Причини і форми дитячих страхів

Тому, враховуючи все вище сказане, необхідно виділити наступні основні параметри в роботі з дитячими страхами:

- Щоб істотно знизити тривожність дитини перед вступом до школи необхідно педагогам і батькам забезпечити реальний успіх дитини, у якій-небудь діяльності. Необхідний щадний режим в тій області, в якій успіхи невеликі.

- Педагогам і батькам які вирішили допомогти дітям позбутися страху, можна використовувати програму корекційної роботи, корекційні ігри та завдання, які повинні підбиратися на основі проведених діагностичних методик.

- Для того щоб впливати на дитину і допомогти йому позбавитися від страхів, викладачам необхідно також знати, що таке страх, яку функцію він виконує, як виникає і розвивається, чого найбільше бояться діти і чому, як попередити страхи у дітей і що зробити, якщо вони вже є.

- З метою попередження появів неврозів у дітей, необхідні позитивні зміни в житті самої дитини і її сім'ї.

Проведені дослідження доводять, що діти старшого дошкільного віку схильні до великої кількості страхів, особливо яскраво з яких проявляється страх темряви, покарання, казкових персонажів, стихіїі, тварин. Тобто діти бояться того, що загрожує їх життю, значить можна зробити висновок про те, що діти старшого дошкільного віку найбільше схильні страху смерті.

Для вирішення поставлених завдань нами були підібрані методики, з урахуванням індивідуальних якостей дітей : аналіз малюнків; методика виявлення страхів за допомогою спеціального тесту тривожності. (Р. Теммл, М. Дорки,В.Амен.); діагностика кількості страхів (тест: «Страхи в будиночках» методика М.А.Панфілової.)

По закінченню роботи було встановлено доведення гіпотези -

дитячі страхи взаємозумовлені підвищеною тривожністю дитини і сприяють розвитку емоційного неблагополуччя особистості дошкільника, тому своєчасна корекція сприяє подоланню вікових страхів у дошкільників.

Поставлені завдання, які відповідають нашим цілям були виконані: вивчили теоретичний матеріал з проблеми виникнення страху у дітей старшого дошкільного віку та дослідили дитячі страхи у старших дошкільнят.

Таким чином, досвід показав, що своєчасна корекція сприяє подоланню вікових страхів у дошкільників за допомогою продуманою системою роботи і ретельному підборі прийомів.

Список літератури

1. Великий тлумачний словник психологічний. / Переклад з англ. Ребер Артур. - М.: АСТ, Віче, 2001. - 560 с.

2. Вайзман Н. Реабілітаційна педагогіка - М., 1996. - 247 с.

3. Введення в психологію. / Под. ред. А. В. Петровського. - М.: Академія, 1998. - 576 с.

4. Вікова психологія: Дитинство, отроцтво, юність: Хрестоматія: Учеб. посібник для студ. пед. вузів. / Сост. і науковий ред. В. С. Мухіна, А. А. Хвостов. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 624 с.

5. Гонкова-Ямпільська Р.В., Черток Т.Л. Вихователю про дитину дошкільного віку - М.: Просвещение, 1987. - 187 с.

6. Даль В. Тлумачний словник живої мови. У 4-х кн., Кн. 4. - М.: «Російська мова», 1982.

7. Дубровіна І.В. Данилова Е.Е. Прихожан А.М. Психологія: Підручник для студентів середніх педагогічних закладів. Під. ред. Дубровиной І.В. - М.: Видавничий центр «Академія», 1999.

8. Дубровіна І.В. Психокорекційна та розвивальна робота з дітьми: Учеб. посібник під. ред. Дубровиной І.В. - М.: «Академія», 1998.

9. Ежкова Н. Розвиток емоцій у спільній з педагогом діяльності: Емоційний розвиток дітей дошкільного віку / / Дошкільне виховання. - 2003. - № 1.

10. Захаров А.І. Денні та нічні страхи у дітей. Серія - «Психологія дитини». - СПБ: 2000. - 448 с.

11. Захаров А.І. Як подолати страхи у дітей. - М.: Педагогіка, 1986. - 112 с.

12. Захаров А.І. Як попередити відхилення в поведінці дитини. - М.: Просвещение, 1993. - 115с.

13. Изард К.Е. Психологія емоцій. / Переклад з англ. - СПБ: Видавництво «Пітер», 2000. - 464 с.

14. Ізгард К. Емоції людини. - М.: Просвещение, 1980. - 320 с.

15. Климанова Ю. Намалюй свій страх: Дитячі страхи. / / Сім'я і школа. - 1999. - № 9.- С. 22 - 24.

16. Клайн В. Як підготувати дитину до життя. - М., 1991. - 134 с.

17. Короткий психологічний словник. / Сост. Л. А. Карненко. Ред. А. В. Петровський, М. Г. Ярошевський. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

18. Крутецкий В.А. Психологія. Підручник для учнів пед. училищ. - М.: Просвещение, 1980. - 352 с.

19. Немов Р.С. Психологія: Учеб. для студентів вищих. пед. навч. закладів: У 3 кн.Кн. 1. Загальні основи психології - 2-е вид. - М.: Просвещение: Владос, 1995. - 576 с.

20. Овчарова Р.В. Практична психологія - М.: Т.Ц. «Сфера», 1996. - 337 с.

21. Основи спеціальної психології: Учеб. посібник для студентів середовищ. пед.навч. закладів. / Л. В. Кузнєцова, Л. І. Солнцева та ін; под. ред. Л. В. Кузнецової. - М.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 480 с.

22. Петрунюк В.П., Таран Л.М. Нервові діти і їхнє виховання. - М.: «Знання», 1971.

23. Популярна психологія: Хрестоматія: Учеб. посібник для студ. пед. інститутів. / Сост. В. В. Міраненко. - М.: Просвещение, 1990. - 399 с.

24. Психологічний словник. / Под. ред. Ю. Л. Неймера. - Ростов н / Д.: Фенікс, 2003. - 604 с.

25. Рогов Є.І. Настільна книга психолога. М.: Гуманітарний видавничий центр ВЛАДОС, 1998. - 384 с.

26. Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології - СПБ: Питер, 2003. - 713 с.

27. Співаковська А. Психотерапія: гра, дитинство, сім'я. Том 2. - ТОВ квітня прес, ЗАТ Изд-во ЕКСМО - Пресс, 2000. - 430 с.

28. Урунтаева Г.А. Дошкільна психологія. М.: Академія, 1997. - 332 с.

29. Фрейд З. Психологія несвідомого. - М., 1989. - 296 с.

30. Фромм А. Абетка для батьків або як допомогти дитині у важкій ситуації, - Єкатеринбург: Изд-во АРД ЛТД., 1997. - 250 с.

31. Еберлейн Г. Страхи здорових дітей. / Пер. з нім. Ю. Лукоянова. - М.: Знание, 1981. - 192 с.

32. Емоційний розвиток дошкільника / Під ред. Кошелевої. - М.: Просвещение, 1987.- 264 с.

33. Емоції, страх, стрес. / / Питання психології. - 1989. - № 4. - С. 12 - 16.

34. Юрчук В.В. Сучасний словник з психології. - Мн.: Елайд, 2000. - 704 с.

Додаток 1

Протокол виявлення тривожності у дітей.

Ім'я: Роман Вік: 6 років Дата: 15.05.2002.

Додаток 2

Покарання та заохочення, як основні методи виховання, переслідують кінцеву мету благо дитини. І те, й інше має бути продиктовано батьківською любов'ю і турботою. Проте не всі батьки замислюються про те, які саме прояви любові вони можуть надати дитині, в яких він потребує, а керуються своїми уявленнями. Кожен з батьків бажає дитині блага і щастя, але не кожен знає, як це зробити, і надходить найчастіше так, як робили з ним його власні батьки, або - наперекір їм - прямо протилежно.

Батіг та пряник

Якщо розглядати взаємодії людей схематично, то наші звернення один до одного можна класифікувати як позитивні, негативні або ніякі (байдужі). (Надалі ми будемо називати одиницю взаємодії погладжуванням.)

Діти для росту і розвитку потребують як позитивних, так і в негативних погладжувань. Як правило, ми хвалимо дітей набагато рідше, ніж караємо. Якщо дитина поводиться добре, то батьки не звертають на неї уваги, а якщо погано - то карають. І тоді дитина будь-яким способом намагається звернути на себе увагу батьків, нехай навіть негативний. Часом діти стають «неблагополучними» через неможливість будь-яким способом отримати увагу і схвалення батьків.

Але якщо існує хоч якась можливість отримати позитивні погладжування, дитина знаходить необхідні або маніпулятивні шляхи для цього. Зустрічаються батьки, здивовані з приводу нерівномірного поведінки дитини. Це був старанний другокласник, який приносив додому тільки відмінні оцінки. Спочатку вся сім'я була рада, а незабаром стала сприймати це як належне. У дитини пропав інтерес до навчання, і він несподівано приніс кілька двійок. Вся сім'я схвилювалася і стала шукати причини. При цьому дитина відразу ж став об'єктом уваги: ??чи не захворів? Чи не сталося чогось у школі? Незабаром його успішність знову підвищилася, і він знову став отримувати похвалу за гарні оцінки.

Часто батьки скаржаться на погану поведінку дитини, декларуючи при цьому, що вони «все роблять для його блага, а він відповідає чорною невдячністю». Коли починаєш з'ясовувати, що вони мають на увазі під «всім», то це виявляється навіть занадто надмірне задоволення матеріальних потреб дитини на шкоду емоційним. Сто перша непотрібна іграшка. А нездатність проявити до дітей емоційне участь вони мотивують зайнятістю на роботі і браком часу. У таких сім'ях, як правило, пріоритет мають матеріальні досягнення, якими вони хочуть компенсувати недолік тепла між членами сім'ї. Це типова ситуація для нашого часу в сім'ях так званих «нових росіян».

Загальні правила заохочення і покарання дітей

Покарання, як і заохочення, завжди вважалося єдиним способом управління дітьми і людьми взагалі. Виховання дітей неможливо без покарань і заохочень. І покарання, і заохочення переслідують метою вироблення умовного рефлексу: за неправильною поведінкою слідуе покарання, за правильною - заохочення.

Правила покарання дітей

1.При будь - якому покаранні дитина повинна бути впевнена, що покарання справедливе, що його як і раніше люблять, і навіть будучи покараним, він не залишається без батьківської любові.

2.При будь - якому покаранні дітей вони не повинні бути позбавлені задоволення їхніх біологічних і фізіологічних потреб.

3.Дитина повинна бути проінформованою про те, за які провини слідує покарання і в якій формі.

4.Покарання дітей має носити тимчасовий характер. («Ти втрачаєш можливості грати в комп'ютер рівно на три дні.")

5.При покарання дітей слід уникати образ і приклеювання «ярликів». Береться до уваги тільки поведінка або конкретний вчинок дитини, а не його особистість.

6.При покаранні дітей виключено пригадування колишніх проступків. Ви говорите з ними тільки про те, за що він карається саме зараз.

7. Покарання дітей має бути послідовним, а не від випадку до випадку.

Прощення

У нашій культурі прохання про прощення носить ритуальний характер. Найчастіше ми вимагаємо вибачень формально, не замислюючись, чого ми насправді хочемо: істинного каяття або ритуальних слів, і не даючи собі звіту, чи готові ми насправді пробачити.

Як прохання про прощення, так і здатність пробачити вимагають чималих душевних сил. Пробачити - означає стерти проступок іншого з пам'яті так, як якщо б його і не було. Але для цього потрібен час, розуміння тих причин, що спонукали людину зробити неприємний для нас проступок. Варто розповісти про те, що ви відчували в той момент, коли вам заподіяли біль, дати кривдникові час на обдумування - чи варто йому просити пробачення і в якій формі, але ні в якому разі не квапити його.

Пробачити означає, що ви ніколи не будете пригадувати проступок і використовувати його в якості «козиря» при подальших розбіжності. Пробачити - не означає забути, а швидше поміняти ставлення до події.

Дитина, перед тим як попросити вибачення, повинен точно знати, в чому саме він завинив. Варто розповісти йому про свої почуття і дати час про це подумати, не відкидаючи його як особистість. При цьому потрібно бути готовими до того, що й вам самим доведеться в чомусь покаятися.

Зазвичай прохання про прощення асоціюється зі слабкістю, яку батьки ніяк не мають право проявити перед дітьми. Насправді, вибачаючись перед дітьми, ми показуємо свою силу і подаємо приклад, як це робиться.

Способи заохочення

Чим молодша дитина, тим більш наочним, відчутним і невідкладним має бути заохочення. У маленької дитини погано розвинене відчуття часу. Тому таке формулювання, як «якщо ти будеш весь тиждень прибирати за собою іграшки, то в неділю ми підемо з тобою в зоопарк» неприйнятна. Дитина погано розуміє, що таке тиждень.

Йому можна запропонувати збільшити час читання казки на ніч, нову іграшку, про яку він дійсно мріяв, але не мав можливості її отримати в силу неправильної поведінки, більше часу спільного дозвілля (гри).

Крім того, рекомендується причепити над його ліжечком настінний календар, і в кінці кожного дня разом з дитиною спільно «виставляти оцінку» за пройдений день, відзначаючи його певним кольором: червоний - відмінно, оранжевий - добре, жовтий - задовільно, а зелений - погано.

Размещено на Allbest.ru