Причини шкільної дезадаптації молодшого школяра

Отже, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють почуття захищеності, внутрішнього комфорту в першокласників.

Виходячи з сказаного, ми розробили тематику проведення індивідуальних і групових консультацій з батьками:

· Як підготувати дитину до школи;

· Проблеми майбутніх першокласників;

· Раціональна організація режиму.

· Як допомогти дитини адаптуватися до школи.

· Помилки сімейного виховання.

З дослідження ми побачили, що на соціальну адаптацію молодших школярів найбільше впливає вчитель. Він є дуже важливою людиною в житті першокласника. І його ставлення має дуже велике значення для дітей. Вчителю. Та вихователю необхідно вміти розуміти причини неадекватної поведінки дитини. Доброзичлива атмосфера в класі, цілеспрямовані виховні завдання та ігри, у яких дитина вчиться виявляти себе і з повагою ставиться до інших, допоможуть швидше адаптуватися в шкільному колективі.

Виходячи з цього, вчителю слід постійно дбати, щоб у кожного учня складалася повновартісна життєва перспектива.

У своїй роботі вчитель повинен орієнтуватися на доцільний стиль взаємин з учнями, оскільки існує пряма залежність між стилем спілкування вчителя і особливостями перебігу соціальної адаптації молодших школярів. Наприклад, демократичний стиль управління навчально-виховним процесом побудови спілкування і взаємин учителя з учнем забезпечує успішність процесу адаптації, створює найкращі умови для повноцінного розвитку особистості.

Тому психолог, на нашу думку, проводячи консультації для вчителів початкових класів, повинен звертати особливу їх увагу на такі моменти.

· Психологічні особливості першокласників.

· Шкільне навантаження та здоров'я дитини.

· Стиль спілкування вчителя і адаптація дитини до школи.

· Особливості початкового періоду навчання в першому класі.

· Як зберегти працездатність дитини.

· Індивідуальний підхід до учнів зі слабким типом нервової системи.

Ми неодноразово вказували, що соціальна адаптація знаходиться в тісному взаємозв'язку з шкільною. І якщо дитина має низький рівень шкільної адаптації (як правило з неблагополучної сім'ї), то в більшості вона відчуває труднощі в соціальній адаптації.

В таких дітей проявляється:

· байдуже ставлення до навчання;

· порушення дисципліни;

· невміння працювати самостійно;

· низький самоконтроль;

· соціальна ізоляція в групі, відсутність дружніх зв'язків.

Таким чином, успішна адаптація залежить від сприятливих умов і змісту учіння, діяльності і спілкування дитини в сім'ї, дитячому садку, школі. Взаємопов'язані підсумки сформованості пізнавальних процесів, оволодіння значущою для даного віку діяльністю, достатній рівень соціально-психологічного розвитку дитини, стимулювання його як суб'єкта розвитку зі сторони педагога і батьків знаходять своє вираження у шкільній зрілості і научуваності дитини. Головне - самовизначення і розвиток дитини.

Проведений аналіз літератури та сучасного стану справ з соціальної адаптації молодших школярів показав, що дана проблема є міждисциплінарною та потребує комплексного вирішення.

На нашу думку для подолання труднощів соціальної адаптації повинні бути ефективними такі методи:

· Тренінгові заняття для подолання труднощів з обов'язковою присутність вчителя. (Вчитель зможе побачити і усвідомити те чого не бачить на звичайних уроках).

· Рольові ігри в процесі розв'язання емоційних проблем.

· Дискусійні - дослідження самими учнями взаємовідносин, шляхом групових обговорень під керівництвом вчителя або психолога.

За Петровським А.В. становлення і розвиток особистості у молодшому шкільному віці охоплює такі фази, як:

· адаптація - пристосування до нових соціальних умов;

· індивідуалізація - вияв своїх індивідуальних можливостей і особливостей;

· інтеграція - включення в групу ровесників.

Фактором розвитку особистості молодшого школяра є не стільки навчальна діяльність, скільки ставлення дорослих до успішності, дисциплінованості, старанності дитини.

Отже, вступ дитини до школи, перехід від сімейного виховання до системи шкільного навчання і виховання є важливим процесом, який супроводжується суттєвими змінами в її житті й розвитку.

Зіставлення даних тестування, анкетування й бесід з учителями й батьками показало, що соціальна адаптація молодших школярів потребує різних профілактичних та корекційних заходів.

На нашу думку потрібно часто використовувати рефлексію, яка змінює не тільки пізнавальну діяльність учня, але й ставлення до самого себе й до оточуючих людей. Суттєво змінює характер самооцінки. Наявність самооцінки в пізнавальній сфері забезпечить можливість формування самооцінки в моральному плані в подальшому.

Від соціальної адаптації багато в чому буде залежати успіх переходу на нову навчальну мотивацію на наступному етапі розвитку. Отже, потрібно вчити зростаючу особистість складної науки і мистецтва життя. Адже соціальна роль учня, безсумнівно є важливою і навіть пріоритетною.

Викладене дає змогу зробити висновки: основними факторами, що визначають соціальну адаптацію є:

· рівень соціальної готовності дитини до школи;

· стиль і методи виховання в сім'ї;

· стиль спілкування вчителя з учнями.

Ми зупинились на ключових, на наш погляд аспектах загально- виховного процесу соціальної адаптації. У його структурі зосереджуються найважливіші інститути соціалізації: сім'я, школа, дитяче середовище. Отже виховання сьогодні - це процес із дуже багатьма невідомими. І цих невідомих щодень стає дедалі більше. Однак ми маємо надію, що єдність зусиль вихователів, вчителів, батьків і психологів допоможе дитині успішно адаптуватися до нових “шкільних” умов, і слово “школа” буде викликати у неї тільки радість.

Висновки до ІІ розділу

Аналіз показав, що період 6-8 років - один з найважчих періодів життя дитини. Тут відбувається виникнення свідомості свого обмеженого місця в системі відносин з дорослими, прагнення до здійснення суспільно-значущої та суспільно-оцінюваної діяльності. У дитини виникає усвідомлення можливостей своїх дій, він починає розуміти, що не все може.

Як відзначала Л.І. Божович (1968), перехід від дошкільного дитинства до шкільного характеризується рішучим зміною місця дитини в системі доступних йому відносин і всього способу її життя. Всі ці умови призводять до того, що школа стає центром життя дітей, наповненою їх власними інтересами, взаємовідносинами та переживаннями. Отже, питання шкільного навчання - це не тільки питання освіти, інтелектуального розвитку дитини, але й формування його особистості питання виховання. [5]

Всі ці здобутки свідчать про перехід дитини до наступного віковому періоду, який завершує дитинство.

Таким чином, період початкового навчання є одним з найважливіших періодів формування особистості.

Шкільна дезадаптація, виражена в педагогічній занедбаності, неврозах, дідактогеніях, різних емоційно-поведінкових реакціях може спостерігатися на всіх щаблях шкільного навчання. Але найбільш важливим є період початкового навчання в школі.

Проведені дослідження дозволили виявити три рівні адаптації дітей до школи: високий рівень - дитина позитивно ставиться до школи; середній рівень - дитина позитивно ставиться до школи, але вимагає контролю за своєю діяльністю; низький рівень - дитина ставиться до школи негативно або байдуже.

Своєрідним мікро колективом, що грає істотну роль у вихованні особистості, є сім'я. Довіра і страх, впевненість і боязкість, спокій і тривога, сердечність і теплота у спілкуванні на противагу відчуженню та холодності - всі ці якості особистість набуває в сім'ї. Вони виявляються і закріплюються у дитини задовго до вступу до школи і надають тривалий вплив на його адаптацію в навчальній поведінці.



ВИСНОВКИ

Як відомо, рівень розвитку першокласників дуже різний. А успіх в адаптації дитини до нового середовища залежить від її готовності до школи, стану здоров'я, віку, з якого вона почала навчатися, режиму дня. Кожен першокласник має свій індивідуальний рівень адаптації до школи.

Діти з високим рівнем адаптації позитивно ставляться до школи, уважно слухають настанови вчителя, легко засвоюють навчальний матеріал, самостійно виконують доручення, легко входять у контакт із ровесниками. Як правило, це самостійні, цілеспрямовані, добре підготовлені до школи діти, у яких раціональність переважає імпульсивність.

Діти із середнім рівнем адаптації також позитивно ставляться до школи, розуміють навчальний матеріал, але їх більше приваблює емоційна сторона уроку, наочність.

Діти з низьким рівнем адаптації байдуже ставляться до навчання, часто порушують дисципліну. їх необхідно постійну контролювати, оскільки працювати самостійно їм дуже важко. Найчастіше ці діти не підготовлені до школи, з неблагополучних сімей, із нестійким типом нервової системи.

Іноді до цієї групи потрапляють і здібні діти. Річ у тому, що успішність дитини за недостатньої психофізіологічної готовності до навчання досягається доланням надзвичайного напруження, яке призводить до втоми і виснаження, а доволі часто і до нервових розладів [28,с.76].

Отже, згідно дослідження, яке було проведене 21 жовтня 2014 року в Баришівському НВК «гімназія - СЗОШ І-ІІІ ст.» Київської області серед учнів 1-го класу віком 6-7 років, було виявлено, що в основному процес соціальної адаптації дітей проходить успішно, проте існує і ряд специфічних труднощів. Це труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, та вчителем-класоводом. На основі цього були виявлені типи труднощів соціальної адаптації та встановлені їх рівні.

Аналіз показав за оцінками вчителів, адаптація дітей до школи 53%, неповна адаптація 35%. З результатів тестування батьків адаптація дітей до школи 30%, неповна адаптація 70%.

Отже, батьки бачать більше труднощів в соціально-психологічної адаптації дітей. Цей результат має високу інформативність у плані психокорекційної роботи шкільного психолога для встановлення особистості.

Таким чином, успішна адаптація залежить від сприятливих умов і змісту учіння, діяльності і спілкування дитини в сім'ї, школі. Взаємопов'язані підсумки сформованості пізнавальних процесів, оволодіння значущою для даного віку діяльністю, достатній рівень соціально-психологічного розвитку дитини, стимулювання його як суб'єкта розвитку зі сторони педагога і батьків знаходять своє вираження у шкільній зрілості і научуваності дитини. Головне - самовизначення і розвиток дитини.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адаптація дітей до школи./ Початкова школа” науково-методичний журнал. № 8 398) серпень 2002.

2. Александровская Э.М. Социально-психологические критерии адаптации к школе/ Э.М. александровская //Школа и психическое здоровье учащихся. - М., 1988.

3. Безруких М.М. Ребенок идет в школу/М.М.Безруких, С.П. Ефимова. - М.,2000.

4. Беличевой С.А. Диагностика школьной дезадаптации. - М., 1993.

5. Божович Л.М. Особистість і її формування в дитячому віці. - М., 1968. 12-45.

6. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-довідник з психологічної діагностики. - К.: Наукова думка, 1989. - 216 с.

7. Венгер Л.А. Готов ли Ваш ребенок к школе? / Л.А.Венгер, А.Л. Венгер. М., 1994.

8. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Орлова Л.М. Старший дошкільник и младший школьник: психодіагностика и коррекция развития. - М., 1998.

9. Гільбух Ю.З., Коробко С.Л. Кондратенко Л.О. Готовність дитини до школи / За ред. Максименка, О.Плавник. - К.: Гавник, 2004.

10. Гільбух Ю.З. Киричук О.В. Шкільний клас: як пізнавати й виховувати його душу. - К.: Між від.наук.-практ.центр “Психолого діагностика і диференційоване навчання”, 1994. - 208.

11. Диагностическая и корекционная работа школьного психолога. / Под ред. И.Дубровиной. М., 1087.

12. Дитина у кризовому соціумі: як її розуміти і виховувати/ Упоряд. Л.Шелестові. - К.: Ред. Загальнопед.газ., 2004. 128 с. - (Б-ка “Шк..світу”).

13. Заброцький М.М. Вікова психологія/ Навчальний посібник 2-ге видання. Виправлене і доповнене. - К.: 202-104 с.

14. Каган В. Психогенныке формы школьной дезадаптации // Вопросы психологии, 1984. - №4.

15. Коваль Л.Г., Звер'єва І.Д., Злебік С.С. Соціальна педагогіка - К.: УЗМН., 1997.

16. Климакова Ю.В. Психологические условия изменения отношения младших школьников к «страху ошибки»: Автореф. дис. …канд. психол. наук. - М., 2000

17. Коробко Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. - К.: К68 Летра ЛТД, 2006. - 416 с.

18. Косма Т.В. Мислення молодшого школяра. Автореф. дис. канд. психол. наук. - Київ, 1971.

19. Лескова-Савицкая А.А. Проблема адаптации первокласников к школе: Методические рекомендации для школьных психологов. Одесса, 2001 - 60 с.

20. Лукашевич М.П. Соціалізація, виховні механізми и технології. - К.: 1998

21. Мудрик А.В. Социализация в смутное время. - М., 1991.

22. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога. - М., 2001.

23. Психолог / Все про адаптацію. (Шкільний світ) № 25-26(121-122 липень 2004.

24. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. Навчальний посібник. К.: Академвидав 2005.

25. Учбова діяльність молодшого школяра: діагностика і корекція неблагополуччя/ під редакцією З.Ю. Гільбуха. - К., 1993.

26. Цылев В.Р. О проблеме психологической адаптации школьников // Психологическая наука и образование, 1998 - № 3-4.

27. Шкільна адаптація та психологічний вік./.. Початкова школа” науково-методичний журнал. №1 (91) січень 2002. с. 5-10.

28. Проскура О.В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками: навч. посіб. для студ. пед. ф-тів /О.В. Проскура. - К.: Освіта,1998.-С.72-78.5.



ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

Схема №1. Вивчення соціально-психологічної адаптації дітей до школи (заповнює вчитель)

І критерій «Ефективність навчальної діяльності»

I шкала «Навчальна активність»

5. Активно працює на уроці, часто підносить руку і відповідає правильно.

4. На уроці працює, позитивні й негативні відповіді чергуються.

3. Рідко підносить руку, але відповідає правильно.

2. Навчальна активність на уроці носить короткочасний характер, часто відволікається, не чує запитання.

1. Пасивний на уроці, дає негативні відповіді або не відповідає зовсім, часто переписує готове з дошки.

0. Навчальна активність відсутня (дитина не включається в навчальний процес).

II шкала «Засвоєння знань» (успішність)

5. Правильне, безпомилкове виконання шкільних завдань.

4. Невеликі поодинокі помилки.

3. Поодинокі помилки, пов'язані з пропуском букв і їхньою заміною.

2. Погане засвоєння матеріалу по одному з основних предметів, наявність достатньої кількості помилок.

1. Часті помилки, неакуратне виконання завдань: багато виправлень, закреслень.

0. Погане засвоєння програмного матеріалу з усіх предметів: грубі помилки, велика їх кількість.

ІІ критерій «Засвоєння шкільних норм поведінки»

ІІІ шкала «Поведінка на уроці»

5. Сидить спокійно, сумлінно виконує всі вимоги вчителя.

4. Виконує вимоги вчителя, але іноді, на короткий час, відволікається від уроку.

3. Зрідка повертається, обмінюється короткими репліками з товаришами.

2. Часто простежується скутість у рухах, позі, напруженість у відповідях.

1. Виконує вимоги вчителя частково, відволікається на сторонні
заняття, постійно розмовляє.

0. Не виконує вимоги вчителя: велику частину уроку займається
сторонніми справами (переважають ігрові інтереси).

IV шкала «Поведінка на перерві»

5. Висока ігрова активність, охоче бере участь у рухливих колективних іграх.

4. Активність виражена мало: полюбляє заняття в класі з ким-небудь із дітей, читання книг, спокійні ігри.

3. Активність дитини обмежується заняттями, пов'язаними з підготовкою до наступного уроку (готує підручники, зошити, миє дошку, прибирає клас).

2. Не може знайти собі заняття, переходить від однієї групи дітей до іншої.

1. Пасивна, рухи скуті, уникає інших.

0. Часто порушує норми поведінки: заважає іншим дітям грати, кричить, бігає, не змінює своєї поведінки, коли роблять зауваження (не володіє собою).

ІІІ критерій «Успішність соціальних контактів»

V шкала «Взаємини з однокласниками»

5. Товариська, легко контактує з дітьми.

4. Малоініціативна, але легко вступає в контакт, коли до неї звертаються діти.

3. Сфера спілкування обмежена: контактує тільки з деякими дітьми.

2. Воліє знаходитися поруч із дітьми, але не вступає з ними в контакт.

1. Замкнута, ізольована від інших дітей, воліє бути на самоті (інші діти байдужі до неї).

0. Виявляє негативізм стосовно дітей, постійно свариться і кривдить їх (інші діти її не люблять).

VI шкала «Ставлення до вчителя»

5. Виявляє товариськість стосовно вчителя, прагне сподобатися йому, після уроку часто підходить до вчителя, спілкується з ним.

4. Цінує гарну думку вчителя про себе, прагне виконувати всі його вимоги, у разі потреби сама звертається до нього за допомогою.

3. Старанно виконує вимоги вчителя, але за допомогою звертається частіше до однокласників.

2. Виконує вимоги учителя формально, не зацікавлена у спілку ванні з ним, намагається бути непомітною.

1. Уникає контакту з учителем, у спілкуванні з ним легко бентежиться, губиться, говорить тихо, затинається.

0. Спілкування з учителем призводить до негативних емоцій, ображається, плаче при найменшому зауваженні.

VII шкала «Емоційне благополуччя»

5. Гарний настрій, часто посміхається, сміється.

4. Спокійний емоційний стан.

3. Епізодично виявляється знижений настрій.

2. Негативні емоції:

а)тривожність, засмучення, іноді страх;

б)уразливість, запальність, дратівливість.

1. а) Окремі депресивні прояви, плач без усяких на те причин,
б) Агресивні реакції: часто свариться з дітьми, підвищує голос.

0. а) Перевага депресивного настрою.

б) Агресія (вибуху гніву, злості) виявляється у відносинах з дітьми (може вдарити, щось зламати, зчинити бійку) і у відносинах з учителем.



ДОДАТОК Б

Схема №2. Вивчення соціально-психологічної адаптації дитини до школи (заповнюють батьки)

І шкала «Успішність виконання шкільних завдань».

5. Правильне безпомилкове виконання шкільних завдань.

4. Одиничні помилки.

3. Поодинокі помилки, пов'язані з пропуском букв або їхньою заміною.

2. Погане засвоєння матеріалу з одного з основних предметів.

1. Погане засвоєння програмного матеріалу з усіх предметів.

ІІ шкала «Ступінь зусиль, необхідних дитині для виконання шкільних завдань».

5. Дитина працює легко, вільно, без напруження.

4. Виконання шкільних завдань не викликає в дитини особливих утруднень.

3. Іноді працює легко, іноді виявляє впертість, виконання завдань вимагає певного напруження для завершення.

2. Виконання шкільних завдань потребує від дитини визначеного ступеня напруги.

1. Дитина відмовляється працювати, може плакати, кричати, виявляти агресію.

ІІІ шкала «Самостійність дитини у виконанні шкільних завдань».

5. Дитина сама справляється зі шкільними завданнями.

4. Працює самостійно, майже не звертаючись по допомогу до дорослого.

3. Іноді звертається по допомогу, але частіше виконує завдання сама.

2. Дитина могла б справлятися зі шкільними завданнями самостійно, але воліє робити їх за допомогою дорослого.

1. Для виконання дитиною шкільних завдань потрібна ініціатива, допомога і постійний контроль з боку дорослого.

IV шкала «Настрій, з яким дитина йде в школу».

5. Дитина посміхається, сміється, з гарним настроєм іде в школу

4. Спокійна, діловита, немає проявів зниженого настрою.

3. Іноді бувають прояви зниженого настрою.

2. Трапляються прояви негативних емоцій:

а) тривожність, засмучення, іноді страх;

б) уразливість, запальність, дратівливість.

1. Перевага депресивного настрою або агресії (вибуху гніву, злості).

V шкала «Взаємини з однокласниками»

5. Товариська, ініціативна, легко контактує з дітьми, у неї багато друзів, знайомих.

4. Малоініціативна, але легко вступає в контакт, коли до неї звертаються діти.

З. Сфера спілкування трохи обмежена: спілкується тільки з деякими дітьми.

2. Воліє знаходитися поруч з дітьми, але не вступати з ними в контакт.

1. а) Замкнута, ізольована від інших дітей, воліє знаходитися на самоті.

б) Ініціативна у спілкуванні, але часто виявляє негативізм стосовно дітей: свариться, дражниться, б'ється.

Размещено на Allbest.ur

...