Самовизначення людини, як процес розвитку особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Аналіз суспільних і виробничих відносин, прогноз розвитку українського суспільства показують, що ринкова економіка ставить перед випускниками сьогоднішньої школи цілком нові вимоги. Вони повинні опанувати компетентності й знання, що відповідають сучасним міжнародним освітнім тенденціями. Насамперед, це комунікативна й інформаційна компетентність, здатність самостійно планувати свою діяльність, ініціативність, готовність до самоосвіти, уміння працювати в групі, вести здоровий спосіб життя, здатність до самостійного аналізу життєвих реалій і прийняття відповідних рішень. Тому особливого значення набуває проблема формування життєвої компетентності й розвитку мобільності соціальної поведінки вже із школи. При цьому дуже важливо допомогти молодій людині усвідомити свій потенціал та соціальні можливості, зробивши тим самим своєрідний поштовх до подальшої самореалізації особистості.

Вступаючи в активне самостійне життя, кожне молоде покоління вирішує для себе проблеми, які прийнято вважати вічними: життєвого, професійного й емоційно-ціннісного вибору. У ранній юності зростаюча активність процесу самовизначення особистості обумовлена потребою зайняти внутрішню позицію дорослої людини у зв'язку з наближається закінченням школи, коли майбутнє набуває відчутні риси.

Самовизначення є свідома внутрішня діяльність особистості, спрямована на усвідомлення своїх життєвих цінностей і смислів, виходячи з чого молода людина визначає свою життєву позицію і стиль життя, своє місце у світі, серед людей.

Центральною ланкою процесів самовизначення виступає вибір як свідома активність особистості і моральний вчинок. В основні здійснення вибору знаходяться процес розв'язання внутрішніх і зовнішніх протиріч. Професійне самовизначення - цілісний, інтегративний процес, у якому реалізується основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення. Професійне самовизначення є вибір молодою людиною напрямку і змісту свого подальшого розвитку, сфери і засобів реалізації індивідуальних цінностей.

Теоретичні аспекти проблеми самовизначення аналізуються у працях Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божовіч, С.Л. Рубінштейна, Є.О. Клімова, М.С. Пряжникова. Розробка питання дає можливість визначити загальні положення керівництва цим процесом (Є.О. Голомшток, Є.О. Клімов, М.С. Пряжников, С.М. Чистякова, П.А. Шавір).

В сучасній психології теорія професійного самовизначення є досить розробленою - розглядаються його типи (М.С. Пряжников), моделі та рівні (Є.О. Клімов), компоненти (П.А. Шавір) та механізми (Н.В. Самоукіна, С.Д. Неверкович), аспекти, механізми, особливості професійного самовизначення особистості (Є. О. Клімов, Б. О. Федоришин, П. І. Шавір, М.С. Коган, А.В.Мудрик, В. Ф. Моргун О.М. Леонтьєв та інші).

З аналізу поглядів різних вчених, які намагалися теоретично вирішити проблему професійного вибору, випливає, що професійне самовизначення - це не лише процес прийняття рішень щодо вибору професійної діяльності, але й одна з форм активності особистості, за якої вона виступає суб'єктом власної життєдіяльності. Таким чином, успіх професійного самовизначення багато в чому залежить від власної активності суб'єкта, від його життєвої позиції, оцінки своїх можливостей, що дозволяє молодій людині цілеспрямовано, усвідомлено, активно, докладаючи вольових зусиль, здійснювати вибір професійної діяльності та підготовку до неї.

Проблема профорієнтаційної роботи з молоддю в сучасних умовах є однією з гостро актуальних не тільки з точки зору розв'язання власне виробничих завдань, але передусім як найкращого розкриття творчого потенціалу кожної людини. Гуманізація цілей навчання і виховання підростаючого покоління, що ставить собою магістральну лінію перебудови у сфері народної освіти передбачає всебічний розвиток особистості, вияв ними творчості, ініціативи і самостійності, зокрема при виборі майбутньої професії. Перед учнями старшого шкільного віку виникає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху, як завдання першорядної життєвої важливості. Вибір професії стає психологічним центром ситуації розвитку старших школярів, створює в них своєрідну внутрішню позицію. Для того, щоб успішно проводити роботу з профорієнтації, важливо знати, які установки й особистості особистості того або іншого учня.

Професійне самовизначення як самостійне і незалежне визначення життєвої перспективи та вибір майбутньої професії є найголовнішим завданням розвитку в ранньому юнацтві, а тому надзвичайно актуальним для досліджень.

Мета дослідження - теоретично дослідити психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників.

Об'єкт дослідження - процес професійного самовизначення старшокласників.

Предмет дослідження - психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників

Реалізація мети, поставленої в дослідженні, передбачає вирішення таких завдань:

1. Теоретичний аналіз літератури з проблеми самовизначення особистості.

2. Теоретичне обґрунтування сутності та психологічних особливостей процесу професійного самовизначення старшокласників;

Методи дослідження. теоретичний аналіз літератури з проблеми самовизначення старшокласників

Структура курсової роботи. Робота складається з вступу, двох розділів (які у свою чергу мають підрозділи), висновків, списку використаних джерел (48 найменувань).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИБОРУ ПРОФЕСІЇ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

1.1 Самовизначення особистості як процес розвитку особистості

Термін «самовизначення» вживається в літературі у різних значеннях: особистісне, соціальне, життєве, професійне, моральне. Найбільш поширені два підходи до тлумачення цього поняття, які доцільно розмежувати: соціологічний і психологічний. Соціологія самовизначення відноситься до покоління в цілому, характеризує його входження в соціальні структури й сфері життя та фіксує його результати [8; 25; 40].

Методологічні основи психологічного підходу до проблеми самовизначення були закладені С.Л. Рубінштейном. Проблема самовизначення розглядається ним у контексті проблеми детермінації, у світлі висунутого ним принципу - зовнішні причини діють, переломлюючись через внутрішні умови. «Теза, відповідно до якої зовнішні причини діють через внутрішні умови так, що ефект впливу залежить від внутрішніх властивостей об'єкта, означає, що всяка детермінація необхідна як детермінація іншим, зовнішнім, і як самовизначення (визначення внутрішніх властивостей об'єкта)». У цьому контексті самовизначення виступає як самодетермінація, на відміну від зовнішньої детермінації, у поняття самовизначення, таким чином, виражається активна природа «внутрішніх умов» [2; 34, 36].

Теоретичні аспекти проблеми самовизначення аналізуються у працях Б.Г. Ананьєва, Л.І. Божовіч, С.Л. Рубінштейна, Є.О. Клімова, М.С. Пряжникова. Розробка питання дає можливість визначити загальні положення керівництва цим процесом (Є.О. Голомшток, Є.О. Клімов, М.С. Пряжников, С.М. Чистякова, П.А. Шавір). В сучасній психології теорія професійного самовизначення є досить розробленою - розглядаються його типи (М.С. Пряжников), моделі та рівні (Є.О. Клімов), компоненти (П.А. Шавір) та механізми (Н.В. Самоукіна, С.Д. Неверкович).

В сучасній психологій самовизначення особистості розуміється як активне визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. В цьому зв'язку важливо розглядати особистісне і професійне самовизначення під час вибору старшокласників життєвого шляху. Особистісне самовизначення являє собою вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності та сімейних плануваннях, а також перехід від однозначної ролі (учня) до соціально диференціювальним ролям. Від того як здійсниться особистісне самовизначення залежить і професійне [11; 12; 29; 37; 44; 45].

Головною задачею, що постає перед індивідом у юності є формування почуття ідентичності в противагу рольової невизначеності особистісного «Я». У пошуках особистої ідентичності людина вирішує, які дії є для неї важливими, і виробляє певні норми для оцінки своєї поведінки й поведінки інших людей. Цей процес пов'язаний також з усвідомленнями власної цінності й компетентності.

А.В.Мудрик припускає, що самовизначення особистості - це двоєдиний психологічний механізм:

· засвоєння накопиченого людством досвіду, що у психологічному плані «Я» протікає як по слідування й індетифікація (уподібнення);

· формування в індивіда неповторних, тільки для нього характерних властивостей, що протікає як персоніфікація (відокремлення) [26].

Поняття «самовизначення», яке використовується у вітчизняній психології, подібне до поняття «ідентичність», розробленого американським вченим Е. Еріксоном.

Ідентичність -- психосоціальна тотожність -- дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціальних ролей з відповідними формами поведінки.

Ідентичність -- умова психічного здоров'я, і якщо вона не сформується, то людина не знаходить себе, свого місця у суспільстві, почувається «втраченою[45].

Канадський психолог Ж. Марша встановив чотири типових варіанти формування ідентичності:

Невизначену, ще не сформовану, «дифузну» ідентичність.

Наперед зумовлений, «приречений варіант розвитку».

Проба ролей або «мораторій» у спробі виробити ідентичність.

Реалізована або «зріла ідентичність».

Перший варіант означає, що молода людина не пройшла через випробування, пов'язані з самовизначенням; другий варіант передбачає, що індивід раніше визначеного терміну включився у «дорослу» систему взаємин, зробивши це під чужим впливом,-- це розцінюється як несприятливий фактор для формування його особистісної зрілості. У третьому випадку юнак знаходиться у процесі інтенсивного пошуку себе; «зріла ідентичність» свідчить про те, що криза пройшла, відчуття самоідентичності, тобто власної визначеності, сформовано, і молода людина перейшла до самореалізації. Вказані варіанти формуванн ідентичності виступають в двох своїх значеннях: це етапи розвитку особистості і одночасно її типи. Пройшовши стадію невизначеної ідентичності, юнак може підійти до інтенсивного випробування різноманітних ролей, але може залишитися й на початковому рівні, так і не переживши усіх труднощів процесу самовизначення.

Дифузна ідентичність пов'язана з інфантильним бажанням якомога довше не вступати у доросле життя, з стійким станом тривоги, почуттям ізоляції та спустошення. Дифузна ідентичність може виявлятися у відкритому несприйннятті соціальних ролей, бажаних для сім'ї та найближчого оточення, у неповазі до всього вітчизняного та переоцінці закордонного, у прагненнні стати «нічим» (якщо це єдиний спосіб самоствердження, що залишився).

Тільки реалізована, сформована ідентичність особистості (довіра до світу, самостійність, ініціативність, компетентність) дозволяє старшокласнику вирішити головне завдання, яке ставить перед ним суспільство, -- завдання самовизначення, вміння розробити свій життєвий план [44].

Багато дослідників [11; 12; 48] вважають основними новоутворення у старшому шкільному віці особистісне та професійне самовизначення, оскільки саме у самовизначенні, в обставинах життя, у вимогах до школяра у період раннього юнацького віку криється найбільш істотне, що багато у чому характеризує умови, в яких відбувається формування його особистості, дані досліджень вчених дозволяють стверджувати, що у старшому шкільному віці формується не саме самовизначення особистісне, професійне, а психологічна готовність до нього що передбачає:

1 - Сформованість на віковому рівні психологічних структур, насамперед самосвідомості.

2 - Розвиненість потреб, що забезпечують змістову наповнюваність особистості, серед яких центральне місце займають моральні установки, ціннісні орієнтації тимчасові перспективи.

3 - Ставлення передумов індивідуальності як результат розвитку й усвідомлення своїх здібностей і інтересів кожним старшокласником.

Отже, самовизначення є свідома внутрішня діяльність особистості, спрямована на усвідомлення своїх життєвих цінностей і смислів, виходячи з чого молода людина визначає свою життєву позицію і стиль життя, своє місце у світі, серед людей.

1.2 Психологічні основи професійного самовизначення

Для того щоб зрозуміти що таке професійне самовизначення, необхідно розкрити термін професія в різних аспектах. Під терміном «професія» розуміється рід трудової діяльності, що вимагає визначеної підготовки і є звичайно джерелом матеріального забезпечення існування людини. Професія також характеризується як система знань, умінь і навичок, властивій визначеній людині [8; 42].

Професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Він пронизує весь життєвий шлях людини. Піком цього процесу, переломним моментом у житті є акт вибору професії. За часом він звичайно збігається з закінченням школи і тісно пов'язаний з попередніми етапами професійного самовизначення [8; 18].

В сучасній психологій самовизначення особистості розуміється як активне визначення людиною свого місця у системі суспільних відношень. В цьому зв'язку важливо розглядати особистісне і професійне самовизначення під час вибору старшокласників життєвого шляху. Особистісне самовизначення являю собою вибір життєвої позиції, визначення перспектив у діяльності та сімейних плануваннях, а також перехід від однозначної ролі (учня) до соціально диференціювальним ролям. Від того як здійсниться особистісне самовизначення залежить і професійне [18; 25].

У психологічній літературі існують різноманітні підходи до визначення психологічних факторів ухвалення рішення про вибір професії. Ряд дослідників дотримують точки зору на вибір професії як на вибір діяльності [8; 18; 31; 39]. Професійне самовизначення розглядається при цьому як процес розвитку суб'єкта праці. У контексті розуміння професії як вибору діяльності поширена також точка зору, що основною детермінантою правильного вибору є професійний інтерес або професійна спрямованість. Ряд авторів дотримують погляду на вибір професії як на окремий випадок соціального самовизначення, тобто вибір професії - соціально задане явище, обумовлене насамперед соціальними характеристиками професії [4; 7; 10; 18; 30]. Найбільш продуктивним є підхід до вибору професії як одному з найважливіших подій у цілісному житті людини. Вибір професії пов'язаний з минулим досвідом особистості, а процес професійного самовизначення простирається далеко в майбутнє, беручи участь у формуванні загального образа "Я" людини, визначаючи план його життя.

Професійне самовизначення найчастіше визначається як вибір людиною напряму і змісту свого подальшого розвитку, сфери та засобів реалізації індивідуальних якостей і здібностей, соціального середовища для втілення своєї життєвої мети та моральних цінностей; це - цілісний, інтегративний процес, у якому реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення [37; 43].

Сутністю професійного самовизначення є самостійне й усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи та всієї життєдіяльності в конкретній культурно - історичній (соціально - економічної) ситуації [3, с. 17].

Професійне самовизначення не зводиться до одномоментного акту вибору професії і не закінчується із завершенням професійної підготовки за обраною спеціальністю. Професійне самовизначення здійснюється впродовж всього професійного життя: особистість постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самоутверджується в професії [12].

За Є. О. Климовим, існують два рівні професійного самовизначення: 1) гностичний (перебудова свідомості і самосвідомості); 2) практичний рівень (реальні зміни соціального статусу людини) [17].

М. С. Пряжников запропонував таку змістовно - процесуальну модель професійного самовизначення:

1. Усвідомлення цінності суспільно - корисної праці і необхідності професійної підготовки (ціннісно - моральна основа самовизначення).

2. Орієнтування в соціально - економічній ситуації і прогнозування престижності обираної праці.

3. Загальне орієнтування у світі професійної праці і виділення професійної мети - мрії.

4. Визначення ближніх професійних цілей як етапів і шляхів до віддаленої мети.

5. Інформування про професії і спеціальності, відповідні професійні навчальні заклади і місця працевлаштування.

6. Уявлення про перешкоди, що ускладнюють досягнення професійних цілей, а також знання своїх достоїнств, що сприяють реалізації намічених планів і перспектив.

7. Наявність системи резервних варіантів вибору на випадок невдачі за основним варіантом самовизначення.

8. Початок практичної реалізації особистої професійної перспективи і постійне корегування намічених планів за принципом зворотного зв'язку [31].

Оскільки усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного та професійного росту, необхідно допомогти старшокласнику в усвідомленому виборі професії, яка відповідає суспільним і особистісним вимогам, робить цю проблему надзвичайно актуальною.

Відомий спеціаліст у галузі психології профорієнтації Є.А. Климов, стверджує, що професійне самовизначення є системо утворюючим центром для всієї системи можливих «самовизначень» підростаючої людини як суб'єкта діяльності і громадянина [17].

М.С. Коган виділяє чотири види діяльності, що мають відношення до професійного самовизначення особистості. Це пізнавальна (збір загальної інформації), ціннісноорієнтаційна (самостійне знайомство зі світом професій), перетворююча («проба сил») і комунікативна [18].

Професійне самовизначення - процес, який охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Передумови професійного самовизначення:

Професійне самовизначення з позиції принципів детермінізму та діяльності. Професійне самовизначення - істотна сторона суспільного процесу розвитку особистості. Виявлення особливостей прояву принципу детермінізму в процесі самовизначення передбачає аналіз двох систем. З одного боку, це особистість як дуже складна саморегулююча система, з іншого - система громадського орієнтування молоді у вирішенні питання про свідомому виборі професії. Дана система включає в себе цілеспрямований вплив школи, сім'ї, громадських організацій, літератури, мистецтва на мотиви вибору професії. Така сукупність засобів професійної орієнтації покликана забезпечити вирішення завдань професійного освіти і консультування учнів, пробудження професійного інтересу і схильностей, безпосередньої допомоги у працевлаштуванні та подоланні труднощів етапу професійної адаптації. Система засобів профорієнтації несе в собі широкий спектр можливостей професійного розвитку особистості, з неї особистість «черпає» мотиви і цілі своєї діяльності [23].

Випробовувана людиною потреба у самовизначенні сама по собі безпредметна. О.М. Леонтьєв зазначав, що «... до свого першого задоволення потреба «не знає» свого предмета, оскільки він ще не виявлений ...» [24].

Процес професійного самовизначення обумовлений виникненням, розширенням діяльності суб'єкта, що реалізує його зв'язок з чинниками профорієнтації. Самовизначення вплетено в цю діяльність як її компонент.

Особистісні передумови самовизначення.

Структурні елементи особистості, як найближчі психологічні передумови професійного самовизначення, різні за характером їх функцій. Всю сукупність найважливіших особистісних передумов самовизначення можна звести до двох основних груп:

1) особливості особистості, що забезпечують можливість успішного вирішення проблеми вибору професії, але прямо не беруть участь в активізації цього процесу. У цю групу відносяться вольові самооцінка, риси характеру, а також така риса як працьовитість. Сюди ж слід віднести і наявність деякого трудового і життєвого досвіду, рівень загальної життєвої зрілості людини.

2) цю групу психологічних передумов самовизначення утворюють різні компоненти спрямованості особистості, динамізують процес професійного самовизначення і обумовлюють вибірковість реагування. Сюди відноситься потреба у професійному самовизначенні, що виникли у людини навчальні та професійні інтереси, схильності, переконання і установки, цінності та ідеали, і уявлення про життєві цінності.

Компоненти другої групи завдяки своєму зв'язку з пізнавальними потребами мають функцію обумовлення сфери діяльності, привабливою для людини [28].

Отже, з аналізу поглядів різних учених, які намагалися теоретично вирішити проблему професійного вибору, випливає, що професійне самовизначення - це не лише процес прийняття рішень щодо вибору професійної діяльності, але й одна з форм активності особистості, за якої вона виступає суб'єктом власної життєдіяльності. І тому самооцінка, сміливість, сила волі, розум, професійна спрямованість для неї є особистісною цінністю. Як наслідок цього, професійне самовизначення є засобом реалізації суб'єктивних властивостей особистості стилю її життя. Таким чином, успіх професійного самовизначення багато в чому залежить від власної активності суб'єкта, від його життєвої позиції, що дозволяє молодій людині цілеспрямовано, усвідомлено, активно, докладаючи вольових зусиль, здійснювати вибір професійної діяльності та підготовку до неї.

Вибір молодої людини своєї майбутньої професії дуже відповідальний крок, сполучений із певними об'єктивними, суб'єктивними труднощами. Об'єктивні це наявність вакантних місць у різних галузях народного господарства, умови праці тощо. До суб'єктивних труднощів відносяться психологічні бар'єри особистості, що знижують ефективність дій суб'єкта у процесі професійного самовизначення. З метою їх попередження та усунення, досліджуються особливості виникнення і перебігу психологічних бар'єрів особистості у професійному самовизначенні молоді. Вирішення даної проблеми сприятиме свідомому і самостійному професійному самовизначенню особистості. Говорячи про структуру професійного самовизначення, можна стверджувати, що це досить складне системне утворення, до якого входять взаємодоповнюючі елементи. Теоретичний аналіз проблеми професійного самовизначення і пов'язаної з нею проблемою психологічних бар'єрів особистості дозволив нам визначити психологічні складові даного процесу і виявити їхній взаємозв'язок. Так , у професійному самовизначенні особистості мають місце наступні прояви особистості: покликання; психологічна готовність; психологічні бар'єри; процес прийняття рішення; особистісне самовизначення; потреби; а також індивідуально-типологічні особливості індивіда. Базисним в цій системі є потреби й індивідуально-типологічні особливості індивіда. Своє вираження вони знаходять у покликанні особистості. Індивідуальні особливості індивідуума обумовлюють появу в нього цілей особистісного і професійного самовизначення та актуалізацію відповідних психологічних бар'єрів на шляху до досягнення визначених цілей. Досягнення налічених цілей починається з формування готовності особистості до відповідних дій. В процесі цього здійснюється й підготовка особистості до прийняття рішень щодо вибору професії. Професійне самовизначення опирається на особистісне і є його наслідком [26] Таким чином, професійне самовизначення, у взаємозв'язку всіх проявів особистості, можна представити в такому вигляді. Об'єктивна ситуація, що вимагає від випускника середньої школи вибрати свою майбутню професію, взаємодіє із суб'єктивними умовами вибору професії, актуалізує цілі та психологічні бар'єри на шляху їх досягнення. Починається формування готовності особистості до вибору професії. Важливо, що, чим вищою є ступінь усвідомлення особистістю свого покликання тим ефективніше відбувається формування готовності. Найбільш відповідальний момент самовизначення поєднується із ситуацією ухвалення рішення про вибір професій. Кожний із названих проявів особистості, у свою чергу, має складну структуру і взаємодіє з багатьма іншими психологічними явищами. Гармонізація взаємозв'язку усіх проявів особистості, що стосується вибору професії, є важливою умовою досягнення успіху в підготовці молодої людини до вибору професійної трудової діяльності.

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ТА ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

2.1 Вибір професії старшокласника як процес їх активного професійного самовизначення

Для сучасного старшокласника визначитися з вибором майбутньої професії, а отже і власної долі, на сьогодні є складним завданням. По-перше, самі випускники розуміють, що вони мають обрати не просто улюблену, а й затребувану в майбутньому професію та зробити цей вибір не в останньому класі. А по-друге, вони вже зараз мають планувати стратегію власного життя, орієнтуватись у системі найрізноманітніших неоднозначних цінностей. Вони мають визначити своє життєве кредо й свій стиль вже сьогодні, щоб потім.

У дорослому житті, бути щасливими, успішними та конкурентоспроможними.У вітчизняній науці прийнято розглядати юність як самостійний період розвитку людини, його особистості та індивідуальності. І.С.Кон визначає юність у межах 14-18 років, зазначаючи при цьому, що перехід від дитинства до дорослості звичайно поділяють на два етапи: підлітковий вік (отроцтво) та юність (ранню і пізню). Однак хронологічні межі цих вікових груп часто визначають зовсім по різному [19].

Юність розглядається як фаза переходу від залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості, що передбачає, з одного боку, завершення фізичного, зокрема статевого дозрівання, а з іншого - досягнення соціальної зрілості.

Юнацький вік - дуже відповідальний етап розвитку у житті школяра, коли завершується морфофукціональне дозрівання організму, відбуваються суттєві зміни його особистості, психологічне та соціальне дорослішання. Згідно з періодизацією, прийнятою у віковий фізіології, юнацький вік у дівчат починається в 16 років, у хлопців у 17 років. У школярів юнацький вік припадає на старші класи, коли виникають значні труднощі, пов'язані з інтенсивними учбовими навантаженнями та емоційними напруженнями, неминучим під час вибору професії і підготовки до вступу до дорослого життя. Основним особистісним навантаженням юнацького віку є психологічна готовність до самовизначення та процесу формування цього новоутворення [1; 11].

П.А. Шавір у роботі «Психологія професійного самовизначення в ранній юності» вказує на внутрішню суперечливість процесу професійного самовизначення. Він розглядає професійне самовизначення як процес розвитку особистості, при цьому його рушійні сили містяться у внутрішніх протиріччях особистості [47].

Життєвий план -- явище одночасно соціального та етичного порядку, тобто, ким бути (професійне самовизначення) та яким бути (моральне самовизначення). Життєвий план виникає, на думку І.С. Кона, тільки тоді, коли предметом роздумів стає не тільки кінцевий результат, але й способи його досягнення, шлях, яким збирається йти людина, ті об'єктивні та суб'єктивні ресурси, які йому для цього знадобляться [11].

Життєвий план -- це план діяльності, тому він «заземлюється», в першу чергу, на вибір професії.

Старший школяр знаходиться на порозі вступу в самостійне життя. Перед учнями старшого шкільного віку виникає необхідність самовизначення, вибору свого життєвого шляху, як завдання першочергової життєвої важливості. Вибір професії є психологічним центром ситуації розвитку старших школярів.

Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного та професійного росту, необхідно допомогти старшокласнику в усвідомленому виборі професії, яка відповідає суспільним і особистісним вимогам, робить цю проблему надзвичайно актуальною. Разом з тим, у цей період людина має зробити один із найвідповідальніших особистісних виборів у своєму житті - вибір майбутньої професії. Саме тому дослідження, на основі яких можна оптимізувати професійний вибір особистості, завжди будуть актуальними та необхідними.

Вивченню проблеми вибору професії присвячено ряд досліджень К.А.Абульханової-Славської, Ю.С.Алферова, Є.О.Климова, Г.С.Костюка, Б.Ф.Ломова, В.О.Моляко, В.М.Мясищева, Д.Н.Узнадзе та ін..Л.А..Йовайша, Н.А.Рибніков.

У професійному самовизначенні у віковій психології розрізняють ряд етапів.

Перший етап -- дитяча гра, протягом якої дитина приймає на себе різні професійні ролі, «програючи» окремі елементи пов'язаної з ними поведінки.

Другий етап-- підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії.

Третій етап, який охоплює весь підлітковий та більшу частину юнацького віку,-- попередній вибір професії. Різні види діяльності сортуються та оцінюються спочатку з точки зору інтересів підлітка («Я люблю читати художню літературу», «Стану філологом»), потім -- з точки зору його здібностей («В мене гарні справи з математикою; може, зайнятися нею?») і, нарешті, з точки зору його системи цінностей («Хочу допомагати людям, стану юристом»).

Четвертий етап -- практичне прийняття рішення, власне вибір професії включає в себе два головних компоненти: визначення рівня кваліфікації майбутньої діяльності, обсягу та часу підготовки до неї, вибір конкретної спеціальності. Вибір спеціальності -- багатоступеневий процес. Вже до кінця IX класу школярі повинні зробити вибір між трьома соціальними орієнтаціями: на загальну освіту (вступ у X клас), на професійну освіту (вступ в ПТУ або технікум), безпосередньо на роботу (з наступним завершенням або незавершенням освіти). Крім інтересів, здібностей та ціннісних орієнтацій, важливу роль у прийнятті рішення має оцінка своїх об'єктивних можливостей-- матеріальних умов сім'ї, рівня навчальної підготовки, стану здоров'я і т.д. Той, хто вибирає професійну освіту або роботу, повинен відразу ж доповнити соціальну орієнтацію професійною -- куди саме поступити та що робити. У інших таке рішення відкладається до закінчення XI класу, до того ж у одинадцятикласників, як і у дев'ятикласників, вибору професії передує більш широка соціальна орієнтація: установка на вуз, спеціальну професійну освіту або роботу [11].

Існують різні підходи до визначення сутності поняття «Професійне самовизначення» [4; 13; 38; 48] однак усі вони містять думку про те, що професійне самовизначення у загальному вигляді являє собою процес вибору, який здійснюється на основі аналізу особистісних можливостей суб'єкта і співвіднесення їх з вимогами професії, що обирається. Слід розмежовувати поняття вибору старшокласниками майбутньої професії і професійне самовизначення старшокласників. На думку І.Дубровіної та В.Маляко професійне самовизначення школярів це не тільки вибір майбутньої професії, а і його реалізація [11; 12].

Поняття «професійне самовизначення» і «вибір професії» детально розглянуто Н.В. Самоукіною, яка визначає професійне самовизначення як тривалий процес побудови внутрішнього суб'єктивного плану на відміну від вибору професії, що стосується поведінки людини. Таким чином, якщо вибір професії - це прийняття молодою людиною рішення стосовно отримання соціально значущого результату, то професійне самовизначення - це пошук «своєї» професії і «себе в професії», власної професійної ролі в ній, визначення для себе професійних перспектив та їх досягнення. Суттєвим для подальшого дослідження формування професійних намірів є характеристика динаміки професійного самовизначення як процесу пошуку професії, яка відповідає схильностям і здібностям молодої людини [38; 39].

Основною передумовою вдалого професійного самовизначення є активність людини, його суб'єктного відношення до виконуваної ним активності та вибору бажаної діяльності (Е.Клімов, Т.Кудрявцев, А.Осницький). З точки зору Т.Кудрявцева, сформованим суб'єктом професійного самовизначення, який послідовно вирішує задачі цього самовизначення, людина стає лише зробивши професійний вибір [12].

У працях Л.А.Йовайши вибір професії учня розглядається як процес їх активного професійного самовизначення. За такої позиції вибір професії є необхідним складовим компонентом особистісного професійного самовизначення школярів [12].

Процес вибору професії пов'язаний з формуванням ціннісних орієнтацій, мотивів, інтересів та інших властивостей та установок особистості, які характеризують її відношення до тих чи інших видів діяльності, професій.

Ф. Парсонс виділив три основні чинники успішного вибору професії: правильна самооцінка схильностей, здібностей, інтересів, прагнень, можливостей і обмежень; знання того, що потрібне для успішної діяльності за вибраною професією; уміння співвіднести результати самооцінки із знаннями вимог професії [44].

Психологи Л. Виготський, О. Леонтьев, А. Петровський, С. Рубінштейн обґрунтували важливу закономірність: розвиток особи відбувається в діяльності, причому лише в тій, яка насичена елементами творчості і викликає в людини позитивне ставлення до даного виду праці [10; 25; 36; 37].

Вибір професії передбачає наявність у школярів інформації двоякого роду: про світ професій (в цілому) взагалі та можливості і вимоги кожної з них; про себе, свої здібності та інтереси. І такої інформації старшокласнику не вистачає. В основі ставлення до світу професій лежить запозичений досвід -- відомості, отримані від батьків, знайомих, друзів, однолітків, з книжок, кінофільмів, телепередач. Досвід цей звичайно абстрактний, тому що не пережитий, не вистражданий людиною. Переважна більшість старшокласників обирає професію більш-менш стихійно. Суттєві фактори професійного самовизначення -- це віковий період, в якому здійснюється вибір професії, рівень інформованості і рівень домагань старшокласників.

Вибір професії -- складний та довгий процес, під час якого існує певна небезпека. Наприклад: відкладання у часі професійного самовизначення у зв'язку з відсутністю стійких інтересів (це відповідає етапу дифузної ідентичності по Ж. Марша) [ 41].

Вибір професії, здійснюваний людиною в результаті аналізу внутрішніх ресурсів і шляхом співвіднесення їх з вимогами професії, є основою самоствердження людини в суспільстві, одним з головних рішень у житті. Вибір професії в психологічному плані являє собою двох аспектне явище:

1) суб'єкт вибору, тобто той, хто вибирає;

2) об'єкт вибору - те, що вибирають.

Суб'єкт і об'єкт вибору визначають неоднозначність вибору професії. Це пояснюється тим безліччю характеристик, якими вони володіють.

Вибір професії - це не одномоментний акт. Вибір професії складається з ряду етапів, які зливаються в один процес. Причому, тривалість етапів залежить від:

- зовнішніх умов;

- індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії [20].

Допомога у такому важливому виборі обов'язково має йти від батьків, рідних, старших друзів, наставників, улюблених вчителів, психологів, - загалом, авторитетних особистостей, до думки яких прислуховуються старшокласники. Але це дійсно має бути допомога, скоріше інформаційного плану, а не моральний тиск.

На вибір професії оптантом впливає сім'я. Сім'я, як правило, зацікавлена у професійному визначенні своїх дітей [3]. Це виявляється в розмовах про проблеми роботи, відвідуванні робочого місця батьків, обговорюються зовнішні атрибути тієї чи іншої професії.

Сам характер дитячо-батьківських відносин впливає на професійне становлення людини. Авторитарні батьки можуть не звертати уваги на інтереси дитини. Вони самі визначають, що дитині, на їх погляд потрібно, з якими вміннями їй буде легше жити. Іноді батьки вибирають для дитини ту спеціальність, яку вони самі хотіли б одержати. Авторитарні батьки можуть і принижувати здібності підлітка, встановлюючи межу його прагненням. У таких ситуаціях одні діти можуть активно виразити свій протест, інші мовчазно приймають настанову батьків. Тільки соціально зріла особистість може усвідомлено зробити свій вибір. Соціальну зрілість пов'язують із засвоєнням людиною системи цінностей, норм, настанов. Цінності - це ідеї, ідеали, цілі, до яких прагне людина і суспільство. Існують загальноприйняті цінності, такі як любов, престиж, повага, знання, гроші, здоров'я тощо; внутрішньо-групові цінності - політичні, релігійні тощо; індивідуальні. Цінності об'єднуються у систему, котра змінюється з віком та обставинами життя. Система цінностей віддзеркалює суттєві цінності, ідеї й ідеали епохи. [9; 40].

Таким чином, усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, визначає успішність самореалізації, соціалізації, кар'єрного та професійного росту, необхідно допомогти старшокласнику в усвідомленому виборі професії, яка відповідає суспільним і особистісним вимогам, робить цю проблему надзвичайно актуальною. Разом з тим, у цей період людина має зробити один із найвідповідальніших особистісних виборів у своєму житті - вибір майбутньої професії. Саме тому дослідження, на основі яких можна оптимізувати професійний вибір особистості, завжди будуть актуальними та необхідними.

2.2 Психологічні особливості професійного самовизначення старшокласників

На професійне самовизначення особистості впливають соціально - економічні умови, міжособистісні взаємини, вікові особливості, ситуативні чинники, але провідне значення в професійному самовизначенні належить самій особистості, її активності, відповідальності за своє становлення. Професійне самовизначення є важливим чинником самореалізації особистості в конкретній професії та і в культурі взагалі. Постійний пошук свого місця у світі професій дозволяє особистості знайти сферу діяльності для повної самореалізації [14, с. 120-121].

Проблеми професійного самовизначення та управління професійним самовизначенням школярів досліджували в своїх роботах Є.Клімов, Н Пряжніков, В.Сидоренко, М.Тітьма, Л.Божович, О.Леонтьєв, Б. Федоришин, О.Мельник, С.Чістякова та ін.. Потрібно зазначити, що професійне самовизначення не є одноетапним, воно здійснюється протягом певного періоду, при цьому тривалість кожного з етапів процесу самовизначення залежить від індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії та від певних зовнішніх умов. Результати експериментального дослідження Центру соціально-професійного самовизначення молоді (С.М. Чистякова, М.Ф. Родічев та ін.) свідчать, що 67% випускників середньої школи не мають уявлення ні про зміст подальшої освіти, ні про майбутню професійну діяльність, 27% вважають, що про їх подальшу трудову і життєву кар'єру повинні подбати батьки. В психологічному плані професійне самовизначення старшокласників характеризується складністю процесу, нереалістичністю професійних установок, невизначеністю та малою диференційованістю майбутнього, неузгодженістю різних цілей та відсутністю чіткої програми досягнення бажаного майбутнього. Такі дослідження актуалізують необхідність вивчення психологічних аспектів професійного самовизначення [20]. самовизначення психологічний здібність духовний

Звичайно, невизначене майбутнє не дає можливості йти до нього. Спроби батьків прискорити цей процес за допомогою прямого психологічного впливу, як правило, дають негативні результати, викликаючи у старшокласників зростання тривожності, а іноді і відмову від будь-якого самовизначення, небажання взагалі щось вибирати (що відповідає стадії «приречення» або «дифузії» ідентичності за Ж. Марша) [5].

Раннє самовизначення вважається позитивним, хоча теж має свої недоліки. Підліткові захоплення нерідко обумовлені випадковими факторами. Категоричність вибору та небажання розглянути інші варіанти часто служить психологічним захисним механізмом, засобом втечі від сумнівів. У майбутньому це може призвести до розчарування. Іноді рання професіоналізація пов'язана з несприятливими сімейними умовами, низькою успішністю та іншими негативними факторами, які знижують рівень свідомого та добровільного вибору [30].

Важливий також і рівень інформованості старшокласників як про майбутню професію, так і про самих себе. Юнаки та дівчата погано знають конкретні особливості кожної професії, що робить їх вибір переважно випадковим. У виборі професії велике значення має професійна консультація, яка є у багатьох містах нашої країни.

Вибір професії відображає певний рівень особистісних домагань. Він включає оцінку своїх об'єктивних можливостей (людині, яка у дитинстві не вчилася музиці, важко поступити в консерваторію) та оцінку своїх здібностей [6; 15]. На старшокласника впливає суб'єктивний рівень вимог, які пред'являються ним до професії, він часто завищений. Найчастіше це стимулює людину до подолання труднощів. Гірше, якщо рівень запитів занижений, і юнак ні до чого не спрямований.

Підготовка молоді до праці і вибір професії-- важлива державна справа. Необхідно забезпечити зв'язок загального та трудового виховання, організувати участь старшокласників у суспільно корисній праці, забезпечуючи свідомий вибір професійної підготовки.

Професійна орієнтація -- частина соціального самовизначення особистості. Вибір професії по-справжньому вдалий тільки тоді, коли він пов'язаний з соціально-моральним вибором, з роздумами про смисл життя [16: 30].

Професійне самовизначення у юнацькому віці є цілісним, інтегративним процесом, в якому утверджуються і реалізуються основні життєві цінності людини і конкретизуються аспекти її життєвого, особистісного, соціального самовизначення. Вибір майбутньої професійної діяльності - є фактором подальшого розвитку особистості, визначенням умов і засобів реалізації особистих рис здібностей, соціального середовища для втілення життєвих задумів, смислу і цінностей.

У віковому аспекті проблема самовизначення найбільш глибоко й повно була розглянута Л.І. Божович. Характеризуючи соціальну ситуацію розвитку старших школярів, вона вказує, що вибір подальшого життєвого шляху, самовизначення являє собою афективний центр їхньої життєвої ситуації, є особистісним новоутворенням старшого шкільного віку, що пов'язане з формуванням внутрішньої позиції дорослої людини, з усвідомленням себе членом суспільства. Із необхідністю вирішувати проблеми свого майбутнього. Самовизначення розуміється як «вибір» майбутнього шляху, потреб визначення свого місце в праці. У суспільстві, «у житті», «пошук мети й змісту свого існування», «потребу знайти своє місце в загальному потоці життя» [7].

Потреба в самовизначенні розуміється як потреба об'єднати в єдину смислову систему узагальнені уявлення про світ і узагальненні уявлення про самого себе і тим самим визначити зміст свого власного існування. Самовизначення в юнацькому віці характеризується двоплановістю: воно здійснюється «через діловий вибір професії і через загальні, позбавлені конкретності шукання змісту свого існування».

Серед типових проблем професійного самовизначення старшокласників - необґрунтованість вибору професії, несформованість професійних планів, вплив позиції батьків, однолітків, вчителів, недостатня поінформованість про майбутню професійну діяльність, захоплення зовнішньою чи окремою стороною професії, ототожнення шкільного предмету з професією чи з її конкретним представником. Статистика свідчить, що більше 70% випускників шкіл орієнтовані на вступ до вищих навчальних закладів, проте їх вибір не завжди є ефективним та обґрунтованим. Результати опитування абітурієнтів (Запоріжжя, 2010) свідчать, що на момент подання документів при вступі у вищій навчальний заклад лише близько 32% респондентів "остаточно визначилися" з вибором спеціальності; "скоріше визначилися" з вибором факультету 41% респондентів, серед тих, хто "ще не визначився", але планує вступ до ВНЗ - 27 % абітурієнтів [46].

Важливо підкреслити, що для багатьох старшокласників вибір професії виступає першим "нормативним вибором", адже він є обов'язковим, тобто від нього не можливо відмовитися, хоча можна частково відкласти. Тільки деякі старшокласники раніше були в ситуації настільки ж значимого екзистенційного вибору; більшість же можуть бути не готові до самого вибору та до прийняття відповідальності за нього. Це визначає необхідність впровадження системи заходів та певного супроводу з метою активізації суб'єктів професійного самовизначення [9; 21; 29; 41].

Важливою умовою успішного професійного самовизначення виступає сформованість певних психічних та морально-вольових якостей: здатність до цілепокладання та побудови перспективи майбутнього, аналізу вимог до певної професії; самооцінка професійно значущих якостей тощо. На основі самооцінки професійно значущих якостей, яка виконує орієнтуючу та стимулюючу функції, старшокласники отримують орієнтир для саморозвитку [5]. Таким чином, процес професійного самовизначення відбувається на основі самопізнання, самоаналізу, самооціюнювання та саморозвитку, що потребує певного керівництва.

У профконсультаційній роботі переважно використовуються теорії професійного розвитку Д. Сьюпера, Е. Гінзберга, Р. Хейвігхерста та Є.О. Клімова. Цікавими, на наш погляд, є відмінності у періодизаціях, які пояснюються не тільки різницею в теоретико-методологічних поглядах, але й особливостями соціально-економічного та духовного розвитку суспільства. Так, у періодизації психолога Є.О. Клімова професійне самовизначення (стадія "оптації") відповідає періоду від 11-12 до 14-18 років, в той час як в американського психолога Д. Сьюпера аналогічна стадія (етап "розвідки") припадає на період від 14 до 25 років. Можна зробити висновок, що в американському суспільстві людині надається більше часу на пошук професійного шляху і на випробування власних сил в різних видах діяльності. Е. Еріксон використовує термін "психосоціальний мораторій" (відкладання на певний час завдання прийняття дорослих ролей), яким позначає інтервал між підлітковим віком і дорослістю, відведений для освіти, пошуку та "примірювання" соціальних і професійних ролей. Як підкреслює М.С. Пряжников, важливо, щоб суспільство давало підліткам час для вибору професії, для пошуку сенсів майбутньої професійної діяльності [34].

На думку Є.А. Клімова існує 8 кутів ситуації вибору професії. Адже старшокласник бере до уваги відомості не тільки про особливості різних професій, але і масу іншої інформації.

1) Позиція старших членів сім'ї.

Звичайно, турбота батьків про майбутню професію своєїдитини зрозуміла, вони несуть відповідальність за те, як складається його життя.

Дуже часто батьки надають дитині повну свободу вибору, вимагаючи тим самим від цього самостійності, відповідальності, ініціативи. Трапляється, що батьки не згодні з вибором дитини, пропонуючи переглянути свої плани і зробити інший вибір, вважаючи, що він ще маленький. Правильному вибору професії часто заважають установки батьків, які прагнуть, щоб діти компенсували їхні недоліки в майбутньому, у тій діяльності, в якій вони не змогли себе повністю проявити. Їм здається, що саме їхній син або дочка зможе проявити себе, так як у них на відміну від батьків «вище трамплін, з якого вони будуть занурюватися у світ професії [16; 23].

Спостереження показують, що в більшості випадків діти погоджуються з вибором батьків, розраховуючи на допомогу батьків при вступі в який-небудь навчальний заклад. При цьому діти, звичайно ж, забувають, що працювати за даною спеціальністю доведеться їм, а не їхнім батькам.

Про безконфліктності виходу з таких обставин можна лише припускати.

2) Позиція товаришів, подруг (однолітків).

Дружні відносини старшокласників вже дуже міцні і вплив їх на вибір професії не виключено, тому що увага свого професійного майбутнього однолітків також зростає. Саме позиція мікрогрупи може стати вирішальним у професійному самовизначенні.

3) Позиція вчителів, шкільних педагогів, класного керівника.

Кожен вчитель, спостерігаючи за поведінкою учня тільки у навчальній діяльності, весь час «проникає думкою за фасад зовнішніх проявів людини, ставить свого роду діагнози щодо інтересів, схильностей, помислів, характеру, здібностей, підготовленості учня». Учитель знає безліч тієї інформації, яка невідома навіть самому учневі.

4) Особисті професійні плани.

У поведінці та житті людини уявлення про найближче і віддалене майбутне відіграють дуже важливу роль. Професійний план або образ, уявне представлення, його особливості залежать від складу розуму і характеру, досвіду людини. Він включає в себе головну мету та цілі на майбутнє, шляхи і засоби їх досягнення. Але плани різні за змістом і те, які вони залежить від людини.

5) Здібності.

Здібності, таланти учня старших класів необхідно розглядати не тільки в навчанні, а й до всіх інших видів суспільно цінною активності. Так як саме здібності включає в себе майбутня професійна придатність.

6) Рівень вимог на суспільне визнання.

Реалістичність домагань старшокласника - перший ступінь професійної підготовки.

7) Інформованість - важлива, неспотворена інформація - важливий фактор вибору професії.

8) Схильності проявляються і формуються в діяльності. Свідомо включаючись в різні види діяльності, людина може змінювати свої захоплення, а значить і напрямки. Для старшокласника це важливо, тому що до професійних захоплення - шлях до майбутнього [14].

Більшість фахівців з профорієнтації до найбільш важливих суб'єктивних умов вибору професії відносять мотиви, інтереси, схильності, здібності індивідуума до професії, яку він обирає. Саме це зумовлює готовність особистості до професійного самовизначення. Щодо вольових якостей особистості, її активності, здібності самостійно приймати рішення, то такими властивостями не приділяється достатньої уваги. Разом з тим , професійне самовизнач ення особистості вимагає прояву цих властивостей, тому що даний процес супроводжується різними суб'єктивними труднощами, подолання яких є необхідними для здійснення особистістю вибору свого подальшого трудового професійного шляху. Внутрішні, суб'єктивні труднощі, що знижують активність особистості та роблять її пасивною не адекватно до ситуації називаються психологічними бар'єрами. Проблема психологічних бар'єрів виявляє себе, що знижують ефективність її діяльності, у тому числі й у процесі професійного самовизначення. Емоційний механізм психологічного бар'єра полягає в посиленні негативних переживань і установок - сорому, почуття провини, страху, тривоги, низької самооцінки, асоційованих із задачею.

Вирішення проблеми психологічних бар'єрів і суттєвою умовою оптимізації процесу професійного самовизначення особистості у юнацькому віці. Ситуація вибору професії є актуальною починаючи з ранньої юності, отже виникнення психологічних бар'єрів у цьому процесі можливе не раніше цього віку. Труднощі професійного самовизначення, а також і психологічні бар'єри у підлітків та молодих школярів, не спостерігається. Це пояснюється тим, що вирішення питань пов'язаних з вибором професії вони можуть відкласти на більш пізній час.

...