Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• 1. Чутки в суспільстві: їх джерела та динаміка
• 1.1 Фактори виникнення і поширення чуток
• 1.2 Результати впливу чуток
• 1.3 Профілактика і дезавуювання чуток
• 1.4 Чутки - досвід емпіричного дослідження
• 2. Чутки як активний засіб модифікації суспільної свідомості
• 3.Процес циркуляції чуток
• Висновок
• Список джерел інформації


1. Чутки в суспільстві: їх джерела та динаміка

Чутки, представляючи собою відомості, достовірність яких не встановлена, інтерпретуються різними науками неоднозначно. Соціологічне розуміння цього феномену представлено в ряді робіт Т. Шибутані, який, наприклад, пов'язував функціонування чуток з розвитком успішної комунікації. Н. Смелзер пов'язував чутки з колективним поведінкою - найчастіше стихійним і неорганізованим - в натовпі (щодо великій групі людей, що знаходяться в безпосередньому контакті один з одним). При цьому чутки представляються найпоширенішим засобом комунікації, оскільки в якійсь мірі пояснюють значення ситуації, яку люди не розуміють, і допомагають їм підготуватися до дій.

Слід відзначити і визначення, дане Г. Олпортом і Л. Постманом: чутки - це специфічне чи злободенне висловлення думки, що передається від людини до людини зазвичай за допомогою усного мовлення, без надання надійних стандартів достовірності.

Чутки бувають різними, і відповідно існує безліч підстав, за яким можна їх класифікувати. Так, чутки розрізняють за їх змістом (політичні, економічні, екологічні і т. п.); тимчасової орієнтації (що стосуються минулого, пророчі); типом походження (спонтанні, навмисні) і по відношенню до реальності (раціональні, фантастичні).

Можлива класифікація чуток і на підставі емоційних потреб людей, які вони задовольняють.

Згідно з цим критерієм виділяють три види чуток: чутка-мрія, чутка-лякало, чутка-розділювач. Чутка-мрія відображає надії і прагнення тих людей, серед яких він циркулює. Чутка-страховище висловлює поширені в суспільстві страхи і тривоги. Такі чутки часто виникають в періоди соціальної напруги або гострого конфлікту. Чутка-роздільник грунтується на поширених в суспільстві негативних забобонах щодо інших соціальних груп, що тягне за собою різко негативне ставлення (аж до агресії) до цих груп.

1.1 Фактори виникнення і поширення чуток

За допомогою чуток відбувається адаптація до змін реальності. Справа в тому, що суспільство завжди знаходиться у розвитку, зміні, і в результаті деякі нові події не можуть бути пояснені з позиції вже сформованих концепцій. Такий стан речей змушує людей шукати нові шляхи пояснення і розуміння подію. За допомогою передачі та обговорення чуток і відбувається процес адаптації до нових реалій. Чутки, таким чином, є одним із способів колективної взаємодії, орієнтованого на вирішення проблеми. Особливо ймовірне виникнення чуток у ситуаціях катастроф і соціальних заворушень. Чутки - це замінник новин, або, точніше, - це новини, яким не знайшлося місця в офіційних засобах інформації. Незадоволене вимога новин, дисонанс між інформацією, яка необхідна для розуміння ситуації в умовах істотної зміни навколишнього світу, і тим, що повідомляється в ЗМІ, створюють основу для появи та циркуляції чуток.

Слід відзначити циклічність виникнення чуток, їх залежність від загального духу часу, системи думок, що склалися в суспільстві. До таких чуток, що виникають циклічно, відносяться чутки про ритуальні вбивства. Наприклад, з XII до XX століття в різних країнах відзначалися чутки, в яких подібні вбивства приписувалися євреям. Їхній появі значною мірою сприяли постійні страхи, забобони, ворожість і нерозуміння по відношенню до даної національності.

Незважаючи на значимість макросоціальних джерел чуток, важливу роль відіграють і особливості особистості комунікантів. Найважливішим фактором, що сприяє інтересу до чуток, є інформаційна невизначеність, тобто наявність в індивіда суб'єктивного відчуття браку інформації з якої-небудь теми. Інша детермінанта виникнення чуток - значущість теми для людини, її релевантність системі інтересів і цінностей особистості.

Два зазначені чинники (невизначеність і значимість) входять у формулу основного закону чуток, запропонованого Г. Олпортом і Л. Постманом. Відповідно до цього закону інтенсивність чуток залежить від важливості теми для аудиторії і ступеня інформаційної невизначеності її (аудиторії) щодо даної теми. Однак результати досліджень, проведених згодом, не завжди підтверджують пропоновану залежність. Наприклад, значущість теми для суб'єкта не є вирішальним чинником: деколи люди схильні поширювати чутки, значимі не для них самих, а для інших.

Ще однією змінною, що впливає на інтерес до чуток, є рівень тривожності індивіда (афективний стан, викликаний передчуттями майбутніх неприємних подій). Більш тривожні люди частіше обговорюють і передають чутки. Віра в істинність чутки також сприяє його поширенню.

Передаючись від однієї людини до іншої, чутка піддається різного роду трансформацій. Можна говорити про три типи цього процесу: згладжування, загострення, уподібнення. При згладжуванні фабула стає коротшою за рахунок зникнення деталей, які даный аудиторії видаються несуттєвими. При загостренні відбувається збільшення значимості тих деталей, які представляються їй суттєвими. Оцінка суттєвості або неістотності суб'єктивна і залежить від потреб та інтересів людини, що передає чутку. При уподібненні зазвичай спостерігається наближення фабули чутки до психологічних, культурним, етнічних особливостей аудиторії. Можливо, однак, і ускладнення структури чутки. Зазначені механізми викривлення зазвичай діють спільно і нерідко призводять до значного відхилення змісту і "довжини" чутки від його початкового стану.

На поширення чуток активно впливають засоби масової інформації. Перш за все відсутність або брак інформації з будь-якої теми в ЗМІ сприяє появі і циркулювання чуток з цієї тематики, - вони-то і заповнюють інформаційний вакуум, добудовуючи картину події. ЗМІ також можуть бути безпосереднім джерелом чуток, публікуючи недостатньо перевірену інформацію. Крім того, телебачення і преса часом вносять вирішальний внесок у процес загасання чуток, надаючи детальну і ясну інформацію щодо їх тематики.

Кожена чутка має свій "життєвий цикл". Деякі чутки "вмирають" природною смертю. Вони загасають, оскільки люди "втомлюються" від даної теми і нові події починають викликати більший інтерес. Припиняються чутки і в тому випадку, коли зникають страхи і напруга, що їх зумовлюють. Причиною "загибелі" чутки може бути також успішне проведення заходів щодо їх спростування.

1.2 Результати впливу чуток

Ці результати можна розглядати принаймні на трьох рівнях: індивідуальному, груповому, загальнонаціональному. У окремої особистості чутки можуть зменшувати емоційну напругу, даючи для нього своєрідну віддушину, а проте в окремих випадках чутки не тільки не призводять до зниження напруги і занепокоєння, але ще й більше провокують їх. Чутки допомагають також позбавлятися від невизначеності, добудовувати неповну картину реальності. Обговорення чуток може служити і цілям розваги, приємного проведення часу.

Нерідко чутки безпосередньо чинять серйозний вплив і на поведінку людей. За даними Національної консультативної комісії з цивільних безладів США, чутки значно посилювали напруженість і масові заворушення в американському суспільстві наприкінці 60-х рр.

Вплив чуток на груповому рівні виявляється у вигляді підтримки групових чи класових меж: члени певної соціальної групи за допомогою чуток підкреслюють відмінності між собою і "чужими", що сприяє формуванню групової ідентичності. "Приєднання" до чутки з боку конкретної людини означає його інтегрованість в колектив. Поділяючи інформацію, яку містить чутка, циркулюючому в її групі, людина консолідується з цією групою, у неїо виникає і посилюється "Ми-почуття". Чутки виконують функцію "соціального барометра", виступаючи індикатором соціального клімату групи. Вони ніби висловлюють думку групи з певного питання, нагадуючи членам групи, яку позицію їм слід займати з цього питання.

На загальносоціальному рівні чутки служать різним цілям.

Вони застосовуються в якості "пробної кулі": запускаючи відповідну чутку, з'ясовується, хто і як буде реагувати на її отримання. Знаючи, яку реакцію вона викликає, можна відповідним чином спланувати майбутні дії. Використовуються чутки і для дискредитації політичних чи інших опонентів в очах більшості населення. Особливо часто такі чутки виникають у період проведення передвиборних кампаній. Чутки вживаються і для компрометації союзників по політичному руху або партії. Робити це за допомогою ЗМІ не зовсім зручно: на публіці необхідно демонструвати єдність в рядах руху. А ось чутки якраз підійдуть: адже їх автор невідомий.

За допомогою чуток можна провокувати населення на вчинення дій, вигідних для однієї з конфліктуючих сторін. Мова може йти про масові заворушення, страйки, ажіотажному попиті на продукти і тому подібних акціях. Чутки дозволяють вводити суперника в оману. Ще Чингісхан вдавався до такого методу, поширюючи чутки про величезні розмірах своєї армії, що знижувало бойовий дух ворогів.

1.3 Профілактика і дезавуювання чуток

Розглядаючи феномен чуток, не можна не торкнутися питання про контроль над ними. Періодично в різних країнах робилися спроби введення негативних санкцій за поширення чуток. Проте до цих пір немає ніяких даних, що підтверджують ефективність силових методів боротьби з ними. У Росії, як відомо, чутки активно поширювалися навіть у період воєн і широкомасштабних репресій.

Труднощі у вирішенні проблеми чуток силовими методами змусили звернути серйозну увагу на їх профілактику, знищення "поживного середовища", в якій вони виникають. Такі заходи повинні бути спрямовані на передбачення і протистояння почуттям тривоги і невизначеності; на підтримку інформаційної відкритості та правдивості, а також на формування у людей переконаності в деструктивній природі самих чуток.

У більшості випадків з чутками починають боротися лише після того, як вони широко розповсюдилися. Для боротьби з ними нерідко застосовують виступ офіційної особи із спростуванням. Проте ефективність спростування дуже сильно залежить від ступеня довіри як до джерела повідомлення, так і до особи, яка спростовує її. Зниження негативних наслідків чуток досягалося і за допомогою наступного прийому (особливо часто його використовували в ситуаціях воєн і різного роду криз): оголошувалося про існування якогось ворога, який якраз і поширює чутки з метою нанесення збитку. Застосовувався і такий, досить "жорсткий" спосіб боротьби, як судове переслідування джерела чуток.

Зусилля з контролю над чутками приймають різні організаційні форми. До них відносяться спростування чуток користуються довірою особами, запровадження цензури, колонки чуток в газетах, створення спеціальних урядових установ, таких, як центри з контролю за чутками, основною функцією яких є припинення чуток за допомогою їх вивчення, а також збору і поширення достовірної інформації.

1.4 Чутки - досвід емпіричного дослідження

Чутки як специфічний вид міжособистісної комунікації давно стали невід'ємною частиною буття росіян. У даній частині публікації будуть викладені результати досліджень, проведених А.Т. Хлопьевим у 1991 - 1995 рр.. і В.В. Латиновим в 1994 - 1995 рр.. Предметом їх аналізу виступають масштаби поширення чуток серед різних груп населення, динамічні зміни в частоті зіткнення людей з непідтвердженою інформацією, причини і роль чуток в сучасній російській дійсності.

Дослідження вказують на тенденцію розширення ареалу, області поширення носіїв недостовірної інформації . Чутки опановують масовою свідомістю, рекрутуючи в ряди носіїв і трансляторів недостовірної інформації все більше число росіян (з ними стикаються приблизно 70 - 75% населення). Домінуючими факторами включеності респондентів у атмосферу неперевіреної інформації є освіта і рівень доходів, причому залежність між ними така: чим вище рівень освіченості і вище матеріальний достаток, тим більше схильність до чуток. Тобто ми маємо справу з якимось соціальною парадоксом.

В якості основного джерела чуток на перший план вийшли засоби масової інформації. Крім того, зберегли свою роль в якості поживного середовища розповсюдження недостовірної інформації: місце роботи, вулиця, транспорт, квартира, телефон. Дещо підвищилася значимість каналу спілкування з сусідами. Істотним фактором виступає і соціальне становище респондентів. Так, робочі основними провідниками чуток називають засоби масової інформації, завод, вулицю і транспорт; селяни - роботу, сусідів, пресу; ІТП - роботу, газети, радіо і телебачення, вулицю і транспорт. Аналогічний розподіл цих провідників чуток у службовців, інтелігенції, не зайнятою на виробництві, підприємців. Студенти вказують на ЗМІ, вулицю і транспорт, навчальні аудиторії; пенсіонери - на сусідів, ЗМІ.

Які ж точки зору представників соціальних наук щодо місця чуток в російському політичному житті? Була зроблена спроба порівняти подання про чутки у так званих наївних учасників дослідження (студенти) і тих, хто більш компетентний у політичній сфері (вчені-соціологи та політологи). Учасникам дослідження задавалися питання, що стосуються причин появи чуток, ролі чуток у сучасному політичному процесі, впливу чуток на громадську думку, їх достовірності.

Як причини появи політичних чуток експерти називали відсутність достовірної інформації про об'єкт чуток, недовіра населення до засобів масової інформації та офіційних повідомлень, деякі риси психології людини, такі, наприклад, як "схильність до сенсаційного сприйняття і оцінки ситуації", інтерес до політики, а також нестабільність суспільних відносин.

Структура відповідей "наївних" учасників дослідження на питання про причини чуток була дещо іншою в порівнянні з експертами. Перш за все, звертає на себе увагу більша кількість названих причин і менша одностайність в оцінці їх значимості. Всі відповіді були згруповані в сім більш загальних категорій (експерти виділили чотири категорії). Найпоширенішими причинами чуток були вказані навмисні дії політиків і брак точної інформації. Рідше, в якості причин, називалися діяльність ЗМІ, активність людей з інтерпретацією події, недовіра до політиків, напружена обстановка в країні, незадоволення життям.

Що стосується відповіді на питання про роль чуток у сучасному політичному процесі, то більшість експертів солідарні в оцінці їх високої ролі. В якості конкретних прикладів відзначався факт впливу чуток на ставлення до офіційної політики і навіть до її формування (певною мірою), відзначалася значимість чуток для додаткового інформування, вираження позицій та думці різних груп.

"Наївні" учасники виявилися не настільки солідарними у визнанні високої ролі чуток: більше половини з них згодні з такою позицією, інші оцінюють роль чуток як незначну або слабку. Більш серйозне ставлення до чуток у експертів пов'язано, мабуть, з більш глибоким розумінням механізмів та джерел чуток, а також з більшою поінформованістю про роль чуток у прийнятті реальних політичних рішенні.

Порівняння даних опитування експертів і "наївних "учасників свідчить про те, що експерти не просто можуть привести більше прикладів чуток, але якісно по-іншому оцінюють російський феномен чуток. Більшість експертів солідарні в оцінці високої ролі чуток в сучасній Росії. "Наївні" ж учасники хоч і визнають роль чуток, але все-таки, оцінюють її нижче. Значно розділилися думки експертів з питання про спонтанність / навмисності появи чуток. Половина з них упевнена в значному впливі на зародження чуток навмисних дії людей, інша половина, навпаки, відзначає переважання в чутках елемента стихійності, спонтанності. "Наївні", як правило, одностайні в тому, що джерелом зародження політичних чуток можна вважати умисні дії людей.

чутка неформальний комунікація

2. Чутки як активний засіб модифікації суспільної свідомості

Особливий різновид неформальної комунікації - чутки, з одного боку, відображають соціально-психологічну, соціально-політичну, соціально-економічну, соціально-культурну ситуацію в суспільстві, а з іншого, за певних обставин, можуть бути активним засобом модифікації суспільної свідомості, перетворювачем дійсності. Чутки пов'язані не тільки з актуальною подією, а й з пануючими в суспільстві масовими настроями та громадською думкою. Вони можуть бути відповіддю на невизначеність, колективні тривожні очікування, суспільні бажання. Більше того, чутки, за їх генезою та психофізіологічною побудовою, можна вважати певним проявом колективного підсвідомого. За соціальним спрямуванням, як наголошують деякі автори [13], чутки слід розглядати як соціальну діяльність, одну з форм участі громадян, корпоративних груп, політичних об'єднань, владних структур у політичному житті країни [7]. Чутки як явище народилися ще на світанку людської цивілізації і супроводжують людство протягом майже всієї його історії. Вони були одним із основних засобів поширення інформації. З часом чутки активно використовуються в боротьбі за владу, під час війн тощо.Розвиток засобів масової комунікації не зміг поховати чутки як соціальне явище. Цей феномен в нових умовах набув специфічних функцій [7, с. 6]. Суспільство медіакратії зацікавлене у спеціальному продукуванні чуток. В сучасних умовах чутки використовуються в інформаційних і конкурентних війнах. Особливого розмаху їх використання набуло в політичній практиці. Потенціал новітніх технологій в контексті інформаційної епохи вимагає найприскіпливішої уваги до феномена чуток. Водночас аналіз праць вітчизняних і російських дослідників [4; 5; 6; 7; 9; 11; 13] свідчить, що ця тема майже не розроблена. Одностайності поглядів щодо визначення умов і чинників виникнення чуток, їх онтогенезу й специфіки функціонування, навіть самого їх визначення немає. Так, за твердженням одних фахівців [5, с. 368], "під чутками розуміють специфічну форму недостовірної або частково достовірної інформації". Інші вважають, що ступінь достовірності не стосується того, кваліфікуємо ми певну інформацію як чутки чи ні. Важливо, що вона (інформація) передається мережею міжособистого спілкування [4, с. 89]. Існують і проблеми з типологізацією чуток. Водночас визнається, що значення чуток у веденні інформаційних і психологічних війн неабияке. Їх беруть на озброєння як традиційніи засоби масової комунікації, так і Internet-media.Чутки активно вивчали й вивчають спецслужби різних країн. Особливо пильну увагу приділяли їм США і Німеччина напередодні Другої світової війни. Саме тоді було розпочато системне дослідження чуток. Розроблялися методи їх використання у пропаганді, у психологічній війні як фактора супутнього, такого, що сприяє одержанню переваги над супротивником як до початку війни, так і під час бойових дій. У період "холодної війни" в США існували цілі інститути, що переймалися цією проблематикою. Механізми поширення чуток професійно вивчали в ЦРУ, Пентагоні та в спецпідрозділах американської армії. У посольствах спеціалісти ретельно відстежували тематику, зміст і динаміку чуток, що циркулювали в країні перебування [4, с. 90].

Аналогічна робота велася і в Радянському Союзі.Чутки - валідне джерело інформації про суспільну думку, політичні настрої, ставлення до керівництва країни, державного устрою, засобів масової інформації тощо. Аналіз чуток, що циркулюють у суспільстві, суттєво доповнює картину, котра складається на підставі традиційних і, як правило, прямолінійніших методів [4, с. 92]. Значний інтерес до феномена чуток, як і їх активації, спостерігається під час перехідних етапів у суспільстві, при виникненні напруги в ньому, під час революцій і війн. Характер поширення чуток відбиває психологічний стан певної аудиторії зокрема і суспільства взагалі. Будучи віддзеркаленням їх архетипів і стереотипів у ситуації напруги очікування, чутки є дуже важливим показником загального стану суспільства. Як комунікативні одиниці, вони спираються на певні, інколи затемнені комунікативні наміри. Проте вони матеріалізують їх зовні, виявляють, фіксують [9, с. 396].Зазвичай чутки виникають тоді і там, де бракує інформації, або коли інформація, що поширюється ЗМІ, не є такою, як очікується. Одночасно простота й доступність задоволення потреби, що виникає, дозволяє чуткам швидко поширюватися, створюючи тривалі й масштабні ефекти в середовищі.ЗМК і неформальна комунікація виступають творцями реальності. Вони завжди існують поряд і є основою керуючих реакцій і рішень окремих індивідуумів і цілих спільнот. Діяльність особистостей чи соціальних груп, що випадають за рамки "осьових" медіа-стандартів, може й замовчуватися. Отже, ідеологічний вплив ЗМК проявляється не тільки в змісті повідомлення, а й у систематичному вилученні певного масиву інформації зі сфери публічного обговорення. Зона мовчання ЗМК дорівнює зоні поширення чуток [9, с. 395]. Водночас самі ЗМК можуть створювати інформаційні нагоди для чуток, підтримувати їх. До того ж, кожне повідомлення ЗМК, як текст, що є у розширеному семіотичному сенсі певною послідовністю знакових одиниць, задає певну інтенцію, загальну настанову і може містити різні імплікатури, тобто неявну, приховану інформацію. Відтак ЗМК можуть не тільки породжувати той дефіцит інформації, який заповнюватиметься такими засобами неформальної комунікації, як чутки, а й беруть активну участь у створенні певного дискурсу. Вони не тільки сприяють виникненню чуток, а й можуть їх спрямовувати, приховуючи справжні цілі. Якщо дискурс - це зв'язаний текст у сукупності з екстралінгвістичними, соціокультурними, психологічними та іншими факторами, текст, взятий у подійовому аспекті [1, с. 136], то, відповідно, й чутки є соціальними смислопобудовами. Смисл задається конкретними словами, фразами, реченнями, які втілюються в тексті. Передумовою поширення чуток слугує відповідна фонова ситуація в суспільстві та відповідність екстралінгвістичного контексту, тобто відповідність обстановки, місця й часу, до яких відноситься висловлювання, а також реальна дійсність, що дозволяє реципієнтові правильно інтерпретувати інформацію. Умовою сприйняття й поширення чуток є лінгвістичний контекст, тобто мовне оточення, в якому використовується конкретна одиниця мови в тексті.Слід зазначити, що іманентно зв'язаний і цілісний текст повинен бути, за задумом адресанта, декодований реципієнтом певним чином. Відповідно, з одного боку, він має будуватися на архетипах і стереотипах масової свідомості, а з іншого - на установках, потребах, уявленнях адресата. Саме друга обставина вимагає індивідуально-психологічного підходу адресанта до адресата, що зумовлює, в свою чергу, видозміну початкової інформації. Отже, похідна інформація щоразу змінюється: деякі деталі можуть з'являтися, інші відпадати. В той же час внутрішня змістова організація тексту, частіш за все, не змінюється, хоча акценти розставляються інакше. Зрозуміло, що чутки, аби дістати поширення, повинні містити емоційно-оціночні компоненти. Це може додатково пояснювати видозміну інформації в процесі передачі, проте не пояснює того, що спонукає індивідуума до її поширення. Будь-яка видозміна чуток при збереженні внутрішнього змісту та їх виражена часова стійкість, на наш погляд, обумовлена також інтригою, що задається ними, і є сукупністю упорядкованих "фактів", виражених словами, фразами, реченнями, які утворюють ефект незакінченості та передбачають необхідність подальшої роботи над смислопобудовою, розв'язанням поставлених поміж рядків питань. І це зрозуміло. За ван Дейком, осмислюючи подію, подану в тексті, ми водночас сприймаємо і контекст, який спирається на відповідні знання. Частково ця інформація виникає з так званих культурно-окреслених сценаріїв, конвенціональних знань тощо. Звідси - обумовленість виникнення, тривалості й поширення чуток соціокультурним середовищем, тобто тим, що офіційно приймає спільнота з позиції моральності й аморальності на загальному та побутовому рівнях, у тому числі з елементами культури, які самі по собі зрозумілі, але не усвідомлюються членами спільноти - так звана імплікацитивна культура. Ефективність чуток обумовлююється навіть самою формою комунікації - "із вуст у вуста". Вербальність, сповнена довірливості, дає можливість адресантові продемонструвати свою значущість (в процесі передачі інформації - чутки - він має на меті особисте утвердження чи/та підвищення свого позиціювання), а адресатові - відчути себе причетним до обраних. Загальне ж відчуття володінням "надзнанням", спільна причетність до таємного підвищує статус обох - як адресанта, так і адресата. Адресат, отримавши інформацію, набуває ролі адресанта лише у випадку зацікавленого сприйняття інформації. Тільки те, що цікаве, може передаватися, протидіючи природному затуханню [9, с. 398].Отже, потреба особистого утвердження індивідуумом через володіння "надзнанням" перетворює адресанта в інформаційного генератора. В ситуації невизначеності, напруги очікування він висуває свою версію подій, явищ тощо, яка за певних умов, як вже говорилося, набуває трансляції й ретрансляції. І байдуже, версія подій виникла спонтанно чи була привнесена штучно - вона починає циркулювати. Той, хто слухає, згодом стає тим, хто говорить, передає чутку далі. Цей тип повідомлення можна назвати самотрансляційним. Людина в будь-якому випадку прагне передати повідомлення далі і, виконавши цю "місію", відчуває психологічне полегшення [9, с. 394 - 395].

Яскравість чутки за своїм характером нагадує видовищність театру, мелодрами [9, с. 399]. Вона не просто відповідає уподобанням аудиторії, а й має певний смак. Звідси й посилання на фасцинативні ознаки чуток. Ефективність впливу чуток на масову свідомість обумовлена особливостями людської психофізіології, її соціалізації [3, с. 56 - 61]. Масова свідомість завжди чекає підказки [8, с. 42]. Чутки актуалізуються архетипами. Проникаючи в особистість адресата, здійснюючи особистісний вплив на людину маси, вони перетворюють масу на юрбу, що продукує гранично обмежені реакції і світосприйняття в межах певної соціокультурної групи. Задає тон соціальна напруга або напруга очікування, наслідком якої є масова фрустрація, що, в свою чергу, обертається агресивними і / чи панічними настроями. В ситуації напруги очікування люди здебільш відчувають схожі емоційні стани. Ситуація невизначеності і збудження при можливості міжособистісного спілкування спонукає людей об'єднуватися в групи для пошуку відповідей. Члени групи прагнуть спільно вирішити питання. Народжуються різні версії, починають циркулювати чутки, що призводить до ще більшої напруги й збудження, внаслідок чого виникає емоційна індукція, яка виливається в стихійні форми масової поведінки. Чутки, народжені в надрах мас, поширюються, стають відповіддю на невизначеність, діалогом колективної свідомості з колективною ж свідомістю [9, с. 400].Чутки не мають загальновизнаного автора, вони анонімні [7, с. 9 - 10]. І це є однією з умов їх активного поширення. Повідомлення набуває форм і ознаки чуток лише тоді, коли автор версії подій прагне надати їй більшої вагомості, приховує своє авторство незалежно від того, вірить він в істинність своєї версії чи ні. Авторство також може бути втрачене під час ретрансляції повідомлення. У випадку цільового завдання авторство, як правило, також приховується або приписується іншим. Виникнення чуток у певному соціокультурному середовищі з різними етнічними та національними архетипами, стереотипами і міфами, особливостями перебігу психічних процесів, з певним менталітетом створює умови для кількох інтерпретацій подій. Перехрещення кількох із них задає загальний модус, уніфікуючи і водночас деталізуючи пояснення. Тим самим підвищується ступінь достовірності чутки, що забезпечує адаптацію її до суспільної свідомості. Емоційна складова при цьому набуває особливого значення, створюючи умови для тривалого існування та надзвичайно швидкого поширення повідомлення. Щодо чуток, створених із заздалегідь визначеним наміром, то ними можна не тільки управляти, а й визначати їх тривалість та ефективність дії. Слід визнати можливість виникнення чуток і через низький рівень комунікативної компетентності, коли артикульована адресантом адресату інформація в процесі, що може бути заданий схемою інтенція адресанта - смисл - кодування - передача - декодування, спотворюється. Однією з підстав виникнення й поширення чуток може бути така особливість людської психіки, як психологічний захист. У формі проекції він пов'язаний з несвідомим перенесенням неприйнятних особистих почуттів, бажань і прагнень на інших. В результаті роботи цього механізму людина несвідомо змінює інформацію про особистий негідний вчинок, небажані якості так, що змінює їх приналежність: вона вже відносить їх не до себе, а до іншої особистості чи об'єкта [7, с. 26].Безумовно, свою роль у виникненні та циркуляції чуток відіграють й інші механізми психологічного захисту - наприклад, витискування, регресія, заміщення, раціоналізація, сублімація тощо. Коли ж говорити про колективне несвідоме, то слід звернути увагу і на ймовірне функціонування колективних захисних механізмів. Відтак стає можливим комплексний підхід - маніпулятивна технологія, яка передбачає ініціювання, закріплення і підсилення чуток через використання колективних захисних механізмів. Становлення засобів масової комунікації, а згодом і перехід до інформаційного суспільства, інформаційна революція обумовили широкий доступ до різних сфер знання тощо. Спільнота має можливість одержувати інформацію в режимі реального часу. Інформаційна реальність зумовила і якісне зростання ефективності використання неформальної комунікації, зокрема, чуток. Ситуація в суспільстві й створення інформаційної нагоди сьогодні, як ніколи, дозволяють використовувати неформальну комунікацію як потужну зброю маніпулятивного впливу на широкі маси, скеровуючи їх світосприйняття та дії. Саме ЗМК можуть у найкоротший термін створити напругу в суспільстві, невизначеність, підґрунтя для чуток, а потім спрямувати суспільну свідомість у заданому напрямку пошуку "істини". Тобто, замовчуючи певні події і поширюючи відомості про інші, медіа конструюють реальність. Їх вплив не обмежується лише творенням реальності, а й набуває важливішого змісту - визначення майбутнього. За таких умов вони виступають не тільки джерелом соціально значимої інформації і тлумачем політичних кодів, а й механізмом, який запускає генератор цих кодів, створює умови для їх виникнення, визначає спрямування їх поширення і бажану тривалість. ЗМК стають ефективним засобом розгойдування "емоційного маятника" спільноти, збудження суспільства. Німецький психофізіолог В. Вунд говорить, що коливання такого маятника відбувається у трьохвимірному просторі, заданому осями "напруження - розслаблення", "збудження - гальмування" і "задоволення - незадоволення". Таке уявлення досить добре пояснює механізм виникнення і поширення чуток, особливості їх циркуляції.Ведучи мову про модифікацію суспільної свідомості, не можна оминути визначення ролі та місця в поширенні чуток агентів впливу - "лідерів думок" і певних груп фахівців, що вивчають цей феномен. Сьогодні, в умовах світових терористичних викликів, складних, неоднозначних трансформаційних процесів, рівень уважності, обережності стосовно оперування інформацією обумовлює стан здоров'я суспільства. Проте певна політична кон'юнктура часто спричиняє інше - зростання напруги в ньому. Відтак утворюється загальний дискурс протистояння. Він активно підтримується як владними інституціями, окремими їх представниками, так і опозиційними колами. Внаслідок цього підвищується психологічна напруга в усьому суспільстві, зростає готовність учасників комунікативного процесу, зокрема й представників загального інформаційного поля, до активності. Саме за таких умов народжуються найнереальніші чутки. Коли очікування дисонують з можливостями, маса, скеровувана певними політичними силами, шукає виходу. А це виливається в акти громадянської непокори - ті, на які й розраховували політичні чи інші сили, що з певними намірами використовують таке явище, як чутки.

3.Процес циркуляції чуток

Багаторічними спостереженнями, дослідженнями і експериментами виявлено три характерні тенденції перетворення фабули в процесі розповсюдження чуток:

1. Згладжування. Тенденція полягає в тому, що неістотні в очах даної аудиторії деталі зникають, сюжет стає коротше і функціональніше.

2. Загострення. Деталі, що збереглися, висуваються на передній план, висвітлюються більш опукло; збільшуються їх масштаб і соціальна значущість. Сюжет може обростати новими деталями, спочатку відсутніми, які сприяють його "функционалізації". У елементарних прикладах колір і марка автомобілів, що зіткнулися, можуть зникнути (згладжування), зате на місці одного пораненого пасажира утворюється «гора трупів» (загострення); зовнішність і одяг задирників забудуться, але бійка з двома учасниками «віртуально» виросте в масову колотнечу і так далі. Ці грубі приклади мають потребу, проте, у вирішальному уточненні, оскільки саме в деталях, як завжди, прихований основний сенс. Які саме деталі висхідної події будуть піддані згладжуванню, а які, навпаки, загострені, визначається стереотипами і установками аудиторії. Наприклад, в деяких африканських культурах з сильно розвиненою колірною символікою якраз колір автомобілів, що зіткнулися, часто стає найважливішою деталлю і піддається загостренню, а не згладжуванню: колір морської хвилі перетворюється на синій, бордо - в червоний і т. д.; від цього залежить символічний сенс події. Втім, і в Радянському Союзі, де чорний колір автомобіля зазвичай означав його офіційний статус, аварія чорної "Волги", а тим більше "Чайки", іноді підносилася чуткою до державної події. Зовнішність і одяг учасників конфлікту, як мовилося, можуть залишитися за порогом уваги і запам`ятовування, але якщо такі деталі демонструють приналежність до різних расових, етнічних, релігійних або станових груп, а відносини між цими групами в даний період напружені, то колір шкіри, око, волос, якість костюмів, марки автомобілів і інше затулять все останнє. Яким би приводом не був викликаний конфлікт, він буде інтерпретований масовою свідомістю як національний, конфесійний або класовий, а це вже може дати імпульс відповідним продовженням; фабула циркулюючого чуток утілиться в дії людей.

3. Пристосування. Тенденція полягає в наступному: під стереотипи і установки підстроюється окрема деталь сюжету без виражених ознак згладжування або загострення, але таким чином, що це рішуче змінює психологічний зміст інформації. Даний феномен американським психологам вдалося змоделювати в експериментальних умовах. Для участі в експерименті запрошувалися групи випробовуваних - білих громадян південних штатів США. Першим з тих, що увійшли до кімнати пред`являвся фотокадр, на якому билися дві молодих людини, - білий і чорний, причому у білого в руці була відкрита бритва. Кадр експонувався на екрані протягом трьох секунд і більше не з`являвся. Випробовуваний, той, що бачив фотографію, переказував її зміст наступному, після чого виходив з кімнати, другий переказував почуте третьому і так далі В процесі трансляції залишалися незмінними бійка, кількість і колір шкіри її учасників і бритва. Не відбувалися ні згладжування, ні загострення: бійка не перетворювалася на бесіду, не усувалася расова відмінність, не виникало масове побоїще і навіть жодного разу замість бритви не з`явився, наприклад, револьвер. Зате стабільно (експеримент проводився неодноразово) спрацьовував один і той же ефект: бритва знаходилася в руках тільки чорного супротивника, тим самим розповсюджувалася інформація про агресивність афроамериканця. Ефект, що регулярно повторювався у дорослих, не мав місця в експериментах з дітьми. Відношення до феномена чуток як такому істотно залежить від типу політичної влади. У демократичній системі чутки вважаються нормальним явищем суспільному життю. Допускається оптимальне співвідношення визначеності і невизначеності, яке робить систему більш аморфною, але, разом з тим, внутрішньо різноманітною, а тому гнучкою і адаптивною. Відповідно, в демократичному суспільстві ніколи не ставиться завдання ліквідації чуток взагалі як соціального феномена. Практичні завдання обмежуються вибудовуванням стійкого середовища в рамках окремих щодо замкнутих груп (військовий підрозділ, експедиція, політична партія, підприємство, фірма іт. д.), при проведенні виборчих і інших кампаній, а також протидією конкретному циркулюваню чуток. При цьому розрізняють профілактичні (застережливі) і оперативні заходи. У восьмому розділі «Мертвих душ» блискуче, вельми реалістично описано, як чутки, одна іншої безглуздіше, почали виникати і розповсюджуватися по місту, трохи тільки з`ясувалося, що головний герой займається якимись незрозумілими махінаціями. Дійшло до того, що Чичиков - це насправді полонений Наполеон, якого англійці інкогніто заслали до Росії. І тут же городяни почали виявляти зовнішню схожість між ним і поваленим французьким імператором, «особливо в профіль». Сприятливий ґрунт для чуток створює нудьга. М. Гоголь, розповідаючи про причину таких бурхливих пристрастей навколо персони Чичикова, підкреслив, що три місяці перед тим не було ніяких подій, звісток або хоч би сплетінь, які, «як відомо, для міста те ж, що своєчасне підвезення їстівних запасів». Циркулюючі чутки насищають життя соціуму віртуальними псевдоподіями, які здатні частково компенсувати подієву розрідженість і дефіцит емоційного збудження. Проте така форма психологічної компенсації (інші форми - зловживання алкоголем і т. д.), зі свого боку, вабить небезпеку непередбачуваних дій і втрати контролю, часто стає першою ознакою розкладання групи. Досвідчені офіцери знають, як шкідливо надовго залишати солдатів без діла, що це може призвести до втрати дієздатності підрозділу. Профілактична робота з чутками - процес творчий, тут немає простих і однозначних інструкцій на всі випадки життя. Для вживання ефективних заходів необхідно адекватно оцінювати комунікативну обстановку, перш за все, такий її параметр, як довіра до джерела. Коли є упевненість в тому, що дане джерело інформації (політичний, адміністративний, профспілковий лідер, журналіст, газета, радіо - або телеканал і т. д.) в даній аудиторії користується високою довірою, доцільна «лобова атака». При цьому відверто переказується сюжет чутки, самокритично пояснюються його причина і привід і висловлюється альтернативна або прийнятніша версія. Ще один ефективний інструмент оперативної протидії чуткам - гумор: веселий своєчасний жарт для чуток часом смертельніший, чим ціла серія заходів. Само собою зрозуміло, що при цьому також необхідно приділяти граничну увагу дрібницям, пам`ятаючи про інерцію сприйняття. Для розробки профілактичних заходів необхідно оцінювати чинники виникнення чуток. Стійке середовища вимагає: високої оперативності і систематичності офіційних повідомлень; незмінно високої достовірності повідомлень; систематичного і добре відлагодженого зворотного зв`язку між джерелом інформації і аудиторією для своєчасного і, по можливості, такого, що випереджає реагування на динаміку інтересу до повідомлення ; оптимального емоційного насичення життя, розподіл ролей і функцій згідно індивідуальним здібностям і схильностям, виключаючи ситуації незадоволеності особовим статусом. Наприклад, при грамотній організації політичної кампанії консультативний супровід складається з трьох тісно взаємозв`язаних і взаємодоповнюючих функціональних одиниць - дослідницької команди (research team), команди просування, або посилення (reinforcement team), і команди конверсії (conversionteam). Згідно аналогії, перша забезпечує розвідку місцевості і обстановки, друга - наступальні операції (посилення позитивних рис образу), третя - прикриття флангів і тилу (корекцію негативних рис образу, попередження ударів супротивника по уразливих крапках). Остання з перерахованих функцій найбільш цікава і вимагає особливої психологічної підготовки. Конверсори відповідальні за те, щоб в процесі кампанії не відбувалося неприємних сюрпризів, щоб несприятливі в очах даної аудиторії межі особи і біографії клієнта не стали причиною провалу і будь-які можливі напади з боку супротивників оберталися проти них же. У комплекс цих завдань входять, звичайно, запобігання і ліквідація шкідливих чуток. Для успішного виконання завдань конверсор зобов`язаний заздалегідь відстежити і знати всі ті ланки, в яких могла би виникнути чутка, і передбачити неохайні прийоми, які могли б використовувати конкуренти (потенційна різноманітність таких прийомів не така велика, як здається недосвідченому спостерігачеві). Якщо стратегія збудована психологічно вірно, інформаційні лакуни заповнюються своєчасно і функціонально і на кожен можливий "наїзд" супротивника заготовлено оперативну відповідь, є упевненість, що результат кампанії буде максимально можливим. У такому разі супротивникам доцільно утримуватися від нападок, оскільки все це обернеться для них ефектом бумеранга.

Висновок

Отже, чутки слід визначити як різновид неформальної комунікації, коли інформація в ситуації невизначеності чи напруги очікування з невизначеним ступенем достовірності, який з'ясувати в даний момент неможливо, викликаючи підвищений інтерес, швидко поширюється і стає надбанням великої аудиторії.

Список джерел інформації

1. Арутюнова Н. Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990. - С. 136 - 137.

2. Барматова С. "Останній соціалізатор" українського суспільства та його роль у виборах // Політичний менеджмент. - 2004. - N2 (5). - С. 130 - 136.

3. Бродская О., Лысенко В. Человек в массе или человек массы? // Персонал. - К.: МАУП - 2004, - №3. - С. 56 - 61.

4. Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологии - СПб.: Питер, 2003. - 192 с.: ил.

5. Орбан-Лембик Л. Е. Соціальна психологія: Посібник. - К.: Академвидав, 2003. - 448 с.

6. Орбан-Лембик Л. Е. Чутки як соціально-психологічне явище // Соціальна психологія -2004. - №3 (5). - С. 47 - 62.

7. Потеряхин А.Л. Психология слухов (Научно-практическое пособие). - Черновцы: 2000. - 68 с.

8. Почепцов Г.Г. Информация и дезинформация. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. - 256 с.

9. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. - М.: "Рефл-бук", - К.: "Ваклер", 2001. - 656 с.

10. Ростовцева Л. И. Поведение потребителей в пословицах и поговорках // Социол. исслед. - М.: Наука - 2004. - №4 (240). - С. 90 - 93.

11. Социальная психология / Под общ. ред. Г. П. Предвечного и Ю. А. Шерковина. - М.: Политиздат, 1975. - 319 с.

12. Сучасна українська літературна мова: Підручник / А.П. Грищенко, Л. І. Мацько, М.Я. Плющ та ін.; За ред. А. П. Грищенка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Вища шк., 1997. - 493 с.

Размещено на Allbest.ru