Переживання і подолання особистістю негативних психічних станів при хронічних соматичних захворюваннях

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ПЕРЕЖИВАННЯ І ПОДОЛАННЯ ОСОБИСТІСТЮ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ПРИ ХРОНІЧНИХ СОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ

19.00.04 - медична психологія

МАКСИМЕНКО КСЕНІЯ СЕРГІЇВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: член-кореспондент АПН України, доктор психологічних наук, професор Бурлачук Леонід Фокич, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра клінічної психології та психодіагностики, завідувач

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Богомолець Ольга Вадимівна, Інститут дерматології і косметології лікаря Богомолець (м. Київ), головний лікар;

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Кісарчук Зоя Григорівна, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, лабораторія консультативної психології та психотерапії, завідувач

Захист відбудеться 16 лютого 2010 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН.

Автореферат розісланий 16 січня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т. М. Третяк

АНОТАЦІЇ

Максименко К.С. Переживання і подолання особистістю негативних психічних станів при хронічних соматичних захворюваннях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.04 - медична психологія. - Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України. - Київ, 2010.

Дисертаційна робота присвячена теоретико-експериментальному дослідженню психічних станів у контексті хронічного соматичного захворювання. Кількість піддослідних - 162 (чоловіків - 56, жінок - 106), вік від 19 до 59 років. На матеріалі аналізу типів особистісного реагування пацієнтів на хронічне соматичне захворювання та дослідження соціокультурних зразків переживання негативних психічних станів вперше побудовано модель психотерапевтичної допомоги соматичним пацієнтам шляхом віднайдення соціокультурного прототипу естетизованих переживань (на матеріалі української та російської поезії) та приєднання останнього до семантичного простору особистості пацієнта. При цьому розроблено своєрідний алгоритм креативності як особистісної основи подолання негативних психічних станів. В дослідженні встановлено специфіку феноменології афективного забарвлення та смислового наповнення життєвого світу особистості під час перебігу хронічної соматичної хвороби. Крім того, в процесі дослідження були уточнені деякі поняттєві та термінологічні розбіжності сучасного апарату медичної психології. Також опрацьовані конкретні рекомендації щодо впровадження запропонованої програми психотерапевтичної допомоги в практику роботи стаціонарних та амбулаторних медичних установ, в яких є посада медичного психолога.

Розроблена процедура поглибленого дослідження самовідчуття пацієнтів з хронічними соматичними захворюваннями та діагностика внутрішньої картини хвороби можуть бути використані в клінічній, психотерапевтичній та психологічній практиці медичними психологами, психіатрами та психологами-психотерапевтами для визначення ключових орієнтувальних компонентів внутрішньої картини хвороби у пацієнтів з хронічними соматичними захворюваннями і диференціювання власне психічних, соматичних і особистісно-смислових компонентів їхніх психічних станів та специфіки особистісного переживання останніх.

Ключові слова: психічні стани, переживання, внутрішня картина хвороби, хронічне соматичне захворювання, креативний потенціал особистості, семантичний простір, психотерапія.

Максименко К.С. Переживание и преодоление личностью негативных психических состояний при хронических соматических заболеваниях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.04 - медицинская психология. - Институт психологии имени Г.С. Костюка АПН Украины. - Киев, 2010.

Диссертационная работа посвящена теоретико-экспериментальному исследованию психических состояний в контексте хронического соматического заболевания. Количество испытуемых 162 (мужчин - 56, женщин - 106), возраст от 19 до 59 лет. На материале анализа типов личностного реагирования пациентов на хроническое соматическое заболевание и исследования социокультурных образцов переживания негативных психических состояний, впервые предложена модель психотерапевтической помощи пациентам-соматикам посредством обнаружения социокультурного прототипа эстетизированных переживаний (на материале украинской и российской поэзии) и присоединения последнего к семантическому пространству личности пациента. При этом разработан своеобразный алгоритм креативности как личностной основы преодоления негативных психических состояний. В исследовании установлена специфика феноменологии аффективной окраски и смыслового наполнения жизненного мира личности в процессе претерпевания хронического соматического заболевания. Помимо этого, в ходе исследования устранены некоторые понятийные и терминологические разночтения современного аппарата медицинской психологии. Выработаны также конкретные рекомендации, касающиеся внедрения предложенной программы психотерапевтической помощи в практику работы стационарных и амбулаторных медицинских учреждений, в которых имеется должность медицинского психолога.

Разработанная процедура углубленного исследования самоощущения пациентов с хроническими соматическими заболеваниями и диагностика внутренней картины болезни могут быть использованы в клинической, психотерапевтической и психологической практике медицинскими психологами, психиатрами, а также психологами-психотерапевтами в целях определения ключевых ориентировочных компонентов внутренней картины болезни у пациентов с хроническими соматическими заболеваниями, равно как и для дифференцировки собственно психических, соматических и личностно-смысловых компонентов их психических состояний и специфики личностного переживания последних.

Ключевые слова: психические состояния, переживание, внутренняя картина болезни, хроническое соматическое заболевание, креативный потенциал личности, семантическое пространство, психотерапия.

психічний соматичний хронічний хвороба

Maksimenko K.S. Experiencing Negative Psychic States by Personality and Copying with them under Chronic Somatic Diseases.-Manuscript.

Dissertation for scientific degree of candidate of science in specialty 19.00.04 - Medical Psychology.- Institute for Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, named after G.S.Kostyuk. - Kiev, 2010.

The dissertation is dedicated to the theoretical and experimental research of psychic states in patients with chronic somatic diseases. A total number of subjects was 162, among them 102 females and 56 males, aged from 19 to 59. Having analyzed different types of personality reactions to the chronic somatic diseases and socio-cultural samples of copying with negative psychic states, a special Model and a Program of psychotherapy had been offered to the patients mentioned. The essence of the Model consists in finding out the adequate socio-cultural prototype of esthetical experiences (on material of Russian and Ukrainian Poetry) and applying it to the semantic space of a patient as a coping means for overcoming negative psychic states. Phenomenology of affective and notional filling of a patient's “Lebenswelt” had been described. Besides, some categorical mismatches in terminology of modern medical psychology had been eliminated. Specific recommendations for medical psychologists and therapists working both in hospitals and in out-patient practice had been worked out.

Procedure of profound examining and diagnostics of the psychic states in patients, suffering from chronic somatic diseases had been offered too. The latter may be applied to testing the key points in mental picture of disease in the patients with chronic somatic diseases both by psychiatrists and psychologists in their clinical, therapeutic and psychological work

Keywords: psychic states, experiencing, mental picture of disease, chronic somatic disease, personality creative potential, semantic space, psychotherapy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Проблема психічних станів людини, як принципово важливих передумов ефективності та умов праці клінічного психолога та психотерапевта. Особливо важливою видається нам вказана проблематика саме в роботі з пацієнтами, що страждають від хронічних соматичних захворювань (ХСЗ).

На відміну від численних досліджень і багатющого матеріалу в галузі клініки і психотерапії психічних хвороб, психічні стани у соматичних хворих становлять своєрідну “білу пляму” в галузі медичної психології.

Складність проблеми полягає в тому, що попри на численні спроби типізувати та класифікувати психоемоційні стани, останні фактично визначаються, по-перше, багатьма чинниками, а, по-друге, унікальним поєднанням власне психічних, а також конституціональних, характерологічних, симптоматичних, синдромальних та багатьох інших аспектів.

Значущість коморбідної симптоматики, самовідчуття та психогенної функції самопочуття пацієнтів зумовлюються тим, що психічні стани та стратегії управління, їх коригування, особливо у пацієнтів-хроніків, що страждають на соматогенні захворювання, є ключем до побудови стратегії психологічного забезпечення процесу одужання та відновлення організму за рахунок психічних ресурсів особистості.

Зазначається, що соматичне захворювання належить до тих чинників, що впливають на зміну психоемоційного стану людини безпосередньо, змінюючи її ставлення до навколишнього і внутрішнього світу, самооцінку, нерідко спричиняючи передчасну і фізичну, і психічну інвалідизацію. Важливе значення мають як об'єктивні умови життя хворого, так і сукупність ситуативних обставин, ситуації лікування, а також особистісний смисл, що надається чи приписується самій хворобі.

У літературі відзначається, що психічні стани є своєрідним радикалом захворювання, поряд з такими чинниками як внутрішня картина хвороби (Р. А. Лурія) та особистісні риси хворого (І. Ф. Дьяконов, А. І. Колчєв, С. О. Литаєв, Б. В. Овчинников та інші). У медичній психології існує низка емпіричних досліджень психічних станів, що супроводжують окремі види соматичних захворювань (Ю. Ф Антропов, М. Ш. Баженова, В. М. Банщіков; А. Б. Бєліков, С. М. Бондаревич, Т. Л. Бутко, Ю. Є. Варфоломеєва, Л. Ю. Вощенко, А. М. Вейн, В. А. Віденко; О. В. Волкова, М. А. Іванов, А. М. Ізуткін, Н. М. Малухіна, Б. М. Мастеров, В. В. Ніколаєва, О. Є.Руслякова, Л. Д. Фірсова, Р. П. Шевченко, Н. Ф. Шевченко та ін.).

У підсумку робиться висновок про те, що найбільш актуальними є наступні два аспекти проблеми психічних станів у галузі соматичної медицини. По-перше, відсутність належного емпіричного підтвердження поширених уявлень, що стани здорової людини відрізняються від психічних станів хворих. По-друге, необхідність у поглибленні власне особистісних аспектів проблеми процесу переживання стану індивідом, як здоровим, так і соматично хворим.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у рамках науково-дослідної роботи кафедри психодіагностики та клінічної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Психодіагностика особистості” та теми факультету психології Київського національного університету іменні Тараса Шевченка “Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу в якості освіти УВНЗ України” № 0108U002461. Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 20 грудня 2006 р.), уточнена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 14 від 1 липня 2009 року) і узгоджена з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 29 вересня 2009 року).

Об'єкт дослідження - психічні стани людини.

Предмет дослідження - психологічні особливості переживання та подолання негативних психічних станів при хронічних соматичних захворюваннях.

Мета роботи полягає у вивченні змістовно-психологічних характеристик переживання психічних станів, що супроводжують соматичні захворювання.

Відповідно до вказаної мети були поставлені такі завдання дослідження:

Проаналізувати основні теоретичні концепції і підходи до вивчення психічних станів особистості.

З'ясувати детермінацію психічних станів, їх змістовні та процесуальні характеристики в системі “організм-ситуація-особистість”.

Уточнити методологічні застереження та екзистенційні пресупозиції дослідження психічних станів у соматичних хворих як специфічної клінічної феноменології.

Дослідити особливості ставлення пацієнтів до таких понять: “хвороба”, “процедури лікування і самоконтролю”, та “значущі сфери життєдіяльності”.

Дослідити специфіку негативних психічних станів (агресії, фрустрації та ін.) у пацієнтів - соматиків, а також особливості їх рефлексії; на цій основі здійснити аналіз емпіричних результатів, розробити модель переживання та подолання негативних психічних станів.

Встановити соціокультурні та особистісні чинники креативного подолання негативних психічних станів при хронічних соматичних захворюваннях та обґрунтувати програму формувальних впливів.

Теоретико-методологічну основу нашої роботи склали: положення про єдність свідомості і діяльності (Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн); теоретичні положення культурно-історичної концепції та генетичної психології щодо психологічних механізмів розвитку психіки (Л. С. Виготський, В. В. Давидов, Д. Б. Ельконін, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко); вітчизняні дослідження проблеми психічних станів в загальній та медичній психології (О. В. Богомолець, Л. Ф. Бурлачук, В. Ю. Василюк, Ф. Д. Горбов, П. Дрінгс, А. П. Ізуткін, Н. П. Козіна, М. Д. Левітов, М. М. Наєнко, О. В. Овчіннікова, В. Ф. Простомолотов, О. О. Прохоров, Ю. Е. Сосновікова, О. А. Чернікова, І. І. Чеснокова та ін).

Методи дослідження. Діагностичний інструментарій включав: колірний тест Люшера (КТЛ), тест локуса та суб'єктивного контролю М. Рокича (ЛСК), тест “малюнок неіснуючої тварини” (МНТ), опитувальник зв'язків між емоціями та суб'єктивними диспозиціями Г. Келлермена - Р. Плутчика (LSI), опитувальник САН та скорочену версію MMPI, відому під назвою SMALL, методику самооцінки емоційних станів А. Уесмана і Д. Рікс, колірний тест виборів О. Ю. Еткінда (КТВ), опитувальник “Рельєф психічного стану” О. О. Прохорова, проективний малюнок “Візуалізація хвороби і її лікування”.

Організація і база дослідження. Дослідження проводилося на базі клінічної лікарні № 12 м. Києва, Дорожньої обласної лікарні №1 м. Києва, Ніжинської клінічної лікарні впродовж 2003-2008 років (у терапевтичному та гастроентерологічному відділеннях вказаних медичних установ). Всього в них взяли участь 162 досліджуваних, в т.ч. - 106 жінок та 56 чоловіків у віці від 19 до 59 років.

Наукова новизна роботи. Вперше побудовано модель психотерапевтичної допомоги соматичним пацієнтам в подоланні ними негативних емоційних станів шляхом віднайдення соціокультурного прототипу естетизованих переживань (на матеріалі української та російської поезії); розроблено алгоритм креативності як особистісної основи подолання негативних психічних станів при хронічних соматичних захворюваннях. Виявлено особистісну специфіку внутрішнього досвіду пацієнтів з хронічними соматичними захворюваннями. З'ясовані особистісні компоненти психічних станів, що надають специфічного феноменологічного забарвлення різним проявам емоційності та смислового наповнення життєвого світу особистості під час перебігу хронічної соматичної хвороби. Обґрунтовано програму психотерапевтичної допомоги пацієнтам, запропоновані конкретні рекомендації щодо її впровадження в практику роботи стаціонарних та амбулаторних медичних установ.

Наукові положення, розроблені особисто дисертантом, та їх новизна.

Теоретичний аналіз засвідчує, що психічний стан може розглядатися як своєрідна форма існування психіки людини. Усвідомлення особистістю власного стану породжує його переживання, яке є специфічним психологічним механізмом зв'язку неусвідомлюваних явищ (у тому числі - станів) зі свідомістю. Переживання психічного стану актуалізує індивідуальний досвід особистості, її життєві ресурси і, в свою чергу, здійснює зворотній вплив на протікання психічних станів.

Соматична хвороба не є фактором виникнення специфічних станів (як це зазвичай представляється в літературі), а чинником принципово відмінних переживань людиною окремих станів. В роботі експериментально доведено, що астенічні стани переживаються соматично хворими аналогічно щодо переживань стенічних станів здоровими людьми; встановлені динамічні і змістовні особливості переживань психічних станів соматично хворими індивідами.

У роботі досліджено особливості стану творчості як такого, що в дійсності дає можливість людині відчути реальність власного “Я”, його існування і становлення. Показано, що стан творчості - це самотрансценденція через створення різних світів, відкритість їм і вільний вибір їх. Стан творчості доцільно вивчати методом аналізу продуктів діяльності, що й було здійснено в даній роботі. Творчість виникає з прагнення побачити, зробити щось по-новому і відчути задоволення від цього. Дослідження творчості як психічного стану особистості розкриває нові перспективи для вивчення психічних станів як особливих психологічних феноменів.

У роботі підтвердилося припущення про те, що переживання творчого натхнення може виступити альтернативою і психокоректуючим засобом для соматично хворих людей при тяжких переживаннях ними психічних станів, викликаних хворобою. Впровадження спеціальної психокорекційної програми надало емпіричні дані, згідно яким до 73 % досліджуваних у процесі і після виконання корекційних вправ відчули зміни у переживанні хворобливих станів. Далі переживання стали менш нав'язливими, гнітючими, і з'явилися оптимістичні тенденції і надії.

Практична значущість роботи. Розроблена процедура поглибленого дослідження самовідчуття пацієнтів з хронічними соматичними захворюваннями та засоби діагностики внутрішньої картини, хвороби, які можуть бути використані в клінічній, психотерапевтичній та психологічній практиці медичними психологами, психіатрами та психологами-психотерапевтами. Розроблення прийомів настановлень на певний естетико-орієнтований прототип креативного подолання негативних психічних станів, що відповідає соціокультурним ціннісно-смисловим “схематизмам свідомості” рідної культури, забезпечує особистісну реконструктивну основу відновлення власного “Я” пацієнта на засадах активної, стверджувальної особистісної та соціокультурної позиції.

Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечується: ретельним аналізом наявних літературних джерел з відповідної проблематики - як теоретичних концепцій, так і результатів емпіричних досліджень; розробкою стратегії дослідження, що є адекватною досліджуваній проблемі; необхідним і достатнім обсягом вибірки; добором адекватних методів обробки даних; узгодженістю результатів дисертаційної роботи з результатами та висновками інших дослідників.

Апробація та впровадження результатів роботи. Програма корекції впроваджена в психокорекційну роботу Дорожної клінічної лікарні №1 ст. Київ-Пасажирський (акт від 16.11.2009 р.), Дорожної клінічної лікарні №2 ст. Київ (акт від 16.11.2009 р.), Військово-медичної служби УСБУ в Луганській облпсті (акт від 17.11.2009 р.), Дитячої клінічної лікарні № 9 м. Києва (акт від 16.11.2009 р.), Дитячої клінічної лікарні № 1 м. Києва (акт від 16.11.2009 р.), Ніжинської центральної міської лікарні Дитячої клінічної лікарні № 9 м. Києва (довідка № 14-01 від 28.09.2008 р.).

Теоретичні положення та практичні результати впроваджено в навчальний процес Харківської медичної академії післядипломної освіти (акт від 16.11.2009 р.), Луганського державного медичного університету (акт від 17.11.2009 р.), в навчальний процес медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця в циклах: психології особистості, медичної психології (акт від 01.10.2009 р.).

Оосновні положення дисертації доповідалися на : Міжнародній науково-практичній конференції «Формування парадигми самосвідомості в психологічній науці» (Рівне, 2004), першому Всеукраїнському конгресі психологів, присвяченому 60-річчю Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (Київ, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції «Генеза буття особистості» (Київ, 2006), Першому Всеукраїнському конгресі психологів «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості» (Херсон, 2006), ІІ-ій міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах систем змін: теоретичні та прикладні проблеми» (Київ, 2007), Міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 2008), Другій науково-практичній конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця (Київ, 2008), Всеукраїнському фестивалі науки, присвяченому 90-річчю НАН України (Київ-Дрогобич, 2008), Міжнародному науково-практичному конгресі студентів та молодих вчених з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (Київ, 2009), Третій науково-практичній конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю «Актуальні проблеми сучасної медицини» Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (Київ, 2009), Міжгалузевій науково-практичній конференції “Проблеми сучасної сексології та медичної психології” (Харків, 2009), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2009), XI Міжнародній конференції молодих учених «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, 2009), методологічних семінарах факультету психології і засіданнях кафедри психодіагностики та клінічної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження висвітлені у 9 публікаціях у наукових фахових виданнях, включених до списку, затвердженого ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, додатків (16 стор.), списку використаних джерел, що налічує 291 найменування українською та іноземними мовами (20 стор.). Основний текст дисертації викладено на 162 сторінках, він містить 11 таблиць, 1 рисунок. Загальний обсяг роботи - 211 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, основну мету й завдання, гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, представлено дані щодо апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні й прикладні аспекти дослідження психічних станів у сучасній медичній психології” викладено результати аналізу наукових літературних джерел з теоретико-методологічних та прикладних аспектів проблематики психічних станів як власне в медичній психології, так в цілій низці суміжних дисциплін.

У розділі наголошується на тому, що у вітчизняній психології систематичне дослідження даної проблематики розпочалося на початку 60-х років (після виходу у світ роботи М.Д. Левітова “Про психічні стани людини”). З того часу і досьогодні психічний стан визначається як фон протікання психічних явищ. Водночас в іншій, також усталеній методологічній традиції, психічний стан розглядається як інтегральна характеристика різних систем психіки (Л. Ф. Бурлачук, Ф. В. Бассін, М. Є. Бурно, В. Ю. Василюк, В. К. Вілюнас, В. А. Ганзен, А. В. Гнєздилов, М. Е. Зеленова, А. А. Крилов, Л. С. Кузнецова, А. В. Куліков, А. Б. Леонова, Ф. Лерш, С. Д. Максименко, Л. Н. Маховиков, Т. А. Нємчин, В. І. Панов, А. Д. Прохоров, Ю. Є. Сосновнікова, А. А.Ткаченко, А. Ш. Тхолстов, Г. К. Ушаков, В. М. Юрченко та ін.).

Психічний стан, таким чином, вступає складним системним утворенням, до структури якого входять різні рівні регулювання: психічний (переживання), вегетативний, моторний; соціально-психологічний, психологічний, психофізіологічний, фізіологічний. Зазвичай, психічні стани досліджуються, виходячи з трьох компонентів - емоційного, поведінкового, фізіологічного: вивчення усвідомлюваних компонентів, даних в суб'єктивних переживаннях; вивчення виразних компонентів, що виявляються в особливостях поведінки та пантоміміки, в результатах діяльності; вивчення неусвідомлюваних проявів, що відображаються у вегетативних змінах (С. В. Велієва, В. А. Ганзен, А. М.Іваницький, В. П. Ільїн).

У той же час у психіатрії термін “психічний стан” вживається як синонім “психічного статусу”, а в соматотерапії проблема психічних станів розглядається з позицій психосоматичних та соматопсихічних відношень, коли виокремлюються два види патогенних впливів: власне соматогенний та психогенний (В. А. Абрамов, Б. С. Братусь, Т. А. Бутко, Є. М. Виговська, А. Ф. Єрмошин, Б. Д. Карвасарський, С. А. Маляров, В. Ф. Михайлов, А. С. Нелюбіна, І. Н. Нікольська, С. Г. Пірков, Ю. Г. Поліщук, В. Ф. Простомолотов, М. В. Струковська, В. Д. Тополанський, А. А. Ткаченко, Г. В. Хрупало). А дослідження особливостей психічного стану пацієнтів, що страждають на хронічні соматичні захворювання (серцево-судинні, цукровий діабет, хронічну ниркову недостатність, хронічний гломерунефрит, виразкові хвороби ШКТ тощо) свідчать: хворі, поряд з соматичними, переживають додаткові душевні страждання, серед яких: тривожні, депресивні, астенічні, стани психоемоційного напруження, стрес) та ін. Встановлено, що саме негативні психічні стани часто-густо сприяють рецидивуванню основного соматичного захворювання, що й виводить проблему психічних станів на провідне місце у сучасній медичній психології (А. Б. Бєліков, Ю. Б. Варфоломеєва, А. Ф. Єрмошин, І. А. Козлов, М. І. Паламарчук, І. К. Сосін, А. Є. Супрун, Л. Д. Фірсова та ін.).

Проблема ускладнюється тим, що просте розуміння психічного стану як індукованого набуває ваги самостійного психічного й психологічного чинника, не стільки пояснює, скільки ставить проблему. Адже міжфункціональна система, яку інтегрує той чи інший стан, обов'язково виходить в межі біології “соми”, у такий спосіб замикаючи простір існування людської істоти, оскільки саме в процесі проживання певних психічних станів формуються новоутворення, що призводять до адаптивних чи дезадаптивних форм самопочуття та способів поведінки. Ось чому в існуючих на сьогоднішній день концепціях психічних станів така велика увага надається вивченню їх у специфічних умовах гострих, кризових чи межових ситуацій, включаючи й соматичні хвороби (В. Д. Горбов, М. М. Наєнко, В. В. Ніколаєва, О. В. Овчіннікова, А. І. Перов, А. О. Прохоров, Ю. Є. Сосновікова, О. А. Чернікова, І. І. Чеснокова, Н. М. Юрченко та ін.).

Методологічно важливим в цьому зв'язку є розрізнення феноменів, які фіксуються різними термінами. Йдеться про: а) про психічні стани як найзагальнішу характеристику психодинамічного аспекту життя особистості, індивіда й організму та, зокрема, мозку; б) афективні (емоційні) стани як психодинамічну характеристику особистості та індивіда; в) невротичні стани - як специфічну психодинамічну характеристику індивіда та організму; г) змінені стани свідомості - як цілісну психодинамічну характеристику стану активації мозку, і зрештою, д) вищі почуттєві стани - як інтегральну (передусім, креативну) характеристику особистості (власне, психологічні).

У другому розділі “Дослідження переживання особистістю негативних емоційних станів в ситуації хронічного соматичного захворювання” описана емпірично встановлена феноменологія психічних станів у хворих на хронічні соматичні захворювання. Для цього були обрані пацієнти з діагнозом “хронічний холецистит”, “хронічна серцева недостатність”. Вказаним нозологічним одиницями була віддана перевага, оскільки саме ці захворювання недостатньо досліджені в аспекті психологічних ускладнень, хоча відомо, що саме холецистит та серцева недостатність характеризуються яскраво вираженими астенічними, фобічними та депресивними станами й переживаннями.

При дослідженні вказаної феноменології ми виходили з трьох принципових методологічних застережень: холістичного розуміння людини на противагу картезіанському дуалізму; ідеї про те, що будь-який психічний стан визначається за формою соціокультурними нормами й стереотипами; а також з позиції, що психічні стани мають свої біохімічні кореляти, отже, біохімічну зумовленість і, внаслідок цього, можливість впливу на психічний стан не можна ігнорувати. Виважене врахування мізкових, нервових, метаболічних процесів та їхнього впливу на психічні стани соматично хворих пацієнтів, особливо в поєднанні з мистецтвом і глибиною етико-психологічного та психотерапевтичного втручання - ось в чому полягає непроста задача психолога-клініциста на шляху діагностування та належної допомоги в подоланні негативних переживань у пацієнтів цієї категорії.

Була впроваджена техніка поєднання адекватного ставлення до себе й до хвороби з позитивно-оптимістичним ставленням до лікування й декларувалися зусилля до такого балансування когнітивної й емоційної складових у структурі внутрішньої картини хвороби, щоб доступне знання про дану нозологічну одиницю і розуміння способів дій, спрямованих на регуляцію власних станів, не заважали один одному, а, навпаки, сприяли б становленню адекватної смислової саморегуляції пацієнтів.

Дослідження проводилося на базі клінічної лікарні № 12 м. Києва, Дорожньої лікарні №1 м. Києва, Ніжинської клінічної лікарні впродовж 2003-2008 років (у терапевтичному та гастроентерологічному відділеннях вказаних медичних установ). Всього в них взяли участь 162 досліджуваних, в т.ч. - 106 жінок та 56 чоловіків у віці від 19 до 59 років. Діагностичний інструментарій включав: колірний тест Люшера (КТЛ), тест локуса та суб'єктивного контролю М. Рокича (ЛСК), тест “малюнок неіснуючої тварини” (МНТ), опитувальних зв'язків між емоціями та суб'єктивними диспозиціями Г. Келлермена - Р. Плутчика (LSI), опитувальник САН та скорочену версію MMPI, відому під назвою SMALL, 71 твердження з якої дозволяє досить швидко зорієнтуватися в особистісних рисах (демонстративність, іпохондричність тощо) та певних (тривога, пригнічення і т. ін.) станах. Також використовувалася методика самооцінки емоційних станів А. Уесмана і Д. Рікс, кольорний тест виборів О. Ю. Еткінда (КТВ), опитувальник “Рельєф психічного стану” О. О. Прохорова, а також проективний малюнок “Візуалізація хвороби і її лікування”. Специфіка діагностичних методик полягала в тому, що вони поєднували в собі так би мовити “розважальний компонент” (тест неіснуючої тварини) та не обтяжували пацієнтів ні в плані часу, ні в плані зайвих зусиль щодо концентрування уваги, розумового напруження тощо.

Опрацювання даних проводилося за допомогою статистичних процедур параметричного (t-критерій Ст'юдента) та непараметричного аналізу.

Додатково проведено експериментальне дослідження, спрямоване на перевірку гіпотези про те, що соматична хвороба не лише сприяє виникненню певних психічних станів, але й (головним чином) викликає інші форми їх смислових переживань. В результаті встановлено, зокрема, що всім хворим на ХХ і СН притаманні спільні захисні механізми (гіперконтроль, раціоналізація, регресія, витіснення, заперечення гумору).

Здійснена процедура частотного аналізу емоційного досвіду хворих на ХХ та СН із подальшим співвіднесенням дескрипторів емоцій, що його складають, дозволили виявити схожість в описаннях пацієнтами з різними діагнозами своїх станів. При тому, що у пацієнтів з ХХ більш виражений психоемоційний комплекс вектору “сором-провина”, а у хворих на СН - “страх”, частота відмінностей наявності графологічних знаків агресії і її відсутність у проективних оповіданнях склала 50% у хворих на СН і тільки 17% у хворих на XX (р<0,01). Даний факт ще раз указує на підвищений рівень подавленої агресії у хворих на СН. Підвищений рівень неусвідомленої агресії хворих на СН підтверджується також описаними вище результатами класифікації дескрипторів емоцій з включенням емоційного комплексу гніву в інші емоційні комплекси (страху і сорому).

За результатами реалізації методики А. Уесмана і Д. Рікс, середні показники фрустрації і ригідності склали 42 і 47 Т-балів у хворих на XX і 44 і 50 Т-балів у хворих на СН. При цьому підвищений рівень фрустрації проявили 28 % хворих на XX і 36 % хворих на СН; підвищений рівень ригідності - 67 % хворих на XX і 64 % хворих на СН. Підвищений рівень ригідності виявився характерним як для хворих на XX, так для хворих на СН.

Найбільш значуща залежність була отримана між фізіологічними реакціями і переживаннями стану (r =0,827 при р < 0,01). У випадку норми цей зв'язок виявився нижчим (r = 0,569). Отримані результати засвідчують, що головною ланкою переживання стану соматично хворими особами є психічні процеси і фізіологічні реакції. Психічні процеси більшою мірою пов'язані з поведінкою, а переживання - з фізіологічними реакціями. Звідси стає зрозумілим виникнення психосоматичних відхилень і невротичних порушень внаслідок соматичних хворобливих станів.

У третьому розділі “Стратегії психологічної допомоги особистості в подоланні негативних психічних станів, зумовлених хронічним соматичним захворюванням” викладено зміст переживання інтегрованої програми психокорекції й психотерапевтичної допомоги пацієнтам з ХСЗ, а також результати формувального експерименту.

Виявлено, що в сучасній консультативній та медичній психології переважають моделі психологічної та психотерапевтичної допомоги, що є похідними від основних психотерапевтичних парадигм: класичного та посткласичного психоаналізу, біхевіоризму, гуманістичної психотерапії тощо (Ю. Ф. Антропов, М. Є. Бурно, Е. В. Волкова, А. Ф. Єрмошин, Б. Д. Карвасарський, А. Ф. Копьйов, В. Ф. Простомолотов та ін.). Не ставлячи під сумнів правомірність та адекватність вказаних моделей та напрямків психотерапії, ми виходимо з того, що в сучасних моделях психологічної допомоги належної реалізації не отримала ідея креативності як однієї з унікальних особливостей особистості, яка дозволяє “моделювати подальше існування людини” (С. Д. Максименко).

Семантичний простір поезії, передусім звучащого слова, несе в собі той загальнокультурний, загальнонаціональний ідеал і, водночас, зразок, проживання, який виконує функцію не лише презентації переживання свідомості, утвердження його, а й функцію ідентифікації власного “Я” з “Я” автора-поета. Цей механізм забезпечує, на нашу думку, своєрідне підсилення “Я” пацієнта, позбавляючи його самоізоляції в межах власних страждань і надаючи його переживанням достоїнства всезагальності.

Як відомо, за допомогою поетичної мови прискорюється скидання шор інфантильності з людської свідомості (М.Шошанні). Саме катарсичний потенціал поетичного твору, його безпосередня емоційність спрямовані до внутрішнього світу, до особистісного “Я” кожного. І цей потенціал креативності, що спрямований на зміну внутрішнього світу людини, відкриває справжній простір для спонтанного самозцілення, оскільки непередбачувано поєднує в собі соціокультурні, ситуативні й особистісно-неповторні аспекти існування й самоствердження власного “Я” (В. Д. Потапова).

Отже, прототипом психологічної допомоги в нашій роботі постульовано креативність і, зокрема, опора на поетичне висловлювання як на глибинний архетип “ставлення-подолання”, що випливає з фундаментальної ролі слова як основи слов'янської культури. А тому були вибрані твори поетів, чия творчість, по-перше, позначена вираженою інтимністю переживань, по-друге, увійшла до золотого фонду культури і, по-третє, покладена на музику (проаналізовано по 20 віршів таких поетів: Б.-І. Антонич, А. Ахматова, Л. Костенко, М. Рубцов, В. Симоненко, О. Фатьянов, Г. Чубай, Г. Шкаліков).

З метою розширення психосемантичного простору проаналізованих соціокультурних зразків творчості, був використаний і матеріал з творчого доробку пацієнтів, які, завдяки власній креативності та рефлективності, намагалися висловитися і спрямувати свої переживання в бік пошуку й ствердження провітальних сенсів буття.

Спираючись на отримані в результаті контент-аналізу найзагальніші семантичні вузли і ядерні предикації проаналізованих поезій, ми встановили, що використання поетичного твору як психотерапевтичного засобу у клініці ХСЗ служить могутнім креативним знаряддям подолання негативних психічних станів завдяки таким психологічним механізмам.

По-перше, це активація найзагальніших етико-естетичних символів-архетипів: сонце, небо, очі, зорі, біль, мати, життя і т. ін. По-друге, це своєрідне “вбудовування” власного “Я” у “життєвий світ” поета, тобто смислова ідентифікація з явно більш сильною, могутньою людиною, яка належить до тієї ж культури, до того ж народу, і яка пройшла через страждання і подолала його. Спрацьовує могутній механізм компенсаторної ідентифікації. По-третє, сам факт структурування власних переживань могутньою традицією високої поезії дає особистості слово й культуру висловлювання власних емоційних станів через естетизацію їх за допомогою поетичного тексту.

Реалізуючи вказані психологічні засоби, була розроблена й апробована у формувальному експерименті поетапна інтегрована розвивальна програма активізації ресурсів креативності як психологічного чинника подолання негативних психічних станів, спричинених ХСЗ.

Структура інтегрованої розвивальної програми активізації ресурсів креативності

Підструктура 1. Активізація креативного потенціалу особистості за допомогою залучення до етико-естетичних зразків поетичної творчості.	Підструктура 2. Активізація креативного потенціалу особистості за допомогою експресивності, декламації та розвитку творчої уяви.	Підструктура 3. Активізація креативного потенціалу у емоційно напружених і проблемних ситуаціях за допомогою проявлення власних переживань.	Підструктура 4. Вплив креативного потенціалу як засобів подолання негативних психічних станів і переживань.

Програма складається з трьох блоків, кожен з яких містить 6-8 занять у психотерапевтичній групі.

У підсумку зробленого аналізу зроблено висновок, що у досліджуваних з експериментальних груп (21 чол.) підвищився і високий початковий рівень креативного потенціалу: до 52 % респондентів; останні оволоділи здатністю навіть спонукати до креативності інших. Середній рівень креативного потенціалу теж підвищився, тепер його мають 28 % респондентів в контрольній групі (46 чол.), це означає, що він у них вже достатньо розвинений, але не завжди проявляється, цьому заважають деякі особливості їх особистості, а в експериментальній групі цей показник сягає 40 %.

Результати формувальної частини дослідження підтвердили істотну роль креативності як чинника і умови керування психічними станами, що має прояв у спрямованості різноманітності та рівнях розвитку творчих складових при соматичному захворюванні, їх інтеграції в успішності вирішенні психологічних завдань. Доведено, що використання спеціально-орієнтованих креативних психотехнологій в динаміці соматичної хвороби впливає на: розвиток вміння адекватно проявляти емоційні стани при соматичному захворюванні, креативного потенціалу; рівень розвитку та інтеграцію особистісно-важливих складових здібностей, їх показників і змістовних складових.

ВИСНОВКИ

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, висвітлюються подальші перспективи вивчення проблеми. Зокрема, результати дослідження уможливили такі висновки:

1. Показано, що складність проблеми дослідження психічних станів полягає в тому, що, з одного боку, вони належать до найбільш істотних та фундаментальних явищ психічного життя, а з іншого - становлять певний “фон”, на тлі якого протікає психічна діяльність. У сукупності своїх виявів психічні стани включають в себе таку феноменологію: а) найзагальніша риса психодинамічного аспекту життя особистості й організму; б) власне емоційні стани індивіда; в) невротичні та психотичні стани; г) змінені стани свідомості; д) вищі почуттєві стани.

Встановлено, що врахування соціокультурної детермінації психічних станів створює конструктивну перспективу для медичного психолога як фактору подолання пацієнтом негативних переживань в ситуації ХСЗ.

2. Виявлено, що сенс “я-переживання” конституює стан творчості, виступає таким психологічним засобом, який дозволяє суб'єкту переживання вийти за межі ситуації, буденності, власних поточних бажань тощо. По суті, самотрансценденція постулюється нами як передумова подолання хворобливих психічних станів і вихід у простори соціокультурно детермінованих креативних переживань.

3. Показано, що:

а) хворі на ХХ більш адекватно ставляться до захворювання, в той час як серед пацієнтів з СН тільки 6 % виявили свідоме відношення до хвороби. В інших випадках хвороба або переоцінювалася, або недооцінювалася;

б) у більшості хворих на ХХ відзначалося і адекватне когнітивне оцінювання захворювання, хоча воно водночас характеризувалося його емоційним відторгненням. Взагалі, когнітивне розбалансування є специфічним механізмом порушення саморегуляції хворих на ХХ;

в) хворі на СН атрибутують чинники хвороби зовнішнім обставинам, в той час, як пацієнти з ХХ відрізняються помірно інтернальним локусом контролю (на рівні р ? 0,01);

г) при цьому захисні психологічні механізми у пацієнтів вказаних двох груп, в принципі, однакові (раціоналізація, регресія, гіперконтроль, витіснення, заперечення гумору).

4. Встановлено статистично достовірні дані (на рівні р ? 0,05) отримані при порівнянні символічного навантаження малюнків хворих на ХХ у порівнянні з малюнками пацієнтів з СН. У п'ять разів частіше відображався перешкодний смисл хвороби, але у всіх пацієнтів з ХСЗ спостерігалася тенденція до поляризації емоційного забарвлення власного захворювання що, в цілому, приводило до смислової редукції особистісних ставлень до себе, до лікування і до хвороби. Найчастотніші дескриптори емоцій у пацієнтів обох груп багато в чому подібні. Останнє вказує на підвищену і суб'єктивно недиференційовану значущість негативних психічних станів хворих на ХСЗ.

5. Встановлено, що хворі на СН демонструють більш високий рівень усвідомлюваної тривожності, в той час як хворі на ХХ демонструють неусвідомлену (витіснену) тривожність. Між пацієнтами з важкою (напади більше одного разу на тиждень) і середньої важкості СН виявлені значущі (на рівні р ? 0,05) відмінності за шкалою самооцінки тривожності. Вказані варіанти розбіжності усвідомлюваного і неусвідомлюваного рівнів тривожності свідчать про труднощі довільного управління психічними станами у ситуації ХСЗ. Це саме стосується агресивності, яка сильніше пригнічується у хворих на СН.

Загальним також для хворих на ХХ і СН є підвищений рівень алекситимії, емоційної ригідності та, в цілому, прояви дефіцитарності їхньої психіки, зокрема, щодо диференціації власних психічних станів.

6. Аналіз співвідношення психічних станів та соматичних захворювань в цілому дозволяє зробити висновок про неспецифічність психічних станів щодо соматичної хвороби. Серед них: напруженість, тривога, апатія, астенія. Центральною ланкою переживання психічного стану соматично хворими пацієнтами є психічні процеси і фізіологічні реакції. На відміну від здорової людини, соматичні пацієнти втрачають значущість модальності власного психічного стану і, внаслідок цього, у них розвиваються психосоматичні відхилення й невротичні порушення.

У психологічному плані внутрішня картина хвороби має розглядатися як елемент самосвідомості, сформований внаслідок самопізнання. Оскільки внутрішня картина хвороби впливає на перебіг захворювання, формування оптимістичних, соціокультурно детермінованих установок на подолання власних негативних переживань виступає могутнім засобом зміни психічних станів пацієнта в бік їхнього оптимізування. На відміну від психічних захворювань, соматичні хвороби не порушують безпосередньо діяльність мозку. Саме тому головним прототипом психологічної допомоги, постульованим в даній роботі, виступає креативність як засіб створення й утвердження життєдайних смислів.

Креативність становить комплекс інтелектуальних та особистісних характеристик, які дозволяють людині продуктивно діяти в ситуації новизни, невизначеності й за відсутності чіткого алгоритму вирішення проблем. Аналіз впливу креативності на емоційні стани показав, що в основі такого впливу знаходяться дві групи механізмів: когнітивні та метакогнітивні. Саме вказані механізми забезпечують постановку нових цілей і дію креативності на трансформацію психічних станів. Процес творення і відтворення художніх образів виступає і мовою, і засобом, і завданням у подоланні обмежень, що накладаються на особистість хронічним соматичним захворюванням. Саме творчість, натхнення як особливий психічний стан виступає могутнім психологічним засобом подолання негативних особистісних переживань при ХСЗ.

Для пошуку життєстверджувальних естетико-етичних смислів з яскраво вираженою соціокультурною (надособистісною) детермінованістю була обрана сучасна українська і російська поезія. Методом контент-аналізу були виділені найчастотніші семантичні маркери, що позначають особистісні й трансперсональні переживання у восьми класиків сучасної української та російської поезії (на матеріалі 160 віршів). Виявилося, що залучення пацієнтів до культури і змісту глибоко інтимних поетичних переживань сприяє подоланню власних негативних станів завдяки воднораз декільком діючим психологічним чинникам: а) активації етико-естетичних символів-архетипів (сонце, небо, зорі, біль, мати, життя і т. ін.); б) своєрідним “вбудовуванням” власного “Я” у “життєвий світ” поета шляхом смислової ідентифікації з явно більш сильною, могутньою особистістю, яка пройшла через страждання й подолала його; в) самим фактом структурування (окультурення) власних переживань могутньою традицією високої поезії, коли розкриття власного “Я” через резонанс співпереживання поету надає емоційний простір для власного життєдайного самоствердження.

7. Розроблена й апробована у формувальному експерименті інтегрована програма психокорекції й психотерапії пацієнтів с ХСЗ включає чотири підструктури: а) активізацію креативного потенціалу особистості за допомогою залучення до етико-естетичних зразків поетичної творчості; б) активізацію креативного потенціалу особистості за допомогою декламації та розвитку творчої уяви; в) активізацію креативного потенціалу у емоційно напружених і проблемних ситуаціях за допомогою експресії власних переживань; г) вияв креативного потенціалу як засобу подолання негативних психічних станів і переживань.

8. Результати формувального експерименту підтвердили гіпотезу дослідження, згідно з якою креативність особистості та відповідні емоційні стани виступають вагомим засобом психокорекції хворобливих негативних психічних станів.

Таким чином, дослідження творчості, як особливого психічного стану особистості, розкриває нові перспективи для вивчення психологічних резервів подолання негативних переживань у пацієнтів з ХСЗ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті, опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України:

Максименко К. С. Теоретико-методологічний аналіз проблеми психічних станів особистості / К. С. Максименко // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології. - К., 2002. - Т.ІV, ч. 7. - С. 149-157.

Максименко К. С. Психологічні стани підлітків у контексті проблем сучасної педагогічної практики // Практична психологія та соціальна робота. - 2001. - № 4. - С. 36-40.

Максименко К. С. Психічні стани та особистісна динаміка / К. С. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. - К. -2002. - № 8. - С. 54-59.

Максименко К. С. Исследование творчества как психологического состояния личности: опыт рефлексивного анализа художественных текстов / К. С. Максименко // Журнал практикующего психолога. - 2003. - Вып. 9. - С. 147-186.

Максименко К. С. Психічні стани як об'єктивація внутрішнього світу особистості / К. С. Максименко // Вісник Харківського університету. -Харків, 2004. - № 617. - С. 137-140.

Максименко К. С. Психологічні стани як вияв існування особистості / К.С.Максименко // Наукові записки ін-ту психології ім. Г.С. Костюка. - 2005. - Вип. 26, т. 3. - С. 62-68.

Максименко К. С. Психологічні аспекти соматичного захворювання / К. С. Максименко // Наукова записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка. - К., 2006. - Вип. 28. - С. 373-379.

Максименко К. С. Переживання емоційних станів при соматичних захворюваннях / К. С. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - № 12. - С. 26-30.

Максименко К. С. Генеза переживань емоційних станів при соматичних захворюваннях / К. С. Максименко // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. Проблеми загальної та педагогічної психології. - К. : ГНОЗІС, 2007. - Т. IX, ч. 7. - С. 253-258.

Размещено на Allbest.ru

...