учнями”. Для проведення цієї роботи розробили навчально-тематичний план і робочу програму.

Працюючи з експериментальними групами, провели 20 занять по 2 год., що склало 40 год., з яких 10 год. - лекційних, 7 год. - семінарських, і 13 год. - практичних. Додатково виділили 15 год. на самостійну роботу студентів.

Особлива увага на лекційних заняттях приділялась ознайомленню студентів із теоретичними засадами аналізу соціальної занедбаності, її структурою та причинами; акцентувалося на ефективних підходах до роботи вчителя початкових класів з цією категорією учнів.

Головна мета семінарських занять - узагальнення і систематизація теоретичних знань, закріплення основних понять, розвиток пізнавальних психічних процесів, виховання інтересу до роботи із соціально занедбаними учнями та спрямування студентів на розуміння сутності професійно-педагогічних якостей, що входять до складу психологічної компетентності вчителя, бажання виховувати їх у себе.

Практичні заняття стали основою виховання у студентів психолого-педагогічних якостей, необхідних учителю для роботи із соціально занедбаними учнями.

Перше практичне заняття було спрямоване на формування у студентів впевненості у собі, своїх діях; на вироблення умінь орієнтуватись у конкретній ситуації і знаходити правильне рішення; на володіння своїми емоціями, на розвиток педагогічної уяви та інтуїції. Використовувалися такі методи роботи зі студентами, як аналіз психолого-педагогічних ситуацій, психологічний тренінг, захист власних проектів роботи з цією категорією учнів. На наступних практичних заняттях закріплювалися окремі із вказаних якостей.

На другому практичному занятті націлювали студентів на формування емоційно-вольових якостей, вироблення вміння встановлювати контакт з учнями, вчителями, батьками; на виховання чуйності та емпатії до соціально занедбаних учнів, виховання впевненості у собі, своїх діях; на розвиток педагогічної спостережливості, наполегливості, емоційної стійкості та врівноваженості. З цією метою застосовували рольові ігри, аналіз педагогічних ситуацій, розв'язування психологічних задач тощо.

Третє практичне заняття передбачало вироблення уміння слухати; розвиток логічного мислення, педагогічної уяви та інтуїції, кмітливості та винахідливості, педагогічної спостережливості, виховання впевненості у собі, своїх діях. Цю роботу проводили з допомогою психологічного тренінгу, використання рольової гри, розробки програм самонавіювання, самоаналізу.

Четверте практичне заняття було направлене на розвиток аналітичного мислення, кмітливості та винахідливості, педагогічної уяви, емоційної врівноваженості; на виховання здатності до розподілу уваги; виховання емпатії, педагогічного оптимізму у роботі з невстигаючими соціально занедбаними учнями. На цьому занятті використовувалися уявні подорожі, аналіз педагогічних ситуацій, рольова гра, вправи на розвиток мислення, розподіл уваги тощо.

На п'ятому практичному занятті ставилася мета розвивати творче мислення, педагогічну уяву, інтуїцію, кмітливість, винахідливість; формувати практичні уміння та навички проектування позакласних виховних заходів для роботи із соціально занедбаними учнями; виробляти у студентів уміння знаходити вихід з різноманітних педагогічних ситуацій; виховувати впевненість у собі та своїх діях, педагогічний оптимізм. На занятті застосовували розв'язування психолого-педагогічних задач і ситуацій, метод проектів, вправ, пошукові методи рольову гру.

На шостому практичному занятті акцентували на розвитку пам'яті, професійного мислення, педагогічної уяви, емоційно-вольової сфери; наголошували на проявах здатності слухати дитину, виробленні умінь викликати учнів на відвертість; виховували здатність до компромісу, емпатії, самовладання, саморегуляції; ознайомили студентів з окремими підходами до організації індивідуальної роботи із соціально занедбаними учнями в умовах сучасної школи. Для цього використовували психологічний тренінг, рольову гру, самоаналіз, метод вправ та ін.

Сьоме практичне заняття присвячувалося виробленню умінь та навичок роботи з батьками соціально занедбаних учнів. Мета його - розвиток творчого професійного мислення, педагогічної уяви, емоційної стійкості, врівноваженості, контактності; здатності до емпатії, соціальної перцепції, самовладання, саморегуляції, педагогічної інтуїції, впевненості в собі та своїх діях. На занятті застосовувалися метод проектів, психологічний тренінг, рольова гра, вправи, аналіз та розв'язування психолого-педагогічних ситуацій.

Після завершення спецкурсу в експериментальних групах проводилося повторне опитування студентів ІІ курсу (експериментальних і контрольної груп). У ньому брала участь така ж кількість студентів, як і на першому етапі дослідження - 647 (результати відображені на рис.1).

Рис.1. Гістограма показників рівня сформованості психологічної компетентності в контрольній і експериментальних групах після повторного опитування

Гістограма засвідчує, що студентів з низьким рівнем сформованості психологічної компетентності у експериментальних групах менше, ніж у контрольній; високий рівень психологічної компетентності у експериментальних групах порівняно з контрольною зріс на 32,6%.

Таким чином, аналіз результатів застосування розробленого нами спецкурсу “Методика роботи із соціально занедбаними учнями”, спрямованого на формування у майбутніх учителів психолого-педагогічних якостей, необхідних для роботи із соціально занедбаними учнями, підтвердив його ефективність.

Результати застосування процедури зіставлення рівня сформованості психологічної компетентності у досліджуваних групах після першого і повторного опитування дають підстави вважати, що висунута нами гіпотеза підтвердилась.

Заключний етап роботи ми присвятили зіставленню наших результатів з результатами інших дослідників (Маркової А.К., Овчарової Р.В., Мітіної Л.М., Кузьміної Н.В. та ін.). На думку Маркової А.К., до складу психологічної компетентності входять такі якості: педагогічна ерудиція, педагогічне цілепокладання, педагогічне мислення, педагогічна інтуїція педагогічна імпровізація, педагогічна уява, педагогічна спостережливість, педагогічний оптимізм, педагогічна рефлексія. Овчарова Р.В виокремлює такі складові психологічної компетентності, як готовність до педагогічної діяльності, творче мислення, ціннісні орієнтації, мотивацію діяльності, творчий потенціал. Мітіна Л.М. вказує на наявність таких компонентів, як педагогічне цілепокладання, педагогічне мислення, педагогічна рефлексія, педагогічний такт, педагогічну спрямованість. Кузьміна Н.В. виділяє соціально-педагогічну, диференціально-психологічну і аутопсихологічну якості.

Нами було використано результати оцінки 21 якості (вони вказані вище) експертами і студентами II-VI курсів за шкалою “якість вкрай необхідна” і визначено ті, які були найвище оцінені. Таких базових якостей виявилося 13: здатність до розподілу уваги, здатність до самовладання, емоційна врівноваженість, емоційна стійкість, здатність до соціальної перцепції, психологічна кмітливість, толерантність до стресу, педагогічна інтуїція, педагогічна уява, педагогічний оптимізм, здатність слухати дитину, здатність до саморегуляції, педагогічна винахідливість.

Враховуючи думку експертів та власні спостереження, вважаємо, що найвище оцінені якості є основою психологічної компетентності вчителя початкової школи, який працюватиме із соціально занедбаними учнями.

Отже, результати формування професійно важливих якостей, які входять до складу психологічної компетентності у майбутніх учителів початкових класів, показали, що відсоткова частка студентів експериментальних груп, котрі демонстрували високий її рівень, перевищує таку частку в контрольній групі.

Вищесказане дозволяє рекомендувати створений спецкурс для застосування його з метою формування професійно важливих якостей у процесі психологічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями.

ВИСНОВКИ

1. Процес державотворення в Україні зумовлює зміни, що відбуваються в системі освіти на засадах оновлення змісту та забезпечення якісного підвищення загальноосвітньої, культурологічної та психолого-педагогічної підготовки вчителів. Особливої гостроти набуває підготовка вчителів початкової ланки освіти до роботи із соціально занедбаними учнями.

Науковий аналіз сучасної психологічної та педагогічної літератури з проблеми дослідження засвідчив, що проблема підготовки вчителів початкової школи до роботи із соціально занедбаними учнями потребує ґрунтовного дослідження. Основна увага приділяється проблемі соціальної занедбаності учнів підліткового віку, а тому й підготовка вчителя проводилася відповідно до роботи саме з цією категорією учнів. Що ж стосується молодших школярів, то тут мають місце суттєві прогалини в теоретичному і методичному опрацюванні проблем вивчення майбутніми вчителями початкових класів психологічних особливостей соціально занедбаних учнів та використання їх у різних життєвих ситуаціях.

2. Вивчення фактичного стану роботи із соціально занедбаними учнями вчителів початкових класів загальноосвітніх шкіл, психологічних служб, спеціальних державних установ засвідчило відсутність єдиних підходів до організації роботи з такими учнями; дало можливість виявити, що значна кількість учителів початкової школи не має належної підготовки до роботи з соціально занедбаними учнями, не знає методів і прийомів роботи з ними та їхніми родинами; дослідження виявило відсутність розроблених навчальних програм щодо підготовки вчителів початкових класів до роботи з такою категорією учнів, а це, в свою чергу, вказує на недостатню підготовку вчителів до розв'язання цієї проблеми.

3. Розроблена методика роботи із соціально занедбаними учнями як складова частина вивчення психолого-педагогічних дисциплін уможливлює розширення обсягу навчальної інформації про психологічні особливості учнів початкових класів з відхиленням у поведінці без збільшення кількості годин в навчальних планах для викладання вікової і педагогічної психології.

4. Розкрито загальні принципи організації і методичні особливості процесу формування у студентів педагогічного закладу відповідних знань, умінь і навичок роботи із соціально занедбаними учнями, розвитку необхідних професійних якостей, що входять до складу психологічної компетентності і забезпечують позитивну спрямованість на відповідну діяльність.

5. У розробленому спецкурсі “Методика роботи із соціально занедбаними учнями” вчителям запропоновано: тематичний план і навчальну програму спецкурсу з визначенням мети, завдань, знань, умінь і навичок студентів з цього предмета з урахуванням оптимального співвідношення між аудиторними годинами та годинами, передбаченими на самостійну роботу студентів; розроблено плани лекційних, семінарських і практичних занять з визначеними темами, цілями й змістом роботи та домашніми завданнями; визначено завдання для самостійної роботи студентів з кожної теми; вміщено методичні рекомендації щодо вивчення курсу з урахуванням специфіки кожної теми, що спрямована на формування конкретних професійних якостей, які входять до складу психологічної компетентності.

6. Запровадження розробленого спецкурсу підготовки майбутнього вчителя початкової школи до роботи із соціально занедбаними учнями у навчальному плані вищого навчального закладу підтвердило його ефективність: кількість студентів з високим рівнем сформованості професійно важливих якостей, необхідних для роботи з даною категорією учнів, у експериментальних групах зросла на 32,6%:

- простежено зміни в розвитку всіх професійно важливих якостей, визначених як таких, що входять до психологічної компетентності: здатності до розподілу уваги, емоційної врівноваженості, здатності до самовладання, емоційної стійкості, психологічної кмітливості, толерантності до стресу, педагогічної інтуїції, уяви, оптимізму, здатності слухати дитину, до саморегуляції, до соціальної перцепції, педагогічної винахідливості, впевненості в собі, у своїх діях, контактності, здатності до компромісу, до емоційного відгуку, до поведінкової та емоційної емпатії;

- сформовано позитивну психологічну спрямованість на педагогічну діяльність, розуміння системи домінуючих мотивів професійної роботи із соціально занедбаними учнями; забезпечено достатній рівень знань про сутність, форми, методи вивчення соціальної занедбаності; сформовано уміння і навички профілактичної, діагностичної і корекційної роботи із соціально занедбаними учнями; усвідомлено необхідність вирішення даної проблеми.

Проведене дослідження дало змогу простежити динаміку вдосконалення психологічної підготовки майбутніх учителів початкової ланки освіти до роботи із соціально занедбаними учнями і довело обґрунтованість запропонованих методичних підходів до викладання курсу “Методика роботи із соціально занедбаними учнями”.

Результати дослідження можуть використовуватись у педагогічних навчальних закладах різного рівня акредитації, інститутах післядипломної підготовки педагогічних кадрів та в роботі вчителів початкових класів.

Подальших досліджень вимагають питання розширення змісту роботи із соціально занедбаними учнями і апробація нових форм підготовки учителів початкових класів до роботи з учнями цієї категорії на основі психотренінгів, розвивально-корекційних програм та перевірки результатів роботи на практиці.

Основний зміст роботи відображено у таких публікаціях

1. Вовк В.П. Особистість соціально занедбаної дитини і учитель: психологічний аспект // Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України - Т.IV., Ч.3. / За ред. Максименка С.Д. - К., 2002.- С.38-42.

2. Вовк В.П. Психологічна підготовка майбутніх учителів до роботи із соціально занедбаними учнями // Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України - Т.IV., Ч.5. / За ред. Максименка С.Д. - К., 2002. - С.50-54.

3. Вовк В.П. Психологічна компетентність у контексті підготовки вчителя початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями // Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України - Т.VІІ., вип.3. / За ред. Максименка С.Д. - К., 2005. - С.70-75 .

4. Вовк В.П. Проблема соціально-педагогічної занедбаності дітей в психолого-педагогічній спадщині // Історія педагогіки у структурі професійної підготовки вчителя. Зб. наук. пр. Кам'янець-Подільського держ. пед-го ун-ту. Серія: Соціальна педагогіка / За ред. О.В. Сухомлинської. - Кам'янець-Подільський: Абетка - НОВА, 2002. - Вип. 3. - С. 66-72.

5. Вовк В.П. Використання спадщини І. Огієнка в підготовці учителів до роботи із соціально занедбаними дітьми // Вісник Житомирського пед-го ун-ту. - Житомир, 2002. - Вип. 9. - С. 219-221.

6. Вовк В.П. Девіантна поведінка і підготовка педагогічних кадрів - важлива психолого-педагогічна проблема // Вісник Прикарпатського пед-го ун-ту. Серія: філософія, соціологія, психологія. - Ів.-Франківськ: Плай, 2003. - С.62 - 66.

7. Вовк В.П. Професійна підготовка студентів педвузу до роботи із соціально занедбаними дітьми // “Організаційно-педагогічні проблеми ступеневої підготовки педагогів”. Тези наук.-прак. семінару. - Хмельницький, 2001. - С.23-24.

8. Вовк В.П. В.О.Сухомлинський: вчитель і “важкі” діти // Матеріали наукових конференції “Василь Олександрович Сухомлинський і проблеми сучасної освіти. - Хмельницький, 2001. - С.71-77.

9. Методика роботи із соціально занедбаними учнями. Навчальна програма та методичні рекомендації. - Хмельницький: Вид-во ХГПІ, 2003. - 57с.

10. Вовк В.П. Психолого-педагогічні підходи до перевиховання соціально занедбаних учнів у молодшому шкільному віці. // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. “Проблеми початкової ланки освіти в контексті розвитку світових педагогічних тенденцій”. - Хмельницький, 2003. - С.29-35.

АнотаціЯ

Вовк В.П. Психологічна підготовка вчителя початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія.

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми психологічної підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи із соціально занедбаними учнями. В роботі теоретично обґрунтовано і практично доведено необхідність формування у майбутніх учителів психологічної компетентності для успішної роботи з дітьми такої категорії, окремо виділені конкретні професійно-психологічні якості, що входять до її складу.

У дисертації висвітлено причини соціальної занедбаності, проаналізовано погляди на це явище вітчизняних і зарубіжних учених.

Розглянуто теоретичний і практичний підходи щодо підготовки майбутніх учителів до роботи із соціально занедбаними учнями в сучасній системі освіти.

Розкрито розуміння психологічної компетентності, досліджено рівні її сформованості у студентів педагогічного навчального закладу, особливості їх становлення і цілеспрямованого розвитку.

Наведено результати апробації розробленого автором спецкурсу “Методика роботи із соціально занедбаними учнями”.

Ключові слова: соціальна занедбаність, важковиховуваність, девіантна поведінка, психолого-педагогічні якості, психологічна компетентність, психологічна підготовка.

АННОТАЦИЯ

Вовк В.П. Психологическая подготовка учителя начальных классов к работе с социально запущенными учащимися.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 - педагогическая и возрастная психология. Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию проблем психологической подготовки будущих учителей начальных классов к работе с социально запущенными учащимися. В работе теоретически обоснован и экспериментально проверен процесс формирования у студентов необходимой для этого психологической компетентности.

Выделены, в частности, конкретные профессиональные психолого-педагогические качества, входящие в её состав. Разработана программа спецкурса “Методика работы с социально запущенными учащимися”.

В диссертации осуществлен анализ теоретических взглядов на социальную запущенность как одну из важнейших проблем современного общества, проанализированы взгляды на неё отечественных и зарубежных психологов, педагогов, философов, социологов.

Установлены причины этого явления и проанализированы теоретический и практический подходы к проблеме подготовки будущих учителей. Дано обоснование психологической компетентности как важнейшего комплексного профессионального качества учителя, необходимого для работы с данной категорией учащихся.

В работе обосновываются методы и приемы констатирующего этапа исследования. Приводятся результаты исследования, направленного на выявление уровня сформированности психологической компетентности у будущих учителей начальных классов, а также оценка студентами и экспертами отдельных профессиональных качеств, необходимых учителю в работе с социально запущенными детьми.

Выделены наиболее ценные психолого-педагогические качества учителя, которые входят в состав психологической компетентности. Среди них: способность к распределению внимания, эмоциональная уравновешенность, способность к самообладанию, эмоциональная устойчивость, психологическая смекалка, толерантность к стрессам, педагогическая интуиция, педагогическое воображение, педагогический оптимизм, способность слушать ребенка, способность к саморегуляции, способность к социальной перцепции, уверенность в себе, своих действиях, контактность, способность к компромиссу, эмоциональный отклик, педагогическая эмпатия.

Разработана методика выявления уровней сформированности профессиональных качеств, необходимых для работы с социально запущенными учащимися.

Апробирован разработанный автором спецкурс “Методика работы с социально запущенными учащимися” и указаны результаты апробации.

В результате формирующего эксперимента установлено, что повышение уровня психологической подготовки учителя начальных классов к работе с социально запущенными учащимися можно обеспечить путем внедрения в учебный процесс специальной программы. Она направлена на: 1) приобретение системы знаний о сущности социальной запущенности детей; 2) овладение методами выявления социальной запущенности; 3) овладение средствами и приемами профилактики и преодоления социальной запущенности среди учащихся.

Ключевые слова: социальная запущенность, трудновоспитуемость, девиантное поведение, психолого-педагогические качества, психологическая компетентность, психологическая подготовка.

Summary

Vovk V.P. Psychological training of primary school teacher for work with socially neglected children. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate Degree in psychology, specialty 19.00.07 - Pedagogical and Developmental Psychology.

G.S. Kostiuk Institute of Psychology at the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The dissertation deals with the problem of psychological preparation of future primary school teachers for tutoring socially neglected children. The necessity for future teachers' psychological competence forming is theoretically grounded and practically proved, which is required for successful work with the aforementioned school students.

The professional aptitude and psychological features were defined that should comprise the above competence.

...