Актуальність дослідження. Проблема кризових станів є надзвичайно важливою на сучасному етапі розвитку суспільства, що пов'язано з умовами суспільного життя, які все більш ускладнюються. Вони ставлять людину у ситуацію вибору життєвої позиції, вимагають від особистості розкриття своїх можливостей, збереження цілісності свого внутрішнього світу і його вдосконалення в гармонії з собою, іншими людьми і життям в цілому. Унікальність людини полягає в її здатності брати активну участь в процесі життєдіяльності і тим самим творити своє буття, тобто бути суб'єктом, автором життєтворчості.

Представники різних напрямів в психології вказували на значущість в житті особистості кризових ситуацій, пов'язаних з переосмисленням своєї життєвої позиції, що знайшло відображення в розумінні кризової ситуації як такої, що потенційно формує відповідальну, наділену сенсом життєву позицію (Ф. Є. Василюк, Д.О. Леонтьєв, Т.М. Титаренко, Л.В. Сохань, Д. Б'юдженталь, А. Ленгле, В. Франкл, І. Ялом, А.М. Дорожевець, С.В. Кривцова, С. Левін, Н.Д. Левітов, А.В. Ляшук, Н.М. Пилипенко, В.М. Ямницький), котра спирається на гуманістичні цінності.

Переживання особистістю кризових ситуацій, станів відбивається на усіх сторонах її життя. І якщо роль нормативних криз в житті людини досить вивчена, то дослідження так званих "ненормативних" криз в психології практично не представлені. Найбільш складною для подолання є екзистенційна криза, що зачіпає базові основи буття людини. Як правило, така криза стає межею, виходячи за яку людина немов переживає заново своє становлення, змінює погляди на значущість тих або інших цінностей, цілей, способів їх досягнення і реалізації. Виходячи з цього, закономірне припущення про те, що екзистенційна криза впливає на життєву творчу позицію, але залишається не з'ясованим, в чому полягає цей вплив, чи сприяє він формуванню і розвитку життєтворчої позиції, або ж виступає перешкодою для самоактуалізації і самореалізації особистості.

Пізнання особистості в контексті кризових ситуацій і життєвих позицій, аналіз чинників, сприяючих розвитку і саморозвитку, особистісному зростанню, сприяє глибшому і цілісному уявленню про її процеси, інтеграційному погляду на особистість.

Не зважаючи на значну розробленість окремих аспектів цієї тематики залишається неясною низка питань, передусім, про можливість виділення кризових ситуацій, зокрема екзистенційної кризи, як чинника формування творчої життєвої позиції, що і зумовило актуальність цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження включена в тематичний план наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України у рамках комплексної теми лабораторії психології творчості "Психологічні особливості творчої діяльності в складних і екстремальних умовах", зокрема теми "Психологічні дослідження творчих перцептивних процесів на різних вікових рівнях" (номер держреєстрації 0107U012430), затверджена вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 4 від 26.03.2007) і узгоджена в Бюро Ради з координації наукових досліджень в області педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 30.10.2007).

Об'єкт дослідження - творча життєва позиція особистості.

Предмет - специфіка формування творчої життєвої позиції особистості в ситуації екзистенційної кризи.

Мета дослідження полягає у встановленні впливу екзистенційної кризи на формування творчої життєвої позиції особистості.

Гіпотеза дослідження полягає в припущеннях про:

1. існування етапності проходження особистістю екзистенційної кризи;

2. вплив екзистенційної кризи на формування творчої життєвої позиції особистості.

Для досягнення мети дослідження і перевірки висунених гіпотез вирішувалися наступні завдання:

1. розкрити психологічний зміст понять "життєтворчість", "творча життєва позиція";

2. виділити структуру, чинники і умови формування творчої життєвої позиції;

3. теоретично обґрунтувати особливості формування і розвитку життєвої творчої позиції в умовах переживання кризової ситуації;

4. встановити зміст і особливості проходження особистістю екзистенційної кризи;

5. виявити вплив екзистенційної кризи на формування творчої життєвої позиції особистості залежно від її життєтворчих стратегій;

6. визначити можливості використання екзистенційної кризи для розкриття творчого потенціалу особистості по відношенню до власного життя.

Теоретико-методологічні основи дослідження складають: теоретико-методологічні засади психології творчості (А.В. Брушлінський, В.О. Моляко, Я.О. Пономарьов, В.А. Роменець), психологічні теорії життєтворчості (К.О. Абульханова-Славська, Д.О. Леонтьєв, Л.В. Сохань, В.М. Доній, І.Г. Єрмаков, В.М. Ямницький), психологічні дослідження життєвого шляху (К.О. Абульханова-Славська, О.Г. Асмолов, Д.О. Леонтьєв, Н.А. Логінова, Л.В. Сохань, В.М. Доній, І.Г. Єрмаков, К.В. Карпинський); положення екзистенційного напряму в психології (С. К'єркєгор, В. Франкл, М. Хайдеггер, І. Ялом, К. Ясперс, А. Ленгле, С. Мадді, Ф. Фанч, С.В. Крівцова); положення інтеграційного підходу до розвитку особистості (В.В. Козлов, О.Ю. Коржова, Є. Є. Савюк); сучасна методологія наукового пізнання (Х. - Г. Гадамер, Е. Гуссерль, П. Рікер, Р. Ріккерт, В.С. Стьопін, А.А. Брудний, Н.Б. Лавренчук); теоретичні і методологічні підходи до психологічного пізнання (В.М. Дружинін, С.Д. Смірнов, Є.Г. Юдін, Л.Ф. Бурлачук, В.В. Знаков, А.В. Юркевич, Т.В. Корнілова, В.О. Мазілов).

Для реалізації завдань дослідження використовувалися наступні методи:

1) теоретичний аналіз наукових джерел;

2) комплекс емпіричних методів: спостереження, тестування, експеримент;

3) статистичні: первинні описові статистики (знаходження середніх величин, стандартного квадратичного відхилення, процентних співвідношень), кореляційний, факторний, кластерний аналіз, порівняння вибірок за рівнем вираженості ознак (розрахунок параметричного критерію Стьюдента для залежних і незалежних вибірок); для обробки даних використовувалися програмні пакети STATISTICA 6.0 і SPSS 13.0.

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечувалася теоретичним аналізом проблеми, відповідністю використовуваних методів меті і завданням дослідження, послідовною реалізацією теоретичних положень при рішенні завдань дослідження, кількісним і якісним аналізом емпіричних даних.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2006-2010 років і включало наступні етапи: пошуково-теоретичний (2006-2008 рр.), дослідницько-експериментальний (2007-2009 рр.) і теоретично-узагальнюючий (2009-2010 рр.).

Експериментальна база дослідження. У дослідженні брали участь студенти Одеського державного медичного університету, Християнського гуманітарно-економічного університету, Одеської національної академії зв'язку ім. С.С. Попова, клієнти приватного психологічного кабінету.

Наукова новизна і теоретична значущість отриманих результатів полягає в тому, що:

Вперше:

- проведена диференціація екзистенційної кризи від інших типів (життєвої, особистісної);

екзистенційна криза творча життєва позиція

- встановлені особливості впливу екзистенційної кризи на формування творчої життєвої позиції;

- виявлені специфічні зміни життєтворчих компонентів при екзистенційній кризі у особистостей з різними видами життєтворчих стратегій;

- експериментально доведена етапність екзистенційної кризи і встановлені характерні для кожного етапу особистісні зміни;

- експериментально підтверджено, що зниження рівня усвідомленості життя і наступне його підвищення не є необхідним і достатнім для діагностики екзистенційної кризи.

Уточнено:

поняття "творча життєва позиція", яка є компонентом особистості, що відбиває цілісну систему її ціннісно-смислових відношень до різних сторін життя: до творчої реалізації життя, до людей, що творчо реалізовують себе в житті, до себе як до автора життя, до життя як до концепції і до життєтворчої практики.

Дістало подальшого розвитку:

поняття життєтворчості, яка розглядається як особливий вид творчого процесу, що має специфічні характеристики;

положення стратегіального підходу в психології творчості щодо типів життєтворчих стратегій.

Практична значущість отриманих результатів полягає: у визначенні шляхів впливу екзистенційної кризи на рівень сформованості творчої життєвої позиції особистості; у виявленні категорій, показників і динаміки зазначеного процесу; у проектуванні системи психологічних впливів щодо оптимізації творчої життєвої позиції особистості; в можливості використання отриманих даних в практичній діяльності психологів-консультантів при діагностиці, психокорекції і супроводі особистостей, що переживають екзистенційну кризу. Також, отримані дані можна використовувати у навчальному процесі, зокрема при підготовці студентів-психологів та при психологічному супроводі учнів та студентів для сприяння розкриттю їх творчого потенціалу на матеріалі власного життя.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації обговорювалися і отримали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми психології творчості" (Луганськ-Київ, 2008), Міжнародна науково-практична конференція "Когнітивні процеси та творчість" (Одеса, 2009), Друга міжнародна науково-практична конференція "Культурно-історичний і соціально-психологічний потенціал особи в умовах трансформаційних змін в суспільстві" (Одеса, 2009); ІІ міжнародна науково-практична конференція "Психологія особистості: теорія, досвід, практика" (Одеса, 2009), Х Міжнародна наукова психологічна конференція "Психологічні проблеми творчості" (Київ, 2010); всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Проблеми психологічного консультування" (Одеса, 2007); всеукраїнських науково-практичних інтернет-конференціях: "Простір і час сучасної науки" (Київ, 2007); наукових психологічних конференціях: "Психологічна проблема творчості та обдарованості" (Київ, 2007); на засіданнях лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України.

Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у навчальний та виховний процес підготовки учнів до виступів у Одеській середній спеціалізованій музичній школі-інтернаті ім. проф.П. П. Столярського (довідка № 100 від 01.04.2010 р.), у психокорекційний процес Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з обмеженими можливостями м. Іллічівськ Одеської області (довідка № 224 від 07.04.2010 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації викладений у 8 публікаціях, з яких - 7 в спеціалізованих виданнях, включених до переліку, затвердженого ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (294 джерела, з них - 18 іноземною мовою) і додатків (28 стор.). Загальний обсяг дисертації складає 259 сторінок, обсяг основного тексту - 186 сторінок, робота включає 35 таблиць (15 стор.) та 22 рисунки (8 стор.).

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, завдання дослідження, його об'єкт, предмет та методологічні основи, висвітлено наукову новизну і теоретичне значення роботи, а також практичну значущість отриманих результатів, визначено гіпотезу, наведено дані про апробацію і впровадження одержаних результатів дисертаційного дослідження у практику.

У першому розділі - "Екзистенційна криза в життєтворчості особистості" - викладено результати аналізу літературних джерел з досліджуваної проблеми, проаналізовано й узагальнено провідні напрямки та підходи до її вивчення.

На основі значної кількості відповідних джерел показано, що проблема впливу екзистенційної кризи на життєтворчість особистості, попри значний досвід дослідження окремих її аспектів, залишається до сьогодні найбільш вагомою й актуальною не лише в галузі психології, але і в системі людинознавства загалом.

Проведений аналіз і розгляд сутнісних характеристик поняття "життєтворчості" дозволили розкрити його зміст, а також спільні з творчим процесом і відмінні від нього ознаки. Порівнюючи основні характеристики життєтворчості і творчого процесу, було зроблено висновок про збіг значної їх кількості. І у тому, і в іншому випадку мова йде про включеність ініціатора (творця, автора, суб'єкта) в нестереотипний процес, що не має зовні регламентованих часових рамок, носить перетворюючий характер та потенційно приводить до отримання об'єктивно або суб'єктивно якісно нового продукту (матеріального або ідеального). Це дало можливість розглядати життєтворчість як особливий вид творчого процесу, що має специфічні характеристики. Зазначено, що на відміну від творчого процесу, який має результатом продукт (матеріальний або нематеріальний), що онтологічно розташований або виноситься поза межі людини, результатом життєтворчості є онтологічно розташований в людині ідеальний (духовний, ціннісний, смисловий) продукт, який виражається в життєвій позиції особистості, що потенційно трансцендується поза межі власного "Я".

Констатується, що ситуація життєтворчості пов'язана з тим, що творіння свого життя - це акт вибору, причому вибору не між наявними, доступними для привласнення альтернативами життя, а вибору становлення творчої особистості, під час якого приймається позиція, що сприяє здійсненню унікального життя. Виходячи з цього, використання поняття "суб'єкт" при визначенні ролі особистості щодо процесу життєтворчості представляється не достатньо коректним, оскільки приводить до редукції особистості до однієї з її форм прояву, як правило, діяльності і специфічної її форми - пізнання. Крім цього, поняття "суб'єкт", на відміну від поняття "автор", не зачіпає смисловий, духовний, екзистенційний вимір особистості.

Прояв авторства можливий за наявності у людини стійкої системи цінностей, ідеалів, установок, які знаходять своє віддзеркалення в системі відносин людини до світу, до людей, до свого місця і призначення в світі, тобто в її позиції.

Показано, що дослідження позиції особистості розвивалися від вивчення окремих її складових: світогляду, спрямованості і потреб, соціального статусу, ролі або способу включення в життя суспільства, окремої якості особистості, - до комплексного її вивчення як системи відносин.

Життєва позиція як система відносин означає інтеграцію домінуючих виборчих відносин людини в якому-небудь істотному для неї питанні. Вона визначає характер переживань особистості, особливості сприйняття дійсності, характер поведінкових реакцій на зовнішні дії.

Встановлено, що життєва творча позиція виступає окремим видом життєвої позиції і є компонентом особистості, який відображає цілісну систему її ціннісно-смислових відношень до різних сторін життя: до творчої реалізації життя, до людей, що творчо проявляють себе в житті, до себе як до автора життя, до життя як до концепції і до життєтворчої практики.

На даний момент ще чітко не окреслені рамки проблемного поля з питання формування життєвої творчої позиції. У сучасних дослідженнях тільки намічаються перспективні напрями вивчення цього процесу, одним з яких є виділення чинників формування життєвої творчої позиції. В цілому, до даних чинників відносять: розвиток рефлексії, самосвідомості і самопізнання; розвиток здатності до емпатії, наявність потреби в особистісному зростанні і самовизначенні, створення цілісної системи ціннісних орієнтацій, ситуацію ціннісно-смислового вибору; автентичність і конгруентність у взаємодії з життєвим світом, розширення меж власного життєвого світу, наявність умов для духовно-етичної активності.

Звернення до стратегіального підходу, дозволяє припустити, що важливе місце при формуванні і розвитку життєвої позиції відводиться переважаючій стратегії життєтворчості особистості (аналогізування, комбінування, реконструювання, універсальна або ситуативна (спонтанна) стратегія).

Крім вказаних чинників, деякі автори (Н.А. Козирева, Т.В. Попова, В.М. Ямницький) відзначають роль проблемних ситуацій і криз у формуванні життєтворчої позиції. Проте цілеспрямованих досліджень з даного питання не проводилося.

Поняття екзистенційної кризи в психології пов'язане з втратою буттєвої основи існування, яка полягає у фундаментальних екзистенційних даностях. Відмінність екзистенційної кризи від інших видів полягає в переживанні втрати самого задуму свого життя як об'єктування себе-в-світі, тоді як для життєвої кризи характерне переживання неможливості реалізації існуючого задуму, а для особистісної - переживання втрати автентичності "образу Я", неможливості реалізації "буття собою".

З позицій інтеграційного підходу в екзистенційній кризі як нелінійному процесі можна виділити 4 умовних етапи: мобілізаційний; деформаційний; дезінтеграційний; інтеграційний.

Найбільш характерними ознаками екзистенційної кризи є відчуття самоти, невпевненість в собі, відчай, агресія по відношенню до оточуючих, відчуття ворожості з їх боку, актуалізація базових питань екзистенції, зміна системи цінностей, суб'єктивне переживання несправедливості життя, страх смерті.

Проходження екзистенційної кризи ставить людину перед вибором: повернутися до колишнього способу життя або переглянути життєві цінності і сенси. Один з конструктивних способів виходу з кризи полягає у прийнятті відповідальності за отримання або створення суб'єктивно нових способів побудови життєвого шляху, заснованих на становленні авторської позиції по відношенню до власного життя. Зіткнення людини з проблемною творчою ситуацією, що відноситься до граничних сенсів буття, може служити причиною виникнення екзистенційної кризи. В екзистенційній філософії подібні проблемні ситуації прийнято називати "граничними", тоді як психологія даного напряму користується терміном "екзистенційний виклик". Відповідаючи на нього, людина обирає свій життєвий шлях, займає нову або затверджується в колишній життєвій позиції.

Формування і розвиток життєвої творчої позиції відбувається в умовах необхідності подолання (переживання) кризової ситуації. Вона виявляється в зіткненні необхідності реалізації власного життя і відсутності його задуму для здійснення у відомій формі і відомим особистості способом і проходить наступні етапи: від використання ситуації або стану як "відправної крапки" для формування ідеї або задуму - через перетворення початкової ситуації згідно до особистісно значущих сенсів - до реалізації ідеї (задуму), зокрема ідеї життя, без опори на зовнішні або внутрішні форми ситуативного плану.

Екзистенційна криза виступає переломним моментом в життєвому шляху особистості. Проте напрям подальшого розвитку життєвого шляху непередбачуваний, відносно індетермінований і залежить від позиції особистості, яка є результатом відповідального вибору вільної людини. Екзистенційна криза може сприяти формуванню нової системи відносин людини до різних сторін свого життя, заснованого на свідомому виборі власної "причинності" в житті, прийнятті відповідальності за те, що відбувається в життєвому просторі, творчому ставленні до себе і свого життя.

Спроба емпіричної верифікації наведеного припущення і складає зміст наступних розділів даного дисертаційного дослідження.

У другому розділі - "Методологічні основи дослідження" - наводиться методологічне обґрунтування дослідження, приводяться результати операціоналізації понять "екзистенційна криза" та "творча життєва позиція", подається загальна процедура організації дослідження, обґрунтовується комплекс застосовуваних методів і прийомів.

Розвиток положень стратегіального підходу дозволив виділити основні стратегії життєтворчості, які впливають на формування творчої життєвої позиції і протікання екзистенційної кризи. До них відносяться: стратегія спонтанних дій, сценарна стратегія (стратегія реалізації сценарію життєвих ситуацій), стратегія комбінування життєвих ситуацій, стратегія нормативного реконструювання життєвих ситуацій, стратегія авторства життєвих ситуацій (авторська стратегія).

Власне життєтворчою є стратегія авторства життєвих ситуацій, яка виражається у високому рівні суб'єктності особистості відносно до життя, відбиває авторство людини як зрілої особистості, здатної до породження задуму життєтворчості в екзистенційному акті вибору, пов'язаному з прийняттям відповідальності за нього, як людини, що реалізовує трансценденцію в розширенні контекстів осмислення світу, в першу чергу, культурного і духовного.

Стратегія нормативного реконструювання характеризується проявами творчості стосовно способів оформлення життєвого задуму, сама ж "ідея" життєвого проекту в даному випадку запозичується з наявних культурних, соціальних нормативів або норм референтних груп. Ця стратегія відображає прагнення людини до гармонізації стосунків з навколишнім світом і людьми, схильність до ідеалізації прийнятих норм.

Стратегія комбінування життєвих ситуацій відповідає за змістовними характеристиками позиції "прагматика" в буденному сприйнятті. Особистість з цією життєвою позицією прагне використовувати ситуації і людей для досягнення соціального успіху. Особистості з цією стратегією властиве сприйняття себе як "хазяїна власного життя", але при цьому вона не бачить сенсу в породженні і реалізації життєвого проекту. Вона "освоює" найбільш "престижні" в цьому суспільстві і цій культурі життєві задуми і реалізує їх найбільш поширеним і вигідним для себе в цей час способом, не акцентуючи увагу на етичних і моральних аспектах.

Сценарна стратегія найменш творча стосовно життя особистості. Ця стратегія виражає украй пасивну позицію у взаємодії зі світом. Суть її можна виразити як "об'єктність" особистості: людина сприймає себе виключно як об'єкт зовнішніх дій, що дозволяє уникати відповідальності за прийняття рішень, виключає саму ситуацію вибору життєвого шляху і дозволяє зайняти вигідну позицію, при якій усе обумовлено, відсутня можливість що-небудь змінити, а, отже, не має необхідності проявляти ініціативу в житті. При сценарній стратегії особистість схильна "плисти за течією", її поведінка украй стереотипна і реактивна. Як правило, особистість з цією стратегією навіть не здійснює вибору готового життєвого задуму. Для неї характерне пасивне очікування доти, доки зовнішні обставини або навколишні люди не запропонують їй прийняти і реалізувати певний життєвий проект.

Методологічною основою даного дослідження є принципи постнекласичного типу раціональності, оскільки він найбільшою мірою відповідає сучасному етапу розвитку науки і дає можливість вивчати складні психологічні феномени, при дослідженні яких неможливо усунути суб'єкта з системи вимірювань і спостереження.

Показана можливість застосування методичних підходів, що відображають методологію постнекласичного типу раціональності для дослідження екзистенційної кризи і життєвої позиції. Встановлено, що психометричний підхід в рамках постнекласичного типу раціональності, припускає поєднання декількох методичних прийомів, поліваріантність інтерпретації, що враховує принцип паралельної детермінації розвитку особистості, орієнтацію на вивчення психологічних феноменів як вираження суті людини, елімінацію принципів механістичного об'єктування і редукції суб'єктивного до зовнішніх, поведінкових проявів, при збереженні вимог до наукового знання. Унаслідок чого для вивчення екзистенційної кризи і життєвої позиції найбільш адекватною визнана методологія постнекласичного типу раціональності, а з методичних підходів перевага віддалася психометричному підходу.

На основі операціоналізації понять "екзистенційна криза" і "творча життєва позиція" були виділені основні напрями експериментальної роботи і вибрані валідні і надійні методики, що діагностують операнти екзистенційної кризи, творчої життєвої позиції, життєтворчої стратегії та відповідають єдиній концептуальній підставі (принципам гуманістично-екзистенційного напряму психології).

На основі вибраної методології був розроблений і реалізований організаційний план дослідження, який включав констатуючий, формуючий і контрольний етапи.

Формуючий етап експериментального дослідження являв собою реалізацію психокорекційної програми, що сприяла виходу з екзистенційної кризи.

Дослідження проводилося на базі Одеського державного медичного університету, Християнського гуманітарно-економічного університету, Одеської національної академії зв'язку ім. С.С. Попова, приватного психологічного кабінету.

Участь в психокорекційній програмі здійснювалася на принципі добровільності. По закінченню психодіагностики на констатуючому етапі тим досліджуваним, у яких була виявлена екзистенційна криза, було запропоновано пройти програму психокорекції. При пропозиції пройти психокорекцію досліджуваним не повідомлялася дійсна спрямованість і мета програми, щоб уникнути "ефекту Хотторна", коли досліджувані, знаючи мету експерименту, дають очікувані експериментатором реакції. Загальну кількість учасників діагностичного етапу склало 228 осіб. На пропозицію пройти психокорекційну програму погодилися 46 осіб, які склали експериментальну групу. Також була сформована контрольна група з 46 осіб, що не переживають екзистенційну кризу, склад якої відповідав експериментальній за статевими, віковими ознаками та соціальним положенням. У кожну групу увійшло по 18 чоловіків і 28 жінок у віці від 19 до 34 років.

У зв'язку з цим методика дослідження на констатуючому і контрольному етапах процесуально включала виявлення показників за виділеними в ході операціоналізації діагностичними критеріями. Використовувалися методики "Діагностика духовної кризи" Л.В. Шутової, О.В. Ляшука, "Шкали психологічного благополуччя" К. Ріфф в адаптації Т.Д. Шевеленкової, П.П. Фесенко, "Самоактуалізаційний тест" (САТ) Ю. Є. Альошиної, Л.Я. Гозмана, М.В. Загики і М.В. Кроз, "Суб'єкт-об'єктні орієнтації в життєвих ситуаціях" О.Ю. Коржової.

Дано обґрунтування використання методів математичної статистики, які застосовувалися для вирішення завдань і досягнення мети дослідження.

У третьому розділі - "Роль екзистенційної кризи у формуванні творчої життєвої позиції особистості" - аналізуються результати, отримані під час здійснення експериментального дослідження екзистенційної кризи як чинника формування творчої життєвої позиції, обкреслюються перспективи подальших досліджень.

На констатуючому етапі дослідження були встановлені відмінності контрольної і експериментальної груп за показниками, що відповідають за діагностику екзистенційної кризи, психологічного благополуччя і оперантів життєтворчої позиції.

Виявлено, що в нормативному стані на розвиток і вираженість творчих елементів життєвої позиції переважно впливає ступінь автономії особистості, тоді як в кризовому - загальна емоційна оцінка себе і власного життя.

Визначені відмінності в структурі життєвої позиції і специфічні зміни життєтворчих компонентів при екзистенційній кризі у особистостей з різними типами життєтворчої стратегії. Виявлено, що в кризовому стані у особистостей із сценарною стратегією життєва позиція характеризується: суперечливим відношенням до людей, що творчо реалізовують себе в житті, переживанням "хибності" обраної позиції, її цінності і прагнення реалізувати її. Відношення до життєтворчості змінюється, завдяки усвідомленню недостатності високоадаптивної поведінки для побудови унікального життєвого шляху. Період екзистенційної кризи стає для них можливістю змінити позицію, виробити власні стандарти, підвищити усвідомленість життя. Чинниками, що перешкоджають цьому, можуть виступати збереження значущості колишніх життєвих цілей і понижена здібність до сприйняття і інтеграції нового досвіду.

Життєтворча стратегія комбінування в період кризи характеризується зниженням толерантності до людей, що творчо реалізовують себе в житті, підвищенням контактності, що може виступати чинником, сприяючим, якщо не виробленню власної, то прийняттю творчої життєвої позиції ззовні. Чинниками, що перешкоджають цьому, можуть виступати відношення до себе як до "посередності" і неприйняття цінностей авторства власного життя.

В кризовому стані у особистостей з авторською життєтворчою стратегією встановлені наступні особливості життєтворчої позиції: зростання негативної оцінки себе і свого життєвого шляху, незадоволеності життєвими обставинами, зниження ступеня усвідомленості життя, перегляд ієрархії цінностей, сприйняття кризи як часу вибору подальшого життєвого задуму. Прийняття відповідальності за здійснюваний вибір сприяє його усвідомленості, що відповідає вибору зрілої особистості, а сама екзистенційна криза виступає для цих людей своєрідним каталізатором особистісного зростання, періодом "ствердження" авторської життєвої позиції.

Життєва позиція особистостей із стратегією нормативного реконструювання при кризі характеризується: негативною емоційною оцінкою себе і свого життя, зниженням усвідомленості життя, ускладненнями в інтеграції нового, зростаючою особистісною автономією, нездатністю оцінити власну унікальність і неприйняттям реалізації унікальності інших в побудові власного життя, формуванням негативного відношення до життєтворчої практики. Екзистенційна криза для них потенційно є періодом вироблення власного унікального життєвого задуму, але актуально оцінюється ними як ситуація вибору найбільш простого способу реалізації життєвого шляху, що може перешкоджати особистісному зростанню.

В результаті факторного і кластерного аналізу виявлені етапи екзистенційної кризи: етап входження особистості в екзистенційну кризу, або етап мобілізації ресурсів особистості при зіткненні з кризовою ситуацією; власне кризовий період в житті особистості, або дезінтеграційний етап екзистенційної кризи; вихід з екзистенційної кризи, або інтеграційний етап. Було визначено вплив кожного етапу кризи на компоненти творчої життєвої позиції.

Встановлено, що при природному протіканні кризових переживань, можливі два шляхи розвитку системи відносин до життєтворчості: підвищення ступеня сформованості життєтворчої позиції і формування псевдотворчої життєвої позиції. Це підтверджує припущення про те, що екзистенційна криза є чинником, що впливає на творчу життєву позицію. Для уточнення даного впливу застосовувалося експериментальне підтвердження емпіричним даним, отриманим при реалізації констатуючого етапу дослідження.

На контрольному етапі було отримано підтвердження припущення про те, що переживання екзистенційної кризи виступає чинником формування творчої життєвої позиції. Виявлено, що у більшості особистостей, що пережили екзистенціальну кризу, відбулася зміна життєвої позиції на більш творчу (див. табл.1).

Таблиця 1

Статті, опубліковані у фахових виданнях, що включені до переліку, затвердженого ВАК України:

1. Пурло О.Ю. Природничо-наукові парадигми в психології: класична, некласична, постнекласична моделі / О.Ю. Пурло // Практична психологія та соціальна робота. - № 5 (98). - 2007. - С.15-24.

2. Пурло О.Ю. Життєтворчість як творчий процес / О.Ю. Пурло // Соціальна психологія. - 2008. - № 6 (32). - С.78-85.

3. Пурло О.Ю. Особливості психотерапії екзистенційної кризи / О.Ю. Пурло // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / За ред. С.Д. Максименка.Т. Х, част.3. - К., 2008. - С.400-407.

4. Пурло О.Ю. Психологічні особливості творчого процесу / О.Ю. Пурло // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць / За ред.В.О. Моляко. - Т.12. - Вип.5. - Ч. ІІ. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2008. - С. 198-205.

5. Пурло О.Ю. "Суб'єктний" та "авторський" підходи до життєтворчості особистості / О.Ю. Пурло // Соціальна психологія. - № 2 (34). - 2009. - С.32-38.

6. Пурло Е.Ю. Роль жизненной творческой позиции в переживании личностью экзистенциального кризиса / Е.Ю. Пурло // Наука і освіта. - 2009. - № 8. Спецвипуск: проект "Психологія особистості: теорія, досвід, практика". - С.120-124.

7. Пурло О.Ю. Життєва творча позиція особистості: поняття, сутність та структура / О.Ю. Пурло // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць: у 2 т. - Чернігів: ЧДПУ, 2009. - Вип.74. - Том 2. - С.102-106.

Статті, опубліковані у спеціалізованих наукових журналах, збірниках наукових конференцій:

8. Пурло О.Ю. Психологічне консультування при екзистенційній кризі: проблемне поле / О.Ю. Пурло // Матеріали 2-ої всеукр. наук. - практ. конф. "Простір і час сучасної науки" (25-27 квітня 2007 р.). - К., 2007. - С.62-65.

Анотації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 - загальна психологія, історія психології. - Інститут психології ім.Г.С. Костюка НАПН України. - Київ, 2010.

Дослідження присвячено проблемі формування творчої життєвої позиції особистості.

У роботі наводяться основні результати емпіричного дослідження формування життєтворчої позиції особистості під впливом переживання екзистенційної кризи. У результаті експериментального дослідження виявлено етапи екзистенційної кризи (мобілізаційний, дезінтеграційний, інтеграційний), встановлено специфіку їх впливу на формування творчої життєвої позиції особистості. Доведено, що екзистенційна криза є чинником формування творчої життєвої позиції особистості. Показано, що під час екзистенційної кризи спостерігається специфічна зміна структури життєтворчих компонентів у особистостей з різними типами життєтворчої стратегії. Сформульовані рекомендації щодо психологічної допомоги при екзистенційній кризі, що включає до себе техніки, сприяючі розвитку життєтворчого потенціалу особистості.