Дослідження вольової саморегуляції студентів педагогічних спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дослідження вольової саморегуляції студентів педагогічних спеціальностей

Вступ

Стрімкі перетворення в економіці і політиці неминуче спричиняють зміни цінностей, переконань,уявлень - тих характеристик, що визначають особливості поведінки й стосунків людей.

Технічний прогрес, постійно змінюваний зміст роботи в усіх галузях виробництва вимагають від людини багатогранних знань, опанування суміжних професій. Безсумнівно, що у формуванні й розвитку прагнення й здатностей до самостійної цілеспрямованої пізнавальної діяльності визначальну роль відіграє вища школа. Динамічна ситуація на ринку праці ставить перед сучасною вищою школою завдання підготовки майбутніх фахівців до життя в суспільстві з ринковими відносинами.

За висловленням академіка І. П. Павлова, людина - це система, яка сама себе регулює, виправляє і навіть удосконалює. Психічна саморегуляція здійснюється у поєднанні її енергетичних, динамічних і соціально-змістових аспектів. Людина не автоматично переключається з однієї діяльності на іншу, а свідомо, з урахуванням соціальної ситуації, важливості виконуваних операцій, можливих результатів своїх вчинків тощо. Вона має можливість вибору, і в цьому полягає її свобода волі.

У загальному вигляді під рівнем вольової саморегуляції розуміють міру опанування особистою поведінкою в різноманітних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, бажаннями, станами.

Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризовано в цілому й окремо за такими властивостями характеру, як наполегливість та самовладання.

Аналіз загальних закономірностей саморегуляції індивіда дозволив встановити, що вони залежать також від особливостей нервової діяльності, від особистісних якостей та від його звичок в організації дій, сформованих у процесі виховання.

Особистість як самокерована система може здійснювати:

* контроль за діяльністю за допомогою порівняння наміченої програми та виконаних дій;

* узгодження спонукань, переключення психічної активності, координацію дій;

* санкціонування - виклик або затримку процесів (дій, вчинків);

* посилення або послаблення активності (прискорення або уповільнення психічної діяльності).

Чим складніша здійснювана психічна діяльність, і більше перепон на шляху до цілі, тим більше вольове зусилля потрібне людині, особливо якщо вона втомлена, відчуває внутрішню слабість. Таким чином, зусилля виступає як важливий прояв вольової саморегуляції особистості.

У центрі проявів саморегуляції особистості - система «Я», що формується під впливом життєвих вражень і виховання як центр самосвідомості. Будучи елементом психологічної структури особистості, «Я» виступає як установка щодо самого себе і включає такі компоненти:

* когнітивний - уявлення про «Я» реальне та «Я» ідеальне;

* емоційний - самоповага (самоприниження) тощо;

* оцінно-вольовий - прагнення підвищити самооцінку, завоювати авторитет, повагу.

Залежно від цілей, що їх ставить перед собою особистість, моральних якостей і особливостей вольової саморегуляції, виділяють чотири типи самоуправління: морально-вольовий, аморально-вольовий, абулічний (слабкий), імпульсивний. Природно, що найбільшу цінність для суспільства становить морально-вольовий тип, вольова саморегуляція якого спрямована на досягнення суспільно значущих цілей, що відповідають високим моральним нормам.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. До проблеми формування й розвитку пізнавальної вольової саморегуляції особистості зверталося багато авторів. Питання розвитку цієї якості особистості з різних позицій у свій час розглядали М.Монтень, Ж.Ж.Руссо, Я.А.Коменський,К.Д.Ушинський та інші.

Дослідження структури вольової саморегуляції особистості, її внутрішніх процесів, виявлення конкретних характеристик і рівнів пізнавальної вольової діяльності здійсненні в працях П.В. Гора, М. А. Данилова, Б. П. Йосипова, І. Я. Лернера, П. І. Підкасистого та ін.

Таким чином, проблема розвитку пізнавальної вольової саморегуляції особистості, а зокрема студентів, здавна стоїть у центрі уваги як педагогів, так і психологів. Проте, дане дослідження є актуальним, оскільки досі не було обґрунтовано дидактичні технології розвитку вольової саморегуляції, не розроблені комплексні основи застосування дидактичних засобів. Відтак виникають суперечності між вимогами до випускників ВНЗ (прагнути та вміти здійснювати вольову саморегуляцію) та невисокою ефективністю використовуваних на практиці прийомів розвитку цієї пізнавальної якості студентів педагогічних спеціальностей.

Виходячи з положень про актуальність даної проблеми, формулюємо мету дослідження.

Мета - дослідити сутнісні характеристики вольової саморегуляції пізнавальної самостійності студентів та проаналізувати можливості розвитку та формування пізнавальних вольових здібностей студентів педагогічних спеціальностей. педагогічний вольовий студент особистість

У своєму дослідженні висуваю таку гіпотезу: студенти педагогічних спеціальностей мають досить високий рівень вольової саморегуляції, адже це є необхідною умовою для професійної самореалізації з одного боку, а з іншого боку вольові здібності у них мають бути вже сформовані.

Об'єкт дослідження - навчально-пізнавальні особливості студентів.

Предмет дослідження - процес формування вольової саморегуляції студентів педагогічних спеціальностей.

Завдання дослідження полягають у тому,щоб:

1) проаналізувати психолого-методологічну літературу;

2) визначити особливості вольової саморегуляції студентів педагогічних спеціальностей;

3) за допомогою спеціальних методик визначити рівень розвитку вольової саморегуляції деяких студентів;

4) розробити методичні рекомендації на основі отриманих даних для ефективного формування вольової саморегуляції студентів педагогічних спеціальностей.

Методики дослідження

Для дослідження вольової саморегуляції своїх одногрупників я обрала дві методики:

1) тест-опитувальник А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана для визначення вольової саморегуляції особистості;

2) методика діагностики рівня готовності до ризику (А.М.Шуберта).

1. Тест-опитувальник А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана для визначення вольової саморегуляції особистості

Мета дослідження: визначити рівень розвитку рольової саморегуляції.

Матеріал та обладнання: тест-опитувальник А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана, бланк для відповідей і ручка(див. додатки).

Інструкція: «Вам пропонується тест, який містить 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне і вирішіть, правильне чи неправильне це твердження щодо Вас. Якщо правильне, то на аркуші для відповідей проти номера цього твердження поставте знак "плюс" (+), а якщо неправильне -- "мінус" (-).

Обробка результатів

Мета обробки результатів - визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали та індексів за субшкалами наполегливість і самовладання.

Кожен індекс - це сума балів, отриманих при підрахунку збігу відповідей з ключем загальної шкали чи субшкали.

В опитувальнику міститься 6 замаскованих тверджень. Тому загальний сумарний бал за загальною шкалою має бути в межах 0-24, за субшкалою наполегливості - 0-16 та за субшкалою самовладання - 0-13.

Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції

Аналіз результатів

Рівні вольової саморегуляції визначаються порівнянням із середніми значеннями кожної шкали. Якщо вони становлять більше половини максимально можливої суми збігів, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості чи самовладання. Для загальної шкали ця величина становить 12, для шкали наполегливості - 8, для шкали самовладання - 6.

Високий бал за загальною шкалою властивий емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним особам. їх відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття особистого обов'язку. Як правило, вони добре рефлектують особисті мотиви, планомірно втілюють власні наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки, володіють вираженою соціально-позитивною спрямованістю.

Низький бал спостерігається в людей чутливих, емоційно нестійких, вразливих, невпевнених у собі. Рефлективність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, занижений. їм властиві імпульсивність і нестійкість намірів.

Субшкала наполегливості характеризує силу намірів людини - її прагнення до здійснення розпочатої справи. На позитивному полюсі - діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть до виконання запланованого. Таким людям притаманна повага до соціальних норм, прагнення повністю підпорядковувати свою поведінку цим нормам.

Субшкала самовладання відображає рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал отримують люди емоційно стійкі, які добре володіють собою в різноманітних ситуаціях. Характерний для них внутрішній спокій, упевненість у собі звільняють від страху перед невідомим, підвищують готовність до сприймання нового, непередбаченого і, як правило, поєднуються із свободою поглядів, з тенденцією до новаторства і радикалізму

На другому полюсі цієї субшкали - спонтанність, що у поєднанні з вразливістю та переважанням традиційних поглядів, захищає людину від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів, сприяє незворушному настрою.

2. Методика діагностики рівня готовності до ризику (А.М.Шуберта)

Аналіз схильності до ризику як риси характеру має важливе значення для психологічного прогнозування процесів прийняття рішень у ситуації невизначеності.

Мета: оцінити особливості реакцій людини в неоднозначних чи непередбачуваних ситуаціях, що потребують порушення установлених норм, правил.

Інструкція. Уважно прочитайте дані питання і оберіть найбільш оптимальну для Вас відповідь. Тест складається із 25 запитань, на яких потрібно дати один із варіантів відповіді. Результат анкетування визначається згідно з набраними балами, на основі яких робиться висновок про схильність людини до ризикованої поведінки. Загальний час проведення тесту - хвилин.

Матеріал та обладнання: тест-опитувальник для діагностики рівня готовності до ризику (А.М.Шуберта); бланк для відповідей і ручка(див. додатки).

Обробка результатів: При відповіді на кожен із 25 питань поставити відповідний бал згідно зі схемою:

2 бала - повністю згоден;

-2 бала - цілковите “ні”.

Позитивні відповіді на питання свідчать про схильність студентів до ризику в умовах небезпеки. Значення тесту - від -50 до +50 балів.

Менше -30 балів - дуже обережні;

Від -10 до +10 - середня обережність;

Більше +20 балів - схильні до ризику.

Інтерпретація результатів

3. Тест-опитувальник А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана для визначення вольової саморегуляції особистості

Результати, отримані за методикою А. В. Звєрькова і Е. В. Ейдмана представлені у таблиці 1.1.

Нажаль, більшість моїх одногрупників має низький рівень розвитку загальної вольової саморегуляції. Тільки троє з них має високий рівень за загальною шкалою (Кафтанова Ю., Горбач А. і Омелечко Н.). Зі свого власного досвіду можу сказати, що ці студенти виділяються соціально-позитивною спрямованістю, вони уміють зберігати спокій і зосереджуватись на тому чи іншому виді діяльності. Низький рівень вольової саморегуляції в інших студентів свідчить про їх пасивність і надмірну емоційність, що часто заважає сконцентруватись на чомусь і володіти ситуацією.

Кращі результати спостерігаємо при визначенні рівня наполегливості. Високі результати показали Кафтанова Ю., Охріменко Я., Горбач А. та Омелечко Н. Це свідчить про їхню здатність доводити до завершення почату справу, не відволікаючись на зовнішні чинники. Така здатність формується найкраще у навчально-виховному процесі, коли студент розуміє, наскільки важливо зробити до кінця те чи інше завдання.

Досить високі результати самовладання у моїх одногрупників. Приблизно половина з них має високий рівень самоконтролю. Це означає, що вони здатні раціонально оцінювати ситуацію, не впадати в відчай або ж не розгубитись у потрібний момент.

Очікувалось отримати вищі результати, адже студентам 3-го курсу, а надто студентам педагогічних спеціальностей має бути властивий високий рівень саморегуляції. По-перше, через те, що мої одногрупники якраз знаходяться у тому віці, коли пізнавальні здібності знаходяться на найвищому етапі розвитку. По-друге, сформованість цієї властивості є необхідною умовою професійної компетентності майбутнього педагога. Звичайно, на низькі результати, отримані в даній методиці, можуть впливати різноманітні фактори. Потрібно враховувати, що студенти зараз завантажені навчанням, деякі з них могли бути в такому стані, коли важко сконцентруватись тощо.

4. Методика діагностики рівня готовності до ризику (А.М.Шуберта)

Результати, отримані під час проведення цієї методики, засвідчені у таблиці 1.2.

Як бачимо з даних результатів, усі студенти досить обережно поводяться у непередбачуваних ситуаціях. Це означає, що опинившись у новому середовищі у незвичних умовах вони оберуть правильне і зважене рішення.

Ці показники також доводять мою гіпотезу про те, що студенти педагогічних спеціальностей мають високий рівень вольової саморегуляції. Адже цей тест доводить не тільки те, що вони готові ризикнути, а й те, що вона зможуть контролювати своїми емоційними станами у ризикованих, небезпечних чи незвичних ситуаціях.

Висновки

Отже, для студентів педагогічних спеціальностей я обрала дві методики : тест-опитувальник на дослідження вольової саморегуляції А.Звєрькова та Є.Едмана та тест-опитувальник на визначення рівня готовності до ризику (А.М.Шуберта). Ці дві методики допомогли мені дослідити вольову саморегуляцію моїх однокурсників.

Результати, отримані в першій методиці, показали досить низький рівень вольової саморегуляції досліджуваних. Але під час виконання тестів на студентів діяли зовнішні і внутрішні фактори ( наприклад, неможливість сконцентруватись через велику завантаженість перед сесією). А от друга методика підтвердила мою гіпотезу про те, що студенти педагогічних спеціальностей апріорі мають високий рівень вольової саморегуляції та самоконтролю. Показники тестів засвідчили, що студенти можуть контролювати свої емоційні стани під час непередбачуваних і незвичайних ситуацій. Така здібність є однією з найважливіших для майбутнього педагога.

Проте, маю наголосити на тому, що у роки юності пізнавальні процеси особистості розвиваються якнайкраще, тому зараз потрібно докласти усіх зусиль, щоб сформувати вольові здібності. Для цього студентам потрібно виховувати у собі наполегливість, навчитись доводити усі розпочаті справи до кінця, а в критичних ситуаціях стримувати свої емоції і намагатись раціонально вирішувати проблеми.

Список використаних джерел

1. Абрамова Г.С. Вікова психологія: Підручник для студентів педагогічних вузів/Г.С.Абрамова. М.: Академічний Проект, 2001. 315 с.

2. М. В. Лемак, В. Ю. Петрище Методичне видання Психологу для роботи. Діагностичні методики./ за наук. ред. М. В. Лемака. Ужгород Видавництво Олександри Гаркуші, 2011. 250 с.

3. Ильин Е.П. Психология воли. / Е. П. Ильин. СПб., 2000. 148 с.

4. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. / Ю.А. Миславский. М., 1991. 198 с.

5. В. Н. Борисов, О. Г. Ковалев, С. А. Лузгин, А. И. Ушатиков.Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений /Авторы: В. Н. Борисов, О. Г. Ковалев, С. А. Лузгин, А. И. Ушатиков. М: Академия, 2002. 144 с.

6. Кутішенко В.П., Ставицька С.О. Психологія розвитку та вікова психологія: Практикум. /В.П. Кутішенко. К.: Каравела, 2009. 447 с.

7. Головей Л.А., Рыбалко Е.Ф. (ред) Практикум по возрастной психологии/Л.А. Головей. СПб.: Речь, 2002. 694 с.

8. Мамонова Е.Б., Суворова О.В. (сост.) Психология развития и возрастная психология. Учебно - методическое пособие/ Е. Б.Мамонова. СПб.: Речь, 2002. 316 с.

9. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и социальное самоопределение молодежи. К., 1988.

10. Заброцький М.Ш. Основи вікової психології. Тернопіль, 2002.

Размещено на Allbest.ru