Виховання, навчання, освіта як основа саморозвитку і самовдосконалення особистості
Актуальність вивчення проблеми самовдосконалення особистості. Детермінанти процесу становлення особистості. Вплив освіти, виховання і навчання на професійно-особистісний саморозвиток людини, окреслення його ознак. Шляхи особистісного зростання людини.
| Рубрика | Психология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.06.2015 |
| Размер файла | 29,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат
На тему: "Виховання, навчання, освіта як основа саморозвитку і самовдосконалення особистості"
Донецк 2015 г.
Зміст
- Актуальність
- Мета
- Виклад основного матеріалу
- 1. Виховання і освіта в аспекті саморозвитку
- 2. Виховання і самовиховання, їх взаємозв'язок
- 3. Позитивний вплив на саморозвиток
- Висновки
- Список використаної літератури
Актуальність
Актуальність вивчення проблеми самовдосконалення особистості зумовлюється тим, що в сучасних умовах зростає вагомість активності суб'єкта як чинника розвитку особистості, здатність особистості перетворювати буття власне й навколишнього світу на краще. У складних умовах суспільних змін найефективніше орієнтується, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування й використання нового та до постійного вдосконалення себе як особистості. Тому в суспільстві зростає увага до людини як носія сили, яка має стати рушієм та перетворювачем історії, а її світоглядна позиція, соціальна активність, воля визначають, якою бути їй самій та оточуючій дійсності, де вона живе.
Процес становлення особистості зумовлюється трьома основними детермінантами: впливом соціального середовища, освіти і навчання; цілеспрямованим виховним впливом суспільства на особистість через соціальні інститути та свідомим, цілеспрямованим впливом людини самої на себе, тобто самовдосконаленням. І якщо перші дві детермінанти мають об'єктивний характер, то третя є цілком суб'єктивною, оскільки характеризується процесами, що протікають у свідомості людини: осмисленням, оцінкою, відбором тих позитивних зовнішніх впливів, які складають основу її переконань, ідеалів, життєвих цілей, мотивів діяльності, звичок. Ці процеси лише тоді можуть називатись самовдосконаленням, коли вони являють собою свідомі, спрямовані дії особистості - такі, в яких людина виступає активним суб'єктом самоосвіти, морального, трудового, фізичного, естетичного саморозвитку (Н.Ф. Макарець).
Інтерес до проблеми самовдосконалення особистості знайшов відображення у роботах багатьох вчених як вітчизняної, так і зарубіжної психології. Впродовж тривалого часу, майже до кінця 80-х років XX століття, розгляд проблеми самовдосконалення відбувався в межах аналізу самовиховання як його вищого рівня; при цьому дослідники підкреслювали високий духовний рівень самовдосконалення, його позитивну спрямованість (Л.В. Батліна, В.О. Лозовой, Л.М. Сідак та ін.).
На сьогоднішній день залишається низка питань, що потребують осмислення, зокрема: виявлення особливої природи самовдосконалення, його сутності та змісту і на цій основі визначення його місця в ряді інших процесів саморозвитку особистості; визначення основних детермінант та індивідуальних стратегій самовдосконалення та самовиховання особистості. Оскільки самовдосконалення актуалізується в юнацькому віці, то саме цей віковий період складає значний науковий інтерес в плані вивчення феномену самовдосконалення, його психологічних механізмів та особливостей.
Мета
Мета статті полягає в розгляді впливу освіти, виховання і навчання на професійно-особистісний саморозвитку людини, окреслення його ознак та визначення завдань і шляхів особистісного зростання людини.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема саморозвитку особистості перебуває у центрі уваги багатьох науковців. На теоретико - методологічному рівні проблема саморозвитку особистості знайшла своє висвітлення в працях вітчизняних (Г. Костюк, І. Бех, Б. Вульфов, О. Газман, Г. Звенигородська, В. Зінченко, О. Киричук, Б. Кобзар, Л. Кулікова, А. Меренков, М. Ценко) та зарубіжних (Р. Бернс, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс та ін.) дослідників. Особливою глибиною вирізняються дослідження у таких напрямах: теоретичні розробки феномену "саморозвиток особистості". В останні три десятиріччя філософсько-епістемологічний, філософсько-етичний і філософсько-соціологічний аспекти усвідомленого саморозвитку особистості розроблялись Г.Ю. Глезерманом, І.А. Донцовим, Ю.Я. Злотніковим, В.П. Кисєльовим, С.М. Ковальовим, В.О. Лозовим, Д.С. Шимановським та ін.
Виклад основного матеріалу
1. Виховання і освіта в аспекті саморозвитку
Саморозвиток - це усвідомлений і керований особистістю процес, в результаті якого відбувається удосконалення фізичних, розумових і моральних потенцій людини, розгортання її індивідуальності. Процес саморозвитку не має меж, як немає меж досконалості людини.
Важливою умовою, первинною сходинкою саморозвитку особистості є виховання, навчання, освіта та самопізнання себе.
Виховання - це пристосування людини до середовища і умов існування. Коли новонароджена дитина зробила перший вдих, вона пристосувалася до середовища, в якій вона має жити. Проковтнувши перший їжу, новонароджений назавжди пристосувався до харчування. Розбивши ніс, він пристосувався ходити, не натикаючись на предмети, а заодно дізнається про існування більш твердих тіл. Впавши, назавжди відчує вплив земного тяжіння. Якщо людина пристосувалася до середовища, в якій вона існує, вона виховався. Не дуже важливо під впливом і за допомогою яких сил йому це вдалося, чи сам він усвідомив необхідність найбільш доцільної поведінки або йому допомогли. Завдяки вихованню людина стає цивілізованою. Без допомоги кваліфікованих вихователів вона досягає мало, без виховання залишається лише біологічною істотою.
Поняття "виховання" може розглядатися:
У загальному філософському сенсі як пристосування людини до умов життя;
У соціальному сенсі - як передачу досвіду життя і поведінки від старших поколінь до молодших;
У широкому педагогічному значенні - як процес і результат всіх впливів на людину;
саморозвиток самовдосконалення навчання виховання
У вузькому педагогічному значенні - як спеціально організоване, цілеспрямоване і кероване вплив колективу, вихователів на вихованця з метою формування у нього заданих якостей, здійснюване в навчально-виховних закладах;
У практичному сенсі - як процес і результат виховної діяльності (вихователів, наставників і ін.), спрямованої на вирішення конкретних виховних завдань.
Наступна основна категорія саморозвитку - навчання.
У найбільш загальному значенні - це робота над собою з метою придбань знань. Іноді навчанням називають придбання досвіду. Навчання відбувається постійно і в будь-яких умовах. Для прискорення цього процесу винайдені навчальних заклади, в яких навчання доручається спеціально підготовленим людям - педагогам. У "шкільному" розумінні навчання - це спеціально організований, цілеспрямований і керований процес взаємодії вчителів та учнів, спрямований на засвоєння знань, умінь, навичок, формування світогляду, розвиток розумових сил і потенційних можливостей учнів, закріплення навичок самоосвіти у відповідності з поставленими цілями. Основу навчання складають знання, вміння, навички. Повідомляючи учнем ті чи інші знання, педагоги завжди надають їм потрібну спрямованість, формуючи як би попутно, а насправді досить докладно найважливіші світоглядні, соціальні, ідеологічні, моральні та багато інших установки. Тому навчання має виховний характер. Так само ми повинні визнати, що в будь-якому вихованні завжди міститься елементи навчання. Навчаючи - виховуємо, виховуючи - навчаємо.
Освіта - результат навчання. Освіта - система накопичувальних в процесі навчання знань, умінь, навичок, способів мислення. Саме система, а не обсяг розрізнених відомостей. В даний час наявність величезного обсягу знань, накопичених людством, не дозволяє стверджувати, що людина коли-небудь зуміє опанувати ними повністю навіть після дуже тривалого навчання. Отримання освіти свідчить лише про оволодіння заданим обсягом систематизованих знань, умінь у визначеній області та досягненні необхідного для виконання професійних дій рівня самостійного мислення. У стародавньому афоризмі "освіта є те, що залишається, коли все вивчене забувається" - велика частка істини.
У залежності від обсягу отриманих знань і досягнутого рівня самостійності мислення розрізняють початкову, середню і вищу освіту. За характером і спрямованості освіта підрозділяється на загальне, професійне й політичне.
Поняття розвитку виходить за межі педагогіки, вивченням різних сторін людського розвитку займаються багато наук. У педагогічному сенсі розвиток - це процес і результат кількісних і якісних змін людини. Воно пов'язане з постійними переходами з одного стану в інший, сходженням від простого до складного, від нижчого до вищого. У людському розвитку проявляється дія універсального філософського закону взаємопереходу кількісних змін у якісні і навпаки. Розвиток людини - дуже складний процес об'єктивної дійсності.
2. Виховання і самовиховання, їх взаємозв'язок
Прогресивні дослідники розуміли виховання як "суспільний інститут, покликаний з ніжного віку готувати людей за допомогою настанов та прикладу, переконанням і примусом до практичної діяльності та до неухильного застосування в житті засвоєних правил" (Г. Сент-Джон).
Виховання як говорилося вище це цілеспрямований і організований процес формування особистості. Виховання - двигун суспільного розвитку.
Самовиховання - Свідома діяльність, спрямована на якомога більш повну реалізацію людиною себе як особистості.
Грунтуючись на активізації механізмів саморегуляції, самовиховання припускає наявність ясно усвідомлених цілей, ідеалів, особистісних смислів. Самовиховання - відносно пізнє придбання онтогенезу, пов'язане з певним рівнем самосвідомості, критичного мислення, здатності та готовності до самовизначення, самовираження, саморозкриття, самовдосконалення. Самовиховання базується на адекватній самооцінці, відповідної реальним здібностям людини, критичному аналізі ним своїх індивідуальних особливостей та потенційних можливостей. У міру підвищення ступеня усвідомленості саморозвитку особистості. Самовиховання перебувати в нерозривному взаємозв'язку з вихованням, не тільки підкріплюючи, але й розвиваючи процес формування особистості. Необхідними компонентами самовиховання є самоаналіз особистісного розвитку, самозвіт і самоконтроль. У прийоми самовиховання входять самонаказ, самоодобреніе, самонавіювання.
Сучасними психологами виховання розглядається як одне з найбільш важливих напрямків особистісного вдосконалення людини з метою досягнення нею власних ціннісних (життєвих) орієнтирів. Іншими словами самовиховання є одним з неодмінних умов всебічного розвитку особистості, як природний прояв сутності людини, якій в силу його природи притаманне прагнення до самореалізації, саморозвитку та самовдосконалення. Реалізуючи можливості самовиховання, людина здобуває більшу активність, цілеспрямованість, стійкість до впливу негативних факторів.
За своєю сутністю професійне самовиховання - явище соціальне. Воно визначається рядом об'єктивних соціальних умов: вимогам суспільства, системою соціальних впливів, яким піддається людина в процесі навчання, виховання, розвитку та психологічної підготовки, виконання своїх службових і громадських обов'язків. Під впливом цих умов людини створюються внутрішні передумови для самовиховання, формуються потреби, погляди та переконання, уточнюються або складаються життєві ідеали і цілі, якими людина керується в цілеспрямованій роботі над собою.
Професійне самовиховання, перш ніж перетворитися на один з найважливіших засобів особистісного самовдосконалення людини, в один з головних шляхів його всебічного розвитку, передбачає певний рівень вихованості особистості, її готовності і здатності до самосвідомості. Самоаналізу, самооцінці, до порівняння і зіставлення своїх вчинків з вчинками інших людей і вироблення стійкої установки на постійне самовдосконалення. А це означає, що між вихованням і самовихованням існує складна діалектичний взаємозв'язок: виховання передує самовихованню, стимулює і скеровує. Самовиховання, у свою чергу, будучи результатом виховання, надає йому дієвість і до певної міри завершеність. У результаті виховні впливи, що надаються на людей, в значній мірі сприяють розвитку їх внутрішніх потреб у духовному і фізичному вдосконаленні, прагненні до професійного самовиховання.
Початком професійного самовиховання служать освіта, самопізнання і самовизначення, здійснювані за допомогою самосвідомості і самовивчення. У процесі самопізнання і самовизначення формується ідеал, мета і завдання самовиховання, а також визначаються методи, засоби і прийоми роботи над собою. У відповідності з метою і конкретними завданнями людина, яка вирішила займатися самовихованням, приймає самозобов'язання, визначає правила особистої поведінки, які стають основою самоорганізації особистого життя і службової діяльності. Дотримання виробленим правилам поведінки відображає внутрішньо прийняті рішення розвивати (формувати) або змінювати (реконструювати) у себе ті чи інші якості.
3. Позитивний вплив на саморозвиток
Для більш ефективного саморозвитку людина повинна ставити і виконувати певні завдання, направленні на більш ефективне і глибше самовдосконалення:
1. Дидактичні (навчальні) завдання полягають пошуку знань, вмінь і навичок відповідно до профілю професійної підготовки. У сучасному постійно мінливому світі важливого значення набуває підготовка особистості до самоосвітньої діяльності, тому важливо опановувати навики самостійної роботи, уміннях творчо опрацьовувати інформацію, та безперервно шукати нову інформацію, адже ще Д. Дідро підкреслював, що "люди перестають мислити, коли перестають читати".
2. Виховні завдання спрямовані на формування всебічно розвиненої особистості: її емоцій, волі, характеру, мотивації діяльності, ціннісних орієнтацій, інтелекту, моральних якостей. Проблеми виховання і навчання нерозривно пов'язані, оскільки спрямовані на людину як єдине ціле.
Прогресивні мислителі всіх часів і народів ніколи не протиставляли навчання і виховання, а завжди поєднували ці функції. На думку Платона". найбільш важливим у навчанні ми визнаємо відповідне виховання". Він також стверджував, що "ніхто не стає гарною людиною випадково". Сутність виховання з позицій філософії можна визначити як перетворення культури людства в індивідуальну форму існування особистості, у засвоєнні особистістю соціального досвіду, тобто те зовнішнє об'єктивне, те краще, що є в соціальному досвіді, повинно перетворитися в суб'єктивне - погляди і переконання, вчинки і поведінку людини. На сучасному етапі розвитку українського суспільства ідеалом виховання має стати всебічно розвинута, високоосвічена, соціально активна і національно свідома особистість, яка наділена громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку, самовдосконалення і творчої діяльності. Провідною ланкою виховної роботи у ВНЗ є формування світогляду студентів, яке відбувається в тісній єдності з вихованням їхніх високих моральних якостей.
У системі самовиховання загальнолюдське і національне має співвідноситися як ціле і частина, адже особистість індивідуально проходить основні етапи духовного розвитку людства. Ця теза обґрунтована в передмові до "Феноменології духу" Гегеля як закон збігу онтогенезу (розвитку індивіда) і філогенезу (розвитку людства як виду). Тому однією з найбільш важливих функцій системи саморозвитку постає самонавчання молодої людини орієнтації у всій різноманітності духовної скарбниці людства. Вивчення рідної мови, історії, духовної і матеріальної культури, звичаїв і традицій народу, народних обрядів повинно стати не лише джерелом знань, але й важливим засобом формування самосвідомості.
Вітвицька С.С. підкреслює, що реалізація суспільного ідеалу і завдань самовиховання особистості може здійснюватися засобами:
виховання особистості на взірцях життєдіяльності авторитетних, висококваліфікованих людей, носіїв високої загальної світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури. Слід при цьому ураховувати відому педагогічну аксіому: тільки особистість може виховати особистість;
створення для себе необхідних умов для вільного розвитку особистості, мислення і загальної культури, шляхом спроби різноманітних видів творчої діяльності (навчально-дослідної, науково-дослідної, технічної, культурне-просвітницької, правоохоронної та ін.);
формування "Я" - концепції особистості на основі самоосвіти, саморозвитку, самовиховання та самовдосконалення;
дотримання принципів здорового способу життя, запобігання вживання алкоголю, наркотиків, викорінення шкідливих звичок та профілактики девіантної поведінки.
Висновки
Актуальність вивчення проблеми самовдосконалення особистості зумовлюється тим, що в сучасних умовах зростає вагомість активності суб'єкта як чинника розвитку особистості, здатність особистості перетворювати буття власне й навколишнього світу на краще. У складних умовах суспільних змін найефективніше орієнтується, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування й використання нового та до постійного вдосконалення себе як особистості. Тому в суспільстві зростає увага до людини як носія сили, яка має стати рушієм та перетворювачем історії, а її світоглядна позиція, соціальна активність, воля визначають, якою бути їй самій та оточуючій дійсності, де вона живе.
Процес становлення особистості зумовлюється трьома основними детермінантами: впливом соціального середовища; цілеспрямованим виховним впливом суспільства на особистість через соціальні інститути та свідомим, цілеспрямованим впливом людини самої на себе, тобто самовдосконаленням. І якщо перші дві детермінанти мають об'єктивний характер, то третя є цілком суб'єктивною, оскільки характеризується процесами, що протікають у свідомості людини: осмисленням, оцінкою, відбором тих позитивних зовнішніх впливів, які складають основу її переконань, ідеалів, життєвих цілей, мотивів діяльності, звичок.
Ці процеси лише тоді можуть називатись самовдосконаленням, коли вони являють собою свідомі, спрямовані дії особистості - такі, в яких людина виступає активним суб'єктом самоосвіти, морального, трудового, фізичного, естетичного саморозвитку (Н.Ф. Макарець). Інтерес до проблеми самовдосконалення особистості знайшов відображення у роботах багатьох вчених як вітчизняної, так і зарубіжної психології. Впродовж тривалого часу, майже до кінця 80-х років XX століття, розгляд проблеми самовдосконалення відбувався в межах аналізу самовиховання як його вищого рівня; при цьому дослідники підкреслювали високий духовний рівень самовдосконалення, його позитивну спрямованість (Л.В. Батліна, В.О. Лозовой, Л.М. Сідак та ін.). Однак, на нашу думку, процес самовдосконалення особистості, хоча й тісно пов'язаний із такими процесами як саморозвиток, самовиховання, має певні відмінності і це зумовлює необхідність його вивчення як самостійного предмету дослідження, виявлення його чинників та психологічних особливостей.
На сьогоднішній день залишається низка питань, що потребують осмислення, зокрема: виявлення особливої природи самовдосконалення, його сутності та змісту і на цій основі визначення його місця в ряді інших процесів саморозвитку особистості; визначення основних детермінант та індивідуальних стратегій самовдосконалення особистості. Оскільки самовдосконалення актуалізується в юнацькому віці, то саме цей віковий період складає значний науковий інтерес в плані вивчення феномену самовдосконалення, його психологічних механізмів та особливостей.
Список використаної літератури
1. Коваленко Е.А. Самовиховання особистості: філософсько-етичний аспект // Філософія. Науковий вісник. - Харків: ХДПУ. - 1998. - Вип.1. - С.122-125.
2. Коваленко Е.А. Соціально-історичні типи суспільних систем і основні стратегії саморозвитку особистості // Наукові записки Харківського військового університету. Серія: Соціальна філософія, психологія. - Харків: ХВУ. - 2004. - Вип.2 (20). - С.152-160.
3. Колісник О. Духовний потік психіки // Соціальна психологія. - 2006. - № 2. - C.16-30.
4. Колісник О. Духовний саморозвиток особистості // Соціальна психологія. - 2006. - № 1. - C.62-77.
5. Колісник О.П. Саморозвиток духовності особистості // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - № 2. - C.12-18
6. Маралов В.Г. Психология самопознания и саморазвития. - М.: Издательский центр "Академия”, 2002. - 256 с.
7. Мерзлякова О. Самореалізація особистості // Науковий світ. - 2007. - № 9. - C.28-29
8. Скуратівський Л. Методика розвитку і саморозвитку духовної індивідуальності у вченні // Українська мова і література в школі. - 2000. - № 2. - C.69-71
9. Шевченко В. Саморозвиток як чинник становлення творчої особистості // Директор школи, ліцею, гімназії. - 2004. - № 2-3. - C.142-154
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Розвиток людини як процес становлення та формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх керованих і некерованих чинників, серед яких провідну роль відіграють виховання та навчання. Фактори даного процесу та існуючі в даній сфері теорії.
презентация [2,5 M], добавлен 03.09.2014Закономірності становлення самосвідомості особистості. Формування "Я-концепції" особистості. Важлива роль у формуванні самооцінки зіставлення образу реального "Я" з образом ідеального "Я". Форми активності людини, особа як суб'єкт самовдосконалення.
курсовая работа [82,7 K], добавлен 22.08.2010Самооцінка як центральне утворення особистості. Становлення самосвідомості підлітка: почуття дорослості, самоствердження, самооцінка. Психологічна проблема батьківського сімейного виховання. Соціальна ситуація особистісного зростання сучасного підлітка.
курсовая работа [62,8 K], добавлен 11.01.2016Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу. Ефективність психогімнастики як засобу емоційного впливу на формування особистості дитини дошкільного вiку.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 09.02.2011Психологічний аналіз проблеми саморозвитку підлітків, феномен саморозвитку як психолого-педагогічна проблема. Суть, механізми та структура саморозвитку, психологічні умови формування здатності до саморозвитку, процедура та опис методик дослідження.
дипломная работа [2,2 M], добавлен 29.11.2011Особистість як об'єкт дослідження в психології, спроби її визначення, структура та елементи. Етапи формування та розвитку особистості людини як багатогранного процесу, фактори, що чинять вплив на нього. Проблеми, що негативно відбиваються на особистості.
курсовая работа [31,9 K], добавлен 16.03.2010Концепції психологічних основ виховання в сучасній педагогічній психології. Роль дитинства в становленні особистості. Поняття виховного впливу і їх класифікація. Застосування колекційних психогімнастичних програм для розвитку особистості дошкільника.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 09.03.2011Аналіз підходів до поняття нарцисизму, причини та передумови для його формування. Вплив особливостей сімейного виховання на розвиток нарцисичної та психічно стійкої особистості. Вивчення нарцисичного розладу як порушення процесу самоідентифікації.
статья [25,4 K], добавлен 06.09.2017Напрямки всебічного розвитку особистості. Завдання розумового, морального, трудового, естетичного та фізичного виховання. Розвиток особистості і освіта: історичний вимір. художня творчість і мистецтво як засоби духовного розвитку особистості дитини.
курсовая работа [50,2 K], добавлен 12.03.2012Сутність особистості - системи психологічних характеристик, що забезпечують індивідуальну своєрідність, тимчасову і ситуативну стійкість поведінки людини. Вивчення теорій особистості - сукупності гіпотез про природу і механізми розвитку особистості.
реферат [31,0 K], добавлен 20.09.2010Актуальність проблеми виховання майбутнього фахівця з вищою освітою. Мета, завдання та зміст виховання студентської молоді. Особливості розвитку моральної свідомості студентів. Специфіка психологічних механізмів, критерії та етапи формування особистості.
контрольная работа [25,2 K], добавлен 16.05.2011Характеристика проблеми повторного вибору професії в життєтворчому процесі людини. Дослідження основних зовнішніх та внутрішніх чинників мотивації повторного навчання. Висвітлення проблеми самодетермінації в навчанні осіб, що повторно навчаються.
статья [171,7 K], добавлен 05.10.2017Медіа-освіта у сучасних школах. Соціально-педагогічні проблеми впливу ЗМІ на молодь. Дослідження актів насилля, демонстрованих глядачеві телебачення. Інтернет-залежність та її вплив на виховання підлітків та юнацтва. Вплив мульфільмів на психіку дитини.
курсовая работа [294,0 K], добавлен 17.05.2015Психологічна структура особистості. Головні однопорядкові підструктури особистості. Поняття про діяльність та її основні різновиди. Особливості спільної діяльності. Вплив соціального середовища на розвиток особистості. Загальний психічний розвиток людини.
контрольная работа [29,7 K], добавлен 24.08.2011Соціальна поведінка особистості і форми її формування. Соціальна установка і реальна поведінка. Конформність як прояв соціальної поведінки. Соціалізація і соціальна поведінка особистості. Вплив референтної групи на соціальну поведінку особистості.
контрольная работа [36,7 K], добавлен 17.10.2007Визначення основних етапів побудови нової особистості. Вивчення змісту психосинтезу як методу інтегрального виховання індивіда. Характеристика психічних розладів, що можуть виникнути на критичних стадіях духовного пробудження та розвитку людини.
реферат [25,6 K], добавлен 13.09.2010Колектив і його вплив на становлення особистості. Роль педагога і шляхи формування учнівського колективу. А. Макаренко та В. Сухомлинський про вплив дитячого колективу на особистість. Досвід роботи Стахановської школи з проблеми формування колективу.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 27.06.2012Аналіз впливу на розвиток особистості людини таких біологічних факторів як спадковість, уроджені особливості, стан здоров'я. Вивчення поняття особистості, його структури. Характеристика індивідуальності, як неповторного поєднання психічних особливостей.
реферат [17,5 K], добавлен 16.01.2010Пізнавальні процеси психіки. Соціально-психологічні аспекти взаємовідносин у соціальних групах. Основи теорії виховання. Психічні стани та властивості. Тести для дослідження особистості. Емоційні процеси психіки. Форми організації і методи навчання.
учебное пособие [513,2 K], добавлен 19.12.2010Визначення місця і загальних функцій ціннісних орієнтацій в цілісній структурі людини. Вивчення процесів, які детермінують поведінку. Екзистенціальні вибори в процесі становлення людини. Місце ціннісних орієнтацій в психологічній структурі особистості.
реферат [35,2 K], добавлен 07.04.2011
