Психологія спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Тема: Психологія спорту

Студентки МНТУ .Групи ЗФР 21

Левяковой Е.А.



План

Запровадження

1. Роль особливості нервової системи та темпераменту у формуванні психологічного складу особистості спортсмена

2. Особливості психологічної напруженості під час змагань, і методи регуляції рівня порушення спортсмени

3. Методи дослідження у психології спорту

Укладання

Список використаної літератури



Запровадження

Основні мети психології спорту - вивчення психологічних закономірностей формування в спортсменів і команд спортивного майстерності і якостей, необхідні участі у змаганнях, і навіть розробка психологічно обгрунтованих методів тренування і підготовки до змагань (Мельников), 1987). Досягнення цього передбачає рішення наступних конкретних завдань:

1. Вивчення впливу спортивної діяльності на психіку спортсменів:

- а) психологічний аналіз змагань (загальний рівень і конкретний на окремі види спорту);

- б) виявлення характеру впливу змагань спортсменів;

- в) визначення вимог, пропонованих змаганнями до психіці спортсмена;

- р) визначення (разом із представниками інших спортивних наук) сукупності моральних, вольових та інших психологічних якостей, необхідних спортсменам для успішного виступу у змаганнях;

- буд) психологічний аналіз умов тренувальній роботи і спортивного побуту.

2. Розробка психологічних умов підвищення ефективності спортивних тренувань. Психологія спорту покликана розкрити механізми і закономірності вдосконалення спортивного майстерності, шляху формування спеціальних знань, умінь і навиків, і навіть умови, щоб забезпечити успішність колективних дій спортсменів.

Усе це жадає від психологів:

- а) психологічного обгрунтування існуючих методів і коштів спортивної тренування і нових;

- б) визначення шляхів для максимального використання можливостей організму спортсмена, за рахунок розвитку психічних функцій, і з допомогою створення апаратурних методів тренування (наприклад, використання систем з «біологічної зворотної зв'язком»);

- в) розробки методів психологічного описи окремих видів спорту (>психограмм), методів психодіагностики спортивних здібностей, соціальної структури та психологічного клімату команди;

- р) розробки науково обгрунтованих методів моделювання змагальній обстановки за умов тренувань.

3. Розробка психологічних основпредсоревновательной підготовки спортсменів. Нині докорінно змінюються утримання і характерпредсоревновательной підготовки спортсменів. Для успішного виступи у змаганнях замало високого рівня лише фізичною й тактичної підготовленості. Поруч із руховимисенсомоторними навичками і вміннями набувають значимість інтелектуальні навички, і навіть навички колективних дій. Тож упредсоревновательной підготовці дедалі більшу роль починають грати різні психічні процеси та стану. Зростає значення психологічних факторів, і, як наслідок, психологічної підготовки спортсменів до брати участь у змаганнях. Розробка методів і прийомів такий підготовки - одне з головних функцій психології спорту. Реалізація цієї функції передбачає:

- а) вивчення закономірностей функціонування психіки за умов змагань, і розробляються методи підвищення стійкості й надійності змагальній діяльності;

- б) дослідження психічних станів, та розвитку впредсоревновательних ісоревновательних умовах;

- у розвитокпсихопрофилактики, формування прийомів, засобів і шляхів психологічної гарту спортсменів, підвищення їх опірностіпсихо-травмирующим впливам.

4. Вивчення соціально-психологічних явищ на спортивному колективі. Психологія спорту вивчає особливості функціонування спортивних колективів і дає характеристику психологічними законами, управляючим діяльністю цих структур. Виконання цього завдання передбачає:

- а) вивчення витоків і творення механізмів формування внутрішньогрупових, колективних феноменів (почуттів, установок, традицій тощо.), і навіть розробку методів управління ними з метою створення сприятливого психологічного клімату у спортивних командах;

- б) вивчення психологічних аспектів і закономірностей міжособистісного спілкування у спортивних командах й розробку критеріїв психологічної сумісності спортсменів;

- у виявляння соціально-психологічних мотивів поведінки й діяльності спортсменів;

- р) дослідження особистості тренера і пародіюванням стилю його керівництва на успішність роботи і психологію спортивної команди.



1. Роль особливості нервової системи та темпераменту у формуванні психологічного складу особистості спортсмена

Особистість - поняття багатогранна і глобальне. Найчастіше особистість визначають як людина разом його соціальних, придбаних якостей. У поняття «особистість» зазвичай мають властивості, що є більш-менш стійкими і свідчать про про індивідуальності людини, визначаючи його значимі для таких людей вчинки.

Отже, особистість - людина, узятий у системі таких його психологічних характеристик, які соціально обумовлені, виявляється у громадських за своєю природою зв'язках, і відносинах, є стійкими, визначають моральні вчинки людини, мають важливе значення йому Берліна й оточуючих.

Структуру особистості становлять: здібності, темперамент, характер, вольові якості, емоції, мотивація, соціальні настанови.

Здібності - індивідуальні стійкі властивості людини, що визначають його у різних напрямах.

Темперамент - якості, від яких залежить реакції особи на одне іншим людям і соціальні обставини.

Характер - якості, що визначають вчинки людини у відношенні іншим людям.

Вольова якості - спеціальні особистісні властивості, що впливають прагнення людини до досягнення поставленої мети.

Емоції і мотивація - переживання і спонукування діяльності.

Соціальні установки - переконання й стосунку людей.

Психологія особистості, як відомо, співвідноситься з вченням про здатність, типах темпераменту та його властивості, типології характерів та його формуванні, теорії волі і потрібна вольовий регуляції поведінки й розвитку волі в людини, психологічної теорії емоцій й підвищення ролі емоцій у житті, психологічної теорії мотивації і мотиви діяльності.

Хто ж особистість він?

Як і кожна приватна гілка науки спирається у пошуках і рішеннях на фундаментальні становища загальних основ наукової думки, теорії та практики, і у рішенні психологічних завдань, що стосуються особистості спортсмена, неможливо уникнути знання психологічних основ особистості людини у цілому.

Особистість - продукт соціально-історичного розвитку та своєї діяльності людини. Вона має свідомістю і політичною системою соціальних якостей, виконує певні функції у суспільстві. У спорті, як та інших напрямах людини, велике значення має тут індивідуальність. Досягнення успіху можливе лише за правильному обліку індивідуальних особливостей особистості спортсмена і за формуванні цій основі специфічного техніко-тактичного стилю своєї діяльності.

Лише знаючи індивідуальні особливості особистості спортсмена, можна найповніше розвинути також змогли ефективно використати його можливості.

Особистість характеризується певної системністю, єдністю й сталістю своїх якостей.

К.К. Платонов, аналізуючи загальну систему особистості, справедливо розділив її особливості і негативні риси чотирма групи, що утворюють основні боку особистості:

1. социально-обусловленние особливості (спрямованість, моральні якості);

2. біологічно зумовлені особливості (темперамент, задатки, інстинкти, найпростіші потреби);

3. досвід (об'єм і якість наявних знань, навичок, умінь і звичок);

4. індивідуальні особливості різних психічних процесів.

Позиція, статусу і соціальні функції (установки), ціннісні орієнтації, динаміка відносин, мотивація поведінки, - усе це якості особистості, що характеризують її світогляд, громадське поведінка, соціальної спрямованості реалізувати основні тенденції розвитку. Така сукупність зазначених властивостей особистості (ставлення до суспільства, колективу, іншим, діяльності, сама собі) реалізується у поведінці, утворює характер.

У характері людини виражаються такі його найстійкіші властивості, які у значною мірою зумовлюють поведінка, відносини коїться з іншими людьми і з зовнішнім світом. Характер втілює у собі загальнолюдські властивості і індивідуальні особливості. У структурі характеру людини, можна виділити:

- спрямованість;

- особливості взаємодії навколишнім світом;

- рівень активності і стійкості і під час різних видів діяльності;

- емоционально-волевую динаміку;

- рівень інтеграції різних властивостей особистості.

Характер людини набуває свою соціальної спрямованості відповідно доразноуровневими цілями його основних видів діяльності.

Соціальна спрямованість особистості знаходить своє вираження щодо:

1. до інших людей (доброта, чуйність, повагу, дружба, симпатія та інших.);

2. до своїх видам діяльності (сумлінність, дисциплінованість, працьовитість, відповідальність);

3. зі своєю Батьківщині (патріотизм, героїзм, відданість ідеалам);

4. перед самим собою (гідність, гордість, скромність, самолюбство);

5. до природи, речам, різним явищам (ощадливість, акуратність).

Особливо слід наголосити, що це особа має певної цілісністю, який забезпечується інтегруючої функцією емоцій, мотивів волі. Емоції і мотиви спонукають спортсмена до прояву певних чорт характеру, а воля (через вольові зусилля) здійснює реалізацію діяльності, зі допомогою цих чорт характеру.

У стресових ситуаціях проявляється установка спортсмена для досягнення успіху чи запобігання невдачі. Люди, які мають переважає розпорядження про досягнення, часто ризикують в гострих ситуаціях спортивного поєдинку. Спортсмени, які мають переважає розпорядження про запобігання невдачі, обачнішими, ставлять собі посильні мети, рідше ризикують.

Спорт, в суті своїй, хороше засіб на виховання особистісних якостей. Роль спортивної діяльність у формуванні характеру у тому, що вона утворює ті своєрідні потенційні основи дій, у яких виявляється характер людини, його індивідуальні особливості, воля. Але, щоб що їх спортсменом дії процесі тренування стали стійкими, надійними, вони мають сформуватися до системи навичок, внаслідок чого в екстремальних умовах змагань спортсмен виявляє бійцівський характері і здатний здійснювати вчинки без тривалого роздуми і коливань.

2. Особливості психологічної напруженості під час змагань, і методи регуляції рівня порушення спортсмени

Психічна напруженість -- це психічний стан, обумовлене провіщенням несприятливого для суб'єкта розвитку подій. Воно супроводжується відчуттям загального дискомфорту, тривоги, іноді страху, проте, на відміну тривоги, включає у собі готовність опанувати ситуацією, діяти у ній належним чином.

Спортсмени часто-густо відчувають стан психічної напруженості. Від, якого якості чи ступеня буде напруга, і навіть якими мотивами вона супроводжується, великою мірою залежить успіх чи поразку спортсмена на змаганнях. Успіхи й невдачі спортсмена перекладаються на повсякденному житті і тягнуть у себе соціальну адаптацію саме чи дезадаптацію. Саме тому стан психічної напруженості спортсмени необхідно розглядати у тих профілактики .

Психічна напруженість і ситуативна тривога піддаютьсяобщепсихологическому і методологічному аналізу, існують різні думки і принципові підходи до розумінні психічних станів і властивостей особистості спорті. Останнім часом становище з цією проблемою трохи змінився. Рішенням питання психічного напруги він багато хто займається вчені. У експериментальних дослідженнях з теорії методиці лижного спорту проблемі оцінки психічної напруги та управління психічним станом спортсменів високій кваліфікації приділяється недостатньо уваги. Очевидно, проблема психічної напруженості буде часі вХХI столітті.

Актуальність аналізованої теми дослідження визначається сукупністю наступних протиріч, що мають місце підготовкою спортсменів до змагань. Із запропонованих протиріч розглянемо такі: по-перше, в сучасному спорті найвищих досягнень велике значення має тут оптимальне психічну напругу (доі після змагань); по-друге, виявлено складнощі у оцінці психічної напруженості у лижників в змагальному періоді підготовки; по-третє, недостатньо вивчена динаміка психічної напруженості, у разі на психологічній підготовці більше сформульовано питань, ніж вирішено педагогічних завдань. І, насамкінець, багато запитань психічного напруги в лижному спорті залишаються недослідженими, те й стало основою вивчення.

У проблемі дослідження та обгрунтування теми за доцільне коротко розглянути визначення тривоги, тривожності, які беруть безпосередню в прояві психічної напруженості (стресу). У психологічному енциклопедичному словнику (1990, 2000) тривога окреслюється "емоційний стан, що у очікуванні неблагополучного розвитку подій".Тревожности дається таке визначення: "Схильність індивіда до переживання тривоги,характеризирующаяся низьким порогом виникнення реакцій тривоги". З аналізу понять відзначаємо, що тривога і тривожність супроводжують прояви у розвитку психічної напруженості, що у у відповідь результат емоційного неблагополуччя у перегонах, і може породжувати стійку тривожність,распространяющуюся інші види підготовленості лижників. Вищевикладене дозволяє укласти, що психічну напругу у певних ситуаціях утрудняє діяльність спортсменів. Проте слід зазначити, що у її оптимальному рівні можна успіш-но розв'язувати будь-які завдання, поставлених змаганнях.

При рівні результатів і чимраз зростаючої конкуренції, коли технічна фізична підготовленість провідних спортсменів досить висока, і приблизно однакова, перемогу здобуває той спортсмен, котрі можуть чітко й осмислено управляти своєю станом на етапі безпосередньої підготовки до змагань і під час виступу у них. Клас спортсмена багато чому визначається тим, як і вміє провести останні дні й годинник перед відповідальними змаганнями. Цей етап підготовки в що свідчить визначає успіх чи поразка майбутніх змаганнях. Завданням етапу є збереження позитивних чинників, придбаних за багаторічну тренувальну діяльність, й створення оптимального емоційного тонусу тимчасово змагань. Для одних спортсменів змагання - стимул підвищення активності низки функцій організму.

Інші, попри регулярне участь у змаганнях різного рангу, піддаються сильнішого стресу, здатному викликати дезорганізацію різних систем організму.

Успіх виступи у змаганнях великою мірою залежить від оптимального функціонування організму безпосередньо перед через участь у змаганнях.

Існуюча методика підготовки до виступу в відповідальних в змаганнях з кульовий стрільбі будується з урахуванням управління діяльністю спортсмена. Проте тренер, рекомендуючи спортсмену ті чи інші методи, який завжди знає, чи викликають вони бажані зрушення в організмі спортсмена. На думку М. А.Худадова, залежно від цього, як відбувається управління зв самоврядування психічним станом, великою мірою залежить спортивне вдосконалення мережі та успіх виступів у змаганнях, а вміло організоване вплив на психічний стан спортсмена одна із шляхів формування її особистості. Проблема вивчення передстартового стану на етапі безпосередньої підготовки до змагань й методику його регуляції в екстремальних умовах нині одне з актуальних.

Вплив обстановки змагання позначається зазвичай на стані спортсмена ще до його старту. Предстартовий стан супроводжується частішанням і поглибленням дихання, підвищенням газообміну, частішанням скорочень серця, підвищенням артеріального тиску тощо. буд. Ці та багатьох інших зміни давно відомий і описані у багатьох літературних джерелах.

Фізіологи у розвитку передстартового стану виділяють три стадії:

1. Раннєпредстартовое, виникає кілька днів і навіть тижнів до змагань.

2. Власнепредстартовое, що виявляється останні годинник перед виступом.

3. Стартове стан, наступаюче протягом кількох хвилин на початок виступи.

Виходячи з цього, доцільно і кошти регуляції розділити втричі розділу: кошти регуляції раннього передстартового стану; кошти регуляції власне передстартового стану; кошти регуляції стартового стану.

Для оптимізації передстартового стану ми пропонуємо кошти й методи, достойні літератури і мають широке використання у інші види спорту, і навіть специфічні, притаманні лише кульовий стрільбі. Кошти регуляції раннього передстартового стану. Останніми тижнями і дні перед змаганнями режим дня необхідно побудувати відповідно до специфікою виступи у майбутніх змаганнях.

Важливе значення має місце розташування спортивної бази, відбувається підготовка до змагань.

Добре, якщо вона у парку, лісом. Прогулянки на місцевості необхідні кожному спортсмену, спілкування з дикою природою надає сприятливий вплив на нервову систему. Для вдалого виступи необхідно заздалегідь знати календар змагань, спланувати час приймання їжі, вид відпочинку між серіями і положеннями.

Зміна режиму на дні, попередні змагання, в змозі з'явитися додатковим подразником. Рівень порушення ні різко підніматися щодня змагань. Необхідний його поступовий підйом при індивідуальної дозуванні тренувальній навантаження перед змаганням. Велику допомогу у оптимізації передстартового стану можуть зробити котрі відволікають чинники -- читання книжок, гра в шахи, розмови на абстрактні теми тощо. буд., що допомагає знизити збуджуваність у дні, попередні змагання.

Як засіб оптимізації передстартового стану застосовують масаж. Його роль двояка: по-перше, він сприяє якнайшвидшому відпочинку м'язів після навантаження, і, по-друге, надає сприятливо впливає на нервову систему.

Рік у рік дедалі більшої популярності завойовує психорегулируюче тренування (>ПРТ). У основі методу лежить принцип тренування нервових процесів. Оволодівши методикою ПРТ, спортсмен зможе досить зможе ефективно управляти своїм психічним станом. У передстартовому періоді певний ефект можуть дати фармакологічні кошти. Але от щоб застосовувати їх, необхідна консультація з лікарем.

Кошти регуляції власне передстартового стану. Регуляція стану з допомогою фізичних вправ та спеціальної розминки із зброєю ефективна під час використання спеціальних комплексів, завдання яких або підвищити емоційне порушення (А), або знизити його (Б).

Комплекс А:

1. Легкий біг.

2.Гимнастические вправи.

3. Легкі стрибки вгору дома.

4. Різкі руху саме руками і тулубом.

Комплекс можна виконувати під ритмічну музику.

Комплекс Б:

1. Повільна ходьба з плавними рухами руками.

2. Плавні нахили уперед і убік.

3. Дуже плавні обертання тулубом і головою.

4. Плавні руху руками.

Велику роль регуляції власне передстартового стану можуть зіграти настанови тренера, він допомагає спортсмену «ввійти» у потрібний стан. І за регуляції раннього передстартового стану, можна використовувати масаж. У зв'язку з тим, що кожен стрільбище має сенс тільки йому властиві особливості, необхідно провести хоча б одну тренування дома майбутніх змагань. Якщо такої немає, слід проаналізувати напрям і сила вітру, якість роботи установок при швидкісної стрільбі тощо. буд. Для виведення спортсмена зі стану «стартовою лихоманки» рекомендується відвернути його думок від майбутньої змагальній боротьби. У його змагань хороший то може дати застосування укороченого варіантаПРТ, навіювання, самонавіювання, самоприказа.

Регуляція стартового стану. Після виходу стрілка на вогневої кордон його контакти з тренером порушується, тож необхідно заздалегідь змоделювати можливі варіанти стану спортсмена і навчити його управлятимуть. У основі регуляції стартового стану спортсмена лежить аналіз стану і корекція його дії. Постійний аналіз - то це вже регуляція.

психологія спорт змагання

3. Методи дослідження, у психології спорту

Розмаїття методів наукового психологічного дослідження можна розділити чотирма групи:

· організаційні

· емпіричні

· кількісно - якісного аналізу наукових фактів

· інтерпретаційні.

1. Організаційні методи - визначають стратегію дослідження

До цієї категорії методів ставляться порівняльний, лонгитюдний і комплексний методи.

Порівняльний метод використовується вивчення психологічних відмінностей у психічних процесах, станах, властивості і особистісних особливостях спортсменів залежно від його віку, статі, спортивної спеціалізації, кваліфікації, від особливостей методики фізичного виховання, спортивної підготовки, умов тренування і змагань, і ін.

Лонгитюдний метод використовується із єдиною метою багаторічного простежування ходу психічного і психомоторного розвитку. Наприклад, вплив занять фізичної культурою в розвитку психічних процесів і рухових якостей молодших школярів. Це має важливе значення для вдосконалення методики фізичного виховання у шкільництві. З успіхом застосовується щодо впливу багаторічної спортивної тренування формування особистості спортсменів.

Комплексний метод залежить від багатосторонньому вивченні одного разом ж об'єкта, однієї й тієї самого явища з допомогою якогось безлічі приватних методик. Наприклад, щодо рівня тренованості спортсмена можна використовувати комплекс методик, вкладених у вивчення пізнавальних, емоційних, вольових процесів і особистісних характеристик спортсмена.

2. Емпіричні методи: об'єктивне спостереження, самоспостереження, експериментальний метод і нові методи психодіагностики

Об'єктивне спостереження - використовується вивчення психічних, рухових, поведінкових та інших проявів спортсменів у природних умови їх діяльності (на тренуванні, на змаганнях та інших.). Вона може бути суцільним чи вибірковим, з допомогою словесної, стенографічної записи, технічних засобів (кіноапаратури, магнітофона, відеомагнітофона та інших.). Спостереження завжди цілеспрямовано, проходить за заздалегідь складеної схемою, із заздалегідь передбачених планом обробки зареєстрованих фактів.

>Самонаблюдение найчастіше узгоджується з іншими методами і полягає у вигляді словесного звіту, котрий розкриває деякі суб'єктивні боку досліджуваного явища. Наприклад, аналіз спортсменом своїх рухів, дій, переживань, станів, думок та т.д. у процесі діяльності. Що надзвичайно важливо задля пізнання спортсменами себе (самопізнання) з метою самовдосконалення як техніко-тактичному відношенні чи плані розвитку рухових якостей, а й особливо у цілях формування себе, немов особи і раціонального управління собою в різноманітних, часто непередбачених, ситуаціях життя та банківської діяльності.

3. Експериментальний метод - лабораторний і природний експеримент

Лабораторний експеримент проводиться у спеціальних приміщеннях - лабораторіях, камерах тощо., обладнаних приладами й апаратурою різних типів (>тахистоскопами,рефлексометрами, реєстраційними приладами й обчислювальними засобами).

Природний експеримент - констатуючий, яка формує чи перетворюючий - психолого-педагогічний.

У лабораторному і природному експерименті іноді використовуються методи моделювання. Зазвичай моделюютьсясоревновательние умови, у яких протікає діяльність спортсменів.

4. Психодиагностические методи

>Рассчитани на вивчення розумового і психомоторного розвитку, спеціальних здібностей до конкретних видів спорту, психічних, (>предсоревновательних,соревновательних,послесоревновательних та інших.) станів спортсменів, зокрема стану психічної готовності до змагання, стан тренованості тощо. можна буде застосувати й у відбору кандидатів до збірні команди. Широко використовуються різні інструментальні і бланкові методики на дослідження інтелекту,психомоторики, конкретних пізнавальних, емоційних і вольових процесів, і навіть властивостей особистості спортсмена.

5. Методи кількісно-якісного аналізу

Використовуються в обробці фактичного матеріалу досліджень.

Кількісні методи - математико-статистичні методи (кореляційний, факторний, дисперсионний, дискриминантний та інші види аналізу).

Кількісні методи полягають у аналізі матеріалів дослідження з змістовної сутності досліджуваних психічних явищ, їхдифференцировке і класифікації за типами, групам, варіантів тощо. Наприклад, щодо впливу навчальної та змагальній мотивації на оволодіння руховими діями спортсменів із сильною і слабкої нервової системою фактичний матеріал вимагає наступній диференціювання:

· по-перше, поділу учнів на групи з ознакою сили - слабкості нервової системи;

· по-друге, виділення у всіх групах варіантів успішності оволодіння діями залежно від зазначеної вище мотивації.

Интерпретационние методи. До цих методам ставляться різні варіанти теоретичного аналізу та узагальнення матеріалів дослідження з позицій системно-структурного, функціонального, генетичного, кібернетичного, інформаційного та інших концептуальних підходів до розроблюваної проблемі.



Укладання

Психологія спорту вивчає закономірності психічної діяльності людей умовах тренувань і змагань.

Психологія спорту належить до дуже молодих прикладних галузей психологічної науки. Поняття «психологія спорту» вперше з'явилося статтях П'єра де Кубертена - засновника Олімпійських ігор сучасності. Вони публікувалися від початку ХХ століття і мали описовий характер. У 1913 року на спеціальному конгресі по психології спорту, організованому з його ініціативи Міжнародним олімпійським комітетом в Лозанні, вона набула свого «хрещення».

Ініціатива П'єра де Кубертена і Лозаннський конгрес послужили стимулом до вивчення проблем психології спорту. У період із 1920 по 1940 рік їхні вивчення досить активне велося у Німеччині, навіть інших країнах. Проте глибокого наукового розробки проблеми психології спорту тоді не отримали.

Психологія спорту інтенсивно розвивалася вже після Другої Першої світової. Причина цього послужив бурхливий ріст спортивних досягнень в усьому світу і підвищення престижності спорту. Особливо яскраво це виявлялося на олімпійських іграх і світових першостях за видами спорту.

Нині наукова розробка психології спорту ведеться більшості країн світу.

У історії вітчизняної психології часом народження психології фізичного виховання і спорту вважатимуться дати виходу друком перших наукових робіт. Першими на 1925-1926 роках були дослідження, виконані проф. П.О.Рудиком спеціалісти кафедри психологіїГЦОЛИФК («Вплив мускульною роботи з процес реакції», «Дослідження реакції стосовно з основних питань фізичної культури») іТ.Р. Нікітіним («Значення навіювання і наслідування у справі фізичного виховання»).



Список використаної літератури

1. Байкова І.А., Головач А., Тарасевіч Є.В.,Порахонько С.А.,Чистов А.В. Психотерапія він 2006

2. Гогунов О.Н.,Мартьянов Б.І. Психологія фізичного виховання і спорту:Учеб. посібник длястуд.висш.пед.учеб, закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2000. -288с.

3. Дубровський В.І. Реабілітація він 1991

4. Козин О.П.Психогигиена спортивної діяльності. - Київ:Здоров'я, 1985. - 128 з.

5. Рубштейн М. Що треба знати, щоб бути першим. Психологія танцювального спорту 2002

6. Стоунс Еге.Психопедагогика. Психологічна теорія і практика навчання. - М.: Педагогіка, 1984. 472 з.

Размещено на Allbest.ru

...