Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психосемантика

Зміст

1. Методики вербального асоціативного експерименту

2. Метод вiльних асоціацій

Список використаної літератури

1. Методики вербального асоціативного експерименту

Асоціативність є однією з ознак творчого мислення людини. Лінгвостилістичне осягнення сутності даного поняття ґрунтується на теорії про властивості, природу та зв'язки асоціацій у філософії, психології, психолінгвістиці, семасіології. Кожна з цих галузей обирає свій аспект опису цього поняття й формує свій предмет вивчення.

Асоціативний експеримент застосовують у різних галузях знань: лінгвістиці, психології, соціології та інших. Використання ж цього методу різниться залежно від мети та завдань конкретної науки. Лінгвіста цікавить система семантичних та граматичних відношень, образи свідомості, мотиви й оцінки. Філолог насамперед аналізує мовну форму, яку приймає асоціювання, у центрі його уваги - мовні фактори. Психологи, незважаючи на багатоманітність використання асоціативного експерименту, націлені на виявлення мотивацій людини, її потягів, комплексів, установок. Загалом, специфіку асоціативної психології можна охарактеризувати як вивчення стану індивіда, якого асоціюють.

Асоціативний експеримент привертає менше уваги соціологів. Водночас соціолог може отримати досить цінну інформацію, виявляючи глибинний, неусвідомлений і автоматизований рівень пізнання. Крім того, названий експеримент може застосовуватись і більш практично, а саме в маркетологічних дослідженнях. Вільним асоціативним експериментом(далі ВАЕ) послуговуються при відтворенні мовної картини світу, його засобами можна відтворити соціальний портрет.

ВАЕ виявляється досить простим і водночас ефективним засобом досліджень у психолінгвістиці. Він дає "живий" матеріал для побудови асоціативних полів певних понять, реконструкції фрагментів мовної та концептуальної картин світу.

З погляду лінгвістики тексту асоціації розглядають як актуалізовані в свідомості читача зв'язки між елементами лексичної структури тексту та співвідносними з ними явищами дійсності або свідомості. Механізм формування мовних асоціацій досить складний. Поки не існує одностайного погляду на питання про чинники, що домінують у процесі виникнення асоціативних зв'язків між словами. Одні вчені (Г. Щур, Б. Плотников) вважають, що в основі виникнення асоціацій лежать об'єктивний та соціальний досвід індивідуума, інші вказують на їх психічний характер (Ф. Галтон, В. Вундт) або на залежність від культурно-історичних традицій народу (А. Сахарний, А. Залевська).

Велика увага приділена вивченню асоціацій та асоціативного експерименту з погляду психології, де асоціації розглядаються як закономірний зв'язок двох або кількох психічних процесів (відчуттів, уявлень, думок, почуттів тощо), виражених у тому, що поява одного викликає появу іншого психічного процесу.

На нашу думку, варто говорити про комплекс умов, які спричиняють появу словесних асоціацій, оскільки асоціація, як зв'язок між певними об'єктами або явищами, ґрунтується особистому, суб'єктивному, досвіді людини, що збігається з досвідом тієї культури, до якої належить мовець.

Словесні асоціації є результатом сприйняття індивідуумом об'єктивної дійсності через призму власного життєвого досвіду, його культурного й соціального рівня, належності до певної етнічної групи. Тому виникнення тієї чи тієї реакції на слово-стимул, на нашу думку, може зумовлюватися будь-яким з вище названих чинників. Проте, у певній мовній ситуації один з принципів домінує. Так, ще Ш. Баллі зазначав, що “людська думка постійно коливається між логічним сприйняттям та емоцією, ми або розуміємо, або відчуваємо; найчастіше наша думка складається водночас із логічної ідеї і почуття. І хоча ці два елементи можуть поєднуватись у різноманітних пропорціях, все ж у кожному конкретному випадку переважає щось одне: або логічне сприйняття, або почуття. Наша думка в одних випадках буде мати логічну домінанту, а в інших емоційну”.

В основу деяких психолінгвістичних класифікацій покладено чинники виникнення словесних асоціацій. Наголошуючи на необхідності диференційного підходу до визначеної проблеми, Г. Щур розмежовує онтологічні, психологічні та емпіричні асоціації. Перші визначені соціальним досвідом індивідуума і групують елементи, що мають спільні властивості або характеристики з погляду відображення їх у свідомості індивідуума. Такі асоціації відтворюють парадигматичний аспект явищ або спосіб існування елементів. Емпіричні асоціації лежать в основі угрупувань елементів відповідно до суб'єктивного досвіду індивідуума й так званих парадигматичних і синтагматичних асоціацій. До психологічних Г. Щур відносить так звані “індивідуальні” або “випадкові” асоціації та консоціації. Деякі дослідники (Г. Скляревська, А. Попова, О. Тодор) розмежовують асоціації, що репрезентують ознаки, які об'єктивно властиві предмету, але не знаходять відображення в денотативному значенні слова, й асоціації, що відбивають певне психологічне враження, яке асоціюється психологічно з іншою реалією.

В. Телія розглядає три типи асоціацій: національно-культурні, що притаманні носіям певної етнолінгвокультури; загальнокультурні, які є універсальними для носіїв різних мов; та індивідуально-авторські, або суб'єктивні.

До пояснення особливостей утворення асоціацій як мисленнєвого процесу і творчої основи створення художніх образів звертався М. Ломоносов. Він констатував факт поєднання слів у певні ланцюги, ланки яких представлені парними сполуками (корабель - море, море - буря), а їх порядок і розташування зумовлені уявою митця.

О. Потебня вважав асоціативність одним з основоположних чинників утворення рядів уявлень: “Асоціативність полягає в тому, що різнорідні сприйняття не знищують взаємно свою самостійність , а залишаючись самі собою, зливаються в одне ціле”. Спираючись на дослідження В. Гумбольдта, учений відзначив, що формування й способи вираження асоціацій мотивуються належністю індивідуума до певного етнокультурного об'єднання та до людства в цілому. Акумулюючи досвід свого народу, мовець пропускає його через призму суб'єктивізму [9:195]. Тому й будь-який асоціативний процес має суб'єктивний характер, в основі якого лежить об'єктивна дійсність.

Розглядаючи історію розвитку асоціативних досліджень у психолінгвістиці, О. О. Залевська виділяє чотири етапи. Перший датується 1879-1910 рр., починаючи з експериментів Гальтона (1879) і до виникнення у 1910 р. першого списку асоціативних норм англійської мови, відомого як норми Кент-Розанова. Вчені провели вільний асоціативний експеримент на матеріалі спеціально складеного списку зі 100 слів, залучивши 1000 респондентів. Другий етап закінчується приблизно 1954 роком, коли виходять “Повні Міннесотські норми”. Тут кількість респондентів сягала 1008 осіб, а як стимули використовувались слова зі списку Кент-Розанова. Цей етап характеризується сильним впливом, з одного боку, ідей біхеовіристської психології, що зводила зв'язок всередині асоціативної пари до виключно механістичного зв'язку між стимулом і реакцією, а з іншого - чіткою прагматичною спрямованістю. Асоціації вивчалися з точки зору психіатрії, психоаналізу і т.д. Третій етап асоціативних досліджень пов'язаний із переміщенням центру досліджень на проблеми, пов'язані із мовленнєвою діяльністю людини та формуванням її мовної здатності. У цей час (60-70-ті рр.) з'являється велика кількість словників асоціативних норм різних мов.

Ефективність застосування методики вільного асоціативного експерименту разом із методикою дослідження лексики відзначало багато мовознавців. Асоціативний підхід до вивчення лексичної семантики свого часу високо оцінив О. О. Леонтьєв, який відзначав “принципову єдність психологічної природи семантичних та асоціативних характеристик слів”.

Асоціативний експеримент - це “виявлення зв'язків уявлень, які зумовлені попереднім досвідом і завдяки яким одне уявлення, що з'являється у свідомості, викликає на основі схожості, суміжності або протилежності інше”. Методика асоціативно-змістового експерименту часто застосовується для дослідження асоціативного поля концептів. Вона дає змогу виявити сукупність парадигматично та синтагматично пов'язаних вербальних репрезентантів концептів у тексті, а також систему породжених ними асоціацій.

“Поле” реакцій, отриманих на слово-стимул, дає підстави трактувати психологічну структуру значення базового слова як комплексне явище, що характеризується низкою параметрів, зокрема тих, у яких чітко простежується певна емоційність.

Асоціації в межах асоціативно-змістового поля розподіляються за певними напрямами, утворюючи паралелі. Асоціативні паралелі - це закономірні зв'язки, котрі виникають у процесі мислення між елементами психіки, в результаті яких поява одного елемента в певних умовах викликає образ іншого, пов'язаного з ним. Інакше кажучи - це зв'язки між окремими явищами, фактами чи предметами, котрі відображені у свідомості та закріплені у пам'яті особистості.

Формування асоціацій - це складний психофізіологічний процес, адже передбачає зв'язок між окремими нервово-психічними актами, думками, уявленнями, почуттями особистості. Будь-яке слово, сказане, прочитане або почуте, приводить в дію величезний механізм асоціативних зв'язків, який формує певний образ. Утворюючи асоціації, людина виявляє своє бачення дійсності крізь призму індивідуальної асоціативної картини світу, що формується в період її становлення в певному соціальному, культурному, ментальному та лінгвістичному просторі, що закарбовується у її підсвідомості.

Асоціативна паралель, тобто “співвіднесеність ключового слова з одним текстовим змістом”, формується навколо базового елемента й асоціацій, які є його “змістовими корелятами”. Проведення асоціативного експерименту передбачає кілька етапів:

1) побудова асоціативного поля. На цьому етапі респондентам пропонується написати перше слово, яке спадає на думку, як реакцію на певний стимул. Жодних обмежень на реакції немає;

2) статистика кількісних показників отриманих реакцій. Після проведення експерименту спочатку підраховується загальна кількість реакцій на запропоноване слово-стимул. Виокремлюються ті, які збігаються;

3) когнітивна інтерпретація асоціатів. Виділені на попередньому етапі реакції згруповуються за окремими когнітивними ознаками. Слова-асоціати виконують тут функцію мовних засобів вербалізації;

4) когнітивно-психолінгвістична інтерпретація досліджуваного концепту. Виділені когнітивні шари формують зміст концептів, які виступають об'єктом аналізу. Під когнітивним шаром ми розуміємо сукупність когнітивних ознак, які відображають дискретну одиницю концепту певного рівня абстракції, що має мовні способи об'єктивації (слово, словниковий ряд, фразеологічні одиниці). Когнітивна ознака - це мінімальний структурний компонент концепту, який відображає його певну рису;

5) побудова моделі асоціативного поля.

Асоціативні дослідження в основному спрямовані на пошук концептуальної та семантичної структури пам'яті людини. Асоціативні методики застосовуються в психодіагностиці при виявленні патологічних і афективних психічних станів, порушеннях мовлення, вивченні функціональної асиметрії мозку. Вербальні асоціації, пройшовши довгий шлях досліджень від філософії та психології до лінгвістики, знайшли своє місце у психолінгвістичних дослідженнях.

Під час проведення вільного експерименту опитуваному пропонується ізольоване слово із завданням реагувати на нього першим словом, що з'являється в голові з отриманим вихідним словом. У цілеспрямованому - експериментатор певним чином обмежує вибір асоціації, задаючи певні завдання (наприклад, відповідати лише прикметниками чи іменниками. При ланцюжковому асоціативному експерименті опитуваному пропонують відповісти за певний період часу можливими словами.

Всі дослідження з вільним асоціативним експериментом до поч. ХХ ст. здійснювались у психологічному руслі(Ф. Гальтон, В. Вундт, Х. Мюнстенберг, Е. Крепелін). Важливу роль в історії психолінгвістики відігравали експерименти лінгвіста А. Тумба та психолога К. Марбе, які продемонстрували, що вербальна асоціація є не тільки психологічним, а й лінгвістичним явищем. Результати експерименту показали, що в більшості випадків досліджувані реагували на стимул словом тієї ж частини мови, до якої належав стимул: на прикметники - прикметниками, на прислівники - прислівниками і т. д.

Суттєвим поштовхом до розробки асоціативної проблематики були практичні потреби як психології, так і лінгвістики: практика психоаналізу, потреби психіатрії, розробка нових методів викладання іноземних мов, вивчення процесів виникнення та відтворення мовлення, інтерес до аналізу мовленнєвої свідомості й побудови моделей картин світу, представників різних культур і соціальних груп.

Вважають, що на асоціації при проведенні вільного асоціативного експерименту впливають два фактори: лінгвістичний - характер самого стимульного слова та прагматичний - вплив особи, що проводить експеримент. Мовознавець О. Горошко до цих факторів ще додає умови, у яких проводиться експеримент.

Вільний асоціативний експеримент є апробованим та найпопулярнішим серед усіх психологічних методів, однак слід пам'ятати про чинники, що можуть суттєво вплинути на результати такого дослідження:

1) важливою є форма проведення, що обирається, - усна, усно-письмова, письмова та спосіб презентації стимульного матеріалу;

2) поведінка експериментатора, його індивідуальні характеристики;

3) умови, у яких проводиться експеримент(напр., аудиторія, погода та ін.);

4) соціальні та психофізичні характеристики осіб, які беруть участь в експерименті, їхній настрій та психологічний стан;

5) обробка асоціативного матеріалу, його подальша формалізація та інтерпретація.

У нашому дослідженні віддано перевагу усній формі проведення експерименту, яка має певні обмеження в часі й сприяє виявленню спонтанних асоціацій, тоді як при письмовій формі існують фактори, що ускладнюють спонтанне реагування.

Під таким типом реакції розуміють некероване, спонтанне протікання процесу відтворення змісту свідомості та несвідомості суб'єкта. Але значний недолік цього виду експерименту полягає в тому, що може утворюватися залежність між послідовними наступними реакціями

При представленні експериментальної установки велика увага звертається на те, щоб опитувані під час роботи зі стимульнимсписком відповідали самостійно, без вигуків, сплеску емоцій та ін., оскільки механізм асоціативного процесу досить крихкий і будь-яке порушення може вплинути на кінцевий результат.

Вільний асоціативний експеримент може проводитись як у груповій, так і в індивідуальній формах. Кожна з них має свої переваги: індивідуальна дає можливість фіксувати час реагування та позбавляє впливу інших осіб на відповіді інформанта. Групова форма проведення вільного асоціативного експерименту економить час дослідника.

Однією з найскладніших і малодосліджених проблем проведення асоціативного експерименту є формування стимульного списку. Яким чином обирати слова, за якими критеріями та які саме слова повинні його складати, залишається відкритим питанням, яке потребує виділення критеріїв для оцінки актуальності та достовірності стимульних понять.

Багатолітній досвід проведення асоціативних експериментів показує, що небагато асоціацій є унікальними, більшість із них типові. Найбільш частотні реакції називають культурно-первинними, менш типові - ідіосинкратичними. Асоціативні експерименти відображають певну лінгвістичну реальність, яка полягає в тому, що між словами можна знаходити різноманітні асоціації, а саме вони, отримані у визначеній групі опитаних, дозволяють виявити специфіку світосприйняття цих людей.

2. Метод вiльних асоціацій

Усупереч традиціям критичного мислення XIX століття Фрейд запропонував відмовитись від ролі свідомості як контролера при нагляді за психічними процесами. На його думку, свідомість відсікає думки, що виникають на периферії, а також образи ще до того, як вони потраплять у поле уваги суб'єкта, тоді як при аналізі душевних рухів саме ці думки та образи можуть виявитись важливими. Фрейд став використовувати метод вільних асоціацій. Пацієнтам пропонувалось розслабитись на кушетці і говорити все, що спаде їм на думку, якими би абсурдними, неприємними або непристойними вони не здавались з точки зору повсякденних стандартів. Коли це відбувалось, виявлялось, що потужні емоційні потяги виводили неконтрольоване мислення в напрямку до психічного конфлікту. Фрейд стверджує, що перша випадкова думка утримує в собі якраз те, що потрібно, і є по суті забутим продовженням спогаду. Пізніше він робить застереження, що це не завжди так буває. Те, що думка, яка виникає у хворого, не може бути ідентична з забутим уявленням, повністю пояснює душевний стан хворого. У хворого під час лікування діють дві сили - одна проти іншої: з одного боку, його свідоме прагнення згадати забуте, а з іншої - опір, який перешкоджає витісненому або його похідній повернутись у свідомість. Якщо цей опір дорівнює нулю або є незначним, то забуте без будь-яких змін виникає у підсвідомості. Чим сильніше спотворення під впливом опору, тим менше схожості з думкою, яка виникає - замінником витісненого та самим витісненим. Все ж, ця думка повинна мати хоч якусь схожість із тим, що шукали в силу того, що ця думка має те ж саме походження, що й симптом. Якщо опір не дуже інтенсивний, то за цією думкою можна дізнатись так звану «істину». Випадкова думка повинна мати відношення до витісненої як певний натяк. вільний асоціативний фрейд вербальний

Поняття «асоціація» - одне з найдавніших у психології. Його можна зустріти у Платона та Арістотеля. Подібно тому, як стовбур дерева, розвиваючись, обростає новими кільцями, ці поняття, які передаються від епохи до епохи як мудрість століть, збагатились новим змістом. Правило утворення асоціацій століттями вважалося головним законом психології. Воно стверджує: якщо будь-які об'єкти сприймаються одночасно або в безпосередньому взаємозв'язку, то поява одного з них спричиняє за собою усвідомлення іншого. Якщо глянути на яку-небудь річ, людина згадує її відсутнього власника, оскільки раніше вона ці два об'єкти сприймала одночасно, в силу чого між їхніми слідами зміцнився асоціативний зв'язок. Різноманітним видам асоціацій було присвячено велику кількість психологічних трактатів. Коли психологія перетворилась на науку, асоціації стали вивчати екстремально, щоб виявити закони пам'яті, уяви та інших психічних процесів. Було з'ясовано, з якими уявленнями асоціюються у різних людей різні слова, скільки разів потрібно повторити список слів, щоби між ними виник зв'язок, який би дав змогу цілком або частково запам'ятати це слово та ін. В усіх випадках стояло завдання вивчення роботи свідомості. Фрейд використовував матеріал асоціацій в інших потребах. Він шукав у цьому матеріалі шлях до ділянки тих спонук, які не усвідомлюються, натяки на те, що відбувається в «киплячому казані» афектів, потягів. Для цього, він вважав, асоціації варто вивести з-під контролю свідомості. Вони повинні були вільними. Так народилася процедура психоаналізу, тобто його технічне використання.

Вільні асоціації - висловлювання, засноване не на роздумі людини, а на мимовільному викладі всього того, що приходить йому в голову з приводу якогось слова, числа, образу, сюжету, представлення, сновидіння і т. д.

Метод вільних асоціацій лежить в основі класичного психоаналізу. За визнанням З. Фрейда, відмова від гіпнозу і заміна його новою технікою - методом вільних асоціацій - послужили поштовхом до становлення і розвитку психоаналізу.

Ідея необхідності вільного, довільного викладу думок була висловлена до З. Фрейда німецьким письменником і публіцистом Л. Берне. У статті "Як стати оригінальним письменником в три дні" (1823) він пропонував початківцям авторам записувати на папір все те, що приходить в голову. Коли один з психоаналітик звернув увагу З. Фрейда на цю статтю, то той здивувався схожості між ідеями Л. Берне і методом вільних асоціацій. Пізніше він признався, що в 14 років отримав в подарунок томик творів цього письменника.

Замінивши гіпноз методом вільних асоціацій, З. Фрейд виходив з того, що від пацієнта, що знаходиться в бодрственном стані можна взнати щось істотне, про що він навіть не догадується. Часто пацієнт затверджує, що, розказавши лікарю про себе, він нічого більше додати не може. Психоаналітик же запевняє пацієнта, що він багато що знає і йому тільки потрібно говорити буквально про все, що прийшло йому в голову.

У спільно написаній з венским лікарем Й. Брейером роботі "Дослідження істерії" (1895) З. Фрейд пояснював, що завдяки методу вільних асоціацій без всякого гіпнозу у пацієнтів з'являються нові і проникаючі глибше спогади. Використовуючи цей метод, він спершу вдався до "методологічного прийому" - натисненню пальцями руки на лоб пацієнта з метою викликати у нього спогади у вигляді картини або думки, що прийшла йому в голову. При цьому З. Фрейд вдавався до активного впливу на пацієнта, настирливо питаючи його про те, що йому приходить в голову. Однак подібна процедура неодмінного тиску на пацієнта не тільки далеко не завжди сприяла вільному асоціюванню, але і, навпаки, часом заважала цьому процесу, про що якраз і заявляли З. Фрейду деякі пацієнти. Враховуючи дану обставину, він відмовився від первинного "методологічного прийому", надавши спонтанне, не примусове здійснення вільного асоціювання самому пацієнту.

З. Фрейд виходив з того, що будь-яка асоціація з тому або інакшому приводу представляє інтерес. Будь-який спогад, що прийшов на розум є важливим з точки зору встановлення зв'язків між протікаючими в психіці процесами і розумінням причин виникнення захворювання. Звідси основне правило психоаналізу: пацієнт повинен вільно висловлювати всі свої думки, виключаючи яку-небудь зосередженість на них і запобігаючи їх критиці. Говорити все, підкреслював З. Фрейд, це означає дійсно говорити все, нічого не замовчуючи і не затаюючи як від психоаналітик, так і від самого себе.

З точки зору З. Фрейда, що перша випадково прийшла в голову пацієнта думка містить в собі якщо не все, то багато що з того, що необхідно для розкриття його несвідомої діяльності. Виникла у нього думка не є випадковою: вона завжди є результат внутрішнього зосередження і підкорення певному ходу думок.

Так, одного разу З. Фрейд попросив у того, що проходить у нього курс лікування молодої людини назвати перше жіноче ім'я, що прийшло йому на розум. Молода людина назвала ім'я Альбіни, хоч була знайомий з багатьма дівчатами з іншими іменами. Більш того з'ясувалося, що він не знав жодній дівчини з таким ім'ям. Чому ж він відтворив вголос саме це ім'я? Наскільки воно було випадковим? Виявилося, що під час лікування З. Фрейд жартома назвав свого пацієнта "Альбіно", оскільки у нього був надзвичайно світлий колір волосся. Оскільки в той період він зі своїм пацієнтом займався з'ясуванням питання про жіноче начало в конституції молодої людини, то останній мимовільно назвав ім'я Альбіни. Це було пов'язане з тим, що в той час пацієнт був для себе самої цікавою жінкою на світі, тобто Альбіной. Таким чином, виникла у нього вільна асоціація не була випадковою - вона витікала з тієї внутрішньої настроєності, яка мала місце у пацієнта в процесі психоаналитического сеансу.

На думку З. Фрейда, у вільних асоціаціях виявляється тісний зв'язок між минулим і теперішнім часом. Випадково думка, що прийшла в голову може стосуватися пряму якогось забутого уявлення. Правда, в психіці пацієнта працює механізм опору, перешкоджаючий спогадам і перекладу витісненого несвідомого в свідомість. Тому в довільно висловленої пацієнтом думки часто немає прямої схожості з тим, що приховано в несвідомому. Проте в цій думці міститься натяк на щось таке, що є надзвичайно важливим в плані виявлення істинних причин захворювання.

Під час психоаналитического сеансу пацієнт може затверджувати, що йому нічого не приходить на розум і у нього немає ніяких асоціацій з приводу якогось слова або образу. З. Фрейд вважав, що насправді не існує подібної відмови з боку думок. Насправді у пацієнта починає працювати опір, виступаючий в різних формах критики, сумніву в цінності асоціації, що прийшла в голову. Психоаналітик закликає пацієнта не критикувати свої думки. Матеріал, який представляється пацієнту не заслуговуючий уваги і відкидається як непотрібний, сумнівний або зухвалий огиду, сором, якраз і є найбільш цінним для психоаналітик. Зі слів З. Фрейда, саме цей матеріал з думок являє собою для психоаналітик руду, з якої за допомогою мистецтва тлумачення можна витягнути дорогоцінний метал.

Метод вільних асоціацій З. Фрейд використав при вивченні симптомів психічних захворювань, сновидінь і помилкових дій. Цей метод широко використовується і в сучасному психоаналізі, оскільки вільне асоціювання пацієнта сприяє терапевтичній роботі аналітика по виявленню причин виникнення внутрипсихических конфліктів, несвідомих страхів і почуттів провини.

Список використаної літератури

1.Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского язика / Ш. Балли. - М. : Изд-во иностр. лит., 1955. - 416 с.

2.Болотнова Н. С. Об основных понятиях и категориях коммуникативной стилистики текста / Н. С. Болотнова // Вестн. РГНФ. - 2001. - № 3. - С. 123 - 131.

3.Быдина И. В. Концепт “Творчество” в идиостиле Виктора Сосноры / И. В. Быдина // Культурные аспекты в языке и тексте: Сб. науч. тр. - Белгород: Изд-во БелГУ, 2005. - С. 86-93.

4.Карпенко М. С. Анализ межтекстовых ассоциативно-смысловых полей в аспекте идиостиля (на материале поэзии Н. Гумилева) / М. С. Карпенко // Коммуникативно-прагматические аспекты слова в художественном тексте. - Томск: Изд-во ТГУ, 2000. - С. 23-34.

5.Климкова Л. А. Ассоциативное значение слов в художественном тексте / Л. А. Климкова // Филологические науки. - 1991. - №1. - С. 45-54.

6.Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность / Алексей Алексеевич Леонтьев. - М.: Просвещение, 1969. - 214 с. Ломоносов М. В. Избранные произведения : в 2 т. / М. В.

7.Ломоносов М.: Наука, 1986. - Т. 2: История. Филология. Поэзия.- 494 с.

8.Ніконова В. Г. Художні концепти в трагедіях Шекспіра: методика ідентифікації / В. Г. Ніконова // Вісник Черкаського нац. ун-ту ім. Б. Хмельницького. Сер. Філол. науки. - Черкаси, 2005. - №69. - С. 47-55.

9.Потебня А. А. Эстетика и поэтика / А. А. Потебня. - М. : Искусство, 1976. - 614 с.

10.Психологический словарь / под ред. В. В. Давыдова и др. - М. : Педагогика, 1983. - С.24 - 26.

11.Рудакова А. В. Объективация концепта “быт” в лексико-фразеологической системе русского языка: дисс. … канд. филол. наук : 10.02.01 / Рудакова Александра Владимировна. - Воронеж, 2003. - 213 с.

12.Телия В. Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В. Н. Телия. - М. : Наука, 1986. - 143 с.

13.Щур Г. С. О типах лексических ассоциаций в языке / Г. С. Щур // Семантическая структура слова: Психолингвистические исследования. - М. : Наука, 1971. - С. 140 - 151.

14 Фрейд З. Вступ до психоаналізу. - пер. з нім. Петра Таращука, - К.: Основи, 1998. - 709 с.

15. Фрейд З. Три нариси з теорії сексуальності // Психологія і суспільство. - 2008. - N 4. - С. 45-91.

Размещено на Allbest.ru