Принципи мотивації ігрової діяльності

Размещено на http://allbest.ru

План

Вступ

1. Теоретичні підходи до проблеми мотивації вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку

1.1 Мотиваційна сфера дошкільника

1.2 Гра як могутній виховний засіб дошкільників

1.3 Мотивація вибору партнера в ігровій діяльності у дітей дошкільного віку

2. Експериментальне вивчення мотивації вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку

2.1 Вимірювання первинного рівня мотивації вибору партнера в ігровій діяльності в експериментальній групі

2.2 Аналіз результатів експериментальної роботи

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми. Особистість людини є складним утворенням, процес розвитку, становлення і формування якого залежить від багатьох чинників: біологічних, природного і соціального середовища, виховання і навчання, власної активності дитини.

Система дошкільної освіти в даний час орієнтована на підхід до дитини як до особистості що розвивається, яка потребує розуміння та повагу її інтересів і прав. Освітня робота з дітьми спрямована на забезпечення умов, які відкривають дитині можливість самостійних дій з освоєння навколишнього світу. При даному підході особливу значимість набуває проблема взаємодії дітей з однолітками.

Мотиваційна сфера дошкільника розвивається активно, формуються різні типи мотивів поведінки, виникають нові, типові для дошкільного віку. Формування самосвідомості знаходиться у взаємозв'язку з розвитком мотиваційної сфери. На основі їх розвитку у дитини з'являється усвідомлення свого соціального Я і формування внутрішньої позиції.

Основою мотивів є первинні (природні) і вторинні (набуті) потреби, які відображаються у формі переживань, почуттів, інтересів, уявлень, думок, ідей, понять, моральних ідеалів, переконань тощо.

Проблема формування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючими людьми, які походили б з моральних принципів гуманізму - актуальна сьогодні як в теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашому суспільстві ці відносини, характеризуються дружнім співробітництвом, взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою.

У взаємовідносинах дітей старшого дошкільного віку починає активно формуватися комунікативна та соціальна компетентність, а взаємодія дитини з однолітками і дорослими набуває особливих рис. При цьому, співпраця розглядається як тип взаємодії в спільній діяльності.

Гра - це спонтанна, природжена, повна радості своєрідна діяльність дитини, яка відбувається не заради якої-небудь зовнішньої мети, а для власного задоволення, для елементарної дії.

Паоло Ломброзо каже: «Нема такого горя, такої прикрості, що її мала дитина не забула б за своєю грою. І як мало для цього потрібно: хлюпатися в калюжі, пускати човники в струмочки, гратися камінчиками, гасати, як дикі коні - яке це щастя».

Ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів. У грі розкриється духовний світ дитини, рівень її морального розвитку. Не випадково Д.Ельконін радив педагогам цікавитися тим, у які ігри і з ким дитина любить гратися.

Інші доповнення гри - вільна, добровільна, необмежена умовами, неповторна, з непередбаченим закінченням, з можливими змінами в процесі гри, вигадана, творча діяльність дитини.

Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творча діяльність, потрібна для її розвитку. У грі дитина живе і сліди цього життя глибше залишаються в ній, ніж слід дійсного життя. В ігровій ситуації дитина здійснює свої бажання, свої ростові потреби, нейтралізує свої емоційні конфлікти.

У дитини розвивається фізична сила, моторні вміння, швидкість і точність рухів, координація. У грі її учасники вчаться думати, працювати, творити, набуває досвід в різних ігрових ситуаціях і навіть такий, що допоможе в різних життєвих ситуаціях.

У грі дитина вчиться не лише швидко спостерігати, але й успішно діяти, критично думати й оцінювати те, що кругом неї діється. Особливо сприятливим для цього середовищем є організовані ігри з правилами, в яких гравці вчаться змагатися, перемагати в ситуаціях якими регулюють правила. Гравці вчаться також контролювати свої бажання, критично оцінювати дійсні обставини гри, додержуватися її правил, що є дуже важливим для морального виховання. В ігрових ситуаціях відбуваються зміни, у гравців формується їхня особистість, їхній характер, розвиваються суспільні риси, як чесна гра, дружнє ставлення один до одного, намагання бути щораз кращим.

Об'єкт дослідження - ігрова діяльність дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - мотивація вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити мотивацію вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку.

Відповідно до мети визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати філософські, психологічні і педагогічні аспекти мотивації вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку.

2. Визначити основні мотиви, що лежать в основі спілкування дитини з однолітками.

3. Визначити ступінь стійкості виборчих відносин між дітьми.

4. Експериментально перевірити вплив гри на мотивацію вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку.

Відповідно до визначених завдань було застосовано такі методи дослідження:

· аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел;

· педагогічний експеримент;

· бесіда та спостереження.

Науково-теоретичною основою дослідження проблеми використання ігрових прийомів у навчанні дошкільників стали праці відомих учених минулого та сьогодення. Вагомий внесок у розроблення цих проблем зробили українські та зарубіжні науковці: Ушинський К.Д., Сухомлинський В.О., Бабанський Ю.К., Галузинський В.М., Винниченко Р.Я., Зінчук С.С., Фіцула М.М., Стельмахович М.Г., Красовицький М. Ю. та ін.

педагогічний ігровий виховання дошкільний



1. Теоретичні підходи до проблеми Мотивації вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку

1.1 Мотиваційна сфера дошкільника

В період дошкільного дитинства відбувається формування різних видів мотивів, пов'язаних з ускладненням діяльності дітей.

Одна і та сама діяльність може бути спричинена різними мотивами, які перебувають у певній субординації: одні відіграють провідну роль, інші другорядну. Співвідношення їх утворює систему мотивів певного акту поведінки.

Мотив розкриває сенс, який мають для людини її дії і вчинки, їх життєве значення. Він має складний індивідуальний характер.

Мотив - це усвідомлена причина дій та вчинків людини.

Будучи усвідомленим, мотив поведінки дитини є рушійною силою у її розвитку.

Мотивація - це система мотивів, яка визначає конкретні форми поведінки, діяльності людини.

Найважливішим особистісним механізмом, що формується в період дошкільного віку, вважається супідрядність мотивів. Воно з'являється на початку цього періоду і потім послідовно розвивається. Саме з цими змінами у мотиваційній сфері дитини пов'язують початок становлення його особистості.

На різних вікових етапах мотивація обумовлюється провідними видами діяльності і соціальною ситуацією розвитку.

Всі бажання дитини раннього віку були однаково сильні і напружені. Якщо різні бажання виникали одночасно, дитина опинялася в майже нерозв'язній для неї ситуації вибору.

Мотиви дошкільника набувають різну силу і значимість. Уже в молодшому дошкільному віці дитина порівняно легко може прийняти рішення в ситуації вибору одного предмета з декількох. Незабаром він вже може придушити свої безпосередні спонукання, наприклад не реагувати на привабливий предмет. Це стає можливим завдяки більш сильним мотивам, які виконують роль "обмежувачів". Цікаво, що найбільш сильний мотив для дошкільника - заохочення, отримання нагороди. Більш слабкий - покарання (у спілкуванні з дітьми це, в першу чергу, виключення з гри), ще слабкіше - власну обіцянку дитини. Вимагати від дітей обіцянок не тільки марно, але й шкідливо, оскільки вони не виконуються, а ряд невиконаних запевнень і клятв підкріплює такі особистісні риси, як необов'язковість і безтурботність. Найбільш слабким виявляється пряма заборона будь-яких дій дитини, не посилена іншими додатковими мотивами, хоча саме на заборону дорослі часто покладають великі надії. [9; 159]

Стримування безпосередніх спонукань дитини сприяє присутність дорослого або інших дітей. Спочатку дитині потрібно, щоб хтось був поруч, контролював її поведінку, а залишившись одна, вона веде себе більш вільно, імпульсивно. Потім, у міру розвитку плану уявлень, вона починає стримуватися при уявному контролі: образ іншої людини допомагає їй регулювати свою поведінку. Завдяки розвитку механізму супідрядності мотивів, діти старшого дошкільного віку легше обмежують свої бажання, ніж діти молодшого віку, але це завдання залишається досить складним протягом всього періоду.

Найбільш сприятливі умови для підпорядкування спонукань дитини правилам поведінки, як вже відомо, створюються у рольовій грі.

Життя дошкільника набагато більш різноманітне, ніж життя в ранньому віці. Дитина включається в нові системи відносин, нові види діяльності.

З'являються, відповідно, і нові мотиви. Це мотиви, пов'язані з формуванням самооцінки, самолюбства; мотиви досягнення успіху, змагання, суперництва; мотиви, пов'язані з засвоєними в цей час моральними нормами, і деякі інші. Для розвитку різних неігрових видів діяльності, значення яких зростає на наступному віковому етапі, особливо важливі інтерес до змісту діяльності та мотивація досягнення.

На прикладі мотивації досягнення чітко простежується зміна мотивації протягом дошкільного віку. На мотивацію і ефективність виконуваних дитиною дій впливають ті окремі успіхи і невдачі, з якими він стикається. Молодші дошкільнята не особливо чутливі до цього фактору. Діти середнього дошкільного віку вже переживають успіх і неуспіх. Але якщо успіх впливає позитивно на роботу дитини, то невдача - завжди негативно: вона не стимулює продовження діяльності і прояву наполегливості. Припустимо, дитина намагається зробити аплікацію з кольорового паперу. Їй вдалося вирізати щось, що віддалено нагадує квітку, і, задоволена результатом, вона з ентузіазмом починає приклеювати його до картону. Якщо ж тут дошкільника спіткає невдача - клей то зовсім не капає, то б'є фонтаном і весь папір покриває липка калюжка, - дитина все кидає, не бажаючи ні виправляти, ні переробляти заново роботу. Для старших дошкільнят успіх залишається сильним стимулом, але багатьох з них спонукає до діяльності і неуспіх. Після невдачі вони намагаються подолати виниклі труднощі, добитися потрібного результату і не збираються "здаватися". [12; 40]

У цей період починає складатися індивідуальна мотиваційна система дитини. Різноманітні мотиви, властиві їй, набувають відносну стійкість. Серед цих відносно стійких мотивів, що володіють різною силою і значимістю для дитини, виділяються домінуючі мотиви-переважаючі в формуванні мотиваційної ієрархії. Довго спостерігаючи за поведінкою старшого дошкільника, можна визначити, які мотиви для нього найбільш характерні. Одна дитина постійно змагається з однолітками, намагаючись лідирувати і в усьому бути першим, у неї домінує престижна (егоїстична) мотивація. Інший, навпаки, намагається всім допомогти, інтереси дитсадківської групи, загальні ігри, радості і турботи для неї - головне. Це-колективіст з альтруїстичною мотивацією. Для третього важливе кожне "серйозне" заняття в дитячому саду, кожна вимога, зауваження вихователя, який виступає в ролі вчителя, - у нього вже з'явилися широкі соціальні мотиви, сильним виявився мотив досягнення успіху. Тут значимо не стільки що робити, скільки як робити: старанно, під керівництвом дорослого, отримуючи вказівки та оцінки. Кілька дітей захоплені справою, але зовсім по-іншому: хтось занурений в процес малювання, когось не відірвеш від конструкторів. У них переважає інтерес до змісту діяльності.

Втім, останні два варіанти зустрічаються рідко. Крім того, у частини дошкільнят навіть до 7-ми років не з'являється чіткого домінування мотивів. А у дітей з несформованою ієрархічною системою домінування ще не цілком стійке, воно може виявлятися по-різному в різних видах діяльності та в різних умовах. Головне досягнення дошкільного дитинства - супідрядність мотивів, а побудова стабільної мотиваційної системи, що почалася в цей час, буде завершуватися в молодшому шкільному та підлітковому віці.

Дошкільник починає засвоювати етичні норми, прийняті в суспільстві. Він вчиться оцінювати вчинки з точки зору норм моралі, підпорядковувати свою поведінку цим нормам, у нього з'являються етичні переживання. Спочатку дитина оцінює тільки вчинки інших дітей або літературних героїв, не вміючи оцінити свої власні. Сприймаючи, наприклад, казку, молодший дошкільник не усвідомлює причини свого ставлення до різних персонажів, глобально оцінює їх як хороших чи поганих. Цьому сприяє і побудова найбільш простих дитячих казок: заєць завжди позитивний герой, а вовк - обов'язково негативний. Дитина переносить своє загальне емоційне ставлення до персонажа на його конкретні вчинки, і виявляється, що всі дії зайця схвалюються тому, що він хороший, а вовк сприймається погано, тому що він сам поганий.

Підпорядкування мотивів є найважливішим новоутворенням у розвитку мотиваційної сфери дошкільника. Ієрархія мотивів надає певну спрямованість усій його поведінці. З часом з'являється змога оцінювати не лише окремі вчинки дитини, а і її поведінку загалом як добру або погану. Якщо головними у поведінці стають суспільні мотиви, дотримання моральних норм, дитина здебільшого діятиме під їх впливом, не піддаючись протилежним спонуканням. Переважання мотивів, які спонукають до отримання особистого задоволення, демонстрування своєї переваги над іншими, може спричинити серйозні порушення правил поведінки.

Серед моральних мотивів поведінки все більше місце починають займати суспільні мотиви - бажання зробити користь для людей. Багато молодших дошкільників може виконувати нескладне завдання заради задоволення інших людей. Для цього потрібно, щоб вони уявляли собі людей, для яких щось роблять, і симпатизували їм. Наприклад, щоб молодші дошкільники виготовили колобок для маленьких дітей, вихователь повинен яскраво, образно розповісти їм про цих дітей, про задоволення від подарунка.

Деякі дослідники вважають, що гра є як засобом формування певних мотивів у дитини, так і мотивом безпосередньо, оскільки вона за своєю природою не спрямована на досягнення певної об'єктивної мети. Мотив ігрової дії полягає не в її результаті, а в самому процесі. Наприклад, у дитини, що грається кубиками, мотив гри полягає не в тому, щоб зробити споруду, а у змісті самої дії. Це стосується не лише гри дошкільника, а й будь-якої гри взагалі. Не виграти, а гратися - така загальна формула мотивації гри (0. Леонтьєв).

Розвиток спільної діяльності з однолітками, особливо ігри з правилами, сприяють тому, що на основі прагнення до самоствердження виникає нова форма мотивів - прагнення виграти, бути першим. Майже всі настільно-друковані ігри, які пропонуються дітям середнього і особливо старшого дошкільного віку, і більша частина спортивних ігор пов'язані зі змаганнями. Деякі ігри так і називаються: « Хто спритніший?», «Хто швидше?», «Хто перший?» і т.п. Старші дошкільники вносять змагальні мотиви і в такі види діяльності, які самі по собі не носять змагальний характер. Діти постійно порівнюють свої успіхи, люблять похвалитися, тяжко переживають промахи і невдачі.

З усвідомленням себе і свого місця у світі дорослих типи мотивів поведінки дошкільника змінюються якісно: з'являються інші причини, ситуативні бажання переміщуються на задній план.

1.2 Гра як могутній виховний засіб дошкільників

Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання, її назвали “супутником дитинства”, хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі. Дитяча гра -- це діяльність, спрямована на орієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображає враження від їх пізнання. Мати дитинство -- це передусім мати право на розвиток власної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури. Водночас гра є могутнім виховним засобом, у ній, за словами К. Ушинського, реалізується потреба людської природи.

Психологічна природа, сутність, виховні та інші можливості гри як складного, багатофункціонального феномену втілені в її ознаках, одні з яких властиві будь-якій соціальній діяльності, інші -- тільки грі. Дитяча гра зумовлена віковими особливостями особистості.

Грі властиві певні загальні, універсальні ознаки:

1. Гра як активна форма пізнання навколишньої дійсності. Різноманітність її форм вводить дитину у сферу реальних життєвих явищ, завдяки чому вона пізнає якості та властивості предметів, їх призначення, способи використання; засвоює особливості стосунків між людьми, правила і норми поведінки; пізнає саму себе, свої можливості і здібності. Гра іншим чином відкриває шляхи пізнання світу, ніж праця і навчання. У ній практичне, дієве освоєння дійсності відбувається раніше, ніж здобуття знань. Інтерес дитини до гри поступово вичерпується внаслідок засвоєння знань і умінь. Це спричиняє розвиток сюжету гри, появу нових ролей у ній.

2. Гра як свідома і цілеспрямована діяльність. Кожній грі властива значуща для дитини мета. Навіть найпростіші ігри-дії з предметами мають певну мету (нагодувати, покласти ляльку спати тощо). Чим менша дитина, тим більш наслідувальними є її ігрові дії. Поступово зростає рівень усвідомленості дітей у грі. Щоб досягти мети, вони відбирають необхідні засоби, іграшки, здійснюють відповідні дії та вчинки, вступають у різноманітні стосунки з товаришами. Діти домовляються про тему і зміст гри, розподіляють ролі, певною мірою планують свою діяльність. Усе це свідчить про цілеспрямований, свідомий характер гри.

Крім загальних, гра наділена специфічними, характерними тільки для неї ознаками:

1. Гра як вільна, самостійна діяльність, що здійснюється за особистою ініціативою дитини. У грі дитина реалізує свої задуми, по-своєму діє, змінює за своїми уявленнями реальне життя. Гра є вільною від обовґязків перед дорослими сферою самодіяльності та самостійності дитини, оскільки, граючись, дитина керується власними потребами та інтересами. Воля і самостійність дитини виявляються у виборі гри, її змісту, у добровільності обґєднання з іншими дітьми, у вільному входженні в гру і виході з неї тощо.

2. Наявність творчої основи. Гра завжди повґязана з ініціативою, вигадкою, кмітливістю, винахідливістю, передбачає активну роботу уяви, емоцій і почуттів дитини. Ініціативу і творчість у різних ситуаціях діти виявляють по-різному. В одних іграх їхня творчість повґязана з побудовою сюжету, вибором змісту, ролей; в інших -- виявляється у виборі способів дії, їх варіативності (жмурки, ігри у доміно, мґяч тощо). Багато ігор вимагають уміння узгоджувати свої дії, швидко змінювати тактику своєї поведінки чи способи дій (рольові, рухливі ігри). Значну творчу роботу передбачають дидактичні ігри, які мають на меті розвиток пізнавальної активності, допитливості, швидкості розумових дій, ініціативи у прийнятті рішень. Творчий елемент є носієм індивідуальності кожного гравця, тому гра є засобом розвитку творчості, формування здібностей дітей.

3. Емоційна насиченість. У процесі гри діти переживають певні почуття, повґязані з виконуваними ролями: турбота, ніжність “матері”, відповідальність “лікаря”, справедливість “вихователя” тощо. У колективних іграх вони виявляють дружбу, товариськість, взаємну відповідальність, відчувають радість від результату, подолання труднощів. Більшість ігор супроводжуються естетичними емоціями. [3; 96]

Отже, гра як провідний вид діяльності дитини поєднує в собі як загальні для будь-якої соціальної діяльності ознаки (цілеспрямованість, усвідомленість, активна участь), так і специфічні (свобода і самостійність, самоорганізація, наявність творчої основи, почуття радості й задоволення).

Саме тому одним з найефективніших засобів морального виховання, і отже міжособистісних стосунків у дітей, є гра, оскільки вона відповідає потребам та інтересам дітей, сприяє вияву їхньої самостійності, ініціативи, творчості, імпровізації, перевірці себе. У грі дитина активно пізнає навколишній світ, стосунки між людьми, правила і норми поведінки, себе, свої можливості, усвідомлює свої звґязки з іншими. Цілеспрямований характер гри дає їй змогу добирати потрібні засоби, іграшки, товаришів по грі, здійснювати ігровий задум, вступати в стосунки з однолітками, а її творчий характер допомагає реалізувати свої уявлення про оточення, ставлення до нього тощо.

Тому гра у педагогічному процесі дитячого садка використовується як засіб не тільки формування певних знань, а й для виховання моральних уявлень і почуттів, розвитку самостійності, ініціативи, відповідальності. Адже дитина у своїх іграх демонструє власне духовне життя.

В ранньому віці перейти до гри від предметної діяльності може лише дитина, яка вміє спілкуватися з дорослими. Реалізуючи у грі прагнення прилучитися до життя дорослих, дитина здійснює своє бажання бути такою, як вони. У процесі гри вона без прямих педагогічних впливів вихователя засвоює норми людських взаємин, моральні цінності. Діти самі обирають тему гри, розгортають її сюжет на основі власного досвіду, знань, умінь. Відображаючи реальне життя, гра є найактивнішою сферою спілкування дітей, під час якого вони обмінюються думками, переймають досвід і вміння дорослих, оцінюють себе й інших, висловлюють власні моральні судження і цим впливають одне на одного. Гра привчає дитину рахуватися з іншими (вона неможлива, якщо діти не вміють погодити свої дії), розвиває моральні почуття.

Уважно придивіться до дитини, коли вона зосереджено грає, і побачите, як гармонійно вплітаються в сюжет гри знання, що малюк отримав у процесі спілкування з дорослим. У грі дошкільник без роздумів подає вам червону машинку, зелену, жовту; розрізняє легковий, вантажний, пожежний транспорт; засвоює його функціональні властивості: легкові машини перевозять пасажирів, вантажні -- будівельні матеріали і т.ін., швидка допомога -- допомагає хворим людям. Усі ці знання й дії дитина отримала від дорослого, але привласнює їх під час ігрової діяльності через засвоєння різних соціальних ролей.

Так стає зрозумілим те, що для малюка гра -- зовсім не забава, він живе в грі, задовольняє свою потребу бути як дорослий. Гра не має поняття часу, простору, її не можна виміряти, тому що вона розгортається за своїми законами і завжди починається з бажання дитини грати. У процесі ігрової діяльності дитина оволодіває ігровими навичками, які спрямовані на досягнення результату -- отримання емоційних, пізнавальних та інших надбань, малюка цікавить не стільки результат, скільки сам процес гри та спілкування з однолітками.

Ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів. У грі розкривається духовний світ дитини, рівень її морального розвитку. Не випадково Д. Ельконін радив педагогам цікавитися тим, у які ігри і з ким діти любить гратися. [8; 63]



1.3 Мотивація вибору партнера в ігровій діяльності у дітей дошкільного віку

Дошкільне дитинство здавна називають віком гри. Вважаючи гру основною діяльністю дошкільника, психологи виходять з визнання соціальної обумовленості її розвитку. Гра -- особлива форма життя дитини в суспільстві, причому дуже важлива для неї. Вона є діяльністю, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їх життя, працю та взаємини між ними.

Д.Б. Ельконін пише:

«Значення гри не обмежується тим, що у дитини виникають нові за своїм змістом мотиви діяльності та пов'язані з ними завдання. Суттєво важливим є те, що в грі виникає нова психологічна форма мотивів ... Саме у грі відбувається перехід від мотивів, що мають форму до свідомих ефективно забарвлених безпосередніх бажань, до мотивів, що мають форму узагальнених намірів, що стоять на межі свідомості».

По мірі розвитку контактів з однолітками для дитини стає дуже важливим їх відношення до нього. Коли дитина раннього віку приходить вперше до дитячого садка, вона може на протязі перших місяців майже не помічає інших дітей, вона діє так, що можна подумати, що інших дітей немає. Дитина може, наприклад, потягнути стільчик з-під іншої дитини, якщо вона сама хоче сісти. Але пізніше ситуація змінюється. Розвиток спільної діяльності і утворення дитячого колективу призводить до того, що діти стараються завоювати позитивну оцінку однолітків і їх симпатію. І це для них стає одним із найважливіших мотивів поведінки. Особливо діти намагаються завоювати симпатію тих однолітків, які їм подобаються, і з якими вони хочуть грати в ігри, які користуються популярністю в групі.

Якщо в ранньому дитинстві основним моментом гри є оволодіння предметами і способами дій з ними, то у грі дошкільника головним стає людина, її дії та взаємини з іншими людьми. Гра набуває рольової форми, дитина вчиться гратися. Головне при цьому дотримання правил, обумовлених роллю і сюжетом гри, яка стає спільною, справді колективною. У колективній грі між учасниками виникають реальні стосунки. Дитині не байдуже, з ким гратися. Вона обирає партнера. Коли до гри залучається особисте ставлення, вибір, симпатії, це створює сприятливий ґрунт для підвищення її виховної ролі в житті дитини.

У дошкільників розвивається й потреба у спілкуванні з ровесниками. Вони входять у товариство ровесників, вчаться зважати на пропозиції товаришів, поступатися своїми бажаннями, допомагати один одному, уболівати за загальні інтереси, відповідати за спільну справу. Це -- ознаки становлення дитячого колективу. У дошкільників лідерами, дітьми , з якими всі хочуть гратися, стають діти, здатні верховодити в іграх, інших справах. Популярність їх спочатку визначається не тільки справжніми достоїнствами чи внутрішніми перевагами, а й зовнішніми особливостями -- привабливий вигляд, охайність тощо. Поступово набувають значення інші якості: уміння працювати, організовувати гру, кмітливість, спритність, доброта.

Багаторічні спостереження доводять, що мотивами вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку служать:

· близькі товаристські стосунки за межами дитсадка ( наприклад, діти живуть по сусідству і вдома граються разом або ж батьки дружать сім'ями);

· наявність у дитини яскравої привабливої іграшки;

· вміння дитини цікаво організувати гру, винахідлива, має багату уяву;

· дитина, яка має привабливий вигляд, охайна, чемна;

· дитина, яка має лідерські якості, популярна в групі;

· дитина, яку багато хвалять дорослі за її хороші вчинки і здібності.

Поряд із цим є також багато дітей в групі,які залишаються ніби не поміченими своїми однолітками. Це діти:

· сором'язливі;

· скуті, мають «важкий» характер;

· обділені увагою батьків;

· діти, які не приносять в садочок іграшок, тому що їхні батьки не мають змоги придбати нову іграшку чи «модний» одяг.

Очевидно, що гуманне ставлення до інших засновано на здатності до співпереживання, до співчуття, що проявляється в самих різних життєвих ситуаціях. Значить, треба виховувати не тільки уявлення про належну поведінку чи комунікативні навички, але насамперед моральні почуття, які дозволяють приймати і сприймати чужі труднощі і радості, як свої.

Отож, у виборі партнерів для спільних ігор дошкільники керуються своїми симпатіями, етичними якостями ровесника, його ігровими вміннями. Важливе значення має наявність в однолітка привабливих ігрових предметів. Але часто численні сварки і конфлікти виникають через ці ж іграшки. Як показує практика, поява в грі будь-якого предмету відволікає дітей від безпосереднього спілкування, в однолітку дитина починає бачити претендента на привабливу іграшку, а не цікавого партнера. У зв'язку з цим на перших етапах формування гуманних відносин слід по можливості відмовитися від використання іграшок та предметів, щоб максимально спрямувати увагу дитини на однолітків.

Ще одним приводом для сварок і конфліктів дітей є словесна агресія (всілякі дражнилки, обзивалки та ін.) Якщо позитивні емоції дитина може висловити експресивно (усмішка, сміх, жестикуляція і т. д.), то самим звичайним і простим способом прояву негативних емоцій є словесне вираження (лайки, скарги і т. д.). Тому робота вихователя, спрямована на розвиток моральних почуттів, повинна звести до мінімуму мовну взаємодію дітей. Замість цього в якості засобів спілкування можна використовувати умовні сигнали, виразні рухи, міміку та інше. Крім того, дана робота повинна виключати будь-яке примушування. Будь-який примус може викликати реакцію протесту, негативізму, замкнутості.

Потреба спілкування дошкільника нерозривно пов'язана з мотивами спілкування. Мотиви - це спонукальні сили діяльності та поведінки індивіда. Суб'єкта спонукає до взаємодії з партнером, тобто стає мотивами спілкування з ним, саме ті якості останнього, які розкривають суб'єкту його власне "Я", сприяє його самосвідомості (М.І. Лісіна). У вітчизняній психології виділяють три категорії мотивів спілкування старших дошкільнят з однолітками: ділові, пізнавальні і особисті. Вимальовується наступна вікова динаміка розвитку мотивів спілкування з однолітками у дошкільнят. На кожному етапі діють всі три мотиви: положення провідних у два-три роки займають особистісно-ділові; в три-чотири роки - ділові, а також домінуючі особистісні; в чотири-п'ять - ділові та особистісні, при домінуванні першого; в п'ять-шість років - ділові, особистісні, пізнавальні, при майже рівному положенні; в шість-сім років - ділові і особисті. Таким чином, на початку дитина вступає в спілкування з однолітком заради гри або діяльності, до чого його спонукають якості ровесника, необхідні для розвитку захоплюючих дій. Протягом дошкільного віку розвиваються пізнавальні інтереси дітей. Це створює привід для звернення до однолітків, в якому дитина знаходить слухача, цінителя, і джерело відомостей. Особистісні мотиви, які залишаються протягом усього дошкільного дитинства, діляться на порівняння себе з однолітком, з його можливостями і на бажання бути оціненим однолітком. Дитина демонструє свої вміння, знання і особистісні якості, спонукаючи інших дітей підтвердити їх цінність. Мотивом спілкування стає його власні якості у відповідності з властивістю однолітка бути їх поціновувачем.



2. Експериментальне вивчення мотивації вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку

2.1 Вимірювання первинного рівня мотивації вибору партнера в ігровій діяльності в експериментальній групі

У дослідженні брала участь група дітей старшого дошкільного віку (5-6 років; 2006 року народження). Це старша група №1 «Калинка» Рокитнівського ДНЗ №3 «Казка». Кількість дітей в групі - 24 (13 дівчаток і 11 хлопчиків). Всі діти відвідують цю групу не менше одного року. У вересні 2012 року вони йдуть у перший клас.

В цілому діти розвинені як в психічному, так і фізичному плані: добре розвинені зорове, слухове, дотикове сприйняття, у дітей великий запас слів, розвинене мислення, рухи скоординовані на заняттях і в повсякденному житті діти активні, не скуті, відчувають себе упевнено. Діти дуже допитливі: ставлять багато питань. Дуже люблять спостерігати за природними явищами; товариські, доброзичливі. В цілому група дісциплінована, уважна і доброзичлива по відношенню один до одного і до тих, що оточують.

Кожна дитина займає у групі дошкільного закладу певне становище, яке виявляється у ставленні до неї однолітків. Як правило, двоє-троє дітей користуються найбільшою популярністю: з ними хочуть дружити, вибирають їх для партнерської гри, хочуть сидіти поряд на заняттях, їх наслідують, охоче виконують їхні прохання. Майже у кожній групі є діти, з якими мало спілкуються, не діляться іграшками, яких не залучають до ігор. Решта дітей позиціонуються між цими полюсами. Рівень популярності дитини залежить від її знань, розумового розвитку, особливостей поведінки, уміння встановлювати контакти, зовнішності, фізичної сили і витривалості тощо.

Для реалізації завдань дослідження мною була обрана методика діагностики міжособистісних стосунків і міжгрупових відносин (соціометрія).

Метою застосування даної методики було виявлення «соціометрічних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляється лідер групи і «неприйнятий».

ЕКСПЕРИМЕНТ № 1

а) Початок роботи У відповідності з темою курсової роботи я провела соціометричний експеримент, рекомендований Я. А. Коменським. Я провела з дітьми гру «Секрет», в основу якої покладено методику «вибір в дії». МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ІГРИ Перед початком гри я давала кожній дитині інструкцію: «Зараз я дам тобі три іграшки. Ти можеш дати їх тим дітям, з якими ти хотів би грати в цікаву гру, тільки кожному по одній». Результати вносилися до нотатків, а на основі нотатків створювалася діаграма. В результаті цієї гри з'ясувалося, що група дітей дружна. Два члени групи отримали по 8 виборів. Це «Зірки» групи, вони в групі популярні. «Бажана» - член групи, який отримав 4-6 виборів. Таких у групі 5 чоловік. «Відтиснутий» - член групи, який отримав 1-3 вибору. У групі їх 12 чоловік. «Знедолені» - член групи, який не отримав жодного вибору. Таких - одна людина. Взаємовибору немає у 9 осіб.

б) Відгуки дітей про лідерів групи.

в) Бесіда з вихователем про лідерів групи Оксана - слухняна дівчинка, виконавча, добре відповідає на заняттях. У неї багато друзів. Але, як мені здається, вона все-таки більше спілкується з Женею. Старанна сама і допомагає іншим. Вона може повести за собою, якусь гру організувати, допомогти в будь-якій важкій справі. Женя - рухливий хлопчик, веселий, на заняттях відповідає правильно. Дуже любить заняття з малювання. Добрий, до товаришів ставиться з повагою, не грубіян у спілкуванні з дорослими. Старанний, доводить розпочату справу до кінця і допомагає іншим. У Жені багато друзів.

г) Бесіда з батьками про лідерів (їх дітей) Тато про Оксану. Слухняна дівчинка, допомагає мамі, зі своєю сестрою дружать, тому що в сім'ї ростуть дві дівчинки, а Оксана молодша, то вона намагається бути схожою на свою сестру Наташу. У них багато друзів. Деякі приходять до нас додому. Якось я запитав у доньки, з ким вона дружить в групі, а вона відповіла, що з хлопчиком Женею, а ще в мене друзі Таня, Оксана і Сергій. Ми всі дружимо, граємо. Мама про Оксану. Вона з Наталкою допомагає мені по дому, миє посуд, підмітає підлогу. У неї багато друзів. Оксана любить казки, часто просить розповісти чи прочитати мене чи сестру Наташу. Вона багато задає цікавих запитань, дуже допитлива, все хоче знати. Тато про Женю. Він любить майструвати іграшки з паперу, піску, кубиків і конструктора, а також малює багато різних малюнків. До нього приходять грати ще багато хлопців. Грають дружно, не сваряться. Женя сам не обманює, не любить коли хтось говорить неправду йому. Любить розповідати цікаві випадки, які у них відбуваються під час гри. Мама про Женю. Женя старша дитина в сім'ї, тому він мені допомагає у всьому. Гуляє з Оленкою на вулиці. Я спокійна за них, тому, що він добрий, уважний, завжди сестрі допомагає, якщо щось їй не під силу. У нього багато друзів буває вдома. Вони всі разом грають, не сваряться. Люблять дивитися діафільми, слухати казки та пісні в грамзапису.

д) Відгуки дітей про дітей «знедолених» Я поговорила з кількома дітьми про Наташу М., яка не отримала жодного подарунка. Деякі відгуки я записала. Люда А. про Наташу. Вона грубіянка, не може грати, б'ється, відбирає у всіх іграшки. Світлана Ч. про Наташу - ми з нею граємо іноді, тому, що живемо поруч, але мені більше подобається грати з Танею А. і Людою А. А Наташа щипається і б'ється, коли я з нею в чомусь не погоджуюся, коли граємо чи навіть просто розмовляємо. Юра про Наташу - не хочу з нею дружити, вона погана, щипається і весь час плаче. Я таких не люблю. Оксана В. про Наташу - я не дружу з нею. Я скільки раз хотіла їй допомогти, але вона не хоче, забирає в мене іграшки і олівці. Женя С. про Наташу - а я не знаю як можна з нею дружити, коли вона так щипається і дряпається, як моя кішка. Вона ні з ким не хоче грати. е)Бесіда з вихователем Розмовляючи, я з'ясувала, що Наташа, - замкнута дівчинка, любить, щоб усе було так як вона хоче. На заняттях не уважна. Часто плаче сама і ображає інших. Сама ябедничає, не любить, коли діти кажуть, що так не можна, погано так робити. Наташа дражниться, має недобрі звички. Діти її не люблять.

ж) Бесіда з батьками про «знедолених» Розмовляючи з батьками, я з'ясувала, що Наташа одна у сім'ї. Усі її примхи батьки виконують беззаперечно, як тільки вона скаже. Раніше вона виховувалася у бабусі, а тепер в дитячому саду. Бабуся дозволяла все своїй улюбленій внучці, а тепер батьки.

з) Висновки з гри «Секрет» Після бесіди з вихователем, я з'ясувала, що діти, які не отримали взаємовибору - це ті, які зовсім нещодавно почали відвідувати групу, часто хворіють, малорухливі, нетовариські. Загалом група дітей досить дружна. Це було підтверджено в процесі проведення гри «Секрет», під час бесід з деякими дітьми.

Згідно з результатами можна сказати, що мотивація вибору партнера в ігровій діяльності дітей досить низька. В групах переважають діти з низьким статусом (ігноровані та знедолені).

ЕКСПЕРИМЕНТ № 2

Після проведеного експерименту №1 я вирішила підтвердити свої результати ще однією, приємною як для дітей, так і для мене, музичною грою. Для гри мені знадобилась також вся група дітей старшого дошкільного віку. Музична гра називається «Потанцюй з ким хочеш». Мета проведення гри: удостовіритись у правильності результатів попереднього експерименту; остаточно визначити лідерів групи і їх властивості, які приваблюють до них інших дітей (зовнішні і внутрішні).

Дітям пропонується обрати собі партнера для парного таночка. Діти, зробивши свій вибір, опинилися в складній ситуації, тому що деяких дітей обрали відразу декілька партнерів, а деяких не обрали взагалі. Тоді мені довелось прийти їм на допомогу. Але спочатку я занотувала свої перші спостереження і зробила висновки щодо лідерів групи. Результати спостереження висвітлені в Додатку Б.

Виходячи з результатів спостереження мені стало зрозуміло, що абсолютними лідерами в групі є Женя С. і Оксана В. Їх вибрали по троє дітей. Я оцінила їх особливості: ці діти із забезпечених сімей, вони постійно приносять нові цікаві іграшки в садочок, у них завжди охайний зовнішній вигляд, характер дітей дружелюбний, веселий, доброзичливий, вони дуже винахідливі. Трохи нижчий рівень лідерства притаманний таким дітям як Артем П., Сергій Р., Поліна П., Світлана Ч. - їх вибрали по двоє дітей. Особливостями цих дітей є майже завжди веселий настрій, гарний естетичний охайний вигляд. Світлана Ч. дуже талановита дівчинка, вона гарно співає і танцює, тому активно приймає участь у святах дитячого садка, з нею частіше граються дівчатка, аби навчитися того ж самого. Дітей, яких вибради по одній дитині більше, ці діти не всі з благополучних забезпечених сімей, у деяких з них неохайний вигляд, деякі часто вередують, не діляться іграшками, не товаристські. Найнижчий рівень у чотирьох дітей, їх не вибрала жодна дитина - це Наташа А., Таня З., Надя Л., і Роман М.

Дослідження показують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становлення дитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей між його членами, впливає на клімат та настрій дітей.

2.2 Аналіз результатів експериментальної роботи

Мета експерименту: визначити мотивацію вибору партнера в ігровій діяльності після проведеної з дітьми роботи, та порівняти стан міжособистісних стосунків між дітьми у групі, де проводилась робота засобами ігрової діяльності.

Наприкінці цілеспрямованої роботи з дітьми вже можна було спостерігати зрушення в характері ігрової діяльності і дитячих взаємин. Піднесення рівня гри істотно позначилося і на рівні дитячих стосунків. Завдяки досвіду, набутому в іграх, для більшості дітей стали властивими товариськість, взаємодопомога, прагнення старанного виконання правил поведінки.

У групі дитячого садка існують відносно тривалі прихильності між дітьми. Простежується існування щодо сталого положення дошкільника в групі. Виявляється певний ступінь ситуативності у відносинах дошкільнят (діти часто забували про однолітків). Вибірковість дошкільнят обумовлена інтересами спільної діяльності, а також позитивними якостями однолітків. Значущими також є ті діти, з якими піддослідні більше взаємодіяли, а цими дітьми часто виявляються однолітки своєї статі. Питання про те, що впливає на положення дитини в групі однолітків, має виняткове значення. Аналізуючи якість і здібності найбільш популярних дітей, можна зрозуміти, що приваблює дошкільнят один в одному і що дозволяє дитині завоювати прихильність однолітків. Питання про популярність дітей дошкільного віку вирішувалося переважно у зв'язку з ігровими здібностями дітей.

Отже, аналіз психологічних досліджень показує, що в основі виборчих уподобань дітей можуть бути самі різні якості: ініціативність, успішність в діяльності (включаючи ігрову), потреба в спілкуванні та визнання однолітків, визнання дорослого, здатність задовольнити комунікативні потреби ровесників. Від молодших до старших груп виявлена стійка, але не у всіх випадках яскраво виражена вікова тенденція збільшення "ізольованості" і "зірковості", взаємності відносин, задоволеності ними, стійкості і диференціації їх у залежно від статі однолітків.

Висновки

Таким чином, у виборі партнера у грі, як у взаємодії у спільній діяльності, в першу чергу виділяється загальна мета. Важливо навчити дітей самостійно приймати і усвідомлювати мету спільної діяльності, розуміти, що запропоноване завдання швидше, зручніше, ефективніше можна виконати саме спільними зусиллями. Загальний мотив спонукає учасників взаємодії до співпраці. Відомо, що мотиви більшою мірою переживаються, ніж усвідомлюються дітьми. Тому саме емоції дітей дозволяють розкрити мотиви їхніх прагнень до взаємодії з однолітками. Наступний компонент міжособистісних стосунків - спільні дії, тобто виконання таких елементів, які спрямовані на вирішення досить простих поточних завдань. Наприклад, підготовка однією дитиною основи для спільної аплікації, вирізування іншою дитиною великих деталей сюжету або композиції і розташування їх на підготовленій основі, третя дитина працює з дрібними декоративними прикрасами.

Для доцільного розподілу спільних дій необхідно володіння мовним діалогом з однолітками, вміння доброзичливо домовлятися про спільне вирішення запропонованої задачі. Загальний результат спільних дій завершує структуру співробітництва. Необхідно, щоб досягнутий результат діти розцінювали саме як спільний, могли оцінити його якість, власний внесок у підсумок спільної роботи, раділи за спільний успіх або жалкували про те, що не все вийшло так, як задумували, міркували, як можна інакше ефективніше побудувати роботу наступного разу.

П'яти - шестирічна дитина потребує однолітків, товаришів. У спілкуванні з ними в дитячому саду він проводить 50 - 70% часу. Щодня багато раз він вступає в контакти, вільно вибираючи партнера. Вибір цей залежить від характеру діяльності. Для спільної праці діти намагаються вибирати партнерів організованих («Він добре чергує»), для ігор та занять - тих, хто «багато знає, добре малює, і т. д.». Нерідко дитина орієнтується і на моральні якості однолітка («Ми дружимо. Ми завжди разом граємо, він мене захищає. Він добрий, справедливий, не б'ється. Я б з Валею хотів сидіти на занятті, а то Саша мені заважає» і т.д. ). Перераховані мотиви свідчать про прагнення дітей до морального і ділового комфорту під час цікавої або складної для них діяльності.

Всі діти прагнуть до спілкування: підходять до однолітків, дивляться, як вони грають або малюють, звертаються з проханням, подають річ, яка впала або мовчки слухають, як ті розмовляють. Але не завжди дитині, особливо малоактивній, вдається вступити в контакт, з ким хочеться. Важко складаються взаємини з однолітками і у тих, хто прийшов у старшу групу з родини і не має навичок спілкування в колективі. Вони тримаються невпевнено, рідко беруть участь в іграх. Однолітки уникають контактів з ними («Він не вміє грати! Вона нічого не знає»). Такого роду ситуації слід запобігати, так як, не вміючи реалізувати прагнення до спілкування, дитина стає замкнутою, у неї формуються негативні риси.

Таким чином, міжособистісні стосунки, що виникають у спільній діяльності, є типом взаємодії в ній і аналогічною по структурі. Прояв дошкільниками співробітництва на заняттях стає можливим при опануванні дітьми усіма складовими в їх єдності і взаємозв'язку, що визначає зміст і послідовність етапів його розвитку.

Досвід проведення ігор показав досить високі результати. Діти стали більш самостійні у виборі партнера гри, в доборі іграшок. У спілкуванні з партнерами в грі виявляють увагу, дотримуються послідовності спільних дій.

Загалом, виконуючи цю курсову роботу за темою «Мотивація вибору партнера в ігровій діяльності дітей дошкільного віку» я зрозуміла, що гра для дитини найкраща насолода, в іграх виявляються всі її здібності, її нахили, переживання.

Тому партнер відіграє дуже важливу роль для того, щоб гра вийшла цікавою, а мотивами для вибору достойного партнера служать як соціальні, так і психологічні, моральні, фізичні чинники, на які діти дошкільного віку дуже звертають увагу. Коли уважно спостерігати за дитиною, за тим, як вона грається - можна знайти ключ до розуміння її душі. Гра - це потяг до щастя.



Список використаних джерел

1. Бєлєнька Г.В. Вихователь дітей дошкільного віку: становлення фахівця в умовах навчання / Г.В. Бєлєнька - К.: «Світич» - 2006.

2. Божович Л.І. Особистість та її формування в дитячому віці / Л.І. Божович - М., 1968.

3. Відносини між однолітками в групі дитячого саду (досвід соціально-психологічного дослідження) / під ред. Т.А. Рєпін /. М, Педагогіка, 1978.

4. Головаха Е.Й., Паніна Н.В.: Психологія людського розуміння / Е. Й. Головаха, Н.В. Паніна -К., 1989.

5. Дитяча практична психологія. Під редакцією проф. Марцинковський Т. Д. Москва, 2001р.

6. Ємельянов Ю.М. Активне соціально-психологічне навчання / Ю. М.Ємельянов - Л., 1985.

7. Заброцькій М.М. Основи вікової психології / М. М. Заброцькій - Тернопіль, 2001.

8. Зимова Й.А. Педагогічна психологія / Й. А. Зимова - М., 2000.

9. Карпова Н.Л. Міжнародна конференція з психології спілкування / Н.Л. Карпова / / Питання психології. - 2001. - № 1. - С.143-144.

10. Коломінскій Я.Л. Психологія дитячого коллективу / Я.Л. Коломінскій - Мн., 1984.

11. Коломінскій Я.Л., Панько Е.А. Психологія дітей шестирічного віку / Я. Л. Коломійський, Е.А. Панько - Мн., 1999.

12. Кузьменко В.У. Соціальна компетентність дошкільнят: особливості, показники та шляхи розвитку/ В.У. Кузьменко // Дошк. виховання. - 2001. - № 9. - С. 11.

13. Лісіна М.І., Сильвестру А.І. Психологія самопізнання у дошкільників / М. І. Лісіна, А.І. Сильвестру - Кишинів, 1983.

14. Лопатіна О.Г. Роль оціночних висловлювань у процесі спілкування дітей в дитячому садку і сім'ї. / / Різноманітність форм виховання та навчання дошкільнят у психолого-педагогічному аспекті: збірник наукових праць / О. Г. Лопатіна - Москва, 1990.

15. Мавріна І.В. Співпраця дошкільнят на розвиваючих заняттях / І. В. Мавріна / / Освітня робота в дитячому саду за програмою «Розвиток» / За ред. О.М. Дьяченко, В.В. Холмовской. -М., 2001. -С.30 -36.

16. Мавріна І.В., Ягловская Є.К. Розвиток взаємодії та спілкування дошкільнят з однолітками / І.В. Мавріна / / Щоденник вихователя: розвиток дітей дошкільного віку / За ред. О.М. Дьяченко, Т.В. Лаврентьєва. - М., 2001. - С. 106 - 118.

17. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: Методологія, методи, програми, процедури / С.Д. Максименко - Київ, 1998.

18. Обозов М.М. Психологія міжособистісних відносин / Обозов М.М. -К., 1990.

19. Островська Л.Ф. Сімейне виховання дошкільника / Л.Ф. Островська - К., 1977.

20. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка Навчальний посібник / Т. Поніманська - К.: Академвидав, 2006.- 456 c.

21. Петровський А.В. Досвід побудови соціально-психологічної концепції групової активності / А.В. Петровський / / Питання психології. - 1975. - № 5. - С.77-78.

22. Поніманська Т.І. Дитина і соціум / Т.І. Поніманська // Дошк. виховання. - 2004. - № 8. - С. 4-6.

23. Практикум з вікової і педагогічної психологи / Под ред. Л.І. Щербакова. -М., 1987.

24. Практикум з вікової і педагогічної психології / Автор-упорядник Данилова О. Є.; за редакцією Дубровина І.В. - Москва, 1999р.

25. Психологія і педагогіка / За ред. А.А. Райдугина. - М., 1997.

26. Рєпіна Т.А. Соціально-психологічна характеристика групи дитячого саду / Т.А. Рєпіна - Москва, 1988р.

27. Розвиток спілкування дошкільнят з однолітками / під ред. А.Г. Рузькому / Педагогіка, -М.,1989.

28. Смирнова Є.О. Становлення міжособистісних відносин в ранньому онтогенезі / Є.О. Смирнова / / Питання психології, 1994. - № 6.

29. Смирнова О.О., Холмогорова В. М. Міжособистісні відносини дошкільнят. Діагностика, проблеми, корекція / О.О, Смирнова, В.М. Холмогорова - Москва, 2005.

30. Терещук Р.К. Завантаження та виборчого взаємовідношення дошкільнят Р.К. Терещук - Кишинів, 1989.

31. Українське довкілля: Програма виховання дітей у дитячому садку. - Львів, 1991.

32. Щасний А.М. Порівняльний аналіз міжособистісної взаємодії дітей шестирічного віку в умовах підготовчих груп і класів / А. М. Щасний / / Генетичні проблеми соціальної психології. Під ред. Коломінского Я.Л. - Москва, 1985.

Размещено на Allbest.ru

...