Ціннісні орієнтації молоді, що перебуває у субкультурах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття субкультури в соціогомунітарних науках і соціології

2. Поняття ціннісних орієнтацій в соціогомунітарних науках та соціології

3. Прикладні аспекти дослідження ціннісних орієнтацій осіб, які вийшли з субкультури

Висновок

Література



Вступ

На сьогоднішній день різноманіття проявів людської культури дуже велике і з кожним днем з'являються нові аспекти і деталі, гідні вивчення. Масова культура, що є основою, від якої відгалужуються різноманітні субкультури, завжди була предметом уваги різних суспільних інститутів і об'єктом дослідження вчених з самих різних галузей науки. Особливу цікавість викликають проблеми взаємин суспільства і субкультур, у ряді яких особливе місце займають різні субкультури, що привертають увагу молоді, значні маси якої є членами чисельних неформальних об'єднань та субкультурних рухів, які впливають на формування свідомості людини.

Суперечність оцінок і думок про вплив субкультури на зміни ціннісних орієнтацій пов'язана як з тривалим періодом ідеологізації соціологічної науки в наший країні, так і недостатнє в науковому плані вивчення субкультур. Велику роль в цьому зіграло і те, більшість видів молодіжної субкультури мали вид своєрідної культурної «інтервенції» з-за кордону. У сучасних умовах, коли має місце глобалізація, яка веде не до протиборства, а до діалогу культур, звернення до теми молодіжних субкультур.

Актуальність теми роботи диктується малою вивченістю механізмів рушійних сил субкультур, розуміння того,що вихід з субкультури діє як фактор трансформації ціннісних орієнтацій сучасної молоді.

Люди, що не приймали норми суспільства, існували завжди. Ще в стародавній Греції філософ Діоген був відомий тим, що жив в бочці, в епоху Середньовіччя заперечували домінуючі канони церкви єретики. При виборі життєвого шляху і становленні світогляду ті, які не знаходять підтримки і схвалення в суспільстві, йдуть в інший світ, неофіційний і неформальний. Там вони створюють свою систему комунікацій, норми і правила. Вони ділять всіх на «своїх» і «чужих». Однією з основних цілей цієї роботи буде визначити який вплив субкультура має на молодих людей . Ця робота присвячена актуальній в сучасних умовах проблемі вивчення молодіжної субкультури. Незважаючи на відносно велику кількість інформації з даної теми, дослідники й зараз стикаються з певними труднощами при вивченні цього феномена.

Багато авторитетних дослідників, описуючи сучасний стан молодіжної субкультури, частіше за все роблять висновок про корінні зміни в ній. Вплив на молодь також міняється через трансформацію субкультур При цьому глибина та зміст кризової ситуації залишаються мало вивченими і потребують подальшого аналізу.

Об'єкт: феномен виходу з субкультури як фактор трансформації ціннісних орієнтацій сучасної молоді.

Предмет: молодіжна субкультура в соціологічному вимірі та її вплив на культуру і ціннісні орієнтації сучасної молоді.

Мета:Дослідити ціннісні орієнтації молоді, що перебувала у субкультурах. Простежити тенденцію змін їхніх цінностей в межах неформального обєднання, і поза ним.

Завдання відповідно до поставленої мети за обраною темою:

* Дослідити сутність субкультури в соціо-гомунітарних науках і соціології та її місце в культурі суспільств;

* розкрити сутність поняття ціннісних орієнтацій в соціогомунітарних науках та соціології.;

* Розглянути соціологічний аналіз ціннісних орієнтацій осіб, які вийшли з субкультури ;

* Дослідити прикладні аспекти дослідження ціннісних орієнтацій представників субкультури;



1. Поняття субкультури в соціогомунітарних науках і соціології

Що таке "субкультура" взагалі, і "молодіжна субкультура" зокрема? Саме на це питання я попробую дати відповідь у цьому розділі Соціопсихологи наполягають на тому, що молодіжна субкультура явище вже й не таке нове, воно має свої закони розвитку. І цей розвиток залежить від суспільного становища. Молодіжна субкультура в усіх своїх виявах примандрувала до нас із Заходу. Утім, здається, вона нікуди й не зникала, лише то розчинялася у підпіллі, то виходила на вулиці. Отож, почнемо з простого визначення: Субкультура - соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Толкієна найчастіше мають власні клуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, то її прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.

Наукове осмислення субкультур та контркультур у сучасній культурології почалося в 60-х роках XX ст. До цього проблеми субкультур досліджувалися, як правило, в рамках концепції соціалізації відповідними науковими галузями - соціологією, соціальною психологією та культурантропологією (у колишньому СРСР - етнографією). Зважаючи на те, що культура - це концентрований та упорядкований досвід діяльності конкретно-історичної, соціальної, етнічної спільноти людей в обмеженому часом і місцем просторі, об'єднаних спільними інтересами, потребами, цінностями, нормами й стереотипами, було введено поняття "субкультура".

Субкультури вивчали українські дослідники такі як В.Кулик, Т.Голобуцька, О.Голобуцький, які пропонують типологізацію, основою якої є характер діяльності та внутрішня ціннісна шкала субкультури, а також її вплив на молодіжне середовище загалом. За таким підходом виокремлюють:

· субкультуру хіпі, романтико

· ескапістські, релігійно

· містичні, епатажно

· протестні, радикально

деструктивні молодіжні угруповання, хакерів. Також є поширеною типологізація неформальних груп сучасного російського вченого

Сергія Сергєєва, який класифікує молодіжні субкультури на:

романтико-ескапістські (хіпі, індіаністи, толкієністи,байкери); гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери та ін.); кримінальні (гопники, любери); анархо-нігілістичні (панки, екстремістські субкультури «лівого» і «правого» спрямування). Російський соціолог Михайло Топалов поділяє молодіжні об'єднання за спрямованістю інтересів: захоплення сучасною молодіжною музикою; прагнення до правоохоронної діяльності; зайняття різними видами спорту або навколоспортивна діяльність (спортивні фанати); філософсько-містичні; захисники навколишнього середовища. Професор З.В.Сикевіч дає декілька іншу характеристику неформального самодіяльного руху молоді з урахуванням того, що причетність до тієї або іншої групи може бути пов'язана з проведенням часу: музичні і спортивні фанати, металісти, любери і навіть 100 неонацисти;з соціальною позицією екокультурні; із способом життя

„системники” і їх багаточисельні відгалуження; з альтернативною творчістю офіційно не визнані живописці, скульптори, музиканти, актори, письменники і тому подібне.[1,с.99]

Єдиної усталеної системи поглядів на явище субкультури на сьогодні немає. Кожна наука поняття “субкультура” інтерпретує й описує з позицій своїх предмета та методології. Тому різні науки по різному бачуть такий феномен як субкультура.

Трактування значення поняття «субкультура у педагогіці»

Поняття “субкультури”неодноразово розглядали у своїх роботах такі відомі дослідники, як Г.Коджаспірова, О. Коджаспіров, С. Левікова, Ю. О. Лисенко, Л. В. Мардахаєв,А. В. Мудрик, С. С. Пальчевський, С. С. Сергєєв, В. Є. Сорочинська, О. В.Столяренко, А. В. Шариков та ін. У сучасній науці субкультуру прийняторозглядати як систему цінностей, настанов, способів поведінки і життєвихстилів певної соціальної групи.Вплив субкультури на формування особистості в підлітковому віцідосліджували В. В. Абраменкова, Ю. Бусел, Г. Гикава, Т. І. Гіштимулт, С.І.Небот, А. В. Мудрик, Т. В.Селецька, Т. О. Сливінська, С. Ю. Чернета, М.Шимановський, О. Г. Шулдик, В. В.Щорс та ін.[2,c.2-3]

Субкультура впливає на дітей, підлітків, юнаків остільки і в такій мірі, оскільки і якою мірою групи однолітків, які є її носіями, референтні (значущі) для них. Чим більше підліток, юнак співвідносять свої норми з нормами референтної групи, тим ефективніше впливає на них вікова субкультура.

В цілому субкультура, будучи об'єктом ідентифікації людини, є одним із способів його відособлення в суспільстві, тобто стає одним із ступенів автономізації особистості, що і визначає її вплив на самосвідомість особистості, її самоповагу і самоприйняття. Все це говорить про важливу роль стилізованого механізму соціалізації дітей, підлітків, юнаків.

Педагоги в ході роботи так чи інакше стикаються з дитячою або підлітково-юнацької субкультурами.

Педагоги, що реалізують соціальне виховання, повинні бути ознайомлені з особливостями підлітково-юнацької субкультури, її відмінними рисами. Це важливо при організації життєдіяльності у виховних установах

Педагоги Г. Коджаспірова й О. Коджаспіров визначають субкультуру як систему «цінностей, традицій, звичаїв, притаманних великій соціальній групі:молодіжна, кримінальна...» [3, с. 328]. На наш погляд, це трактування є недостатньо точним, оскільки перелічені соціальні групи є досить великими й кожна з них може містити значну кількість підгруп, котрі, у свою чергу, представляють свої ціннісні системи.

Мені імпонує думка С. Левікової стосовно змісту означеного поняття, оскільки ми вважаємо, що дослідниця врахувала найважливіші ознаки субкультури: «...це часткова культурна підсистема всередині системи «офіційної», базової культури суспільства, яка визначає стиль життя, ціннісну ієрархію та менталітет (тобто світосприйняття, умонастрій) її носіїв» [4, с. 33].

Однак я не поділяю думку М.Соколова та С.Левікової, які вважають субкультуру як «один із можливих культурних виборів» групи чи індивідуумів із загальної системи культури. Можемо пояснити своє бачення на прикладі дитини. Дитина як цілеспрямовано, так і стихійно залучається одночасно до домінуючої культури й до субкультур зокрема, адже, зростаючи в певному середовищі, виховуючись певним етносом, релігією, вона має при цьому свої цінності (любов батьків, іграшки), потреби (увага дорослих до неї (дитини), допомога їй), норми поведінки (що пробачається дітям - дорослим не завжди), спосіб життя (гра, відвідування дитячих навчальних та культурних закладів), відмінні від дорослого, тобто маленька людина вже є членом субкультури. Таким чином, це не вибір «або-або», а одна людина може належати до кількох субкультур одночасно.

Окремі педагоги та психологи (В. Абраменкова, Г. Коджаспірова та О. Коджаспіров, Л. Мардахаєв) розглядають дитячу субкультуру як досить ємну, яка включає в себе підліткову та юнацьку. На наш погляд, це є не достатньо раціональним, оскільки частково підліткова й повністю юнацька субкультури складають молодіжну. Аргументом до такої точки зору є віковий критерій. У педагогічній науці підлітковим віком вважається період від 11 до 15 років, а юнацьким - від 15 до 18. Вікові межі молоді за Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» становлять від 14 до 35 років. Г. Коджаспірова та О. Коджаспіров вважають, що дитяча субкультура - це «культурний простір та коло спілкування» угруповань, основними функціями яких стають адаптація та створення власних форм культурної активності особистостей [3, с. 328]. На мій погляд, такий зміст цього поняття не розкриває специфіки саме дитячої або молодіжної субкультури, зважаючи на великий віковий розрив між дитинством та молодістю, тому що кожний віковий період має свої особливості. Ще хотілося б звернути увагу в цій цитаті на функцію адаптації, яка займає значне місце в субкультурі. Більше того, одеські соціологи теж відмічають роль молодіжної суб-культури як механізму адаптації через активність набуття власного досвіду[5, с. 17].

Поняття субкультур у руслі сучасної постмодерністської філософії отримало нове трактування. Зокрема, Грент Мак-Крекен у своїй праці "Наповненість: культура, породжена сум'яттям" вирізняє три риси сучасного світу:усюди панує відмінність: "світ збуджений і мінливий, оселя з багатьма кімнатами, місце великого розмаїття та відмінностей";наш світ динамічний: "усе перебуває у майже безперервному русі";це світ, який творить: "десь глибоко у цій культурі існує постійний генеративний імпульс".

Субкультури допомагають розвиватися домінантній культурі. Хоча вони аж ніяк не є відповіддю людей, загнаних у безвихідь, що за допомогою ритуалів протистояння з усіх сил борються за життя, проте багато субкультур перебувають на самому вістрі - і ведуть ціле суспільство в нові площини розвитку. Адже головне річище культури перестає бути центральним. Ми живемо у світі, де спільноти все більше накладаються одна на одну, де існує океан можливостей. Головного річища нема - зате є багато течій.

Сучасна філософія відмовляється від жорсткої диференціації культури та субкультур і базується на розумінні суспільного розмаїття, заснованого на понятті рівності, толерантності і традиційному антропологічному внескові культурного релятивізму, просування до культурного плюралізму та мультикультурності. Раніше ми могли поділити світ на категорії на підставі класів, психологічних типів, поколінь, способів життя та ін. Але світ все сильніше протистоїть класифікаторським схемам. Коли ми роззираємося довкола, то бачимо безліч варіантів та гетерогенність.

Субкультура у Соціології

Поняття субкультури виникло в англомовній соціології, ним позначали процеси, що відбуваються у кримінально орієнтованому молодіжному середовищі з протиправними нормами поведінки (У. Міллер та ін.). Пізніше, а саме з середини 60 - х років XX століття, зміст цього поняття змінився, і до субкультури почали відносити весь комплекс не лише молодіжних, а й інших верств населення норм, цінностей, звичаїв тощо, тобто те, у чому відбивається особливе їх світосприйняття та стиль життя, а також відповідні соціальні інститути їх відтворення. Крім того, в перших працях вітчизняних дослідників, які торкались цього поняття, відношення до нього було підкреслено негативом: говорили, що субкультура - це не тільки породження капіталістичного суспільства, а й ознака його загнивання. Наприклад, російський соціолог Ю. М. Давидов в праці «Естетика нігілізму» писав, що молодіжну субкультуру «можна назвати штучним продуктом, капіталом капіталістичної «індустрії культури»»

У вітчизняних довідникових виданнях поняття «субкультура» з'явилось лише вдругій половині 80 - х років XX століття. В цей час поняттю «субкультура» перестали надавати, по-перше, негативного значення «загнивання капіталістичного суспільства»; по-друге, його стали використовувати для характеристики не тільки капіталістичного суспільства, а й соціалістичного, яким був СССР; але при цьому, по-третє, зберігся негативний відтінок в його трактуванні, який у випадку з молодіжною і професійною субкультурами приводить до труднощів в трактуванні. Поняття ж «субкультура» трактується наступним чином: це «1) культура будь-якої соціальної чи демографічної групи, 2) в дечому закрита культура соціальної спільноти. Зумовлена бідністю її соціальних зв'язків, неповнотою або важкістю доступу для неї до культурного спадку… Молодь розвиває власну субкультуру, часто створює свою жаргонну мову, моду, музику - більш багату в деяких відношеннях, ніж культура дорослих. Її особливості пояснюються, з однієї сторони, надлишком життєвої енергії, багатством фантазії у молоді, а з іншої - відсутністю в неї економічної і соціальної самостійності. Стійкість професійної субкультури багато в чому пов'язана з екстремальністю життєвих умов її учасників, надмірно напруженою працею, недостатньою або односторонньою стимуляцією зі сторони середовища. В даний час це поняття, звільнившись від негативного відтінку значення, посіло у вітчизняній науці повноправне місце. Згідно з сучасною точкою зору субкультура - це «особлива сфера культури, суверенне цілісне утворення в середині основної культури, відрізняється власними цінностями, нормами, традиціями».

В рамках субкультури норми, цінності, уявлення, і стереотипи відрізняються від аналогічних, прийнятих в рамках традиційної культури, оскільки перші здаються скоректованими для конкретних суспільств в рамках визначеної соціокультурної системи. В свою чергу представники тієї чи іншої субкультури розділяють норми, цінності, а також уявлення, прийняті в рамках їх субкультури.

2. Поняття ціннісних орієнтацій в соціогомунітарних науках та соціології

Характерною рисою сучасного українського суспільства є його транзитивність, застосовна практично до всіх сфер його життєдіяльності. Однак зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, характеризуються різними темпами перебігу, різновекторною спрямованістю, різною глибиною проникнення в суспільний організм, нарешті - різними соціальними наслідками.

Проте вчені дедалі частіше доходять висновку, що науці доступний аналіз певних результуючих компонентів трансформації суспільства, за якими можна розглядати всі інші процеси, що відбуваються в ньому. Так, академік Т.І. Заславська зазначає, що найбільш фундаментальним і тому стратегічним об'єктом перетворень є соціокультурні характеристики суспільства: структура домінуючих цінностей, потреб, цільових орієнтацій, мотивацій, норм і способів повсякденної діяльності. Найбільш обґрунтовано твердити про те, рухається суспільство в напрямі прогресу чи, навпаки, у бік деградації, можна, аналізуючи зрушення в його культурних характеристиках [6,с.176-177].

Поняття цінностей і ціннісних орієнтацій упсихології

Сьогоднішні цінності суперечать одні одним. Небажання жити по-старому поєднується з розчаруванням у нових ідеалах, які для багатьох людей виявилися або недосяжними, або фальшивими.

Проблемою цінностей замалися: Е.Шпрангер, В.Франкл, Е.Фромм, А.Маслоу, К.Роджерс, А.Мейнонг, М.Вебер, Дж.Крамбо, Д.О.Леонтьєв, Б.І.Додонов, А.І.Донцов, Є.Б.Фонталова, В.А.Скребець та інші.

ЦІННОСТІ -- це загальновизнані переконання щодо цілей, до яких соціальна спільнота (і кожен її член) повинні прагнути, якими вони керуються у своєму щоденному житті.[7]

Ціннісні орієнтації - спрямованість інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей, схильність надавати перевагу одним цінностям і заперечувати інші, спосіб диферентціації особистісних об'єктів і явищ за їх особистісною значущістю; вибіркове ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей; система її настанов, переконань, переваг, виражена в поведінці [8,с.4].

Цінностей немає лише там, де людина байдужа, не цікавиться відмінностями між істиною та помилкою, прекрасним і потворним, добрим і злим.

Цінності виконують три функції: орієнтувальну, регулятивну, спонукальну.

Найвищими з усіх цінностей є людина і людське життя, поза яким втрачають зміст усі інші цінності.

Проблема ціннісних орієнтацій виникла на стику кількох наукових дисциплін: на рівні філолофсько-соціальних наук ці орієнтації співвідносяться з категоріями норм і цінностей, нормативно-ціннісних систем і соціальної дії; на рівні конкретно-соціологічних дисциплін - з категоріями мотивації і управління; в загальній і соціальної психології - з категоріями, що відображують механізм поведінки і регуляції діяльності людини [12,с.44].

Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей у психології

При здійсненні життєвих виборів і вчинків людина може опиратися на свої уявлення про «справедливе» і «необхідне», але якщо вона не впевнена у своїх уявленнях, то вона неминуче звертається до подібних уявлень, які склалися в культурі, тобто до загальнолюдських цінностей.

Однозначного трактування загальнолюдських цінностей у сучасній науці немає. Виділяють 5 підходів до їх розуміння [2,c.322-324]:

релігійний підхід: християнські заповіді - основа загальнолюдських цінностей. Ніхто не заперечує ролі християнства у становленні сучасної європейсько-американської культури, але: мало хто знає ці заповіді; і як бути з представниками інших релігійних конфесій, атеїстами.

правовий підхід ґрунтується на прийнятих і підписаних багатьма країнами документах: «Всезагальна декларація прав людини», «Конвенція про права дитини» та ін. Але й ці документи мало хто знає.

На жаль, багато прав у таких документах залишаються чистою декларацією, тобто не можуть співіснувати з реальними загальнолюдськими цінностями.

виділення різних рівнів людських потреб. Наприклад, варіант, запропонований А.Маслоу. Але часто вищі рівні потреб, пов'язані з ідеалами добра, краси, істини, справедливості та самоактуалізації зовсім байдужі для більшості людей. Їх більше хвилюють прості, зрозумілі й корисні для життя речі, а вищі потреби - це тільки для обраних.

виділення первинного блага - це почуття власної гідності; воно багато в чому визначає життєвий «успіх» і відчуття «життя, яке склалося».

Щодо тлумачення значення поняття «ціннісні орієнтації» у філософії, то досвід наукового осмислення людського буття, історії та культури необхідно зачіпає ціннісну проблематику у всій її багатоаспектності й неоднозначності.

Цінності виконують три функції: орієнтувальну, регулятивну, спонукальну. субкультура загальнолюдський ціннісний орієнтація

Найвищими з усіх цінностей є людина і людське життя, поза яким втрачають зміст усі інші цінності.

Проблема ціннісних орієнтацій виникла на стику кількох наукових дисциплін: на рівні філолофсько-соціальних наук ці орієнтації співвідносяться з категоріями норм і цінностей, нормативно-ціннісних систем і соціальної дії; на рівні конкретно-соціологічних дисциплін - з категоріями мотивації і управління; в загальній і соціальної психології - з категоріями, що відображують механізм поведінки і регуляції діяльності людини [9,с.44].

Цим значною мірою пояснюється інтерес до проблеми ціннісних орієнтацій учених, котрі спеціалізуються в різних галузях гуманітарних наук. Так, крім зазначених нами авторів, вивченням ціннісних орієнтацій (головним чином, молоді) займалися також: на філософському рівні - В.О. Василенко, О.Г. Дробницький, Ю.О. Замошкін, Г.Л. Смирнов, В.П. Тугаринов та ін., на соціологічному - А.І. Андрющенко, В.В. Водзинська, А.Г. Здравомислов, Т.Б. Любимова, В.Б. Ольшанський, В.Л. Оссовський, І.М. Попова, А.О. Ручка, В.О. Ядов та ін., на психологічному, точніше соціально-психологічному - М.І. Бобнева, І.С. Кон, М.І. Непомнящая, Ю.Є. Соколовський, Ш.А. Надірашвілі та ін.

Про зміст загальнолюдських цінностей

Логіка дослідження цінностей зумовлена їх вихідним визначенням, поняттям. При розумінні цінностей як предметів і явищ, що задовольняють наші потреби, не ставиться власне проблема цінностей, оскільки на перший план висувається об'єктивна сторона відношення. При такій інтерпретації мова йде власне не про цінності, а про блага. Визнання людської суб'єктивності та ситуативності необхідним компонентом нашого існування тільки і дозволяє нам поставити проблему цінностей та створити позитивну її теорію. В такому розумінні проблема цінності - це проблема значимості чого-небудь на відміну від власного існування. Витоки такого аналізу ми знайдемо в філософії Г.Лотце та Г.Когена.

Поняття "ціннісні орієнтації" було введено в соціологію в 20-х роках ХХ століття американським соціологом У.Томасом і польським соціологом Ф.Знанецьким, що жив певний час у США. Вони стали відомі як автори книги "Польський селянин в Європі і Америці" (Чікаго, 1921р.). Це була перша книга в галузі емпіричної соціології, де ціннісні орієнтації вони розглядали як соціальну установку, що регулює їхню поведінку. Ціннісні орієнтації діють як на рівні свідомості, так і підсвідомості, поєднуючи в собі волю та інтелект. Нерозвиненість ціннісних орієнтацій- це відсутність устре-млінь до чого- небудь, відсутність ціленаправленості у діях, ознака інфантилізму. Ціннісні орієнтації людини виступають як характеристика стремлінь та засобів досягнень глобальних цілей. Вони відображають ситуативний характер дій і являються регулятором поведінки, але у зв'язку з загальною "віссю" системи цінностей.

Соціологія, вивчаючи ціннісні орієнтації, робить висновки про те, як змінюються чи можуть змінюватися змісти діяльності. Так, переважання і орієнтації на працю, сім'ю, кар'єру, на турботу про здоров'я та ін. покажуть зміст значимості видів діяльності на різних етапах протягом життя одного покоління.

Ціннісні орієнтації та їх поширеність повинні погоджуватися з аналізом мотиваційних структур. Система цінностей значною мірою впливає на вибір засобів задоволення потреб та інтересів. Ціннісні орієнтації індивіда є результатом довготривалого впливу сім'ї, школи, трудового колективу, засо-бів масової інформації, та дружніх контактів. Вони показують ступінь включення особистості до суспільства, визнання суспільно значимих цінностей та спрямованість її інтересів. Ціннісні орієнтації виступають як по-в'язуючі ланки між об'єктивним соціальним середовищем, з одного боку, та між свідомістю, діяльністю та поведінкою людини з іншого. В ціннісних орієтаціях формуються та одночасно проявляються відношення людини до світу. Соціологи, визначаючи характер ціннісних орієнтацій, показують роль регулятивної функції культури і утворюють мозаїчне панно умовно достовірного образу поколінь та образу епохи.

Таким чином, якщо відносної ясності стосовно обраних визначень можна досягти, то набагато складніше вирішити справу при аналізі цінностей, враховуючи різноманітні напрямки їх дослідження.

Сьогодні соціологія має в своєму розпорядженні ряд методологічних підходів щодо пояснення суспільства. Для глибшого розуміння терміну "ціннісні орієнтації" має сенс розглянути його під різними кутами зору, в межах різних наукових теорій. Це відкриває можливість послідовного і системного підходу до ціннісних орієнтацій й дозволить прослідкувати не лише історичний хід їх вивчення, а й дасть змогу наблизитися до з'ясування більшої кількості сутнісних сторін, не вдаючись в дискусії, які існують в соціологічній науці, стосовно тих чи інших парадигм.

3. Прикладні аспекти дослідження ціннісних орієнтацій осіб, які вийшли з субкультури

Одне з перших визначень поняття “молодь” було дано в 1968 р. В. Т. Лисовским: “Молодь - покоління людей, що проходять стадію соціалізації, що засвоюють, а в більш дорослий вік вже засвоїла, освітні, професійні, культурні й інші соціальні функції; залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років”[14,с1]

Елементи, субкультури, є в культурі сучасної молоді в Україні. Під молодіжною субкультурою розуміється культура певного молодого покоління, що має спільний стиль життя, поведінку, групові норми, цінності і стереотипи.

Щоб розглянути проблеми молоді, необхідно уявити собі, що ж таке молодь, чим вона відрізняється від інших суспільних груп. Саме тому цей розділ присвячений аналізу індивідуально-особистісних особливостей, властивих молодому віку, і закономірностей засвоєння норм, цінностей, установок, властивому суспільству, різним організованим і неорганізованим групам, що впливають на особистість. У вітчизняному суспільствознавстві довгий час молодь не розглядалася як самостійна соціально-демографічна група. Виділення такої групи не укладалося в існуючі подання про класову структуру суспільства, і суперечила офіційній ідеологічній доктрині про його соціально-політичну єдність.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше - за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків - вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається "ірокез". Чи от інша ілюстрація - скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Бг. Маггіns", а байкери не визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.[15.с.25]

Що ж стосується молодіжних течій, у теоретичній частині вони практично нічим не відрізняються від цього опису. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.[16,с.26]

Загалом можна виділити 5головних характеристик молодіжних субкультур: 1.Специфічний стиль життя і поведінки;

2.Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

3.Нонконформізм, протиставлення себе решті суспільства;

4.Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

5.Ініціативний центр. [17 ,12]

Таким чином: Молодіжна субкультура - будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, норми і цінності. Дуже часто термін Молодіжна субкультура плутають з поняттямМолодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведу таке визначення: Молодіжна контркультура - об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури ,що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей. Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, але зовсім не означає, що ці два терміни можна протиставляти. Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми -це підміна поняття Молодіжна субкультура поняттям "неформальний молодіжний рух". Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища - "андеграунДУ"-

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...)

гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...)

кримінальні (гопники, скінхеди...)

анархо-нігілістичні (панки та інші).

Також хотілося б звернути увагу на парадокс, який завжди присутній в існуванні молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого - покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.[18,c.3]

У кінці 80-х - початку 90-х років в Україні спостерігався "субкультурний бум", проте на сьогоднішній день він вже стих.

Коротко охарактеризуємо зазначені субкультури.Субкультура хіпі є однією із найстаріших молодіжних субкультур на території Росії та України. Цей рух розвивався хвилями. Перша хвиля відноситься до кінця 60-х початку 70-х, друга у 80-х, всередині 90-х - третя хвиля. Зовнішній вигляд хіпі третьої хвилі досить традиційний: довгі розпущені коси, джинсовий одяг, на шиї "ксивник". На руках - "фенічки" (саморобні браслети із бісеру). Даний атрибут вийшов за рамки атрибутики лише хіпі, і поширився у молодіжному середовищі. Від "класичних хіпі" третю хвилю відрізняють такі атрибути як колечка в вухах, пірсинг. Представникам цієї субкультури властивий потяг до самопізнання. Вони сповідують змішану філософію, в якій переплелись буддизм, вірування індійців.З певними нюансами можна віднести до романтичної субкультури також і байкерів та хакерів. Традиційно їх відносять до субкультур відповідно спортивного та інтелектуального спрямування. Байкери, мотоциклісти, яких в нас називають рокерами. Вітчизняна субкультура байкерів є досить поширеною.Хакери (комп'ютерні фанати) - молодіжна субкультура, яка знаходиться в процесі формування. Чисельна кількість хакерів поки що є незначною. Вони спілкують через комп'ютерну сітку. Їх пік ще не настав.Із субкультур гедоністично-відпочинкових охарактеризуємо рейверів (від англ. Незв'язна мова). Вони виникли у 80-х в США а у нас отримали поширення лише в 90-х. В музичному змісті стиль рейв - наслідок злиття стилю техно- і ейсид-хаус. Для цієї субкультури є характерними нічні дискотеки з гучним звуком, промені лазарів. Для одягу характерні яскраві фарби з використанням штучних матеріалів. Поширення цієї культури йшло паралельно із поширенням наркотиків, зокрема "екстазі". Прийняття наркотичних речовин з метою "розширення свідомості" стало невід'ємною частиною рейверської культури.Ролерами називають любителів роликових ковзанів. Вони люблять спортивний одяг яскравих кольорів. В основному до них належать старшокласники, але є і студенти. Цікаво, що переважну більшість ролерівських компаній очолюють дівчата. До них належать молоді люди із заможних сімей.Панки відносяться до радикально-деструктивних, проте вони ніколи не були сильно впливовими. Їхній пік припадав на 90-ті роки. Зараз появилося багато розгалужень: хеві-метал, треш-метал. В рамках радикально-конструктивних субкультур виділяють також і анархо-лівацьку та правоекстреміську субкультури. Анархісти проти будь-яких виборів, проекстреміські угруповання б'ють іноземців.Кримінальна молодіжна субкультура (гопники, мотальники, любери), розквіт якої припадав на 80-ті роки. Будь-яка молода людина, що не належала до цих угрупувань могла бути побитою, пограбованою, чи навіть піддатися сексуальному ґвалтуванню.[19,с.13]

Загалом, на Україні проживає близько 46 мільйонів чоловік. З них 18 мільйонів люди, віком від 16 до 25 років. З них свій вільний час - 31% проводить на вулицях, 21% в кафе і барах, 3% читає книги і ходить в бібліотеки, 2% відвідує секції, гуртки, і 2% займаються благодійністю. У Полтаві, та Полтавської області, в період на 2009 рік, зареєстровано близько 105 офіційних субкультур. Ну з найвідомішими з них я думаю все коли-небудь стикалися. Кожен може побачити на вулиці молодих людей, одягнених у чорний одяг, похмурі погляди яких, іноді навіть призводять в жах. Ну або 18-ти річну дівчинку, одягнену в зухвалу рожевий одяг, з довгим чорним волоссям, і зачесане набік чубчиком. Основними, ну і напевно самими впливовим субкультурами є: 1) Емо 2) Готи 3) Скінхеди. На даний момент також набирає популярність якась субкультура, відома ще з давніх часів сатаніти.[20,2]



Висновок

Субкультура-невід'ємна частина людства, й особливо саме молодої частини суспільства, тому що людині треба себе само реалізовувати в усіх аспектах соціального та особистого життя, а для молоді ще й треба бути не таким як всі, щоб показати свою уявну незвичайність та особливість. Тому кожен намагається вибрати для себе ту надзвичайно цікаву, або потрібну групу, суспільство яке має такі ж самі, або схожі за сенсом, ідеї, цілі, спосіб життя та наміри дій.

Най яскравішими представниками субкультур і неформальних об'єднань є представники молоді, підлітки віку старшокласників, та студентське юнацтво. У цих двох типів в різних ступенях є жагуча потреба бути поміченими усіма навколо, у підлітків йде період становлення зовнішніх орієнтирів дорослого життя й бачення себе в ньому, у юнацтва вже складені поверхневі зовнішні враження про дорослий світ, але вони ще не знайшли себе в ньому, й таким чином кожен з них будучи часткою якоїсь не звичайної, „неформальної” групи відчуває себе незвичайним, відчуває свою певну значимість для оточуючих його в цій групі однодумців, чого так потребує їхнє внутрішнє єство.

Субкультури можуть значною мірою впливати на зміни ціннісних орієгтацій а як висновок на багато аспектів суспільного життя, наприклад, радикально налаштовані неформальні об'єднання з політичними які не згодні з ідеями своїх опонентів можуть зробити масові заворушення, мітинги, блокування інфраструктур. Або, група охорони пам'яток культури та архітектури зберегла давній музей, або замок, експонатами того часу, всі ці групи мають свій вплив на загал, а з іншої сторони самі ж його і складають.

Вивчення субкультур та по зміни поведінки індивіда у них, яка відхиляється від норм, в соціологічному вимірі, просто необхідна, для того, щоб бачити розвиток та відхилення ціннісних орієнтацій в культурній, мистецькій, політичній, соціальній та інших сферах, для зібрання інформації та прогнозування, передбачення загальносуспільних настроїв громадськості.

Молодіжна субкультура, яка являється частиною загальної культури суспільства і є системою норм, цінностей, поглядів, переконань, принципів молоді, має два прояви свого впливу на юнацтво. Перший тип прояву - це прямий вплив молодіжної субкультури на формування особистісного «Я». Він має місце у тому випадку, якщо особистість безпосередньо сама була представником чи носієм молодіжної субкультури. Другий тип прояву - це непрямий вплив субкультури, який проявляється у відношення молоді, яка не належить до течій молодіжної субкультури до своїх однолітків-неформалів чи самої молодіжної субкультури. Змістом цього впливу є судження чи ставлення цієї ж молоді до самих течій молодіжних субкультур та до їх представників, сприйняття чи неприйняття їхньої діяльності.

Про вплив молодіжної субкультури на формування особистості, на вибір нею ціннісних орієнтацій у житті, не можна судити однозначно, оскільки він багатогранний і стосується різних аспектів життєдіяльності молоді. Проте, узагальнено можна визначити характер цього впливу як позитивний та негативний. Тому субкультура впливає на:

· формування об'єктивної самооцінки та вибір ціннісних орієнтацій в житті;

· розвиток творчих здібностей;

· формування почуття приналежності до колективу, спілкування, метою якого є саморозкриття та самопізнання;

· формування та розвиток дружніх стосунків, дружби, яка виступає як своєрідна форма «психотерапії»;

· ·вироблення свого, суб'єктивного погляду на світ, формування світогляду, особистої думки;

· активна соціалізація та адаптація до життя в суспільстві.

Проте вплив молодіжної субкультури характеризується також і негативними сторонами, які часто мають перевагу над позитивними факторами впливу. Характер впливу та те, яким він буде, залежить від напрямку діяльності та змісту молодіжної субкультури, представником чи носієм якої є молода людина. Отож, до негативних факторів впливу молодіжної культури на формування особистісного «Я» в період ранньої юності належать такі, як:

· нівелювання авторитету батьків та заміна його авторитетом друзів;

· емансипація від влади дорослих;

· завищена самооцінка, наоснові якої часто виникає така риса характеру як негативізм;

· фізична та вербальна агресія, як наслідок, девіантна, асоціальна поведінка;

· ·в деяких течіях молодіжних субкультур негативною рисою є інфантильність;

· десоціалізація, невміння жити та працювати в суспільстві;

· протиставлення себе суспільству;

· нездоровий спосіб життя;

· у деструктивних течіях молодіжної субкультури негативним наслідком діяльності є кримінальна відповідальність.

Перш за все, не варто відразу осуджувати та проявляти своє негативне ставлення. Це лише буде для молоді приводом нового протесту проти дорослих, суспільства. Але і повністю схвалювати діяльність молодіжної субкультури не варто. По-перше, не всі течії молодіжної субкультури є суспільно-прийнятими, такими, щоб їхню діяльність можна було б дозволити. А по-друге, самі представники молодіжної субкультури не схвалять та не сприймуть такого ставлення. Тому залишається лише діалог. Потрібно вчитися жити та працювати в неформальному суспільстві, серед неформальної молоді та вміти її виховувати.

Сучасний педагог, навіть якщо він є справжнім професіоналом, ні в якому разі не може чинити опір проявам молодіжної субкультури, так само, як і повністю схвалювати її діяльність. Йому потрібно добре знати, вміти розбиратись в діяльності тих чи інших течій молодіжної субкультури, щоб зрозуміти молодь, зменшити негативний вплив деяких проявів субкультури та направити культурний розвиток юнацтва у потрібне русло. Також можна добавити те що молодь має право на свій вибір, хоча певні рамки мусять бути поставлені наприклад державою. Але на мою думку молодь має розвиватись і вона розвивається, створюються нові типи субкультур, і не всі вони будуть погано впливати наприклад на державу, а ті групи які позитивно впливають на суспільство варто підтримувати державі і розвивати такі течії.



Література

1. Дяченко М. Д. Молодіжні субкультури України / М. Д. Дяченко // Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта та соціальний прогрес: тези доп. Міжнар. наук.-теор. конф. студ. і аспір., 8-9 квітня 2014 р., м. Харків / ред. Л. Л. Товажнянський. - Харків : НТУ «ХПІ», 2014. - С. 99-100.

http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/6090

2. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія “Педагогічні науки”.- 2012. - No 8. - С. 160- 164.

3. Коджаспирова Г. Словарь по педагогике/ Г. Коджаспирова, А. Код-жаспиров- М.: ИКЦМарТ; Ростов-н/Д.: Издат. Центр Мар, 2005.-448с

4. Левикова С.И. Молодежная субкультура / И.С. Левикова. -- М., 2004. -- 608с.

5. Светлана Левикова. М.:ФАИР-ПРЕСС,2004.-608с. Молодежная субкультура :кол. Моногр ./ науч. ред. Н. Победа.-Одесса: Астропринт,1999.-284с.

6. . Заславская Т.И. Социетальная трансформация российского общества: Деятельностно-структурная концепция. - М., 2002.

7. Т.А.Колтунович. Етичний кодекс психолога, 2007

8. Попов С.И. Проблема происхождения и функционирования понятия ценностей в социологии // Социологические исследования. - 1979. - № 3

9. Социология молодёжи”/ Под ред. В. Т. Лисовского. СПбГУ, 1996.- С.

10. Моторна І. Меланхоліки з іклами //Київські відомості.-2008.-7-13 березня.-с.6

11. .Справжня В. Погляньте на нашу молодь! //Персонал плюс.-2008.-№12.-с.14

12. Бабенко Н.Б. „Соціологія вільного часу і дозвілля.: навчальний посібник. - К:ДАКККіМ,2006

13. “Социология молодёжи”/ Под ред. В. Т. Лисовского. СПбГУ, 1996.

14. Кофирін Н.В. /”Проблеми вивчення неформальних груп молоді. Соціологічні дослідження.”/ 1991. №1

15. “Соціологія культури” (навчальний посібник), К-2002р.Волков Ю. Г., Добреньков В. И., Кадария Ф. Д., Савченко И. П., Шаповалов В. А. Социология молодежи: Учебное пособие / под ред. проф Ю. Г. Волкова. - Ростов-н /Д.: Феникс, 2001.

16. ? Головатый Н. Ф. Соціологія молодежи: Курс лекций. - К., 1999.

17. Шубин „Судьба неформалов” Москва.,1996

18. “Соціологія культури” (навчальний посібник), К-2002р.

Размещено на Allbest.ru

...