Копінг-стратегії осіб з різним типом особистісно-рольових позицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості копінг-стратегій осіб з різним типом особистісно-рольових позицій

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ ОСІБ З РІЗНИМИ РОЛЬОВИМИ ПОЗИЦІЯМИ

1.1 Сучасне уявлення про копінг-стратегії особистості

1.2 Вікові особливості копінг-поведінки людей похилого віку

1.3 Поняття про рольові позиції особистості Е.Берна (трансактний аналіз Е.Берна)

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ З РІЗНИМ ТИПОМ ОСОБИСТІСНО-РОЛЬОВИХ ПОЗИЦІЙ

2.1 Характеристика вибірки дослідження

2.2 Організація та методи дослідження

2.3 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

копінг поведінка похилий рольовий

Зазначимо, що тема даної роботи доволі актуальна, адже дослідники сьогодні приділяють дослідженню феномену копінгу значну увагу, оскільки саме від вибору певної копінг-стратегії залежить конструктивність розв'язання проблем, що виникають перед людиною.

Також зауважимо, що для дослідження даної теми нами було відібрано людей похилого віку. Це підкреслило актуальність обраної нами теми, оскільки в результаті старіння населення зростає роль літніх людей у всіх сферах життя суспільства, проте даний віковий етап вивчений менше інших, недостатньо досліджені особливості задоволеності життям, вплив її на поведінку літньої людини. Тому слід більш детально вивчити способи поведінки літньої людини в стресових ситуаціях і виявити фактори, що впливають на вибір тієї чи іншої моделі поведінки.

Актуальність проблем вивчення копінг-стратегій поведінки людей похилого віку й зумовили вибір теми нашої роботи.

Теоретико-методологічною основою дослідження послужили дослідження проблем копінг-стратегій зарубіжних (Д. Амірхан, Н. Сельє, Дж. Роттер, Р. Лазарус, Р. Плутчик, С. Фолкман) та вітчизняних авторів (Л.І. Анциферовою, Н.М. Нікольська, Р.М. Грановська, С. В. Фролова, Н.А. Сирота, В.М. Ялтонский, К. О. Абульханова-Славська, С. Д. Максименко, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко).

Метою дослідження є виявлення особистісних особливостей людей похилого віку, які сприятимуть вибору конструктивних копінг-стратегій. Дослідження у даній сфері є актуальним для психології, адже таким чином можна здійснити позитивний вплив та посприяти формуванню конструктивних копінг-стратегій чи зміні неконструктивних на конструктивні.

Об'єкт дослідження - копінг-поведінка особистості.

Предмет дослідження - копінг-поведінка (стратегії) осіб похилого віку з різним типом рольових позицій.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що у людей з адекватною самооцінкою та задоволеністю від життя переважають активні копінг-стратегії.

Літні люди використовують в стресових ситуаціях менш ефективні види копінг-поведінки.

Поставлена мета і гіпотеза дослідження визначають собою необхідність вирішення наступних завдань.

Здійснити теоретичний аналіз стану проблеми копінг-стратегій осіб похилого віку з різним типом рольових позицій в науковій психологічній літературі;

Виявити домінуючі копінг-стратегії;

Дослідити взаємозв'язок типів особистості з копінг-стратегіями.

Методологічною основою курсової роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань.

У дослідженні застосовувалися:

по-перше, теоретичні методи (аналіз, узагальнення, порівняння, зіставлення);

по-друге, емпіричні методи (метод тестування), а саме:

а) Копінг-тест Лазаруса;

б) методика Берна.

Практична значущість дослідження визначається можливістю використання отриманого в дослідженні матеріалу для створення програми підвищення адаптивного потенціалу особистості, що має своїми завданнями розвиток копінг-ресурсів і корекцію неадекватної самооцінки; а також в консультативній та психопрофілактичній роботі.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ КОПІНГ-ПОВЕДІНКИ ОСІБ З РІЗНИМИ РОЛЬОВИМИ ПОЗИЦІЯМИ

1.1 Сучасне уявлення про копінг-стратегії особистості

Перш за все зазначимо, що на сьогоднішній день фахівці багатьох галузей і наукових напрямів психологічної науки залучені в розробку фундаментальних і прикладних проблем психології копінг-поведінки як міждисциплінарної галузі, що вивчає явища регуляції і саморегуляціі поведінки суб'єкта, особистісний розвиток, благополуччя, здоров'я, ресурси і продуктивність людини. Цінність даного наукового напрямку полягає в тому, що його дослідження тісно пов'язані з практикою надання психологічної допомоги людям, що потрапили у складну життєву ситуацію. Ідеї ці не нові, вони розроблялися в руслі психоаналітичного розуміння механізмів психологічного захисту особистості (3. Фрейд, А. Фрейд).

Відтак, копінг, копінгові стратегії (англ. coping, coping strategy) - це те, що робить людина, щоб впоратися (англ. to cope with) зі стресом. Поняття об'єднує когнітивні, емоційні та поведінкові стратегії, які використовуються, щоб впоратися із запитами буденного життя. [5, c. 70]

Більш точно копінг-поведінка визначається так: копінг - це «безперервно змінні когнітивні і поведінкові спроби впоратися зі специфічними зовнішніми або внутрішніми вимогами, які оцінюються як надмірні або перевищують ресурси людини» [16, с. 106]. Ряд авторів підкреслюють, що копінг - це процес, який весь час змінюється, оскільки особистість і середовище утворюють нерозривний, динамічний взаємозв'язок і роблять один на одного взаємний вплив.

Зауважимо, що у психологічній літературі використовується низка термінів: копінг, копінгові дії, копінг-стратегії, копінгові стилі, копінг-поведінка, за допомогою яких визначають індивідуальну адаптаційну реакцію людини до складної життєвої ситуації [3].

Під складною життєвою ситуацією більшість дослідників розуміють ситуацію, що об'єктивно порушує нормальну життєдіяльність особистості і є важкою для її самостійного вирішення. Природно, що успіх у розв'язанні такої ситуації залежить передусім від самої людини. Якщо вона не володіє цим видом поведінки, можливе настання несприятливих наслідків для її діяльності, здоров'я і благополуччя. Не випадково досліджувати копінг або подолання (у термінології Л. І. Анциферової) першими почали клінічні психологи (Н.Хаан, Р. Лазарус, С.Фолкман, К. Олдвін та ін), в тому числі і в Росії (Н. Сирота, В. Ялтонський, І. Нікольська, Р. Грановська).

Сучасний підхід до вивчення копінг-поведінки враховує наступні положення:

1) людині характерний інстинкт подолання (Е.Фромм, 1992), однією з форм якого виступає пошукова активність (Аршавський, Ротенберг, 1976);

2) на вибір способів подолання впливають індивідуально-психологічні особливості: темперамент, рівень тривожності, тип мислення, особливості локус контролю, спрямованість характеру, установки, переживання, досвід тощо. Згідно даного положення, ті складні ситуації, що виникають на життєвому шляху людини, будуть мати не тільки зовнішні (середовищні), але й внутрішні (особистісні) передумови;

3) стратегії копінг-поведінки у складних ситуаціях будуть залежати від рівня самоактуалізації особистості - чим вищий рівень розвитку особистості людини, тим успішніше вона вирішує труднощі.

Підкреслимо, що копінг - це індивідуальний спосіб взаємодії з ситуацією у відповідності з її особистісною логікою, значимістю в житті людини та її психологічними можливостями [13, с. 21].

Копінг реалізується на базі копінг-ресурсів за допомогою копінг-стратегій. Копінг-ресурси - це набір характеристик особистості та соціального середовища, що дозволяють здійснювати оптимальну адаптацію до стресових ситуацій. Копінг-стратегії (стилі подолання) - актуальні відповіді особистості на загрозу. Стиль копінг-поведінки є досить стійкою особистісною характеристикою (подібною до когнітивного стилю), активне становлення якої припадає на підлітковий вік.

Вперше термін «копінг» з'явився у психологічній літературі у 1962 році при дослідженні Л. Мерфі способів подолання дітьми потреб, що висуваються кризами розвитку. Він зазначав, що до способів подолання відносилися активні зусилля особистості, спрямовані на подолання складної ситуації. У межах когнітивного підходу він дає визначення копінгу - це «деяка спроба створити нову ситуацію: або загрозливу, або небезпечну, або радісну». Отже, виходячи із цього твердження, термін «копінг» визначає прагнення індивіда вирішити певну проблему. [12]

На думку А. Маслоу, копінг - це готовність індивіда вирішувати життєві проблеми шляхом пристосування до обставин, що передбачає сформованість вміння використовувати певні засоби для подолання стресу [10]. В разі вибору активних форм поведінки підвищується вірогідністьусунення впливу стресорів на особистість. Особливості цього вміння пов'язані з «Я-концепцією», локусом контролю, емпатією, умовами середовища. На думку вченого, копінг протиставляється експресивній поведінці.

Основоположники копінгу - Р. Лазарус та С. Фолкман, ввели це поняття в межах транзактної моделі стресу. Згідно цієї моделі, стрес та емоції, які при цьому переживаються, виступають результатом взаємодії середовищних процесів та особистості. Тому копінг-стратегії вони називають «стратегіями оволодіння та врегулювання взаємовідносин з навколишнім середовищем» [23].

Лазарус Р. у своїй книзі «Psychological Stress and Coping Process» («Психологічний стрес і процес його подолання») звернувся до копінгу для опису усвідомлених стратегій подолання стресу й інших подій, що викликають тривогу.

Поняття «копінг» інтерпретується по-різному в різних психологічних школах.

Перший підхід - неопсихоаналітичний, розроблявся в працях N. Нааn, де копінг трактується в термінах динаміки Его, як один із засобів психологічного захисту, що використовується для послаблення напруги. Копінг-процеси розглядаються як его-процеси, спрямовані на продуктивну адаптацію особистості до важких ситуацій. Функціонування копінгу передбачає включення системи адаптаційних процесів (когнітивних, моральних, соціальних і мотиваційних структур) особистості у процесі вирішення проблеми. До складових цієї системи слід віднести процеси психологічного захисту та процеси подолання. У разі неспроможності індивіда до адекватного розв'язання складної життєвої ситуації включаються захисні механізми, які сприяють пасивній адаптації. Такі механізми визначаються як несвідомі, ригідні, дезадаптивні способи вирішення проблеми, що перешкоджають адекватній орієнтації індивіда в оточуючому середовищі. На противагу їм, копінг є формою конструктивного, свідомого пристосування, що проявляється у більш пластичній поведінці, адекватному сприйнятті ситуації, вмінні використовувати всі потенційні внутрішні можливості [11, с. 122].

Інакше кажучи, копінг і захист функціонують на підставі однакових его-процесів, але є різноспрямованими механізмами у вирішенні проблем. Даний підхід не є поширеним, адже його прихильники ототожнювали копінг із його результатом.

Представники другого підходу А. Біллінгс і Р. Моос зазначають, що копінг обумовлений стійкими якостями особистості, що дозволяють використовувати певні варіанти відповіді на стресові ситуації. Саме ці якості визначають вибір поведінки людини у стресовій ситуації [6].

Виділяють три способи подолання стресової ситуації:

Копінг, спрямований на оцінку, (aktive-cognitive coping) - подолання стресу, що включає в себе спробу визначити значення ситуації і ввести в дію певні стратегії: логічний аналіз, когнітивна переоцінка та ін.

Копінг, спрямований на проблему, (aktive-hehavioral coping) - подолання стресу, що має на меті модифікувати, зменшити або усунути джерело стресу.

Копінг, спрямований на емоції, (avoidance) - подолання стресу, що включає в себе когнітивні, поведінкові зусилля, за допомогою яких людина намагається зменшити емоційну напругу і підтримати емоційну рівновагу.

Також виділяють активні (конструктивна поведінка) та пасивні (неконструктивна поведінка) способи реагування на стрес. Але, оскільки стабільність розглянутих способів дуже рідко підтверджується емпіричними даними, цей підхід теж не знайшов великої підтримки серед дослідників.

Автори третього підходу, Р. Лазарус і С. Фолкман розглядають копінг як динамічний процес, що визначається суб'єктивністю переживання стресової ситуації, стадією розвитку конфлікту, зіткненням суб'єкта із зовнішнім світом. Процес копінгу може бути представлений у вигляді декількох етапів (див. додаток А, мал. 1.1.). З самого початку індивід оцінює для себе деяку ситуацію. Первинна оцінка стресового впливу полягає у відповіді на питання: «Що означає ця ситуація для мене особисто?». І це може викликати почуття тривоги та фрустрації через свою нездатність впоратися зі стресором, що змушує зайняти захисну позицію. Дану реакцію Р. Лазарус назвав «періодом шоку», коли індивід накопичує сили для майбутніх дій. Наступний етап - «захисне відсмикування» (protective withdrawal) - може як сприяти адаптації, так і перешкоджати їй. Вторинна оцінка стресового впливу вважається основною і виявляється у відповіді на питання: «Що я можу зробити у даній ситуації?». При цьому людина оцінює власні ресурси та особистісні фактори: емоційну стабільність, вміння ставити цілі і бачити смисл в тому, що робиш, стан в момент стресу, наявність соціальної підтримки. З усього вищесказаного випливає, що успішність когнітивної оцінки буде залежати від впевненості людини в своїй здатності контролювати оточуюче її середовище, вміння регулювати свої почуття та переживання, можливості застосовувати свій минулий досвід для вирішення проблемної ситуації та впевненості у підтримці інших людей [3].

Головним результатом когнітивного оцінювання виступає висновок людини - контролює вона ситуацію (може її змінити) або ні. В першому випадку, людина обиратиме конструктивні стратегії подолання.

З цього випливає, що структура копінг-процесу починається зі сприйняття стресової ситуації, далі - когнітивна оцінка, вироблення стратегії подолання та оцінка результату дій. Часто важкі наслідки стресу виступають результатом розузгодженості між реальною складністю неприємної події та суб'єктивною оцінкою її значимості.

Ці автори виділяють п'ять основних завдань копінгу як особливої адаптивної поведінки:

мінімізація негативного впливу обставин і підвищення можливостей відновлення активності;

терпіння, пристосування, регулювання або перетворення життєвих ситуацій;

підтримка позитивного "образу Я", впевненості у своїх силах;

підтримка емоційної рівноваги;

сприяння встановленню та збереженню достатньо тісних взаємозв'язків з іншими людьми (1984).

Бандура A. переконаний, що людина може себе уявити в будь-якому емоційному стані. Автор вважає, що стрес і тривога зростають тоді, коли індивід не вірить, що йому під силу впоратися з проблемами, які наближаються. Власна оцінка вміння вирішувати певні життєві негаразди спирається на попередній досвід поведінки у схожих ситуаціях, вірі в себе, соціальній підтримці людей, самовпевненості і ризикованості (Holroyd К., Lazarus R., 1982).

Зараз в західній науці активно розвивається напрямок досліджень копінг-поведінки для вирішення конкретних проблем - прикладна галузь науки. Наприклад, Р. Бріант з колегами вивчали копінг-поведінку у людей з травмою мозку. К. Хоней, М. Морган і П. Беннет досліджували вагітних жінок у період вагітності та через деякий час після пологів. М. Аншел і Д.Андерсон копінг-стилі поведінки у спортсменів. Д. Коннор-Сміт з Америки і Е. Калвет з Іспанії у своєму крос-культурному дослідженні знайшли відмінності у стилях копінгу студентів з їхніх країн.

З початку 90-х років ХХ століття вивчення копінг-поведінки стає областю наукових досліджень вітчизняних психологів. У центрі уваги дослідження психології копінг-поведінки знаходиться «людина, яка впорається», тобто самостійна, справляється з життєвими трудностями, живуща «в ладу с самим собою» творець, а не продукт власної біографії [18]. При цьому «ціна» долаючих зусиль детермінована життєвими цінностями і смислами, моральністю, свободою вибору, інтеллектуально-творчими і психоемоційними ресурсами, навіть у найважчих життєвих ситуаціях, таких як важка хвороба, втрата близьких, травма, катастрофа. У вітчизняній психології копінг-поведінка (копінг) розглядається як усвідомлена раціональна поведінка, спрямована на усунення стресової ситуації. Вона залежить від двох факторів: особистості суб'єкта та реальної ситуації і може виявлятися на поведінковому, емоційному та пізнавальному рівнях функціонування особистості.

На думку С. Нартової-Бочавер, копінг - це процес, що розгортається в часі, оскільки особистість і середовище утворюють нерозривний динамічний взаємозв'язок, впливаючи один на одного [20, с. 48].

Психологічне значення копінгу полягає в тому, щоб ефективніше адаптувати людину до вимог складної життєвої ситуації, дозволяючи їй оволодіти нею, ослабити чи пом'якшити ці вимоги. Основні завдання копінгу - забезпечення та підтримка зовнішнього та внутрішнього благополуччя особистості. Для цього необхідне усвідомлення ситуації та способів ефективної взаємодії з нею, а також вміння вчасно їх застосовувати у поведінці.

Головною відмінною ознакою долаючої поведінки виступають її суб'єктивні характеристики. Е.А. Сергієнко справедливо відмічає, що дослідження суб'єкта відкриває можливість вивчати поведінку, діяльність, як опосередковані внутрішнім світом людини, її суб'єктивними виборами і активною побудовою моделі оточуючого світу [17, с. 64-66].

Копінг-поведінка виступає не пасивним відображенням якостей особистості і особливостей життєвої ситуації, з якою зустрілася людина, а "дзеркалом" її суб'єктивної активності. Подолання або задається людиною як суб'єктом своєї поведінки, за К.О. Абульхановою, особистість має «життєву здатність утримувати себе як суб'єкта свого життя" [1, с. 37], або людина перетворюється в пасивну особу, яка "пливе за течією».

Таким чином, з аналізу вітчизняних та зарубіжних підходів до дослідження поняття «копінг» у психології випливає, що копінг-поведінка - це індивідуальний спосіб вирішення складної життєвої ситуації, що має високу значимість, і пов'язаний з внутрішніми можливостями особистості та умовами соціальної підтримки. Тобто, копінг виступає тією змінною, яка залежить від трьох факторів - особливостей сприймання ситуації, особистісних та соціальних ресурсів. Спільним для авторів різних психологічних напрямків з вивчення природи копінг-поведінки є те, остання виступає свідомою, а не неавтоматизованою, активною, цілеспрямованою формою ефективної адаптації особистості до вимог стресової ситуації. У спробах створити струнку класифікацію копінгів дослідники виділяють кілька рівнів узагальненості того, що робить індивід, щоб подолати стрес: копінгові дії, копінг-стратегії, копінгові стилі, копінг- поведінку [15]. Копінгові дії (те, що індивід відчуває, думає або робить) часто групуються в копінг-стратегії - засоби управління стресовим фактором, що виникають як відповідь особистості на сприйняту загрозу. Стратегії, у свою чергу, групуються в копінгові стилі. Іноді терміни «копінгові дії» та «копінг-стратегії» використовуються як тотожні, водночас копінгові стилі відносяться до дій чи стратегій, які послідовно використовуються індивідом, щоб подолати стрес.

Дослідження копінг-стратегій поки що досить розрізнені. Тому майже кожен новий дослідник при вивченні проблематики стратегій подолання стресу пропонує свою власну класифікацію. При цьому, щоб систематизувати існуючі підходи до копінг-стратегій, уже докладаються зусилля з класифікації самих класифікацій. Результати аналізу сучасних наукових підходів свідчать, що психічне і фізичне самопочуття залежить від вибору індивідом копінг-стратегії у момент зустрічі з психотравмуючою ситуацією (див. додаток А, мал.1.2.).

Копінг-поведінка пояснюється з точки зору її ефективності подолання стресової ситуації. Про високу ефективність копінгу може свідчити те, коли стресова ситуація для людини стає незначимою як подразник і з'являється енергія для вирішення нових завдань. У більшості психологічних джерел критерій ефективної копінг-поведінки пов'язаний з психологічним благополуччям людини, що виражається в зниженні рівня тривожності, дратівливості, психосоматичної симптоматики, депресивних показників.

Отже, під копінг-стратегіями ми будемо розуміти засоби управління стресовим фактором, які використовує особистість для відповіді на сприйняту нею загрозу. Поняття об'єднує емоційні, когнітивні та поведінкові стратегії, які використовує людина для того, щоб подолати вимоги сьогодення. Єдина концепція копінг-поведінки відсутня, що є свідченням складності вивчення поведінки людини у складних життєвих ситуаціях. У той же час дані емпіричних досліджень є підтвердженням існування проблеми копінгу як окремої предметної області досліджень.

1.2 Вікові особливості копінг-поведінки людей похилого віку

Перш за все зауважимо, що на нараді наукової групи Всесвітньої організації охорони здоров'я (1970) була досягнута домовленість вважати, що 60-74 роки - літній вік; 75-89 років - старість; після 90 років - довгожителі.

У роботі ми спиралися на класифікацію ВООЗ, визначаючи вікові межі похилого віку від 60 до 74 років.

Перехід людини до групи літніх істотно змінює її взаємовідносини з суспільством і такі ціннісно-нормативні поняття, як мета і сенс життя, добро і щастя, крім того змінюється і спосіб життя людей: тепер вони менше зайняті в соціальних сферах, менш активні. У пізньому віці важливі не тільки зміни, що відбуваються з людиною, але і ставлення людини до цих змін. Індивідуальна реакція людини на старіння може визначати як ступінь подальшого пристосування до нього, так і особливості розвитку особистості в похилому віці [7].

У типології Ф. Гізо виділяються три типи відношення людей похилого віку до старіння:

старий-негативіст, який заперечує у себе будь-які прояви старості;

старий-екстравертований, визнає настання старості через зовнішні впливи і шляхом спостереження за змінами;

інтровертований тип, для якого характерно гостре переживання процесу старіння. Людина не виявляє інтересу до нового, поринає у спогади про минуле, малорухлива, прагне до спокою.

Залежно від ставлення до старості (позитивного або негативного) встановлюється рівень задоволеності життям. Задоволеність - це суб'єктивна оцінка якості тих чи інших об'єктів, умов життя і діяльності, життя в цілому, відносин з людьми, самих людей, в тому числі і самого себе (самооцінка). Одним з найбільш значущих чинників задоволеності життям, виділяються Аргайлом [2], є позитивні емоції, пережиті індивідом, їх частота та інтенсивність. Задоволеність життям відображає оцінку людиною її власного життя. Людина задоволена, коли майже немає розриву між існуючим становищем і тим, що видається йому ідеальною ситуацією або такою, яку вона заслужила.

Почуття задоволеності життям в літньому віці є важливим показником психологічного здоров'я людини, яке проявляється в наявності у нього інтересу до життя і потреби жити далі. Найважливішим фактором задоволеності життям є якість життя. До її нематеріальних особливостей відносяться стан здоров'я, рівень комунікацій в соціумі, психологічний і соціальний статус, свобода діяльності та вибору, організованість дозвілля, соціальне, психологічне та професійне самоствердження. На формування задоволеності життям впливає також суб'єктивна оцінка людиною умов життя і діяльності, життя в цілому, відносин з іншими людьми. У стресових і складних ситуаціях оцінка життя і стосунків може виявитися негативною.

Літні люди, в силу свого віку і видимого індиферентного ставлення суспільства до них, відчувають себе відокремлено. Матеріальний рівень життя літньої людини, у зв'язку з припиненням трудової діяльності, часто знижується. У цьому віці людина починає втрачати близьких їй людей, позбавляється улюбленої діяльності, звужується коло її спілкування. Це може призвести до зниження загального рівня задоволеності життям, коли життя і соціальне оточення сприймаються як «важкі», «ворожі», «незрозумілі». Обороняючись, людина виробляє опозиційні реакції по відношенню до «ворожої» реальності. І навпаки, літня людина матеріально добре забезпечена, що володіє підтримкою рідних, що зумів знайти нове захоплення натомість професійної зайнятості, буде досить задоволена своїм життям. У стресовій ситуації вона буде намагатися вирішити виниклу проблему оптимальними способами і залежно від мети, яку переслідує.

У сучасному суспільстві стрес (неспецифічна реакція організму на дію екстремальних факторів, яку-небудь важковирішувану або загрозливу ситуацію) став величезною проблемою, яка потребує дозволу. А літні люди більш схильні до стресу, депресії, суїцидальних думок, вони більш вразливі, безпорадні, а також емоційно менш стійкі, тому необхідно більш детально вивчити способи їх поведінки в стресових ситуаціях і виявити фактори, що впливають на вибір тієї чи іншої моделі поведінки.

Як стверджує Лазарус, стрес - це дискомфорт, випробовуваний, коли відсутня рівновага між індивідуальним сприйняттям запитів середовища і ресурсами, доступними для взаємодії з цими запитами. Саме індивід оцінює ситуацію як стресову чи ні. За Лазарусу і Фолкмане, індивіди оцінюють для себе величину потенційного стресора, зіставляючи запити середовища з власною оцінкою ресурсів, якими вони володіють, щоб впоратися з цими самими запитами [24].

Як нами вже зазначалося в попередньому пункті, копінг - це «поведінкові і когнітивні зусилля, застосовувані індивідами, щоб впоратися з взаємовідносинами людина-середовище» [19].

Слід зауважити, що ефективність копінг-стратегій залежить як від самої реакції, так і від контексту, в якому ця реакція здійснюється. Копінг-стратегії, неефективні в одних ситуаціях, можуть виявитися цілком ефективними в інших. Все ж існує зразкову поділ видів впорається поведінки на «ефективні» і «неефективні» (Додаток А, таблиця 1.1.).

Особливості копінг-поведінки є важливим компонентом того, яку життєву стратегію старіння вибирає людина, як вона адаптується до нових життєвих умов, пов'язаних з пізнім віковим етапом. Д.Б. Бромлей пропонує типологію пристосування до старості залежно від внутрішніх установок, тобто ставлення до старіння [22]:

1. Конструктивна установка.

2. Встановлення залежності.

3. Захисна установка.

4. Установка ворожості.

5. Установка ворожості, спрямована на самого себе.

Переважна установка щодо старості говорить про індивідуально-психологічні особливості, що обирає людина. На перевагу способів володіння собою впливають індивідуально-психологічні особливості: темперамент, рівень тривожності, тип мислення, особливості локусу контролю, спрямованість характеру. Як захисні, так і копінг стилі реагування пов'язані з установками і переживаннями (Додаток А, таблиця 1.2.), ставленням до себе та інших, зі структурою життєвого досвіду, тобто з когнітивними, емоційними та поведінковими рівнями ієрархічної структури особистості [10].

У дослідженні С. О. Семянова аналізувався віковий аспект подолання життєвих труднощів. Було встановлено, що особи похилого віку використовують менш енергійні форми подолання, сфокусовані в основному на емоційному стані [21].

Вік впливає на вибір тих чи інших копінг-стратегій. В результаті втрати життєвих сил, літні люди більш залежні від світу, тому частіше обирають пасивну форму психологічного подолання.

В цілому, зовнішні фактори, що несуть в собі загрозу життю людини, можуть бути класифіковані за різними підставами, одним з яких є ступінь екстремальності зовнішнього середовища (І.Г. Малкіна-Пих, Г.С. Никифоров, С.Л. Соловйова). У той же час підкреслюється, що вплив зовнішніх стресогенних факторів опосередковується сумою внутрішніх умов (Н.А. Бернштейн, Б.Ф. Ломов, А. Н. Леонтьєв, В.А. Пономаренко, С. Л. Рубінштейн).

Саме в літньому віці людина підводить підсумки прожитого життя і робить певний висновок, який може бути як позитивним, так і негативним. Тому необхідно вивчити даний фактор як важливий аспект вибору способу володіння з життєвим труднощами в літньому віці.

1.3 Поняття про рольові позиції особистості Е.Берна (трансактний аналіз Е.Берна)

Азначимо, що поняття ролі широко застосовується у соціальній антропології (Р. Лінтон, Б. Малиновський, А. Радкліф-Браун, С.Ф. Нейдл), в теорії малих груп (Томас, Знанецький, Кулі, Е. Джекобсон), у соціальній психології (Т. Шибутані, Е. Зандер та ін.), в теорії інтеракціонізму (Дж. Мід), у соціометрії (Дж. Морено), у теорії соціалізації (З. Фрейд, Т. Парсонс), транспактному аналізі (Е. Берн) і навіть у когнітивних теоріях особистості (Дж. Келлі).

Можна вважати, що типологія життєвих ролей плавно переходить в типологію особистості. Типи життєвих і особистісних ролей є фактично соціальними типами особистості. Яскравим прикладом таких типів є ролі, представлені в концепції Е. Берна: в «іграх на все життя» і в «подружніх іграх» («Алкоголік», «Боржник», «Фригідна жінка», «Загнана домогосподарка» та інші); в «драматичному трикутнику» («Жертва», «Переслідувач», «Рятівник») [4].

Трансактний аналіз заснований на концепції Еріка Берна про те, що людина запрограмова за «ранніми рішеннями» щодо життєвої позиції і проживає своє життя відповідно до «сценарію», написаним за активної участі його близьких (в першу чергу батьків), і приймає рішення в теперішньому часі, засновані на стереотипах, які колись були необхідні для його виживання, але тепер здебільшого марні.

Структура особистості в концепції трансактного аналізу характеризується наявністю трьох его-станів: Батько, Дитина і Дорослий. Его-стани - це не ролі, які людина виконує, а якісь феноменологічні реальності, поведінкові стереотипи, які провокуються актуальною ситуацією.

Трансакцією в рамках трансактного аналізу називається обмін впливами між его-станами двох людей. Вплив можна розглядати як одиниці визнання, подібні соціальному підкріпленню. Вони знаходять вираження в дотику або у вербальних проявах.

В основі трансакцій лежить життєвий сценарій. Це генеральний і персональний план, організуючий життя людини. Сценарій виробився як стратегія виживання.

Основною метою терапевтичного процесу в традиції трансактного аналізу є реконструювання особистості на основі перегляду життєвих позицій. Велика роль приділяється здатності людини до усвідомлення непродуктивних стереотипів своєї поведінки, які заважають ухваленню саме адекватних для справжнього моменту рішень, а також здатності формувати нову систему цінностей і рішень, виходячи з власних потреб і можливостей.

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОПІНГ-СТРАТЕГІЙ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ З РІЗНИМ ТИПОМ ОСОБИСТІСНО-РОЛЬОВИХ ПОЗИЦІЙ

2.1 Характеристика вибірки дослідження

Відповідно до сформульованої нами мети даної курсової роботи, нами було проведено дослідження, в якому взяло участь 30 осіб похилого віку, 17 жінок і 13 чоловіків, вік респондентів - від 60 до 73 років.

Дане дослідження було проведено в м. Червоноград, при взаємодії Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області.

Випробовувані залучалися за власним бажанням, це важливо, оскільки дослідження рівня рольової позиції особистості передбачає настрій на серйозну роботу, щоб щиро і відверто досліджувати глибинні шари особистості. Для заповнення випробуваним пред'являлися бланки методик і зачитувалися інструкції. Участь у дослідженні проведено відповідно до етичних принципів психолога, анонімне.

У ході аналізу літератури нами було висунуто припущення про те, що літні люди використовують в стресових ситуаціях менш ефективні види копінг-поведінки.

Гіпотеза перевірялася наступними методами:

Визначення рольових позицій у міжособистісних стосунках (по Е. Берну);

Копінг-тест Лазаруса.

2.2 Організація та методи дослідження

Мета дослідження - виявити особливості копінг-стратегій людей похилого віку з різним рівнем рольових позицій особистості.

Етапи дослідження. Дослідження проводилося у 2015 році і включало в себе три етапи.

Етап 1. Проведено теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження, визначено позиції дослідження (мета, об'єкт, предмет, гіпотези, завдання, база дослідження).

Етап 2. Підбір психодіагностичного інструментарію для вивчення копінг-стратегій людей похилого віку з різним рівнем рольових позицій особистості; збір емпіричних даних за допомогою психодіагностичних методик.

Етап 3. Узагальнення та аналіз отриманих результатів психодіагностики, визначення відповідності гіпотези і емпіричних результатів.

Для реалізації сформульованих цілей, перевірки гіпотези та вирішення конкретних емпіричних завдань в діагностичну схему були включені методики: «Визначення рольових позицій у міжособистісних стосунках (по Е. Берну)»; «Копінг-тест Лазаруса».

Розглянемо дані методики більш детальніше.

Згідно Е. Берну, звертаючись до іншої людині, ми вибираємо одне з можливих станів нашого «Я»: стан «Батька», «Дорослого» або «Дитини». Опитуваним було запропоновано спробувати оцінити, як поєднуються ці три «Я» у їхній поведінці. Для цього вони оцінили наведені твердження (Додаток Б) в балах від 0 до 10.

Суму балів окремо підраховано по рядках таблиці:

1, 4, 7, 10, 13, 16, 19 Дитя (Д)

2, 5, 8, 11, 14, 17, 20 Дорослий (В)

3, 6, 9, 12, 15, 18, 21 Батько (Р)

Розташовуємо відповідні символи в порядку зменшення їх значення. Якщо у Нас вийшла формула ВДР, то опитуваний володіє розвиненим почуттям відповідальності, в міру імпульсивні і не схильний до повчанням і моралей.

Якщо отримано формулу РДВ, то для опитуваних характерні категоричність і самовпевненість. Крім того, «Батько» з дитячою безпосередністю ріже «правду-матку», ні в чому не сумніваючись і не піклуючись про наслідки. Тому таким людям бажано працювати не з людьми, а з машинами, кульманом, етюдником і т.п.

Якщо на першому місці у формулі Д, то це цілком прийнятний варіант для наукової роботи. Але дитяча безпосередність хороша тільки до певних меж. Якщо вона починає заважати справі, то пора свої емоції взяти під контроль. [14]

Копінг-тест Лазаруса:

Методика призначена для визначення копінг-механізмів, способів подолання труднощів у різних сферах психічної діяльності, копінг-стратегій. Даний опитувальник вважається першою стандартною методикою в галузі вимірювання копінга.

Випробуваному пропонуються 50 тверджень (Додаток Б), що стосуються поведінки у важкій життєвій ситуації. Випробуваний повинен оцінити як часто дані варіанти поведінки проявляються у нього.

1. підраховуємо бали, сумуючи по кожній субшкалі:

ніколи - 0 балів;

рідко - 1 бал;

іноді - 2 бали;

часто - 3 бали

2. обчислюємо за формулою:

X = сума балів / max бал * 100

Номери опитувальника (по порядку, але різні) працюють на різні шкали, наприклад, у шкалі «конфронтативного копінгу» питання - 2, 3, 13, 21, 26, 37 і т.д. Максимальне значення з питання, яке може набрати випробуваний 3, а з усіх питань субшкали максимально 18 балів, випробуваний набрав 8 балів:

- Це і є рівень напруги конфронтаційного копінга.

3. Можна визначити простіше, по сумарній балу:

0-6 - низький рівень напруженості, говорить про адаптивний варіант копінга;

7-12 - середній, адаптаційний потенціал особистості в прикордонному стані;

13-18 - висока напруженість копінга, свідчить про виражену дезадаптацію.

Ключ:

Конфронтаційний копінг - пункти: 2, 3, 13, 21, 26, 37.

Дистанціювання - пункти: 8, 9, 11, 16, 32, 35.

Самоконтроль - пункти: 6, 10, 27, 34, 44, 49, 50.

Пошук соціальної підтримки - пункти: 4, 14, 17, 24, 33, 36.

Прийняття відповідальності - пункти: 5, 19, 22, 42.

Втеча-уникнення - пункти: 7, 12, 25, 31, 38, 41, 46, 47.

Планування вирішення проблеми - пункти: 1, 20, 30, 39, 40, 43.

Позитивна переоцінка - пункти: 15, 18, 23, 28, 29, 45, 48.

Конфронтація. Дозвіл проблеми за рахунок не завжди цілеспрямованої поведінкової активності, здійснення конкретних дій. Часто стратегія конфронтації розглядається як неадаптивна, однак при помірному використанні вона забезпечує здатність особистості до опору труднощам, енергійність і підприємливість при вирішенні проблемних ситуацій, вміння відстоювати власні інтереси;

Дистанціювання. Подолання негативних переживань у зв'язку з проблемою за рахунок суб'єктивного зниження її значущості та ступеня емоційної залученості в неї. Характерно використання інтелектуальних прийомів раціоналізації, перемикання уваги, відсторонення, гумору, знецінення і т.п .;

Самоконтроль. Подолання негативних переживань у зв'язку з проблемою за рахунок цілеспрямованого придушення стримування емоцій, мінімізації їх впливу на сприйняття ситуації і вибір стратегії поведінки, високий контроль поведінки, прагнення до самовладання;

Пошук соціальної підтримки. Вирішення проблеми за рахунок залучення зовнішніх (соціальних) ресурсів, пошуку інформаційної, емоційної та дієвої підтримки. Характерні орієнтованість на взаємодію з ін. Людьми, очікування підтримки, уваги, ради, співчуття, конкретної дієвої допомоги;

Прийняття відповідальності. Визнання суб'єктом своєї ролі у виникненні проблеми та відповідальності за її рішення, у ряді випадків з виразним компонентом самокритики і самозвинувачення. Виразність даної стратегії в поведінці може призводити до невиправданої самокритики і самобичування, переживання почуття провини і хронічної незадоволеності собою;

Втеча-уникнення. Подолання особистістю негативних переживань у зв'язку з труднощами за рахунок реагування за типом ухилення: заперечення проблеми, фантазування, невиправданих очікувань, відволікання і т.п. При виразному перевазі стратегії уникнення можуть спостерігатися інфантильні форми поведінки в стресових ситуаціях;

Планування вирішення проблеми. Подолання проблеми за рахунок цілеспрямованого аналізу ситуації і можливих варіантів поведінки, вироблення стратегії вирішення проблеми, планування власних дій з урахуванням об'єктивних умов, минулого досвіду і наявних ресурсів;

Позитивна переоцінка. Подолання негативних переживань у зв'язку з проблемою за рахунок її позитивного переосмислення, розгляду її як стимулу для особистісного зростання. Характерна орієнтованість на надособистісне, філософське осмислення проблемної ситуації, включення її в більш широкий контекст роботи особистості над саморозвитком. [8, с. 93-112]

2.3 Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Відповідно до проведеної методики «Визначення рольових позицій у міжособистісних стосунках (по Е. Берну)», ми отримали результати показані в Додатку В в таблиці 2.1.

Згідно отриманих даних було визначено середнє значення, оскільки результати оцінювання явно виражених розбіжностей не мають, то ми сміливо можемо дати відповідь, що отримано формулу РВД (Батько-Дорослий-Дитя). В відсотковому значенні - це 38,4%-38,3%-23,3% (Додаток В діаграма 2.1.).

Таким чином при переважаючих особливостях Батько-Дорослий, в даній вибірці, ми можемо сказати, що стан їхнього «Я» підрозділяється на дбайливий, інколи критичний, батьківський стан, що складається з правил поведінки, норм, що дозволяє індивіду орієнтуватися в стандартних ситуаціях, «запускає» корисні, перевірені стереотипи поведінки, звільняючи свідомість від завантаженості простими, повсякденними завданнями.

Особи даної вибірки приймають рішення переважно обдумано і без емоцій, перевіряючи їх реальність. Вони використовують різні форми поведінки, лише б вони були доречні.

За Берном, для оптимального функціонування особистості, з точки зору Е. Берна, необхідно, щоб в особистості були гармонійно представлені всі три стани Я. Аналізуючи наші результати (РВД) та попри вказані вище позивні елементи, слід зауважити, що ці люди бувають занадто критичні, їх правила та норми поведінки інколи виходять за межі нормального функціонування, адже вони рахують, що при їхньому досвіді, все має бути так як вони вважають за потрібне.

Згідно цього, розглядаючи рольові позиції «старшого покоління» і «літніх людей», можна припустити, що вони описуються наступними конструктами: дратівливий, пасує перед труднощами, погано уживається з людьми, не має почуття власної гідності, байдужий до людей, задоволений і пишається своїм минулим.

Дослідження вибору копінг-стратегій відобразило, що серед часто використовуваних в літньому віці копінг-стратегій є «позитивна переоцінка» (54,28%), «пошук соціальної підтримки» (40%). Менший відсоток вираженості отримали копінг-стратегії «прийняття відповідальності» (2,85%), «дистанціювання» (20%) (Дивись Додаток В, діаграма 2.2).

У літньому віці, в результаті змінених умов життя, людина стає більш чутливою. Щоб не втратити емоційну рівновагу, власне позитивне ставлення до себе, самоповагу, літні люди позитивно переоцінюють скрутні обставини життя. В силу великого життєвого досвіду, вони розуміють, що для ефективного вирішення проблеми необхідно створити план її вирішення.

Найрідкіснішою копінг-стратегією, використовуваної людьми похилого віку в нашій вибірці, є «прийняття відповідальності» (2,85%). Це, можливо, пов'язано з пасивністю, властивою людям похилого віку, зі зменшенням сфер, в яких вони відіграють першорядну роль. Вони також значною мірою розраховують на підтримку близьких людей, перекладаючи в основному на них відповідальність за себе і свої дії. Багато літніх людей знаходяться під впливом судження, що вони дбали про своїх дітей, виконували професійні обов'язки, і настала черга дітей піклуватися про них.

Імовірно, що літні люди з різним рольовими особливостями використовують різні копінг-стратегії при оволодінні зі стресовою ситуацією.

При порівнянні результатів методики «Визначення рольових позицій у міжособистісних стосунках (по Е. Берну)» і «Копінг-тесту Лазаруса» були отримані різні значення, виведені в середнє арифметичне (відображено в діаграмі 2.3) вираженості використання копінг-стратегій людьми похилого віку з різними рольовими позиціями. Хоча й нами не було отримано принципово різноманітних результатів за методикою Берна, проте, по суті, аналізуючи дані результати ми умовно можемо поділити вибірку на дві групи. Одна з них більш категорична, з принциповими рисами характеру, більш за все не задоволена своїм життям, а друга група, більш розсудлива, стримана, задоволена і пишається своїм минулим.

Відтак, для літніх людей з другої групи більш використовуваною копінг-стратегією є «самоконтроль» (13,15), «планування вирішення проблеми» (13), а також «позитивна переоцінка (12,15). Найменш використовуваними є такі копінг-стратегії, як «конфронтація» (8,15), «дистанціювання» (8,76), «прийняття відповідальності» (8,15). Люди даної групи, характеризують ситуацію, коли майже немає розриву між існуючим становищем і тим, що видається людині ідеальним становищем. Відповідно, людина, демонструє хороші адаптивні здібності, гнучкість, інтерес до життя, оптимізм. У стресовій ситуації такі люди, в силу відсутності песимізму, негативного сприйняття оточення, здатні спокійно поглянути на ситуацію, врегулювати заважають здоровому вирішення проблеми емоції та почуття. Вони виявляють здатність контролювати себе і свої вчинки, а також уміло конструюють хід вирішення проблеми, використовуючи аналітичний підхід, аналізують ситуацію. Тому, в складній ситуації вони докладають зусиль, складають план конкретних дій по її вирішенню.

Вибірка першої групи характеризується негативною оцінкою людини свого власного життя, частим порівнянням свого минулого і сьогоденного положення з положенням інших людей, песимістичністю, неврівноваженістю нервових процесів, лабільністю настрою. Тому для збереження психічної рівноваги вони обирають метод переоцінки ситуації (13,53) в позитивних термінах, докладають зусиль для додання ситуації позитивного значення.

Таким чином, даний копінг є сфокусованим на емоціях, націлений на підтримку емоційної рівноваги і балансу, який вельми хисткий у літніх людей, даної групи. Для даних літніх людей характерно також використання копінг-стратегію «втеча» (12,13) і «дистанціювання» (11,26). «Втеча» підкреслює низьку впевненість людини в собі, особливо в межах конкретної життєвої сфери. В силу відсутності віри в себе, у свої сили, здібності і можливості, літня людина з низьким рівнем задоволеності життям прагне «втекти» від стресової ситуації, перестати її помічати. Перед тим, як зробити поведінкові зусилля по уникненню ситуації, такі літні люди осмислюють її на когнітивному рівні. Таким чином, використовуючи копінг-стратегії «дистанціювання», вони подумки намагаються зменшити значущість для себе даної ситуації, що згодом дає можливість її уникнути.

На противагу даними стратегіям, літні люди з першої групи рідко використовують копінг-стратегії «прийняття відповідальності» (8,3), «самоконтроль» (8,53). Мінорний настрій, сприйняття оточення як несправедливого, відсутність близьких соціальних контактів, властивих людям з низькою задоволеністю життям, роблять їх поведінку і вчинки позбавленими чіткого контролю. Вони можуть вийти з себе, демонструвати роздратування і гнів, а також не здатні адекватно оцінити свою роль і відповідальність у стресовій ситуації. Їм властиво перекладання відповідальності на інших, звинувачення оточення в усьому що відбувається з ними.

На використання тієї чи іншої копінг-стратегії впливає безліч зовнішніх і внутрішніх факторів. Таким чином, враховуючи особливості людей похилого віку, можна припустити, що отриманий взаємозв'язок базується на відмінностях у світогляді людей похилого віку, їх суб'єктивному сприйнятті себе, свого оточення і життя в цілому. Аналізуючи результати, отримані в ході дослідження, можна зробити висновок, що рольова позиція є фактором, який, певним чином, впливає на вибір і використання продуктивних або непродуктивних копінг-стратегій. Основним завданням людей даного віку є підведення підсумків свого минулого життя і усвідомлення її як єдиного цілого, в якому вже нічого не можна змінити.

ВИСНОВКИ

Таким чином, перехід людини до групи літніх істотно змінює її взаємовідносини з суспільством і такі ціннісно-нормативні поняття, як мета і сенс життя, добро і щастя, крім того змінюється і спосіб життя людей: тепер вони менше зайняті в соціальних сферах, менш активні. У пізньому віці важливі не тільки зміни, що відбуваються з людиною, але і ставлення людини до цих змін. Індивідуальна реакція людини на старіння може визначати як ступінь подальшого пристосування до нього, так і особливості розвитку особистості в похилому віці. Особливості копінг-поведінки є важливим компонентом того, яку життєву стратегію старіння вибирає людина, як вона адаптується до нових життєвих умов, пов'язаних з пізнім віковим етапом. Було встановлено, що особи похилого віку використовують менш енергійні форми подолання стресу, сфокусовані в основному на емоційному стані. Вік впливає на вибір тих чи інших копінг-стратегій. В результаті втрати життєвих сил, літні люди більш залежні від світу, тому частіше обирають пасивну форму психологічного подолання.

Розглянувши рольові позиції «старшого покоління» і «літніх людей», можна припустити, що вони описуються наступними конструктами: дратівливий, пасує перед труднощами, погано уживається з людьми, не має почуття власної гідності, байдужий до людей, задоволений і пишається своїм минулим. На використання тієї чи іншої копінг-стратегії впливає безліч зовнішніх і внутрішніх факторів. Таким чином, враховуючи особливості людей похилого віку, можна припустити, що отриманий взаємозв'язок базується на відмінностях у світогляді людей похилого віку, їх суб'єктивному сприйнятті себе, свого оточення і життя в цілому.

Аналізуючи результати, отримані в ході дослідження, можна зробити висновок, що рольова позиція є фактором, який, певним чином, впливає на вибір і використання продуктивних або непродуктивних копінг-стратегій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Абульханова-Славська К.О. Методологічне значення категорії суб'єкта для сучасної психології //Людина, суб'єкт, вчинок. - К., 2006. - С 37-51.

Аргайл, Майкл. Психология счастья. 2 изд. СПб: Питер, 2003

Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуации и психологическая защита //Психологический журнал. - 1994. - Т.15.- №1. - С.3-17.

Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: Пер. с англ. -- Минск: Попури, 2003.

Грановская Р.М., Никольская И.М. Психологическая защита у детей. СПб., 2003.

Заіка В.М. Особливості трансформації особистості людини в ході вирішення життєвої кризи. Методичні матеріали/За ред. Перетятько (Вид. 3-е доп.,) - Полтава, 2006. - 100с.

Крайг, Г., Бокум, Д. Психология развития. 9 изд. СПб: Питер, 2005

Крюкова Т.Л., Куфтяк Е.В. Опросник способов совладания (адаптация методики WCQ) / Журнал практического психолога. М.: 2007. № 3 С. 93-112.

Малкина-Пых И. Г. Психосоматика: Справочник практического психолога. - М.: Изд-во Эксмо, 2005. - С.27-38.

Малкина-Пых И. Г. Стратегии поведения при стрессе. В: Московский психологический журнал, №12

Моросанова В.И. Стилевые особенности саморегулирования личности //Вопросы психологии. -1991. -№1. - С. 121-127.

Набиуллина Р. Р., Тухтарова И. В. Механизмы психологической защиты и совладания со стрессом: Учебное пособие. - Казань, 2003. - 98с.

Нартова-Бочавер С.К. "Coping-behavior" в системе понятий психологии личности // Психологический журнал. - 1997.- Т. 18. - №5. - С. 20-30.

Н.П. Фетискин, В.В.Козлов, Г.М.Мануйлов. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. М. Изд-во Института Психотерапии. 2002

Психология совладающего поведения: материалы II Междунар. науч.-практ. конф., Кострома, 23-25 сент. 2010 г. В 2 т. Т. 1 / отв. ред.: Т. Л. Крюкова, М. В. Сапоровская, С. А. Хазова. - Кострома : КГУ им. Н. А. Некрасова, 2010. - 297 с.

Сибирев В. А., Головин И. А. Штрих к портрету поколения 1990-х гг // Социологические исследования, 1998. - №3., C. 106-117

Сергиенко Е.А. Субьектная регуляция и совладающее поведение//Психология совладающего поведения: Материалы междунар. науч.-практ. Конференции/Отв. ред. Е.А. Сергиенко, Т.Л. Крюкова. Кострома, 2007. - С.64-66

Совладающее поведение: Современное состояние и перспективы/Под ред. А.Л. Журавлева, Т.Л. Крюковой, Е.А. Сергиенко. - М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2008. - 474 с.

Фріденберг, Льюїс Р. Навчання впоратися з підлітками: коли і для кого? Американський Навчальний науково-технічного журналу, осінь 2000 об. 37, № 3, p.727-745.

Шагарова В.И. Стратегии копинг-поведения в ситуации потери работы: постановка проблемы//Актуальные проблемы психологии: Сборник научных трудов/Под общ. ред. Л.И.Дементий.-Омск: Омск. гос. ун-т, 2002.- С.47-55, с. 48

Человек в трудной жизненной ситуации : материалы I и II научно-практических конференций (Москва, 24 декабря 2003 г. и 8 декабря 2004 г.) / под ред. Е. А. Петровой. - М. : Издательство РГСУ, 2004. - 333 с.

...